ДИТЯЧА ЛІТЕРАТУРА ЯК ОСНОВА МОРАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

WORLD SCIENCE ISSN 2413-1032 ДИТЯЧА ЛІТЕРАТУРА ЯК ОСНОВА МОРАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ кандидат філологічних наук Іовхімчук Н. В. Україна, Луцьк, Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки, факультет педагогічної освіти та соціальної роботи, доцент кафедри філології та методики початкової освіти Abstract. The paper considers the importance of children's literature in the moral education of junior pupils. The development of morality determines moral behavior, and is one of the main indicators of parenting. One of the effective means of forming the moral consciousness of an individual is an artistic word, which has long had a special influence on the consciousness of Ukrainians due to their mentality. With the proper scientific approach, the systematic organization of the process of formation of moral consciousness, the word entwined in the canvas of a fairy tale, song, narrative, poem, legend has a special moral influence on the person, raises her consciousness to higher levels, becomes an effective means of moral education. The moral potential of the individual is seen as a complex of charitable, good-natured man's features. First of all, it is humanity. Humanity is an integrative moral quality, an individual's ability to respect, respect for any person, such solidarity, sensitivity, modesty, heartfelt, compassion, etc. For our study on the general public of children's literature, selected works that carry the ideas of goodness, diligence, responsibility, etc., in order to form students in the moral consciousness of knowledge about an ethical category, such as "good" and derivatives from it: "benevolence", "Charity", "goodwill", "compassion", etc. And the opposite are "evil", "indifference", "laziness", "self-affirmation". Keywords: Moral education, children's literature, folk pedagogy, moral consciousness. Вступ. Проблема формування основ морального виховання нації має стати пріоритетною національно-гуманітарною проблемою, яка потребує значних зусиль державних органів, наукових установ, освітніх закладів. А тим часом від аморальності в суспільстві потерпають усі. З кожним роком ця проблема розширюється до розмірів загальнодержавної. Пересічний громадянин очікує від держави дієвої, високоморальної політики, яка б створила умови для моральної життєдіяльності. Розвиток моралі обумовлює моральну поведінку, і є одним з головних показників вихованості особистості. Низький рівень моральної свідомості дійсно визначається буттям людини: її інстинктами, оточенням, способом життя. Одним з дієвих засобів формування моральної свідомості особистості є художнє слово, яке здавна мало особливий вплив на свідомість українців в силу їхньої ментальності. При належному науковому підході, системній організації процесу формування моральної свідомості слово, вплетене в канву казки, пісні, оповіді, вірша, легенди має особливий моральний вплив на особистість, підіймає її свідомість до вищих рівнів, стає дієвим засобом морального виховання. Фундаментальні ідеї морального виховання особистості розроблялися Л. Виготським, Я. Корчаком, А. Макаренком, Ж. Піаже, Г. Песталоцці, В. Сухомлинським та ін. Дитячу літературу як засіб виховання, розвитку учнів вивчали О. Білецький, Н. Волошина, О. Зубарєва, А. Каніщенко, Л. Кіліченко, С. Ковальчук, А. Костецький, О. Савченко, Н. Скрипченко, А. Терновський, Ю. Ярмиш. Аналізуючи наявну педагогічну літературу, яка прямо або опосередковано пов‘язана з проблемою морального виховання як інтегративного педагогічного явища в повній мірі не розглянуто. Дитяча література як основа морального виховання молодших школярів не стала основним предметом вивчення з педагогічних досліджень. Результати дослідження. Народна педагогіка ще на зорі людства відмітила взаємозв‘язок емоцій, слова та поведінки, створила універсальні засоби впливу слова на формування моральної свідомості дорослих і дітей. Відомий український педагог М. Стельмахович у своїй монографії «Народна педагогіка» відзначає особливу роль словесного виховання. Найголовнішими народними методами словесного виховання, за Стельмаховичем, є пояснення, порада, застереження, бесіда, переконання, прохання, словесна заборона, заохочення, схвалення, розповідь тощо [1]. Ці методи за допомогою різноманітних засобів, серед яких слід виділити фольклор, релігію, громадську думку, формували моральну свідомість людини упродовж тисячоліть. Слово, донесене до дитини через 42 № 1(29), Vol.5, January 2018 http://ws-conference.com/  WORLD SCIENCE ISSN 2413-1032 релігійні моральні заповіді, пісню чи казку, громадський осуд чи схвалення, ставало головним чинником формування моральної свідомості людини. Народні моральні приписи висували перед дитиною цілий ряд обмежень її діяльності. Безумовно, особисте життя, побут людини, головним виховним засобом якої був фольклор, християнська мораль, котра через притчі, молитви, зміст Біблії доводила моральні приписи до свідомості людей, стали джерельною базою художньої літератури, яка на теренах України виникла на початку ІІ тисячоліття і назавжди стала одним з головних засобів формування моральної свідомості підростаючого покоління. У свій час І. Я. Франко, один із перших українських дитячих літературних критиків, підкреслював значення казки у моральному вихованні дітей. Він вважав, що саме образи і мова казки формують моральні почуття дитини, а через них – моральну свідомість: «Я бажав би, щоб наші діти в інтересі здорового морального розвою якнайдовше витали фантазією в тім світі простих характерів і простих відносин... Відси вони винесуть перші і міцні основи замилування до чесноти, правдомовності і справедливості...» [4, с. 74]. «Оці прості сільські байки, як дрібні, тонкі корінчики, вкорінюють у нашій душі любов до рідного слова, його краси, простоти і чарівної милозвучності. Тисячі речей у житті забудеться, а тих хвиль, коли вам люба мама чи бабуся оповідала байки, не забудете до смерті» [4, с. 170]. З наведеного ми бачимо, що дитина через почуття засвоює знання про добро і зло, але це відбувається швидше на рівні уявлення, ніж поняття. Адже, навіть розуміючи зміст цих явищ, дитина ще не завжди може пов‘язати їх з суспільним досвідом. І тут їй на допомогу приходить казка із своєю алегорією. «Діти люблять звірів, – писав Франко, – чують себе близькими до них, розмовляють з ними і розуміють їх: от тим-то й казки про звірів їм такі цікаві, особливо, коли ті звірі ще починають говорити, думати і поводитися, як люди...». «Говорячи ніби про звірів, вона (казка) одною бровою підморгує на людей, немов дає їм знати: «Та чого ви, братчики, смієтеся? Адже се не про бідних баранів, вовків та ослів мова, а про вас самих, з вашою глупотою, з вашим лінивством... з усіма вашими звірячими примхами та забавами. Адже ж я навмисне даю їм ваші рухи, думки, слова, щоб ви якнайкраще зрозуміли – не їх, а себе самих!» [4, с. 169]. На прикладі співставлення думок двох велетів з царини української філософії, літератури, педагогіки – І. Франка та В. Сухомлинського – ми простежуємо взаємозв‘язок художнього слова, почуття, мислення і уяви у формуванні моральної свідомості дитини через такий засіб, як дитяча література. Першими українськими педагогами, хто вважав слово важливим засобом морального виховання дітей, були Г. Сковорода, О. Духнович, К. Ушинський. К. Д. Ушинський говорив: «Будучи найповнішим і найвірнішим літописом духовного багатовікового життя народу, мова в той же час є найбільшим народним наставником, який навчав народ тоді, коли не було ще ні книг, ні шкіл, і продовжує навчати його до кінця народної історії» [3, с. 123]. У праці «Рідне слово» наголошується: «Не умовних звуків тільки вчиться дитина, вивчаючи рідну мову, а п‘є духовне життя й силу з рідних грудей рідного слова» [3, с. 124]. Великий педагог вважав, що, засвоюючи рідну мову, дитина не тільки засвоює слова і граматичні форми, а безліч понять, поглядів на речі, велику кількість думок, почуттів, художніх образів, логіку і філософію мови. Рідне слово він називав «великим народним педагогом» [43, с. 125]. В. Сухомлинський вважав, що витонченість внутрішнього людського світу, благородство морально-емоційних відносин не утвердиш без високої культури словесного виховання. У його педагогічній спадщині словесне виховання було вирішальним засобом формування моральної свідомості, воно органічно поєднувалося із засобами трудового, естетичного виховання, з розвитком в учня допитливості і радості пізнання. «Книжка виховує тільки тоді, коли в духовному житті учня є й інші яскраві, хвилюючі сторінки – насамперед праця, тобто та віддача духовних сил в ім‘я високої мети, без якої читання стає лише заняттям, що заповнює вільний час» [2, с. 265]. Моральні почуття вивчалися багатьма науковцями. Аналіз їх теоретико-прикладних досліджень дає змогу виділити ті, котрі притаманні молодшим школярам: страх, сором, правда, доброзичливість, емпатія, справедливість, прихильність, товариськість, довіра, радість, альтруїзм, відповідальність, гідність, громадянські почуття. Мотивами моральної поведінки можуть бути різні форми вищеназваних переживань молодшого школяра. Чим вищий рівень моральних почуттів, чим більше учні знають про моральні категорії, тим швидше в моральній свідомості відбувається процес переходу від http://ws-conference.com/ № 1(29), Vol.5, January 2018 43  WORLD SCIENCE ISSN 2413-1032 первинності інстинктивних потреб (доморальний рівень) до первинності моральних потреб (автономний рівень). Потреби диктують мотиви поведінки. А від них залежить рівень моральності вчинку. Як бачимо, всі показники моральної свідомості особистості молодшого школяра тісно пов‘язані між собою. Тому при визначенні рівня сформованості моральної свідомості учнів початкової школи їх необхідно розглядати у взаємозв‘язках. Під актуалізацією морального потенціалу учня вбачаємо процес пробудження моральних почуттів, моральних знань, першооснови яких вже сформовані у свідомості молодшого школяра. Ми організували роботу так, щоб пробудити моральний досвід, котрий допоможе підготувати учня до сприймання нових знань, до виникнення нових почуттів. Для успішної актуалізації (пробудження, пригадування) необхідний яскравий приклад, спогад тощо. Дослідження показало, що це успішно здійснюється через художні образи дитячої літератури. Моральний потенціал особистості бачиться нами як комплекс доброчинних, добропорядних рис людини. Насамперед – це гуманність. Гуманність – інтегративна моральна якість, здатність особистості поважати, доброзичливо ставитись до будь-якої людини, це солідарність, чуйність, скромність, щиросердя, співчуття тощо. Для проведення нашого дослідження з широкого загалу дитячої літератури були вибрані твори, які несуть у собі ідеї добра, працелюбності, відповідальності тощо, щоб сформувати в моральній свідомості учнів знання про таку етичну категорію, як «добро» і похідні від нього: «доброзичливість», «доброчинність», «добролюбність», «співчуття» тощо. І протилежні – «зло», «байдужість», «лінощі», «самозакоханість». Запропонували дітям назвати знайомі твори, в яких йдеться про гарні та погані вчинки. Більшість учнів назвали оповідання В. Сухомлинського «Комірчина для дідуся», «Сьома дочка», «Чорні руки» та народні казки. Дітям запропонували дітям казку «Сьома дочка». У ній розповідається про любов дітей до матері. По-справжньому виявила любов до матусі лише сьома дочка. Вона «…нічого не сказала. Зняла з ніг матусі взуття і принесла їй води в мисці – помити ноги». Далі казку прочитали в особах. Неможливо виховати у підростаючого покоління позитивні моральні цінності, не розв‘язуючи питань про ставлення до навколишнього середовища: квітів, дерев, птахів, звірів. Саме про ставлення людей до природи йдеться в оповіданнях «Як білочка врятувала ящірку», «Як ми рятували жайворонят», «Хлопчик і Дзвіночок Конвалії», «Яка квітка конвалії», «Хризантема і Цибулинка», «Зрубали вербу», «Як білочка дятла врятувала», «Щоб метелик не наколовся» та ін. Казочка «Вербу зрубали» викликає у читачів співчутливе ставлення до природи, засуджує безвідповідальність та байдужість. «Одного разу прийшов до ставка чоловік із сокирою, підступив до однієї верби, замахнувся, рубонув. Полетіли тріски. Здригнулася верба, мовчить очерет, закричала тужливо чайка. Сіра хмаринка заступила сонце, і стало похмуро». Події, що відбуваються у казці, спонукали молодших школярів замислитись над чужими та власними вчинками і допомогли зрозуміти, що лише один невиважений крок може змінити все навкруги: «мовчить очерет», «занімів ставок» і т.д. В оповіданні «П‘ять дубків» розповідається про двох першокласників – Дмитрика і Сергійка. Дізнаємось, як вони, отримавши від учителя завдання посадити деревця, виконали його, як кожен з них доглядав дубки і що з цього вийшло. Запитання за змістом тексту «Чи траплялося таке у їхньому житті? На кого з цих хлопчиків вони хотіли бути схожими?» Допомогли дітям відчути цінність і важливість людської праці. Велику роль у формуванні моральної свідомості молодших школярів відіграли твори В. Сухомлинського про моральні взаємини в родині. Ми використали оповідання «А серце тобі нічого не наказало?», «Образливе слово», «Народився братик», «Протоптали стежечку», «Тихо, бабуся відпочиває», «Татусь – це не борода, а очі», «Яблуко в осінньому саду», «Найласкавіші руки», «Сива волосина», «Лялька з відбитою ручкою», «Бабусин борщ», «Хай я буду вашою, бабусю». Використовуючи різноманітні прийоми, зокрема прийом контрастного порівняння, в успішно формуються в моральній свідомості дітей важливі моральні поняття: співчуття і байдужість, радість і т.д. Відповіді учнів засвідчували, з одного боку, їх природну схильність до наслідування моральних зразків та норм, а з іншого – ефективність методики ідентифікації, яка полягала в трансформації змісту твору в особистісну площину свідомості учня. Особливе місце в моральному розвитку свідомості молодшого школяра займає процес формування емоційно-моральних взаємин на основі таких моральних почуттів, як страх, сором, 44 № 1(29), Vol.5, January 2018 http://ws-conference.com/  WORLD SCIENCE ISSN 2413-1032 провина, правда, довіра, справедливість, емпатія, прихильність, гідність, совість, альтруїзм, відповідальність, дружба, громадянські почуття тощо. Спостерігаючи за дітьми ведучи з ними бесіди, ми помічали, фіксували їх моральні почуття, вивчали причини виникнення та можливі наслідки їх переживання в процесі морального становлення. Нас цікавило, до чого більше здатні діти: брати чи віддавати, допомагати чи робити все для себе, не робити нічого тощо. Серед учнів проводилося обговорення оповідання В. Осєєвої «Сині листочки». Відповіді учнів свідчать про те, що вони не завжди бачать, усвідомлюють, відчувають переживання іншого. Вивчення цього питання показало, що найбільш поширеним мотивом щедрості серед молодших школярів є почуття дружби. Висновки. Отже, дослідження показало, що дитяча література як основа морального виховання молодших школярів є сукупністю подій, станів, змін, що супроводжують безпосередній та опосередкований рух шляхами ціннісних орієнтацій учнів від егоцентричних до високоморальних почуттів; від первинних уявлень про добро і зло до моральних переконань; від вчинків, обумовлених примусом чи страхом, до високоморальної поведінки. Дитяча література, як своєрідна форма відображення й пізнання навколишнього світу через художні образи, стала системоутворюючим засобом впливу на процес формування основ морального виховання молодших школярів, що й зумовило значні позитивні зміни у її комунікативній, емоційній і поведінковій сферах. ЛІТЕРАТУРА 1. Стельмахович М. І. Народна педагогіка / М. І. Стельмахович. – К.: Радянська школа, 1985. – 312 с. 2. Сухомлинський В. О. Серце віддаю дітям. Народження громадянина. Листи до сина / В. О. Сухомлинський. – К.: Рад.школа, 1983. – 557 с. 3. Ушинський К. Д. Вибрані педагогічні твори у 2-х т. / К. Д. Ушинський. – К.: Рад.школа, 1983. – Т.1. – 488 с. 4. Франко І. Я. Коли ще звірі говорили: Казки для дітей / І. Я. Франко // Повне зібрання творів в 50 т. – К.: Український письменник, 1979, – Т.20. – 312 с. http://ws-conference.com/ № 1(29), Vol.5, January 2018 45