Nova Museologia

O artigo apresenta uma reflexão com bases teóricas sobre as estruturas coloniais dos museus, considerando historicamente o desenvolvimento dessas instituições no Brasil desde a cria-ção do Museu Nacional do Rio de Janeiro, em 1818. Propõe a descolonização do pensamento museológico por meio do reconhecimento crítico de suas bases no Iluminismo e na reiteração ma-terial do sujeito racional como sujeito ontológico herdado desde o cogito cartesiano. Abordando a crítica decolonial, identifica na separação entre sujeito e objeto e entre pensamento e matéria – estruturantes do pensamento filosófico ocidental – o principal traço do colonialismo nos regimes museais e patrimoniais. Entendendo os museus como dispositivos de “materialização”, segundo o conceito de Judith Butler, o artigo propõe a reintegração da matéria ao pensamento na teoria museológica como caminho para re-pensar as práticas museais em regimes pós-coloniais.

Se pretende en el siguiente trabajo identificar las distintas valoraciones que una comunidad conservacionista ferroviaria otorga a una locomotora a vapor. El caso analizado es el colectivo de socios activos del Centro de Preservación Escalada en tanto generadores de interpretantes a un signo patrimonial, la locomotora a vapor n° 4116. Dicho signo, el cual formaba parte de sus colecciones, debe ser entendido en su contexto de ausencia, situación en la que continua desde el año 2011 y presencia en otra institución. Se parte de la teoría del signo para poder aplicar la construcción de subjetividades interpretativas respecto al patrimonio, en tanto signo valorado por una comunidad de intérpretes

DOSSIÊ O Resumo: Diante das comemorações dos oitenta anos do tombamento nacional dos remanescentes arquitetônicos de São Miguel das Missões, o presente artigo questiona o paradigma jesuítico fundante daquele patrimônio, discutindo o não-lugar indígena em dois importantes espaços do Sítio Arqueológico São Miguel Arcanjo, aqui entendido como parte do cenário museal do Museu das Missões: a igreja central e o Cotiguaçu. Para tal, a partir de uma abordagem etno-histórica interessada na democratização dos patrimônios nacionais, o estudo questiona os discursos fundantes a partir de análises históricas pautadas na documentação colonial e em produções cinematográficas e reflexões produzidas por cineastas indígenas envolvidos com aquela espacialidade. Ao fim, levantam-se possibilidades sobre os caminhos que se abrem a partir destes questionamentos, sugerindo uma atualização dos discursos que fundamentam as visitações e a comunicação das instituições responsáveis pelo Sítio. Palavras-chave: Etno-história. Guarani. Jesuítas. Missões. Museu das Missões. tombamento do Sítio Arqueológico São Miguel Arcanjo completa 80 anos. Desde sua fundação, muitos estudos apontam um conjunto de ajustes necessários para que seu reconhecimento abandonasse um discurso unilateral onde somente os jesuítas seriam protagonistas, estando, os indígenas, relegados à posição coadjuvante naquele patrimônio.

Rudenko Serhii, Phd in Culturology (Cultural Refutation of the theories of ecomuseum and new museology Purpose of the article. Theoretical refutation of theories of ecomuseum and «new museology». Methodology. Based on deductive logic. This means, that scientific truth convey from premisses to conclusion and vice versa: conveying falsity from conclusion (in case of irrelevance to empiric checking investigation) to at least one of premisses or both of them. Scientific novelty. Nowadays «new museology» someone bind with marketing, client approach to museum work (in other words, with sensitivity of museum to social demands). But really this approach has little to do with theoretical models of ecomuseology and new museology. Ecomuseum is a result of renovation of CoC (Cabinet of curiosities) theory. This one has many robustness and viability, confirmed by empirical investigations. Conclusions. Close ties with community is a modern discourse in museology and social science at whole, which give modernity look to old theories. In addition, museums more and more self-isolates from society. Thus, theories of ecomuseology and «new museology» look fresh and new. But they cannot to solve the scientific problem of social and cultural usage of museum and its institutional specific. Traditional museum mustn't to transform in ecomuseums. Besides, second premiss, which argued, that ecomuseums provides the best ties with community is doubtful, because phenomenon of community become more exterritoriality and abstraction. Further investigations of social and cultural usage and institutional specific of museum might be development the theory of museum as laboratory. Keywords: ecomuseum, new museology, for what museums, social and cultural usage of museum, institutional specific of museum, ecomuseology, CoC (Cabinet of curiosities) theory of museum, institutional (self-sustaining) theory of museum, social engineering, museification, freezing of community.
Руденко Сергій Борисович, 1 кандидат культурології, доцент кафедри музеєзнавства та експертизи історико-культурних цінностей Київського національного університету культури і мистецтв ORCID 0000-0002-2319-1845 rudenkosb@ukr.net Мета статті. Теоретичне спростування теорій екомузею та «нової музеології». Методологія. Базується на застосуванні дедуктивної логіки: передачі істинності від засновків до висновків, й зворотної передачі хибності від висновків (за наявності емпіричного спростування), до одного із (або обох) засновків. Наукова новизна. Те, що приписується «новій музеології», а саме-маркетинговий, клієнтоцентричний підхід до музейної роботи-насправді, має мало спільного із теоретичною моделлю екомузею. Еко-та нова музеологія є реновацією кунсткамерної теорії музею. Остання, в цілому, демонструє більшу життєздатність, що підтверджується емпіричними спостереженнями. Висновки. Тісний зв'язок музею із громадою, незважаючи на модність цього дискурсу (не лише в рамках музеєзнавства, а й гуманітаристики в цілому), а також тенденцію до самоізоляції музеїв, не породжує нового розв'язання проблеми соціокультурного призначення та інституційної ідентичності музею. Крім того, другий засновок, відповідно до якого саме екомузеї забезпечують найкращий зв'язок музею із громадою є не менш сумнівним, оскільки саме явище громади стає екстериторіальним і більш абстрактним. Перспективним напрямом подальших досліджень може бути розробка теорії музею як лабораторії мемів. Ключові слова: екомузей, нова музеологія, соціокультурне призначення музею, інституційна специфіка музею, екомузеологія, кунсткамерна теорія музею, інституційна теорія музею, музеєфікація, консервація громади, соціальна інженерія. Руденко Сергей Борисович, кандидат культурологии, доцент кафедры музееведения и экспертизы историко-культурных ценностей Киевского национального университета культуры и искусств Опровержение теорий экомузея и новой музеологии Цель исследования. Теоретическое опровержение теорий экомузея и «новой музеологии». Методология. Основывается на дедуктивной логике: передаче истинности от посылок к выводам, а также обратной передаче ложности от выводов (при наличии эмпирического опровержения) к одной из посылок (или обеим посылкам). Научная новизна. То, что приписывается «новой музеологии»-маркетинговый, клиентоцентричный подход (иными словами, чуткая реакция музея на общественные потребности)-на самом деле, имеет мало общего с теоретической моделью экомузея. Эко-и новая музеология являются реновацией кунсткамерной теории музея. , подтвержденную эмпирическими наблюдениями. Выводы. Тесная связь с общиной, несмотря на модность этого дискурса (не только в рамках музееведения, но и гуманитаристики в целом), а также тенденцию к самоизоляции музеев, не порождает нового решения проблемы социокультурного назначения и институциональной специфики музея. Кроме того, вторая посылка, согласно которой именно экомузеи обеспечивают наилучшую связь музея с общиной, не менее сомнительна, так как само явление общины становится экстерриториальным и более абстрактным. Перспективным направлением дальнейших исследований может быть разработка теории музея как лаборатории мемов. Ключевые слова: экомузей, новая музеология, социокультурное назначение музея, институциональная специфика музея, экомузеология, кунсткамерная теория музея, институциональная теория музея, музеефикация, консервация общины, социальная инженерия.

Breve articolo dedicato alle"cineserie" importate dai gesuiti missionari nel XVIII secolo a Palermo, custodite fra le Rarità che si trovavano all'interno del Museo Salnitriano nel Collegio Massimo. L'articolo, pubblicato in occasione della visita nel capoluogo siciliano del Presidente della Repubblica popolare cinese Xi Jinping, analizza il dipinto del gesuita Girolamo Gravina morto in Cina nel XVII secolo, accenna alla distribuzione del materiale nei musei palermitani ed alla concezione filosofico-museale che ne giustificava la presenza nell'istituzione gesuitica.

La siguiente lista de verificación parte de ciertos aspectos que los profesionales museógrafos debemos tener en cuenta en el proceso de elección y mantenimiento de una vitrina específica. Se trata de cuestiones que, organizadas en once grupos temáticos, contemplan la construcción y función de las vitrinas, así como los asuntos formales y de garantía de calidad de las especificaciones en cada caso. Algunas de estas cuestiones están seguidas de breves notas de orientación para ayudarte en la toma de decisiones. La lista de verificación está diseñada para ser exhaustiva: los museógrafos pueden precisar de ella de manera selectiva para adaptarse al alcance y los requisitos de los proyectos prácticos.

Profesional académico, narrador, gestor, recaudador de fondos, promotor… En la actualidad, la especificación y responsabilidades en el trabajo de curador del museo es cada vez más amplia. Los últimos 15 años han visto grandes cambios en el panorama operativo para los museos y galerías de todo el mundo. Desde los eximios presupuestos hasta los avances en el campo de la tecnología – con las expectativas de una audiencia en evolución de fondo -, los curadores de hoy se enfrentan a grandes cambios y desafíos, así como a oportunidades profesionales que no existían en el pasado.

Resumo: Para discutir patrimônio cultural propomos a análise de uma experiência de processo de musealização, um projeto iniciado para a criação de um museu na cidade de Parambu, no sertão dos Inhamuns, no Ceará. A opção metodológica deu ênfase ao aspecto educativo, realizando na primeira etapa a formulação conceitual, o mapeamento das referências patrimoniais, a mobilização da comunidade e o treinamento em serviço de equipes locais, ao invés de ir direto à criação de uma exposição, em uma contundente afirmação de que o museu não estará jamais pronto, porque é processo.

Los espacios de creación (Makerspaces), también conocidos como Fab Labs, son una de las manifestaciones más visibles de un movimiento cultural y creativo que se va consolidando día a día. Estos espacios proporcionan instalaciones comunes en una zona de acceso abierto, permitiendo la entrada de recursos y dinámicas artesanales, como la fabricación digital y electrónica – actividades aclamadas colectivamente como una revolución dentro de un contexto creativo y de producción individual – A medida que la creación digital se va afianzando en la conciencia pública, los espacios de fabricación reducen drásticamente las barreras, permitiendo que cualquiera pueda crear sus propias soluciones, o incluso diseñar y comercializar productos en el mercado. Inicialmente, surgieron de las universidades, pero hoy en día podemos encontrar espacios makers por todas partes: garajes, centros comunitarios, escuelas, museos y bibliotecas.

ミュージアム研究の「展示の政治学（ミュージアムの政治学）」理論についての総覧。

科学や芸術を公に展示するミュージアムという施設にはさまざまな権力構造が絡まりあい、それらの結果として「文化」や「科学」や「芸術」は社会に形を取っている。いかにすればこうした力学を的確にとらえられるのか。こうした観点からミュージアムを研究してきた「展示の政治学（またはミュージアムの政治学）」理論について、日英言語圏を中心に論じた。関心を共有しながらもいくつかの研究領域（discipline）で分けて語られてきた研究群を結びつけるために、次の三つの潮流に体系立てて学説史を整理した。第一に、1980 年代半ばから始まる、ポストモダン文化人類学の流れを受けたポスト植民地主義論的ミュージアム研究。第二に、近代主義思想に関する制度論的研究。第三に、メディア論やカルチュラル・スタディーズの影響下に生まれた、コミュニケーション論的ミュージアム研究である。
本稿を通じて以下のことを明らかにした。第一、第二の議論では、「展示」とは意味を生成するメディアであり、そこには複数の意味が重なっていることが強調された。そして、この理解は研究・現場の双方で強く意識されるようになった。さらに第三の潮流に至り、来館者による展示解釈が、新たな調査対象として前景化する。このことで、対立・協調の過程から生じる展示がもつ意味の重層性について、来館者の観点からも理解すべきとする共通の課題が確認され始めることになった。すなわち、現在の展示の政治学は、受容理論を取り入れることで、論争的な課題を抱える歴史認識論・記憶論の議論を牽引するものになっていると結論づけた。

日本語圏と欧米言語圏の研究相互の関わり合い（や関わり合いのなさ）について日本語で整理することで、ミュージアムや展示について研究する基礎資料としての利用を想定している。

This paper is a historiographic review of the museum studies theory called “politics of display/politics of museum.” It explores the history of museum studies from the standpoint of museum politics: “museum” as a site for power politics and the social dynamics of the relevant actors associated with museums and exhibitions: curators, exhibition designers, educators, museum staff, museum committees, and visitors. This theory considers modern conceptions of “culture,” “science,” and “art”  as social constructs  emerging from these political processes. 

To shape this historiography derived from scholarly works mainly in English and Japanese, this paper narrates these discussions in three roughly chronological currents: 1) the trend of post-colonial museum studies and postmodern anthropology since the 1980s; 2) the tendencies of institutional analyses in the critique of modernism; 3) the tide of communication studies in museum fields, which was strongly influenced by cultural studies and media studies.

In the first and second trends, museums and displays became considered as political sites and complex assemblages that constitute a web of meaning. Throughout these trends, this understanding of how to interpret museums was common in both practical and theoretical fields. As the third stage goes, communication studies focused on the receptive aspect and museum theory focused on the visitor’s experience in the meaning-making process. As a result, it is nearly inevitable for museum scholars to discuss museum politics without mentioning receptions at museums. Through analyzing these three movements, this paper uncovers the historical path of increased significance on reception theory in recent museum politics.