Academia.eduAcademia.edu

Ужгород Право 22 часть 2 т3.pdf

Anna (Анна)  Politova (Политова)
This Paper
A short summary of this paper
22 Full PDFs related to this paper
МІнІстеРствО ОсвІти І нАуки, МОлОдІ тА спОРту укРАїни деРжАвний вищий нАвЧАльний зАклАд «ужгОРОдський нАцІОнАльний унІвеРситет» юРидиЧний фАкультет науковий вісник ужгородського національного університету серія право випуск 22 Частина ІІ том 3 ужгород-2013 Журнал включено до переліку наукових фахових видань України, в яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук з юридичних дисциплін. Постанова Президії ВАКу України № 205/5 від 08 червня 2005 року. Проведено перереєстрацію видання, Постанова Президії ВАКу України № 105/3 від 08 липня 2009 року. редакційна колегіЯ: головний редактор: Бисага Ю.М. – д.ю.н., професор Заст. гол. редактора: гарагонич о.в. – к.ю.н., доцент вчений секретар: Бєлов д.М. – д.ю.н., доцент Члени редколегії: Бобровник с.в. – к.ю.н., професор Булеца с.Б. – к.ю.н., доцент воронова л.к. – д.ю.н., професор, академік Академії правових наук України гомонай в.в. – к.ю.н., доцент греца Я.в. – к.ю.н., доцент грошевий Ю.М. – д.ю.н., професор, академік Академії правових наук України дзера о.в. – д.ю.н., професор, член-кореспондент Академії правових наук України козюбра М.і. – д.ю.н., професор, член-кореспондент Академії правових наук України колодій а.М. – д.ю.н., професор кубічек п. – к.ю.н., професор, Університет імені Я.А. Коменського, м. Братислава (Словацька Республіка) лазур Я.в. – д.ю.н., професор лемак в.в. – д.ю.н., професор, член-кореспондент Академії правових наук України Марек к. – к.ю.н., професор, Університет імені Т.Г. Масарика, м. Брно (Чеська Республіка) Марцеляк о.в. – д.ю.н., професор Митровка Я.в. – к.ю.н., доцент палінчак М.М. – к.і.н., доцент патакійова М. – професор, доктор права, к.ю.н., проректор Університету імені Я.А. Коменського, м. Братислава (Словацька Республіка) петришин о.в. – д.ю.н., професор, академік Академії правових наук України праневічєне Б. – к.ю.н., професор, Університет імені Міколаса Ромеріса, м. Вільнюс (Литовська Республіка) рогач о.Я. – д.ю.н., професор семерак о.с. – к.ю.н., професор сідак М.в. – д.ю.н., професор скрипнюк о.в. – д.ю.н., професор Фазикош в.г. – к.ю.н., професор Чечерський в.і. – к.ю.н., доцент Ярема в.і. – д.е.н., професор рекомендовано до друку вченою радою державного вищого навчального закладу „ужгородський національний університет”, протокол № 10 від 30 квітня 2013 року. свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації серія вк № 7992, видане державним комітетом телебачення і радіомовлення 09.10.2003 р. © ужгородський національний університет, 2013 ISSN 2307-3322 © Ідея дизайну обкладинки належить проф. Бисазі ю.М. науковий вісник ужгородського національного університету, 2013 ♦ ЗМіст роЗділ 8 криМінальне право та криМінологіЯ; криМінально-виконавЧе право 9 андрушко а.в. пРОБлеМи кРиМІнАльнО-пРАвОвОї пРОтидІї ОБІгу неБезпеЧниХ БІОдОБАвОк в укРАїнІ 9 Бабенко а.М. вплив кРиМІнАльнОї суБкультуРи нА злОЧиннІсть в РегІОнАХ укРАїни 12 Берш а.Я. пРиМенение пРинудительнЫХ МеР МедицинскОгО ХАРАктеРА к лицАМ, сОвеРШивШиМ пРеступление в сОстОЯнии вМенЯеМОсти, нО зАБОлевШиМ псиХиЧескОй БОлезнью дО пОстАнОвлениЯ пРигОвОРА или вО вРеМЯ ОтБЫвАниЯ нАкАзАниЯ 15 Бєлкін і.в. зАРуБІжний дОсвІд РегулювАннЯ вІдпОвІдАльнОстІ зА вЧиненІ злОЧини пРОти виБОРЧиХ тА РефеРентниХ пРАв 19 Блага а.Б. кРиМІнОлОгІЧнА ХАРАктеРистикА пОтеРпІлиХ вІд нАсильствА в сІМ’ї 23 головійчук л.т. ОснОвнІ нАпРЯМи зАгАльнОсОцІАльнОгО пОпеРедженнЯ злОЧинІв у сфеРІ МитнОї дІЯльнОстІ 27 горбачова і.М. пРиМусОве лІкувАннЯ в кРиМІнАльнОМу пРАвІ: зАРуБІжний І вІтЧизнЯний дОсвІд РегулювАннЯ 30 дідик с.Є. злОЧини пРОти пРАвОсуддЯ: пРОБлеМи визнАЧеннЯ РОдОвОгО ОБ’ЄктА 35 дмитрук М.М., ігнатенко М.п. пеРедуМОви зАпРОвАдженнЯ кРиМІнАльниХ пРОступкІв у кОнтекстІ пІдстАв киМІнАлІзАцІї 39 колодін д.о. суБ’ЄктивнА стОРОнА пІдРОБленнЯ пІдсуМкІв гОлОсувАннЯ нА виБОРАХ тА РефеРендуМІ 41 Маркевич а.р. РОдОвий ОБ’Єкт склАду злОЧину сАМОпРАвствА, пеРедБАЧенОгО ст. 356 кРиМІнАльнОгО кОдексу укРАїни 45 Михайліченко т.о. ІнфОРМАцІйнА пРОдукцІЯ, ЯкА Є еквІвАлентОМ вАРтОстІ, Як РІзнОвид МАйнА (ст.197 кк укРАїни) 50 нарожна о.в. щОдО ОкРеМиХ питАнь ОБ’ЄктивнОї стОРОни вІйськОвиХ злОЧинІв, скОЄниХ в уМОвАХ МиРОтвОРЧиХ ОпеРАцІй 53 нестерова і.а. кРиМІнОлОгІЧнА ХАРАктеРистикА злОЧиннОстІ в сфеРІ туРистиЧнОгО БІзнесу 56 панькевич в.М. кРиМІнАльнО-пРАвОвий зАХист РІвнОпРАвнОстІ гРОМАдЯн зАлежнО вІд їХ РАсОвОї, нАцІОнАльнОї нАлежнОстІ АБО РелІгІйниХ пеРекОнАнь: ШлЯХи вдОскОнАленнЯ 60 політова а.с. щОдО кРиМІнАлІзАцІї тА тлуМАЧеннЯ РейдеРствА в укРАїнІ 64 полянський Є.Ю. пРО деЯкІ ШкОли АМеРикАнськОї юРиспРуденцІї тА їХнІй вплив нА фОРМувАннЯ кРиМІнАльнО-пРАвОвОї дОктРини сША 67 раковська Ю.в. ІнституцІОнАлІзАцІЯ тОРгІвлІ людьМи Як зАкОнОМІРний нАслІдОк пРАвОвОгО нІгІлІзМу 72 стасенко в.і. зАгАльне пОнЯттЯ кРиМІнАльнОї детеРМІнАцІї тА детеРМІнАцІЯ вулиЧнОї злОЧиннОстІ 75 сторчак н.а. уРАХувАннЯ ступенЯ тЯжкОстІ злОЧину пРи пРизнАЧеннІ пОкАРАннЯ 79 таволжанський о.в. дО питАннЯ зМІсту сОцІАльнО-виХОвнОї РОБОти з зАсуджениМи дО пОзБАвленнЯ вОлІ 83 тарасова о.B. сОцІАльнА ОБуМОвленІсть кРиМІнАлІзАцІї ШАХРАйствА, вЧиненОгО ШлЯХОМ незАкОнниХ ОпеРАцІй з викОРистАннЯМ електРОннО-ОБЧислювАльнОї теХнІки 86 Шаблистий в.в. пРО гуМАннІсть (БезпеЧнІсть) зАпРОвАдженнЯ пРАвОвОгО Інституту кРиМІнАльнОгО пРОступку в укРАїнІ 89 3 серія пРАвО. випуск 22. Частина ІІ. том 3 ♦ роЗділ 9 криМінальний процес та криМіналістика; судова експертиЗа; оперативно-роЗШукова діЯльність 93 вапнярчук в.в. ХАРАктеРистикА ОБстАвин пРедМету дОкАзувАннЯ, ЯкІ пІдтвеРджують нАЯвнІсть гОлОвнОгО фАкту 93 гідулянова Є.М. ОсОБливОстІ пРедМету дОкАзувАннЯ у кРиМІнАльнОМу пРОвАдженнІ щОдО непОвнОлІтнІХ 98 гловюк і.в., андрусенко с.в. уЧАсть пРОкуРОРА у судОвОМу пРОвАдженнІ нА пІдстАвІ угОд: пРОцесуАльнІ тА тАктиЧнІ Аспекти 101 дуфенюк о.М., Шеремета і.в. кРиМІнАльне пРОвАдженнЯ щОдО пРОфесІйнОгО суддІ зА винесеннЯ зАвІдОМО непРАвОсуднОгО РІШеннЯ 105 калганова о.а. елеМенти кРиМІнАльнОї суБкультуРи 108 кіцен н.в. деЯкІ теОРетиЧнІ Аспекти пРОвАдженнЯ Із пеРевІРки виРОкІв тА уХвАл суду, щО не нАБРАли зАкОннОї сили 111 линник о.в. РОль нАукОвО-теХнІЧниХ зАсОБІв длЯ викРиттЯ БРеХнІ пРи РОзслІдувАннІ злОЧинІв 115 литвин о.в. пРОБлеМи визнАЧеннЯ РОлІ суду І ІнстАнцІї у дОкАзувАннІ зА нОвиМ кпк укРАїни 118 сливич і.і. кРиМІнАльне судОЧинствО нА пІдстАвІ угОд пРО визнАннЯ винувАтОстІ Як пРОцесуАльнА фОРМА з пІдвищениМи пРАвОвиМи гАРАнтІЯМи 122 ступник Я.в. МеХАнІзМ пРОтидІї нАРкОзлОЧиннОстІ Як фОРМА сОцІАльнО-пРАвОвОї РеАкцІї 126 твердохліб М.г. кРиМІнАльнІ пРОступки Як фОРМА спРОщенОгО пРОвАдженнЯ в судІ пеРШОї ІнстАнцІї 129 Шевчук М.і. теОРетиЧнІ МОделІ РОлІ суду в дОслІдженнІ дОкАзІв пІд ЧАс судОвОгО РОзглЯду 132 Юшко в.о. пРОцесуАльнІ виМОги дОкуМентАльнОгО вІдОБРАженнЯ пІзнАннЯ нА пОЧАткОвОМу етАпІ кРиМІнАльнОгО пРОвАдженнЯ 136 роЗділ 10 судоустрій; прокуратура та адвокатура 141 вільчик т.Б. теРМІнОлОгІЧнІ питАннЯ Інституту пРАвОвОї дОпОМОги в укРАїнІ 141 кулинич к.с. пеРспективи зАпРОвАдженнЯ МиРОвОї юстицІї в укРАїнІ 146 Манжул і.в. щОдО стАну культуРи ЯдеРнОї Безпеки в укРАїнІ 151 терещук г.а. фОРМи пРедстАвництвА пРОкуРАтуРОю ІнтеРесІв дІтей у судІ 154 роЗділ 11 Міжнародне право 157 гарбазей д.о. дАРунОк Як пРОЯв кОРупцІї в МІжнАРОднОМу пРАвІ тА нАцІОнАльнОМу зАкОнОдАвствІ 157 гомонай в.в. пРинципи спІвРОБІтництвА І пАРтнеРствА у вІднОсинАХ укРАїни тА ЄвРОпейськОгО сОюзу 163 громовенко к.в. кОнцепцІЯ «МОнОпОлІї зАстОсувАннЯ сили»: МІжнАРОднО-пРАвОвІ Аспекти дІЯльнОстІ пРивАтниХ вІйськОвиХ тА ОХОРОнниХ кОМпАнІй 167 крук Ю.а. пРАктикА ЄвРОпейськОгО суду з пРАв людини щОдО зАХисту пРАвА нА здОРОв’Я 171 4 науковий вісник ужгородського національного університету, 2013 ♦ слабошпицька у.о. типОвІ МОделІ нАцІОнАльниХ систеМ РеЄстРАцІї зАпОвІтІв (у свІтлІ РеАлІзАцІї пОлОжень БАзельськОї кОнвенцІї 1972 Р.) 175 Шамрай в.в. пОнЯттЯ тА ОсОБливОстІ пРАвА МІжнАРОдниХ ОРгАнІзАцІй 180 роЗділ 12 ФілосоФіЯ права 184 коваленко г.в. фІлОсОфськО-пРАвОвІ Ідеї в пРАцІ «сеРйОзний пОглЯд нА пРАвА» РОнАлдА двОРкІнА 184 5 серія пРАвО. випуск 22. Частина ІІ. том 3 ♦ CONTENTS SectIoN 8 crImINal law aNd crImINology; peNal law 9 andrushko a.V. ISSUES OF LEGAL COUNTERACTION TO CIRCULATION OF DANGEROUS BIOLOGICAL ADDITIVES IN UKRAINE 9 Babenko a.m. THE INFLUENCE OF CRIMINAL SUBCULTURE ON CRIMES IN THE REGIONS OF UKRAINE 12 Bersh a.ya. APPLICATION OF THE FORCED MEASURES OF MEDICAL CHARACTER TO THE PERSONS COMMITTING CRIME IN A STATE OF RESPONSIBILITY, BUT DISEASED PSYCHICAL ILLNESS TO THE DECISION OF SENTENCE OR DURING SERVING OF PUNISHMENT 15 Bielkin I.V. FOREIGN EXPERIENCE OF REGULATORY RESPONSIBILITY FOR COMMITTING CRIMES AGAINST THE ELECTORAL AND HUMAN REFERENCE 19 Blaha a.B. CRIMINOLOGICAL CHARACTERISTICS OF THE DOMESTIC VIOLENCE’ VICTIMS 23 Holoviichuk l.t. MAIN GENERAL SOCIAL CRIME PREVENTION IN CUSTOMS ACTIVITIES 27 Horbachova I.m. COMPULSORY TREATMENT IN THE CRIMINAL LAW: FOREIGN AND DOMESTIC EXPERIENCE OF REGULATION 30 didyk S.ye. CRIMES AGAINST JUSTICE: PROBLEMS OF IDENTIFICATION OF THE GENERIC OBJECT 35 dmytruk m.m., Ihnatenko m.p. BACKGROUND INTRODUCTION OF CRIMINAL OFFENCE IN THE CONTEXT OF CRIMINALIZATION REASONS 39 Kolodin d.o. THE SUBJECTIVE ASPECT OF FAKE VOTING RESULTS OF THE ELECTIONS AND REFERENDUM 41 markevych a.r. A GENERIC OBJECT ARBITRARINESS OF A CRIME UNDER ARTICLE 356 OF THE CRIMINAL CODE OF UKRAINE 45 mukhailichenko t.o. INFORMATION PRODUCTS, WHICH IS THE EQUIVALENT VALUE, AS A VARIETY OF PROPERTY (ARTICLE 197 OF THE CRIMINAL CODE OF UKRAINE) 50 Narozhna o.V. ON CERTAIN ISSUES THE OBJECTIVE SIDE OF MILITARY CRIMES COMMITTED IN PEACEKEEPING OPERATIONS 53 Nesterova I.a. THE CRIMINOLOGICAL CHARACTERISTIC OF THE CRIMES IN TOURISM BUSINESS SPHERE 56 pankovych V.m. CRIMINAL-LEGAL DEFENCE OF VIOLATION OF EQUALITY OF CITIZENS DEPENDING ON THEIR RACIAL AND NATIONALITY AFFILIATION OR RELIGIOUS PERSUASIONS: WAYS OF PERFECTION 60 politova a.S. ABOUT CRIMINALIZATION AND EXPLANATION OF THE CORPORATE RAIDS IN UKRAINE 64 polianskyi ye.yu. ABOUT SOME SCHOOLS OF AMERICAN JURISPRUDENCE AND THEIR INFLUENCE ON THE FORMATION OF CRIMINAL LEGAL U.S.A DOCTRINE 67 rakovska yu.V. THE INSTITUTIONALIZATION OF HUMAN TRAFFICKING AS A NATURAL CONSEQUENCE OF LEGAL NIHILISM 72 Stasenko V.I. THE GENERAL CONCEPT OF CRIMINAL DETERMINATION AND DETERMINATION STREET CRIME 75 Storchak N.a. TAKING INTO ACCOUNT THE DEGREE OF CRIME’S DANGER ON AWARDING PUNISHMENT 79 tavolzhanskyi o.V. THE ISSUE CONTENTS OF SOCIO-EDUCATIONAL WORK WITH CONVICTS 83 tarasova o.V. SOCIAL CONDITIONING OF THE FRAUD CRIMINALIZATION COMMITTED BY ILLEGAL TRANSACTIONS USING ELECTRONIC COMPUTER TECHNOLOGIES 86 Shablystyi V.V. ABOUT HUMANITY (SAFETY) INTRODUCING LEGAL INSTITUTION OF CRIMINAL OFFENSE IN UKRAINE 89 6 науковий вісник ужгородського національного університету, 2013 ♦ SectIoN 9 crImINal proceSS aNd foreNSIc ScIeNce; foreNSIc examINatIoN; operatIVely-SearcH actIVIty 93 Vapniarchuk V.V. CHARACTERIZATION OF CIRCUMSTANCES THE SUBJECT OF PROOF CONFIRMING THE EXISTENCE OF CHIEF FACT 93 Hidulianova ye.m. PECULIARITIES OF SUBJECT OF PROOF IN CRIMINAL PROCEDURE REGARDING ON MINORS 98 Holoviuk I.V., andrusenko S.V. THE PROSECUTOR IN THE PROCEEDINGS UNDER THE AGREEMENTS: PROCEDURAL AND TACTICAL ASPECTS 101 dufeniuk o.m., Sheremeta I.V. CRIMINAL PROCEEDINGS AGAINST PROFESSIONAL JUDGES FOR ISSUING DELIBERATELY FALSE DECISIONS 105 Kalhanova o.a. ELEMENTS OF CRIMINAL SUBCULTURE 108 Kitsen N.V. SOME THEORETICAL ASPECTS OF PROSECUTION INSPECTION OF THE JUDGMENT AND COURT RULINGS THAT HAVE NOT COME INTO FORCE 111 lynnyk o.V. THE ROLE OF SCIENTIFIC AND TECHNICAL MEANS TO DETECT DECEPTION IN THE INVESTIGATION OF CRIMES 115 lytvyn o.V. THE PROBLEMS OF DEFINING THE ROLE OF THE COURT OF PRIMARY JURISDICTION IN PROVING PROCESS BY THE NEW CODE OF CRIMINAL PROCEDURE 118 Slyvych I.I. CRIMINAL JUSTICE ON THE BASIS OF PLEA BARGAINING OF GUILT AS A PROCEDURAL FORM OF INCREASED LEGAL GUARANTEE 122 Stupnyk ya.V. MECHANISMS FOR COMBATING DRUG CRIME AS A FORM OF SOCIAL AND LEGAL REACTION 126 tverdokhlib m.H. CRIMINAL OFFENSES AS A FORM OF SIMPLIFIED PROCEEDINGS AT FIRST INSTANCE 129 Shevchuk m.I. THEORETICAL MODELS OF COURT’S ROLE IN PROOFS RESEARCH AT A TRIAL 132 yushko V.o. PROCEDURAL REQUIREMENTS DOCUMENTARY MAPPING KNOWLEDGE AT AN EARLY STAGE OF THE CRIMINAL PROCEEDINGS 136 SectIoN 10 JudIcature; puBlIc proSecutIoN aNd adVocacy 141 Vilchyk t.B. TERMINOLOGY ISSUES INSTITUTE LEGAL AID IN UKRAINE 141 Kulynych K.S. PERSPECTIVE OF JUSTICE OF THE PEACE IN UKRAINE 146 manzhul I.V. THE CONDITION OF NUCLEAR SAFETY CULTURE IN UKRAINE 151 tereshchuk H.a. PROSECUTOR REPRESENTATION FORMS INTEREST OF CHILDREN AT COURT 154 SectIoN 11 INterNatIoNal law 157 Harbazei d.o. PRESENT AS A DISPLAY OF CORRUPTION IN INTERNATIONAL LAW AND NATIONAL LEGISLATION 157 Homonai V.V. PRINCIPLES OF COOPERATION AND PARTNERSHIP RELATIONS BETWEEN UKRAINE AND THE EUROPEAN UNION 163 Hromovenko K.V. THE CONCEPT OF «FORCE MONOPOLY»: THE INTERNATIONAL LEGAL ASPECTS OF THE PRIVATE MILITARY AND SECURITY COMPANIES ACTIVITIES 167 Kruk yu.a. PRACTICE OF EUROPEAN COURT OF HUMAN RIGHTS ON THE RIGHT PROTECTION OF HEALTH 171 7 серія пРАвО. випуск 22. Частина ІІ. том 3 ♦ Slaboshpytska u.o. STANDARD MODELS OF NATIONAL SYSTEMS OF REGISTRATION OF WILLS (IN VIEW OF IMPLEMENTATION OF THE BASEL CONVENTION OF 1972) 175 Shamrai V.V. DEFINITION AND FEATURES OF INTERNATIONAL ORGANIZATIONS LAW 180 SectIoN 12 pHIloSopHy of law 229 Kovalenko H.V. LEGAL-PHILOSOPHICAL IDEAS OF RONALD DWORKIN’S WORK «SERIOUS VIEW ON THE RIGHTS» 184 8 науковий вісник ужгородського національного університету, 2013 ♦ РОЗДІЛ 8 КРимІнаЛьне пРавО та КРимІнОЛОгІя; КРимІнаЛьнО-виКОнавче пРавО УДК 343.347 проБлеМи криМінально-правовоЇ протидіЇ оБігу неБеЗпеЧниХ БіодоБавок в украЇні ISSueS of legal couNteractIoN to cIrculatIoN of daNgerouS BIologIcal addItIVeS IN uKraINe андрушко а.в., кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри кримінально-правових дисциплін та міжнародного кримінального права факультету європейського права та правознавства ДВНЗ «Ужгородський національний університет» Стаття присвячена дослідженню актуальних проблем кримінально-правової протидії обігу небезпечних біодо- бавок в Україні. Підкреслюється, що ст. 321-1 КК України, яка передбачає відповідальність за фальсифікацію лі- карських засобів або обіг фальсифікованих лікарських засобів, не охоплює обігу небезпечних біодобавок, оскільки останні не визнаються лікарськими засобами. Зроблено висновок, що головним і надійним інструментом у справі протидії обігу небезпечної продукції, в т. ч. й відповідних біодобавок, має бути ст. 227 КК України, яка передбачає відповідальність за умисне введення в обіг на ринку України (випуск на ринок України) небезпечної продукції. Вка- зано на недоліки чинної редакції ст. 227 КК України та запропоновано шляхи їх усунення. Ключові слова: небезпечні біодобавки, лікарські засоби, небезпечна продукція, споживач, кримінально-право- ва протидія. Статья посвящена исследованию актуальных проблем уголовно-правового противодействия обороту опасных биодобавок в Украине. Подчеркивается, что ст. 321-1 УК Украины, которая предусматривает ответственность за фальсификацию лекарственных средств либо оборот фальсифицированных лекарственных средств, не охватыва- ет оборота опасных биодобавок, поскольку последние не признаются лекарственными средствами. Сделан вывод, что главным и надежным инструментом в деле противодействия обороту опасной продукции, в т. ч. и соответству- ющих биодобавок, должна быть ст. 227 УК Украины, которая предусматривает ответственность за умышленное введение в оборот на рынке Украины (выпуск на рынок Украины) опасной продукции. Указано на недостатки дей- ствующей редакции ст. 227 УК Украины и предложены пути их устранения. Ключевые слова: опасные биодобавки, лекарственные средства, опасная продукция, потребитель, уголовно- правовое противодействие. The article analyzes current problems of legal counteraction to circulation of dangerous biological additives in Ukraine. It is emphasized that article 321-1 of the Criminal Code of Ukraine which stipulates liability for falsiication of medicines or circulation of falsiied medicines does not extend to circulation of dangerous biological additives since they are not considered medicines. The summary is made that article 227 of the Criminal Code of Ukraine which stipulates liability for introduction of dangerous products to the market of Ukraine shall be the most important and reliable instrument for counteraction to circulation of dangerous products including biological additives. Some laws of the current version of this article are underlined and some improvements to it are suggested. Key words: dangerous biological additives, medicines, dangerous products, customer, legal counteraction. постановка проблеми. Останнім часом зна- приклади – депресія, дратівливість, порушення сну, чного масштабу набула практика виписування па- збій в роботі серцево-судинної системи тощо). Іс- цієнтам різних біологічно активних добавок (т.зв. нують також підстави стверджувати, що частина з БАдів). БАди начебто (за запевненнями лікарів та них є справжньою отрутою. так, нещодавно в укра- працівників «кабінетів комп’ютерної діагностики», їні було заборонено продавати «Біфідумбактерин», що їх активно рекомендують) доповнюють в раці- вживання якого закінчилося смертю особи, що його оні харчування нестачу вітамінів й інших речовин, приймала. не менш небезпечною є й китайська біо- зменшують наслідки стресу, усувають нервове збу- добавка «ліда», до складу якої входять хімічні ре- дження й безсоння, лікують від багатьох хвороб. човини, заборонені для використання в країнах Єс, Реальні ж наслідки їхнього вживання на сьогодні Росії та Білорусі [1, с. 9; 2, с. 31]. попри це, вказані вивчені явно недостатньо. експерти наголошують, та інші БАди буквально заполонили вітчизняний ри- що значна частина біодобавок, якими торгують в нок, а лікарі, матеріально заохочувані поширювача- україні, негативно впливає на здоров’я (конкретні ми цих дорогих (вартістю в сотні й тисячі гривень) 9 серія пРАвО. випуск 22. Частина ІІ. том 3 ♦ «чудо-препаратів», досить часто виписують їх па- рігання, перевезення, пересилання чи збут наркотич- цієнтам, переконуючи в їх неабиякій ефективності. них засобів, психотропних речовин або їх аналогів при цьому, як відзначають дослідники проблеми, (ст. 307); порушення встановлених правил обігу нар- здебільшого хворим не призначаються ніякі аналізи, котичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів а «рецепт» виписується на звичайному папірці без або прекурсорів (ст. 320); незаконне виробництво, печатки. А «щоб не виникало труднощів з пошуком виготовлення, придбання, перевезення, пересилан- аптеки, де все це можна придбати», на «рецепті» вка- ня, зберігання з метою збуту або збут отруйних чи зано її адресу. скерування у «потрібну» аптеку чи сильнодіючих речовин або отруйних чи сильнодію- «фірму-розповсюджувача» нерідко супроводжуєть- чих лікарських засобів (ст. 321). ся переконливим запевненням, що в поліклініки, до відзначимо, що донедавна в кримінальному зако- якої звернувся пацієнт, підписано договір з відповід- ні не існувало й спеціальної статті, яка б передбачала ною аптечною мережею, а покупцеві призначених відповідальність за обіг фальсифікованих лікарських «ліків» належиться знижка [1, с. 9]. серед лідерів засобів, які, як відомо, також можуть становити суттє- продажу в україні такі біологічно активні добавки, ву небезпеку для життя та здоров’я споживачів. Однак як «Шилентин», «куперс», «пасилат», «Артролон» 8 вересня 2011 р. кк україни було доповнено ст. 321-1 («вітамакс»), «Редуфат» («Мілленіум»), «вітавін», «фальсифікація лікарських засобів або обіг фальси- «лецитин-преміум», «гіпер» та ін. лікарі при цьому фікованих лікарських засобів» (нині діє в редакції за- не інформують пацієнтів, що БАди не є ліками й не кону № 5065-VI від 05.07.2012). вказана стаття роз- ліцензуються відповідним чином [1; 2; 3]. відповід- ташована у розділі ХІІІ кодексу, який об’єднує статті но й відповідальності ніякої за їх прописування вони про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, пси- фактично не несуть. Очевидно, що поки існуватиме хотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та така ситуація, «бізнесмени від медицини» нажива- інші злочини проти здоров’я населення. позитивною тимуться на хворих людях, страждатимуть найменш стороною ст. 321-1 кк, на наш погляд, є те, що зако- захищені категорії населення, які прийшовши до лі- нодавець диференціював відповідальність за вчинен- каря з надією і вірою, що їм нададуть невідкладну ня вказаного діяння з урахуванням шкоди, заподіяної допомогу, стикаються з ділками, які цинічно набива- здоров’ю та життю споживачів, а також наявність до- ють свої кишені. сить жорстких санкцій (ч. 3 вказаної статті передбачає стан дослідження. зрозуміло, що проблема, яка навіть покарання у виді довічного позбавлення волі). розглядається, є частиною більш широкої проблеми з іншого боку, дуже непросто пояснити чому низка захисту споживачів від поширення небезпечної про- інших видів фальсифікованої і небезпечної продукції дукції. попри її надзвичайну важливість та актуаль- не заслуговують окремої згадки, окремої статті в кк. ність, у науковій літературі вона розроблена явно не- вище ми відзначали, що БАди лікарськими засоба- достатньо. Окремим аспектам кримінально-правової ми не визнаються, а це означає, що обіг відповідної охорони права споживачів на безпечність продукції фальсифікованої і небезпечної продукції не підпадає наукові праці присвятили О.М. готін [4], О.О. дудо- під ст. 321-1 кк україни. ров і к.Б. дудорова [5], с.М. сулейманов [6; 7], Є.в. в той же час наявність у кримінальному законо- фесенко [8], М.І. Хавронюк [9] та ін., які звертали давстві фактично тотожних статей, диспозиції яких увагу на реальний стан речей із захистом прав спо- відрізняються між собою лише специфічним пред- живачів та наголошували на необхідності удоскона- метом злочину, є невиправданою, призводить до за- лення кримінального законодавства у цій частині. йвого дублювання кримінально-правових норм. Як Разом з тим доводиться констатувати, що законодав- справедливо наголошує М.І. Хавронюк, Особлива че забезпечення вказаного права досі не є належним. частина кк україни за своїм обсягом й так є занадто кримінальний закон, який повинен слугувати ефек- великою через включення до неї десятків статей, за тивним засобом протидії обігу небезпечної продук- якими упродовж десяти років не засуджено жодної, ції (у т. ч. відповідних біологічно активних добавок), або, як виняток, засуджена одна чи дві особи. А тому сьогодні у цій частині далекий від досконалості. на подальше збільшення кількості статей Особливої жаль, проблеми не вирішили й аналізовані нижче частини кк україни є тупиковим шляхом [9, с. 74, зміни до кримінального законодавства. висвітлення 76]. Ми переконані, що необхідно удосконалювати окреслених питань і є метою цієї статті. існуючі кримінально-правові засоби, а не вдаватися виклад основного матеріалу. слід відзначити, до нічим невиправданої казуальності і дублювання що прямої кримінальної відповідальності за умисне статей Особливої частини кк україни. стосуєть- введення в обіг небезпечних біодобавок в кк украї- ся це й питання про доцільність існування окремої ни не передбачено. Разом з тим за вчинення вказано- статті про кримінальну відповідальність за фальси- го діяння (за наявності для того підстав) можна при- фікацію лікарських засобів або обіг фальсифікова- тягнути до відповідальності, зокрема, за наступними них лікарських засобів. статтями кк україни: вбивство через необережність видається, що серйозного вдосконалення потре- (ст. 119); необережне тяжке або середньої тяжкості бує насамперед ст. 227 кк україни «умисне введен- тілесне ушкодження (ст. 128); шахрайство (ст. 190); ня в обіг на ринку україни (випуск на ринок украї- умисне введення в обіг на ринку україни (випуск на ни) небезпечної продукції», яка має стати головним ринок україни) небезпечної продукції (ст. 227); не- і надійним інструментом у справі протидії обігу не- законне виробництво, виготовлення, придбання, збе- безпечної продукції, в т. ч. й відповідних біодобавок. 10 науковий вісник ужгородського національного університету, 2013 ♦ нині ж вказана стаття не відіграє належної ролі у певних розмірах слід протидіяти господарсько-пра- механізмі ефективної протидії обігу небезпечної для вовими, адміністративно-правовими та іншими за- споживачів продукції. кількість обвинувальних ви- собами; випуск же або реалізація небезпечної про- років, винесених за ст. 227 кк україни, є мізерною. дукції має розглядатися як злочин проти громадської це виглядає більш ніж дивним на фоні абсолютно безпеки, а розміри, в яких вчинюється це діяння, не очевидних і далеко непоодиноких випадків [9, с. повинні враховуватися при його криміналізації» [9, 122] отруєння споживачів небезпечною продукцією, с. 125]. на думку вченого, яку ми поділяємо, діяння, в т. ч. й біодобавками. попри те, що масштаби за- передбачене ст. 227 кк, має знайти своє місце серед подіюваної шкоди є величезними, фактично ніхто не злочинів проти громадської безпеки чи здоров’я на- несе за це відповідальності. зрозуміло, що це лише селення, а не у розділі VII «злочини у сфері госпо- додає сміливості особам, які й без того зважились на дарської діяльності» [9, с. 124, 170]. отримання доходу подібним чином. на наш погляд, в одній статті доцільно об’єднати для притягнення до відповідальності за ст. 227 посягання, пов’язані з умисним введенням в обіг кк україни достатньо встановити, що випуск на на ринку україни (випуск на ринок україни) фаль- ринок україни небезпечної продукції вчинений у сифікованої та небезпечної продукції [10, с. 205]. великих розмірах (таким визнається введення в обіг відповідальність за вчинення цього діяння має бути небезпечної продукції, загальна вартість якої пере- диференційована залежно від шкоди, заподіяної вищує п’ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів здоров’ю чи життю споживача (споживачів) такої громадян). справедливе обурення М.І. Хавронюка продукції. суттєвої трансформації мають зазнати й викликає той факт, що «законодавець змушує тур- санкції відповідної статті, які повинні передбачати буватися суб’єкта відповідного діяння не стільки значно суворіші, ніж чинна нині ст. 227 кк, покаран- про те, щоб не випускати на ринок продукцію, не- ня, адекватні реальному ступеню суспільної небез- безпечну для здоров’я споживачів, скільки про те, пеки вказаного діяння. на наш погляд, в якості осно- щоб за можливого введення в обіг такої продукції ви цілком можуть слугувати санкції чинної нині ст. не перейти певну кількісну межу» [9, с. 124]. Але 321-1 кк. саме ж існування ст. 321-1 кк, за умови навіть у разі засудження особи за цією статтею, їй існування удосконаленої загальної норми, видаєть- загрожує на диво м’яке покарання – санкція ст. 227 ся недоцільним. посягання, пов’язані з введенням кк передбачає покарання у вигляді штрафу від 500 в обіг небезпечних біодобавок, а також фальсифіко- до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів гро- ваних та неякісних лікарських засобів, можна буде мадян з позбавленням права обіймати певні посади кваліфікувати за одною статтею кк україни. Реалі- чи займатися певною діяльністю на строк до трьох зація відповідних пропозицій, на наше переконання, років. переконані, що така санкція абсолютно не дозволить підвищити рівень кримінально-правового відповідає суспільній небезпеці введення в обіг не- захисту права споживачів на безпечність продукції. безпечної продукції. у цьому контексті варто також висновки. надійний захист права споживачів на зазначити, що в низці країн світу за вчинення від- якісну і безпечну продукцію має бути одним із пріо- повідного діяння передбачено суворі покарання – ритетних завдань держави. вагому роль у цій справі від тривалого строку позбавлення волі (в голландії, повинен відгравати кримінальний закон, який у вка- норвегії, Аргентині, польщі, сША, китаї та ін.) до заній частині, як було показано вище, далекий від смертної кари (в китаї) [9, с. 160-162]. Отже, «гуман- досконалості. на наше переконання, подальше удо- ність» вітчизняного законодавця, особливо на фоні сконалення норми про кримінальну відповідальність прогресуючого наводнення вітчизняного ринку явно за умисне введення в обіг на ринку україни (випуск небезпечною для споживачів продукцією, в т. ч. не- на ринок україни) небезпечної продукції (зокрема й безпечними біодобавками, є, м’яко кажучи, дивною. небезпечних біодобавок) має здійснюватися з ураху- на справедливе переконання М.І. Хавронюка, ванням реального ступеня суспільної небезпечності «випуску або реалізації недоброякісної продукції у вказаного діяння. СпиСОК виКОРиСтаниХ ДЖеРеЛ: 1. Мартинець С. Пане лікарю, чим труїте? Через велику змову лікарів з аптекарями-»мережовиками» страждають пацієнти / Світлана Мартинець, Мар’яна Гайдучик // Експрес. – 7-14 жовтня 2010 р. – № 110 (5415). – С. 9. 2. Тымкив К. БАДен-БАДен. Низкий уровень отечественной медицины толкает украинцев на поиски нетрадиционных методов, в арсенале которых сомнительная диагностика и биодобавки – как средство от всех болезней / Каролина Тымкив // Корреспондент. – 22 января 2010 г. – № 2 (390). – С. 30-32. 3. Данілова О. Юрій Ніколаєв відверто лукавив… Реклама БАДів: міфи та реальність / Олександра Данілова // Конку- ренція. Вісник Антимонопольного комітету України. – 2011. – № 3 (42). – С. 10-15. 4. Готін О. М. Кримінальна відповідальність за випуск або реалізацію недоброякісної продукції в умовах ринкової економіки (проблеми теорії та практики) : автореф. дис. … на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / О. М. Готін. – К., 2003. – 21 с. 5. Дудоров О. О. Умисне введення в обіг на ринку України небезпечної продукції: проблеми кваліфікації та вдоскона- лення законодавства / О. О. Дудоров, К. Б. Дудорова // Вісник Запорізького національного університету: Юридичні науки. – 2012. – № 2 (частина І). – С. 216-223. 6. Сулейманов С. М. Совершенствование уголовного законодательства и правоприменительной практики, направленных на охрану потребительского рынка / Сулейманов С. М. – М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2008. – 167 с. 7. Сулейманов С. М. Теоретические основы противостояния преступности на потребительском рынке / Сулейманов С. М. – М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2008. – 143 с. 11 серія пРАвО. випуск 22. Частина ІІ. том 3 ♦ 8. Фесенко Є. В. Злочини проти здоров’я населення та системи заходів з його охорони : монографія / Фесенко Є. В. – К. : Атіка, 2004. – 280 с. 9. Хавронюк М. І. Право споживачів на безпечність продукції: кримінально-правове забезпечення : монографія / Хав- ронюк М. І. – К. : Атіка, 2011. – 324 с. 10. Андрушко А. В. Проблеми кримінально-правової протидії обігу небезпечних біодобавок / А. В. Андрушко // Акту- альні проблеми формування громадянського суспільства та становлення правової держави : збірник наукових праць ІІ Міжнародної науково-практичної конференції. – Черкаси : Черкаський національний університет ім. Б. Хмельницького, 2012. – С. 203-205. УДК 343.92 вплив криМінальноЇ суБкультури на ЗлоЧинність в регіонаХ украЇни tHe INflueNce of crImINal SuBculture oN crImeS IN tHe regIoNS of uKraINe Бабенко а.М., кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінального права та кримінології Донецького юридичного інституту МВС України, підполковник міліції Статтю присвячено дослідженню впливу кримінальної субкультури на злочинність в регіонах України. Проаналі- зовано зв’язок між територіальним розподілом виправних колоній та злочинністю і окремими її видами. Акцентуєть- ся увага на негативних тенденціях криміналізації суспільства шляхом розповсюдження кримінальної субкультури. Ключові слова: позбавлення волі, кримінальна субкультура, концентрація виправних колоній в регіонах, кіль- кість ув’язнених, злочинність в регіонах. Статья посвящена исследованию воздействия уголовной субкультуры на преступность в регионах Украины. Проанализирована связь между территориальным распределением исправительных колоний и преступностью, а также отдельными ее видами. Акцентируется внимание на негативных тенденциях криминализации общества путем распространения уголовной субкультуры. Ключевые слова: лишение свободы, уголовная субкультура, концентрация исправительных колоний в регио- нах, количество заключенных, преступность в регионах. The article studies the inluence of the criminal subculture on crimes in the regions of Ukraine. Author analyzes the relationship between the territorial division ofcriminality and prisons, and some of its species. Attention is focused on the negative trends of criminalization of society through the dissemination of criminalsubculture. Key words: imprisonment, criminal subculture, the concentration of prisons in the region, the number of prisoners, crimes in the region. постановка проблеми. протягом останніх два- осіб, – переважно молодого віку. сотні тисяч осіб, дцяти років в україні відбулися значні економічні, пройшовши «тюремні університети», стали носіями політичні та соціальні перетворення. вони, з одно- кримінальної субкультури. Як наслідок, відбулося го боку, якісно змінили соціальне та духовне життя посилення злочинної ідеології. вона розпочала вті- людей, з іншого, вплинули на кількісні та якісні по- люватися у різні сфери соціального життя: у літера- казники злочинності. до 90-х років у країні панував туру, мистецтво, кіно, телепередачі і т. д. тюремний комуністичний режим зі своєю ідеологією та міцною жаргон, манери поведінки стали використовувати не системою попередження злочинності. з набуттям лише звичайні громадяни, а й політики, керівники україною незалежності, поряд із позитивними змі- різного рівня, правоохоронці. суспільна небезпека нами, спостерігалося зростання злочинності. так, злочинної субкультури полягає у забрудненні сві- якщо протягом 1980-1988 р. у країні фіксувалося домості населення, у здатності підмінити загально- близько 242 тис. злочинів, то з 1990 до 2000 років людські цінності кримінальними. крім цього, через злочинність зросла до 640 тис. на рік. І хоча у період вплив кримінальної субкультури на свідомість насе- з 2000 до 2012 рр. відбулося зменшення злочинності лення міститься потенційна загроза тотальної кримі- у середньому до 500 тис. на рік, криміногенна ситуа- налізації суспільства, збільшення рівня злочинності. ція залишається дуже складною. наведене й обумовлює актуальність нашого дослі- сучасна криміногенна ситуація ускладнюється не дження. лише появою нових форм та видів злочинів, а й тим, на жаль, цьому питанню в сучасній криміноло- що складна криміногенна ситуація 1990-2000 років гії приділяється не достатньо уваги. Окремі аспекти обумовила потрапляння за грати великої кількості зародження та існування кримінальної субкультури 12 науковий вісник ужгородського національного університету, 2013 ♦ висвітлені у роботах відомих українських та зару- пільні процеси, по-різному впливає на злочинність, біжних вчених: ю.М. Антоняна, д.л. виговського, обумовлює різну концентрацію в регіонах осіб, які т.А. денисової, А.п. закалюка, в.ф. пирожкова, раніше відбували покарання за ґратами. н.в. тищенко, в.в. тулегенова, в.І. Шакуна та ін- ших. в основному їх дослідження присвячувалися карта № 1 історії виникнення та зародження кримінальної суб- регіональна поширеність в україні кількості культури, механізму її впливу на особу, соціальні установ з виконання покарань у вигляді наслідки від її існування тощо. на жаль, питанню позбавлення волі дослідження механізму впливу кримінальної суб- культури на свідомість населення та злочинність у регіональному розрізі до теперішнього часу уваги не приділялося. Отже, це й розглядається в якості мети нашого дослідження. виклад основного матеріалу. свого часу дав- ньогрецький філософ платон, досліджуючи фак- тори, що утримують людей від вчинення злочинів, зазначав, що поряд із покаранням не менш значний вплив на стан злочинності здійснює оптимальна кількість тюрем у державі [1, с. 10-11]. в.І. Шакун, досліджуючи вплив урбанізації на злочинність, справедливо звертає увагу на специ- фічні особливості окремих регіонів. зокрема, під- порівняння вищенаведених даних з інтенсив- креслював надмірну насиченість донбасу виправ- ністю злочинності, що фіксувалася в регіонах про- но-трудовими закладами, звертав увагу на високий тягом 2001-2011 років, дає підстави стверджувати рівень злочинності в окремих областях [2, с. 90]. за про наявність значних кореляцій між концентрацією результатами нашого дослідження знайшла підтвер- тюрем у регіонах, розподілом раніше засуджених дження теза вченого про те, що велика частина осіб, осіб та станом злочинності. так, на карті № 2 та № яка спочатку засуджується, а потім звільняється з 3 представлені результати, згідно з якими, найвища місць позбавлення волі, десятиліттями створює дов- інтенсивність загальної злочинності та злочинної го триваючий специфічний криміногенний фон, що активності неповнолітніх є у східних, південних та негативним чином впливає на криміногенну ситуа- центральних регіонах україни. саме ці території, за цію в регіонах. даними карти № 1, характеризуються більш високою так, відповідно до діючих наказів державного де- кількість для місць відбування покарання у вигляді партаменту україни з виконання покарань в україні позбавлення волі. закріплений перелік установ кримінально-виконав- чої системи, які виконують покарання у виді арешту, карта №2 обмеження волі, позбавлення волі на певний строк середній коефіцієнт злочинності на 100 тис. та довічного позбавлення волі (далі виправні коло- населення, що фіксувався в україні за період нії). згідно з цими документами, в україні станом з 2001 по 2011 роки на 2012 рік функціонують 184 виправні колонії мі- німального, середнього та максимального рівнів без- пеки, включаючи слідчі ізолятори. територіальний їх розподіл за регіонами є нерівномірним. Як видно зі створеної нами карти № 1, найвища їх концентра- ція спостерігається у донецькій (20), дніпропетров- ський (14), луганській (14), Харківській (12) та за- порізькій (11) областях. території західної україни характеризуються меншою насиченістю цими уста- новами. наприклад, у закарпатській області їх налі- чується – 1, у Чернівецькій – 2, у Івано-франківській та тернопільській по 4, у волинській – 5, і найбільша кількість виправних колоній серед західних регіонів зафіксовано у львівській області – 8. показовою є ситуація у львівській, вінницькій, Як видно з наведених даних, радянська система київській Миколаївській і полтавській областях, залишила у спадок україні не лише міцний еконо- які характеризуються високою концентрацією ви- мічний, військовий та промисловий потенціал, а й правних колоній. ці регіони хоча і характеризуються купу невирішених соціальних проблем, у тому числі низьким помірним та середнім рівнями криміналь- і невиправдано велику кількість установ з виконання ної враженості, але у своїх групах вони мають зна- кримінальних покарань у вигляді позбавлення волі, чно вищі за інші регіони рівні злочинності (карта нерівномірний їх розподіл по території країни. та- №1 та № 2). схожа ситуація простежується і зі зло- кий стан речей вносить суттєвий дисбаланс у сус- чинністю неповнолітніх (карта № 3). 13 серія пРАвО. випуск 22. Частина ІІ. том 3 ♦ карта № 3 загальна система відбування покарання. специфічна середній коефіцієнт злочинної активності субкультура, тісне спілкування в мікрогрупах спри- неповнолітніх на 100 тис. населення, яє розвитку агресії, культу насильства та жорстоко- що фіксувався протягом 2001-2011 рр. сті щодо влади, суспільства, підвищує злочинний професіоналізм та інтенсивність криміналізації. це істотно впливає на живучість тюремних традицій, згуртованість злочинного середовища, поширення відповідних негативних відносин через осіб, звіль- нених з місць позбавлення волі. на жаль, констатує т.А. денисова, діюча система відбування покарань не спроможна змінити душу людини, повернути її у суспільство відновленою, з позитивними змінами і установками не продовжувати злочинну діяльність [5, с. 5]. в узагальненому вигляді «тюремний світ» можна визначити як специфічний феномен, що яв- ляє собою особливе, психологічно ізольоване від ре- шти суспільства співтовариство, у якому діють діа- дані, представлені на картах № 1 та 3, демонстру- метрально протилежні легальним нормам правила, ють, що високі рівні злочинної активності неповно- стереотипи поведінки, погляди та цінності. літніх спостерігаються у регіонах з високою кон- Механізм розповсюдження кримінальної суб- центрацією установ з виконання покарань у вигляді культури у суспільстві та її вплив на злочинність позбавлення волі. є дуже простим. вплив кримінальної субкультури І як тут не згадати видатного українського кримі- здійснюється на населення через її проникнення у нолога А.п. закалюка, який свого часу констатував, суспільство шляхом психологічного зараження насе- що у XXI ст. у країні (тут і далі виділене А.п. зака- лення (переважно у молодому віці) у вигляді прище- люком), що офіційно сповідує високі ідеали та цілі, плювання моделей поведінки і цінностей, прийнятих прагне до європейських стандартів, розвивається у кримінальному світі. способи зараження можуть паралельне нецивілізоване підліткове квазісере- бути самими різноманітними. це і безпосереднє довище середньовічних трущоб та диких звичаїв, спілкування родичів та знайомих з особами, які ра- звідки постійно рекрутуються неповнолітні зло- ніше відбували покарання і не стали на шлях виправ- чинці [3, c. 490]. лення; через телебачення, яке у погоні за сенсацією за даними Міжнародного центру тюремних до- та прибутками нав’язує суспільству кримінальні мо- сліджень, за абсолютною кількістю «тюремного делі поведінки і т. д. населення» україна займає одинадцяте місце серед слід констатувати, що у місцях високої концен- 223 країн світу. у 2011 році, коли були опубліковані трації установ з виконання покарань геометрично результати дослідження цієї організації, україна за- підвищується доля носіїв кримінальної субкульту- ймала десяте місце зі 154 тис. осіб, що перебувають ри, а отже і автоматично збільшується вірогідність у місцях позбавлення волі. коефіцієнт ув’язнених і чисельність осіб потенційно вразливих тюремною в україні становить 338 на 100 тис. населення, що субкультурою. ситуація ускладнюється тим, що становить 28 місце у світі. А за абсолютною кількіс- сучасні установи з виконання покарань у вигля- тю осіб, що перебувають у місцях позбавлення волі, ді позбавлення волі залишаються замкнутим про- наша країна посідає друге місце у Європі, поступаю- стором. ув’язнені позбавлені можливості зв’язку з чись лише Росії, де у тюрмах утримується понад 686 зовнішнім середовищем, також вони не можуть по- тис. осіб [4]. відомити про свої проблеми суспільству. так само не викликає сумніву, що головним місцем за- кримінально-виконавчі установи закриті і для зо- родження та існування кримінальної субкультури внішнього світу. Між тим чим більш замкнутим є установи з виконання покарань у вигляді позбав- стає тюремний простір, тим більшу небезпеку міс- лення волі. надмірна їх кількість обумовлює значне тить вона для своїх мешканців і для всього світу з поширення кримінальних традицій та звичаїв серед точки зору формування в них деформаційних про- населення. саме виправні колонії є головною пер- цесів. тюрми, за визначенням н.в. тищенко, – це шопричиною рецидивної злочинності і джерелом соціальний простір, де діють правила подвійної постачання кримінальних традицій та звичаїв у сус- структуризації, що підривають легальну владу и пільство після звільнення ув’язнених з місць позбав- породжують формування влади злочинних «авто- лення волі. ритетів» [ 6, с. 159]. цьому легко можна знайти пояснення у т.А. де- таким чином, пенітенціарна система, що сповід- нисової, яка справедливо вважає, що сучасна систе- ує жорсткі форми обмеження свободи ув’язнених, ма відбування покарань залишилася однією з самих десятиліттями формувала специфічне злочинне се- жорстоких та неефективних у світі. той, хто хоча редовище, яке протиставляється легальній владі, її б одного разу відбував покарання у місцях позбав- законам та культурі. наслідками цього стало те, що лення волі, не відчуває страху перед майбутнім за- у країні сформувалася ціла система нелегальних, судженням, бо йому знайомі і оточення, і традиції, і неправових взаємозв’язків та відносин, що здатні 14 науковий вісник ужгородського національного університету, 2013 ♦ конкурувати з легальною владою, законами та куль- го феномену підвищується у зв’язку з прагненням турою. Характерними особливостями сучасного злочинного світу нав’язати свої закони, правила та кримінального світу стало те, що він має власну еко- субкультуру решті суспільства. велика кількість номіку, ідеологію, неписані, але безперечно викону- виправних установ та їх нерівномірний розподіл по вані жорстокі і невідворотні «закони кримінального країні є не лише економічно невигідним явищем, світу», тіньову охорону і механізми соціального за- а й таким, що створює сприятливий фон для кри- хисту. суспільна небезпека цього феномену підви- міналізації суспільства. у місцях високої концен- щується у зв’язку з прагненням злочинного світу трації установ з виконання покарань геометрично нав’язати свої закони, правила та субкультуру решті підвищується доля носіїв кримінальної субкульту- суспільства. у суспільстві наполегливо культивуєть- ри, а отже і автоматично збільшується вірогідність ся особливий тип успішної людини, яка пройшла і чисельність осіб потенційно вразливих тюремною через тюрми, веде анти суспільний, але забезпече- субкультурою. це, у свою чергу, у регіонах підви- ний спосіб життя, сповідує принципи «кримінальної щує ризик вчинення більшої кількості злочинів. справедливості» та все дозвілля. у цьому, на наш по- на фоні погіршення демографічних показників та гляд, запрограмована реальна загроза тотальної кри- відсутності чіткої ідеологічної політики у країні іс- міналізації суспільства. нує ризик витіснення суспільно корисних традицій висновки. кримінальна субкультура є специ- та звичаїв, підсилюється вірогідність заміни їх на фічним феноменом, який зароджується у надрах негативні – суспільно шкідливі, і як наслідок, така установ з виконання кримінальних покарань у ви- ситуація є сприятливою обставиною для продуку- гляді позбавлення волі. суспільна небезпека цьо- вання злочинності. СпиСОК виКОРиСтаниХ ДЖеРеЛ: 1. Иншаков С. М. Зарубежная криминология / С. М. Иншаков. – М. : Издательская группа ИНФРА М. – НОРМА, 1997. – 383 с. 2. Шакун В. І. Урбанізація і злочинність : монографія / В. І. Шакун. – Київ : Видавництво Української академії внутрішніх справ, 1996. – 256 с. 3. Закалюк А. П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: у 3-х кн / А. П. Закалюк. – К. : Видавничий Дім «Ін Юре», 2007. – Кн. 2 : Кримінологічна характеристика та запобігання вчиненню окремих видів злочинів. – 712 с. 4. Украина – вторая в Европе по количеству заключенных [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.rosbalt. ru/ukraina/2013/08/27/1168784.html. – Назва з екрану. 5. Бадира В. А. Кримінально-виконавче право : навчальний посібник / [В. А. Бадира, С. Ф. Денисов, Т. А. Денисова та ін.]; за ред. Т.А. Денисової. – К. : Істина, 2008. – 400 с. 6. Тищенко Н. В. Гендерные аспекты тюремной субкультуры в современной России / Н. В. Тищенко. – Саратов : ООО Издательский Центр «Наука», 2007. – 178 [1] с. УДК:343.268(477) приМенение принудительнЫХ Мер Медицинского Характера к лицаМ, соверШивШиМ преступление в состоЯнии вМенЯеМости, но ЗаБолевШиМ псиХиЧеской БолеЗньЮ до постановлениЯ приговора или во вреМЯ отБЫваниЯ накаЗаниЯ applIcatIoN of tHe forced meaSureS of medIcal cHaracter to tHe perSoNS commIttINg crIme IN a State of reSpoNSIBIlIty, But dISeaSed pSycHIcal IllNeSS to tHe decISIoN of SeNteNce or durINg SerVINg of puNISHmeNt Берш а.Я., аспирант кафедры уголовного права Национального университета «Одесская юридическая академия» В статье рассматриваются вопросы, касающиеся применения принудительных мер медицинского характера к лицам, совершившим преступление в состоянии вменяемости, но заболевшим психическим расстройством до постановления приговора или во время отбывания наказания. Также формулируются некоторые проблемы право- вого регулирования принудительных мер медицинского характера. Анализируются вопросы, связанные с основа- нием назначения принудительных мер медицинского характера. Ключевые слова: преступление, наказание, психическое расстройство, правовое регулирование, принудительные меры медицинского характера. У статті розглядаються питання, які стосуються застосування примусових заходів медичного характеру до осіб,які скоїли злочин в стані осудності, але захворіли психічним розладом до постанови вироку або під час відбування по- 15 серія пРАвО. випуск 22. Частина ІІ. том 3 ♦ карання. Також формулюються деякі проблеми правового регулювання примусових заходів медичного характеру. Аналізуються питання, пов’язані з підставою призначення примусових заходів медичного характеру. Ключові слова: злочин, покарання, психічний розлад, правове регулювання, примусові заходи медичного ха- рактеру. In the article basic questions areexamined CPLD with the use of the forced measures of medical character, to the persons committing crimein astate of responsibility, butby the diseased psychical disorder to the decision of sentenceor duringserving of punishment. Some problems of the legal adjusting of the forced measures of medical character are also formulated. Questions are analysed settings of the forced measures of medical character related to foundation. Key words: crime, punishment, psychical disorder, legal adjusting, forced measures of medical character. постановка проблемы. в настоящее время на- Одним из спорных вопросов теории и практики блюдается рост числа лиц с психическими откло- применения принудительных мер медицинского ха- нениями. по данным всемирной организации здра- рактера является вопрос об основаниях их назначе- воохранения, к 2020 г. психические расстройства ния. в законе и в литературе он тесно пересекается войдут в первую пятерку болезней, которые приво- с вопросом об определении круга лиц, к которым дят к потере трудоспособности. могут применяться принудительные меры медицин- анализ последних исследований и публикаций, ского характера, а также с проблемой определения в которых основано решение данной проблемы. целей их использования. в целом институт принудительных мер медицинско- непосредственно в ук называются два основа- го характера исследовали: Антонян ю.М., голоднюк ния применения названных мер воздействия. Это: М.н., Мищенко е.в., назаренко г.в., улицкий с.Я., 1) нарушение уголовно-правового запрета или пред- Бурдин в.М., книга М.М., Михеев Р.и. и т.д. писания; 2) лицом, страдающим психическим рас- цель и задание исследования. целью исследо- стройством. Отсюда следует, что суть принудитель- вания является разработка положений относительно ных мер уголовно-правового характера заключается правового регулирования принудительных мер ме- в применении принудительного психиатрического дицинского характера в уголовном праве украины, лечения к лицам, совершившим общественно опас- а также изучение лиц, совершивших преступление ные деяния, запрещенные ук, в состоянии невме- в состоянии вменяемости, но заболевшим психиче- няемости или ограниченной вменяемости. само по ской болезнью до постановления приговора суда или себе данное положение не вызывает каких-либо воз- во время отбывания наказания. ражений. изложение основных положений. по данным Однако ч.3 ст.93 ук украины предусматривает экспертов, по сравнению с 90-ми годами, количество исключение из общих правил. Она допускает воз- клиентов психиатрических клиник увеличилось можность применения описываемых мер к лицам, у почти в два раза. выросло число страдающих таки- которых психическое расстройство наступило до по- ми серьезными психическими заболеваниями, как становления приговора или во время отбывания на- шизофрения, маниакально-депрессивный психоз и казания. данное законоположение обусловлено тем, эпилепсия. А невротические расстройства и депрес- что психическое заболевание делает невозможным сии приобрели статус массовых. Они уже заняливто- назначение или исполнение наказания. в теории и рое место после сердечно-сосудистых заболеваний. практике уголовного права к названной категории, на долю общественно-опасных деяний (далее- как правило, относят: 1) граждан, совершивших пре- ООд), совершенных лицами с психическими рас- ступления, но до вынесения приговора заболевших стройствами, приходится около 1% от общего числа психическим расстройством, вследствие чего им не лиц, которые обвиняются в совершении преступле- может быть назначено наказание; 2) лиц, у которых ний [1, с. 14]. кроме того, относительное число ООд, психическое расстройство наступило во время отбы- совершаемых психически больными, незначительно вания наказания [4, с. 61]. превышает частоту уголовно наказуемых деяний к таким лицам закон предусматривает возмож- среди здорового населения: 10-12 ООд на 1 тыс. ность освобождения от наказания (ч.1 ст.84 ук) на больных в год (среди здоровых на тот же период – основании того, что наступившее после совершения около 10 на 1 тыс. населения) [2, с. 9]. преступления психическое расстройство лишает че- в то же время, большинство деяний, совершен- ловека способности осознавать фактический харак- ных лицами с психическими расстройствами, имеет тер и общественную опасность своих действий (без- агрессивно-насильственный характер и направлены действия) либо руководить ими. против жизни и здоровья человека. так, среди лиц, данное положение вполне обоснованно подвер- совершивших убийства и покушение на убийство, гается критике в литературе. Однако почти никто из число невменяемых достигает 8-10% (ежегодно), авторов не обращает внимание на то, что, в первую среди совершивших изнасилования – 2-3%, хулиган- очередь, оно противоречит юридической природе ства – 1,2% [3,с109]. Это свидетельствует о необхо- мер уголовно-правового принуждения. димости применения к данным лицам специальных в основном, критические замечания специали- (медицинских) мер с целью излечения или такого стов выливаются в полемику двух противоборству- улучшения их состояния, при котором устраняется ющих сторон, приверженцы первой из которых общественная опасность. предлагают освобождать указанных выше лиц от 16 науковий вісник ужгородського національного університету, 2013 ♦ уголовной ответственности, представители второй вышеназванных лиц к уголовной ответственности в – от наказания. первые полагают, что наступление случае их выздоровления, если не истекли сроки дав- психического расстройства лишает лицо возможно- ности, предусмотренные ст. 49 и ст.80 ук украины. сти отвечать за содеянное. как считает, например, конечно, изложенная позиция выглядит гораздо к.в. Михайлов, «это бесполезно потому, что нали- более убедительной по сравнению с предыдущей, чие психического расстройства не позволяет ему как с точки зрения социально-правовой сущности осознать смысла таких лишений или ограничений» рассматриваемого феномена, так и со стороны его [5, с. 50]. технико-юридического оформления в ук. Между сторонники противоположной точки зрения, со- тем, полемизируя друг с другом, ученые забывают ставляющие большинство, опираются на действую- об одном весьма важном обстоятельстве. щую редакцию ст.84 ук. при этом ученые ссыла- Освобождение виновного, у которого после со- ются на то, что лицо, у которого после совершения вершения преступления наступило психическое преступления наступило психическое расстройство, расстройство, от наказания или от уголовной от- не освобождается от обязанности отвечать за соде- ветственности противоречит принципу справедли- янное и подвергнуться неблагоприятным послед- вости. во всяком случае, это выглядит несправед- ствиям совершения общественно опасного деяния. ливым с точки зрения нарушенных преступлением подобная обязанность не может быть реализована в интересов потерпевшего. силу психического заболевания лица, однако после возникает вопрос, на каком основании позво- выздоровления оно должно будет претерпеть по- лительно снисхождение к преступнику, причинив- следствия совершения преступления. психическое шему существенный вред личности, обществу или расстройство не препятствует вступлению пригово- государству, особенно, если его деяние было умыш- ра в законную силу, оно лишь может сделать времен- ленным, целенаправленным. ведь при назначении но невозможным его исполнение [6, с. 42]. такому лицу принудительного лечения, наряду с сам факт совершения лицом преступления в со- освобождением от уголовной ответственности или стоянии вменяемости выступает в качестве угрозы наказания, государство по сути отказывается от воз- привлечения к уголовной ответственности и наказа- даяния ему за содеянное. нию. и даже если лицо до постановления приговора понятно, что наступившее психическое рас- заболело психической болезнью, угроза не исчезает, стройство исключает осознание им психического она реализуется после выздоровления лица. правда, характера своих действий, а стало быть, и возмож- следует обязательно принимать во внимание, чтобы ность давать осознанный отчет своим поступкам, но с момента совершения преступления и до постанов- ведь преступное деяние, являющееся основанием ления приговора не истекли сроки давности привле- возникновения охранительных уголовно-правовых чения к уголовной ответственности (ст.49 ук). отношений, было совершено до его наступления. к в другом случае, если лицо заболело психиче- тому же, следует иметь в виду, что психическое рас- ской болезнью уже во время отбывания наказания и стройство может носить и временный характер. в процессе лечения выздоровело, то оно продолжает в данном случае закон допускает возможность отбывать назначенное ему ранее судом наказание. возобновления уголовной ответственности и приме- применение принудительных мер медицинского нения наказания (в ч.3 ст.19 ук говорит о том, что характера засчитывается в срок наказания (эти при- названные лица в случае их выздоровления могут нудительные меры не приостанавливают течение подлежать уголовной ответственности и наказанию). срока наказания и, тем более, не прерывает его). по- но такое положение фактически провозглашает об- этому можно представить себе ситуацию, если срок ратимость уголовной ответственности, что недопу- наказания истек до выздоровления лица, то лицо стимо с позиции основополагающих принципов уго- освобождается от дальнейшего отбывания срока на- ловного права, поскольку ведет к необоснованному казания. ограничению конституционных прав и свобод чело- как справедливо отмечала с.в. полубинская, по века. согласно ч.1 ст.2 ук украины, единственным существу, юридическое значение расстройств, воз- основанием назначения наказания и применения никших после совершения преступления, выражает- иных мер уголовно-правового принуждения явля- ся лишь в том, что они препятствуют участию лица ется совершение общественно-опасного деяния, за- в выполнении следственных действий и осуществле- прещенного ук. в данном же случае получается, что нию им своего права на защиту, ибо лишают осуж- принудительные меры уголовно-правового характе- денного способности отбывать наказание (напри- ра назначаются лицу не за то, что оно совершило мер, понимать требования режима) [7, с. 59]. преступление, а за то, что у него наступило психиче- кроме того, сторонники приведенной точки зре- ское расстройство, делающее его невменяемым. ния напоминают, что освобождение от наказания ведь на момент совершения преступления необ- всегда является окончательным и состоит в том, что ходимые основания применения мер принудитель- государство прощает лицо, совершившее преступле- ного лечения отсутствуют, поскольку виновный яв- ние, тем самым оказывая ему доверие и рассчитывая ляется еще вменяемым. А после этого их назначение на его законопослушное поведение в будущем. в то уже не вписывается в рамки уголовно-правовых от- же время, положение, сформулированное в ч.3 ст. 19 ношений, возникающих в результате нарушения со- ук украины, закрепляет возможность привлечения ответствующих запретов. 17 серія пРАвО. випуск 22. Частина ІІ. том 3 ♦ вместе с тем, нельзя не согласиться и с теми ется недостаточным, так как психические расстрой- учеными, которые утверждают, что применение на- ства разнообразны, отличаются своей глубиной и казания нецелесообразно в отношении лиц, не по- другими параметрами. нимающих фактического характера происходящего в связи с этим, в литературе отсутствует единая с ними, поскольку тогда реализация некоторых его позиция относительно перечня расстройств психи- целей становится практически недостижимой и т.д. ки, наличие и проявление которых может повлечь [8, с. 85]. освобождение от наказания. наиболее рациональным способом устранения обо- Одни авторы считают, что основанием для осво- значенного противоречия могло бы стать закрепление бождения от наказания или его дальнейшего отбы- в ук соответствующего вида отсрочки исполнения тия может являться как хроническое, так и времен- наказания. в ее рамках сначала суд должен назначать ное психическое расстройство [9, с. 10]. виновному справедливое наказание за содеянное, с другие полагают, что в данном случае речь идет учетом характера и степени общественной опасно- только о хронических психических расстройствах сти совершенного преступления, всех смягчающих и [10, с. 54]. отягчающих обстоятельств и других факторов, прини- например, А.в. наумов полагает, что фактически маемых во внимание в таких случаях. но исполнение указанные в ст.84 ук лица должны обладать всеми этого наказания будет отсрочено до излечения психи- признаками, относящимися как к юридическому, так ческого заболевания и выздоровления виновного. при и к медицинскому критериям невменяемости. этом в дальнейшем ничто не помешает применить к н.в. жариков, в.п. котов, г.в. Морозов, д.ф. нему положения ст.80 ук об освобождении от отбы- Христинин отмечает, что термин «психическое рас- вания наказания, в связи с истечением срока давности стройство» законодатель употребляет в широком обвинительного приговора суда, если для лечения пре- смысле, охватывающем все виды болезненных рас- ступника понадобятся длительные сроки. стройств психики (хроническое, временное слабоу- как представляется, данное положение сможет мие) [11, с. 60]. пресечь необоснованное уклонение от уголовной г.в назаренко отмечает, что психозы и слабоумие ответственности лиц, совершивших тяжкие и особо необоснованно отнесены к хроническим психиче- тяжкие преступления и заслуживающих кары. в то скими расстройствами [12, с. 95]. же время, оно не лишает возможности освобожде- на наш взгляд, хроническое психическое рас- ния от ответственности иных лиц на основаниях, стройство не всегда может выступать в качестве ос- предусмотренных Общей частью ук, что, как нам нования для освобождения от отбытия наказания. в кажется, выглядит вполне справедливым и в то же случае возникновения или обострения хронических время не нарушающим принципов гуманизма. психических расстройств у осужденных в местах Между тем, чтобы в ходе применения принуди- лишения свободы на этапе распознавания болезни тельных мер медицинского характера не возникало требуется не столько освобождение от наказания, правовых коллизий, меры лечения, назначаемые на- сколько своевременная психиатрическая помощь, ряду с отсрочкой наказания, нужно, по нашему мне- которая может быть представлена в медицинских нию, урегулировать либо упк украины, либо отне- стационарах уголовно-исполнительной системы. сти этот вопрос к компетенции законодательства об совпадение формулировки юридического кри- оказании психиатрической помощи населению, ко- терия в ст.84 ук украины и аналогичного крите- торое также предусматривает весьма эффективный рия невменяемости ведет к тому, что высказывает- механизм воздействия на лиц, страдающих психи- ся мнение о невменяемости такого лица. при этом ческими расстройствами и представляющими опас- упускается из виду, что невменяемость соотносится ность для общества. со временем совершения преступления и не может в таком варианте применение принудительного существовать отдельно от совершенного деяния. в лечения будет как социально оправданным, так и рассматриваемом случае справедливо говорить, что юридически обоснованным, поскольку психически вменяемые субъекты после совершения преступле- нездоровые лица, бесспорно, нуждаются в оказании ния в силу психического расстройства утратили уго- им психиатрической помощи, если оно не будет про- ловно-процессуальную или уголовно-исполнитель- тиворечить правовой сущности мер уголовно-право- ную (пенитенциарную) дееспособность [12, с. 100]. вого принуждения. дискуссии в научных кругах разворачиваются вопрос об отнесении группы лиц, у которых по- относительно того, является ли освобождение от на- сле совершения преступления наступило психиче- казания, от его дальнейшего отбытия обязательным ское расстройство, делающее невозможным назна- и безусловным или применяется только в особых чение или исполнение наказания, в научных кругах случаях. является дискуссионным. Это связано с несовершен- Б.А. спасенников и с.Б. спасенников, например, ством формулировки ст. 84 ук украины, недостатки полагают, что освобождение в связи с психическим которой заключаются в «размытости» медицинского расстройством должно иметь место в исключитель- критерия и совпадении юридического критерия не- ных случаях. достаточная психиатрическая помощь вменяемости. может оказываться в учреждениях исправительной Медицинский критерий обозначен в уголовном системы [10, с. 131]. законе как «психическое расстройство», что явля- на наш взгляд, в первую очередь перед поста- 18 науковий вісник ужгородського національного університету, 2013 ♦ новкой вопроса об освобождении от наказания, его лесообразность оказания психиатрической помощи дальнейшего отбытия необходимо проанализировать в пределах места отбывания наказания должны слу- глубину, тяжесть психического расстройства, тип те- жить основанием для освобождения от наказания. чения, рассмотреть прогноз его развития. именно при этом психическое расстройство может быть как неблагоприятный прогноз, невозможность и неце- хроническим, так и временным. СпиСОК иСпОЛьЗОваннОЙ ЛитеРатУРЫ: 1. Шостакович Б.В. Криминогенность при психических расстройствах и проблемы предупреждения опасных действий // Рос. психиатрический ж-л., 2006. № 6. С. 16. 2. Котов В.П., Мальцева М.М. Потенциальная общественная опасность психически больных, ее значение и принципы адекватной диагностики // Рос. психиатрический ж-л 2006 № 2. С.11. 3. Шостакович Б.В. Проблемы опасности психически больных // Руководство по судебной психиатрии / Под ред.Т.Б Дмитриевой, Б.В. Шостаковича, А.А. Ткаченко. М. : Медицина, 2004. С. 109. 4. Семенцова И.А. Принудительные меры медицинского характера и наказание в отношении лиц с психическими расстройствами не исключающим вменяемости // Журнал российского права. 2001 №11. с. 61. 5. Михайлов К.В. Освобождение от наказания в связи с болезнью с назначением принудительных мер медицинского характера. Уголовное право и судебная психиатрия. Архангельск, 2003. С. 58. 6. Батанов А.Н.,Друзин А.И.,Рагулина А.В.,Чучаев А.И. Принудительные меры медицинского характера в уголовном праве России. Ульяновск. 2002. С. 83. 7. Полубинская С.В. Цели уголовного наказания. – М.;1990 – 193 с. 8. Иванов Н.Г. Аномальный субъект преступления. Проблемы уголовной ответственности. М. :ЮНИТИ, с. 163. 9. Мищенко Е.В. Принудительные меры медицинского характера в уголовном судопроизводстве. М. : ЮРЛИТИН- ФОРМ, 2010. С. 13. 10. Спасенников Б.А. Принудительные меры медицинского характера: история, теория, практика.Спб. : Юрид.центр. Пресс, 2003. С. 120. 11. Судебная психиатрия. Учебник/Н.В. Жариков, В.П.Котов, Г.В. Морозов, Д.Ф. Хритинин.5-е изд. И доп. М.:Норма, 2009, с. 63. 12. Энциклопедия уголовного права.Т.12 Иные меры уголовно- правового характера.Спб.: изд. Профессора Малини- на, 2009. С. 128. УДК 343.3 ЗаруБіжний досвід регулЮваннЯ відповідальності За вЧинені ЗлоЧини проти виБорЧиХ та реФерентниХ прав foreIgN experIeNce of regulatory reSpoNSIBIlIty for commIttINg crImeS agaINSt tHe electoral aNd HumaN refereNce Бєлкін і.в., аспірант кафедри кримінального права і процесу Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки У науковій статті проводиться аналіз досвіду законодавчого конструювання складів злочинів проти виборчих та референтних прав громадян з метою з’ясування особливостей кримінальної відповідальності за їх вчинення. Автором розглянуто, яким чином рішення даної проблеми бачиться законодавцями країн Західної Європи (ФРН, Швейцарії, Польщі, Іспанії, Франції), а також США та КНР. Саме це дозволило сформулювати низку пропозицій з удосконалення чинного кримінального законодавства щодо захисту виборчих та референтних прав. Ключові слова: злочини, вибори, референдум, права, досвід, виборець, бюлетень. В научной статье проводится анализ опыта законодательного конструирования составов преступлений против избирательных и референтных прав граждан с целью выяснения особенностей уголовной ответственности за их совершение. Автором рассмотрено, каким образом решение данной проблемы видится законодателями стран Западной Европы (ФРГ, Швейцарии, Польши, Испании, Франции), а также США и КНР. Именно это позволило сформулировать ряд предложений по совершенствованию действующего уголовного законодательства по защите избирательных и референтных прав. Ключевые слова: преступления, выборы, референдум, права, опыт, избиратель, бюллетень. The scientiic article analyzes the experience of legislative construction of the crimes against the electoral rights of citizens and of reference to clarify the characteristics of criminal responsibility for these acts. The author discusses how the solution of this problem is seen legislators Western Europe (Germany, Switzerland, Poland, Spain, France), the USA and China. That is, possible to formulate a number of suggestions for improving the current criminal legislation on the protection of electoral rights and referent. Key words: crime, election, referendum, law, experience, voter ballot. 19 серія пРАвО. випуск 22. Частина ІІ. том 3 ♦ постановка проблеми у загальному вигляді та дії виконання вироку засуджений не може признача- її зв’язок із важливими науковими чи практич- тися або вибиратися на певні посади (ст. 41) 2, тобто ними завданнями. сучасний етап еволюції дер- позбавляється пасивного виборчого права. така ж жавності в більшості країн світу характеризується міра покарання може бути призначена як додаткова, різким підвищенням ролі виборів як у практиці здій- якщо є прямий зв’язок скоєного злочину зі зловжи- снення влади, так і в суспільній свідомості. вибори ванням в даній сфері [1, с. 24]. представляють собою реальний механізм формуван- кримінальний кодекс франції 1992 року в розділі ня органів влади, тому значимість цього інституту III, «про покарання» передбачає тимчасове позбав- і важливість його кримінально-правового захисту в лення політичних, цивільних і сімейних прав, у тому державах, які проголосили себе демократичними, не числі це стосується права голосувати і права бути викликає сумніву. обраним. на наш погляд, французький кодекс більш недостатньо оголосити права і свободи людини, строгий, ніж Іспанський, так як позбавляє громадян в тому числі виборчі права, оскільки можливість активної складової виборчого права. дане покарання їх фактичного здійснення має забезпечувати ство- може призначатися на строк не більше десяти ро- ренням необхідних для цього умов. важливу роль ків у разі засудження за злочин і на строк не більше відіграють юридичні гарантії. перш за все це закрі- п’яти років у разі засудження за проступок на розсуд плення виборчих прав громадян в конституційних суду (ст. 131-26 кк франції) [2, с. 20]. і різного роду законодавчих актах. положення, що кримінальний кодекс фРн 1871 року також в якос- стосуються виборчих прав, зафіксовані в конституці- ті додаткового покарання передбачав позбавлення ях Іспанії, фРн, польщі, Молдови, україни, Білору- права займати публічні посади і користуватися права- сії, казахстану, виборчому кодексі франції, законах ми, отриманими в результаті публічних виборів (§ 45 штатів сША, федеральному законі і законах канто- кк Рфг) [3, с. 23]. таке ж покарання призначається нів у Швейцарії. за умови вчинення злочину, за яке винний засуджений варто зазначити, що саме по собі внесення ви- до позбавлення волі на строк не менше одного року. борчих прав в тексті правових актів не призводить крім цього, кк фРн також встановив позбавлення автоматично до їх виконання. правову основу для їх активного виборчого права; «суд може позбавити за- здійснення створюють норми кримінального права судженого права публічно обирати або голосувати на зазначених вище країн. строк від двох років до п’яти років, оскільки це спеці- аналіз останніх досліджень і публікацій свід- ально передбачено законом» (§ 45 кк Рфг) [3. с. 24]. чить, що в юридичній літературі даною проблемою варто зазначити, що розділ четвертий Особливої час- в окремих її аспектах займалися такі науковці, як тини кк фРн присвячений злочинним діянням проти Андрушко п.п., красноголовець с. в., кузнєцова конституційних органів, а також пов’язаний з вибора- н.ф., савченко А.в., Осадчий в.І., тихий в.п., Ре- ми і голосуванням. кілька складів злочинів в ньому шетніков ф.М., зінченко І.О., зирянова в.п., Шнай- своїм об’єктом мають суспільні відносини, пов’язані дер л.г. та інші. з охороною виборчих прав громадян (§ § 108,108 а, Формулювання цілей статті (постановка за- 108b) і захистом порядку проведення виборів (§§ 107, вдання). у нашому дослідженні ми проведемо ана- 107а, 107b, 107с) [3, с. 83]. ліз досвіду законодавчого конструювання складів сфера дії даних статей прямо зазначена (§ 108d): злочинів проти виборчих прав громадян з метою дані статті можуть застосовуватися щодо правопо- з’ясування особливостей кримінальної відповідаль- рушень, що допускаються на виборах в органи на- ності за їх вчинення. нами буде розглянуто, яким чи- родного представництва, на виборах депутатів євро- ном рішення даної проблеми бачиться законодавця- пейського парламенту, інших виборах і голосувань ми країн західної Європи (фРн, Швейцарії, польщі, у федерації, в землях, громадах або союзах громад, Іспанії, франції), а також сША та кнР. а також на первинних виборах в органи соціального виклад основного матеріалу дослідження з но- страхування. «також до виборів і голосувань прирів- вим обґрунтуванням отриманих наукових резуль- нюється підпис на документі про висунення канди- татів. проводячи характеристику зарубіжного регу- датів на вибори або підписання документів народної лювання відповідальності за співучасть у вчиненні ініціативи» [3, с. 84]. злочинів проти виборчих та референтних прав, варто досить важливим положенням на наш погляд є зазначити, що у зарубіжних державах у сфері закрі- те, що перешкоджання здійсненню політичних пра- плення норм про відповідальність за порушення ви- ва громадян деталізовані у двох статтях кк фРн – § борних процедур досвід різноманітний і суперечливий. 107 «перешкоджання здійсненню виборчого права» у деяких державах, за аналогією, яка існувала в і § 108 «насильницьке перешкоджання здійсненню дореволюційному і радянському кримінальному за- виборчого права». незважаючи на практично одна- конодавстві, встановлюється така міра покарання, кове їх назву, в першій статті (§ 107), що являє собою яка позбавляє громадян виборчих прав. так, кримі- склад проступку, під охорону ставляться інтереси фе- нальний кодекс Іспанії 1995 року в якості одного з дерації, землі, пов’язані з дотриманням законності видів «суворих» покарань називає абсолютне пораз- проведення виборів і голосування, встановлення їх ка в правах (ст. 31), під яким розуміється позбавлен- результатів; а в другій (§ 108), яка є складом злочину, ня всіх почестей і посад, які займав винний, хоч би – захист забезпечується конкретному громадянину, вони були виборними. крім того, протягом терміну який бере участь у виборах. в останньому випадку 20 науковий вісник ужгородського національного університету, 2013 ♦ винним вважається той, «хто протиправно викорис- конності в ході здійснення виборів або референдуму. товуючи насильство або загрозу вчинення злочину слід підкреслити, що кк Швейцарії також охороняє щодо особи, зловживаючи службовим або матеріаль- суспільні відносини, змістом яких є здійснення гро- ною залежністю цієї особи або, застосовуючи віднос- мадянами права на участь у референдумі, на відміну но нього інший тиск, перешкоджає здійсненню цією від кк фРн, де всю свою увагу законодавець зосе- особою свого виборчого права або примушує його до редив на виборах. здійсненню виборчого права певним чином». в осо- кримінально-караними у швейцарському кримі- бливо тяжких випадках санкція за вчинення цього ді- нальному кодексі є порушення або перешкоджання яння визначена у вигляді позбавлення волі на строк роботі зборів, виборів або голосуванню, перешко- від одного року до десяти років [3, с. 84]. джання діяльності по збору або передачі підписів важливо, на наш погляд, проаналізувати і поло- для референдуму (ст. 279), перешкоджання здійснен- ження які визначають, дії які можна вважати складо- ню виборчого права, участі в референдумі, примус вими фальсифікації результатів виборів. до них від- не використовувати право голосу або використо- носиться не тільки підробка підсумків голосування, вувати його певним чином (ст. 278). Обов’язковою неправильне їх оприлюднення або допущення цього, ознакою об’єктивної сторони даних складів злочинів але й участь у них осіб, які не мають на це права (§ є використання насильства або погрози заподіяння 107а). так, стаття 107b «фальсифікація документів, серйозної шкоди [4, с. 93]. що відносяться до виборів» визнає кримінально-ка- не насильницькими складами злочинів є підкуп раними наступні дії: на виборах (ст. 281), фальсифікація результатів ви- - вплив на внесення даних до виборчого бюлете- борів (ст. 282), полювання за голосами виборців (ст. ня, шляхом внесення фальшивих даних; 282 bis), порушення таємниці голосування або вибо- - внесення до виборчого списку особи як вибор- рів (ст. 283). у відповідності зі статтею 281 тюрем- ця, якщо наперед відомо, що дана особа не має права ним ув’язненням або штрафом карається як особа, на таке внесення; яка вчиняє певні дії (пропонує подарунок, майнову - перешкода внесенню особи до виборчого спис- вигоду) з метою підкупу виборця, так і володар права ку в якості виборця, якщо наперед відомо, що дана голосу, який погоджується на умови підкупу [4, с. 94]. особа має право брати участь у виборах; фальсифікація результатів виборів може бути - внесення себе в якості заявника до виборчого здійснена, згідно з кк Швейцарії (ст. 282), способом бюлетеня, якщо наперед відомо, що право особи підробки, усунення чи знищення реєстру для голосу- бути обираною відсутнє [3, с. 84]. вання, додавання, заміни бюлетенів для голосування порушення таємниці виборів (§ 107с) – «надання або підписів; шляхом неправильного підрахунку го- інформації іншій особі або ознайомитися самому з лосів чи помилкового засвідчення результату вибо- тим, як здійснила своє виборче право будь-яка інша рів, результату голосування або збору підписів для особа» – карається позбавленням волі на строк до проведення референдуму. у цій же статті вказується двох років або грошовим штрафом. також піддається на підвищення міри відповідальності для осіб, які кримінальному покаранню винний, який вчинив на- вчиняють зазначені дії як службова особа. незакон- ступний проступок чи замах на нього: «Якщо шляхом на участь у виборах або голосуванні на референдумі обману впливає на те, щоб будь-хто при подачі свого також є одним з дій, покаранням за яке може бути голосу помилявся в змісті своєї заяви або проти своєї штраф або тюремне ув’язнення. волі не здійснював своє виборче право або в результа- важливо зазначити, що укладачі кк Швейцарії з ті цього обману вибори були визнані недійсними» § усією ретельністю забезпечили кримінально-право- 108а «Обман при здійсненні виборчого права». вий захист процесу виборів і проведення референдуму. важливо зауважити, що на відміну від обма- стаття 282 bis встановлює кримінальну відповідаль- ну підкуп при здійсненні виборчого права утворює ність за так звану полювання за голосами виборців – склад не проступку, а злочину. покаранню підлягає планомірний збір бюлетенів для виборів або голосу- як особа, яка пропонує, обіцяє чи передає іншій осо- вання, заповнення або зміна їх, а також розподіл. бі подарунки або інші вигоди для того, щоб воно не під охороною знаходиться і один з найважливі- здійснювала свого виборчого права або робила це ших принципів голосування таємність. стаття 283 певним чином, а також та особа, яка за здійснення кк Швейцарії закріплює в якості правопорушен- свого виборчого права чи здійснення його певним ня незаконні дії щодо збору інформації про голо- чином вимагає подарунки або інші вигоди, підда- сування окремих уповноважених осіб. Як бачимо, ється обіцянкам отримати їх або приймає їх (§ 108b законодавці досить-докладно висвітлили способи «підкуп при здійсненні виборчого права») [3, с. 84]. порушення законності в ході здійснення виборних умисний характер вище проаналізованих злочи- процедур. Багато які з них, наприклад, містяться в нів і проступків випливає з положень § 15 загальної ст.ст. 278, 279 (способи перешкоджання здійсненню частини кк фРн [3, с. 24]. виборчих прав), ст. 282 (способи фальсифікації ре- доцільно, на наш погляд, проаналізувати поло- зультатів виборів) кк Швейцарії, аналогічні склади ження кримінального кодексу Швейцарії 1937 року, злочинів мають місце в даний час в кк україни (ст. який містить розділ XXIV «провини проти волі наро- ст. 157-160) [5]. ду», що складається з 6 статей (ст.ст. 279-283), кожна доцільно наголосити, що відповідальність за з яких включає в себе характеристику порушення за- порушення виборчих прав громадян та порушення 21 серія пРАвО. випуск 22. Частина ІІ. том 3 ♦ в ході здійснення виборних процедур передбачена рається, якщо воно супроводжується застосуванням і в кк польщі, чинним з 1 січня 1998 глава XXXI насильства, погроз, обману, хабарництва, фальсифі- кк польщі названа «злочини проти виборів і рефе- кації виборчих документів, фіктивного підрахунку рендуму». вона включає в себе склади злочинів, що голосів на виборах, і інших методів при обтяжуючих передбачають відповідальність за внесення незакон- обставинах. такі дії караються позбавленням волі на них змін до списків кандидатів (ст. 248), за перешко- строк до трьох років, арештом або позбавленням по- ди проведенню зборів, що передують голосуванню, літичних прав [8, с. 176]. вільному здійсненню права голосувати, підрахунком провівши дослідження зарубіжного досвіду регу- голосів (ст. 249), за надання впливу при голосуванні лювання відповідальності за вчинення злочинів про- (ст. 250), порушення таємниці голосування всупереч ти виборчих та референтних прав, варто визначити волі голосуючого (ст. 251) [6, с. 91]. наступні висновки. кримінальне законодавство сША – держави, де по-перше, кримінальне законодавство демокра- виборча проблематика також незмінно перебуває в тичних держав світу містить широкий спектр різно- центрі уваги громадськості з часів утворення, скла- манітних способів захисту виборчих прав громадян дають не тільки статті кк штатів і загальнофеде- та права на участь у референдумі, з якими можливо рального кк, але також кримінально-правові норми, доповнити нинішнє українське кримінальне законо- що містяться в інших законах. в сША накопичений давство. так, у кк Іспанії, франції, фРн закріплено не лише колосальний досвід демократичної участі позбавлення активного і (або) пасивного виборчих громадян у політичному житті країни, але й скон- прав громадян в якості міри покарання. струйовані юридичні способи і механізми захисту по-друге, кримінальне законодавство одних кра- демократичних завоювань американців. їн захищає демократичні процедури виборів і рефе- до посягань на демократичні свободи відносять- рендуму (кк Швейцарії, польщі,), інші акцентують ся наступні злочини проти порядку здійснення пе- увагу тільки на охорону виборчого процесу (кк редвиборної діяльності: фРн, кнР та ін.) або звертають увагу на відсутності - залякування виборців з метою примусити їх го- інституту референдуму, або на увагу недосконалості лосувати (або не голосувати) за кандидата під час юридичної техніки. будь-яких виборів; по-третє, досвід законодавчого регулювання де- - підкуп виборців з тією ж метою; яких країн може бути корисний і його варто засто- - передвиборча обіцянка кандидата призначити сувати в умовах української правової системи. так, на посаду особу в разі свого обрання з метою забез- у кк фРн встановлюється сфера поширення або дії печення підтримки своєї кандидатури на-виборах; норм, які встановлюють відповідальність за пору- - пряма або непряма обіцянка-роботи, винагоро- шення виборчих процедур. ди або вигідного контракту особі, яка надасть полі- по-четверте, однією з ідей, взятої з кк фРн, тичне заступництво чи підтримку на виборах. могло б стати варіювання розміру покарання в за- вчинення цих діянь карається штрафом від 1 до лежності від рівня виборів, так як суспільна небез- 10 тис. доларів та (або) тюремним ув’язненням на пека при, наприклад, перешкоджанні здійсненню строк до 1 року [7, с. 193] виборчих прав громадян або фальсифікації підсум- варто зауважити, що найбільш помітним випад- ків голосування, що відбуваються на виборах пре- ком порушення виборного процесу в країні з багато- зидента україни і на виборах до представницьких віковими традиціями демократичних виборів стала органів місцевого самоврядування, різна, також як і ситуація, що склалася в сША при підведенні під- різні, наприклад, повноваження осіб, які входять до сумків президентської кампанії 2000 р. Але в її осно- складу дільничних (окружних) виборчих комісій та ві лежали проблеми технічного характеру, не обу- центральної виборчої комісії. Останнє могло б по- мовлені внутрішньополітичними подіями, здатними служити підставою для визначення міри покарання вплинути на волевиявлення виборців [10, с. 14]. для посадових осіб, які входять до складу виборчих зважаючи на значний технологічний прорив у комісій, в залежності від їх рівня. світовій економіці XXI століття, на наш погляд, по-п’яте, наступною можливістю використання варто провести наліз також норм кк кнР. сучас- зарубіжного досвіду може бути кваліфікація групи не кримінальне законодавство китайської народної злочинів, які посягають на виборчі права громадян республіки, представлене кримінальним кодексом та право участі у референдумі, в якості самостійної кнР 1979 року (зі змінами від 14 березня 1997 року) глави в кк україни за аналогією з кк Швейцарії, кк також орієнтує правоохоронні органи країни на при- польщі. тягнення до кримінальної відповідальності осіб, які по-шосте, загалом, представлений спектр кримі- вчиняють дії, пов’язані зі зривом виборів. певна де- нального законодавства вельми широкий. держави мократизація китайського суспільства відбилася у відрізняються у своєму політичному, економічному, включенні в кк всього лише однієї статті (ст. 256), культурному розвитку. Однак у кожній з них, незва- де зосереджені всі можливі дії, пов’язані з пере- жаючи на особливості їх політичних режимів, од- шкоджанням виборцям і їхнім представникам (де- ним з центральних завдань, що стоять перед владою путатам) вільного волевиявлення. перешкоджання і суспільством, є захист демократичних цінностей, реалізації права обирати і бути обраним до зборів на- серед яких важливе місце посідають право обирати і родних представників усіх ступенів, кримінально ка- бути обраними до органів влади. 22 науковий вісник ужгородського національного університету, 2013 ♦ СпиСОК виКОРиСтаниХ ДЖеРеЛ: 1. Уголовный кодекс Испании / под ред. и с предисл.: Кузнецова Н. Ф., Решетников Ф. М. ; пер.: Зырянова В. П., Шнай- дер Л. Г. – М. : Зерцало, 1998. – 218 c. 2. Новый Уголовный кодекс Франции / науч. ред. Кузнецова Н. Ф., Побегайло Э. Ф. ; пер. Гарф М. В., Крылова Н. Е., Щорс М. Ф. – М. : Юрид. колледж МГУ, 1993. – 212 c. 3. Уголовный кодекс ФРГ / науч. ред. Кузнецова Н. Ф., Решетников Ф. М. ; редкол. Лугку П. Ф., Марченко М. Н., Суханов Е.А ; пер. Серебренникова А. В. – М. : Юрид. колледж МГУ, 1996. – 202 c. 4. Уголовный кодекс Швейцарии / науч. ред. Серебрянникова А.В. [Пер. с нем., предисл.]. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2002. – 350 c. 5. Кримінальний кодекс України : науково-практичний коментар. У 2 т. / за заг. ред. В. Я. Тація, В. П. Пшонки, В. І. Бо- рисова, В. І. Тютюгіна. – 5-те вид., допов. – Х. : Право, 2013 – 1065 с. 6. Уголовный кодекс Республики Польша, с изменениями и дополнениями на 1 августа 2001 г. / науч. ред. Кузнецова Н. Ф., Лукашов А. И. ; пер. с польс. Барилович Д. А. ; вступ. ст. Саркисова Э. А. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2001. – 234 c. 7. Уголовное право США: успехи и проблемы реформирования / Козочкин И. Д. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2007. – 478 c. 8. Современное уголовное законодательство КНР. Уголовный кодекс КНР / Ахметшин Х. М., Ахметшин Н. Х., Петухов А. А. – М. : Изд. дом «Муравей», 2000. – 432 c. 9. Уголовное право зарубежных государств. Общая часть : учебное пособие / под ред. и с предисл. И. Д. Козочкина. – М. : Омега-Л, Институт международного права и экономики им. А. С. Грибоедова, 2003. – 576 с. 10. Савченко А. В. Злочини проти особи у кримінальному законодавстві України та США (на рівні федерації): по- рівняльний аналіз / Савченко А. В. // Актуальні проблеми юридичних наук у дослідженнях учених : додаток до журналу «Міліція України». – 2005. – № 45. – С. 10-15. УДК 343.9 криМінологіЧна Характеристика потерпілиХ від насильства в сіМ’Ї crImINologIcal cHaracterIStIcS of tHe domeStIc VIoleNce’ VIctImS Блага а.Б., кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри кримінально-правових дисциплін факультету права та підприємництва Харківського національного університету внутрішніх справ Стаття присвячена розробці кримінологічної характеристики особи жертви насильства в сім’ї. Розкриваються основні соціально-демографічні та рольові ознаки потерпілих від сімейного насильства. Наводяться притаманні їм психологічні особливості. Ключові слова: насильство в сім’ї, особа потерпілого, кримінологічна характеристика, віктимність, член сім’ї. Статья посвящена разработке криминологической характеристики личности жертвы семейного насилия. Рас- крываются основные социально-демографические и ролевые признаки потерпевших от семейного насилия. При- водятся присущие им психологические особенности. Ключевые слова: насилие в семье, личность потерпевшего, криминологическая характеристика, виктимность, член семьи. The article is devoted to the development of the criminological characteristics of domestic violence victim. The main socio-demographic and role characteristics of the victims are revealed. The inherent psychological characteristics of the victims are given as an example. Key words: domestic violence, personality of the victim, criminological characteristic, victimity, family member. постановка проблеми. дослідження генезису г.й. Шнайдера та інших. Разом з тим дослідження насильства в сім’ї потребує обов’язкового вивчення особливостей жертв насильства в сім’ї як актуальної особи потерпілих від сімейного насильства, оскіль- кримінологічної проблеми здійснено не в повному ки демографічні і рольові ознаки жертв злочинів та- обсязі, що й зумовило вибір у якості мети цієї статті кого типу мають важливе кримінологічне значення, створення цілісного кримінологічного портрету по- адже досить часто виступають необхідною умовою терпілих від сімейного насильства в україні. вчинення злочину. виклад основного матеріалу. законом україни стан дослідження. значний внесок у становлен- «про попередження насильства в сім’ї» передбаче- ня та розвиток концептуальних основ віктимології в но, що особи, які вчинили насильство в сім’ї, несуть цілому, та дослідження віктимності окремих катего- кримінальну, адміністративну або цивільно-правову рій осіб, здійснений у працях зарубіжних і вітчизня- відповідальність відповідно до закону (ст. 15) [1]. них науковців ю.М. Антоняна, в.с. Батиргареєвої, відповідно, коли ми кажемо про жертв сімейного в.в. голіни, л.М. давиденка, О.М. джужи, А.п. за- насильства, перш за все маємо на увазі осіб, які по- калюка, А.ф. зелінського, с.М. Іншакова, г. кайзера, страждали від кримінально- та адміністративно-ка- д.в. Рівмана, в.О. тулякова, л.в. франка, г. Хентіга, раних дій кривдників. 23 серія пРАвО. випуск 22. Частина ІІ. том 3 ♦ переходячи до характеристики потерпілих від ною життя жінки в сім’ї, тому можна сказати, що їх насильства в сім’ї, розпочнемо з аналізу наявних сімейно-рольова віктимність сформувалася ще в ди- статистичних даних. Одразу зауважимо на їх обме- тинстві. женість: зокрема, у наявній статистичній звітності Через вікову віктимність щорічно близько 40% інформація стосовно загальної кількості осіб, які потерпілих ставали жертвами злочинного насиль- постраждали від сімейного насильства, відсутня [2]. ства в сім’ї, при чому діти – майже вдвічі частіше, загальнодержавне статистичне спостереження за аніж літні люди. так, у 2010 році 28,1% потерпілих станом протидії насильству в сім’ї (форма № 1–нс) від злочинів, пов’язаних з насильством в сім’ї стано- було започатковане починаючи з 2010 року [3], але й вили діти і 12,3% – пенсіонери; у 2011 році – відпо- в ньому є дані лише щодо кількості зареєстрованих відно 32,8% та 15,3%; у 2012 році – 25,4% та 14,4%. заяв, повідомлень про загрозу або вчинення насиль- на відміну від ґендерного розподілу дорослих по- ства в сім’ї (2010 рік – 157167, 2011 рік – 162768, терпілих осіб, де більшість становили особи жіночої станом на 20 листопада 2012 року – 137782). Однак статі, серед потерпілих дітей превалювали хлопчики екстраполювати їх на потерпілих потрібно з обереж- – у 2010 році їх частка становила 19,1% проти 9% ді- ністю, оскільки, як відомо, домашнє насильство є вчаток; у 2011 році – 25,15% хлопчиків і 7,65% дівча- циклічним явищем, яке через деякий час повторю- ток; у 2012 році – 18,6% хлопчиків і 6,8% дівчаток. ється, тому одній і тій самій особі доводиться звер- Через зазначену нами обмеженість змісту та по- татися до міліції по декілька разів. вноти показників відносно потерпілих від насильства наявні дані стосовно кількості щорічно вияв- в сім’ї, які містяться у матеріалах державного ста- лених сімей, у яких застосовується насильство до тистичного спостереження, додаткову інформацію з членів родини (2010 рік – 60384, 2011 рік – 50164, а цього питання ми будемо розглядати за результатами станом на 20 листопада 2012 року – 46408), також не власного вибіркового дослідження та досліджень з можуть повністю розкрити картини щодо кількості подібної тематики, здійснених іншими авторами. за жертв насильства в сім’ї, адже досить часто крив- результатами узагальнення матеріалів судової прак- дник завдає шкоду декільком домочадцям. крім того, тики, нами був здійснений розподіл потерпілих від доведено, що вчинення акту фізичного насильства злочинів, пов’язаних з насильством в сім’ї, за ві- стосовно будь-якого члена сім’ї, але у присутності ком і статтю. зокрема, у жінок найчисленнішими дітей, саме по собі вже є психічним насильством сто- виявились категорії осіб 60 років і старше (19,5%) совно останніх. та 19–29 років (14,1%), а у чоловіків – 30–39 років дещо більше інформації містять статистичні дані (16,9%) і 40–49 років (15,4%). найменша ж кількість про осіб, які потерпіли від злочинів, пов’язаних з потерпілих від злочинів, пов’язаних з насильством в насильством в сім’ї. порівняння їх з даними щодо сім’ї, серед осіб як жіночої, так і чоловічої статі, пе- кількості злочинів, кримінальні справи за якими за- ребувала у віці 17–18 років. Однак, зважаючи на те, кінчені розслідуванням за цей період та кількістю що зазначені вікові категорії містять різну кількість виявлених осіб, які вчинили ці злочини, підтверджує років, ми додатково розрахували, скільки потерпілих наведені вище тези. так, у 2010 році на одного сімей- в середньому приходиться на один рік кожної кате- ного агресора приходилося 1,13 злочинів стосовно горії. такий вторинний розподіл показав підвищену 1,07 потерпілих; у 2011 році – 1,1 злочини проти 1,06 віктимність дітей обох статей до 1 року (44 хлопчики потерпілих, а у 2012 році – 1,09 злочинів відносно і 28 дівчаток), а найменшу – категорії 17–18-річних 1,08 потерпілих. (по 2 особи). за іншими віковими групами має місце зіставлення розподілу злочинців і потерпілих від ґендерна специфіка. зокрема, значна кількість по- злочинів, що пов’язані із насильством в сім’ї, свід- терпілих осіб чоловічої статі приходиться на 1 рік чить про ґендерний характер цього явища: усталені вікових категорій 4–5 років (15 осіб), 1–3 роки (9,3 настанови кривдників щодо статевих та сімейних ро- особи) та 11–13 років (8 осіб). серед осіб жіночої лей диктують спосіб спілкування з рідними за допо- статі цей показник засвідчив помітну віктимність ві- могою агресивності, домінантності і контролю над кових категорій 11 – 13 років (10,7 осіб), 6–10 років більш слабкою жертвою. зокрема, якщо чоловіки се- (8 осіб) та 4–5 років (7 осіб). ред кривдників були домінуючою категорією (2010 подібний дисонанс пояснюється специфікою ви- рік – 81,3%, 2011 рік – 79%, 2012 рік – 83,3%), то се- конуваних потерпілими соціальних ролей та особли- ред потерпілих частка дорослих чоловіків складала востями засвоєних ними ґендерних норм і ідеалів. менше третини – 2010 рік – 29,2%, 2011 рік – 23,5%, так, діти частіше за все стають жертвами насиль- 2012 рік – 27,7%. натомість більше половини жертв ства в батьківській родині, і процес їх ґендерної со- сімейного насильства становили особи жіночої статі ціалізації відбувається у несприятливих, а подеколи (2010 рік – 52%, 2011 рік – 51,4%, 2012 рік – 53,5%). навіть небезпечних умовах. за результатами психо- Різноманітні дослідження показують, що потер- логічних досліджень встановлено, що діти – жерт- пілі від сімейного насильства часто були жертвами ви жорстокого поводження і зневаги – мають цілий або свідками насильства з боку батьків, які мали набір специфічних психологічних рис, головною жорсткі ґендерні настанови щодо статевих ролей особливістю яких виступає їх амбівалентність (наяв- і ще змалку звикли бути залежними та пасивними, ність та взаємодія одночасно двох антагоністичних, підкорюватися чоловіку. дитячий досвід сформував протилежних почуттів, думок або бажань, напри- враження, що така поведінка є невід’ємною части- клад любов та ненависть) як реакція на суперечливі 24 науковий вісник ужгородського національного університету, 2013 ♦ вимоги батьків. підлітки, які зазнали зловживання, ція дитячого мозку є природною адаптивною відпо- не приймають батьків в якості референтної групи, віддю на небезпечну ситуацію. Однак у більш дорос- та характеризуються поєднанням імпульсивності та лому віці в таких дітей підвищується ризик різних довготерпіння, підозрілістю і недовірливістю з од- психічних захворювань, зокрема тривожних станів, ночасною ірраціональної вірою в можливість поліп- неврозів, депресії [5]. шення внутрішньо-сімейної ситуації. вони емоційно невелика кількість серед жертв сімейного на- залежні і відчувають почуття провини за інциденти сильства молодих людей віком 17–18 років поясню- насильства, самотність, ізольованість, страх перед ється тим, що вони вже є достатньо фізично сильни- майбутнім і впевненість у відсутності перспектив, ми і фінансово незалежними, внаслідок чого батько мають занижену самооцінку. у них спостерігаєть- чи мати більше не можуть безперешкодно застосо- ся сплутаність ідентичності, розмитість, нечіткість вувати до них насильство, однак ще не створили Я-концепції, конформність, схильність до прийнят- власної сім’ї, і, відповідно, конфлікти з подружжям тя ролей, які нав’язуються оточенням, не розвинене виключаються. уявлення про потреби власного «Я». Дорослі жінки та чоловіки потерпають переваж- підлітки, які живуть в умовах сімейного насиль- но від рук свого подружжя або власних дітей, які ви- ства, демонструють схильність до депресій, високий росли. психологами відмічені загальні провідні тен- рівень схильності до стресу; явні депресивні та/або денції, що притаманні усім досліджуваним жінкам істеричні симптоми, симптоми деперсоналізації і ре- – жертвам сімейного насильства, а саме надмірна активних розладів; вони часто пропускають шкільні чутливість до впливів оточення, висока тривожність заняття через нездужання психосоматичного харак- і емоційна нестабільність. жінки, які мають найбіль- теру. такі підлітки характеризуються високим сту- ший ризик стати жертвами домашнього насильства, пенем ризику алкоголізації і наркотизації, передде- переважно належать до одного з двох психологічних лінквентною і делінквентною поведінкою, зухвалою типів: надчутливого (сензитивно-інтравертного) або сексуальною поведінкою, дромоманією (потягом до тривожно-лабільного (екстравертного). їм прита- втеч з дому, поневірянь і зміни місць) [4, c. 57]. манні почуття провини, занижена самооцінка, емо- за даними нашого дослідження, у багатьох дітей ційна залежність від кривдника, які відповідають – жертв насильства в сім’ї – були зафіксовані озна- ознакам «набутої безпорадності» і перешкоджають ки різного рівня відставання у інтелектуальному адекватній оцінці свого становища і виходу з нього (16,4%), фізичному (11,5%), психічному розвитку [6, с. 72, 76]. (6%), зміни особистості дитини за кримінальним ти- відмінною рисою жертв домашнього насиль- пом з бродяжництвом і воровством (3%) та за примі- ства є наявність у них як особистісної, так і рольо- тивним типом з бродяжництвом і жебрацтвом (6%). вої віктимності. зокрема, за результатами нашого ще однією формою деструктивного впливу сі- дослідження, потерпілі від злочинів, пов’язаних з мейного насильства на формування особистості насильством в сім’ї, в залежності від їх сімейних, дитини є споглядання за його постійними проява- ролей розподілились наступним чином: дружина / ми, яке дослідники вважають настільки ж травма- співмешканка – 258 осіб (20,1%), чоловік (колишній тичним, як і безпосереднє переживання насильства. чоловік)/співмешканець – 186 (14,5%), повнолітній група британських учених із лондонського універ- син/пасинок – 28 осіб (2,2%), малий син/пасинок – ситетського коледжу та центру Анни фрейд провела 174 (13,6%), повнолітня дочка/падчерка – 4 (0,2%), дослідження 20 жителів лондона у віці 12 років, що мала дочка/падчерка – 160 (12,5%), батько/вітчим стали об’єктами або свідками домашнього насиль- – 84 (6,6%), мати – 114 (8,9%), брат (дівер, шурин)/ ства та 23 дітей, що живуть у спокійній домашній сестра (своячка) – 74 (5,8%), племінник/племінни- обстановці. Активність різних ділянок мозку дітей ця – 16 (1,2%), дядько/тітка – 10 (0,8%), повнолітні досліджувалася за допомогою функціональної маг- онуки/правнуки – 6 (0,5%), малі онуки/підопічні – нітно-резонансної томографії (фМРт) під час де- 42 (3,3%), дід – 9 (0,7%), баба – 35 (2,7%), тесть монстрації чоловічих та жіночих облич з різними – 24 (1,9%), теща – 30 (2,3%), свекор – 4 (0,2%), виразами – сумними, задуманими й агресивними. свекруха – 4 (0,4%), зять – 6 (0,5%), невістка – 8 Мозок дітей з неблагополучних сімей реагував на зо- (0,6%). крім того, у якості потерпілих від злочинів браження осіб, що виражають агресію, інакше, ніж зазначеної категорії також виступили онуки тестя мозок дітей, не зачеплених домашнім насильством. (тещі) – 2 (0,2%), співмешканка тестя – 1 (0,1%), томограф зафіксував у таких дітей підвищену актив- далека родичка, у якої винний на той момент про- ність у передній частині острівної частини й мигда- живав – 1 (0,1%). лині – двох ділянках головного мозку, пов’язаних із з числа жертв, інформація про соціальний стан виявленням зовнішньої загрози і реакцією на неї. і рід занять яких малась у досліджених нами мате- попередні дослідження показали аналогічну ано- ріалах, домінуючими виявились три категорії: мало- мальну активність у головному мозку солдатів, які літні діти (29,8%), пенсіонери (20,2%) та учні школи, брали участь у бойових діях. Як припустили автори інтернату (16,3%). серед потерпілих як чоловічої, дослідження, побачені сцени жорстокості й насиль- так і жіночої статі, досить вагомим виявився проша- ства налаштовують мозок на надмірну реакцію на рок осіб, які не працювали і не навчалися (13,4% та потенційну загрозу. за твердженням керівника даної 9,7%), у тому числі 12 дітей, які батьками не були групи вчених, лікаря Імони Маккрорі, подібна реак- влаштовані до шкільного навчального закладу, або 25 серія пРАвО. випуск 22. Частина ІІ. том 3 ♦ були влаштовані, але інтернат (школу) не відвідува- ці висновки підтверджені і результатами нашого ли. внаслідок браку інформації щодо роду занять по- дослідження. так, щодо тільки третини досліджених терпілих від насильства в сім’ї в досліджених нами потерпілих старше 16 років у вивчених нами мате- матеріалах, ми звернулись до наукових доробок з ріалах мала місце позитивна характеристика (дуже цього питання, здійснених іншими авторами. позитивна – 3,5%; в цілому позитивна – 29%). Осно- зокрема, за даними О. М. Ільяшенко та п. в. вна ж маса зарекомендувала себе з негативного боку. Шмаріон, особи, які постраждалі від насильницьких зокрема, 2,7% потерпілих зловживали наркотиками, злочинів у сім’ї, мали наступне соціальне становище ще 46,5% – спиртним; витрачали на алкоголь та нар- (рід занять): робітники – 22,4%; службовці, фахівці котики гроші, як зароблені ними, так і вкрадені у ви- у сфері будівництва, виробництва, торгівлі і надан- нних, а також речі з дому; не піклувались про сім’ю; ня послуг – 9,1%; службовці, фахівці в галузі науки, у деяких з них на ґрунті алкоголізму навіть були освіти, охорони здоров’я і соціального забезпечен- спроби суїциду. 6,9% потерпілих вели аморальний, ня – 8,4%; співробітники правоохоронних органів – асоціальний, паразитичний спосіб існування, жили 1,4%; підприємці – 2,1%; пенсіонери – 18,9%; учні за рахунок винного. школи, пту, технікуму, вузу і т. д. – 9,1%; ніде не Багато потерпілих характеризувались як особи за- працювали і не навчались – 28,6% [7, с. 34]. тобто пальні, агресивні (23,7%), схильні до садизму (2%) майже половина жертв внутрішньо сімейного на- та вчинення правопорушень (9,5%), сімейні дебоши- сильства мала досить низьке соціальне становище: ри, які знущалися, били членів сім’ї, спричинювали кожен п’ятий належав до числа робітників, які ма- їм тілесні ушкодження та погрожували вбивством ють відносно невисоку кваліфікацію або зайняті не- (4,3%). на такі риси характеру та специфіку поведін- кваліфікованою працею (двірники, прибиральниці, ки у родині, як ревнивість, сварливість, систематичне вантажники, підсобні робітники, різноробочі і т. п.), влаштування сварок, ображання та використання не- а кожен третій – взагалі не працював і не навчався. цензурної лайки у спілкуванні, наявність «складного» співвіднісши соціальний статус потерпілих з тяж- характеру було вказано щодо 19,5% потерпілих. кістю вчинених щодо них злочинів вчені встанови- важливим віктимогенним чинником виступає і ли, що найбільш високий соціальний статус мали попередній негативний життєвий досвід потерпіло- жертви менш тяжких насильницьких злочинів в го. за нашими даними, 6,5% вивчених потерпілих сім’ї. природно, був зроблений висновок, що низь- раніше були засуджені; один потерпілий був учасни- кий соціальний статус потерпілих, якому, як прави- ком бойових дій, внаслідок пережитого психологіч- ло, відповідає низький освітній і культурний рівень, ного навантаження став зловживати спиртним, що має істотне віктимологічне значення. призвело до агресивності та запальності, перебував з цього приводу автори зауважують, що особи, на обліку у психолога і нарколога; майже 9% потер- позбавлені постійних засобів до існування (як, без- пілих дітей мали досвід втеч з дому, бродяжництва, посередньо, непрацюючі, так і діти), зазвичай пере- жебрацтва, вчинення крадіжок. бувають в матеріальній і психологічній залежності висновки. підводячи підсумок, зазначимо, що від інших членів сім’ї, які, зловживаючи роллю «го- наведені нами узагальнені та індивідуальні риси дувальника» сім’ї, встановлюють свою владу, верхо- жертв домашнього насильства (як соціально-демо- венство, вдаючись з цією метою до насильницьких графічного, так і психологічного плану) мають важ- дій. проте, більшість з непрацюючих потерпілих вели ливе запобіжне значення і повинні враховуватись аморальний, антигромадський спосіб життя, зловжи- при організації та проведенні віктимологічної про- вали алкоголем або вживали наркотики [7, с. 34-35]. філактики насильства в сім’ї. СпиСОК виКОРиСтаниХ ДЖеРеЛ: 1. Про попередження насильства в сім’ї [Електронний ресурс] : Закон України від 15.11.2001 № 2789-III (Ст. 1) // Верховна Рада України : [офіц. веб-сайт]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/rada/show/2789-14. 2. Стан та структура злочинності в Україні [Електронний ресурс]: статистика МВС // Міністерство внутрішніх справ України : [офіц. веб-сайт]. – Режим доступу http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/publish/article/813157. 3. Про затвердження форми звітності № 1-НС «Звіт про стан протидії насильству в сім’ї» (квартальна) [Електро- нний ресурс] : Наказ Міністерства внутрішніх справ від 8 верес. 2009 р. № 388. – Режим доступу : http://document.ua/pro- zatverdzhennja-formi-zvitnosti-n-1-ns-zvit-pro-stan-prot-doc6047.html. 4. Кочемировская Е. А. Психологические особенности понимания и переживания насилия младшими подростками и юношами (психосемантический подход) : дис. … канд. психол. наук : спец. 19.00.01 – общая психология. История психо- логии. – Харьков, 2001. – 248 с. 5. Психологи: Домашнє насильство і війна однаково впливають на мозок людини [Електронний ресурс] / Инф.-аналит. портал «КОММЕНТАРИИ:». – 6.12.2011. – Режим доступу : http://ua.korrespondent.net/tech/science/1291195. 6. Каменчук І. М. Психологічні особливості жінок – жертв подружнього насильства [Електронний ресурс] : магістерська робота з психології / Житомирський державний університет імені Івана Франка. – Житомир, 2009. – 88 с. – Режим доступу : http://eprints.zu.edu.ua/2829. 7. Ильяшенко А. Н., Шмарион П. В. Криминологическая характеристика жертв насилия в семье // Российский следо- ватель. – М. : Юрист, 2005, № 5. – С. 33-37. 26 науковий вісник ужгородського національного університету, 2013 ♦ УДК 343.9 (477) основні напрЯМи Загальносоціального попередженнЯ ЗлоЧинів у сФері МитноЇ діЯльності maIN geNeral SocIal crIme preVeNtIoN IN cuStomS actIVItIeS головійчук л.т., аспірант Академії митної служби України В даній статті розглядаються основні напрями загальносоціального попередження злочинів, вчинених у сфері митної діяльності. Проаналізовано різні наукові підходи щодо протидії злочинності та її попередження. У статті роз- глядаються питання щодо підвищення ефективності попередження (запобігання) злочинів, вчинених у сфері митної діяльності. Ключові слова: протидія злочинності, попередження злочинів, сфера митної діяльності, кримінологічне попе- редження, загальносоціальне попередження. В данной статье рассматриваются основные направления общесоциального предупреждения преступлений, совершаемых в сфере таможенной деятельности. Проанализированы различные научные подходы по противо- действию преступности и ее предупреждение. В статье рассматриваются вопросы повышения эффективности предупреждения (предотвращения) преступлений, совершенных в сфере таможенной деятельности. Ключевые слова: противодействие преступности, предупреждение преступлений, сфера таможенной дея- тельности, криминологическое предупреждение, общесоциальное предупреждение. This article discusses the main areas of general social prevention of crimes committed in the area of customs activities. Analyzed a variety of scientiic approaches to crime and crime prevention. The questions better prevent (prevention) of crimes committed in the area of customs activities. Key words: against crime, crime prevention, the sphere of customs activities, criminological prevention, public social prevention. постановка проблеми у загальному вигляді. дослідної роботи Академії митної служби україни за Одним із напрямків діяльності правоохоронних ор- темою «кримінально-правове забезпечення протидії ганів україни у протидії злочинності є її поперед- злочинності у сфері митної діяльності» на період ження. даний вид діяльності дозволяє забезпечити 2011-2015 рр., яка зареєстрована в укр ІндІ за номе- спокій, безпеку та стабільність українського сус- ром 0111U006506. пільства в цілому, дотримання та забезпечення прав аналіз наукових досліджень та публікацій, в і свобод громадян в усіх сферах життєдіяльності. яких започатковано розв’язання даної проблеми кримінологічне попередження (його іще називають і на які спирається автор. проблема попередження запобіганням злочинності) представляє собою бага- злочинності, організація протидії злочинності в ці- торівневу систему державних, суспільних та інших лому та окремим видам злочинів у зв’язку з її склад- заходів, спрямованих у кінцевому рахунку на усу- ністю та багатоплановістю відображена в роботах нення причин та умов злочинності, різних негатив- багатьох вітчизняних та іноземних дослідників. за- них факторів, що продукують такі причини та умо- гальні питання протидії злочинності та її поперед- ви, а також обмеження можливостей вчинення нових ження різними способами, формами та методами злочинів. попередження злочинності спрямоване на висвітлювалися в роботах А.Б. сахарова, г.Р. смо- утримання від переходу або повернення на злочин- лицького, Б.с.утєвського, окремі її види – в моно- ний шлях осіб, умови життя яких та (або) поведінка графіях та роботах к.в. Антонова, в.в. василевича, яких вказує на таку можливість [1, с. 185]. Б.в. волженкіна, І.А. гельфанда, А.А. герцензона, Отже, попередження є не лише основним завдан- в.О. глушкова, О.М. джужі, А.п. закалюка, Б.в. ням правоохоронних органів, а й цілою системою, здравомислова, О.М. костенка, М.й. коржансько- комплексом заходів впливу на злочинність. до таких го, н.ф. кузнєцової, н.п. кучерявого, О.М. литва- заходів можна віднести заходи різного спрямуван- ка, О.М. литвинова, в.в. лунєєва, М.І. Мельника, ня: економічні, політичні, ідеологічні, організаційні, п.п. Михайленка, г.М. Міньковського, г.к. Мішина, технічні, правові, психологічні, культурно-виховні в. Рейсмена, О.Я. свєтлова, Х. тама, І.к. туркевич, та інші. така діяльність потребує не лише великої М.І. Хавронюка, в.І. Шакуна та багатьох інших. пе- кількості витрат матеріального характеру, а й відпо- рерахувати всіх дослідників неможливо, оскільки відного забезпечення людськими ресурсами. вказаний напрямок є досить об’ємним та потребує Зв’язок проблеми з важливими науковими комплексного підходу і практичними завданнями. Обрана тема дослі- Однак до цього часу багато питань, що мають дження відповідає тематиці кримінологічних дослі- важливе значення для практики попередження зло- джень в україні, пріоритетних напрямків наукових чинів у митній сфері, і які не отримали належного та дисертаційних досліджень в системі дМс украї- розгляду. питання загально кримінологічного попе- ни. дослідження виконується відповідно до науково- редження злочинів з боку суб’єктів господарської ді- 27 серія пРАвО. випуск 22. Частина ІІ. том 3 ♦ яльності та чиновників митних органів не отримали злочинність неможливо, так само, як і ті негативні належної уваги зазначених авторів. тому і виникла явища, з якими вона взаємопов’язана [5, с. 164]. І потреба у проведенні дослідження саме такого ас- незважаючи на постійний прогресивний розвиток пекту попередження. суспільства, розвиток культурно-освітньої сфери, Метою даної статті є вивчення основних напря- правового регулювання діяльності правоохоронних мів загальносоціального попередження злочинів, органів, законодавства в цілому, що повинно значно вчинених у сфері митної діяльності. ускладнювати вчинення злочинів, – це не має тако- виклад основного матеріалу дослідження з по- го результату, як очікувалося. це можна пояснити, вним обґрунтуванням отриманих наукових ре- на наш погляд тим, що злочинність, так само, як і зультатів. діяльність з протидії злочинності може цивілізація розвивається, не стоїть на місці. Роз- досягти своєї соціальної мети, тобто повною мірою виток суспільства завжди поєднаний з удоскона- відповідати вираженому з її допомогою потенціалу ленням його соціальних, економічних, політичних – здібності прогнозовано впливати на стан безпеки інституцій, законодавства, але при цьому існують і [2, с. 21]. для досягнення даної мети правоохоронні певні кризові явища, що торкаються різних сфер, і органи мають цілу системи, комплекс заходів впли- таким чином, сприяють вчиненню злочинів. Однак, ву на злочинність. до таких заходів можна віднести функція загальносоціальної профілактики має місце заходи різного спрямування: економічні, політичні, в процесі розвитку суспільства. загальносоціальне ідеологічні, організаційні, технічні, правові, психо- попередження злочинності пов’язано з найбільш логічні, культурно-виховні та інші. така діяльність значимими та довготривалими видами соціальної потребує не лише великої кількості витрат матері- дійсності, здійснюється в процесі вирішення велико- ального характеру, а й відповідного забезпечення масштабних соціальних завдань, безпосередньо не людськими ресурсами. спрямованих на попередження злочинів, але саме їх попередження злочинності є не одиничним ак- вирішення істотно відбивається на основних показ- том [3, с. 79]. така діяльність представляє собою никах злочинності (кількісних та якісних). цілий ряд послідовних дій, що взаємопов’язані між в кримінології виділяється значна кількість собою та з виявленням детермінант злочинності. об’єктів кримінологічного попередження. Ми згодні крім того, попередження безпосередньо пов’язане і з вітчизняними та зарубіжними дослідниками у тому, з системою заходів, що вживаються в державі, і на- що основу будь-якого попередження завжди складає правлених саме на обмеження проявів злочинності, економічна сфера. це пов’язано із тим, що базис сус- на усунення її детермінант. пільства, незалежно від його рівня розвитку та по- у вітчизняній та зарубіжній кримінології попе- літичної структури, форми правління тощо складає редження (запобігання) злочинності поділяється на економічна основа. сфера попередження злочиннос- декілька рівнів та видів. виділяється попередження ті не відноситься до такої, що створює нові цінності, загальне (загальносоціальне, загальнодержавне) та – це сфера споживання. тому, чим вищим є рівень спеціальне (спеціально-кримінологічне). незважаю- розвитку суспільства, тим більше коштів воно може чи на такий розподіл, кожний із видів попередження витрачати на протидію злочинності. Отже, сфера здійснюється в суворо визначених межах і спрямо- економічних відносин повинна стати першочерго- вується на різні сфери життєдіяльності суспільства вим об’єктом кримінологічного попередження. та кожної особи, яка є його членом. таким чином, Якщо говорити про попередження злочинів у попередження злочинності (злочинів) є діяльністю, сфері митної діяльності, то, зважаючи на те, що вона що має суто соціальний характер. Але дана терміно- безпосередньо пов’язана із забезпеченням нормаль- логія дозволяє підкреслити різницю між заходами, ної діяльності економічної сфери, у т.ч. зовнішньое- безпосередньо пов’язаними з глобальними процеса- кономічної сфери діяльності суспільства, його про- ми розвитку суспільства та заходами, спрямованими мисловості та сфери торгівлі, надання послуг, тощо, на боротьбу зі злочинністю [4, с. 285]. – то вона є однією із складових сфери економіки в вітчизняні дослідники вважають, що знищити цілому. на думку л.І. Абалкіна для ефективної про- злочинність неможливо, і про це свідчить тривала ді- тидії злочинності в сучасному суспільстві необхідна яльність правоохоронних органів україни за останні якісно нова модель розвитку суспільства [6, с. 3]. І з 20 років. так само, не можна повністю знищити й ті цим необхідно погодитися. зважаючи на те, що укра- детермінанти, якими обумовлюється її існування. Істо- їна має найбільш тісні економічні зв’язки з Росією, рія розвитку українського суспільства на протязі сто- польщею, туреччиною як найближчими сусідами літь свідчить про це. скільки існує держава, стільки й та економічними партнерами, то побудова такої мо- існують негативні процеси та явища, що продукують делі, на наш погляд, повинна включати і українську злочинність, викликають її існування та сприяють вчи- державу, врахування її особливостей (економічних, ненню злочинів в різних сферах життєдіяльності сус- територіальних, політичних тощо). пільства. зі зміною соціального ладу, форми держав- Але попередити будь-який злочин, у тому чис- ного правління змінюються форми та види злочинної лі і злочин, вчинений у сфері митної діяльності, не поведінки, а відповідно, змінюються й детермінанти можна лише на рівні суспільства. зважаючи на те, злочинності, особливості їх формування. що злочин – це завжди акт індивідуальної поведін- в цілому ряді джерел науково-монографічної ки конкретної особи, то попередження злочинності літератури зазначається, що повністю ліквідувати повинно засновуватися і на здійсненні певного по- 28 науковий вісник ужгородського національного університету, 2013 ♦ зитивного впливу на особу, як члена суспільства та цеві бюджети коштів за рахунок податків та зборів, учасника суспільних відносин. таким чином, за- встановлених чинним законодавством. держава по- гальносоціальне (загальнодержавне) попередження винна забезпечувати й певний обсяг платежів всі- повинно бути спрямоване і на кожну окрему особу, ма суб’єктами господарювання (податків та зборів) на регулювання взаємовідносин особи та держави в на різних рівнях (на рівні загальнодержавного бю- особі її правоохоронних та державних органів, котрі джету, регіональних, місцевих). виходячи із цього, здійснюють попередження злочинності. вірно вка- митна політика будь-якої держави, і україни у тому зує О.М. литвинов, що організація і функціонування числі повинна відповідати наступним умовам та соціально-правового механізму протидії злочиннос- принципам: ті, як і будь-який інший управлінський процес, пови- 1. Оскільки митна політика, як будь-яка політи- нні відповідати вимозі ефективності [2, с. 337]. ка держави, є в першу чергу, правоохоронною полі- Якщо говорити про попередження злочинів в тикою, – оскільки покликана захищати інтереси не одному із секторів економіки – а саме у сфері мит- лише держави, а й інтереси всіх суб’єктів господа- ної діяльності, то воно повинно максимально повно рювання (юридичних та фізичних осіб). й чітко регулювати відносини особи та держави (в 2. Митна політика є політикою регулятивною, особі відповідних органів). Митна політика держа- оскільки спрямована на формування бюджетів різних ви повинна бути спрямована на досягнення такого рівнів, на їх підтримання на належному рівні, а також балансу між інтересами держави та особи, щоб не дотримання певного балансу. такий баланс забезпе- обмежувати їх права та інтереси. держава повинна чується і зберігається завдяки встановленню цілого забезпечити такий баланс сил та заходів державного ряду платежів та зборів до бюджетів різних рівнів. до примусу відносно порушників, щоб не виключити у них можна віднести митні тарифи, митні режими, ре- подальшому здійснення і правомірної діяльності, не жими поставок (пільгові та обмежені) та ін. «відбити» бажання у інших фізичних та юридичних таким чином забезпечується права фізичних, осіб приймати участь у здійсненні зовнішньоеконо- юридичних осіб – суб’єктів господарювання, і також мічної діяльності, та підтримувати таким чином роз- інтереси держави в особі її митних органів та бю- виток економічних відносин в країні. джетів різних рівнів. вірно зазначає Р.з. лівшиц, – що кількість над- дотримання таких умов дозволяє значно обмеж- ходжень до бюджету перебуває у прямому зв’язку та увати кількість випадків контрабанди та відповід- взаємозалежності з з соціальним захистом населення но, і зловживання з боку працівників митних ор- [7, с. 3]. це можливо лише за умови пошуку найбільш ганів. Оскільки належна регламентація діяльності оптимальних форм та методів захисту державою еко- суб’єктів господарювання, котрі працюють не лише номічних, правових умов конкурентоспроможної ді- на ринку україни, а й на ринку інших країн, дозволяє яльності суб’єктів господарювання з різними форма- їм здійснювати таку діяльність в межах правового ми власності. також це можливо шляхом забезпечення поля. А за його межами – уже порушення закону. найбільш прийнятного балансу (співвідношення) на А це потребує при встановленні основних пріори- внутрішньому ринку україни товарів вітчизняного тетів у митній політиці та визначенні основних прийо- та зарубіжного виробництва. на сьогоднішній день мів та методів в її реалізації забезпечувати поєднання в україні такого розумного балансу немає. на ринку інтересів держави, суспільства та суб’єктів господар- переважають товари зарубіжного виробництва, при ської діяльності. зважаючи на те, що метою держави цьому дуже низької якості та за «бросовими» цінами. є отримання якомога більшої кількості грошових над- такий стан речей, звичайно, не може стимулювати ві- ходжень до бюджету, то відповідно, і митна політика тчизняного виробника до розширення сфери власно- спрямована на теж саме. забезпечення максимуму бю- го виробництва. таким чином, політика у сфері екс- джетних надходжень можливо за рахунок збільшення порту-імпорту повинна бути зваженою та доцільною. експорту-імпорту товарів в україну. А це, у свою чергу, тому, можна сказати, що кількість злочинів, вчинених досягається не лише за рахунок збільшення асорти- громадянами та юридичними особами при здійсненні менту товарів, що ввозяться в україну, а й за рахунок зовнішньоекономічної діяльності, – не має тенденції їх зменшення, але при тому, що вартість таких товарів до зменшення. тому, відповідно, і кількість зловжи- буде високою. таку картину ми можемо спостерігати вань, вчинюваних працівниками митних органів, та- на прикладі ввезення в україну імпортних автомобілів. кож не може зменшуватися, незважаючи на досить за останні 10-15 років суми митних зборів та податків високий рівень їх латентності. зросли у декілька разів. таким чином, результативність створення відповідних пріоритетів у цьому на- митної політики у напрямку отримання значних надхо- прямку повинно зменшити або взагалі усунути ці- джень до бюджетів досягається шляхом встановлення лий ряд причин, що сприяли вчиненню злочинів у високих митних платежів. митній сфері. Одним із таких напрямів, на наш по- Основа для концептуальної моделі вітчизняного гляд, повинна стати охорона у сфері економічних та законодавства, що регламентує діяльність суб’єктів фінансових відносин інтересів держави. І це – голо- господарської діяльності, і особливо це стосується вний напрям діяльності держави та митних органів. суб’єктів підприємництва, пов’язана із забезпеченням Одним із важливих напрямків вивчення діяльнос- ринкової свободи їх діяльності. при цьому необхідно ті держави є забезпечення постійного та своєчасного також забезпечити і відповідальність суб’єктів під- надходження в бюджет держави в цілому та в міс- приємництва за порушення при здійсненні такої ді- 29 серія пРАвО. випуск 22. Частина ІІ. том 3 ♦ яльності. головним у даному напрямку повинно ста- покласти весь тягар митних зборів та платежів на ти дотримання умов доцільності, оптимальності та плечі покупців. А це означає, що кожен громадянин принципу індивідуалізації відповідальності. лише за держави буде відчувати на собі хибні кроки митної таких умов митна політика може бути виваженою та політики, обмежувати його споживацькі права та ефективною. лише такий підхід, на наш погляд, здат- інтереси. таким чином досягається штучне підви- ний забезпечити таке співвідношення мети отриман- щення цін на товари імпортного виробництва, що ня прибутку та безпечності для національної безпеки не сприяє у кінцевому рахунку розширенню мережі в цілому і для держави, суспільства та кожної особи. торгівлі такими товарами. лише така кореляція між шляхами та способами по- висновки і перспективи подальших наукових повнення бюджету дозволяє підтримувати належний досліджень у даному напрямку. Ми вважаємо, що баланс з інтересами суб’єктів підприємництва та без- зменшення кількості злочинів у митній сфері можна пекою особи, суспільства, держави. досягти шляхом здійснення виваженої та продуманої зважаючи на викладене, підтримання на високо- на кроки вперед митної політики. Як важливий еле- му рівні митних зборів та платежів держава забез- мент зовнішньої та внутрішньої господарської та в печує своє існування (в широкому розумінні) та на- цілому й економічної діяльності, митна політика за- повнення бюджетів і благополуччя своїх громадян (у лежить від здатності вітчизняного законодавця при- вузькому розумінні). ймати такі правові акти, що максимально відповіда- Однак, постійне та неконтрольоване збільшення тимуть вимогам сьогодення, тенденціям розвитку митних зборів та платежів не повинно стати загро- зовнішньоекономічних зв’язків україни з іншими зою і для підприємницької діяльності, обмежити її державами та забезпечить пошук балансу між інтер- або зменшити кількість суб’єктів господарювання. есами держави і кожної окремої особи. при цьому звичайно, що збільшення сум платежів та їх роз- дотримання положень вітчизняного законодавства у ширення, запровадження нових видів митних зборів сфері протидії злочинності, засноване на нормах та певним чином знижує активність суб’єктів господа- положеннях норм міжнародного характеру повинні рювання та підприємництва. Одночасно це призво- бути основними напрямками діяльності правоохо- дить і до того, що суб’єкти підприємницької діяль- ронних органів, що забезпечують даний напрямок ності (як фізичні, так і юридичні особи) намагаються діяльності української держави. СпиСОК виКОРиСтаниХ ДЖеРеЛ: 1. Криминология / Под ред. Н. Ф. Кузнецовой, В. В. Лунеева. – М., 2004. – С. 185. 2. Литвинов О. М. Соціально-правовий механізм протидії злочинності в Україні : монографія. – Х. : Вид-во Харк. Нац. ун-ту внутр. справ, 2008. – 446 с. 3. Портнов И. П. Современные подходы к решению проблемы объекта и предмета профилактики преступности // Го- сударство и право. – 1996. – № 6. – С. 79. 4. Эминов В. Е. Предупреждение преступности. Общие проблемы // Криминология / Под ред. В. П. Кудрявцева и В. Е. Эминова. – М., 2002. – С. 285. 5. Абдульманов А. А. Криминологические и уголовно-правовые проблемы борьбы с массовыми беспорядками. – М., 1998. – С. 164. 6. Абалкин Л. И. Назревшие проблемы // Вопросы экономики. – 1998. – № 6. – С. З. 7. Кисловский Ю. Г. Контрабанда: история и современность. – М., 1997. – С. 3. УДК 343.28/29+343.851 приМусове лікуваннЯ в криМінальноМу праві: ЗаруБіжний і вітЧиЗнЯний досвід регулЮваннЯ compulSory treatmeNt IN tHe crImINal law: foreIgN aNd domeStIc experIeNce of regulatIoN горбачова і.М., кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінального права Національного університету «Одеська юридична академія» Стаття присвячена дослідженню правової природи та регулювання примусового лікування як заходу криміналь- но-правового впливу. Проаналізовано характер та підстави застосування примусового лікування в Україні та ряду зарубіжних країнах. Робиться акцент на необхідності визнання примусового лікування в якості заходу безпеки та узгодження відповідної кримінально-правової норми зі спеціальним законодавством. Ключові слова: примусове лікування, захід безпеки, небезпечний стан, алкоголізм, хвороба, що становить не- безпеку для здоров’я інших осіб. 30 науковий вісник ужгородського національного університету, 2013 ♦ Статья посвящена исследованию правовой природы и регулирования принудительного лечения как меры уго- ловно-правового воздействия. Проанализирован характер и основания применения принудительного лечения в Украине и некоторых зарубежных странах. Делается акцент на необходимости признания принудительного лече- ния в качестве меры безопасности и согласования соответствующей уголовно-правовой нормы со специальным законодательством. Ключевые слова: принудительное лечение, мера безопасности, опасное состояние, алкоголизм, болезнь, представляющая опасность для здоровья других лиц. The article is devoted to the legal nature and regulation of compulsory treatment as the measures under criminal law. Analyzed character and grounds of application of compulsory treatment in Ukraine and in some foreign countries. The emphasis is placed on the need to recognize the compulsory treatment as a security measure and harmonize the relevant criminal law with a special law. Key words: compulsory treatment, security measures, dangerous state, alcoholism, illness, presenting a health hazard other persons. постановка проблеми. з прийняттям криміналь- мусового лікування обумовлюється наявністю у ного кодексу україни 2001р. виникло питання обґрун- особи, яка вчинила злочин, хвороби, що становить тованості та законності застосування судами приму- небезпеку для здоров’я інших осіб, тобто конкретно сового лікування щодо осіб, які вчинили злочин, та констатованим «небезпечним» станом особи. під- хворі на алкоголізм або наркоманію. в діючому кри- ставою для застосування примусового лікування, мінальному законодавстві україни не наведено кри- передбаченого ст. 96 кк, є сукупність юридичного теріїв розмежування добровільного та примусового і медичного критеріїв – встановлення у діянні ви- лікування осіб, які вчинили злочин та мають хворобу, нного складу злочину та наявність у нього хвороби, що становить небезпеку для здоров’я інших осіб, від- що становить небезпеку для здоров’я інших осіб [2, міну від визначень добровільного та примусового лі- с. 67]. тобто примусове лікування застосовується до кування алкоголіків та наркоманів. тобто, йдеться про осіб, які визнані суб’єктом злочину, та можуть нести відсутність загально- та спеціально правових норм кримінальну відповідальність. цей захід є примусо- щодо специфіки лікування однієї категорії осіб та на- вим, підстави і умови його застосування передбачені явність загальноправових норм щодо видів лікування в кк україни, тобто мова йде про захід кримінально- іншої категорії осіб. крім того, законодавець не від- правового впливу, що переслідує конкретну мету. носить примусове лікування до покарання, одночас- за своєю метою примусове лікування спрямоване но аналіз ст. 96 кк україни свідчить про примусовий на нейтралізацію криміногенних ситуацій від пове- характер цих заходів. Отже невизначеною є правова дінки осіб, які страждають на хворобу, що становить природа примусового лікування. небезпеку для здоров’я інших осіб, попередження стан дослідження. питання визначення право- вчинення нових суспільно-небезпечних діянь, пе- вої природи різних медичних заходів в кримінально- редбачених кк україни, особами, до яких вони за- му праві привертало увагу вчених в різні часи роз- стосовуються (наприклад, лікування від алкогольної витку кримінального законодавства: в.М. верещака, залежності, яка обумовила вчинення особою зло- в.І. горобцова, л.в. климчука, О.в. козаченка, Р.І. чинного діяння). крім того, метою застосування цих Міхєєва, А.н. тарбагаєва, А.в. усс, Є.в. фесенко, заходів є захист інших осіб від небезпеки заражен- Р.М. Шагєєвой та ін. дослідників. Однак норми ді- ня небезпечною хворобою, захист прав та інтересів ючого кк україни з питання застосування до осо- особи, суспільства та держави від суспільно небез- би, яка вчинила злочин, примусового лікування від печних посягань з боку такої особи у майбутньому. наркоманії та алкоголізму мають неконкретний ха- примусове лікування не переслідує кари за вчине- рактер, правова природа цього заходу залишається ний злочин. така мета впливу характерна для кримі- невизначеною. Отже, метою статті є дослідження нально-правових заходів безпеки. правової природи, нормативного регулювання при- в літературі неодноразово наголошувалось на не- мусового лікування в зарубіжному кримінальному обхідності поєднання покарання з іншими заходами праві, українському кримінальному та галузевому впливу задля досягнення цілей превенції. зокрема, законодавстві з питань охорони здоров’я, виявлення Є.в. фесенко зазначає, що важливим для виправлен- недоліків та прогалин у національному правовому ня осіб, що вчинили злочини на ґрунті наркоманії, регулюванні, висловлення пропозицій щодо можли- може бути поєднання покарання з іншими заходами вих шляхів їх усунення. впливу, зокрема, з примусовим лікуванням [див. 3, с. виклад основного матеріалу. в кримінальному 16]. І в цьому випадку слід говорити про лікування законодавстві україни слід виділяти заходи, які не є особи як примусовий захід кримінально-правового покаранням і за своєю природою та сутністю відно- та кримінологічного спрямування [3, с. 17]. дещо сяться до, так званих, заходів безпеки [1, с. 17]. се- схожої позиції дотримується в.І. горобцов, який ред інших це примусові заходи медичного характеру, вважає, що до заходів захисту відносяться примусо- які застосовуються до осіб, осудних або обмежено ві заходи медичного характеру й заходи постпенітен- осудних на момент вчинення злочину; примусове лі- ціарного впливу [4, с. 74]. А.І. тарбагаєв і А.в. усс кування. відносять примусові заходи медичного характеру до Буквальний аналіз змісту ст. 96 кк україни, до- заходів безпеки [5, с. 115]. вони зазначають, що кри- зволяє прийти до висновку, що застосування при- мінальне законодавство багатьох зарубіжних країн 31 серія пРАвО. випуск 22. Частина ІІ. том 3 ♦ побудовано за так званим «колійним» принципом, в 03.06.2005 р. № 7 роз’яснив, що лікування від алкого- рамках якого виділяються дві групи самостійних за- лізму і наркоманії одночасно з постановленням вироку ходів: покарання, розміри якого визначаються діян- застосовуватися не може (алкоголізм та наркоманія до ням та виною, з іншого боку – інші заходи (медичні, цих хвороб не належать, оскільки вони є соціально не- виховні, профілактичні і т. ін.), характер яких зале- безпечними захворюваннями) [2, с. 69]. таке лікування жить від суспільної небезпеки особистості злочинця. стосується осіб, які становлять небезпеку для здоров’я Як вже вище зазначалося, однією з підстав засто- інших осіб. перелік їх визначений у відомчих норма- сування примусового лікування є наявність у осо- тивних актах, що встановлені Міністерством охорони би хвороби, що становить небезпеку для здоров’я здоров’я україни. крім того, позиція всу щодо засто- інших осіб. Аналіз досліджень свідчить про проти- сування лікування від алкоголізму і наркоманії в поряд- лежні точки зору щодо того, чи вважає законодавець ку ст. 76 кк зводиться до того, що таке лікування не алкоголізм і наркоманію хворобами, що становлять вважається примусовим, оскільки обов’язок його про- небезпеку для здоров’я інших осіб. зокрема, у п. 5 ч. йти покладається безпосередньо на засуджену особу, а 1 ст. 76 кк розрізняються алкоголізм і наркоманія, з не на орган охорони здоров’я [2, с. 69]. одного боку, та захворювання, що становлять небез- Однак не можна нівелювати значення алкоголізму пеку для здоров’я інших осіб, з іншого. виходячи з та наркоманії в механізмі злочинної поведінки. Ал- такого формулювання, алкоголізм і наркоманія (які коголь, поряд з іншими одурманюючими речовина- є психічними розладами [6, c. 65]) не належать до ми, має неабияке значення в порушенні балансу сил захворювань, що становлять небезпеку для здоров’я збудження і гальмування, що створює у результаті інших осіб. психічні аномалії, що обумовлюють агресивні реак- в Основах законодавства україни про охоро- ції. у стані сп’яніння розгальмовуються інстинкти і ну здоров’я № 2801-XII передбачено дві категорії проявляються приховані якості особи і переживання, хвороб: ті, що становлять небезпеку для здоров’я контрольовані в тверезому стані (ревнощі, марно- інших осіб – карантинні захворювання і соціаль- славство, образи). досить вагома кількість злочинів но небезпечні захворювання, тобто небезпечні для вчинюється у стані сп’яніння. згідно з даними Мвс суспільства [7]. згідно зі ст. 53 закону № 2801-ХІІ україни, з числа виявлених осіб, які вчинили злочин, хронічний алкоголізм і наркоманія є соціально не- у стані алкогольного сп’яніння – у 2008 р. – 30578 безпечними захворюваннями, крім того, це – снІд, осіб, 2009 р. – 32063 осіб (приріст на 4,9 %), 2010 лепра, психічні та венеричні захворювання, тубер- р. – 35242 осіб (приріст 9,9 %), 2011 р. – 37368 осіб кульоз [7]. карантинні захворювання, тобто такі, що (приріст на 6 %), станом на 20 листопада 2012 р. – становлять небезпеку для здоров’я інших осіб, – це 34538 осіб (-11,7 %) , що в середньому складає від інфекційні захворювання, на які розповсюджуються 10 до 16 % від питомої ваги злочинності [9]. Отже Міжнародні медико-санітарні правила (1969 р.). від- врегулювання на законодавчому рівні можливості повідно до ст. 1 закону україни «про захист насе- застосування примусового лікування і у випадку на- лення від інфекційних хвороб» із змінами від 2012 явності такої хвороби як алкоголізм та наркоманія до р., інфекційні хвороби – розлади здоров’я людей, особи, яка вчинила злочин вважається необхідним, в що викликаються живими збудниками (вірусами, першу чергу, виходячи з превентивних цілей. бактеріями, рикетсіями, найпростішими, грибками, слід зазначити, що кк 1960 року регулював це гельмінтами, кліщами, іншими патогенними пара- питання досить лаконічно: суд, незалежно від при- зитами), продуктами їх життєдіяльності (токсина- значеного кримінального покарання, мав право на- ми), патогенними білками (пріонами), передаються правити на примусове лікування особу, засуджену від заражених осіб здоровим і схильні до масового за злочин, вчинений на ґрунті алкоголізму чи нар- поширення [8]. Отже, такі захворювання, як: чума, команії. примусове лікування цих осіб провадило- холера, жовта гарячка, вірусні геморагічні гарячки ся, залежно від міри кримінального покарання, від- (ласса, ебола, хвороба Марбург, та ін.), – є небез- повідно у місцях позбавлення волі або спеціальних печними інфекційними захворюваннями вірусної медичних закладах (ст. 14 кк 1960 р.) [10]. Однак в етіології, вони охоплюють групу хвороб, «що ста- цьому випадку не враховувалися інші небезпечні для новить небезпеку для здоров’я інших осіб». снІд, суспільства хвороби. лепра, психічні та венеричні захворювання, туберку- Як зазначає в.М. верещак, необхідно враховувати льоз, згідно до галузевого законодавства є соціально досвід застосування заходів примусового лікування небезпечними хворобами, але вони одночасно є не- від алкоголізму і наркоманії деяких розвинених дер- безпечними інфекційними захворюваннями вірусної жав, зокрема франції, Іспанії тощо [11]. так, згідно етіології, що попри неоднозначність спеціальної тер- із законодавством великої Британії одним із заходів мінології, також дозволяє з певною долею умовності безпеки, що застосовуються до осіб, які страждають їх віднести до групи хвороб, «що становить небезпе- на алкоголізм, є утримання цих осіб в спеціальному ку для здоров’я інших осіб». Інша справа, коли мова закладі для алкоголіків на строк до трьох років. у йде про алкоголізм та наркоманію. сША заходи безпеки полягають у примусовій ізоля- виникає питання, на яких підставах та чи може вза- ції та лікуванні злочинців-наркоманів або алкоголі- галі в межах ст. 96 кк до особи застосовується при- ків чи у переданні їх на поруки [11]. мусове лікування від алкоголізму та наркоманії. пле- в Італії до спеціальних лікувальних закладів на- нум верховного суду україни у п. 24 постанови від правляються особи, засуджені за умисні злочини, з 32 науковий вісник ужгородського національного університету, 2013 ♦ призначенням зменшеного покарання внаслідок пси- цікавою з цього питання є позиція Іспанії. стат- хічної хвороби, хронічного алкоголізму або наркома- тя 21 п. 2 кк Іспанії визнає, особу такою, що не нії або з причини глухонімоти (ст. 219 кк Італії) [12, підлягає кримінальній відповідальності, яка під с. 91]. строк знаходження в лікувальному закладі час вчинення злочину знаходилася в стані сильно- залежить від мінімального строку санкції за вчине- го алкогольного отруєння, під дією токсичних або ний злочин (наприклад, не менше 1 року, якщо міні- одурманюючих наркотичних засобів, психотропних мальний строк санкції за вчинений злочин складає речовин, і не мала наміру вчинити злочин, або не пе- не менше 5 років позбавлення волі), тобто, в першу редбачала и не повинна була передбачати можливос- чергу – від тяжкості вчиненого особою діяння. ті його вчинення, або знаходилася під впливом син- за кримінальним законодавством франції ліку- дрому абстиненції, що перешкоджало усвідомленню вання засудженого визнається можливим лише за нею протиправності діяння або керуванню своїми наявності згоди останнього (стаття 131-36-4 кк) [13, діями [16, с. 34]. А згідно зі ст. 22, вчинення особою с. 87]. І одночасно у випадку відмови від обстежен- злочину під впливом глибокої пристрасті до вказа- ня або лікування до нього можуть бути застосовані них речовин є обставиною, яка пом’якшує відпові- більш суворі заходи, – до тюремного ув’язнення. дальність. в інших випадках суд може призначити лікування осіб, які зловживають спиртними на- відстрочку виконання покарання особі (до 3 років), поями та наркотичними речовинами, за ст. 44 кк яка вчинила злочин під впливом алкогольних напоїв, Швейцарії відбувається амбулаторно або стаціонар- одурманюючих, наркотичних засобів або психотроп- но за рішенням суду, якщо особа страждає на алко- них речовин, з приміщенням такої особи до центру голізм або наркоманію, а вчинений особою злочин відвикання. обумовлений цим, з метою попередження небезпеки неоднозначною з цього питання є позиція кримі- вчинення собою нового злочину або проступку. тер- нального законодавства Ізраїлю. з одного боку, стан мін перебування у спеціальних лікувальних закладах сп’яніння розуміється як стан, в якому особа знахо- обумовлюється станом здоров’я особи. при цьому диться під впливом алкогольної речовини, небезпеч- передбачається можливість відстрочки виконання ного наркотику або іншої одурманюючої речовини, призначеного судом покарання. і внаслідок цього під час вчинення злочину особа кримінальне законодавство данії (ст. 68) перед- не могла за сутністю усвідомлювати вчинюване або бачає можливість застосування певних заходів, які розуміти порочність такого діяння, або утриматися суд вважає доцільними для попередження злочинів від вчинення такого діяння. згідно зі ст. 34, особа не у майбутньому (лікування від наркотичної або ал- буде підлягати кримінальній відповідальності за ді- когольної залежності) у випадку визнання особи яння, вчинене в стані сп’яніння, яке не контролюва- невинуватою, тобто фактично при вчиненні нею ді- лося її поведінкою або без її волі [17, с. 58]. А якщо яння у стані неосудності або обмеженої осудності особа вчинила злочин у стані сп’яніння, який було [14, с. 52]. вчинено контрольованою поведінкою, або особа уві- § 61 кк німеччини відносить приміщення до за- йшла у такий стан з метою вчинення злочину, така кладу ізоляції для алкоголіків та наркоманів до за- особа несе кримінальну відповідальність на загаль- ходів виправлення та безпеки. такий захід (примі- них підставах. статтею 193 кк карається пияцтво, щення до закладу ізоляції) призначається у випадку тобто порушення громадського порядку в громад- наявності у особи надмірної залежності від зловжи- ському місці у стані сп’яніння. вання алкогольних напитків та одурманюючих речо- зарубіжний досвід свідчить, що в світовій практи- вин, засудження особи за протиправне діяння, яке ці склалося декілька позицій з питання застосування вона вчинила під впливом цих заходів або внаслідок примусового лікування до алкоголіків та наркоманів: схильності до них, або у випадку визнання особи ряд країн дотримується позиції майже повного ви- неосудною, та якщо існує небезпека, що внаслідок правдання злочинної поведінки особи, яка знаходи- своєї схильності вона може вчинити інші протиправ- лася у стані сп’яніння, інші – передбачають тільки ні діяння [15, с. 45]. добровільне лікування таких осіб, з можливістю Більш того, законодавство фРн передбачає кри- звільнення їх від покарання, треті – обов’язкове при- мінальну відповідальність за: 1) повне сп’яніння (§ мусове лікування осіб, хворих на наркоманію чи ал- 323а), тобто умисне або необережне доведення себе коголізм, які вчинили на цьому ґрунті злочин. для до стану сп’яніння, якщо в цьому стані особа вчиняє україни в цьому питанні позитивним вважається до- протиправне діяння, за яке воно не може бути пока- свід останньої групи країн. ране оскільки, діючи в стані сп’яніння, особа діяла висновки. враховуючи вищенаведене, слід зро- без вини (карається до позбавлення волі до 5 років); бити наступні висновки. примусове лікування як 2) створення загрози лікуванню алкоголіків (§ 323b), кримінально-правовий захід пропонується розгля- під яким розуміється надання або передача особою дати як захід безпеки, спрямований на нейтраліза- алкогольних напоїв або одурманюючих речовин без цію криміногенних ситуацій від поведінки осіб, які згоди керівництва лікувального закладу особі, яка страждають на соціально небезпечні захворювання, поміщена до спеціального закладу для лікування ал- або хвороби, які небезпечні для здоров’я інших осіб, коголізму або наркоманії, або схиляння такої особи попередження вчинення ними нових суспільно-не- до вживання таких засобів (карається позбавлення безпечних діянь, передбачених кк україни, та за- волі до 1 року). хист прав і інтересів особи, суспільства та держави. 33 серія пРАвО. випуск 22. Частина ІІ. том 3 ♦ потребує доопрацювання ст. 96 кк україни, хворобу». також слід дотримуватися такої позиції, оскільки законодавець, визначивши одну з підстав що тривалість примусового лікування має визнача- застосування примусового лікування – «хвороби, тися станом здоров’я особи, а не тяжкістю вчине- що становлять небезпеку для здоров’я інших осіб» ного злочину. позитивним моментом є положення, в кримінальному законодавстві (враховуючи бан- що застосування примусового лікування до даної кетний характер ст. 96 кк), фактично нівелював категорії осіб має здійснюватися незалежно від можливість застосування цих заходів до осіб, хво- того, чи вчинено злочини у стані алкогольного або рих на соціально небезпечні хвороби (серед інших, наркотичного сп’яніння чи ні, а обумовлено наяв- це алкоголізм і наркоманія, венеричне захворюван- ністю такого захворювання. з метою вдосконален- ня – наприклад, при вчиненні злочину, передбаче- ня внутрішнього законодавства необхідно звернути ного ст.133 кк україни). тому пропонується ч. 1 увагу на положення законодавства зарубіжних кра- ст. 96 кк україни редакційно змінити: «примусове їн про можливість відстрочки виконання покаран- лікування може бути застосоване судом, незалежно ня особам, до яких застосовуються заходи безпеки від призначеного покарання, до осіб, які вчинили у вигляді лікування від алкоголізму, наркоманії, із злочин та мають хворобу, що становить небезпеку встановленням нагляду за ними й наступним звіль- для здоров’я інших осіб, або соціально небезпечну ненням від покарання. СпиСОК виКОРиСтаниХ ДЖеРеЛ: 1. Горбачова І. М. Заходи безпеки в кримінальному праві (порівняльно-правовий аналіз) : автореф. … кандидата юрид. наук : 12.00.08 / І. М. Горбачова. – О., 2008. – 22 с. 2. Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування : Постанова Пленуму Верховного Суду України від 03.06.2005 р. № 7 // Постанови Пленуму ВСУ у кримінальних справах (1973–2006), зі змінами та доповненнями станом на 25.08.2006 р. – К. : Видавничій Дім «ІнЮре». – 2006. – 389 с. 3. Климчук Л. В. Проблеми застосування примусового лікування до осіб, хворих на наркоманію, які вчинили злочин / Л. В. Климчук // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). – № 12. – 2005. – С. 12-17. 4. Горобцов В. И. О совершенствовании правовой регламентации мер постпенетенциарного воздействия / В. И. Го- робцов // Современное состояние преступности и реформа уголовного законодательства : межвуз. сб. науч. труд. – Тю- мень : Изд-во Тюмен. ВШ МВД РСФСР. – 1991. – С. 70-76. 5. Тарбагаев А. Н., Усс А. В. Правовая природа принудительных мер медицинского характера, применяемых к осужденным / А. Н. Тарбагаев, А. В. Усс // Правоведение. – 1992. – № 3. – С. 115-117. 6. Бородин Ю. М., Антонян Ю. М. Преступное поведение и психические аномалии / Под ред. В. Н. Кудрявцева. – М. : Изд-во Спарк, 1998. – 215 с. 7. Основи законодавства України про охорону здоров’я : Закон України від 19.11.1992 р. №2801-XII //Відомості Верхо- вної Ради України. – 1993. – № 4. – Ст. 19. 8. Про захист населення від інфекційних хвороб : Закон України від 06.04.2000р. №1645-III // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 29. – Ст. 228. 9. Стан та структура злочинності в Україні [Електронний ресурс]. – Офіційний веб-сайт МВС України. – Режим доступу : http://mvs.gov.ua/mvs/control/. 10. Уголовный кодекс УССР от 28.12.1960 г. // Ведомости Верховного Совета УССР. – 1961. – № 2. – Ст. 14. 11. Верещак В. М. Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового ліку- вання / В. М. Верещак [Електронний ресурс]. – Офіційний веб-сайт Верховного Суду України : Режим доступу : http://www. scourt.gov.ua. 12. Уголовный кодекс Италии / Науч. ред. и предисл. Р. М. Асланова / Пер. с итал. Е.Р. Шубиной. – СПб. : «Юридичес- кий центр Пресс», 2005. – 267 с. 13. Уголовный кодекс Франции / Науч. ред. Л. В. Головко, Н. Е. Крилова / Пер. с фр. Н.Е. Крыловой. – СПб. : «Юриди- ческий центр Пресс», 2002. – 650 с. 14. Уголовный кодекс Дании / Науч. ред. С. С. Беляева / Пер. с дат. С. С. Беляева, А. Н. Рычевой. – СПб. : «Юриди- ческий центр Пресс», 2001. – 230 с. 15. Уголовный кодекс Федеративной Республики Германия / Науч. ред. и пер. Д. А. Шестакова, Г. Г. Йешек. – СПб. : «Юридический центр Пресс», 2003. – 524 с. 16. Уголовный кодекс Испании / Под ред. и с предисл. Н. Ф. Кузнецовой, Ф. М. Решетникова. – М. : Изд-во ЗЕРЦАЛО, 1998. – 218 с. 17. Закон об уголовном праве Израиля / Постатейный перевод с иврита на рус. М. Дорфман. – М. : изд. 2-е, перераб. – 2010. – 261 с. 34 науковий вісник ужгородського національного університету, 2013 ♦ УДК 343.36 ЗлоЧини проти правосуддЯ: проБлеМи виЗнаЧеннЯ родового оБ’Єкта crImeS agaINSt JuStIce: proBlemS of IdeNtIfIcatIoN of tHe geNerIc oBJect дідик с.Є., кандидат юридичних наук, науковий співробітник відділу проблем кримінального права, кримінології та судоустрою Інституту держави і права імені В.М. Корецького Національної академії наук України У статті розглядаються проблеми визначення поняття родового об’єкта злочинів, відповідальність за які перед- бачена у розділі ХVІІІ «Злочини проти правосуддя» Кримінального кодексу України. Зокрема, аналізуються визна- чення поняття «правосуддя» та визначення поняття «родовий об’єкт злочинів проти правосуддя». З метою уник- нення суперечностей пропонується розділ ХVІІІ «Злочини проти правосуддя» назвати «Злочини проти правосуддя та порядку діяльності, що сприяє його здійсненню». Ключові слова: правосуддя, злочини проти правосуддя, родовий об’єкт злочину, судові органи, правоохоронні органи, діяльність, що сприяє здійсненню правосуддя. В статье рассматриваются проблемы определения понятия родового объекта преступлений, ответственность за которые предусмотрена в разделе ХVІІІ «Преступления против правосудия» Уголовного кодекса Украины. В частности, анализируются определение понятия «правосудие» и определение понятия «родового объекта пре- ступлений против правосудия». С целью избежания противоречий предлагается раздел ХVІІІ «Преступления про- тив правосудия» назвать «Преступления против правосудия и порядка деятельности, которая способствует его осуществлению». Ключевые слова: правосудие, преступления против правосудия, родовой объект преступления, судебные органы, правоохранительные органы, деятельность, которая способствует осуществлению правосудия. The article is dedicated to the problems of deinition of the notion of a gender object of the crimes, responsibility for which is stipulated in the chapter ХVІІІ of the Criminal Code of Ukraine «Crimes against justice». In particular, deinitions of «justice» and «gender object of the crimes against justice» are analyzed. For the purpose to avoid discrepancies it is proposed to denominate the chapter «Crimes against justice» as «Crimes against justice and the order of activity that contributes to its implementation». Key words: justice, crimes against justice, gender object of the crime, judicial bodies, law-enforcement bodies, activity that contributes to implementation of justice. у зв’язку з нинішньою кризою соціальної культу- шення справ. з появою в зазначеному кодексі розді- ри громадян в україні правосуддя, яке повинно ви- лу, що передбачав відповідальність за злочини проти ступати гарантом справедливості у суспільстві, пе- правосуддя, поняття «правосуддя» в кримінальному ретворюється на інструмент вчинення свавілля. щоб праві набуває більш широкого значення. криміналь- запобігти такому перетворенню потрібно культиву- но-правові норми, що були включені в цей розділ, за- вати соціальну культуру серед громадян у поєднанні хищали не лише інтереси власне судової діяльності, з застосуванням передбаченого законодавством при- але й охороняли законну діяльність посадових осіб мусу до тих з них, які не піддаються такому культи- і громадян, що сприяють здійсненню правосуддя. вуванню і все ж чинять свавілля [1, с. 3-7]. Одним із таким чином, у кримінальному праві термін «право- видів такого примусу є кримінально-правовий. суддя» набув більш широкого значення – криміналь- незважаючи на значний розвиток законодавства но-правового. у зв’язку з цим виникають дискусії: та наявність напрацювань в сфері кримінально-пра- чи є таке розширене тлумачення поняття «правосуд- вової охорони правосуддя, залишається дискусійним дя» доречним чи не суперечить воно законодавству? ряд питань. зокрема, питання визначення об’єкту також виникає ряд проблем при визначенні об’єкту злочинів проти правосуддя та порядку діяльності злочинів проти правосуддя. органів та осіб, що сприяють його здійсненню, від- все вищевикладене обумовлює актуальність цієї повідальність за які регламентується розділом ХVІІІ проблеми та важливість її дослідження. «злочини проти правосуддя» чинного кримінально- на даний час відсутні спеціальні дослідження у го кодексу україни (далі – кк україни). це пов’язано цій сфері. Окремі аспекти зазначених питань дослі- з відсутністю на сьогоднішній день на законодавчо- джували в своїх роботах М.І. Бажанов, А.М. Бойко, му рівні визначення поняття «правосуддя» і в теорії І.с. власов, с.А. денисов, І.М. кабашний О.О. ква- права не існує єдиного підходу до його розуміння. ша, О.М. костенко, Я.М. кульберг, л.в. лобанова, до прийняття кк україни 1960 р. в законодавстві в.О. навроцький, н.А. носкова, М.А. неклюдов, і теорії права під поняттям «правосуддя» розуміли в.І. Осадчий, Ш.с. Рашковська, І.М. Черних, н.Р. виключно судову діяльність щодо розгляду та вирі- Ємєєва та ін. 35 серія пРАвО. випуск 22. Частина ІІ. том 3 ♦ Метою дослідження є висвітлення проблем ро- ники такого підходу під правосуддям розуміють не зуміння правосуддя та визначення родового об’єкту лише діяльність судових органів, а й діяльність орга- злочинів проти правосуддя. Розробка пропозиції нів, що сприяють здійсненню правосуддя, зокрема, щодо узгодження назви розділу ХVІІ «злочини про- органів дізнання, досудового слідства, прокуратури ти правосуддя» кк україни з визначенням родового та органів, які відають виконанням судових рішень, об’єкту злочинів проти правосуддя. вироків і призначених покарань. наприклад, с.А. варто зазначити, що відповідальність за злочини денисов наголошує на тому, що думки та теоретичні проти правосуддя не є новелою для законодавства. положення, які обґрунтовують, що правосуддя здій- про зловживання суддів згадувалося ще в стародав- снюється тільки судом, не відповідає сутності цього ніх клинописах шумера. уже тоді перед шумерським поняття й явища. суб’єктами правосуддя є система царем урукагином гостро стояла проблема протидії державних органів і службових осіб. кожен з них має зловживанню суддів, які вимагали незаконні винаго- свій правовий статус і виконує передбачені законом роди за здійснення правосуддя. функції. правосуддя досягається лише об’єднаними, згадки про неправосуддя зустрічаємо і в тек- сумісними, добре організованими, упорядкованими стах гомера. так, в «Іліаді» описується суперечка та енергійними зусиллями багатьох суб’єктів. тобто між Одіссеєм і Аяксом за право успадкування зброї суб’єктами правосуддя є не лише суд, а й правоохо- Ахілла. Одіссей підкуповує суддів, і ті присуджують ронні органи. суд при цьому займає особливе і ви- зброю йому. рішальне місце в єдиній ієрархії суб’єктів правосуд- Шарль Монтеск’є писав: «відомо з досвіду віків, дя. тільки суд в змозі і зобов’язаний визнати особу що будь-яка людина, наділена владою, схильна зло- винною або невинною у вчиненні злочину і винести вживати нею, і вона йде в цьому напрямку доки не відповідний вирок чи інший судовий акт. такий акт – досягне границі» [2, с. 406]. лише один із системи рішень і правових актів, форм передбачалася відповідальність за суспільно не- і елементів правосуддя [4, с. 32]. в.О. навроцький безпечні діяння, що вчинюються в сфері правосуд- також притримується позиції, що «правоохоронні дя і в «Руській правді», але ця кримінально-правова органи поряд із судовими органами утворюють сис- охорона обмежувалася встановленням спеціального тему органів правосуддя» [5, с. 527]. захисту життя приближених до князя осіб, що здій- деякі вчені, досліджуючи поняття правосуддя, снювали функцію правосуддя. згадується про злочи- розуміють його як діяльність суду й органів, що ни проти правосуддя і в литовських статутах, судних сприяють досягненню задач правосуддя, а також і грамотах, низці судебників, уложеннях 1649, 1845, осіб, які відповідно до закону сприяють суду в здій- 1903рр., кодифікованих кримінально-правових актах снені правосуддя шляхом виконання процесуальних 1922, 1927 рр. потрібно зазначити, що деякі з вище доручень суду та органів попереднього розслідуван- зазначених актів об’єднували злочини проти право- ня по вирішенні тих чи інших задач, пов’язаних із суддя в окремі групи. наприклад, в уложенні 1649 здійсненням правосуддя, зокрема, експерти, пере- р. передбачалась глава Х «про суд» в якій містились кладачі, поняті та ін. [6, с. 679]. дві групи злочинів проти правосуддя: злочини, що Ряд науковців відносять суди до правоохоронних вчинюються особами, які здійснюють правосуддя, і органів, які в свою чергу вважають органами пра- злочини, що вчинюються іншими особами, які не во- восуддя. з таким судженням не можна погодитись, лоділи владою у цій сфері; в уложенні 1903 р. – глава оскільки, вірно наголошує н.Р. Ємєєва, що якщо VІІ «про протидію правосуддю»; кк україни 1960 р. суди виконують деякі функції по забезпеченню пра- – глава VІІІ «злочини роти правосуддя» та ін. вової охорони (наприклад, судом забезпечується законодавець, приймаючи кк україни 2001 р., пе- гарантоване конституцією право громадян на недо- рейнявши тенденції кк україни 1960 р., об’єднав за- торканість житла, таємницю телефонних розмов, по- значені норми за ознакою родового об’єкта у окремому штово-телеграфних послуг та ін.), то це не означає, розділі ХVІІІ «злочини проти правосуддя». у вказано- що їх потрібно відносити до правоохоронних орга- му розділі передбачається відповідальність не лише за нів, оскільки головне призначення суддів – здійснен- злочини власне проти правосуддя, а також відповідаль- ня правосуддя [7, с. 39]. ність за злочини, що вчинюються особами, які сприя- у зв’язку з розумінням правосуддя у вузькому та ють здійсненню правосуддя. це зумовлює існування у широкому значеннях немає й єдиної думки відносно юридичній літературі двох підходів до визначення по- розуміння системи органів правосуддя. у вузькому няття «правосуддя». перший – традиційний: під пра- значенні до органів правосуддя відносять лише суди. восуддям розуміють правозастосовчу діяльність суду у широкому –окрім судів, відносять і правоохоронні з розгляду і вирішення у встановленому законом про- органи, що сприяють здійсненню правосуддя, які в цесуальному порядку віднесених до його компетенції сукупності утворюють систему органів правосуддя цивільних, господарських, кримінальних і адміністра- [8, с. 429]. тивних справ з метою охорони прав та свобод людини доречно зазначають науковці, які відстоюють та громадянина, прав і законних інтересів юридичних розуміння органів правосуддя у власному значенні осіб та інтересів держави [3, с. 50]. (вузькому), обґрунтовуючи свою позицію тим, що другий підхід щодо розуміння правосуддя є шир- правоохоронні органи, які сприяють здійсненню шим і на думку деяких науковців таким, що відпо- правосуддя при реалізації своєї процесуальної діяль- відає сучасним віхам розуміння правосуддя. прибіч- ності вступають в суспільні відносини урегульовані 36 науковий вісник ужгородського національного університету, 2013 ♦ кримінально-процесуальним правом. А такі відно- прокуратури, органи виконання покарань покликані сини значно ширші по предмету та об’єму, ніж ті, що забезпечувати об’єктивну і законну діяльність судів виникають в процесі здійснення правосуддя. право- по здійсненню правосуддя, тому порушення їхньої відносини, що виникають в досудових стадіях кри- діяльності порушує і діяльність органів правосуддя. мінального процесу, можуть в них і завершуватись саме в цьому аспекті правоохоронні органи при- у зв’язку з закінченням провадження по справі. в четні до здійснення правосуддя. так, І.с. власов та таких випадках суто кримінально-процесуальні від- І.М. тяжкова доречно вказують, що законодавець, носини не пов’язані з здійсненням правосуддя, так створюючи норми про кримінально-правову охоро- як кримінальна справа не направляється до суду. Але ну правосуддя, керувався не процесуальним значен- якщо розглядати закінчення провадження по кримі- ням цього поняття, а вкладав в нього більш широкий нальній справі, в результаті якого справедливо вста- зміст, вважаючи необхідним захищати будь-яку ді- новлена необґрунтованість пред’явленого обвинува- яльність, спрямовану на здійснення задач правосуд- чення, як факт вчинення правосуддя, то доведеться дя, − чи то діяльність суду або прокуратури, слідчих погодитись з тим, що правосуддя здійснилося на органів, органів дізнання або органів виконання по- досудовій стадії кримінального процесу. Реалізація карання [10, с. 5]. правосуддя на досудовій стадії неможливе тому, що вчені, розглядаючи родовий об’єкт злочинів про- його повинен здійснювати суд в рамках змагально- ти правосуддя, наголошують, що під ним об’єднано го судового розгляду шляхом дослідження наявних всі злочини, які посягають на діяльність самого доказів і винесенням відповідного процесуального суду при здійсненні ним правосуддя, всіх органів, рішення по справі. тому правоохоронні органи ство- які сприяють шляхом судочинства здійсненню су- рюють лише умови для здійснення правосуддя і до дом його функцій, а також органів, які забезпечують органів правосуддя не відносяться. Буде логічно і виконання рішення, вироку і призначеного ним по- правильно не використовувати відносно них тер- карання [11, с. 40-42]. Однак доречно зазначає О.О. мін «органи правосуддя», а називати їх «органи, що кваша, що наведені аргументи не є підставою для сприяють здійсненню правосуддя» [7, с. 40]. судження про рівнозначність змісту понять «право- на нашу думку, такий підхід є правильним, охоронні органи» і «органи правосуддя». при визна- оскільки відповідно до конституції та законодавства ченні об’єкта злочинів проти правосуддя слід вихо- україни органами правосуддя є лише судові органи, дити з того, що правосуддя здійснюють виключно зокрема, суди загальної юрисдикції та конституцій- суди, а правоохоронні органи, які не є органами пра- ний суд україни. суди зальної юрисдикції в свою восуддя, сприяють його об’єктивному і законному чергу поділяються на місцеві суди, апеляційні суди, здійсненню. вищі спеціалізовані суди, верховний суд україни. законодавець, формуючи розділ ХVІІІ «злочини у зв’язку з цим потрібно розмежовувати поняття проти правосуддя» кк україни керувався тим, що «правосуддя» і «діяльність, що сприяє здійсненню справедливість та законність здійснення правосуддя правосуддя». під терміном «діяльність, що сприяє напряму залежить від належної діяльності не лише здійсненню правосуддя» потрібно розуміти проце- судових органів, а й органів та осіб, які сприяють здій- суальну діяльність службових осіб правоохоронних сненню судом правосуддя і забезпечують виконання органів (попереднього розслідування, дізнання, про- його рішень − органів дізнання, досудового слідства, курора та ін.) і громадян (потерпілих, свідків, спеці- прокуратури, та органів, які відповідають за виконан- алістів та ін.), що пов’язана з створенням необхідних ня судових рішень, вироків і призначених покарань, умов (дачі правильних свідчень, закріплення досто- експертів, перекладачів та ін. тому норми вказаного вірних доказів та ін.) для всебічного і об’єктивного розділу охороняють діяльність не тільки судів, але й розгляду справи судом і прийняття ним справедливо- зазначених органів та осіб, без діяльності яких вико- го рішення (вироку) [7, с. 25]. нання судом функцій правосуддя було б ускладнене Органи, які сприяють здійсненню правосуддя, або й неможливе. ще у 1962 р. І.М. Черних зазначала, є органами державної влади, які виконують й інші що діяння, які перешкоджають об’єктивному і всебіч- функції: управлінські, господарські, організаційні та ному проведенню попереднього слідства, перешко- ін. кримінальний закон охороняє не всі види діяль- джають тим самим і правильному здійсненню право- ності цих органів. лише їхню специфічну діяльність суддя [12, с. 8]. Оскільки судові органи, здійснюючи по вирішенню задач правосуддя, направлення на правосуддя, щільно співпрацюють з зазначеними ор- виявлення і покарання винних у вчиненні злочинів ганами, і досягнення задач правосуддя напряму зале- осіб, вирішенні цивільних, адміністративних та ін- жить від їхньої діяльності, тому кримінально-правова ших справ, виконання судових рішень, знаходяться охорона порядку діяльності цих органів закріплена у під охороною кримінально-правових норм, зокрема, розділі «злочини проти правосуддя». злочинів проти правосуддя [9, с. 22]. на підставі викладеного ми вважаємо непра- Розміщення в кк україни, зокрема, в розділі вильним підхід науковців, які розуміють право- «злочини проти правосуддя» норм, що передбача- суддя в процесуальному (вузькому) і криміналь- ють кримінально-правову охорону порядку діяль- но-правовому (широкому) значеннях [13, с. 14]. ності органів та осіб, які сприяють здійсненню судом недоречним є розширене розуміння правосуддя правосуддя, не дає підстав відносити їх до органів лише на підставі об’єднання у кримінальному зако- правосуддя. Органи дізнання і досудового слідства, нодавстві в одному розділі норм, що встановлюють 37 серія пРАвО. випуск 22. Частина ІІ. том 3 ♦ відповідальність за злочини, що вчинюються ор- під охорону нормами кримінального законодавства ганами правосуддя та особами, які сприяють його порядок відносин у суспільстві, що забезпечує нор- здійсненню. поняття «правосуддя» повинно мати мальну діяльність правосуддя, органів та осіб, що одне значення, як в конституційному, так і в кримі- сприяють його належному здійсненню. нальному, цивільному, адміністративному та інших вважаємо, що відповідно до розуміння правосуд- галузях права. тому ми притримуємося доктрини, дя та родового об’єкта злочинів проти правосуддя що правосуддя – це діяльність суду з розгляду і ви- буде логічним у чинному кк україни розділ ХVІІІ рішення у встановленому законом процесуальному «Злочини проти правосуддя» назвати «Злочини про- порядку конституційних, кримінальних, цивільних, ти правосуддя та порядку діяльності, що сприяє господарських та адміністративних справ з метою його здійсненню». таке формулювання назви вка- досягнення справедливості, охорони прав та свобод заного розділу дозволить уникнути суперечностей людини та громадянина, прав і законних інтересів щодо визначення поняття «правосуддя», а відповід- юридичних осіб та інтересів держави. саме в тако- но суперечностей відносно визначення поняття «ро- му значенні правосуддя повинно розумітися в кри- дового об’єкта злочинів проти правосуддя». також мінальному праві. сприятиме однозначному розумінню цих понять та на підставі наведеної аргументації, на нашу дум- відображатиме більш точно характер злочинів, від- ку, родовим об’єктом злочинів проти правосуддя повідальність за які передбачена зазначеним розді- є встановлений законодавством та поставлений лом кк україни. СпиСОК виКОРиСтаниХ ДЖеРеЛ: 1. Костенко О. М., Нагребельний В. П. Правосуддя – основа правової і демократичної держави / О. М. Костенко, В. П. Нагребельний // Часопис Київського університету права. – № 1. – 2007. – 220 с. 2. Криминология : пособие для юрид. вузов / Под ред. проф. В. Н. Бурлакова, академика В. П. Сальникова, академика С. В. Степашина. – СПб. : СПб университет МВД Росии, 1999 – 608.с. 3. Маляренко В. Т. Правосуддя / В. Т. Маляренко // Юридична енциклопедія. – Т. 5. – К. : Вид. «Українська енциклопе- дія» ім. М. П. Бажана, 2003. – 734 с. 4. Денисов С. А. Актуальные проблемы уголовной ответственности за преступления против правосудия : дис. ... док- тора юрид. наук : 12.00.08 / Денисов Сергей Анатольевич. – СПб., 2002. – 310 с. 5. Навроцький В.О. Кримінальне право України. Особлива частина : курс лекцій / В. О. Навроцький. − К. : Т-во «Зна- ння», КОО, 2000. − с. 548. 6. Малков В. П. Уголовное право России : учебник для вузов в 2-х томах. Том 2. Особенная часть / В. П. Малков. – М. : Изд-во «Норма», 2000. – 726 с. 7. Емеева Н. Р. Уголовная ответственность за преступления против правосудия, совершаемые судьями и должностными лицами правоохранительных органов : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / Емеева Нелли Рашидовна. – Казань, 2005. – 210 с. 8. Уголовное право Российской Федерации. Особенная часть : учебник / Под ред. проф. Б. В. Здравомыслова. – Изд. 2-е. – М. : Юрист, 2000. – 630 с. 9. Преступления против правосудия / Под ред. А. В. Галаховой. – М. : Норма, 2005. – 416 с. 10. Власов И. С., Тяжкова И. М. Ответственность за преступления против правосудия / И. С. Власов, И. М. Тяжкова И. М. – М., 1968. – 136 с. 11. Бажанов М. И. Уголовно-правовая охрана советского правосудия / И. М. Бажанов. − Х. : Юр. Ин-т, 1986. − С. 11 ; Власов И. С., Тяжкова И. М. Ответственность за преступления против правосудия / И. С. Власов, И. М. Тяжкова И. М. – М., 1968. – 136 с. 12. Черных И. М. Преступления против социалистического правосудия : автореф. дис. … на соискание науч. степени канд. юрид. наук : 12.00.08 / Черных И. М. – М., 1962. – 20 с. 13. Агузаров Т. К. Преступные посягательства на независимость и неприкосновенность судей / Т. К. Агузаров. − М. : Проспект, 2004. – 125с. 38 науковий вісник ужгородського національного університету, 2013 ♦ УДК 343.232 (477) передуМови ЗапровадженнЯ криМінальниХ проступків у контексті підстав киМіналіЗаціЇ BacKgrouNd INtroductIoN of crImINal offeNce IN tHe coNtext of crImINalIZatIoN reaSoNS дмитрук М.М., кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінального права Національного університету «Одеська юридична академія» ігнатенко М.п., асистент кафедри кримінального права Національного університету «Одеська юридична академія» У статті обґрунтовується, що недодержання законодавцем підстав криміналізації є внутрішніми системно-пра- вовими передумовами впровадження кримінального проступку. Проводиться аналіз вказаних передумов впрова- дження кримінального проступку на матеріалах судової практики. Обґрунтовується, що запровадження криміналь- ного проступку сприятиме додержанню окремих підстав криміналізації. Ключові слова: кримінальний проступок, передумови впровадження, підстави криміналізації, звільнення від кримінальної відповідальності, звільнення від покарання та його відбування. В статье обосновывается, что несоблюдение законодателем оснований криминализации является внутренними системно-правовыми предусловиями введения уголовного проступка. Проводится анализ указанных предусловий выделения уголовного проступка на материалах судебной практики. Обосновывается, что введение уголовного проступка будет способствовать соблюдению отдельных оснований криминализации. Ключевые слова: уголовный проступок, предусловия введения, основания криминализации, освобождение от уголовной ответственности, освобождение от наказания и его отбывания. The article explains that non-legislator is reason to criminalize domestic legal preconditions systemic administration of criminal wrongdoing. The analysis of these preconditions allocation of criminal misconduct on the materials of judicial practice. Substantiated, that the introduction of a criminal offense will criminalize observance of certain reasons. Key words: criminal offense, the introduction of preconditions, bases criminalization, exemption from criminal liability, exemption from punishment and serving it. постановка проблеми. Ідея впровадження поді- тивними засобами соціального регулювання, що не- лу кримінального правопорушення на кримінальні гативно впливає на дієвість кк україни та має істот- проступки та злочини як один із векторів розвитку ні латентні негативні наслідки для правової системи кримінального законодавства україни закріплена в та суспільства. завданням вказаної роботи є огляд концепції реформування кримінальної юстиції [1, с. випадків порушення законодавцем підстав кримі- 20-27]. впровадження вказаного інституту плануєть- налізації на матеріалах судової практики в аспекті ся протягом шести місяців після прийняття нового впровадження кримінального проступку. кримінально-процесуального кодексу україни [2]. виклад основного матеріалу. д.О. Балобановою наведене свідчить про актуальність дослідження виділено ряд підстав криміналізації, зокрема таких передумов впровадження кримінального проступку. як: істотність шкоди; необхідність застосування кри- стан дослідження. питання кримінального про- мінально-правових засобів; співвіднесення позитив- ступку досліджували в своїх роботах в.О. туляков, них та негативних наслідків криміналізації; рівень п.л. фріс, в.О. навроцький, М.І.Хавронюк, О.А. суспільної правосвідомості тощо [3, с. 4-17]. Банчук та інші вчені. Разом з тим залишається не в Однією із найбільш поширених підстав кримі- повній мірі дослідженим питання системно-право- налізації, що недодержується законодавцем є від- вих передумов впровадження кримінального про- повідність між реальною небезпекою діянь, за які ступку. встановлена відповідальність та видами і мірою по- на думку автора, актуальність впровадження кри- карань, що передбачаються кримінально-правовою мінального проступку обумовлена певними внутріш- нормою. наприклад, за вироком теплицького рай- німи системно-правовими передумовами. вважаєть- суду вінницької області особу засуджено за ч. 2 ст. ся, що існування вказаних передумов виявляється у 301 кк україни за пересилання відео ролику порно- «трафаретному» застосуванню інститутів звільнен- графічного характеру із одного мобільного телефону ня від кримінальної відповідальності, від покарання на інший через інфрачервоний порт із призначенням та його відбування, в недієвість окремих положень покарання в вигляді штрафу [4]. вказане діяння за кк україни, які встановлюють відповідальність за небезпечністю можна віднести більше до амораль- злочини невеликої тяжкості. вказані прояви обумов- ного вчинку ніж до злочину, проте санкція за вчи- лені недодержанням законодавцем підстав кримі- нення цього діяння передбачає позбавлення волі до 5 налізації. в цілому, це призводить до врегулювання р., поряд із штрафом та обмеженням волі. подібних вказаних соціальних конфліктів ціннісними, дирек- прикладів велика кількість. вважається, що під час 39 серія пРАвО. випуск 22. Частина ІІ. том 3 ♦ криміналізації подібних діянь порушується баланс ститутів за наявності для того формальних підстав між ступенем суспільної небезпеки злочинів невели- без встановлення змістовної доцільності застосуван- кої тяжкості, окремих злочинів середньої тяжкості та ня вказаних інститутів призводить до «типового», видами і мірою покарань, що закріплені в санкціях «трафаретного» застосування інституту звільнення кримінально-правових норм. від кримінальної відповідальності або звільнення до другої підстави криміналізації, що іноді по- від покарання та його відбування. рушується законодавцем, можна віднести невідпо- на думку ю.ю. коломієць, застосування інсти- відність ступеня суспільної небезпеки криміналізо- туту звільнення від кримінальної відповідальності ваного діяння ступеню небезпеки злочину, із яким не як виключення, а як загального правила, втра- вказане діяння асоціюється в побутовій та профе- чає заохочувальну роль [11, с. 616-620]. фактично сійній правосвідомості. так, наприклад, у офіцій- це призводить до того, що за окремі злочини не за- них відомчих актах органів прокуратури ряд злочи- стосовуються покарання, які передбачені санкціями нів невеликої тяжкості іменуються «злочинами, що кримінально-правових норм. не тягнуть реальних покарань» або «дріб’язковими за результатами дослідження ефективності по- злочинами» [5]. тобто, навіть, працівники право- карання професор І.М. гальперін дійшов висновку, охоронних органів на офіційному рівні визнають що з точки зору існуючих принципів кримінальної дріб’язковість злочинів окремої категорії. політики незастосування рідких складів злочинів є третьою підставою криміналізації, яка часто не нормальним явищем. проте незастосування перед- додержується законодавцем є соціально-правова бачених кримінальним законодавством покарань, на обумовленість окремих криміналізованих діянь. на- думку вказаного вченого, є ненормальним явищем, приклад, із доповненням 23.02.2006 р. кк україни що заслуговує детального вивчення. завданням цьо- ст. 158-1 «незаконне знищення виборчої документа- го вивчення, на думку І.М. гальперіна, є з’ясування ції або документів референдуму», ст.ст. 157, 158, 159 причин невідповідності між кримінальним законом були викладені в новій редакції, якими встановлено та практикою його застосування, вжиття заходів до кримінальну відповідальність за порушення веден- усунення вказаного порушення [12, с. 24]. ня державного реєстру виборців. проте, сам закон висновки. вважається, що подібне застосування україни «про державний реєстр виборців» вступив в кк україни свідчить про порушення законодавцем дію із 01.10.2007 р., а Реєстр виборців створений ще підстав криміналізації та, відповідно, неврахування пізніше. вказаними законодавчими актами, як зазна- змісту та правової природи діянь, що визнаються за чає с.Я. лихова, було впроваджено кримінальну від- діючим законодавством україни злочинами невели- повідальність за злочини, вчинення яких потенційно кої тяжкості. Одним із можливих шляхів усунення було неможливим, оскільки не існували суспільні порушень підстав криміналізації та принципів кри- відносини, посягання на які могло бути вчинено тоб- мінального права є поділ кримінального правопору- то фактично кримінальна відповідальність встанов- шення на кримінальні проступки та злочини шляхом лювалась «на майбутнє» [6, с. 110-111]. трансформації злочинів невеликої тяжкості, окремих вищевказані випадки недодержання законодав- злочинів середньої тяжкості, а також деяких не- цем підстав криміналізації призводять до порушення управлінських проступків у кримінальні проступки такого принципу кримінального права як невідворот- із одночасним обмеженням «трафаретного» засто- ність покарання, підміни принципу невідворотності сування інститутів звільнення від кримінальної від- кримінальної відповідальності за вчинений злочин повідальності або покарання за пропонований вид принципом невідворотності відповідальності тобто кримінального діяння. це, з одного боку, має забез- відбувається притягнення особи до інших видів від- печити гуманізацію кк україни, а, з іншого боку – повідальності. його дієвість. в іншому випадку вчинення діянь, які це проявляється у багатьох випадках застосу- визначаються діючим кк україни як злочини, проте вання інституту звільнення від кримінальної відпо- такими не є за своєю природою призводить до ситуа- відальності. наприклад, застосування такої підстави ції, яку можна описати цитатою із роботи в.в. кули- звільнення від кримінальної відповідальності, як гіна, одного із відомих політиків минулого століття: передача на поруки трудовому колективу головних «народ видит наказание, но не видит преступления, бухгалтерів, за підроблення на прохання працівників и именно потому, что он видит наказание там, где власних трудових колективів завідомо неправдивих нет преступления, он перестает видеть преступле- довідок або документів в інтересах підприємства ние там, где есть наказание» [13, с. 6-40]. [7], взяття керівників на поруки власним трудовим до системно-правових передумов впровадження колективом за службове підроблення або за вчинен- категорії кримінального проступку також належить ня злочину, передбаченого ст. 175 «невиплата за- досвід держав східної групи романо-германської робітної плати…» кк україни, тобто за вчинення правової сім’ї, дослідження якого може бути одним злочину проти власного трудового колективу [8-10]. із подальших напрямків наукових розвідок цієї про- вважається, що надмірне застосування вказаних ін- блематики. СпиСОК виКОРиСтаниХ ДЖеРеЛ: 1. Указ Про Рішення Ради національної безпеки України від 15.02.2008 р. «Про хід реформування системи криміналь- ної юстиції та правоохоронних органів» від 08.04.2008 р. № 311/2008: за станом на 01.01.2012 р. / Президент України. – Офіційний Вісник України. – К. : Логос, – 2008. – № 27. – С. 20-27. 40 науковий вісник ужгородського національного університету, 2013 ♦ 2. Про затвердження плану заходів щодо реалізації Концепції реформування кримінальної юстиції України: Розпоря- дження від 27.08.2008 р. N 1153-р / Кабінет Міністрів України // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada. gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1153-2008-%F0. 3. Балобанова Д.О. Теорія криміналізації : автореферат дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право / Д.О. Балобанова. – О., 2007. – 17 с. 4. Вирок Теплицького районного суду Вінницької області 29.12.2008 р. по справ по справі № 1-133/08 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/2644958. 5. Інформація Про стан законності в державі за 2009 рік (згідно зі ст. 2 Закону «Про прокуратуру») [Електронний ре- сурс]. – Режим доступу : http://www.gp.gov.ua/ua/vlada.html?_m=publications&_t=rec&id=36585. 6. Лиховая С. Я. Уголовная ответственность «впрок» / С. Я. Лиховая // Уголовное право: стратегия развития в ХХI веке : матер. Пятой Междунар. научно-практич. конфер. 24-25 января 2008 г. – М. : ПРОСПЕКТ, 2008. – С. 528. 7. Постанова Володарського районного суду Київської обл. від 22.05.2007 р. по справі № 1п-5 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/2309020. 8. Постанова Лубенського міськрайонного суду Полтавської обл. від 01.06.2009 р. по справі № 1-149/2009 [Електро- нний ресурс]. – Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/7781765. 9. Ухвала Колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 23.10.2008 р. по справі б/н. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/2338127. 10. Ухвала Колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 08.02.2005 р. по справі б/н [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/1657448. 11. Коломієць Ю. Ю. Ефективність невідворотності кримінальної відповідальності / Ю. Ю. Коломієць // Актуальні про- блеми держави та права : зб. наукових праць. – О. : Юрид. л-ра, – 2002. – Вип. 16. – С. 616-620. 12. Гальперин И. Задачи теории и практики совершенствования применения наказаний не связанных с лишением свободы / И. М. Гальперин [Сб. стат.] Наказания, не связанные с лишением свободы / Под. ред. И. М. Гальперина. – М. : Юрид. лит-ра, 1972. – С. 3-29. 13. Кулыгин В. В. Этнокультура уголовного права : автореф. дис. ... д-ра юрид. наук : специальность 12.00.08 Уголов- ное право и криминология; уголовно-исполнительное право / В. В. Кулыгин : – Хабаровск, 2003. – 42 с. УДК 343.415 (477) суБ’Єктивна сторона підроБленнЯ підсуМків голосуваннЯ на виБораХ та реФерендуМі tHe SuBJectIVe aSpect of faKe VotINg reSultS of tHe electIoNS aNd refereNdum колодін д.о., асистент кафедри кримінального права Національного університету «Одеська юридична академія» Стаття присвячена дослідженню суб’єктивної сторони підроблення підсумків голосування на виборах та рефе- рендумі. Автор прийшов до висновку, що більшість складів злочинів може бути вчинено тільки із прямим умислом (ч. 4, 5, 8 ст. 158 КК України), а в складах злочинів, передбачених положеннями ч. 6-7 ст. 158 КК України, ставлення до наслідків можливе у різних формах вини, як в умисній, так і в необережній. Вину складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 160 КК України, виражену в конструкції «завідомість», необхідно розуміти як умисну форму вини. Ключові слова: суб’єктивна сторона, підроблення, підсумки голосування, вибори, референдум. Статья посвящена исследованию субъективной стороны подделки итогов голосования на выборах и референ- думе. Автор пришел к выводу, что большинство составов преступлений могут быть совершены только с прямым умыслом (ч. 4, 5, 8 ст. 158 УК Украины), а в составах преступлений, предусмотренных положениями ч. 6-7 ст. 158 УК Украины, отношение к последствиям возможно в различных формах вины, как в умышленной, так и в неосто- рожной. Вину состава преступления, предусмотренного ч. 3 ст. 160 УК Украины, выраженную в конструкции «за- ведомость», необходимо понимать как умышленную форму вины. Ключевые слова: субъективная сторона, подделка, итоги голосования, выборы, референдум. The article investigates the subjective side rigging the vote in the elections and referendum. Author concluded that the majority of crimes can be committed only with the direct intention (p. 4, 5, 8 art. 158 of the Criminal Code of Ukraine), and the offense under the provisions of p. 6-7 art. 158 of the Criminal Code of Ukraine attitude to the possible consequences of different forms of guilt, both in deliberate and in the unwary. Wines of the offense under p. 3 art. 160 Criminal Code of Ukraine expressed in the construction of «zavidomist» must be understood as a deliberate form of guilt. Key words: subjective side, falsiication, voting results, election, referendum. постановка проблеми. демократія є загально- економічних відмінностей. відповідно до чинного визнаним ідеалом (так сам, як і метою), який засно- законодавства, забезпеченню правових гарантій ре- вано на спільних цілях, що розділяються всіма на- алізації виборчих прав громадян віддається належна родами, незалежно від політичних, соціальних та увага. Одним з механізмів забезпечення зазначених 41 серія пРАвО. випуск 22. Частина ІІ. том 3 ♦ прав є кримінальна відповідальність як один із ви- дісторії. у науковій літературі існує й інша думка, дів юридичної відповідальності, за перешкоджання відповідно до якої суб’єктивна сторона ототожню- втіленню в життя таких форм безпосередньої демо- ється з виною, яка включає в себе мотив та ціль [3, с. кратії, як вибори та референдум. 9-10]. Але ж представляється, що віднесення мотиву, стан дослідження. питання кримінально-пра- цілей та емоцій до змісту вини розширяє межі зако- вової охорони виборчих та референдних прав роз- нодавчого визначення вини та її форм. глянуто в роботах таких вчених, як: п.п. Андрушко, достатньо вдалим, як на нашу думку, є таке розу- І.в. Берднік, в.п. Бодаєвський, с. дерев’янко, с.Я. міння суб’єктивної сторони, як значущої для кримі- лихова, л.п. Медіна, в.О. навроцький, с.с. Яценко, нального права психічної діяльності суб’єкта злочи- А.в. солдатенко, н.в. Янюк та інші. Разом із тим, ну, яка безпосередньо обумовила та супроводжувала вказані вчені досліджували у своїх роботах систему вчинення суспільно-небезпечного діяння [3, с. 9-13]. злочинів проти виборчих та референдних прав в ці- крім того, термін «суб’єктивна сторона» у чинному лому, або досліджували окремі склади вказаної сис- кримінальному законі не застосовується, а розкрива- теми злочинів – такі, як фальсифікація виборчої до- ється шляхом використання таких понять, як вина, кументації та документів референдуму тощо. проте мотив, ціль, кожне з яких характеризує психічну сут- склади злочинів, що посягають на суспільні відноси- ність злочину з різних сторін. ни, що визначають порядок встановлення підсумків Отже, кримінально-правове значення пере- голосування на виборах та референдумі, в науковій лічених ознак є різним. Якщо, наприклад, вина є літературі досліджено не в повній мірі, що обумов- обов’язковою ознакою будь-якого складу злочину, лює необхідність дослідження суб’єктивних ознак то мотив і ціль належать до факультативних ознак. вказаних злочинів. завданням роботи є з’ясувати вони стають обов’язковими лише тоді, коли законо- особливості суб’єктивної сторони злочинів, що по- давець включає їх до числа обов’язкових ознак кон- сягають на суспільні відносини, які визначають по- кретного складу злочину, що не є характерним для рядок підведення підсумків голосування на виборах діяння, які посягають на порядок підведення підсум- та референдумі. ків голосування на виборах та референдумі, перед- виклад основного матеріалу. невід’ємним еле- бачених ч. 4-8 ст. 158, ч. 3 ст. 160 кк україни. ментом будь-якого складу злочину є суб’єктивна крім того, ознаки суб’єктивної сторони (напри- сторона. вказаний елемент складу злочину склада- клад, форма вини) можуть встановлюватися шляхом ється із такої обов’язкової ознаки, як вина, а також тлумачення диспозиції конкретної статті або чітко інших факультативних ознак, таких, як мотив, ціль, відображаються у самій нормі закону. це є позитив- емоції або емоційний стан. вони тісно пов’язані між ним, оскільки у випадках порушення різного роду собою, проте їх значення в кожному випадку є різ- правил відсутність прямої вказівки в законі, напри- ними [1, с. 152]. проаналізуємо загальне розуміння клад, на форму вини, призводить до появи різних то- поняття суб’єктивної сторони, вини, а також моти- чок зору і, як наслідок, – до різного (не обов’язково ву та мети, після чого спроектуємо отриманні зна- аргументованого та законного) правозастосування. ння на суб’єктивні ознаки складів злочинів стосовно вина – це психічне ставлення до діяння або суспіль- фальсифікації підсумків голосування на виборах та но небезпечних наслідків у формі умислу чи необме- референдумі. женості, при цьому кожну форму вини утворюють суб’єктивна сторона є внутрішньою сутністю вольова та інтелектуальна ознаки [1, с. 152]. злочину. Ігнорування ознак суб’єктивної сторони слід зазначити, що вказане визначення є най- може призвести до об’єктивного ставлення, тобто більш оптимальним, проте не позбавлене недоліків, до притягнення до кримінальної відповідальності зокрема, формулу вольової ознаки, яка сформульо- за невинне спричинення шкоди. крім того, загаль- вана у ч. 2-3 ст. 25 кк україни щодо суспільно не- новизнаним є те, що точне встановлення всіх ознак безпечних наслідків, досить важно застосувати до суб’єктивної сторони є необхідною умовою пра- формальних складів злочинів, а сполучник «та» між вильної кваліфікації суспільно-небезпечного діяння. діянням та суспільно небезпечними наслідками кра- досліджуваний елемент складу злочину дозволяє ще змінити на частку «або». ціль – це той безпосе- також відмежовувати злочинні діяння від незлочин- редній результат, якого прагне досягти винувата осо- них, проводити відмежування діянь, що збігаються ба, вчиняючи суспільно небезпечне діяння [2, с. 85]. зовні, за об’єктивними ознаками, та має велике зна- під мотивом розуміється інтегральний психічний чення для індивідуалізації покарання. проте слід утвір, який спонукає особу до вчинення суспільно зазначити, у доктрині вітчизняного кримінального небезпечного діяння та є його підставою [4, с. 14]. права відсутня одностайність думок щодо визначен- Отже, слід перейти до розгляду поняття вини та її ня суб’єктивної сторони складу злочину. так, Б.с. форм щодо злочинів, передбачених положеннями ч. волков зазначав, що це вся психічна діяльність, яка 4-8 ст. 158 та ч. 3 ст. 160 кк україни. Як правило, в супроводжує вчинення злочину і в якій інтелекту- науковій літературі під час надання загальної харак- альні, вольові та емоційні моменти перебувають у теристики суб’єктивної сторони злочинів досліджу- єдності та взаємообумовленості [2, с. 123]. проте, як ваної категорії зазначається, що вказану категорію зазначає І. Бікеєв, оцінювана кримінальним правом злочинів, у більшості випадків, може бути вчинено психічна діяльність не вичерпується лише супрово- лише за умисної форми вини [5, с. 426]. Розглянемо дом злочину, але відноситься також і до його пере- суб’єктивну сторону кожного складу злочину, які по- 42 науковий вісник ужгородського національного університету, 2013 ♦ сягають на порядок встановлення підсумків голосу- цією п.п. Андрушко, Є.в. фесенка, в.г. гочаренка вання на виборах чи референдумі. зазначено, що із суб’єктивної сторони злочин, перед- у разі незаконної передачі іншій особі вибор- бачений ч. 5 ст. 158 кк україни, характеризується чого бюлетеня виборцем (ч. 4 ст. 158 кк україни) умисною виною, вид умислу – прямий. Мотиви і суб’єктивна сторона злочину характеризується умис- мета вчинення зазначених у диспозиції ч. 5 ст. 158 ною виною, вид умислу – прямий. Мотиви і мета не- кк україни дій для кваліфікації значення не мають. законної передачі іншій особи виборчого бюлетеня зокрема, викрадення чи приховування виборчих бю- виборцем можуть бути різними і на кваліфікації не летенів чи бюлетенів для голосування на референду- впливають. Бюлетень може передаватись, зокрема, з мі може бути вчинене з метою їх використання для метою надати іншій особі проголосувати цим бюлете- голосування, знищення, створення перешкод в діяль- нем, його викрадення знищення тощо [6, с. 380-408]. ності виборчих комісій чи комісій з референдуму та Аналогічна позиція щодо форми вини та виду форми ін. [8, с. 380-408]. вини, а також мотиву та цілі, озвучена у монографіч- в монографічному дослідженні п.п. Андруш- ній роботі п.п. Андрушко, І.О. зінченко, с.Я. лихо- ко, І.О. зінченко, с.Я. лихової зазначено, що ва [7, с. 16]. в іншій науковій літературі вказано, що суб’єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 5 ст. суб’єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 4 ст. 158 158 кк україни, характеризується прямим умислом. кк, характеризується прямим умислом [8, с. 442-445]. Мотиви і мета можуть бути різними. зокрема, викра- Безперечно, слід погодитись стосовно форми вини, дення чи приховування виборчих бюлетенів чи бю- оскільки, дійсно, вчинення цього діяння із необереж- летенів для голосування на референдумі може бути ності є неможливим, також слід погодитись стосовно вчинено з метою використання бюлетенів для голо- значення мотиву та мети вчинення цього діяння. сування, знищення, створення перешкод в діяльнос- Разом із тим недостатньо обґрунтованим є твер- ті виборчих комісій чи комісій з референдумі тощо дження, що обов’язково повинен бути прямий уми- [7, с. 16]. в науково-практичному коментарі до кк сел. створюється враження, що у тому випадку, коли україни під редакцією ю.в. Бауліна, в.І. Борисова, особа не бажає, проте свідомо допускає вчинення с.Б. гавриша зазначено, що вина злочину, передба- суспільно небезпечного діяння щодо передачі відпо- ченого ч. 5 ст. 158 кк україни, може існувати у фор- відного бюлетеня, вказане діяння не створює склад мі умислу, у такому його виді, як прямий умисел [8, злочину. вважаємо, що вказана позиція є дискусій- с. 442-445]. ною. в науковій літературі із цього питання вислов- в підручниках із Особливої частини криміналь- лювались різні погляди. ного права за редакцією професорів в.в. сташиса, так, п.с. дагель та д.п. котов стверджували, в.Я. тація вказується, що мета передачі може бути що у формальних складах злочинів наслідки не є різною і на кваліфікацію не впливає [11, с. 108-109]. обов’язковою ознакою, відповідно – і психічне став- стосовно того, що мета та мотив не є обов’язковими лення до них або взагалі не має кримінально-пра- ознаками цього складу злочину, слід погодитись із вового значення, або не впливає на форму вини та цією позицією, проте із тим, що вони не пливають кваліфікацію злочинів. у зв’язку із цим, у формаль- на кваліфікацію, можна віднести до дискусійних пи- них складах форма вини визначається психічним тань, оскільки, наприклад, у випадку якщо особа, під ставленням до діяння, та для характеристики вини погрозою знищення її майна або заподіяння їй чи її достатньо усвідомлення особою суспільно небезпеч- родичам, винесла власний бюлетень, то вказані мо- ного характеру свого діяння або бездіяльності. вка- тив та мета будуть впливати на кримінально-правову заними вченими також стверджувалось, що, оскіль- кваліфікацію цього діяння або як злочину, або обста- ки види умислу відрізняються різною направленістю вини, що може виключати злочинність діяння. психічного ставлення до наслідків, поділ умислу у під час дослідження суб’єктивної сторони діян- формальних складах злочинів позбавлено смислу. у ня, передбаченого ч. 6 ст. 158 кк україни, як пра- зв’язку із цим, в формальних складах злочинів необ- вило, аналіз цієї ознаки складу злочину окремо не хідно вести мову лише про умисел, або про прямий проводиться, або проводиться одночасно із аналізом умисел [9, с. 81]. на думку А.І. Рарога, у формальних складу злочину, передбаченого ч. 5 ст. 158 кк укра- складах злочину можливий прямий умисел, а також, їни. Разом із тим, в більшості наукових джерел не у виняткових випадках, злочинна самовпевненість. приділяється уваги ставленню до суспільно небез- при цьому, за твердженням А.І. Рарога, вольова печних наслідків у вигляді «вплинуло на результа- ознака спрямована завжди на вчинення або утриман- ти голосування виборців на виборчій дільниці або у ня від вчинення того чи іншого діяння, у зв’язку і межах виборчого округу, або призвело до неможли- чим вчинення цього діяння із непрямим умислом є вості визначити волевиявлення виборців на виборчій неможливим [10, с. 148-150]. у зв’язку із вище ви- дільниці чи у відповідних виборах (референдумі)». значеним, слід погодитись із вказаною позицією з вважаємо, що вказане ставлення може бути вираже- приводу того, що психічне ставлення до суспільно ним як у вигляді умислу, так і у вигляді необереж- небезпечних наслідків або взагалі не має криміналь- ності, проте в цілому злочин є умисним. но-правового значення, або не впливає на форму суб’єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 7 вини та кваліфікацію злочинів. ст. 158 кк україни, може бути вчинено лише із умис- стосовно складу злочину передбачено ч. 5 ст. 158 ною виною. Мотиви і мета вчинення передбачених кк україни, а в коментарі до кк україни за редак- ч. 7 ст. 158 кк дій можуть бути різними і на кваліфі- 43 серія пРАвО. випуск 22. Частина ІІ. том 3 ♦ кацію вчинених дій не впливають [6, с. 380-408]. в домість. Якщо звернути увагу на конструкцію складу монографічному дослідження п.п. Андрушко, І.О. злочину, то завідомість дійсно сформульовано стосов- зінченко, с.Я. лихової вказано, що із суб’єктивної но «неправильний підрахунок голосів, вчинені членом сторони злочин, передбачений ч. 7 ст. 158 кк украї- комісії з проведення референдуму або іншою службо- ни, передбачає наявність лише прямого умислу. Мо- вою особою». у зв’язку із чим вказаний склад злочину тиви і мета можуть бути різними і на кваліфікацію може бути вчинений із прямим умислом. не впливають [7, с. 153-154]. в коментарі кк украї- стосовно загальної характеристик суб’єктивної ни за загальною редакцією в.в. сташиса, в.Я. тація сторони цього складу злочину, то слід зазначити, що, зазначено, що суб’єктивна сторона злочину, перед- на думку п.п. Андрушко, І.О. зінченко, с.Я. лихо- баченого ч. 7 ст. 158 кк україни, характеризується вої, положення ст. 160 кк конкурують з відповідни- прямим умислом [8, с. 442-445]. Разом із тим, в ко- ми положеннями ст. 157, 158 та ст. 159 кк україни, ментарях не приділено достатньої уваги ставленню а її збереження у кк україни після прийняття нової до суспільно небезпечних наслідків у вигляді «не- редакції цих статей є помилкою. наявність такої можливості визначити волевиявлення виборців чи конкуренції ускладнює застосування положень кри- встановити результати референдуму, вчинені чле- мінального закону, а положення ст. 160 кк фактично ном виборчої комісії, комісії з референдуму». вважа- втратили чинність у зв’язку з тим, що вона повніс- ємо, що вказане ставлення може бути вираженим як тю замінена ст. ст. 157-159 кк законами україни від у вигляді умислу, так і у вигляді необережності, про- 23.02.2006 р. та 22.02.2007 р., хоча і без будь-якого те в цілому злочин є умисним. зазначення про це в цих законах [7, с. 233]. суб’єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 8 висновки. дослідження суб’єктивної сторони ст. 158 кк україни, виявляється у прямому умислі підроблення підсумків голосування свідчить, що [11, с. 108-109]. Із суб’єктивної сторони злочин, пе- більшість складів злочинів може бути вчинено тіль- редбачений ч. 8 ст. 158 кк україни, характеризуєть- ки із прямим умислом (ч. 4, 5, 8 ст. 158 кк україни), ся лише умисною формою вини [6, с. 380-408], вка- а в такому складі злочину, який передбачений поло- зана позиція також підтримується в інших джерелах женнями ч. 6-7 ст. 158 кк україни, ставлення до на- [7, с. 161]. Із вищезазначеними позиціями стосовно слідків може існувати як у вигляді умислу, так і у ви- форми вини та її виду слід погодитись. гляді необережності, проте в цілому останній склад стосовно суб’єктивної сторони злочину, перед- злочину є умисним. стосовно вини у складі злочину, баченого ч. 3 ст. 160 кк україни, то використана передбаченому ч. 3 ст. 160 кк україни, то конструк- конструкція із визначення вини – така, як «…завідо- цію «завідомість» необхідно розуміти як умисну мість…», формально не розкрита в кк україни, про- форму вини, оскільки склад злочину є формальним. те використовується у багатьох складах злочинів. Як Мотив та мета не є обов’язковими ознаками всіх зазначає п.с. дагель, злочин є умисним, якщо при складів із підроблення підсумків голосування на ви- його закріпленні законодавець використав таку озна- борах та референдумі, проте в деяких випадках ма- ку, як «завідомість» у формальних складах злочинів ють значення для кваліфікації. стосовно діяння або бездіяльності, а в матеріальних подальшими напрямками дослідження злочинів складах злочинів стосовно суспільно небезпечного щодо підроблення підсумків голосування на виборах наслідку [9, с. 45]. солідарні із позицією цього вчено- та референдумі можуть бути дослідження об’єкту го, у зв’язку із цим розглянемо, як визначається фор- підроблення підсумків голосування, покарань, що ма вини в наукових джерелах та з’ясуємо, стосовно передбачені кк україни за злочини досліджуваної яких ознак об’єктивної сторони сформульована заві- категорії. СпиСОК виКОРиСтаниХ ДЖеРеЛ: 1. Кримінальне право України: Загальна частина: підручник / Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, В.І. Тютюгін та ін.; за ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація – 4-те вид., переробл. і доп. – Х.: Право, 2010. – 456 с. 2. Волков В.С. Проблема воли и уголовная ответственность / Б.С. Волков. – Казань: Из-во Каз-го ун-та, 1965. – 185 с. 3. Бикеев И. Актуальные проблемы учения о субъективной стороне преступления / И. Бикеев // Уголовное право. – 2002. – № 3. – С. 9-13. 4. Савченко А.В. Мотив та мотивація злочину / А.В. Савченко: Мотивація – К.: Атіка, 2002. – 144 с. 5. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / за ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка – 9-те вид. переробл. та допов. – К.: Юридична думка, 2012. – 1316 с. 6. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України (2-ге видання перероблено та доповнено) / За заг. ред. П.П. Андрушка, В.Г. Гончаренка, Є.В. Фесенка. – К.: Дакор, 2008. – 1428 с. 7. Кримінальна відповідальність за порушення виборчих і референдних прав / П.П. Андрушко, І.О. Зінченко, С.Я. Ли- хова та ін.; За заг. ред. В.П. Тихого. – Х.: Кроссроуд, 2008. – 344 с. 8. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, С.Б. Гавриш та ін.; За заг. ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – Вид. третє перероб. та доп. – Х.: Одісей, 2007. – 1184 с. 9. Дагель С. Субъективная сторона преступления и ее установление / С. Дагель, П. Котов. – Воронеж: Изд-во Вор-го ун-та, 1974. – 81 с. 10. Рарог А.И. Вина в советском уголовном праве / А.И. Рарог. – Саратов: Из-во Сарат-го ун-та, – 1987. – 289 с. 11. Кримінальне право України: Особлива частина: підручник / Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, В.І. Тютюгін, та ін.; за ред. проф. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – 4-те. Вид. переробл. і доп. – Х.: Право, 2010. – 608 с. 44 науковий вісник ужгородського національного університету, 2013 ♦ УДК 343.3 родовий оБ’Єкт складу ЗлоЧину саМоправства, передБаЧеного ст. 356 криМінального кодексу украЇни a geNerIc oBJect arBItrarINeSS of a crIme uNder artIcle 356 of tHe crImINal code of uKraINe Маркевич а.р., здобувач кафедри кримінально-правових дисциплін юридичного факультету Навчально-наукового інституту права, психології та економіки Львівського державного університету внутрішніх справ Стаття присвячена аналізу змісту родового об’єкта складу злочину самоправства, передбаченого статтею 356 Кримінального кодексу України (далі – КК). Проаналізовано точки зору вітчизняних та зарубіжних науковців стосов- но юридичної природи родового об’єкта цього складу злочину. Пропонується внести зміни в назву розділу XV КК України з метою покращення його змісту. Ключові слова: об’єкт, родовий об’єкт, самоправство, авторитет, управлінська діяльність. Статья посвящена анализу содержания родового объекта преступления, предусмотренного статьей 356 Уго- ловного кодекса Украины, – самоуправства. Проанализированы точки зрения отечественных и зарубежных ученых относительно юридической природы родового объекта этого преступления. Предлагается внести изменения в на- звание раздела XV Уголовного кодекса Украины с целью улучшения его содержания. Ключевые слова: объект, родовой объект, самоуправство, авторитет, управленческая деятельность. This article analyzes the content of a generic object arbitrariness of a crime under Article 356 of the Criminal Code of Ukraine. Analyzed in terms of domestic and foreign scholars concerning the legal nature of the generic object of the offense. It is proposed to amend the section title XV of the Criminal Code of Ukraine to improve its content. Key words: object, generic object, arbitrariness, authority, management activities. постановка проблеми. при досліджені кри- ти) специфіку родового об’єкту [2, с. 1]. натомість, мінальної відповідальності за той чи інший зло- с.Я. лихова вбачає, що слід розглядати дві харак- чин обов’язковим є аналіз його складу. Однією з теристики родового об’єкту – назву і зміст, оскіль- невід’ємних частин складу злочину є об’єкт злочину. ки більшість назв родового об’єкта, що містяться в саме об’єкт дає змогу визначити соціальну сутність назвах розділів Особливої частини кк, потребують злочину, сприяє правильній кваліфікації діяння, а розкриття їх змісту. у назві розділу фіксується те, також відмежуванню його від суміжних суспільно що є загальним, родовим саме для цієї групи зло- небезпечних посягань. Об’єкт має істотне значення чинів, адже кожен конкретний злочин завдає шко- також для визначення самого поняття злочину, зна- ди конкретному безпосередньому об’єкту, а з ознак чною мірою впливає на зміст його об’єктивних і безпосередніх об’єктів і складається зміст родового суб’єктивних ознак. проблема об’єкта злочину є од- об’єкта [3, с. 31 ]. Родовий об’єкт – суспільні відно- нією з провідних у науці кримінального права. не є сини, на які посягає певна група злочинів, який ви- винятком і об’єкт складу злочину «самоправство». користовується як критерій для об’єднання окремих стан дослідження. в науці кримінального право складів злочинів у групи. у ньому міститься те, що досить мало уваги приділено юридичній природі ро- має відношення до кожного складу злочину, розмі- дового об’єкта складу злочину самоправства. у пра- щеного у відповідному розділі. Якщо хоч у одному цях науковців в. О. навроцького, М.й. коржансько- складі злочину спостерігається невідповідність ро- го, п.п. Андрушка, в.І. Осадчого, М. г. Арманова, довому об’єкту, це вказує про наявність певної про- н.ю. тимошенко та ін. згадується про його окремі галини, дефекту. тому, якщо родовий об’єкт відпо- елементи. у зв’язку з цим, мета даної статті полягає відатиме, «матиме місце» у кожному складі злочину, у здійсненні юридичного аналізу родового об’єкту – то він актуальний і для кожного складу злочину. складу злочину самоправства. Якщо ж знайдуться прогалини, хоча б по відношен- виклад основного матеріалу. Як правило, вва- ню до одного складу злочину, такий родовий об’єкт жають що об’єкт злочину по вертикалі складається з позбавлений «універсальності», характерній йому. трьох частин – загальний, родовий та безпосередній Адже чого немає в цілому, того не буде і в частині. об’єкти. дану класифікацію ще у 1938 році запро- до набуття чинності чинного кк, розділу з назвою понував в.д. Меньшагін [1, с. 78]. переважна біль- «злочини проти авторитету органів державної влади, шість науковців з кримінального права вважає, що органів місцевого самоврядування та об’єднань гро- підставою об’єднання окремих складів злочинів у мадян» не було. думки науковців розділилися з при- групи та розміщення таких груп в Особливій частині воду доцільності використання поняття «авторитет» кк виступає родовий об’єкт злочинів, а назва роз- в якості родового об’єкта. Одна група вчених вважає, ділу Особливої частини відображає (має відобража- що використання у даному випадку поняття «авто- 45 серія пРАвО. випуск 22. Частина ІІ. том 3 ♦ ритет» є недоречним – в.І. Осадчий [4, с. 96], М.й. Як ще один аргумент нераціональності викорис- коржанський [5, с. 398], А.М. соловйова [6, с. 51-52], тання поняття «авторитет» при визначені родового в.д. Меньшагін [7, с. 390-391], в.І. василенко [8, с. об’єкта слугують думки науковців, які стверджують, 27], в.О. навроцький [9, c. 574], О.А. Чуваков [10, c. що це поняття виступає родовим об’єктом також і 355], с.д. Шапченко [11,с. 662], І.І. давидович [12, с. розділу XVII Особливої частини кк «злочини у сфе- 228.], деякі схиляються до протилежного твердження рі службової діяльності та професійної діяльності, – л.в. дорош [13, с. 429]. л.в. дорош же вважає, що пов’язаної з наданням публічних послуг». так, п.п. родовим об’єктом злочинів проти авторитету органів Андрушко вважає, що родовим об’єктом розділу державної влади, органів місцевого самоврядування XVII Особливої частини кк україни є «встановле- та об’єднань громадян є певна група суспільних від- ний (регламентований законодавством та локальни- носин, що виникають між органами державної влади, ми нормативними актами) порядок реалізації служ- органами місцевого самоврядування, об’єднаннями бовими особами своїх повноважень (управлінських громадян і фізичними особами у зв’язку зі здійснен- функцій) у межах наданих їм прав та покладених на ням адміністративно-розпорядчих функцій, з метою них обов’язків (повноважень та компетенції), який захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних і передбачає дотримання прав, свобод та інтересів юридичних осіб. Але тут же л.в. дорош переконує, окремих фізичних та юридичних осіб, інтересів дер- що ці злочини істотно порушують суспільні відно- жави і суспільства в цілому, а також авторитет орга- сини, які забезпечують нормальне функціонування нів влади, об’єднань громадян.» [14, с. 56]. Родовий органів влади, місцевого самоврядування, об’єднань об’єкт за своїм змістом і призначенням відокремлює громадян та їх представників; протидіють нормаль- розділи Особливої частини кк. А якщо авторитет є ній діяльності цих органів, послаблюють їх автори- об’єктом і XVII розділу, то це вже не є визначаль- тет, заподіюють шкоду життю, здоров’ю, гідності або ною особливістю XV розділу Особливої частини кк. власності громадян, іншим об’єктам, які охороняють- Більше того, на нашу думку, авторитет є об’єктом, в ся законом [13, с. 429]. тим самим автор ототожнює першу чергу, XVII розділу кк, оскільки, зловжива- такі поняття, як авторитет і управління. при цьому ючи владою, перевищуючи свої службові повнова- науковець не дає пояснення, яким чином авторитет є ження, вчиняючи службову недбалість, отримуючи родовим об’єктом того чи іншого злочину розділу XV хабар, незаконно збагачуючись, зловживаючи впли- Особливої частини кк україни. в.І. Осадчий пише, вом, посадова та службова особа органів державної що авторитет – явище, котре складається (виникає) влади, таким чином, підриває довіру до представ- у ході діяльності державних органів чи громадських ників влади, дискредитує їх у суспільстві. цілком організацій. воно вторинне порівняно з порядком слушно зазначає О.А. плехова: «при скоєнні кожно- функціонування органів влади, підприємств, установ, го посадового злочину шкода завдається і авторите- організацій, громадської діяльності громадян [4, с. ту державної влади в цілому, і авторитету державних 96]. М.й. коржанський вважає: не посягають на ав- органів та органів місцевого самоврядування, й авто- торитет органів державної влади, наприклад, погрози ритету відповідної ланки публічного апарату управ- чи насильства щодо працівників органів державної ління» [15, с. 77]. влади (ст.ст. 345,346 кк), самоправство (ст.356 кк), Окрім авторитету, родовим об’єктом злочинів, викрадення чи підроблення документів (ст.357 кк), що містяться в розділі XV Особливої частини кк, пошкодження ліній зв’язку (ст.360) та ін. [5, с. 398]. загалом, та самоправства, зокрема, вважають від- що служить аргументом проти використання по- носини між органами управління – з одного боку, і няття «авторитет» для визначення родового об’єкта громадянами – з другого, які виникають у зв’язку із складу злочину. на думку А.М. соловйової, якщо здійсненням адміністративно-розпорядчих функцій визначати родовий об’єкт лише як авторитет органів в межах взаємних прав та обов’язків і забезпечують державної влади, органів місцевого самоврядування нормальну діяльність органів державної влади, орга- та об’єднань громадян, то таке визначення призведе нів місцевого самоврядування та об’єднань громадян до того, що певні діяння, які міститимуть склад зло- при реалізації державного будівництва [17, c. 390]; чину, не будуть вписуватись в таке вузьке поняття. суспільні відносини, які забезпечують реалізацію вважає, що посягаючи на конкретне, – діяльність передбачених законодавством форм впливу, підпо- компетентних органів, певний порядок управління, рядкування, вимог, вказівок та розпоряджень органів шкода завдається й абстрактному – авторитету таких державної влади, органів місцевого самоврядування органів. деякі науковці вважають, що авторитет не та об’єднань громадян в межах їх повноважень [18, може бути родовим об’єктом злочинів, які розміщені с. 560] та ін. щодо «нормальної діяльності» органів у даному розділі, загалом, та самоправства, зокрема, державної влади, органів місцевого самоврядування оскільки він є безпосереднім об’єктом низки злочи- та об’єднань громадян., н.А. Єгорова зауважила, що нів: образа представника влади при виконанні ним поняття «нормальна (правильна) діяльність» публіч- службових обов’язків може викликати послаблення ного апарата управління як родового об’єкта загалом авторитету органів влади; протидія представникові є правильним, проте занадто широким, абстрактним, влади може принижувати авторитет того чи іншого таким, в якому не розкривається суть «правильної органу влади) [8, с. 390-391]; образи працівника мі- (нормальної)» роботи державних та муніципальних ліції [8, с. 27]; наруга над державними символами, органів [19, c. 6-7]. у словниках термін «нормаль- самоправства [12, с. 228.]. ний» тлумачиться як такий, що не має відхилень від 46 науковий вісник ужгородського національного університету, 2013 ♦ норми; який відповідає загальноприйнятим нормам, го самоврядування та об’єднань громадян» перенести установленим вимогам та ін. норма, в даній ситуа- ті норми розділу XVIII «злочини проти правосуддя», ції, – звичайний, узаконений, загальноприйнятий, які стосуються державної влади. с.с. Мірошниченко, обов’язковий порядок [16]. на думку н.А.Єгорової, провівши дослідження складів злочинів, які є в роз- «правильна робота» стосується організації праці, ділі «злочини проти правосуддя», слушно, на нашу процесу діловодства, фінансового становища юри- думку, пропонує об’єднати з розділом «злочини про- дичної особи і т.п., яке дає можливість його праців- ти порядку управління» окремі склади злочинів з никам безперешкодно реалізовувати свої функції. відповідного розділу. науковець аргументує це тим, «правильна робота» не може використовуватись в що, по-перше, у контексті ст. 6 конституції україни значенні «діяльності, яка відповідає правовим нор- щодо поділу державної влади на законодавчу, вико- мам». науковець наводить приклад: «посадова осо- навчу і судову слід дійти висновку, що жодний інший ба державного органу розпоряджатиметься держав- державний орган не має і не може мати жодного від- ними коштами в своїх інтересах, в результаті чого ношення до сфери правосуддя; по-друге, розгляд же організації буде заподіяний певний збиток, але не справи у суді, на відміну від органів дізнання, досу- перешкоджатиме продовженню її нормальної діяль- дового слідства, регламентується зовсім іншими нор- ності». правильний – це такий, який відповідає дій- мами кримінально-процесуального кодексу, зосеред- сності, істинний; справедливий [16]. Як бачимо, ні женими в інших, до того ж – самостійних розділах «нормальний», ні «правильний» не характеризують (главах). Рівною мірою це ж стосується і інших видів діяльність органів державної влади, органів місцево- судочинства – адміністративного, господарського, ци- го самоврядування у потрібному напрямку. у ситуа- вільного. доки суд, відповідно до процесуального за- ції, що склалася, н.А. Єгорова пропонує «нормальну кону, не прийняв заяву, скаргу чи справу (криміналь- діяльність» замінити на «здійснювану відповідно до ну, цивільну, господарську, адміністративну) до свого законодавства діяльність» [19]. Є.в. львович зазна- провадження, взаємопов’язувати дізнання, досудове чає, що ні термін «нормальна», ні «правильна», ні слідство чи наглядову (представницьку) діяльність «законна» недоречний, вважає, що діяльність орга- прокурора з правосуддям (як державною функцією) нів держаної влади повинна бути «легальною», тобто немає підстав. відповідно, до цього моменту будь-які юридично обґрунтованою, яка відповідає правовим неправомірні дії, допущені з боку дізнання, слідства нормам (законам та підзаконним нормативно-право- або прокурора, не можуть вважатися спрямованими вим актам) [20, с. 11]. легальний – визнаний, дозво- проти правосуддя; по-третє, судова влада як складова лений законом; який має законну силу; узаконений; влади державної реалізовується не інакше, як «...шля- який використовує дозволені законом можливості і хом здійснення правосуддя в рамках відповідних су- ґрунтується на використанні цих можливостей. тому дових процедур...» [23, с. 1-2]. для прикладу, до таких «легальний», на нашу думку, не цілком доречно за- складів злочинів с.с. Мірошниченко відносить «ухи- стосовувати. Ми вважаємо, що можна зупинитись лення від покарання, не пов’язаного з позбавленням на варіанті «встановлена нормативно- правовими волі» (стаття 389), «ухилення від відбування покаран- актами діяльність органів державної влади, органів ня у виді обмеження волі та у виді позбавлення волі» місцевого самоврядування та об’єднань громадян». ( стаття 390), «злісна непокора вимогам адміністрації, нормативно-правовий акт – письмовий документ установи виконання покарань» (стаття 391), «дії, що правотворчого органу, який містить правові нор- дезорганізують роботу установ виконання покарань» ми [21, с. 272]. невирішеним залишається питання (стаття 392), «втеча з місця позбавлення волі або з-під щодо статусу актів, які видають об’єднання грома- варти» (стаття 393), «порушення правил адміністра- дян, точніше, громадські об’єднання, адже останні тивного нагляду» (стаття 395) [23, с. 2-3]. не є суб’єктами нормотворення. їх діяльність може закон «про місцеве самоврядування» визначає регламентуватись і локальними, індивідуальними суб’єктів, уповноважених на виконання завдань та актами, статутом, які не входять в систему норматив- функцій місцевого самоврядування. так, здійснення но-правових актів. місцевого самоврядування відноситься до компетен- Одним із цікавих питань, які виникають у зв’язку ції органів місцевого самоврядування, посадових з розкриттям сутності родового об’єкта складу злочи- осіб місцевого самоврядування та територіальної ну самоправства, є статус одного із суб’єктів відпо- громади як первинного суб’єкта місцевого самовря- відних суспільних відносин, а саме органів державної дування (стаття 6) [24]. тобто випливає, що у родо- влади. відповідно до ст. 5 конституції, «носієм суве- вому об’єкті самоправства неправильно, неповно ренітету і єдиним джерелом влади в україні є народ. визначено об’єкт кримінально-правової охорони. народ здійснює владу безпосередньо і через органи Адже в кк закладено, що цей злочин може вчиня- державної влади та органи місцевого самоврядуван- тися проти органів державної влади, органів місце- ня. державна влада здійснюється на засадах її поді- вого самоврядування та об’єднань громадян. А ор- лу на законодавчу, виконавчу і судову». судова влада гани місцевого самоврядування не включає в себе – одна з гілок державної влади, основним завданням поняття «територіальної громади», основного носія якої є здійснення правосуддя [22, с. 669]. А як же тоді його функцій та повноважень місцевого самовряду- розділ XVIII «злочини проти правосуддя». виникає вання, без якого немає і місцевого самоврядування. запитання: чи не варто у розділ XV «злочини проти Є два варіанти вирішення даної прогалини: перший авторитету органів державної влади, органів місцево- – перейменувати розділ «злочини проти авторитету 47 серія пРАвО. випуск 22. Частина ІІ. том 3 ♦ органів державної влади, органів місцевого само- корисну діяльність, зокрема, бере участь у поперед- врядування та об’єднань громадян» на «злочини женні й припинені злочинів та порушень громад- проти авторитету органів державної влади, місцево- ського порядку, забезпечує громадський порядок при го самоврядування та об’єднань громадян»; другий проведенні масових заходів, виконує необхідні дії з – доповнити розділ «злочини проти авторитету ор- ліквідації наслідків аварії, стихійного лиха; особи, ганів державної влади, органів і посадових осіб міс- які в цілому займають активну громадську позицію цевого самоврядування, територіальної громади та (участь у проведенні слідчих дій, дача показань, на- об’єднань громадян». вважаємо, доречнішим буде гляд за поведінкою осіб, узятих на поруки, здійснення перший варіант. громадського контролю, членство в товариських су- з’ясуванню потребує й питання статусу дах, будь-яких громадських формуваннях та органах об’єднання громадян, в якості родового об’єкта само- самоорганізації населення (див. закон україни «про правства. закон україни «про об’єднання громадян» органи самоорганізації населення» від 11 липня 2001 від16 червня 1992 р. [25] втратив чинність у зв’язку р.) [18, с. 736]. фактично громадянин, який виконує із прийняттям закону «про громадське об’єднання» громадський обов’язок, – це член територіальної гро- 22 березня 2012 р. [26] . при чому змін зазнала мади, яка об’єднується для вирішення певних питань. не лише назва, а й зміст. так, ст. 1 закону україни • член громадського формування з охорони гро- «про об’єднання громадян» передбачала дві форми мадського порядку та державного кордону, члени об’єднання громадян: політичні партії та громадські зведених загонів громадських формувань, спеціалі- організації. громадські ж об’єднання, відповідно до зованих загонів (груп) сприяння міліції та держав- закону україни «про громадські об’єднання», бува- ній прикордонній службі україни, асоціацій гро- ють двох форм: громадські організації та громадські мадських формувань тощо, створених для участі в спілки. відповідно до ст. 1 вищеназваного закону, охороні громадського порядку і державного кордону. громадська організація – це громадське об’єднання, їх завданням є сприяння органам місцевого само- засновниками та членами якого є фізична особа. дія врядування, правоохоронним органам, державній цього закону не поширюється на: політичні партії; прикордонній службі україни та органам виконавчої релігійні організації; непідприємницькі товариства, влади, а також посадовим особам у запобіганні та що утворюються актами органів державної влади, припиненні адміністративних правопорушень і за- органів влади Автономної Республіки крим, органів конів, захисті життя та здоров’я громадян, інтересів місцевого самоврядування; асоціації органів місце- суспільства і держави від протиправних посягань, а вого самоврядування та їх добровільні об’єднання; також у рятуванні людей і майна під час стихійно- саморегулівні організації, організації, які здійсню- го лиха та інших надзвичайних обставин, що мають ють професійне самоврядування; непідприємницькі своє положення (статут), зареєстроване в органах товариства (які не є громадськими об’єднаннями), місцевого самоврядування (див. закон україни «про утворені на підставі інших законів. відповідно до за- участь громадян в охороні громадського порядку і кону україни «про політичні партії», політична пар- державного кордону») [18, с. 714] . тія – це зареєстроване, згідно з законом, добровільне щодо першого суб’єкта, вважаємо недоцільно об’єднання громадян [28]. Але оскільки закон укра- виділяти його як суб’єкта кримінально-правової їни «про об’єднання громадян» містить аналогічне охорони, оскільки органи самоорганізації входять в визначення політичної партії, а він втратив чинність, систему місцевого самоврядування. тому, на нашу то і дане визначення втратило чинність, хоча в зако- думку, необхідно викреслити цей суб’єкт з родового ні «про політичні партії» зміни не внесені. виникає об’єкта розділу XV кк україни, загалом, та само- питання, що ж таке політична партія, і як цю органі- правства, зокрема. заційно-правову форму об’єднання громадян розміс- цікаво також і те, що чинним кк не передбачено тити в розділі XV кк україни. Автоматична заміна в якості суб’єкта суспільних відносин, які охороня- «об’єднання громадян» на «громадське об’єднання» ються посадові особи місцевих державних адміні- – варіант хибний. спільним у цих законах залиша- страцій, голова Ради міністрів Автономної Респу- ється одна з організаційно-правових форм – громад- бліки крим, депутат вР АРк. ська організація, хоча із різним його тлумаченням. Враховуючи вищесказане, пропонуємо наступ- такий суб’єкт суспільних відносин, як не визначення родового об’єкта самоправства «об’єднання громадян», міститься у складах злочи- – суспільні відносини, які виникають у зв’язку з нів, розміщених у ст.ст. 341, 342, 348, 350, 352 кк діяльністю органів державної влади, місцевого са- україни. тобто, окрім органів державної влади, ор- моврядування, членів громадських формування з ганів місцевого самоврядування, кримінально-пра- охорони громадського порядку та державного кор- вовій охороні у розділі XV підлягають: дону, з однієї сторони, та фізичними і юридични- • громадянин, який виконує громадський ми особам, з іншої, у зв’язку з реалізацією останні- обов’язок, – особа, яка здійснює будь-яку суспільно- ми відповідних законних прав та інтересів. СпиСОК виКОРиСтаниХ ДЖеРеЛ: 1. Таций В.Я. Объект и предмет преступления в советском уголовном праве / В.Я. Таций В.Я. – Харьков: Вища школа, 1988. – 182 с. 2. Тимошенко Н.Ю. Наукові підходи до визначення родового об’єкту злочинів, передбачених у розділі XV Особливої час- тини Кримінального кодексу України / Н.Ю. Тимошенко// Часопис Академії адвокатури України. – № 12 (3). – 2011. – С. 1- 7. 48 науковий вісник ужгородського національного університету, 2013 ♦ 3. Лихова С.Я. Кримінально – правова охорона трудових прав / С. Я. Лихова С.Я. // Прокуратура. Людина.Держава. – № 1 (31). – 2004. – С.30-36. 4. Осадчий В.І. Об’єкт і система злочинів, передбачених розділом ХV КК України / В. І. Осадчий// Право України. – № 2. – 2004. Л – С. 96-99. 5. Коржанський М.Й. Кримінальне право і законодавство України. Частина Загальна: Курс лекцій/ М.Й. Коржанський . – К.:Атіка, 2001. – 432 с 6. Соловйова А.М. Кримінально – правова характеристика примушування до виконання чи невиконання цивільно – правових зобов’язань (ст.355 КК України): дис. … канд. юрид. наук по спец.: 12.00.08. – «Кримінальне право та криміноло- гія; кримінально – виконавче право» / А.М. Соловйова. – К., 2004. – 216 с. 7. Пионтковский А.А., Меньшагин В.Д., Чхиквадзе В.М. Курс советского уголовного права. Особенная часть. Т.2. / А.А. Пионтковский, В.Д Меньшагин, В.М. Чхиквадзе . – М.: Госюриздат, 1959. – 320 с. 8. Василенко В.І. Радянське кримінальне право. Частина Особлива. Вип. 3/ В.І. Василенко. – К.: Видавництво Київ- ського ун-ту, 1967. – 92 с. 9. Навроцький В.О. Кримінальне право України. Особлива частина: курс лекцій/ В.О. Навроцький. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2000. – 771 с. 10. Уголовное право Украины. Особенная часть: учебник / [А.П. Бабий, И.С. Доброход, Е.С. Кармазин, А.В. Загика, Е.С. Козерацкая, Д.И. Крупко и др.]; отв. ред. Е.Л. Стрельцов. – [5 – е изд., доп. и перераб]. – Х.: Одиссей, 2009. – 544 с. 11. Кримінальне право України: Особлива частина: підручник для студентів юридичних вузів і факультетів/ Г.В. Андру- сів, П.П. Андрушко, С.Я. Лихова та ін.; За редакцією П.С. Матишевського та ін. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 896 с. 12. Давидович І.І. Кримінально-правова охорона представників влади і громадськості, які охороняють правопорядок: дис. … канд..юрид. наук по спец.: 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально – виконавче право» / І.І. Давидович. – К., 2007. – 238 с. 13. Кримінальне право України: Особлива частина: підручник / [Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, В.І. Тютюгін та ін.]; за ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – [4-те вид., переробл. і допов.]. – Х.: Право, 2010. – 608 с. 14. Андрушко П.П. Злочини у сфері службової діяльності: навч. пос. / П.П. Андрушко, А.А. Стрижевська. – К.: Юрис- консультант, 2006. – 342 с. 15. Плехова О.А. Проблема понятия обьекта должностных престкплений / О.А. Плехова // Право. – № 2. – 2008. – С. 75-80. 16. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Буселю – К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2004. – 1440 с. 17. Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник/ [ Ю. В. Александров, О. О. Дудоров, В. А. Клименко та ін.]; За ред. М. І. Мельника, В. А. Клименка. – К.: Юридична думка, 2004. – 656 с. 18. Кримінальне право (Особлива частина): підручник / за ред. О.О. Дудорова, Є.О. Письменського. – [2 – ге вид.] – К.: «ВД «Дакор», 2013. – 786 с. 19. Егорова Н.А. Преступления против государственной власти, интересов государственной службы и службы в орга- нах местного самоуправления: лекція/ Н.А. Егорова. – Волгоград: ВА МВД России, 2000. – 72 с. 20. Львович Е.В. Должностное злоупотребление: проблемы криминализации, квалификации и ограничения от пра- вонарушений, не являющихся преступными : автореф. дис. ... канд. юрид. наук по спец. 12.00.08.: «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / Е. В. Львович. – Саратов, 2004. – 30 с. 21. Популярна юридична енциклопедія / Кол. Авт..: В.К. Гіжевський, В.В. Головченко…В.С.Ковальський (кер.) та ін. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 528 с. 22. Сірий М.І. Судова влада / М.І. Сірий // Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. – К.: Укр. енцикл., 2003. – Т. 5: П-С. – С. 699. 23. Мірошниченко С.С. Система злочинів проти правосуддя потребує упорядкування/ С.С. Мірошниченко // Часопис Академії адвокатури України. – № 14 (1). – 2012. – С. 1-6. 24. Про місцеве самоврядування: Закон України від 21.05.1997 р. // [Електронний ресурс] / Режим доступу: http:// zakon4.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80 25. Про об’єднання громадян: Закон України від 16.06.1992 р. // [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://zakon4. rada.gov.ua/laws/show/2460-12. 26. Про громадське об’єднання: Закон України від 22.03.1012 р. // [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://zakon4. rada.gov.ua/laws/show/4572-17. 27. Про політичні партії: Закон України від 5.04.2001 р. // [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://zakon4.rada.gov. ua/laws/show/2365-14. 28. Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону: Закон України від 22.06.2000 р. // [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1835-14. 49 серія пРАвО. випуск 22. Частина ІІ. том 3 ♦ УДК 343.7 (477) інФорМаційна продукціЯ, Яка Є еквівалентоМ вартості, Як ріЗновид Майна (ст. 197 кк украЇни) INformatIoN productS, wHIcH IS tHe eQuIValeNt Value, aS a VarIety of property (artIcle 197 of tHe crImINal code of uKraINe) Михайліченко т.о., кандидат юридичних наук, асистент кафедри публічного права Полтавського юридичного інституту Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» Стаття присвячена аналізу інформаційної продукції, яка є еквівалентом вартості, що є своєрідним проявом майна у ст. 197 КК України. Проаналізовані ознаки предмету злочинів проти власності стосовно інформаційної продукції. Автором стверджується, що досліджуваний предмет відповідає всім ознакам предмету злочинів проти власності і є різновидом майна. Ключові слова: предмет злочину проти власності; майно; інформація; інформаційна продукція, яка є еквіва- лентом вартості; порушення обов’язків щодо зберігання чи охорони майна. Статья посвящена анализу информационной продукции, которая является эквивалентом стоимости, и кото- рая есть своеобразным проявление имущества. Проанализированы признаки предмета преступлений против соб- ственности касательно информационной продукции. Автором утверждается, что исследуемый предмет соответ- ствует всем признакам предмета преступлений против собственности и есть разновидностью имущества. Ключевые слова: предмет преступления против собственности, имущество, информация, информационная про- дукция, которая является эквивалентом стоимости, нарушение обязанностей по хранению или охране имущества. The article is devoted to the analysis of the informational production which is the equivalent value, and which is a kind of manifestation of the property. Analyzed are the signs of a subject of crimes against property regarding information products. The author argues that the analyzed item meets all the characteristics of a subject of crimes against property and there is a variety of property. Key words: article of crime is against property, property, information, informational production, which is the equivalent value, violation of the responsibilities of preservation or custody property. постановка проблеми. відповідно до диспози- зують на ще одну ознаку – соціальну [4, с. 201; 6, с. ції ст. 197 кк, предметом посягання є чуже майно, 24; 7, с. 189; 8, с. 49]. на нашу думку, найбільш об- тому предмет злочину виступає обов’язковою озна- ґрунтованою є позиція про виокремлення чотирьох кою вказаного складу злочину і підлягає неодмінно- ознак предмета злочинів проти власності: фізичної, му встановленню. економічної, соціальної та юридичної. економічну стан дослідження. термін «майно» по-різному та соціальну ознаки краще розглядати окремо, бо, трактується в цивільному та кримінальному праві. описуючи економічні властивості предмета, навряд так, в кримінальному праві цей термін трактується чи слід змішувати їх з соціальними, і навпаки. у вузькому значенні – тільки як предмети матеріаль- Фізична ознака майна означає те, що до нього на- ного світу (речі), на відміну від широкого розуміння лежать предмети матеріального світу (речі), які мо- в цивільному праві. крім того, до предметів злочинів жуть бути вилучені з володіння власника або іншого проти власності відносять також гроші, цінні папе- володільця, привласнені, спожиті або знищені [7, с. ри, документи, які є еквівалентом вартості. 189; 9, с. 50]. фізична ознака візуалізується через такі водночас, враховуючи потреби нашого часу, в природні властивості, як матеріальність, кількість, останні роки, поряд із традиційним розумінням май- якість, форма, об’єм, обсяг, стан, структура тощо. та на як речей матеріального світу, з’являються альтер- як вже зазначалося, нині деякі вчені вважають, що нативні погляди на сутність предмета злочину. Окре- предметом злочину є не лише речі матеріального сві- мі правники зазначають, що предметом злочину є не ту, а й нематеріалізовані об’єкти. так, М.п. Бікмур- лише речі матеріального світу, а й нематеріалізовані зін пропонує визнавати предметом злочину вказаний об’єкти [1, с. 177; 2, с. 101; 3, с. 49], в тому числі й у законі предмет матеріального світу чи інформацію, інформація. тому у статті з’ясовується, чи можливо шляхом створення яких чи впливу на які винна особа розуміти під предметом злочину, передбаченого ст. безпосередньо здійснює посягання на об’єкт злочи- 197 кк україни, інформацію. ну [10, с. 60]. свої судження щодо розширення об- виклад основного матеріалу. Більшість вчених, сягу поняття предмета злочину висловлюють й інші які займаються проблемами кримінального права, дослідники [11, с. 115; 12]. при цьому залишаються виділяють три ознаки майна як предмета злочинів вчені, які не погоджуються із подібними пропозиція- проти власності: економічну, фізичну й юридичну [5, ми, зазначаючи, що подібні новели не є виправдани- с. 487]. л.д. гаухман, л.М. кривоченко, с.в. Мак- ми відносно злочинів проти власності, адже інфор- симов, п.в. Олійник, М.І. панов, А.О. пінаєв вка- мація будь-якого виду, так само як і інтелектуальна 50 науковий вісник ужгородського національного університету, 2013 ♦ власність загалом, за своєю фізичною природою іс- моване не на майно у класичному його розумінні, а тотно відрізняється від майна, а тому є особливим саме на інформацію, і, по-друге, часто вартість і зна- об’єктом права. О.І. Бойцов зазначає, що інформація чущість інформації може значно перевищувати вар- є нематеріальним благом і в цій своїй якості є не- тість самого носія, на якому вона зберігається. Інак- відчутною і не споживною, тобто піддається лише ше кажучи, може скластися парадоксальна ситуація: моральному, а не фізичному старінню, тому законо- інформацію, що була передана на зберігання, і яка давець відносить до об’єктів права власності не саму коштує сотні чи, навіть, тисячі гривень, знищують, по собі інформацію, а інформаційні ресурси, носії, пошкоджують чи викрадають разом із носієм, напри- на яких вона зберігається [13, с. 115, 117]. важко клад, CD-R, який коштує декілька гривень. Однак погодитися із таким судженням. так, головною пе- якщо вважати предметом злочинів проти власності репоною визнання інформації предметом злочину майно в класичному його розумінні, то ні недбалий проти власності залишається її «нематеріальність». зберігач, ні викрадач чи особа, яка знищила чи по- прихильники нововведень намагаються по-різному шкодила диск із інформацією, не будуть нести ані розв’язати цю проблему. так, А.в. Шульга пише, що кримінальної, ані адміністративної відповідальнос- матеріалістичне розуміння предмета злочину не від- ті. тобто традиційний підхід за таких умов зовсім повідає реаліям сучасного суспільства, а тому фізич- не захищає право власності законного володільця чи на ознака не є визначальною. предметом же злочину власника інформації. слід визнавати не лише матеріальні, а й інші блага, наведемо ще одну теоретично можливу ситуа- в яких проявляються суспільні відносини, і вплива- цію: особа, проникаючи до неналежно охоронюва- ючи на які, суб’єкт їх змінює. Матеріальний носій ного приміщення, знищує інформацію, яка знаходи- може виступати в якості засобу вчинення злочину [3, лась у комп’ютерній базі. при цьому сам комп’ютер с. 47-50, 67]. Є.в. лащук стверджує, що матеріаль- фізично не страждає. постає закономірне питання: ність необхідно визначати емпірично: матеріальни- хіба не страждає власник цієї інформації? звісно ж, ми (фізичними) слід визнавати явища, що можуть що страждає. Адже це можуть бути, приміром, на- сприйматися органами чуття людини або спеціаль- працювання, які він мав подати на конкурс, грант ними технічними засобами, бо це дає можливість тощо. Але знову ж таки, розглядаючи предмет зло- певним чином скоригувати традиційне визначення чину у вузькому, традиційному його розумінні, ми предмета злочину та віднести до нього й інформа- навряд чи знайдемо відповідну норму в кк для пра- цію, суттєво при цьому не змінюючи теоретичні на- вильної кваліфікації як дій винного, так і особи, яка працювань минулого [14, с. 61]. У цілому схвально неналежним чином виконувала свої обов’язки щодо ставлячись до сучасних тенденцій розвитку науки, охорони майна. не можемо ми кваліфікувати такі вважаємо, що інформація в «чистому» її вигляді все випадки і за статтями 361, 362 чи 376¹ кк україни, ж таки не може визнаватися предметом злочинів оскільки суб’єктом цих злочинів є особа, яка здій- проти власності. до того ж, з практичної сторони, снила несанкціоноване втручання в роботу еОМ, ав- її копіювання, запам’ятовування і т. д. може бути томатизованих систем, комп’ютерних мереж чи ме- фактом, який складно довести. змушені визнати, що реж електрозв’язку, внаслідок чого інформація була нині є ще досить слабка методологічна база щодо об- втрачена, підроблена, заблокована, спотворена, зни- ґрунтування визнання інформації різновидом майна, щена і т. д. Охоронець же чи зберігач, що порушує тобто предметом злочинів проти власності. Однак у свої обов’язки, жодним чином прямо, безпосередньо той же час особливої актуальності набувають зло- не здійснює вплив ні на саму інформацію, ні на носії, чини, де інформація виступає як предмет злочину, де вона міститься. тому, за такого порушення, його бо ми живемо в час інформаційних технологій, коли діяння повинні підлягати кваліфікації за ст. 197 кк. вся життєдіяльність людей просочена інформацією, Отже, на нашу думку, інформаційна продукція, а без її носіїв (текстів, дисків тощо) ми часто не мо- яка є еквівалентом вартості, відповідає фізичній жемо нічого вдіяти. тому, враховуючи це, ми вбачає- ознаці предмета злочину, оскільки становить сукуп- мо, що предметом злочину, який передбачений у ст. ність інформації та її матеріального (фізичного) но- 197 КК, слід вважати не «чисту» інформацію, як сія, а тому може бути визнана різновидом майна. пише А.в. Шульга [3, с. 49-50], а інформаційну про- Економічна ознака характеризує те, що майно: 1) дукцію1, яка є еквівалентом вартості, де інформація має мінову (грошова оцінка, ціна) і споживчу вар- не зводиться до свого матеріального носія, бо саме тість (господарсько-економічна або культурна цін- вона є головною цінністю. ність, корисність) і здатне задовольняти матеріальні видається логічним, що якщо носій інформації та пов’язані з ними потреби людини; 2) відокремле- викрадають, пошкоджують або знищують сам його не від природного середовища за допомогою вкла- зміст (відомості, що містить носій), то ми не може- деної людської праці або створене заново. виразом мо кваліфікувати подібне діяння як злочин проти вартості майна є ціна. власності, оскільки, по-перше, посягання було спря- на сьогодні загальновизнана у науці криміналь- ного права концепція, згідно з якою предметом зло- 1 відповідно до ст. 23 закону україни від 02.10.1992 р. № 2657-12 чинів проти власності є лише той, що має матеріаль- «про інформацію» інформаційна продукція – матеріалізований ре- зультат інформаційної діяльності, призначений для задоволення по- ну, об’єктивну цінність. Із приводу цього хочеться треб суб'єктів інформаційних відносин. Інформаційна продукція є навести ще один аргумент на користь визнання ін- об'єктом цивільно-правових відносин, що регулюються цивільним законодавством україни. формаційної продукції, яка є еквівалентом вартос- 51 серія пРАвО. випуск 22. Частина ІІ. том 3 ♦ ті, предметом злочину, передбаченого ст. 197 кк, Юридична ознака означає, що майно має бути адже в сучасному світі інформація, як і майно, на- чужим для винного (він має усвідомлювати, що на віть окремо від ї носія, має певний вартісно-цінніс- останнє не має ні дійсного, ні передбачуваного пра- ний критерій. ще Р. сарноф у 1967 р. наголошував, ва поводження з таким майном як із своїм власним), що недалеко той час, коли інформація стане товаром належати на праві власності чи знаходитися у воло- першої необхідності, рівною за важливістю енергії. дінні іншої особи і не повинно виступати предметом Як відмічає О.О. туманов, примітним є те, що про- злочинів, відповідальність за які передбачена інши- даж інформаційних послуг у наші дні забезпечує в ми розділами Особливої частини кк [7, с. 189-191]. сША більше 50% доходу національного бюджету Особливою рисою майна є те, що воно є чужим для країни, а спеціальні служби сША на збір і оброб- його зберігача чи охоронця. Майно завжди у всіх його ку інформації витрачають більше 2/3 свого бюдже- проявах, у т. ч. й інформаційна продукція, яка є еквіва- ту [15]. Як наголошувалося, інформаційна продук- лентом вартості, має законного власника чи володіль- ція обов’язково повинна мати еквівалент вартості, ця. то що ж розуміти під «чужим» майном? О.І. Бойцов тобто має бути оцінена. наприклад, при зберіганні відмічає, що чужим є таке майно, яке знаходиться на диску, що містить цінну інформацію, слід зазначати момент вилучення в фактичному володінні будь-якої вартість майна в цілому (вартість носія + вартість ін- фізичної чи юридичної особи і не належить викрада- формації), що зберігається чи охороняється. чеві на праві власності [13, с. 196]. відносно корисли- під соціальною ознакою вчені, які її виокремлю- вих злочинів проти власності, подібне формулювання ють, зазвичай розуміють те, що в об’єкти матеріаль- і справді істинне, однак, як було вже зазначено, склад ного світу вкладена людська праця [8, с. 49; 16, с. 24; злочину, передбачений ст. 197 кк україни, відноситься 17, с. 84]. на думку ж п.в. Олійника, яку ми поді- до некорисливих злочинів проти власності. не чужим ляємо, цю ознаку слід розглядати в аспекті того, що майно є лише відносно його власника, навіть якщо майно повинне представляти собою цінність, важ- власник передає його іншій особі (титульному воло- ливість, значущість, як для всього людства, народу, дільцю), воно все одно залишається для останнього класу, соціальної групи, так і для окремої особи [9, чужим. при цьому слід мати на увазі, що законний с. 54]. Якщо аналізувати інформаційну продукцію, володілець, у свою чергу, також може мати право пе- яка є еквівалентом вартості, то слід відмітити, що редавати майно на зберігання чи під охорону. та не- вона у всі часи була, є і буде значущою щонаймен- зважаючи на це, майно, яке передається власником чи ше для певної особи, частіше ж для групи осіб чи законним володільцем для відповідального зберігання навіть усього людства. питання про цінність, корис- чи охорони іншій особі, обов’язково залишається для ність інформації вперше на радянському просторі нього чужим, хоча особа й наділяється певними повно- підняв О.О. Харкевич, який прийшов до висновку, важеннями відносно дорученого майна. тобто достат- що будь-яка інформація збирається для досягнення ньо того, що винний не має ні дійсного, ні передбачу- певної мети і, за умов її досягнення, визнається ко- ваного права на розпорядження чи навіть на володіння рисною [18, с. 53-57]. О.О. туманов же зазначає, що та користування цим майном як своїм. в сучасному світі важко переоцінити роль інформа- Із врахуванням вищевикладеного, можна зроби- ції, так як на думку багатьох учених саме вона нині ти висновок, що предметом розглядуваного злочину визначає розвиток економіки. сьогодні все більше і є чуже майно, що передане власником чи законним більше називають інформацію найважливішим яви- володільцем іншій особі на збереження або під охо- щем сучасного світу. нам кажуть, що ми входимо в рону, і яка на договірних засадах несе перед покла- інформаційну еру, що ми вже існуємо в умовах «гло- жодавцем обов’язок забезпечити збереження цього бальної інформаційної економіки». всі сучасні дер- майна [4, с. 230]. жави прагнуть створити інформаційне суспільство висновки. таким чином, проведений аналіз дає – такий вид співіснування людей, де інформація має можливість стверджувати, що під майном як пред- превалююче значення у всіх галузях людської жит- метом злочину, передбаченого ст. 197 кк україни, тєдіяльності. І дійсно, людина або група людей, які слід розуміти не лише речі (предмети матеріального володіють інформацією, можуть використовувати її світу), щодо яких можуть виникати цивільні права для досягнення своїх цілей [15]. тобто, як бачимо, та обов’язки, сукупність речей, гроші та цінні папе- немає проблем у виділенні в інформаційній продук- ри, а й інформаційну продукцію, яка є еквівалентом ції, яка є еквівалентом вартості, також соціальної вартості (при цьому остання відповідає всім ознакам ознаки предмета злочину. предмета злочину проти власності). СпиСОК виКОРиСтаниХ ДЖеРеЛ: 1. Винокуров, В. Н. Объект преступления: аспекты понимания, способы установления и применение уголовного за- кона : моногр. / В. Н. Винокуров. – М. : Юрлитинформ, 2012. – 288 с. 2. Лопашенко, Н. А. Преступления против собственности: теоретическо-прикладное исследование / Н. А. Лопашенко. – М. : ЛэксЭст, 2005. – 408 с. 3. Шульга, А. В. Охрана имущества и имущественных прав в системах норм о преступлениях против собственности и интеллектуальной собственности : моногр. / А. В. Шульга. – М. : Юрлитинформ, 2012. – 352 с. 4. Кримінальний кодекс України. Наук.-практ. Коментар : у 2 т. / Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, В. І. Тютюгін [та ін.] ; за заг. ред. В. Я. Тація, В.П. Пшонки, В. І. Борисова, В. І. Тютюгіна. – Т. 2. – Вид. 5-е, допов. – Х. : Право, 2013. – 1040 с. 5. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – 9-те вид., переробл. та доповн. – К. : Юридична думка, 2012. – 1316 с. 52 науковий вісник ужгородського національного університету, 2013 ♦ 6. Гаухман, Л. Д. Ответственность за преступления против собственности / Л. Д. Гаухман, С. В. Максимов. – М. : ЮрИнфоР, 1997. – 320 с. 7. Олійник, П. В. Щодо поняття «чуже майно» як предмета злочинів проти власності / П. В. Олійник // Вісник Національ- ного університету внутрішніх справ. – Х., 2005. – Вип. 31. – С. 188–194. 8. Пинаев, А. А. Уголовно-правовая борьба с хищениями / А. А. Пинаев. – Харьков : Выща шк., изд-во при Харьк. гос. ун-те, 1975. – 189 с. 9. Олійник, П. В. Предмет злочинів проти власності: поняття, види, кримінально-правове значення : моногр. / П. В. Олійник. – Х. : Право, 2011. – 208 с. 10. Бикмурзин, М. П. Предмет преступления: теоретико-правовой анализ / М. П. Бикмурзин. – М. : Юрлитинформ, 2006. – 184 с. 11. Уголовное право Российской Федерации. Общая часть : учебник / под ред. А. И. Рарога. – М. : Юристъ, 2004. – 509 с. 12. Яшков, С. А. Информация как предмет преступления [Электронный ресурс] : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / С. А. Яшков; науч. рук. З. А. Незнамова. – Екатеринбург, 2005. – 26 с. // Юридическая Россия. – Режим доступа : http://www.law.edu.ru/book/book.asp?bookID=1285804. – Загл. с экрана. 13. Бойцов, А. И. Преступления против собственности / А. И. Бойко. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2002. – 775 с. 14. Лащук, Є. В. Предмет злочину в кримінальному праві України : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / Лащук Єфрем Вікторович. – К., 2005. – 262 с. 15. Туманов, А. А. Социально-философский анализ проблемы ценности информации [Электронный ресурс] : авто- реф. дис. ... канд. филос. наук : 09.00.11 / А. А. Туманов. – Иваново, 2006. – 18 с. // Электронная библиотека диссертаций. – Режим доступа : http://www.dissercat.com/content/sotsialno-ilosofskii-analiz-problemy-tsennosti-informatsii. – Загл. с экрана. 16. Гаухман, Л. Д. Ответственность за преступления против собственности / Л. Д. Гаухман. – М. : ЮрИнфоР, 1997. – 218 с. 17. Кочои, С. М. Ответственность за корыстные посягательства против собственности / С. М. Кочои. – М. : Юристъ, 1998. – 184 с. 18. Харкевич, А. О ценности информации / А. Харкевич // Проблемы кибернетики. – М., 1960. – Вып. 4. – С. 53–57. УДК 343.2/.7 (35.086.2) / 327.56 Щодо окреМиХ питань оБ’ЄктивноЇ сторони військовиХ ЗлоЧинів, скоЄниХ в уМоваХ МиротворЧиХ операцій oN certaIN ISSueS tHe oBJectIVe SIde of mIlItary crImeS commItted IN peaceKeepINg operatIoNS нарожна о.в., здобувач кафедри кримінального права, кримінального процесу та криміналістики Одеського національного університету імені І.І. Мечникова Питанням кримінальної відповідальності військовослужбовців за скоєння злочинів проти встановленого порядку несення військової служби у науковій літературі приділяється недостатньо уваги, зокрема такій ознаці об’єктивної сторони, як скоєння злочину в умовах бойової обстановки. Ми вважаємо, що саме це сприяє неоднаковому розумінню змісту зазначеного поняття серед науковців та практиків, отже може призвести до невірної кваліфікації діянь, і як на- слідок – до порушення одного з основних положень кримінального права – принципу законності. Стаття присвячена аналізу поняття «бойова обстановка» на прикладі скоєння військових злочинів під час миротворчих операцій. Ключові слова: військові злочини, військовослужбовці, кваліфікуючі ознаки, бойова обстановка, миротворчий контингент. Вопросам уголовной ответственности военнослужащих за совершение преступлений против установленного порядка несения воинской службы в научной литературе уделяется недостаточно внимания, в частности такому признаку объективной стороны, как совершение преступления в условиях боевой обстановки. Мы считаем, что именно это содействует неодинаковому пониманию содержания указанного понятия среди ученых и практиков, а значит, может привести к неверной квалификации деяний, и как следствие – к нарушению одного из основных положений уголовного права – принципа законности. Статья посвящена анализу понятия «боевая обстановка» на примере совершения военных преступлений во время миротворческих операций. Ключевые слова: военные преступления, военнослужащие, квалифицирующие признаки, боевая обстановка, миротворческий контингент. The issue of criminal liability of servicemen for committing crimes against the established order of military service in scientiic literature is given enough attention, in particular, such an objective side as a crime under combat conditions. We believe that this contributes to the incorrect understanding of the content of the above-mentioned concept among scholars and practitioners, thus can lead to incorrect qualiication of acts, and as a consequence in violation of one of the main provisions of the criminal law – the principle of legality. The article is devoted to the analysis of the concept of «battle conditions» on the example of committing military crimes during peacekeeping operations. Key words: military crimes, soldiers, signs of qualiication, combat conditions, the peacekeeping contingent. 53 серія пРАвО. випуск 22. Частина ІІ. том 3 ♦ зміст законодавства, у тому числі й кримінально- на територію україни збройних бандитських форму- го, визначається насамперед матеріальними компо- вань, а також при порушенні недоторканності пові- нентами життєдіяльності суспільства, інтересами та тряного або морського простору україни [2, с. 828]. об’єктивно існуючими потребами, цілями, що пере- М.І. Хавронюк вважає, що під бойовою обстановкою слідуються. при цьому система кримінально-право- розуміється певний стан військових з’єднань, частин вих інститутів й кримінального закону у загальній (кораблів) та (або) підрозділів, за якими вони ведуть структурі правового регулювання акцентує увагу ви- погоджені дії з метою знешкодження (розгрому) ключно на найбільш значимих для суспільства цін- військового супротивника, оволодіння важливими ностях і благах. суть небезпеки полягає у здатності районами (рубежами) або утримання їх і виконання передбаченого кримінальним законом діяння заподі- інших тактичних завдань [3, с.915]. на думку М.І. ювати шкоду інтересам, що охороняються законом, панова, в.І. касинюка, с.О. Харитонова, бойова об- під якими, згідно конституції україни, розуміються становка – період знаходження військової частини, людина, її життя та здоров’я, честь і гідність, недотор- підрозділу, окремих військовослужбовців у безпо- канність і безпека; земля; забезпечення екологічної середньому зіткненні з противником, підготовка чи безпеки і підтримання екологічної рівноваги [1, ст.ст. ведення бою (бойової операції) [4, с. 15]. 3, 13, 16]; а що безпосередньо стосується теми нашої Особливого значення застосування ознаки «бойо- статті: захист суверенітету і територіальної цілісності ва обстановка» набуває при кваліфікації військових україни, забезпечення її економічної та інформацій- злочинів, вчинених військовослужбовцями україн- ної безпеки є найважливішими функціями держави, ських миротворчих контингентів під час проходжен- справою всього українського народу [1, ст. 17]. ня служби у «гарячих точках» нашої планети. при постановка проблеми. завдання із забезпечен- аналізі таких злочинів стає очевидним, що ці злочи- ня безпеки, збереження територіальної цілісності та ни можуть бути триваючими або продовжуваними, відбиття агресії виконують збройні сили україни та можуть розпочинатися в мирний час, а закінчуватися інші військові формування. у цьому зв’язку питання вже у стані бойової обстановки, та навпаки. застосування кримінального законодавства по відно- Однак кримінально-правовий аналіз складів вій- шенню до осіб, що безпосередньо приймають участь ськових злочинів щодо вчинення злочинів військо- у цих конфліктах, мають першочергове значення як вослужбовцями-миротворцями приводить окремих засіб успішного виконання поставлених завдань. науковців до висновку, що така ознака як вчинення- актуальність теми нашої статті полягає у тому, ми миротворцями злочинів за умов бойової обста- що найбільшу небезпеку для суспільства та держави новки не може використовуватися при кваліфікації, представляє можливість здійснення збройного напа- оскільки: а) верховною Радою україни стан війни ні ду (агресії) проти україни, недоторканності її тери- з однією з країн, на території яких дислокуються ці торіальної цілісності, а захист громадської безпеки контингенти, не оголошується; б) у вказаних випад- є станом захищеності суспільства від зовнішньої за- ках воєнного нападу на україну не існує, а внутрішні грози. Мета статті: проаналізувати окремі аспекти конфлікти в тій чи іншій країні не мають характеру об’єктивної сторони військових злочинів, скоєних агресії проти країн, з якими україна підписала до- під час миротворчих операцій, адже законодавча не- говори про спільну оборону від агресії; в) зазначені визначеність ознак злочину, скоєних за умов бойової контингенти не призначені для ведення військових обстановки при кваліфікації військових злочинів, дій з метою знешкодження військового супротивни- може привести до помилок при провадженні досудо- ка та виконання інших тактичних завдань, взагалі не вого та судового розслідування як щодо військовос- мають такого супротивника та фактично не ведуть лужбовців, що несуть службу на території україни, такі дії [3, 915]. так і щодо миротворців, які беруть участь у міжна- проте ми вважаємо, що такі, на перший погляд, родних миротворчих місіях. вагомі причини, не мають твердого підґрунтя, адже стан дослідження. зазначена проблема переваж- як вже зазначалося, бойова обстановка може, по- но розглядалася у процесі коментування криміналь- перше, виникнути й у мирний час, по-друге, не лише ного кодексу україни і серед авторів можна виділити на території україни, а насамперед – на території ін- праці в.п. Бодаєвського, в.О. Бугаєва, с.І. дячука, ших держав, де й дислокуються підрозділи україн- М.І. карпенка, М.й. коржанського, М.І. Мельника, ських миротворців. саме на території інших держав М.М. сенька, Є.л. стрельцова, М.І. Хавронюка, і відбуваються події за умов бойової обстановки, і с.с. Яценка та ін. саме у таких подіях наші миротворці беруть участь виклад основного матеріалу. поняття «бойо- як представники світової демократії та миру. ва обстановка» не знайшло закріплення в жодному Беручи до уваги закон україни «про участь укра- нормативно-правовому акті україни, внаслідок чого їни у міжнародних миротворчих операціях» [5, ст. 1], є різне тлумачення в юридичній літературі. напри- можна відзначити, що українські миротворці несуть клад, під бойовою обстановкою розуміється зна- службу у військових підрозділах, оснащених відпо- ходження військової частини (підрозділу) в умовах відним озброєнням і військовою технікою, засобами безпосередньої підготовки і ведення бою (операції). підтримки і зв’язку; мають основним завданням за- Бойова обстановка може виникнути не тільки у воєн- побігати виникненню міждержавних або внутрішніх ний, але й у мирний час, коли підрозділ (частина) від- конфліктів; спостерігають і контролюють сторони биває напад на прикордонну заставу, при вторгненні щодо додержання угод про припинення вогню та ін- 54 науковий вісник ужгородського національного університету, 2013 ♦ ших ворожих дій, роз’єднують сторони, які конфлік- значно розширюється, то необхідно відзначити, що тують, роззброюють і розформовують їх підрозділи; стан бойової обстановки характеризується веденням виконують міліцейські (поліцейські) функції по за- бойових дій як в умовах збройного конфлікту, так і безпеченню безпеки і додержання прав людини; усу- без такого. у таких умовах, як правило, не відбува- вають загрози миру, порушень миру чи акту агресії. ється введення додаткових обов’язків (за окремих Як бачимо, виконання наведених завдань у кра- випадків), а лише обмежуються конституційні права їнах, що є територією воєнного, національного або громадян. коло ж суб’єктів, здатних притягуватися політичного конфлікту, може здійснюватися на тлі за скоєння злочинів проти військової служби, розши- конфліктів ворогуючих сторін як по відношенню рюється за рахунок наступних факторів: 1) введен- одна до одної, так і по відношенню до учасників ня додаткових повинностей зобов’язує громадян та миротворчих операцій. у науковій літературі зазна- службових осіб вчинювати певні дії, які безпосеред- чається, що скоєння злочину за умов бойової обста- ньо впливають на обороноздатність держави і поря- новки має підвищену суспільну небезпеку й тому док несення військової служби, тому їх невиконання повинно враховуватися при визначенні виду та міри повинно каратися за кримінальним законом; 2) по- покарання за його скоєння у таких умовах [6, с. 21]. треба держави у додаткових коштах очевидна, і це злочини проти порядку несення військової служ- потягне за собою істотні зміни податкового законо- би представляють реальну загрозу воєнній безпеці давства, отже відповідальність за його порушення за держави. тому суспільна небезпека таких злочинів, умов воєнного часу має міститися у кримінальному коли вони вчинюються в умовах бойової обстановки, законі тощо. істотно підвищується. кримінальний кодекс україни Більш того, увесь комплекс законодавства, роз- надає вичерпний перелік складів злочинів, кваліфі- рахований на застосування в умовах бойової обста- куючою ознакою яких є скоєння злочину в умовах новки, повинен бути розроблений в умовах мирного бойової обстановки – таких складів є вісімнадцять. часу та вступати в силу безпосередньо з початком бо- Однак не тільки підвищення суспільної небезпеки йових дій. Ми вважаємо дуже вдалим перший крок з характерно для злочинів проти проходження вій- розробки такого законодавства – Бойовий статут су- ськової служби у бойовій обстановці. хопутних військ, введений в дію наказом команду- наприклад, воєнний час супроводжується істот- вача сухопутними військами збройних сил україни ним обмеженням прав і свобод не тільки військовос- від 29 грудня 2010 р. №574, що містить основні по- лужбовців, але й усього цивільного населення, що ложення та роз’яснення тактичних способів і засобів абсолютно не характерно для бойової обстановки. боротьби. говорячи про розробку такого законодав- до того ж, бойова обстановка – стан, як ми вже за- ства, ми не вважаємо правильним надання у ньому значили, що можливий і у мирний час, або може роз- визначення військового злочину, адже лише кримі- починатися за умов мирного часу. нальний кодекс україни містить поняття криміналь- в умовах бойової обстановки значно розши- ної відповідальності у законодавстві україни [7, ч. 1 рюється кількість сфер громадського життя, які ст. 3]. тому більш правильним вважається внесення потребують втручання держави, а також істотно змін до кримінального кодексу задля недопущення піддаються обмеженню права як громадян, так і не- судових помилок, двоякості оцінок, суджень та по- громадян. І навпаки, коло суспільних відносин, які глядів на дану проблему. впливають на військову безпеку держави, істотно висновки. По-перше, скоєння військових злочи- розширюється. усе це свідчить про велику суспіль- нів під час миротворчих операцій завдає шкоду не ну небезпеку військових злочинів, що значно пере- лише бойовій готовності конкретних підрозділів та вищує ступінь суспільної небезпеки загальнокримі- ставить під загрозу здійснення загальних функцій нальних злочинів. миротворчості, але й шкодить міжнародному іміджу незважаючи на відсутність законодавства воєн- нашої країни в очах світової спільноти, отже діяль- ного часу, яке б надавало чітке визначення злочину ність щодо вивчення та аналізу кримінально-право- проти військової служби у воєнний час або у бойовій вої характеристики військових злочинів, шляхів по- обстановці, наявність самого поняття злочину проти передження та розслідування військових злочинів, порядку несення військової служби (ст. 401 кримі- повинна проводитися у науковій практиці. нального кодексу україни) дає нам можливість його По-друге, необхідно розробити нормативно-пра- застосування у бойовій обстановці. вові акти, які б законодавчо регламентували діяння Однак формальний підхід до такої важливої про- військовослужбовців під час бойових дій. такий блеми чреватий великими пробілами при можли- комплекс актів потрібно скласти у мирний час з вості застосування правосуддя у тій обстановці, яка умовою введення в дію із початком певних випад- характеризує підвищений ступінь суспільної небез- ків: підготовка та ведення бою (операції), відбиття пеки кожного діяння, що визнається злочинним. у нападів на окремі об’єкти на території україни (як зв’язку з цим назріла необхідність більш детального воєнного, так і цивільного призначення), вторгнення наукового аналізу поняття злочину проти порядку на територію україни будь-яких формувань тощо. несення військової служби з урахуванням усіх осо- По-третє, потрібно більш детально проаналі- бливостей за наявності бойової обстановки. зувати поняття злочину проти військової служби за Якщо коло суспільних відносин, які охороня- умови особливостей його скоєння у бойовій обста- ються кримінальним законом, у бойовій обстановці новці. 55 серія пРАвО. випуск 22. Частина ІІ. том 3 ♦ СпиСОК виКОРиСтаниХ ДЖеРеЛ: 1. Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №30. – Ст. 141. 2. Кримінальний кодекс України: науково-практичний коментар / [О.М. Алієва, О.В. Білаш, А.П. Бабій, Л.К. Гаврильчен- ко та ін.] ; відп. ред. Є.Л. Стрельцов. – [5-те вид.]. – Х.: Одіссей, 2012. – 904 с. 3. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / [А.М. Бойко, Л.П. Брич, В.К. Грищук та ін.] ; за ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. [3-тє вид.]. – К.: Атіка, 2003. – 1056 с. 4. Панов М.І., Касинюк В.І., Харитонов С.О. Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військо- ві злочини) / Панов М.І., Касинюк В.І., Харитонов С.О. ; Харків: Харків юридичний, 2006. – 172 с. 5. Закон України «Про участь України в міжнародних миротворчих операціях від 23 квітня 1999 р. // Відомості Верхо- вної Ради України. – 1999. – № 22-23. – Ст. 202. 6. Сызранцев В.Г. Воинские преступления: Комментарий к главе 33 УК РФ / Сызранцев В.Г. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2002. – 304 с. 7. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25-26. – Ст. 131. УДК 349.9 криМінологіЧна Характеристика ЗлоЧинності в сФері туристиЧного БіЗнесу tHe crImINologIcal cHaracterIStIc of tHe crImeS IN tourISm BuSINeSS SpHere нестерова і.а., старший викладач кафедри кримінально-правових дисциплін та міжнародного кримінального права факультету європейського права та правознавства Ужгородського національного університету У даній статті автор визначає місце туристичного бізнесу як об’єкту злочинних діянь та сфери вчинення зло- чинів; аналізує фактори, методи і превентивні заходи боротьби зі злочинністю у сфері надання туристичних послуг. Ключові слова: туристичний бізнес, обман, зловживання довірою, шахрайські дії, кримінальні схеми, торгівля людьми. В данной статье автор определяет место туристического бизнеса как объекта преступных деяний и сферы пре- ступлений; анализирует факторы, методы и превентивные меры борьбы с преступностью в сфере предоставления туристических услуг. Ключевые слова: туристический бизнес, обман, злоупотребление доверием, мошеннические действия, криминальные схемы, торговля людьми. The author of this article deines the place of tourism as the object of criminal acts; analyzes some factors, methods and some measures of crime preventing in the tourist business. Key words: trickery, tourist business, criminal scheme, criminal activity, the basic factors legislation, strategy of tourist sphere de-shadowing, trickery. постановка проблеми у загальному вигляді та її О., пищуліна О., гуторова н., голод с. І., сташис в. зв’язок із важливими науковими чи практичними в., сахаров А. Б., трайнін А. н., панов в. п., Хав- завданнями. туристичний бізнес є одним надзвичай- ронюк М. та ін. Але місце туристичного бізнесу у но динамічних напрямків підприємницької діяльності кримінальній схемі злочинних діянь недостатньо ви- в світі і україні. Але на даний час, коли україна зна- вчено та досліджено. ходиться в умовах кризи, злочинність набула значно- Формулювання цілей статті (постановка за- го поширення. не обминула вона і сферу туризму. на вдання). тому метою дослідження є визначення міс- сьогоднішній день існуючої процедури контролю за ця туристичного бізнесу як об’єкту злочинних діянь діяльністю туристичних фірм та агентств з боку дер- та сфери вчинення злочинів, визначення чинників, жавних, правоохоронних та контролюючих органів методів і попереджувальних заходів боротьби зі зло- недостатньо для припинення їх злочинної діяльності. чинністю в сфері надання туристичних послуг. аналіз останніх досліджень і публікацій. Акту- виклад основного матеріалу дослідження з альність дослідження злочинності у різних сферах новим обґрунтуванням отриманих наукових ре- життя підтверджують численні дослідження науков- зультатів. у сфері туристичної діяльності до зло- ців в цій галузі. це такі українські і зарубіжні вчені, чинних проявів можна віднести: тіньовий капітало- як: Антонян ю. М., герзензон А. А., гришаєв п. І., оборот; шахрайство; фінансові операції, спрямовані даньшин І. н., джужа О. М., Іващенко в. О., Орлов- на ухилення від оподаткування (неофіційне надання ська н. А, удалова О. ю., колеснікова с. в., надьон приміщень у користуванні туристів, інші послуги); 56 науковий вісник ужгородського національного університету, 2013 ♦ корупція; підставні турфірми українських резиден- ка свідчить, що найбільшого поширення у сфері на- тів за кордоном; псевдобанкрутство; хабарництво; дання туристичних послуг набуло шахрайство (деякі тіньова зайнятість та ін. [1, с. 141]. дослідники називають такі дії туристичними аферами) Аналіз української та зарубіжної правозастосов- [3]. Існують різноманітні способи шахрайства в сфері чої практики свідчить про те, що серед злочинів, туристичної діяльності. в арсеналі туристичних ком- вчинених по відношенню до туристів, можна виді- паній є чимало способів залучення потенційних по- лити: насильницькі дії (вбивство, умисне заподіяння купців, на жаль, не завжди чесних по відношенню до шкоди здоров’ю різного ступеня тяжкості, побої, ка- самого туриста. в сфері туристичного бізнесу працює тування, погроза вбивством або заподіянням тяжкої багато шахраїв, які наживаються на недосвідчених шкоди здоров’ю), зараження вІл-інфекціями, торгів- громадянах. Існує декілька схем, за якими частіше ля людьми (особливо жінками та дітьми), крадіжки, всього працюють аферисти (звісно, ми не говоримо грабежі, розбої, шахрайство (в тому числі й шахрай- про достойні та порядні туристичні компанії). Більш ство в сфері страхового туристичного ринку), вима- за все це стосується відносин між туроператором і ту- гання, заподіяння шкоди здоров’ю туристів, у тому рагенством та туроператором і споживачем. числі з використанням наркотичних і психотропних Як правило, більшість «кидків» в туризмі від- засобів, гіпнозу, вчинення розпусних дій і насиль- бувається напередодні літнього сезону, коли навіть ницьких дій сексуального характеру, применшення у середнього туроператора накопичуються вели- (приниження ) честі , гідності та доброго імені ту- кі суми грошей, отриманих від туристів, але ще не ристів (наклеп , образа), незаконне розповсюдження перерахованих закордонним партнерам, готелям й персональних даних туристів, порушення недотор- авіакомпаніям [4, с. 27]. турагенство починає актив- канності приватного життя туриста та ін. но бронювати для своїх туристів тури, проте з опла- Чому так часто жертвами злочинних діянь стають тою не поспішає. туроператорові від цього агентства туристи? Основними чинниками, які сприяють тому, почали активно надходити заявки, причому оплату що туристи під час відпочинку стають зручною мі- підтверджується копіями банківських «платіжок». шенню для злочинців, є: враховуючи давні партнерські стосунки з цією - наявність у туристів великих сум грошей, а компанією,а також солідність мережі, оператор, не також інших матеріальних цінностей (дорогоцінні чекаючи надходження грошей, оформляв туристам речі, дороге обладнання (фото – і відеокамери та ін.); всі необхідні для туру документи і відправляв в «по- - прагнення до нових вражень і бажання йти на ри- дорож». проте після декількох тижнів очікування зик заради цього, а як наслідок – втрата пильності, кон- туроператор наполягає терміново сплатити борг. у центрації уваги і неадекватність реакцій на потенційні відповідь фірма почали надсилати гарантійні листи і (або) реально виникаючі загрози особистої безпеки; і завіряти, що гроші скоро надійдуть на рахунок ту- - в певних випадках негативне ставлення до ту- роператора. туроператор запитав свій банк про при- ристів з боку місцевого населення; чини таких великих затримок з переказом грошей. - небажання туристів повідомляти в компетентні що стосується нашої країни, то найгучніший органи країни (місця) тимчасового перебування про скандал був у 2006 році, коли турфірма «Брама» зі- вчинені стосовно них злочини, щоб не вплутуватися брала з туристів 300 тис. євро за поїздку на чемпіо- в складні юридичні процедури, які можуть перешко- нат світу з футболу, але ніхто нікуди не поїхав. І крім дити або відстрочити їх повернення на батьківщину власне факту шахрайства саме винятковий вид туро- або створити інші проблеми. ператорської діяльності став однією з підстав для по- Чисельні дослідження доводять, що злочини рушення кримінальної справи, тому що кошти були найчастіше відбуваються в місцях, де одночасно перераховані на інші потреби. наявні потенційні жертви, потенційні злочинці і так назване «працевлаштування» через туристич- сприятлива для злочину обстановка. прикладом ні агентства – ще один спосіб шахрайства. Однією з цього можуть бути: основних причин поширення такого виду явища, є 1) місця масового скупчення туристів: пасажир- економічна криза, яка вибухнула в україні після роз- ські термінали в аеропортах, морських портах, заліз- паду сРсР. зупинялися підприємства, занепало сіль- ницях, метрополітенах, транзитні зони або автобусні ське господарство і єдиним порятунком став закор- лінії між терміналами та центрами міст; великі торго- дон, куди і ринулись українські громадяни у пошуках ві центри, пляжі; місця проживання туристів(готелі, порятунку. неконтрольований потік заробітчан ринув мотелі, кемпінги); на пошуки роботи, а тим часом, користаючи момен- 2) місця підвищеної кримінальної небезпеки том, почали появлятися різного калібру та якості ту- (місця компактного проживання бідного і (або) без- ристичні фірми та агентства (звичайно, ми не говори- робітного населення, великі індустріальні райони); мо про солідні, добросовісні та достойні фірми). так, 3) місця, де панує атмосфера пригод і заборонених наприклад, на прикарпатті діють чимало турфірм, для задоволень (нічні клуби , окремі об’єкти розваг), зни- яких туристична діяльність є тільки прикриттям для жений рівень контролю з боку правоохоронних орга- здійснення злочинних дій. цей грошовитий бізнес ба- нів, де туристи швидше можуть опинитися на самоті і зується на звичайному шахрайстві. використовуючи в абсолютно незнайомій обстановці [2, с. 27]. складну економічну ситуацію, безробіття та недоско- проаналізуємо деякі злочинні прояви в сфері ту- налість правового захисту громадян, нечисті на руку ристичного бізнесу україни. правозастосовча практи- підприємці починають організовувати злочинний біз- 57 серія пРАвО. випуск 22. Частина ІІ. том 3 ♦ нес – вони пропонують роботу за кордоном, де гро- посадах і на багатьох рівнях використовують свої мадяни зазнають жорстокої експлуатації, заробляють повноваження для забезпечення захисту злочинної мізерні гроші для себе, але приносять величезний діяльності. допомога корумпованих чиновників прибуток організаторам цього «бізнесу». складова сприяла появі чисельних фірм, в тому числі і ту- частина цієї злочинної діяльності – торгівля жінками ристичних, які були лише прикриття для здійснення (здебільш з метою сексуальної експлуатації). під від- злочинної діяльності. під впливом злочинних орга- починково-туристичними вивісками стали ховатися нізацій корупція набуває форм блокування законо- представники кримінальної сфери, що займаються давства; правоохоронні органи й урядові чиновники постачанням дешевої робочої сили у будинки розпус- стають більш корумпованими; кордони між держа- ти та інші нелегальні кубла [5, с. 62]. Шляхи вербу- вою та злочинними організаціями починають сти- вання на роботу різноманітні. торговці і сутенери, що ратися. за цих обставин дуже важко перешкоджати займаються торгівлею жінками з метою сексуальної процвітанню корупції, одержанню незаконного при- експлуатації, розробили загальні методи вербування. бутку. такі випадки встановлені в ході розслідування це можуть бути оголошення про працевлаштування кримінальних справ, порушених за фактами торгівлі за кордоном, запрошення знайомих, туристичні фір- людьми в україні. схожі тенденції спостерігаються ми, мережі посередників. туристичні фірми, яких й в інших країнах [7, с. 79]. розвелось безліч – це потужний і налагоджений меха- ще одна схема-так звані «туристичні клуби».Як нізм імміграції та торгівлі людьми. небезпека виїзду правило, клієнтами клубу стають люди з високим через туристичні фірми та агентства полягає у тому, рівнем достатку та потрапляють туди через знайо- що через них оформлюються туристичні візи, які не мих. Членам клубу пропонують скласти договір на надають можливості легального працевлаштування. рік, згідно з яким, туристична фірма зобов’язується відповідальності за долі громадян, які скористували- обслуговувати родину в межах членського внеску. ся їхніми послугами, туристичні агентства не несуть. Отже клієнти одноразово платять немале суму, щоб цілий ряд українських туристичних фірм займають- потім відпочивати круглий рік, коли забажається. ся незаконним вивозом туристів, переважно, жінок, ще один нюанс – за те, що ви приведете до клубу за кордон. навіть склався стереотип, що чим фірми своїх знайомих, вам надається бонус. таким чином, більші і відомі, тим більше у них різноманітних ко- будується піраміда, перші члени якої, може й встиг- румпованих зв’язків у посольствах, на митницях та нуть відпочити один раз, але коли кількість клієнті безпосередньо із дилерами, які займаються працев- зросте разом з сумою внесків, фірма зникає. лаштуванням. у листопаді 2009 року гуБОз Мвс страхування туристів – також широке коло дії для україни спільно з фБР та спецагентами дипломатич- злочинців. кількість виданих туристам полисів зрос- ної секретної служби сША вдалося викрити злочин- ла у півтора-два рази в порівняні з минулим роком, ка- ну схему виїзду українських громадян до Америки жуть у страхових компаніях. Але наявність поліса не за офіційними візами, що добувалися шахрайським завжди гарантує безоплатне лікування за кордоном. шляхом [6,с.8]. до складу транснаціонального угру- туристи все частіше стикаються з випадками шах- пування входило понад 30 американських громадян райства як з боку працівників готелів, так й місцевих та п’ятеро українців. головною «вербувальницею» лікарів. тенденція страхового туристичного ринку є стала директорка київської туристичної компанії. такою, що більшою популярністю користуються самі вона, користуючись зв’язками в американському дешеві страховки – це вигідно самим туристичним консульстві, надавала підкупленим працівникам ам- компаніям (такі обходяться українському туристо- басади фіктивні довідки претендентів на переїзд (про ві в 2 гривні за добу відпочинку; якщо мова йде про місце роботи, зарплату, наявність нерухомості, тощо). туреччину або Єгипет, страхові виплати часто не пе- з простих українців вона ліпила «світил» науки, які ревищують 10 тис. у.є; країни шенгенської зони ви- нібито виїжджали на різні симпозіуми, конференції, магають, щоб страхові виплати компаній складали курси, які проходили у сША; займалась формуван- мінімум 30тис.євро).тому фахівці рекомендують ви- ням груп «учасників» так названих симпозіумів. доля бирати більш дорогу страховку, щоб запобігти шах- «псевдосимпозіумників» незавидна. вони попадали в райству (звичайний поліс містить, як правило, без- лапи так названої «американської сторони», скоріше ліч винятків – наприклад, ушкодження, отримані під за все, їх чекатиме депортація. час занять спортом, отруєння, невідповідний вік та з погляду правової відповідальності, важливо ви- ін.).фахівці рекомендують уважно читати текст стра- вчити й коло осіб, які займаються торгівлею людьми. хового договору і пам’ятати, що страховка покриває Як правило, у цьому виді злочинів домінують кри- тільки витрати на надання невідкладної допомоги, мінальні угруповання, які скоюють також інші зло- тривалого лікування за кордоном поліс не передбачає. чини, зокрема пов’язані з наркотиками та зброєю, Але тут можна відмітити випадки шахрайства й з боку азартними іграми, відмиванням грошей, підробкою туристів. Бували випадки шахрайства з боку туристів, документів, бандитизмом, їм не складно перемісти- коли вони намагались виїхати начебто в туристичну ти жінок до іншої країни залежно від попиту. свою подорож на відпочинок, а по факту робили операції, діяльність злочинці побудують, спираючись на роз- які запланували заздалегідь. винену практику підкупу посадових осіб. найваж- зустрічаються випадки, коли виясняється, що ливішою умовою розширення діяльності сучасних страхової компанії, яка видала страховий поліс, не работоргівців є корупція. Чиновники на керівних існує. тому варто зателефонувати за вказаним у поли 58 науковий вісник ужгородського національного університету, 2013 ♦ сі номером ще до поїздки і переконатися у тому, що туристів у помешканнях приватників, які працюють він дійсний. без спеціального дозволу. створення спецпідрозділу почастішали випадки шахрайства зі сторони пра- допомогло б раніше виявляти порушників і швидше цівників готелів. лікар, який працює в готелі, розпо- притягувати їх до відповідальності. водночас такі відає туристу, що його поліс не діє та відправляє до структури могли ділитися інформацією з податко- лікаря (за попередньою домовленістю) , який лікує вими органами (в першу чергу, про необліковані до- за готівку. суми оплати за послуги можуть бути дуже ходи), міграційними службами (про нелегалів під великі і нема гарантії, що страхова компанія пого- видом туристів) та владою (про аварійний та архі- диться їх повернути. тектурний фонди). Але каральні дії, якщо вони не таким чином, проаналізувавши способи прояву підкріплені комплексними заходами щодо створення злочинності в сфері туристичного бізнесу, ми маємо сприятливого економічного середовища і поширен- дати відповідь на питання: як її подолати? ня правової культури, не приносять ефекту. фахівці радять звертатися тільки у великі компанії, статистика говорить, що зростання кількості іно- які, по-перше, точно не «кинуть», а по-друге – клієнт земних туристів в країні може призводити до знижен- може бути впевнений, що у випадку якихось збоїв він ня числа злочинів проти особистості, але сприяти отримає компенсацію. Якщо ви все-таки звернулись зростанню злочинів проти власності громадян. крім до невеликої туристичної фірми, звичайно, необхідно того, на думку вчених, у зв’язку з певним позитив- перш за все перевірити наявність відповідних дозво- ним впливом в’їзного туризму на загальне знижен- лів, звернувши увагу на дату її видачі (відвертим шах- ня рівня злочинності, державним і муніципальним райством, як правило, займаються фірми-одноденки). органам не слід зловживати обтяженням туристів і треба звернути увагу також на компетентність співро- організацій туристської індустрії спеціальними по- бітників: як правило, шахраї набирають персонал по датками (зборами), пов’язаними із забезпеченням оголошенням і не витрачають час на його навчання. особистої безпеки у сфері туризму. витрати на це необхідно поцікавитися про наявність договору з фір- необхідно вишукувати з інших джерел. заходи гро- мою, яка вас цікавить. Якщо ви плануєте закордонну мадської безпеки у сфері туризму включають в себе поїздку, не зайве поцікавитися, чи є вони організато- заходи в області антикримінальної безпеки, протидії рами або виступають у ролі посередників. адміністративним правопорушенням у відношенні соціальна природа злочинності вимагає систем- туристів, а також інші заходи, спрямовані на зміц- ного підходу до протидії злочинам проти туристів, нення законності і правопорядку в місці тимчасово- постійної взаємодії держави та інститутів грома- го перебування туристів. дянського суспільства. примітно, що в 71% країнах Очевидно, що злочини відносно туристів за- об’єкти та визначні пам’ятки, які відвідують турис- вдають серйозного удару по іміджу і привабливос- ти, забезпечуються охороною з боку спеціальної ту- ті країни (місця) тимчасового перебування. тому ристичної поліції або служби безпеки. у більш ніж представляються цілком виправданими дії тих уря- половині таких країн ця служба є частиною держав- дів, які в інтересах розвитку туризму встановлюють ної або муніципальної поліції (Малайзія, Єгипет, жорсткі юридичні санкції щодо правопорушників, Ізраїль та ін.) на туристичну поліцію крім протидії які зазіхають на життя , здоров’я і майно туристів. злочинності у сфері туризму (включаючи наркоз- так, наприклад, в Бразилії представники влади Ріо- лочинність) покладаються також функції охорони де-жанейро, що курирують туристичну галузь, за- пам’яток культури, навколишнього середовища, на- пропонували прийняти новий закон, згідно з яким дання туристам необхідної інформації, охорони міс- максимальне покарання за злочини проти іноземців цевих етнічних груп та ін. складе 15 років позбавлення волі, тоді як зараз згідно так, наприклад, у женеві туризм становить 2.5% бразильському законодавству за грабіж можна отри- валового внутрішнього продукту, а працює в цій об- мати до 10 років незалежно від національності жерт- ласті 24000 людей. до недавнього часу туризм тут ви [2, с. 30]. розвивався дуже швидко, але різке зростання зло- необхідно зазначити позитивний внесок закону чинності в Швейцарії відлякує іноземних туристів. україни «про внесення змін до закону україни «про у зв’язку з цим, деякі країни вирішили закрити тури туризм» від 18 листопада 2003 року [8]. цей законо- в Швейцарію (наприклад, китай). з метою захисту давчий акт суттєво обновив і узагальнив понятійний туристів, з 2008 року у женеві почала працювати апарат в фактично установив нові правила надання спеціальна служба (так названі «туристичні янголи), послуг у сфері туризму. у зв’язку з прийняттям цього в обов’язки якої входить супровод та забезпечення закону зменшилась кількість ліцензованих турфірм; безпеки туристів. практично залишились тільки ті, які справді займа- в україні така служба не існує. тому було б до- ються туризмом і очікують прибутку від своєї діяль- цільно створити спеціальні підрозділи туристичної ності. в новому законі з’явився поділ на туроперато- міліції у всіх регіонах україни, які в виконували рів і тур агентів. тільки туроператор отримав право функцію організації протидії злочинності у цієї сфе- розробляти тури, укладати договори із закордонни- рі. на неї повинно покладатися організація безпеки ми партнерами та пропонувати свій продукт на рин- туристів, контроль за проведенням екскурсій особа- ку, а турагенції стали просто посередниками у реалі- ми, які не мають на це спеціального дозволу. турис- зації путівок. при цьому туроператорська діяльність тичні «силовики» мали б відстежувати поселення є винятковою, тобто в уставі компанії передбачений 59 серія пРАвО. випуск 22. Частина ІІ. том 3 ♦ тільки цей вид підприємництва. це обмеження не Ми ідемо шляхом західних турфірм (такий же по- дозволяє використовувати кошти туристів з іншою діл на турагентів та туроператорів; за якість послуг метою, і як наслідок, обмежує шахрайські дії. несуть відповідальність туроператори), клієнти яких причиною зменшення кількості турфірм є за- точно знають, що будь-яке шахрайство виключено, кріплення з 2004 року фінансове забезпечення від- і, якщо виникають будь-які проблеми організацією повідальності туроператорів та турагентів у вигляді трансферу, якістю послуг, то їм не тільки відшкодують гарантій банку чи іншої кредитної установи. Міні- витрати, але й виплатять солідну матеріальну компен- мальний розмір цього забезпечення для туроперато- сацію. все дуже просто: перш ніж приступити до ро- рів – сума, еквівалентна 20 тис. євро; для турагентів боти, кожен з туроператорів зобов’язаний покласти на – сума, еквівалентна не менше ніж 2000 євро. Як при- депозит банку певну суму (100-150 тис. доларів), яку клад, 3 тис. фірм, які до прийняття закону офіційно не має права чіпати-це гарантія того, що в разі чого займались діяльністю туроператорів, тільки 2,5 тис. фірмі буде чим розраховуватися з потерпілими клі- надавали звіт про свою діяльність. Із них 100 фірм єнтами. таким чином, можна сказати, що прийняття сплачувало 87% податків в бюджет, а із цих 100-10 цього закону в значній мірі допомогло запобіганню сплачувало 70% податків. правопорушень та деяких видів злочинів у цієї галузі. СпиСОК виКОРиСтаниХ ДЖеРеЛ: 1. Нестерова І. А. Щодо проблем формування дієвої програми детінізації відносин в сфері туристичного бізнесу / І. А. Нестерова // Підприємництво, господарство і право. Збірник статей – К. : ТОВ «Гарантія», 2010. – № 3 (171). – С. 139-142. 2. Писаревский Е. Л. Преступность в сфере туризма (криминологическая характеристика и меры предупреждения) / Е. Л. Писаревский // Российский следователь. – М. : Изд.група «Юрист», 2011. – № 6. – С. 27-31. 3. Сеньків М., Шахраї під виглядом туроператорів / М. Сеньків [Електронний ресурс].- Режим доступу : http//mia.if/ ukrnet/versii/192003/versii_fakty. 4. Арбузов О. Депутати пропонують нові схеми обману туристів / О. Арбузов [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http/http://ua.proua.com/accent/2007/04/20. 5. Політова А. С. Боротьба з сексуальною експлуатацією жінок у світі та в Україні// Вісник Луганської академії вну- трішніх справ МВС ім. 10-річчя незалежності України. Нове кримінальне і кримінально-процесуальне законодавство та завдання юридичної підготовки кадрів ОВС України. Спеціальний випуск: У 2 ч. / А. С. Політова. – Луганськ : РВВ ЛАВС, 2002. – Ч. 1. – С. 62-67. 6. Бедриковський В. «Українським паромом» до США могли потрапити убивці та терористи / В. Бедриковський // Іме- нем Закону: Громадсько-правовий тижневик. – 2009. – № 47. – С. 8. 7. Корж В. Окремі проблеми розслідування злочинів про торгівлю жінками, вчинених організованими транснаціональ- ними групами / В. Корж // Право України. – 2001. – № 4. – С. 78-80. 8. Закон України «Про туризм» : за станом на 09.02.2012 // ВВР, 2012. – № 40. – Ст. 477 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/324/95-%D0%B2%D1%80. УДК 343.4 криМінально-правовий ЗаХист рівноправності гроМадЯн Залежно від ЇХ расовоЇ, національноЇ належності аБо релігійниХ переконань: ШлЯХи вдосконаленнЯ crImINal-legal defeNce of VIolatIoN of eQualIty of cItIZeNS depeNdINg oN tHeIr racIal aNd NatIoNalIty affIlIatIoN or relIgIouS perSuaSIoNS: wayS of perfectIoN панькевич в.М., кандидат юридичних наук, доцент кафедри Вінницького торговельно-економічного інституту Київського національного торговельно-економічного університету У статті здійснено юридичний аналіз змісту Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» та його співвідношення з диспозицією кримінально-правової норми, що міститься у ст. 161 Кримінального кодексу України. Автором розглянуто окремі форми вчинення порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або релігійних переконань та вказано на необхідність узгодження їх змісту з поло- женнями вищевказаного законодавчого акту. Внесено пропозиції із вдосконалення чинного законодавства України щодо охорони рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або релігійних переконань. Ключові слова: кримінальна відповідальність, дискримінація, диспозиція кримінально-правової норми, пору- шення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або релігійних переконань, засади запобігання та протидії дискримінації в Україні. 60 науковий вісник ужгородського національного університету, 2013 ♦ В статье проведен юридический анализ содержания Закона Украины «Об основах предотвращения и противо- действия дискриминации в Украине» и его соотношения с диспозицией уголовно-правовой норми, которая раз- мещена в ст. 161 Уголовного кодекса Украины. Автором рассмотрены отдельные формы совершения нарушения равноправия граждан в связи с их расовой, национальной принадлежностью или религиозными убеждениями и указано на необходимость согласования их содержания с положениями вышеуказанного законодательного акта. Внесены предложения по усовершенствованию действующего законодательства Украины относительно охраны равноправия граждан в связи с их расовой, национальной принадлежностью или религиозными убеждениями. Ключевые слова: уголовная ответственность, дискриминация, диспозиция уголовно-правовой нормы, нару- шение равноправия граждан в связи с их расовой, национальной принадлежностью или религиозными убеждени- ями, основы предотвращения и противодействия дискриминации в Украине. The legal analysis of maintenance of Law of Ukraine «About principles of prevention and counteraction discrimination in Ukraine» is carried out in the article and his correlation with disposition of kriminal-legal norm which is contained in the article 161 the Criminal code of Ukraine. An author is consider the some forms of violation of equality of citizens depending on their racial and nationality afiliation or religious persuasions and it is indicated on the necessity of concordance of their maintenance with positions of foregoing legislative act. It outlines the ways of for perfecting the legislative, which regulations the guarding of equality of citizens depending on their racial and nationality afiliation or religious persuasions. Key words: criminal responsibility, discrimination, disposition of kriminal-legal norm, violation of equality of citizens depending on their racial and nationality afiliation or religious persuasions, principles of prevention and counteraction discrimination in Ukraine. постановка проблеми. відповідно до статті 24 залежно від їх расової, національної належності Основного закону україни не може бути привілеїв або релігійних переконань є праці відомих вітчиз- чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, полі- няних вчених у галузі кримінального права п.п. тичних, релігійних та інших переконань, статі, етніч- Андрушка, М.І. Бажанова, ю.в. Бауліна, в.І. Бо- ного та соціального походження, майнового стану, рисова, О.М. джужи, О.О. дудорова, в.к. грищу- місця проживання, за мовними або іншими ознака- ка, І.О. зінченко, О.г. колба, О.М. костенка, с.Я. ми [1]. на виконання вказаного положення в укра- лихової, М.І. Мельника, в.О. навроцького, М.в. їні створено систему нормативно-правових актів, палія, М.І. панова, А.в. савченка, в.в. сташиса, що покликані забезпечити реальність дотримання в.Я. тація, в.п. тихого, п.л. фріса, М.І. Хавроню- принципу рівноправності серед громадян україни, ка, н.в. Шепелєвої, н.в. уварової, с.с. Яценка, а іноземців та осіб без громадянства, що перебувають також зарубіжних науковців: ю.М. демидова, с.в. на території нашої держави. також з метою надій- дьякова, л.д. Єрмакової, М.п. карпушина, А.І. Ра- ного захисту принципу рівноправності законодав- рога, М.д. Шаргородського, с.ф. Шмідта та інших. цем передбачено кримінальну відповідальність за Автором статті у 2010 році була здійснена наукова порушення рівноправності громадян залежно від їх розробка цієї проблеми на рівні дисертаційного до- расової, національної належності або релігійних пе- слідження, однак зміни, що відбулися з того часу в реконань у ст. 161 кримінального кодексу україни законодавстві україни, обумовлюють подальші на- (далі – кк україни). укові дослідження в цій сфері. Разом з тим результати моніторингу Харківської Метою статті є здійснення системного юридич- правозахисної групи спільно з Асоціацією укра- ного аналізу законодавства україни, що стосуються їнських моніторів прав людини в правоохоронних забезпечення дотримання принципу рівноправності органах, Херсонським обласним фондом милосер- громадян, а також внесення власних пропозицій по дя та здоров’я, центром політичних і правових до- удосконалення кримінального законодавства украї- сліджень «сІМ» (львів), комітетом з моніторингу ни щодо охорони рівноправності громадян залежно свободи преси в криму (сімферополь) та громад- від їх расової, національної належності або релігій- ською організацією «центр правових та політичних них переконань. досліджень «дуМА», що був проведений з квітня виклад основного матеріалу. Чинний кк укра- 2011 року по квітень 2012 року свідчать про те, що їни передбачив кримінальну відповідальність за по- проблема зростання расизму, ксенофобії та злочинів рушення рівноправності громадян залежно від їх на ґрунті ненависті в україні серйозно загострила- расової, національної належності або ставлення до ся. помітно виросли кількість насильницьких дій на релігії у ст. 161 розділу V Особливої частини «зло- расовому ґрунті, мігрантофобія, ісламофобія [2, с. чини проти виборчих, трудових та інших особистих 5]. тому подальші наукові розвідки, спрямовані на прав і свобод людини і громадянина», при цьому, за вдосконалення законодавства, що передбачає кри- своїм змістом фактично трансформувавшись зі ст. мінальну відповідальність за порушення рівноправ- 66 кримінального кодексу україни 1960р., змінив- ності громадян залежно від їх расової, національної ши лише розділ Особливої частини. незважаючи належності або релігійних переконань, в світлі ре- на виявлені недоліки законодавчої конструкції [3, с. альних перспектив підписання угоди з Європей- 11-12], що обумовлювали низький рівень правозас- ським союзом про асоціацію мають наразі виключ- тосування цієї статті, в листопаді 2009 року на під- ну актуальність. ставі закону україни № 1707-VI від 05.11.2009 року стан дослідження. суттєвим внеском у теоре- відбулися лише «косметичні» законодавчі зміни в її тичну розробку проблеми кримінальної відпові- редакції [4], що, як свідчать фактичні дані, зібрані дальності за порушення рівноправності громадян громадськими організаціями з квітня 2011 року по 61 серія пРАвО. випуск 22. Частина ІІ. том 3 ♦ квітень 2012 року в україні [2], не вплинули на ефек- і навчання рідною мовою чи вивчення рідної мови; тивність боротьби з цим суспільно небезпечним яви- розвиток національних культурних традицій; свобо- щем в україні. ду пересування; підприємницьку діяльність; участь Разом з тим у вересні 2012 року в україні був при- в управлінні державними справами; судовий захист; йнятий спеціальний закон – «про засади запобігання створення культурних і навчальних закладів націо- та протидії дискримінації в україні» (далі – закону), нальних меншин; участь у діяльності міжнародних який визначив організаційно-правові засади запобі- неурядових організацій тощо [6, с. 401-402]. під гання та протидії дискримінації з метою забезпечен- встановлення прямих чи непрямих привілеїв грома- ня рівних можливостей щодо реалізації прав і свобод дян, на думку М.І Мельника, потрібно розуміти вста- людини та громадянина [5]. вказаний закон поряд з новлення, у т.ч. нормативно-правовими актами чи рі- масою позитивних моментів ввів у законодавче поле шеннями окремих службових осіб, вигод чи переваг ряд важливих термінів, зокрема, «дискримінація», у громадсько-політичній діяльності, у здобутті осві- «утиск», «позитивні дії», а також визначив форми ти і професійній підготовці, у праці та винагороді за прояву дискримінації. системний аналіз закону до- неї, у правовому захисті, у вирішенні житлових та зволяє зробити висновок про те, що його положення інших питань тощо за вказаними ознаками [7, с. 129- та терміни за своїм змістовим навантаженням корес- 130]. схожу точку зору щодо тлумачення цієї форми пондуються з частиною диспозиції кримінально-пра- порушення рівноправності громадян мають також вової норми, що міститься у ст. 161 кк україни. Од- М.А. Бєляєв та М.д. Шаргородський, л.д. Єрмакова, нак, приймаючи вказаний нормативно-правовий акт, О.ф. Бантишев та Б.в. Романюк, І.О. зінченко, М.п. законодавець не приділив, на нашу думку, належної карпушин, А.п. Бабій та інші вчені [8, с. 229; 9, с. уваги редагуванню змісту диспозиції ст. 161 кк укра- 24; 10, с. 39; 11, с. 133; 12, с. 92-93; 13, с. 294]. їни з метою уніфікації законодавчих термінів. звідси можна стверджувати напевно, що частина так, відповідно до ст. 1 закону під дискримінаці- диспозиції кримінально-правової норми, що містить- єю потрібно розуміти рішення, дії або бездіяльність, ся у ст. 161 кк україни, з метою вживання у законо- спрямовані на обмеження або привілеї стосовно давстві однакових термінів, потребує редакційних особи та/або групи осіб за ознаками раси, кольору змін. зокрема, такі форми вчинення цього злочину як шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, «пряме чи непряме обмеження прав або встановлен- статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального по- ня прямих чи непрямих привілеїв громадян за озна- ходження, сімейного та майнового стану, місця про- ками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та живання, за мовними або іншими ознаками, якщо інших переконань, статі, етнічного та соціального вони унеможливлюють визнання і реалізацію на рів- походження, майнового стану, місця проживання, за них підставах прав і свобод людини та громадянина; мовними або іншими ознаками» необхідно викласти під непрямою дискримінацією потрібно розуміти в такій редакції: «пряма чи непряма дискримінація рішення, дії або бездіяльність, правові норми або особи та/чи групи осіб за ознаками раси, кольору критерії оцінки, умови чи практика, які формально шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, є однаковими, але під час здійснення чи застосуван- статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального по- ня яких виникають чи можуть виникнути обмеження ходження, сімейного та майнового стану, місця про- або привілеї стосовно особи та/або групи осіб за їх живання, за мовними або іншими ознаками». певними ознаками, крім випадків, якщо такі дії або важливим для удосконалення законодавства, що бездіяльність, правові норми або критерії оцінки, направлено на боротьбу з порушенням рівноправнос- умови чи практика об’єктивно виправдані метою за- ті громадян, є визначення у ст. 1 закону поняття утис- безпечення рівних можливостей для окремих осіб чи ку, під яким потрібно розуміти небажану для особи груп осіб реалізовувати рівні права і свободи, надані та/або групи осіб поведінку, метою або наслідком якої їм конституцією і законами україни. є приниження їх людської гідності за певними озна- Разом з тим такі форми вчинення порушення рів- ками або створення стосовно такої особи чи групи ноправності громадян залежно від їх расової, наці- осіб напруженої, ворожої, образливої або зневажли- ональної належності або релігійних переконань як вої атмосфери. провівши співставлення змісту, який пряме чи непряме обмеження прав або встановлення вкладає законодавець у значення терміну «утиск», та прямих чи непрямих привілеїв громадян за ознака- змісту таких форм вчинення злочину, передбачено- ми раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та го ст. 161 кк україни, як «умисні дії, спрямовані на інших переконань, статі, етнічного та соціального приниження національної честі та гідності» та «об- походження, майнового стану, місця проживання, раза почуттів громадян у зв’язку з їхніми релігійни- за мовними або іншими ознаками, визначаються на- ми переконаннями» можна дійти висновку, що зазна- уковцями майже ідентично за змістом з дефініцією чені форми вчинення злочину за змістом є вужчими дискримінації та непрямої дискримінації. так, М.І. ніж поняття «утиск» та співвідносяться як частини Мельник та М.І. Хавронюк під прямим чи непря- більш широкого поняття. практично вказані форми мим обмеження прав громадян розуміють будь-які порушення рівноправності громадян стосуються та- дискримінаційні дії, що позбавляють громадян мож- кої форми дискримінації як утиск, що здійснюється ливості використовувати свої конституційні та інші винною особи з підстав належності потерпілого чи права (зокрема, таке обмеження може стосуватися потерпілих до певної національності або наявності права на: охорону здоров’я; освіту; на користування чи відсутності певних релігійних переконань. Разом 62 науковий вісник ужгородського національного університету, 2013 ♦ з тим, незрозумілою виглядає така точка зору зако- чала кримінальну відповідальність за підбурювання нодавця по відношенню до інших соціальних ознак до дискримінації, на нашу думку, є недоцільним, а людини (ознаками раси, кольору шкіри, політичних та кваліфікацію таких дій підбурювачів потрібно здій- інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного снювати, посилаючись на ст. 27 кк україни. та соціального походження, сімейного та майнового висновки. виходячи з наведеного вище, слід стану, місця проживання, за мовними або іншими зазначити, що основними нормативно-правовими ознаками), на підставі наявності чи відсутності яких актами в україні, що забезпечують попередження вона може зазнати утиску, в тому числі, приниження та протидію дискримінацію громадян україни, іно- гідності або образу своїх почуттів. тому, є очевидним земців та осіб без громадянства, що перебувають необхідність в руслі уніфікації законодавчих термінів на території україни, є закон україни «про засади введення до диспозиції кримінально-правової нор- запобігання та протидії дискримінації в україні» та ми терміну «утиск» в значенні, передбаченому у ст. кримінальний кодекс україни. зазначені норматив- 1 закону, виключивши з диспозиції словосполучення но-правові акти регламентують однорідні суспільні «умисні дії, спрямовані на приниження національ- відносини у сфері забезпечення дотримання прин- ної честі та гідності» та «образа почуттів громадян у ципу рівноправності громадян та недопущення дис- зв’язку з їхніми релігійними переконаннями». в про- кримінації, у зв’язку з чим у цих актах має міститися тивному випадку утиск громадян з підстав раси, ко- однакова юридична термінологія. льору шкіри, політичних та інших переконань, статі, з метою конструктивного спрощення частини віку, інвалідності, етнічного та соціального походжен- диспозиції кримінально-правової норми, що міс- ня, сімейного та майнового стану, місця проживання, титься у ст. 161 кк україни, та кореспондування з за мовними або іншими ознаками не буде криміналь- положеннями закону україни «про засади запобі- но караним діянням. гання та протидії дискримінації в україні» необхід- Обов’язковою для застосування правоохорон- но чинну редакцію ч. 1 ст. 161 кк україни змінити, ними органами та судом в процесі кваліфікації дій виклавши її у такій редакції: «умисні дії, спрямовані такого співучасника як підбурювача є використання на розпалювання національної, расової чи релігійної як ст.ст. 26-27 кк україни, так і законодавчого визна- ворожнечі та ненависті а також пряма чи непряма чення поняття такої форми дискримінації, як «підбу- дискримінація, утиск особи та/чи групи осіб за озна- рювання до дискримінації», під яким, відповідно до ками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та ст.1 закону, потрібно розуміти вказівки, інструкції інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічно- або заклики до дискримінації стосовно особи та/або го та соціального походження, сімейного та майно- групи осіб за їх певними ознаками. Однак, введення вого стану, місця проживання, за мовними або інши- окремої кримінально-правової норми, яка б передба- ми ознаками – караються…». СпиСОК виКОРиСтаниХ ДЖеРеЛ: 1. Конституція України : Основний Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141. 2. Захаров Є. Ю. Злочини на ґрунті ненависті в Україні [Текст] / Є. Ю. Захаров, В. М. Бацунов – Х. : Права людини, 2012. – 272 с. 3. Панькевич В. М. Кримінально-правова характеристика порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або ставлення до релігії [Текст] : автореф. дис. … на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / В. М. Панькевич ; Київський націо- нальний університет внутрішніх справ. – К., 2010 – 20 с. 4. Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо відповідальності за злочини з мотивів расової, націо- нальної чи релігійної нетерпимості : Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 5. – Ст. 43. 5. Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні : Закон України // Відомості Верховної Ради. – 2013. – № 32. – Ст. 412. 6. Мельник М. І. Розділ V Особливої частини «Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина» / М. І. Мельник, М. І. Хавронюк // Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. – 4-те вид., переробл. та доповн. / За ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – К. : Юридична думка, 2007. – С. 369-456. 7. Мельник М. І. Глава VII. Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадяни- на / М. І. Мельник // Кримінальне право України. Особлива частина : підручник [Ю. В. Александров, О. О. Дудоров, В. А. Клименко та ін.]. – Вид. 2-ге, переробл. та допов. ⁄ За ред. М. І. Мельника, В. А. Клименка. – К. : Атіка, 2008. – С. 106-162. 8. Курс советского уголовного права : В 6-ти томах / Под ред. М. Д. Шаргородского и М. А. Беляева. – М. : «Наука», 1970. – Т. 1. – 276 с. 9. Ермакова Л. Д. Иные государственные преступления. Общие понятия иных государственных преступлений. Пре- ступления против национального и расового равноправия, против обороноспособности СССР / Л. Д. Ермакова. – М. : ВЮЗИ, 1987. – 71 с. 10. Андрусів Г. В. Кримінальне право України. Особлива частина : посібник для підготовки до іспитів / Г. В. Андрусів, О. Ф. Бантишев, Б. В. Романюк. – К. : Вид. Паливода А. В., 2002. – 292 с. 11. Зінченко І. О. Розділ VІ. Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина // Кримінальне право України: Особлива частина : підручник / [Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, С. Б. Гавриш та ін.] ; За ред. проф. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – 3-тє вид., перероб. і доп. – К. : Юрінком Інтер, 2007. – С. 108-154. 12. Карпушин М. П. Ответственность за государственные преступления. Часть 2-я : Иные государственные престу- пления / М. П. Карпушин. – М. : Юридическая литература, 1988. – 131 с. 13. Бабій А. П. Розділ V Особливої частини. Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод люди- ни і громадянина / А. П. Бабій // Кримінальний кодекс України : науково-практичний коментар. Видання п’яте, перероблене та доповнене / Відп. ред. Є. Л. Стрельцов. – Х. : ТОВ «Одіссей», 2008.– С. 275-335. 63 серія пРАвО. випуск 22. Частина ІІ. том 3 ♦ УДК 343.53 Щодо криМіналіЗаціЇ та тлуМаЧеннЯ рейдерства в украЇні aBout crImINalIZatIoN aNd explaNatIoN of tHe corporate raIdS IN uKraINe політова а.с., кандидат юридичних наук, начальник відділу міжнародних зв’язків Донецького юридичного інституту МВС України У статті проаналізовано поняття «рейдерство» та запропоновано його авторське визначення. Висвітлено питан- ня кваліфікації дій «рейдерів». Запропоновано заходи щодо боротьби з рейдерством. Ключові слова: рейдер, рейдерство, кримінальна відповідальність, корпоративне право, злочин. В статье проанализировано понятие «рейдерство» и предложено его авторское определение. Отражен вопрос квалификации действий «рейдеров». Предложены мероприятия по борьбе с рейдерством. Ключевые слова: рейдер, рейдерство, уголовная ответственность, корпоративное право, преступление. The notion of a corporate raid is under analysis in the article and the author`s own deinition of this notion is given. The issues of raiders` actions qualiication is dealt with. The measures to struggle against corporate raids are proposed. Key words: raider, corporate raid, criminal responsibility, corporate law, crime. постановка проблеми. Останніми роками бо- масової інформації, а також економістами. Аналіз ротьба з рейдерством в україні загострилася, оскіль- етимологічного навантаження терміну «рейдерство», ки тісно пов’язана із силовим захопленням та погли- дозволяє дійти висновку, що воно походить від англій- нанням підприємств. ця проблема також пов’язана із ського слова «raid» та тлумачиться у двох аспектах, а відсутністю юридичного визначення поняття «рей- саме як іменник і дієслово. Якщо його розглядати як дерство» у законодавстві україни, хоча на відміну від іменник, то це означає «набіг», «раптовий напад», а нашої держави у розвинених країнах боротьба з цим як дієслово – «грабувати», «спустошувати», «робити явищем ведеться на державному рівні шляхом удоско- спроби знищити курс акцій шляхом продажу великої налення законодавства, запровадження кримінальної кількості цінних паперів». таким чином, слово «рей- відповідальності за це суспільно небезпечні діяння. дер» походить від англійського слова «raid» і означає Як свідчать дані аналітичних центрів, громад- «учасник набігу, нападу» [2, с. 593]. ських організацій та експертів інвестиційних ком- у юридичній та економічній літературі терміном паній, які переймаються питаннями рейдерства, в «рейдерство» охоплюється доволі широкий спектр україні діє кілька десятків (35-50) спеціалізованих дій: від звичайного, законного поглинання об’єктів рейдерських груп; кількість захоплень сягає 3000 власності – до відверто захоплення підприємств. на рік, а їх результативність становить понад 90%; Російський учений О.А. полушкін стверджує, що щорічний обсяг сегмента поглинань і злиття підпри- «недружнє поглинання», «корпоративний шантаж», ємств (без приватизації) перевищує 3 млрд. доларів «незаконне встановлення контролю над підприєм- сША; середньостатистична норма прибутку рей- ством» – це лише деякі синоніми рейдерства, при- дера у країні, за експертними оцінками, становить йняті в Росії. такі спроби стати основною формою близько 1000% [1]. перерозподілу власності після кримінальних 1990-х стан дослідження. питанням боротьби з рей- рр. скуповування акцій, ініціювання банкрутства, дерством як юридичної, так і з економічної точки реприватизація, силове захоплення, підробка до- зору, приділялась увага такими вченими, як М. Ар- кументів, шахрайство – усі це рейдерство. Але по- манова, О. Барановського, т. васильціва, в. глушко- няття «рейдерство» та «недружнє поглинання» по- ва, О. джужи, О. кальмана, А. кінаха, в. захмато- рівнюються недоречно [3, с. 62]. також, на думку ва, в. крутова, М. погорецького, п. пригунова, в. цього вченого, головний критерій відмінності між картавцева, А. кушнарьова, в куца, А. Орлеана, п. «недружнім поглинанням» та «рейдерством» – за- Орлова й ін. Але фундаментального, ґрунтовного і конність дій сторони, котра зацікавлена в контролі комплексного дослідження проблеми «рейдерства» над активами. дотримання законодавства – це саме щодо встановлення кримінальної відповідальності той кордон, котрий розмежовує вороже поглинання. не отримало відображення. саме цим і зумовлена Рейдерство – це протиправний, незаконний пере- актуальність теми даної статті. розподіл власності. навіть цілком законна операція тому метою цієї статті є визначення поняття стосовно поглинання активів підприємства стає рей- «рейдерство» та аналіз потреби криміналізації цих дерським актом, якщо хоча б на одному з її етапів дій у законодавство україни. застосовуються незаконні методи [3, с. 62]. виклад основних положень. поняття «рейдер- Р.А. панасенко вважає, що рейдерство – це неза- ство» постійно використовується юристами, пред- конне захоплення підприємства з метою заволодін- ставниками правоохоронних органів та засобів ня його активами та з використанням незаконних 64 науковий вісник ужгородського національного університету, 2013 ♦ методів і засобів роботи (кримінальне рейдерство) вній Раді україни відхилили вказані законопроекти. або недружнє чи вороже поглинання підприємства таким чином, проведений аналіз різних точок з використанням законних (правових) засобів тією зору щодо поняття «рейдерство» дозволяє виділити самою метою [4]. кілька підходів до тлумачення цього терміна. так, Б. грек, доводячи необхідність встановлення перша група авторів розглядає рейдерство як певний кримінальної відповідальності за рейдерство, при- вид поглинань або загарбань (захоплень) власності й ходить до висновку, що під ним необхідно розуміти використовує цей термін як узагальнюючий для ци- «напад на підприємство, установу, організацію, жиле вільно-правової і кримінально-правової характерис- або нежиле приміщення, інше майно незалежно від тики згаданого явища. друга група вчених під час форм власності, вчинене за попередньою змовою дослідження недружніх та протиправних поглинань групою осіб, поєднане із застосуванням фізичного власності не використовують термін «рейдерство», а або психічного насильства, або погрозою застосу- заміняють його іншими, такими як «жорстке погли- вання такого насильства, з використанням штучно нання», «недружнє поглинання», «поглинання з ви- створеного майнового конфлікту і підроблених або користанням незаконних методів». І, нарешті, третя інших нелегітимних документів або неправових су- група дослідників розуміє рейдерство як злочин. дових рішень для надання нападу видимості закон- на наш погляд, об’єктами захоплення рейдерів них дій, з метою протиправного заволодіння майном можуть бути не тільки державні підприємства, під- у великих розмірах або встановлення контролю над приємства державного сектору економіки, а й при- оперативним управлінням таким майном» [5, с. 43]. ватні підприємства або навіть державні органи чи ю. Челембей пише, що рейдерство в україні має майно приватних осіб. для рейдерства характерні відверто кримінальний характер, сприяє поглиблен- «кримінальні» методи захоплення чужої власності, ню корупції і поширенню корупційних схем. він ви- підробка документів, фальсифікація судових рішень, значає рейдерство як силове незаконне заволодіння знищення реєстру акціонерів, використання подвій- власністю внаслідок протизаконних дій зацікавле- ного реєстру, проведення незаконних загальних них осіб [6, с. 24]. н. гуторова підкреслює, що тер- зборів акціонерів, корумпування суддів, державних мін «рейдерство» використовується для позначення службовців різних рівнів, міністерств та відомств, фактів протизаконного захоплення підприємств [7]. представників правоохоронних органів тощо. тому на думку з. варналій та І. Мазур, під рейдер- під рейдерством слід розуміти замовлення, органі- ством слід розуміти недружнє, поза межами цивіль- зація та вчинення неправомірних дій, пов’язаних з ного законодавства, спрямоване проти волі власника, використанням прогалин у законодавстві, з метою захоплення чужого майна на користь іншої особи, захоплення майна підприємства або встановлення встановлення над майном повного контролю нового контролю над підприємством. власника в юридичному й фізичному розумінні з ви- Як справедливо зазначає Б.М. грек, «механізм користанням корумпованості чиновників та (або) із протиправного захоплення є майже «талановитим» застосуванням сили [1]. осмисленням, цілеспрямованим, комплексним за- не залишилася проблема протидії рейдерству в ходом, що забезпечується використанням значних україні і поза увагою законодавця. вперше спробу інтелектуальних та фінансових ресурсів. в ході здій- дати вичерпне визначення поняття «рейдерство» снення захоплення рейдери, зазвичай, намагаються було зроблено у 2007 році в проекті закону украї- надати своїм діям зовнішніх ознак законності, ви- ни «про внесення змін та доповнень до деяких за- користовуючи прогалини у чинному законодавстві. конодавчих актів україни щодо встановлення кримі- недосконалість законодавства, своєю чергою, обу- нальної відповідальності за захоплення підприємств мовлює як низьку ефективність системи захисту (рейдерство)», а також у проекті закону україни приватної власності, так і насамперед – практичну «про внесення змін до деяких законодавчих актів нездатність державних інститутів захистити права україни щодо недопустимості захоплення підпри- власності» [9, с. 6-7]. ємств, установ, організацій» (реєстр. № 1101 від відсутність у кримінальному законодавстві 03.12.2007) [8]. цими законопроектами було запро- україни єдиної норми, що передбачає покарання поновано встановити кримінальну відповідальність за рейдерство, становить одну з головних пере- за рейдерське захоплення підприємств і визначено шкод на шляху встановлення кримінальної від- поняття рейдерства. так, зокрема, у цьому законо- повідальності за таку суспільно небезпечне пося- проекті рейдерство трактується як замовлення та гання як захоплення підприємств. на практиці ж (або) організація нападу на підприємство, установу, майже неможливо провести розмежування між ци- організацію з метою їх захоплення, вчинені органі- вільно-правовими і кримінально-правовими від- зованою групою. носинами в цій сфері, чим із користуються рейде- Однак через окремі вади, притаманні цьому ви- ри для ухилення кримінальної відповідальності за значенню, як, наприклад, використання терміна «не- свої дії. тому при кримінально-правовому визна- законне захоплення», вказівка на організовану групу ченні рейдерства слід враховувати, що основною як суб’єкта цього злочину призвели до суттєвого об- для правильного застосування терміну є чітке уяв- меження кола діянь і осіб, які могли бути притягнуті лення про те, що слід під ним розуміти, та те, що до кримінальної відповідальності. неоднозначність диспозиція статті Особливої частини кк україни трактування дій винних осіб дали підстави верхо- повинна бути висловлена мовою і засобами кримі- 65 серія пРАвО. випуск 22. Частина ІІ. том 3 ♦ нального закону, що забезпечуватимуть ефектив- україни, як: «протидія законній господарській ді- ність та законність правозастосовчої практики. яльності» (ст. 206), «фіктивне банкрутство» (ст. відповідальність за більшість протиправних дій, 218), «доведення до банкрутства» (ст. 219), «не- що вчиняються при рейдерському захопленні, на законні дії у разі банкрутства» (ст. 221), «само- думку деяких вчених, вже передбачена чинним кк правство» (ст. 356). кримінальна відповідальність україни, тобто правоохоронні органи мають можли- передбачена і за постановлення суддею (суддями) вість притягувати рейдерів до кримінальної відпо- завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали відальності, навіть за відсутності спеціальної статті. або постанови (ст. 375), і за невиконання судово- на їх погляд, залежно від вчинюваних діянь, які у го рішення (ст. 382). за певних обставин дії щодо своїй сукупності спрямовані на захоплення підпри- насильницького захоплення підприємства можуть ємства, дії окремих осіб можуть бути кваліфіковані кваліфікуватися і як організація масових завору- за такими статтями кк україни: ст. 356 «самоправ- шень (ст. 294), і як умисне вбивство (ст. 115) чи ство»; ст. 206 «протидія законній господарській ді- інший злочин проти особи, і як злочин проти влас- яльності»; ст. 219 «доведення до банкрутства»; ст. ності, і як злочин у сфері службової діяльності та 375 «постановлення суддею (суддями) завідомо не- професійної діяльності, пов’язаної з наданням пу- правосудного вироку, рішення, ухвали або постано- блічних послуг. тобто реально дії рейдера можуть ви»; ст. 223 «порушення порядку випуску, емісії та бути припинені шляхом застосування цілої низки обігу цінних паперів» та ін. [10, с. 157]. статей кримінального кодексу україни. тому можна погодитися з думкою голови коміте- Але відповідно до закону україни від 15.11.2011 ту верховної Ради україни з питань законодавчого № 4025-VI «про внесення змін до деяких законодав- забезпечення правоохоронної діяльності в.д. Швеця чих актів україни щодо гуманізації відповідальності та інших фахівців про неналежне застосування пра- за правопорушення у сфері господарської діяльнос- воохоронними органами на практиці статей кримі- ті» [13] у кримінальному кодексі україни виключе- нального кодексу україни, які передбачають відпо- но статті 202, 203, 207, 208, 214, 215, 217, 218, 220, відальність за певні дії, що вчинюються в процесі 221, 223, 225, 226, 228, 234 і 235. цим же законом до протиправного захоплення підприємства. кодекс україни про адміністративні правопорушен- Аналіз літературних джерел дозволяє виділити ня доповнено статтями, серед яких ст. 166-17 «фік- дві юридичні позиції відносно кваліфікації діянь, тивне банкрутство». пов’язаних із незаконним захопленням підприємств виходячи з вищевикладеного, можна погодитися (рейдерства). відповідно до першої, рейдерство з думкою голови комітету верховної Ради україни з складається з різних складів злочинів, а тому його питань законодавчого забезпечення правоохоронної кримінально-правова кваліфікація попросту є комп- діяльності в.д. Швеця та інших фахівців про нена- лексом декількох складів [11, с. 23]. лежне застосування правоохоронними органами на Інший погляд, менш розповсюджений, зводиться практиці статей кримінального кодексу україни, які до необхідності виділення рейдерства в окремий склад передбачають відповідальність за певні дії, що вчи- злочину [12]. так, зокрема, одним із дієвих способів нюються в процесі протиправного захоплення під- боротьби з рейдерством може стати вдосконалення приємства. правозастосовчих механізмів. зокрема, н. гуторова, тому ми поділяємо точку зору тих вчених, які досліджуючи проблему рейдерства, дійшла висновку, пропонують доповнити кримінальний кодекс украї- що чинне кримінальне законодавство містить норми, ни нормою, яка б охоплювала комплекс дій, що уяв- які дають підстави для притягнення до кримінальної ляють рейдерство як суспільно небезпечне проти- відповідальності за дії, що входять до системи заходів правне посягання у сфері господарської діяльності. з протиправного захоплення підприємств. подальше висновок. таким чином, проблема незаконного вдосконалення кримінального законодавства у цій захоплення підприємств (рейдерства) для україни є частині має відбуватися шляхом установлення комп- дуже актуальною та вимагає вжиття негайних захо- лексу норм, які передбачатимуть кримінально-право- дів шляхом удосконалення законодавства, зокрема, ву охорону корпоративних відносин. криміналізація запровадження кримінальної відповідальності за рейдерства як окремого суспільно-небезпечного ді- рейдерські посягання. Боротьба з рейдерством має яння шляхом установлення відповідальності за його носити комплексний характер. у питанні протидії вчинення у спеціальній кримінально-правовій нормі рейдерству повинні об’єднатися влада, парламент, не вбачається доцільною, оскільки, з одного боку, бізнес, громадкість. лише таким чином можливо призведе до надмірності криміналізації, з іншого – значно скоротити кількість рейдерських захоплень створить зайві складнощі при притягненні винних до в україні. для ефективного подолання рейдерських кримінальної відповідальності, оскільки потребува- захоплень потрібно вжити таких заходів: на боці тиме доведення суб’єктивних ознак системи рейдер- власника має виступати держава і вживати дієві, ських дій у цілому, тобто умислу на протиправне за- реальні важелі щодо захисту прав власності; прозо- хоплення підприємств [7, с. 7]. рість і ефективність діяльності суб’єктів господарю- у першому випадку дії винних осіб кваліфіку- вання, які можуть зробити підприємство фактично валися за такими статтями кримінального кодексу невразливим до рейдерів. 66 науковий вісник ужгородського національного університету, 2013 ♦ СпиСОК виКОРиСтаниХ ДЖеРеЛ: 1. Варналій З. Основні передумови та шляхи подолання рейдерства в Україні [Електронний ресурс] / З. Варналій, І. Мазур. – Режим доступу : http://old.niss.gov.ua/Monitor/juli/1.htm. – Назва з екрану. 2. Словарь иностранных слов / [под ред. И. В. Лёхина и проф. Ф. Н. Петрова]. – М. : Гос. Изд-во иностр. и нац. слова- рей, 1954. – 805 с. 3. Полушкин О. А. Рейдерство: пути решения актуальных проблем / О.А. Полушкин// Закон и право. – 2008. – № 2. – С. 62-65. 4. Панасенко Р. А. Щодо визначення поняття «рейдерство» [Електронний ресурс] / Р. А. Панасенко. – Режим доступу : http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/dtr/pravo/2009_4/iles/LA409_35.pdf. 5. Грек Б. Про кримінальну відповідальність за рейдерство / Б. Грек // Вісник Національної академії прокуратури Укра- їни. – 2009. – № 3. – С. 40-46. 6. Челембій Ю. Недосконалість українського законодавства є живильним ґрунтом для українських рейдерів / Ю. Че- лембій // Вісник Української спілки промисловців та підприємців. – 2007. – № 4. – С. 24. 7. Гуторова. Н. Щодо встановлення кримінальної відповідальності за рейдество. Н. Гуторова // Юридичний радник. – 2007. – № 2 (16). – С. 6-9. 8. Законопроект «Про внесення змін та доповнень до деяких законодавчих актів України щодо встановлення кримі- нальної відповідальності за захоплення підприємств (рейдерство)» від 13.03.2007 № 3330 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.rada.qov.ua. – Назва з екрану. 9. Грек Б. М. Кримінально-правова характеристика об’єктивної сторони рейдерства та його відмінність від суміжних злочинів / Б. М. Грек // Адвокат. – 2009. – № 9. – С. 6-11. 10. Кальман О. Г. Рейдество: причини та заходи протидії / Кальман О. Г., Погорецький М. А. // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2009. – № 3. – С. 150-160. 11. Чернявський С. С. Протидія злочинним захопленням суб’єктів господарювання як виявам рейдерства [Текст] : по- сібник [С. С. Чернявський, О. Є. Користін, Я. В. Монастирський та ін.] ; за заг. ред О. М. Джужі. – К. : Київ. Нац. ун-т внутр. справ, 2009. – 60 с. 12. Камлик М. І. Рейдерство в Україні: сутність та засоби протидії / М. І. Камлик, М. А. Погорецький, В. П. Шеломенцев // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). – 2007. – № 17. – С. 69-88. 13. Закон України від 15.11.2011 № 4025-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо гумані- зації відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.rada.qov.ua.. – Назва з екрану. УДК 343.24(73) про деЯкі Школи аМериканськоЇ ЮриспруденціЇ та ЇХній вплив на ФорМуваннЯ криМінально-правовоЇ доктрини сШа aBout Some ScHoolS of amerIcaN JurISprudeNce aNd tHeIr INflueNce oN tHe formatIoN of crImINal legal u.S.a doctrINe полянський Є.Ю., кандидат юридичних наук, доцент, докторант кафедри кримінального права Національного університету «Одеська юридична академія» В статті досліджуються американські наукові школи юридичної соціології та правового реалізму в контексті передумов їхнього виникнення, основних ідеї, а також взаємних протилежностей. Автор займає доволі критичну позицію та намагається висвітлити надзвичайну теоретизацію та відірваність даних шкіл від практики, а також їхню безперспективність в порівнянні з «класичною» теорією права. Ключові слова: школи кримінального права США, соціологічна юриспруденція, правовий реалізм, процес пра- возастосування, взаємовідношення теорії та законодавства. В статье исследуются американские научные школы юридической социологии и правового реализма в контек- сте предпосылок их возникновения, основных идей, взаимных противоречий. Автор не избегает критики и пытается осветить чрезмерную теоретизацию и оторванность данных школ от практики, а так же их бесперспективность в сравнении с «классической» теорией права. Ключевые слова: школы уголовного права США, социологическая юриспруденция, правовой реализм, про- цесс правоприменения, соотношение теории и законодательства. In the article author researches scholarly trends of Sociological jurisprudence and Legal realism within the scope of the U.S. legal doctrine. The stress is done at the prerequisites of elaboration, basic concepts and contradictions. The author keeps to critical approach, demonstrates superluous theorization and isolation of these schools from practice, as well as absence of any prospects in a comparison with “classical” jurisprudence. Key words: schools of American law, Sociological jurisprudence, Legal realism, law application process, correlation of theory and law. 67 серія пРАвО. випуск 22. Частина ІІ. том 3 ♦ постановка проблеми. Американська юридич- філософії права [3; 489]. серед її основних задач на думка зазнала чимало змін протягом минулого він виокремлював забезпечення зворотного зв’язку століття. вони характерні не лише для сфери кримі- права з соціальними потребами, зміну стереотипів нального права, цілком справедливо їх можна вва- суддівської думки, вивчення реального впливу юри- жати загально доктринальними. Американські сус- дичних доктрин на соціальні відносини, а також від- пільні відносини послідовно піддавалися викликам родження віри в обґрунтоване застосування законо- історії, в тому числі громадянської війни, першої давства [3; 515]. та другої світових війн, «великої депресії» в еконо- теорія паунда про «належний напрямок юри- мічній сфері. зміна системи суспільних цінностей спруденції» майже миттєво знайшла відклик в пра- обумовлювала також переосмислення поглядів на цях іншого науковця – дж. Бінгема. в своїх стат- саме право. тях[4;109], що побачили світ в 1911-1912 роках, він в американській правовій доктрині зміна по- висував два узагальнення, які були цілком в контек- глядів щодо сутності права відбувалася далеко не сті теорії паунда. перше узагальнення стосувалося один раз. Але найбільш цікавою в даному контексті природи норм та правил, природа яких, на думку є перша половина минулого століття, коли панівні автора, була суто психологічною. Автор засуджував концепції чергувалися протягом коротких періодів схильність сучасних йому суддів шукати відповіді часу. так, «класичне» бачення права було швидко на запитання стосовно казусів правозастосування в затьмарено завдяки позитивістським течіям, спо- коментарях до законодавства, адже такі джерела, як чатку соціологічного спрямування, а потім так зва- і само законодавство, не забезпечували режиму мак- ним «правовим реалізмом», погляди прибічників симального захисту суспільних цінностей в конкрет- якого виявлялися надто спрощеними. Але ж жодна них випадках [4; 9]. з позитивістських концепцій так і не змогла втри- друге узагальнення Бінгема було невід’ємно матися в якості ідеології, в результаті чого амери- пов’язаним з першим: право вважалося ним не су- канське право і досі залишається теоретично неза- купністю правил та принципів, але «зовнішньою вершеним, при цьому такий стан речей має чимало сферою конкретних феноменів», та мало досліджу- різнопланових проявів. ватися з той же уважністю, що і інші сфери науко- Отже, метою дослідження є співставлення ідеї вого знання [5; 26]. він закликав до змін в системі основних шкіл американського права,їхній загальний юстиції з метою забезпечення загального прогресу вплив на правову доктрину, взаємозв’язок та супереч- в процесі судового правозастосування. для цього ності. при цьому об’єктом дослідження слід вважати юристи та судді мали «приділити більше уваги ви- американську правову доктрину, а предметом – кон- вченню впливу державної влади на суспільство, а кретні правові школи та їхні центральні ідеї. також наслідків та конкретних проявів такого впли- виклад основного матеріалу. соціологічна шко- ву» [6; 119]. на думку Бінгема, реалізація таких за- ла юридичної науки була започаткована в сША на дач мала забезпечити «послідовне покращення від- початку минулого століття та була пов’язана з сус- правлення правосуддя через більш збалансовані та пільно-політичними змінами в американському сус- прогресивні рішення а також обережне, «наукове» пільстві. її основні гасла закликали до врахування законодавство» [6; 120]. суспільних потреб сьогодення під час практичного Отже, паунд та Бінгем закликали до системних застосування закону. Іншим чином, сенс даної фрази змін в американському праві та намагалися відійти зводиться до ідеї превалювання суспільних потреб від класичного підходу до нього. запропонована над формальними вимогами застарілого законодав- ними соціологічна юриспруденція була новим сло- ства. Одним із засновників даної школи став Роско вом в науці, але, незважаючи на корисність та сус- паунд, для якого соціологічна юриспруденція була пільну спрямованість, її наукове оздоблення страж- «рухом в напрямку коректування юридичних прин- дало від недостатньої аргументації. досліджуючи ципів та доктрин задля потреб людства, якому вони праці паунда та Бінгема, доводиться констатувати, мають слугувати, а не навпаки»[1; 454]. так, паунд що автори лише ставлять певні завдання, які вони не був одним з тих, хто на початку минулого століття в змозі вирішити. також Бінгем більше пов’язує свої закликав юридичну спільноту відмовитися від звич- сподівання з владною вертикаллю, в той час як май- них методів винесення судових рішень на засадах же забуває про матеріальне та процесуальне право. відпрацьованих практикою підходів. в 1905 році в фактично школа юридичної соціології присвя- світлі зростання суспільного невдоволення право- тила себе суто критиці, яка майже стала самоціллю. застосуванням в судах він активно підтримував ідеї критика суддівського професіоналізму принципово побудови права на засадах чіткого розуміння елемен- пов’язувала паунда, Бінгема та О. Холмса. кожний тів соціальної та політичної науки [2; 339]. саме Р. з них намагався продемонструвати недоліки в судо- паунду належить обґрунтування «механічної юри- вому правозастосуванні та аргументації, яка вико- спруденції», яку він активно протиставляв своєму ристовувалася суддями, в контексті їхньої вірності теоретичному створінню, та яка мала уособлювати сталим правовим принципам, але у підсумку позиції в собі ригідність, нераціональність та «безсердеч- вчених розділилися. Холмс був незадоволений прак- ність» філософії права попереднього періоду. в своїх тикою суддів використовувати своє посадове стано- статтях Роско паунд проголошував створення соціо- вище, щоб виражати свої економічні упередження. логічної юриспруденції як поширеної та визначеної це цілком відповідало його тенденціям робити не- 68 науковий вісник ужгородського національного університету, 2013 ♦ численні ствердливі пропозиції в ім’я інтелектуаль- злочинності, факторів матеріального добробуту пев- ного розвитку та соціальних змін [7; 51-75]. в свою них верств суспільства, економічну та політичну та чергу, паунд та Бінгем були більше стурбовані виро- демографічну ситуацію в країні та інші. Але навряд бленням конкретних напрямків правових реформ, і в чи це можливо в практичному сенсі, і тим більше не цьому вони були ближче до принципових ідей про- зрозуміло, чи взагалі є необхідність заглядати так да- гресивізму [8; 63]. леко. з позицій ретрибутивізму, центральною метою цікавими видаються два елементи вчення па- покарання є відплата за вчинене, тому незалежно унда. так, критика, якої паунд піддавав так звану від інших факторів вона має бути реалізована. Яким «механічну юриспруденцію», носила доволі непо- тоді чином зібрані емпіричні данні впливатимуть на слідовний характер. в своїх наступних працях він покарання? відповідь на це запитання є очевидною визнавав, що припущення, якими керувалися суди в – вчинений злочин визначатиме покарання, всі інші недалекому минулому, були «дещо альтернативними фактори залишатимуться поза увагою. в контексті справи, проте так чи інакше представля- так чи інакше, але базисом соціологічної юри- ли собою ідеали судових рішень, на які має рівняти- спруденції виступили праці М. вебера, е. дюрк- ся відправлення правосуддя в певних випадках» [9; гейма, л. петражицького. також ідеї паунда були 825]. паунд також безпосередньо вказував на ситу- співзвучні з напрацюваннями Є. елріха, та г. гурвіча ації, в яких процес прийняття суддівського рішення [11], що в цілому підтверджує популярність пошуків мав складатися з «вибору сталих примірників визна- можливостей зближення суспільства з правом на по- ченого змісту» та з «механічного засвідчення відпо- чатку минулого століття. доводиться констатувати, відності фактів вимогам правових норм» [9; 825]. що період «соціологічної юриспруденції» в амери- що же стосується другого аспекту теорії судо- канському праві минув досить швидко. проте це не вого правозастосування паунда, то невідповідність означає, що школа припинила своє існування – на- ховається в значенні, яке автор приділяв інтересам впроти: вона досі актуальна в науці, як і класична індивіда в судовому процесі. Ранні праці автора юриспруденція та ін. Але активний розвиток школи піддавали критиці судову практику за надлишкову все ж таки пов’язується з діяльністю Р. паунда, та стурбованість додержанням прав індивідів, в той же певним політико-економічним станом, який існував самий час він продовжував критикувати класичну в сША в період до великої економічної депресії юриспруденцію за недостатню увагу до унікальних 30-х років. обставин кожної справи, які являли собою ціле зі- цікавою видається і відмінність соціологічної брання емпіричних феноменів [10; 334]. юриспруденції від соціології права: акцентованість Як ми можемо побачити, школа соціологічної першої на процесі правозастосування, в той час як юриспруденції виявилася надто суперечливою, а об’єктом останньої було право як феномен суспіль- сама теорія навряд чи була здатна якимось чином ного буття, його обумовленість та взаємодія зі сус- вплинути на розвиток кримінально-правової док- пільними інститутами. в результаті сфера інтересів трини в широкому її розумінні. Роско паунд прагнув соціологічної юриспруденції видалася надто звуже- досягнення прогресу в судочинстві, в основному за- ною, навіть з огляду на її певну невизначеність. вдяки розширенню меж суддівського розсуду, проте наведений вище критичний аналіз школи со- в роботах вченого важко знайти навіть такий висно- ціологічної юриспруденції в американській кримі- вок. значення школи соціологічної юриспруденції в нально-правовій науці дозволяє зробити загальний контексті кримінального права, безумовно, мало би висновок про провал ідей її творців в умовах суспіль- бути пов’язане з ідеями диференціації криміналь- но-політичних реалій. ці ідеї практично повністю ної відповідальності та індивідуалізації покаран- залишилися на папері та не мали реального впливу ня. Чи був Р. паунд правий, заявляючи на початку на американське право та процес його застосування. ХХ століття про те, що судді недостатньо врахову- надзвичайно швидкому занепаду школи сприяло і ють особливості справ, що потрапляють до них на виникнення нової течії в американській науці – реа- розгляд? на наш погляд, він помилявся. що могла лізму. так чи інакше, але дана школа отримала широ- запропонувати соціологічна юриспруденція судо- ке поширення в науці, незважаючи на її сумнівність, вій практиці? Як ми вже згадували – майже нічого, а тому потребує уважного дослідження. адже творці соціологічної школи так і зупинилися на правовий реалізм цілком акцентується на люд- стадії теоретизації. навіть якщо б вони і розробили ській поведінці, а точніше – на внутрішньому про- певні концепції суддівської поведінки, то не було би цесі прийняття рішення суддями з питань, що мають жодної можливості реалізувати їх у житті. далі, про юридичне значення. Хоча дана течія і виникла як які емпіричні данні йшлося в працях соціологів? за- протилежність соціологічній юриспруденції, але ба- вжди можна знайти чимало критеріїв, які матимуть гато що від неї успадкувала, зокрема – акцентуацію вплив на певний процес. в сучасному кримінально- на особі судді як на єдинїй, від якої залежить під- му праві використовується низка факторів, які впли- сумок вирішення справи. Але якщо послідовники Р. вають на відповідальність та покарання злочинця. в паунда розглядали особу судді в конструктивному першу чергу, це тяжкість вчиненого злочину, обста- світлі та наділяли його гіпотетичним правом вра- вини його вчинення, характеристики особи винного. ховувати необхідні емпіричні чинники при розгляді звичайно, суд можна було би зобов’язати враховува- справи, то реалісти бачили лише «темну» сторону ти також статистичні данні з динаміки певних видів дискреційності реалізації суддівської влади – від 69 серія пРАвО. випуск 22. Частина ІІ. том 3 ♦ упередженості до свавілля, які вони зводили в стан стосовно необхідності більш детального вивчення нормального положення справ. психологічних процесів, що обумовлювали при- на початку 30-х років минулого століття в юри- йняття рішень [15; 288]. дичній літературі з’явилося чимало статей, в яких з самого початку дослідження школи правового науковці та практики почали висловлювати думки, реалізму в американській науці в межах даної праці що судді виносять рішення та вироки по справах автор вважав за потрібне піддавати зазначену школу під впливом емоцій, інтуїції, власних морально- послідовній та обґрунтованій критиці. для вітчизня- етичних поглядів та бачення справедливості. Ав- ного спеціаліста в сфері права, а також для більшості тори праць піддавали творчість паунда критиці, пересічних осіб позиція правових реалістів видалася хоча і вважали його одним із своїх вчителів [12; би дикістю. відверті розповіді судді Хатчесона про 424]. виникнення правового реалізму пов’язують «відправлення правосуддя» мали би усі підстави ви- з розвитком бихевиоризму, що надавало змогу до- кликати сміх, якщо сама тема та можливі наслідки слідити поведінкові аспекти людської діяльності. подібного волюнтаризму не були би настільки сум- Більшість дослідників-»реалістів» використовува- ними. Безумовно, «правові реалісти» мали і інші ли набуті бихевиоризмом техніки доволі радикаль- обґрунтування своєї позиції, яким ми послідовно но. вони вважали, що психологія відкрила їм шлях приділимо увагу, але сама початкова ідея даної нау- до пояснення процесу прийняття рішень. Оскільки кової течії виявилася порочною. Аналізуючи наявну судді були людськими істотами, то вони природно інформацію, можна дійти таких висновків. наводя- мали приймати свої рішення відповідно до своїх чи практику деяких суддів в якості доказових при- потреб та поштовхів, і лише потім знаходили аргу- кладів, «реалісти» цілком забули про послідовність, менти для пояснення чи раціоналізації своєї пове- а також про набутки психології та ідеї бихевиориз- дінки. в 1922 році Чарльз Хейнес склав примірний му. цілком аксіоматичним є факт, що усі люди ма- перелік чинників, що впливали на поведінку суддів ють специфіку психічної діяльності, викликану як при виконанні професійних обов’язків. зокрема, генетичними, фізіологічними, а також суспільними він визначав такі фактори, як: психологічні осо- та іншими зовнішніми факторами. в психології від- бливості характеру, соціальне походження, родинні різняють низку психотипів особистостей, кожних з зв’язки та знайомства, а також ціннісну спрямова- цих типів має свій набор характеристик. Хоча спроба ність особи [13; 96]. напевно, Ч. Хейнес умисно «навішувати ярлики» була розкритикована, зокрема забув додати до свого переліку корупцію в її най- юнгом, проте в спорі з правовими реалістами дово- більш вульгарних проявах. М. Радин з цього при- диться використовувати їхні ж методи. воду також доводив, що як і будь-які людські істоти, Як і представники соціологічної юриспруденції, судді були морально уразливі та маніпулювали до- правові реалісти апелювали до емпіричних даних, казами з метою обґрунтування рішень та вироків, проте їхні припущення ніколи не підтверджували- які вони виносили по справах. Як він стверджував: ся конкретними та однозначними даними. в цьому «в процесі тлумачення статутного права судді вико- контексті доречним є вислів відомого кримінолога е. ристовували перевагу неповноти законодавства, яке феррі про те, що у представників як соціологічної, могло бути інтерпретоване дещо ширше, або навпа- так і антропологічної шкіл кримінології не було фак- ки» [14; 325]. на думку Радина, знання та професі- тичних доказів їхніх позицій, проте в них був нео- оналізм були інструментами, які надавали суддям цінений емпіричний досвід, адже вони могли судити необмежені переваги вершити «власне правосуддя» про особливості особистостей злочинців в силу гли- в формальних межах закону. на користь таких ви- бини та масштабності проведених досліджень. Але сновків свідчили навіть і зізнання самих суддів. той же феррі серед видів правопорушників виокрем- так, федеральний суддя дж. Хатчесон визнав, що лював «випадкових» злочинців, які до вчинення зло- процесуальні рішення, які він виносив по справах, чину були цілком соціалізованими членами суспіль- були суб’єктивними та спонтанними [15; 274]. на- ства та не мали ніяких «факторів» ризику опинитися віть коли судові прецеденти та звичаї визначали по інший бік закону. дане визнання вже ставить під майбутнє рішення, суддя Хатчесон припускав зна- питання можливість прогнозування злочинної пове- чення випадкових факторів: «більше чи менше, дінки, про що в свій час писали вітчизняні науковці рішення виносилися по принципу підкидання мо- дагель та сахаров. це ставить під сумнів питання нетки» [15; 278]. у своїх відвертостях суддя дійшов можливості застосування ефемерних емпіричних надто далеко – він не соромився викривати «спе- даних в питаннях механізму професійної поведінки цифіку» ходу суддівської думки: «…коли справа суддів під час розгляду справ. в цілому ж бихеви- складна та незрозуміла, я даю волю своєму уявлен- оризм та ідеї скіннера згодом довели свою нежит- ню та чекаю моменту просвітлення – інтуїтивної тєздатність, що також автоматично руйнує і значну думки, яка блискавично приходить сама собою та складову фундаменту школи правового реалізму. висвітлює зв’язок між сутністю справи та необхід- слід зробити акцент на ще одній цікавій рисі «ре- ним рішенням по неї» [15; 278]. слід зазначити, що алістичного» вчення: його апологети здебільше за- суддя Хатчесон вважав свій підхід єдиним вірним ймалися дослідженням механізму обрання рішення з позицій практики, тобто приймав реальність за суддями, проте питання можливості впливу на цей єдину можливу необхідність. він навіть пропону- механізм та кінцевий результат його діяльності за- вав підвищити увагу юридичних освітніх програм лишалося поза увагою. такий стан речей позбавляв 70 науковий вісник ужгородського національного університету, 2013 ♦ дану наукову течію практичного сенсу, а бурхливу горію, відповідно до змін у суспільних відносин та «наукову» діяльність її прибічників зводив у статус сьогоденних потреб суспільства. самоцілі. до речі, правовий реалізм з самого початку Отже, ллевелін був змушений змінити свою по- поділяв ідеї агностицизму, адже в якості об’єкту до- зицію з радикальної на більш помірковану. також він слідження мав те, що не може бути пізнаним, а на відмовився від твердження про знецінення права та що не може ефективно здійснюватися вплив. в ре- нівелювання його значення в процесі практичного зультаті єдиний набуток даної школи реалізується застосування у судах [18; 1237]. визнавши його жит- в виробленні ідеї, яку ми назвемо принципом «пра- тєву необхідність, ллевелін зруйнував основну ідею вової анархії». Реалізм, по суті, позбавляв право та правового реалізму, так як повернувся до «стандарт- правову доктрину практичного сенсу. Якщо судді них» ідей єдиної провідної ролі букви та духу закону керуються не джерелами права, а лише особистим в процесі правозастосування. переконанням, то навіщо право взагалі? виходячи з незважаючи на необхідність поступитися авто- таких шокуючих припущень, дійсно можна дійти ви- ритетом, школа американського правового реалізму сновку про зайвість юриспруденції як такої. звичай- міцно закріпилася на своїх позиціях і в наш час зали- но, «реалісти» не виказували настільки радикальних шається доволі популярною серед науковців. перша ідей, але напрямок їхньої думки був цілком визна- половина ХХ століття в сША тісно пов’язується з ченим. також і певна еволюція їхніх поглядів мала так званим прогресивізмом, який, по суті, лише від- місце: згодом їхні заяви стали менш категоричними, дзеркалював технологічний, науковий та суспільний відбувалися і внутрішні протистояння на підставах розвиток в даний період часу. І хоча прогресивізм розходження у позиціях. так чи інакше, але право- розуміється американцями в значно ширшому сенсі, вий реалізм і досі непогано себе відчуває на просто- але його вплив на розвиток права в значному ступені рах американського права, в той час як його осно- проявився в хаотичній зміні наукових підходів, зако- ва – бихевиоризм – вже давно втратив свою вагу в нодавства та практики правозастосування. для про- психології. гресивно налаштованих дослідників стало типовим в першій половині 30 років минулого століття захоплюватися новими ідеями, які не пройшли необ- протистояння між школами соціологічної юриспру- хідної апробації. денції та правового реалізму набуло ескалації. так, висновки. нажаль, приходиться підвести сум- ідейні творці реалізму ллевелін та френк піддали ний підсумок «наукових дивидентів» від праць апо- суворій критиці ідеї Р. паунда [16; 207-213]. його логетів зазначених наукових напрямків. Якщо мак- відповідь не заставила на себе довго чекати, і в стат- симально спростити, то соціологічна юриспруденція ті «виклик реалістичній юриспруденції» він висту- була представлена суто релятивістськими поглядами пив з контраргументами. Майже одразу його виступ про вплив соціальних чинників на процес правозас- був підтриманий М. Адлером, який звинуватив про- тосування. Разом з тим, механізм їхнього врахуван- понентів френка, зокрема г. Оліфента, Х. Інтему, а ня не був запропонований. Іншою мовою, теорія не також і дж. Бінгема в «сліпій впевненості в тому, що мала змоги перетворитися на практику. правовий наука носила суто імперичний характер та була у тіс- реалізм фактично визнавав дискреційність, необме- ному взаємозв’язку із реальністю» [17; 92]. женість та неконтрольованість суддівської влади під в статті «дещо реального про Реалізм» ллевелін час здійснення правосуддя, в результаті дана школа виступив з конструктивною відповіддю та намагав- також була неспроможна запропонувати будь-які ся навести підсумок ідейним відмінностям соціоло- практичні кроки, крім простої констатації спірних гічної юриспруденції та правового реалізму. не без припущень. так чи інакше, аргументи представни- допомоги френка йому вдалося визначити не менше ків кожної з зазначених шкіл не здатні переконати. двадцяти сучасних йому «реалістів», систематизува- І навіть раціональне насіння «реалізму» є потенцій- ти їхні погляди та показати, що критика прихильни- но небезпечним, адже ставить під сумнів законність ків соціологічної юриспруденції була безпідставною правозастосування, гіпотетично перетворюючи цей [18; 1226]. втім, скоріше це була лише спроба спрос- процес на волюнтаристську діяльність окремих осіб. тувати критику, проте ціною поступлення своєю ка- все ж таки «класична юриспруденція» впевнено збе- тегоричною позицією. також автор визнав і єдність рігає свої позиції, в тому числі в американській на- основних постулатів правового реалізму та соціо- уці, адже є найбільш раціональною та життєздатною логічної юриспруденції – концепції «закону у русі», системою знання, виробленою часом та перевіреною за якою законом слід було розуміти динамічну кате- в різних суспільно-політичних умовах. СпиСОК виКОРиСтаниХ ДЖеРеЛ: 1. R. Pound. Liberty of contract. 18 Yale Law Journal. 424-483 (1909) 2. R. Pound. Do we need a philosophy of Law? 5 Columbia Law Rev. 320-373. (1905) 3. R. Pound. The scope and purpose of sociological jurisprudence. 25 Harvard Law Rev. 461-523 (1912) 4. J. Bingham. What is the Law? 11 Michigan Law Rev. 99-134 (1912) 5. J. Bingham. The nature of legal rights and duties. 12 Michigan Law Rev. 20-45 (1913) 6. J. Bingham. What is the Law? 11 Michigan Law Rev. 99-134 (1912) 7. Cf. White. The rise and fall of Justice Holmes. 39 University of Chicago Law rev. 37-74 (1971) 8. White. The social values of Progressivists. 70 South Atlantic Q. 59-98 (1971) 9. Pound R. The theory of Judicial decision. 36 Harvard Law Rev. 801-884 (1923) 10. R. Pound. Do we need a philosophy of Law? 5 Columbia Law Rev. 320-373. (1905) 71 серія пРАвО. випуск 22. Частина ІІ. том 3 ♦ 11. Cotterrell, Roger (1992). The Sociology of Law : An Introduction. 2nd edn. Oxford: Oxford University Press. 12. Purcell. American jurisprudence between the wars. 75 Am. Hist. Rev. 417-455 (1969) 13. Ch. Haines. General observations on the effects of personal , political and economic inluences in the decisions of judges. 17 Illinois Law Rev. 90-119 (1922) 14. M. Radin. Theory of judicial decision: or how judges think. 11 A.B.A.J. 303-341 (1925) 15. G. Hutcheson. The judgment intuitive: the function of the “hunch” in judicial decision. 14 Cornell L.Q. 271-298 (1929) 16. J. Frank. Law and modern mind. (1930). 17. M. Adler. Legal Certainty. 31 Columbia Law Rev. 87-129 (1931) 18. Llewellyn. Some realism about realism – Responding to Dean Pound. 44 Harvard Law Rev. 1216-1250 (1931) УДК 343.9 інституціоналіЗаціЯ торгівлі лЮдьМи Як ЗаконоМірний наслідок правового нігіліЗМу tHe INStItutIoNalIZatIoN of HumaN traffIcKINg aS a Natural coNSeQueNce of legal NIHIlISm раковська Ю.в., кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри загально-правових дисциплін Черкаського факультету Національного університету «Одеська юридична академія» Стаття присвячена одному із зовнішніх проявів більш складного процесу – деформації правової культури, а саме правовому нігілізму. Загрозливий потенціал правового нігілізму проявляється в стимулюванні інституціоналі- зації протиправних соціальних практик, зокрема і торгівлі людьми. Нігілістичний світоглядний комплекс є основою поширення протиправної соціальної практики експлуатації людини людиною. Ключові слова: правовий нігілізм, торгівля людьми, інституціоналізація, протиправна соціальна практика, пра- вова культура. Статья посвящена одному из внешних проявлений более сложного процесса – деформации правовой культу- ры, а именно – правовому нигилизму. Угрожающий потенциал правового нигилизма проявляется в стимулировании институционализации противоправных социальных практик, в том числе и торговли людьми. Нигилистический ми- ровоззренческий комплекс является основой распространения противоправной социальной практики эксплуата- ции человека человеком. Ключевые слова: правовой нигилизм, торговля людьми, институционализация, противоправная социальная практика, правовая культура. This article is devoted to one of the external manifestations of a more complex process – the strain of legal culture, namely to legal nihilism. The threatening potential of legal nihilism is manifested in encouraging institutionalization of illegal social practices, including human traficking. Nihilistic worldview is the basis of spreading social practice of illegal exploitation of people. Key words: legal nihilism, human traficking, institutionalization, wrongful social practice, legal culture. постановка проблеми. правовий нігілізм пред- слідком правового нігілізму є злочинність у її найріз- ставляє загрозу для самозбереження та самовідтво- номанітніших формах. Окремим аспектам існування рення суспільства й держави через спотворення пра- та поширення правового нігілізму в сучасних умовах вової культури і правової свідомості громадян. присвячені праці таких вчених, як: к. в. вишневець- деформовані моральні цінності лежать в основі кий, е.А. долгова, Б. с. ерасов, н.л. назарова, е. смо- поведінки значної кількості людей, а тому законо- трицький, д.в. столяренко, М.О. Хазамов та інші. мірно, що й сама поведінка оцінюється та виправдо- для українського суспільства виникла гостра вується з точки зору моралі чи квазіморальних цін- необхідність зміни ставлення громадян до права як ностей, а не з позицій формального права. правовий регулятора суспільних відносин, що потребує акти- нігілізм – основа неправових соціальних практик, вацій дій як теоретиків, так і практиків різних галу- кримінальних та напівкримінальних форм заробітку зей права. Оскільки тривале відчуження держави від й збагачення. наслідком такої ситуації є допусти- громадян та суспільства зумовило негативний вплив мість, а в деяких випадках і «виправдовування» екс- протиправних соціальних практик на поведінку лю- плуатації людини людиною в ХХI столітті. дей й провокує антисуспільну поведінку останніх. стан дослідження. негативному впливові право- тому метою даної статті є дослідження право- вого нігілізму на сфери суспільного життя присвячені вого нігілізму як чинника інституціоналізації проти- праці науковців різних галузей права. Яскравим на- правного соціального інституту – торгівля людьми. 72 науковий вісник ужгородського національного університету, 2013 ♦ виклад основного матеріалу. Існування пра- гулятори заміщуються квазіринковими і правова со- вової держави передбачає буття дієвого права, яке ціалізація не може подолати розчарування людей у представляє соціальну цінність в суспільстві. Реалії праві, яке є наслідком незадоволеності державою, ж українського життя диктують дещо іншу систему як правовим гарантом, так і тим, що реальними пра- соціальних цінностей, яка закладена в основі укра- вами володіють «гроші». правовий нігілізм, цинізм їнської й правової культури зокрема та формується молоді проявляється в запереченні цінності законів, внаслідок девальвацій традиційних цінностей, а від- вони вважають, що закони не є обов’язковими в їх так й демонструють квазіморальні моделі поведінки. реальному екзистенціальному житті [3, c. 59]. пра- специфіка правової культури сучасної україни во не є соціальною цінністю для громадян, оскільки характеризується повальним правовим нігілізмом, іноді не може забезпечити навіть елементарних по- який нерідко набуває зухвалих форм, що виявляєть- треб і захистити їх. ся у протиправній поведінці громадян. «Реальна» на відміну від домінуючої думки більшості укра- правова культура все більше набуває негативних ха- їнського населення, яке у своїй практичній діяльнос- рактеристик з «домінуванням емоційної складової, ті підтримує ідеї правового нігілізму – принижуючу слабкістю й невиразністю інтелектуального начала, роль та значення права у регулюванні суспільних коли ірраціоналізм духовного пошуку «надправа» відносин, є частина населення, яка зацікавлена у «ді- перевищує юридичну раціональність» [1, с. 50]. в євості» права. так, право є цінністю для представни- таких умовах «право» втрачає здатність бути дієвим ків влади, оскільки дає їм можливість не лише утри- регулятором суспільних відносин, механізмом за- мувати владу, а й доступ до ексклюзивних правових хисту людини в суспільстві, а його місце займають інструментів, які забезпечують їхнє матеріальне індивідуальні чи групові квазіморальні установки, процвітання. вони в рамки закону «заганяють» нор- цінності, інтереси. ми, які за своєю суттю не є правовими, оскільки на- Моральний рівень молоді та всього суспільства правлені на захист та забезпечення інтересів окремої 30-40 років тому був незрівнянно вище сьогодніш- категорії громадян, а не всього суспільства. нього. при нестримній критиці радянського минуло- симбіоз думок щодо права (з одного боку – люди, го україни якось забувається, що закони, наприклад, які не вважають право соціальною цінністю, яке за- більшою мірою виконувалися добровільно і усвідом- хищає їхні права, а з іншого – люди, які є творцями лено, а досягнення радянської юридичної науки, зо- права та створюють норми лише для власної вигоди) крема, в області закріплення і практичного втілення призводить до домінуванні в суспільстві протиправ- соціально-економічних прав визнають у всьому світі. них соціальних практик. зрештою, затяте заперечення свого історичного ми- за таких умов протиправні соціальні практики нулого – це не що інше, як різновид того ж нігілізму займають панівні позиції та набувають характеру [2, c. 6]. небезпечний характер правового нігілізму тотальності, зокрема, коли експлуатація людини лю- полягає в тому, що він стає віховою ознакою право- диною не викликає належної оцінки не тільки збоку вої соціалізації української молоді. незважаючи на суспільства, але й правоохоронних органів: «проти- спроби виховання молоді на засадах легітимності, правні дії отримують неадекватну, нігілістичну оцін- реальність українського буття диктує інші правила: ку, викликаючи не осуд, а повне або напівзасуджу- відсутність процесуальної справедливості у процесі вальне схвалення й навіть захоплення» [1, c. 51-52]. взаємодії з правоохоронними органами; негативний Інструментальний тип особистості з нестійкою приклад батьків у ставленні до права та його припи- установкою на правомірну поведінку, залежно від сів; оцінка права як соціально несправедливого, яке співвідношення витрат і ризиків є характерним як не відповідає вимогам необхідним для захисту права для торгівців людьми, так і для їхніх жертв. і свобод громадян, забезпечення справедливості; до- на думку к. в. вишневецького, головним факто- мінування індивідуальних інтересів над суспільни- ром віктимізації є стійка тенденція до антисоціальної ми, криміналізація суспільства. поведінки, коли важко побачити різницю між злочин- правовий нігілізм підсилює негативні тенденції цем та потерпілим, якщо вони вдвох походять з маргі- та явища в соціальній, правовій, політичній сферах нального середовища й у них майже однакові особис- життя країни та сприяє зростанню злочинності. пра- тісні деформації та стереотипи поведінки [4, c. 212]. вовий нігілізм є тільки одним із зовнішніх проявів в умовах індустріального суспільства, а осо- більш складного процесу – розпаду правової культу- бливо – постіндустріального, коли панує атомізація ри та набуття нею нових негативних рис. особистості, анонімність комунікацій, неминуче сучасна молодь не вважає право соціальним ав- втрачається прозорість, а отже, – і моральна чистота торитетним інститутом, не асоціює його з соціаль- людських стосунків. людина стає «річчю в собі» для ною цінністю, яка представляє необхідну модель суспільства. кожен відомий лише частково і одно- поведінки людини в суспільстві, а тому залежно від боко: як випадковий зустрічний (на вулиці, у тран- поглядів певних соціальних груп і залежить наві- спорті, магазині, лікарні), як сусід, член сім’ї, колега. ювання, пропаганда певного типу поведінки людини за таких умов відкривається простір для моральної або ж маніпулювання нею. деградації та злочинності під гаслом «не спійманий «Молодь стала вважати, що в нашому пострадян- – не злодій»! людина стає загубленою в натовпі, від- ському суспільстві все визначає не влада, а гроші, а чуженою від конкретного людського співтовариства відтак відбувається деетатизація права: правові ре- (громади, комуни, племені), руйнуються традиції і 73 серія пРАвО. випуск 22. Частина ІІ. том 3 ♦ спосіб життя, на що впливають спокуслива реклама, метами, що активно нав’язуються й рекламуються заздрість та фрустрація, схильність упадати у стан засобами масової інформації. деморалізації, що переходить в аморальність. Якщо подолання правового нігілізму, стереотипів про- помножити соціальний дискомфорт на духовну де- типравної поведінки й інституційне закріплення градацію, утрату сенсу, а отже, – і цінність життя, то правової державності повинно супроводжуватися дивуватися криміналізації суспільства не доводить- формуванням у суспільній свідомості позитивних ся. незрозумілість цілей породжує нерозбірливість правових цінностей, які складуть ідеологічне ядро засобів для їхнього досягнення [5]. соціального порядку і його мобілізаційний потен- посттрансформаційний стан сучасного україн- ціал, стануть основою реінтеграції суспільства та ського суспільства cупроводжується кризою соці- його безпеки, розширення сектора громадянського етальних цінностей, втратою аксіологічної єдності суспільства, стане опосередкованою ланкою у вза- й тенденціями аномії, породжують зростання деві- єминах держави та її громадян [1, c. 51]. антного сектора соціальної поведінки. формується причини правового нігілізму присутні в соціумі нігілістичний світоглядний комплекс, що включає постійно та для кожного періоду його розвитку ма- відкидання позитивних ціннісно-орієнтованих со- ють свої специфічні характеристики. в науковій лі- ціальних проектів, масову резиґнацію і пасивність, тературі панує думка, що причиною правового нігі- тягу до самодеструктивних і ескапістських поведін- лізму є нерозвиненість інформаційного середовища, кових моделей, слабкість соціального засудження і для усунення цього явища пропонують розвивати неправових практик. поширення правового нігіліз- свободу слова, активувати розвиток інформаційних му є елементом цього комплексу і знаходиться з ним технологій тощо [7, c. 18]. при цьому необхідно в органічному зв’язку [1, c. 51]. пам’ятати, що засоби масової інформації відіграють у поведінці торгівців людьми та їхніх жертв про- далеко не останню роль у формуванні правової сві- являється активна форма правового нігілізму, коли домості та громадської думки. усвідомлення та ро- ті та інші усвідомлено порушують приписи права, зумна реалізація цієї відповідальної місії є одним з виправдовуючи свою поведінку протиправною пове- основних напрямів пропаганди правової свідомості. дінкою більшої частини суспільства при досягненні держава зобов’язана попереджати кожного та забезпеченні власних інтересів та потреб. Інколи суб’єкта права про те, які небезпеки в юридичній жертви торгівлі людьми навіть не усвідомлюють сфері та який є досвід у вирішенні й ліквідації по- факт вчинення щодо них протиправних дій, а тим тенційних конфліктних ситуацій і загроз, що можна паче не можуть на належному рівні захистити свої назвати станом правової інформованості населення. права й інтереси, що обумовлено відсутністю право- навпаки, правова невизначеність – це стан, коли вої грамотності (пасивна форма правового нігілізму). суб’єкт не може передбачати майбутнє і не може загрозливий потенціал правового нігілізму по- обрати лінію своєї поведінки, яка б запобігала на- лягає в тому, що він стимулює інституціоналізацію станню для нього чи інших суб’єктів небажаних на- протиправних соціальних практик, зокрема і торгів- слідків. правова інформованість у такому ключі ро- лі людьми. вона розглядається як протиправний со- зуміється як відомості й знання про чинне право та ціальний інститут, що підміняє формальні соціальні способи його реалізації [2, c. 18]. інститути суспільства шляхом виконання функцій, необхідно пам’ятати, що високий рівень право- що пов’язані із забезпеченням життєвоважливих по- вої інформованості громадян залежить не тільки і треб людей у вільному пересуванні, здобутті освіти, не скільки від них самих, їх активності у вивченні працевлаштуванні, отриманні належного рівня заро- діючих норм права, але і від ряду об’єктивних об- бітної плати, відпочинку тощо. ставин, до яких можна віднести: відкритість, доступ- формування споживчого способу життя, у межах ність офіційних джерел права для всіх громадян та якого накопичення матеріальних цінностей – осно- інших зацікавлених осіб; чіткий й зрозумілий для ва самоствердження особи, а також поширення рин- осіб, які не мають юридичної освіти, стиль викладу кової моделі та механізмів стосунків між людьми нормативно-правових приписів; можливість отрима- безпосередньо впливають на зростання масштабів ти кваліфіковану юридичну допомогу [2, c. 18-19]. торгівлі людьми. поведінку осіб, які залучені до від якості світогляду людей, єдності суспільства в цього злочину, вважають соціально прийнятною, ви- ставленні до позитивних загальнолюдських цілей та правданою й навіть необхідною та неминучою. жит- цінностей залежить соціальна безпека держави. до- тєвим кредо і характеристикою масової свідомос- сягнути її можливо тільки завдяки поступовим змінам ті стала аксіома – досягнути матеріального статку направленим на повернення довіри населення до дер- будь-якою ціною. жави за допомогою поміркованих правових механізмів. прагнення до грошової винагороди як всеохо- подолання правового нігілізму та, як наслідок, плюючої культурної мети суперечить ціннісним обмеження впливу кримінальних практик на сус- орієнтирам багатьох поколінь «радянських» людей, пільне життя – об’ємний, безперервний процес, – пише Б. ерасов [6, c. 107]. пов’язаний з повним або частковим подоланням де- Будь-які спроби підвищення рівня культури на- формацій у структурі економіки, зміцнення соціаль- селення зводяться нанівець у зв’язку з відсутністю ної, політичної стабільності, корекції життєвої по- в людей законних способів досягти бажаного резуль- зиції та поведінки членів суспільства через систему тату, забезпечити власні матеріальні потреби пред- морально-правового виховання [8, c. 364]. 74 науковий вісник ужгородського національного університету, 2013 ♦ Обмеження деструктивного впливу правового нігі- людьми у різних її проявах, а також адекватна правова лізму на поведінку людей сприятиме деінституціона- реакція з боку правоохоронних та судових органів є лізації протиправних соціальних практик. так, осуд- важливими кроками на шляху до зменшення кількості не, застережливе ставлення суспільства до торгівлі випадків ганебної експлуатації людини людиною. СпиСОК виКОРиСтаниХ ДЖеРеЛ: 1. Хазамов М. О. Правовой нигилизм в ракурсе проблем социальной безопасности / М. О. Хазамов // Теория и практи- ка общественного развития. – 2005 – № 1. – С. 49-53. 2. Долгова Е. А. Правовой нигилизм в современной России: причины распространения и пути преодоления / Е. А. Долгова // Тр. СГА. – 2010. – № 12. – С. 5-20. 3. Столяренко Д. В. Правовой нигилизм и правовая социализация современной молодежи: социально-философский аспект / Д. В. Столяренко // Теория и практика общественного развития. – 2012. – № 4. – С. 57-61. 4. Вишневецкий К. В. Криминогенная виктимизация социальных групп в современном обществе : монография / К. В. Вишневецкий ; под редакцией С. Я. Лебедева. – Москва, 2010. – 295 с. 5. Смотрицкий Е. Глобализация и люмпенизация : социальные корни преступности [Электронный ресурс] / Евгений Смотрицкий. – Режим доступа : http://n-t.ru/tp/br/gl.htm. 6. Ерасов Б. С. Глобальный хаос и криминал как продукт крушения цивилизационного устроения / Б. С. Ерасов // Те- невая экономика и политическая коррупция в обществах переходного типа (афро-азиатские страны и Россия). Вып. 1 / [Л. В. Гевелинг, К. Л. Майданик, С. П. Глинкина и др.]. – М. : ЦСПИ, 2001. – С. 99–122.с. 7. Бекетова Ю. Б. Дееспособность правосудия – гарантия ликвидации правового нигилизма / Ю. Б. Бекетова // Право и безопасность. – 2005. – № 3. – С. 18. 8. Назарова Н. Л. Правовой нигилизм как особенность правового сознания в современной России: Власть и право / Н. Л. Назарова // Вестник Нижегородского университета им. Н. И. Лобачевского: Власть и право. – Нижний Новгород : Изд-во ННГУ, 2003, Вып. 2 (7). – С. 362-365. УДК 343.9 Загальне понЯттЯ криМінальноЇ детерМінаціЇ та детерМінаціЯ вулиЧноЇ ЗлоЧинності tHe geNeral coNcept of crImINal determINatIoN aNd determINatIoN Street crIme стасенко в.і., здобувач Харківського національного університету внутрішніх справ У статті розкривається поняття кримінальної детермінації. Причини вуличної злочинності розділені на біологічні (генетичні) та соціальні. Приведені думки вчених щодо кожної концепції причин злочинності. Наведені основні де- термінанти вуличних злочинів, проаналізовано соціальні умови життя суспільства. Значну увагу приділено мотива- ції вуличної злочинної поведінки неповнолітніх, а також впливу на них дорослих злочинців. Ключові слова: вулична злочинність, детермінанти, злочин, соціальні умови життя, криміногенні риси людей. В статье раскрывается понятие криминальной детерминации. Причины уличной преступности разделяются на биологические (генетические) и социальные. Представлены мнения ученых по каждой концепции причин пре- ступности. Приведены основные детерминанты уличных преступлений, сделан анализ социальных условий жизни общества. Значительное внимание уделено мотивации преступного поведения несовершеннолетних на улице, а также влияния на них взрослых преступников. Ключевые слова: уличная преступность, детерминанты, преступления, социальные условия жизни, криминогенные качества людей. The concept of criminal determination is provided in the article. The street crime causes are divided into biological (genetic) and social types. The scientists’ points of view on the each concept of crime causes are presented. The main determinants of street crimes are provided, as well as analysis of the conditions of social life is conducted. Considerable attention is given to the motivation of criminal behavior of juveniles in the street, and the impact of the adult offenders is researched too. Key words: street crime, the determinants of crime, the conditions of social life, criminogenic personal characteristics. постановка проблеми. Більшість факторів зло- ті, синтез різних теорій у сфері протидії злочинності чинності та заходів їх локалізації людям відомі, є тим перспективним напрямком, який дозволить по- проте створити систему впливу на злочинність, яка слідовно усувати чи блокувати, як вуличну злочин- позбавила б суспільство від всіх причин і умов анти- ність так і злочинність в цілому. соціальних проявів, а також блокувала б кримінальні стан дослідження. фундаментальною базою для схильності невиправних, не вдалося ще нікому. Але дослідження розглянутих питань послужили праці виявлення та вивчення всіх детермінант злочиннос- відомих науковців гришина О.М., зелінського А.ф., 75 серія пРАвО. випуск 22. Частина ІІ. том 3 ♦ кузнецової н.ф., курила в.І., Михайлова О.Є. та ін- а) економічні причини і умови: причини – пси- ших авторів, в яких досліджувались питання причин хологія здирництва, паразитизму, злиднів; умови – та умов злочинності, у тому числі злочинності у гро- помилки у стратегії й тактиці економічних реформ, мадських місцях. проте, проблема вивчення детер- приватизації, банківській системі та акціонуванні, мінант сучасної вуличної злочинності залишається виробничій сфері, сфері споживання і податковій не до кінця вивченою. системі, безконтрольність, безкарність; Метою і завданням статті є визначення поняття б) причини і умови кримінальної агресії: причи- «детермінація», «детермінанти», а також виявлення, ни – психологія агресивності корисливої, побутової, дослідження причинності і детермінації вуличної націоналістичної та сексуальної; умови – безконтр- злочинності. ольність обігу зброї і наркотиків; пропаганда культу виклад основного матеріалу. вулична злочин- насилля, порнографії, проституції, відсутність ефек- ність пов’язана з безліччю явищ, умов, процесів. з тивної ранньої профілактики; них причинами є лише ті, які породжують та від- в) причини і умови кримінальної необережності: творюють злочинність на вулицях, так звані детер- причини – психологія легковажного ставлення до мінанти. детермінація (від лат. determino – визна- дотримання вимог громадської безпеки; егоїстично чати, зумовлювати) – найбільш загальна категорія, недбале задоволення власних інтересів, умови – не- що характеризує залежність одних явищ, процесів доліки в матеріальному, технологічному, організа- і станів від інших, свідчить про зв’язок між речами ційному, правовому забезпеченні особистої та гро- та явищами. відповідно: детермінант – визначаль- мадської безпеки. ний, обумовлюваний, детермінувати – визначати, г) правові причини і умови: причини – психо- обумовлювати; детермінація – процес визначен- логія правового нігілізму, правової легковажності ня, обумовлення [1. ст. 181]. коли говорять про де- та правового безкультур’я; умови – недосконалість термінізм, то мають на увазі визнання загального законодавства; прорахунки в праві, неефективність взаємозв’язку, взаємодії всіх речей, об’єктів, явищ правового виховання, неефективність громадської і процесів. причому тут поки не виділяються різ- профілактики, неефективність ранньої профілакти- ні види взаємозв’язків, хоч їх налічується більше ки на стадії правопорушень [3. ст. 70]. трьох десятків. просто говорять про детермінанти, вчені нАвс україни вважають, що загальними або «обставини». слово «обставини» вживається як причинами злочинності є соціальні суперечності, об’єднуючий термін для причин та умов. які супроводжують розвиток суспільства, або, на- вивчення злочинності нерозривно пов’язане з впаки, деградацію: застій, що безпосередньо впли- виявленням та вивченням причин, що її викликали, ває на злочинність і її зміну. на їхню думку, причини тобто тих соціальних явищ, які породжують її ви- злочинності містяться насамперед в економічних никнення та існування. причинний зв’язок має пред- відносинах суспільства, прорахунках і недоліках метний зміст, який визначається системою зв’язків економічного планування, розбалансованості гос- і відносин, які й характеризують специфічну форму подарського механізму, у системі розподільчих від- його прояву. кожній сфері відносин відповідають носин. Істотний вплив на можливість здійснення свої особливі закономірні зв’язки, специфічні форми особою акту протиправної поведінки, а відповідно детермінації. до основних законів причинно-наслід- і на злочинність взагалі, справляє й соціально-мо- кового зв’язку належать: а) рівність причини та на- ральний стан суспільства [3. ст. 68]. за своєю при- слідку; б) однозначність їхніх складових елементів; родою, причини й умови поділяються на об’єктивні і в) однопорядковість зв’язку між ними [2. ст. 79]. суб’єктивні. в основі цієї класифікації лежить філо- причини та умови вуличної злочинності можна софське трактування об’єктивного, як незалежного класифікувати за різними підставами. вітчизняні від волі і свідомості людей, і суб’єктивного – того вчені вважають, що основні причини злочинності що залежить від волі людей [4. ст. 112]. враховую- полягають насамперед у соціальних умовах життя чи вищевикладене пропонуємо детально розглянути суспільства, й тому недоцільно шукати причини зло- деякі об’єктивні і суб’єктивні фактори, залежно від чинності у криміногенних рисах людей і генетичних тих сфер, в яких вони виникають і на які ці детермі- факторах людської індивідуальності (біологічні при- нанти роблять свій негативний вплив, відтворюючи чини). на їхню думку, розгляд соціальної проблеми кримінальні процеси у вуличному просторі. так, на причин злочинності не можна підмінювати ані біо- їх думку, до об’єктивних факторів можна віднести логічними (генетичними) властивостями особи, ані такі: психологічними (індивідуальними). Біопсихологічні а) соціально-економічні (зростання безробіття; фактори є тільки умовами, які сприяють або усклад- зниження життєвого рівня населення, викликане нюють формування особистості. самі по собі вони безробіттям, низьким розміром і несвоєчасною ви- не визначають і не можуть визначати зміст поведін- платою заробітної плати; ки, відбиваючись на формі поведінки вольових актів, б) соціально-демографічні (високий рівень мігра- у тому числі злочинності. злочинцями не народжу- ції населення, в тому числі з країн ближнього зару- ються, а стають, і жодна людина від цього не застра- біжжя); хована. в) соціально-виховні: (низький рівень освіти на думку н. ф. кузнєцової, до основних причин осіб, які вчиняють злочини; слабка організація до- та умов злочинності відносяться: звілля неповнолітніх, недостатня кількість спортив- 76 науковий вісник ужгородського національного університету, 2013 ♦ них секцій, відсутність пропаганди здорового спосо- умови для вчинення злочинів. у механізмі вчинення бу життя, недостатня кількість навчальних закладів вуличного злочину та прийнятті рішення про реалі- (технікумів, технічних училищ, коледжів); зацію злочинного наміру важливо все: огорожі на- г) технічні (недостатня освітленість вулиць; не- вколо будинків, місце розташування ігрових майдан- достатня оснащеність місць масового перебування чиків, розташування підземних гаражів, освітленість людей камерами відеоспостереження); вулиць, інженерно-технічна оснащеність, плануван- Суб’єктивними факторами є: ня будівель. у сфері вулиці міста відзначається май- а) звички (поширення алкоголізму та наркоманії же повна відсутність наочної довідкової інформації в суспільстві, особливо серед молоді; побутове пия- про оптимальні маршрути пересування по місту, цтво (організація дозвілля дорослого населення часто мікрорайону, недостатня кількість позначень назв пов’язана з розпиванням спиртних напоїв у побуті)); вулиць, номерів будинків, під’їздів. устрій міст за- б) мораль (поширення серед населення теорії «всі лежить і від особливостей соціальних груп, у яких крадуть і я буду», «не вкрадеш не проживеш»; пропа- вони існують. у своїх дослідженнях соціологія міста ганда культу насилля у пресі, кіно та відеопродукції); часто вдається до категорії «міський спосіб життя». в) право (недосконалість кримінального законо- його характеризують такі ознаки: давства; недоліки в роботі правоохоронних органів а) нестійкість соціального статусу, підвищена мо- й існуючому порядку реєстрації та обліку злочинів більність; [3. ст. 69]. б) інтенсивність та анонімність людських контак- з огляду на предмет нашого дослідження, треба тів; мати на увазі, що вуличні злочини завжди є, в решті в) різноманітність можливостей щодо проведен- решт, результатом реагування особистості на відпо- ня вільного часу; відну ситуацію, що склалася в сфері вулиці, так як г) відмирання сусідських стосунків; майже всі вуличні злочини є ситуативними. д) зниження соціального значення сім’ї, передача ситуація – це сукупність умов та обставин, що багатьох її функцій різним суспільним інститутам, створюють певне становище, викликають ті чи інші послаблення зв’язків і залежності між родичами; взаємини людей, так конфліктна ситуація – це ситу- е) послаблення традицій у регулюванні поведінки ація, в якій зіштовхуються інтереси двох або більше особистості внаслідок посилення формального соці- сторін, що прагнуть різної мети [5. ст. 1321]. важли- ального контролю [6. ст. 388]. вою властивістю ситуації вчинення вуличного злочи- всі вищеперераховані ознаки міста, його архі- ну є її конкретність, що обумовлюється в обмежені тектура, в тому числі і територія, що включає в себе просторово – часових рамках. Іншими властивостя- вулиці, парки, сквери, не сприяє зміцненню нефор- ми ситуації скоєння низки вуличних злочинів є деяка мального соціального контролю, а, навпаки, руй- повторюваність їх основних елементів (грабежі вчи- нівно діє на нього, що, в свою чергу, підсилює со- няються вночі, зазвичай жертвами є поодинокі пере- ціальну ізоляцію і страх мешканців перед вуличної хожі в безлюдних місцях, крадіжки вдень в місцях злочинністю. саме тому певні міські райони (напри- масового скупчення людей), що створює необхідні клад, квартали розважальних закладів) виявляються фактичні підстави для прогнозування їх можливого небезпечними для мешканців, і ті, намагаючись зни- прояву. такими повторюваними елементами ситуа- зити ризик віктимізації, уникають цих районів або ції є обставини, що сприяють вчиненню злочину. на- відвідують їх рідко і з великим побоюванням. приклад: поведінка деяких осіб, специфіка окремих у великих містах існують досить гострі про- районів і місць міста, час доби, недоліки в організа- блеми, зумовлені концентрацією населення. дані ції служби охорони громадського порядку і т. д. ці проблеми часто породжують конфліктні ситуації на обставини зазвичай безпосередньо не породжують вулицях. конфлікт виникає лише за наявності пред- злочини, але сприяють їх вчиненню. мета суперечки, який зумовлює зону взаємодії його Беручи до уваги дослідження, яке ми провели учасників. Часто його важко розпізнати, конфлік- серед осіб, які відбули покарання за тяжкі злочини, танти іноді й самі нечітко його уявляють. кожний з вчинені в громадських місцях, можна стверджувати, конфліктантів має власне уявлення про всі обстави- що в більшості випадків вуличних злочинів розвиток ни, що спровокували та супроводжують конфлікт. А ситуації залежить від наступних факторів: це створює додаткові підстави для непорозумінь [6. а) присутність очевидців їх поведінка; ст. 304]. висока щільність населення міста дозволяє б) характеристики місця вчинення злочину; злочинцям «розчинятися» в натовпах людей, без по- в) поведінка потерпілого; боювання бути викритим. специфічні «міські» умо- досліджуючи вуличну злочинність нами вста- ви, сприяють «знеособленню» індивідів. новлено, що вулиця негативно впливає на поведінку при вчиненні насильницьких грабежів і розбо- злочинця, тому до найголовніших факторів вуличної їв, значної частки насильницьких злочинів в умо- злочинності пропонуємо віднести: місце, час, освіт- вах міста, злочинці здійснюють акти насильства над леність, погодні умови, наявність доріг, транспор- людьми незнайомими. Мотивація злочинної пове- ту, безлюдність, віддаленість від центру населених дінки може бути: пунктів та інші фактори. ці елементи можуть прямо а) ситуативною, як правило, малотривалою, об- чи опосередковано впливати на вибір способу зло- меженою у часі та просторі, заздалегідь не підготов- чину, створювати «сприятливі» або «несприятливі» леною, недостатньо усвідомлюваною, яка багато в 77 серія пРАвО. випуск 22. Частина ІІ. том 3 ♦ чому визначається стереотипами поведінки і психо- специфіку, що пов’язана з особливостями соціально логічним станом особистості; така мотивація часті- негативних потреб та інтересів неповнолітніх пра- ше всього нестійка; вопорушників [3. ст. 172]. на вуличній злочинності б) навмисною, відносно тривалою, розподіленою позначається загальне озлоблення молоді, маргіна- в часі та просторі, наперед підготованою, більш чи лізація значних верств населення, збільшення числа менш продуманою у можливих деталях; така моти- стресових ситуацій, ослаблення традиційних форм вація, як правило, відображає домінуючі орієнтації соціального контролю. під впливом об’єктивно суб’єкта, і тому вона більш стійка [7. ст. 152]. «зне- сформованих соціальних суперечностей виникають особлювання» в свою чергу посилює в механізмі різні внутрішні спонукання до вчинення вуличних мотивації злочинних дій почуття впевненості у без- злочинів: користь, прагнення до самоствердження карності. коли злочин тривалий час залишається не- будь-якими способами і т. д. розкритим, у злочинця поступово формується уста- висновки. Отже, беручи до уваги вищевикладе- новка на безкарність, а відтак, створюються умови не, на нашу думку сама вулиця містить і відтворює для вчинення подібних дій у майбутньому. зовнішні набір негативних властивостей, явищ і процесів, що прояви такого стану можуть наростати, виражаю- створюють умови для вчинення злочинів. тобто, ву- чись у формі відвертого цинізму, хвастощів, жорсто- лиця, як криміногенний об’єкт, вражений недоліка- кості, нехтування нормами моралі і правовими забо- ми, продукує злочинність, або сприяє її здійсненню. ронами (при вчиненні вбивства, розбійного нападу, носіями таких недоліків можуть бути окремі осо- хуліганських дій, зґвалтування) [8. ст. 169]. би, малі соціальні групи, матеріальні об’єкти, залу- це почуття дозволяє подолати коливання і при чені в сферу людської діяльності, окремі ділянки те- виборі альтернатив поведінки стимулює вдаватися риторії, сфери соціального життя. у нашому випадку до особливо небезпечних форм насильства для до- необхідно оцінити умови зовнішнього середовища, сягнення злочинної цілі. Рівень злочинності має тен- визначити ступінь їх впливу на негативні процеси у денцію до зростання, і чим швидше оберталося коле- вуличному просторі. найбільший інтерес представ- со індустріалізму в тій чи іншій країні, тим вищими ляють такі соціально-економічні явища, як міграція ставали показники злочинності [9. ст. 32]. причини й населення, зміни на ринку праці, рівень життя насе- умови скоєння злочинів неповнолітніми загалом такі лення та інші соціально значущі чинники. вивчення самі, що й зумовлюють злочинність дорослих. це ж типових причин злочинів у сукупності з даними такі самі негативні явища і процеси, що відбувають- про місця, найбільшої концентрації злочинів, дозво- ся у суспільстві на макро та мікрорівні. Але з ура- ляє скласти більш конкретні рекомендації про запо- хуванням особи неповнолітнього вони мають певну біжні заходи в боротьбі з вуличною злочинністю. СпиСОК виКОРиСтаниХ ДЖеРеЛ: 1. Криминология : учебник для юр. вузов / Под общей ред. проф. А. И. Долговой – М. : Издательская группа Норма- Инфра. М, 1999. – С. 181. 2. Кримінологія : навч. посіб. / Ю. Ф. Іванов., О. М. Джужа. – К. : Вид. Паливода, 2006. – 264 с. 3. Кримінологія : курс лекцій / Александров Ю. В., Гель А. П., Семаков Г. С. – К. : МАУП, 2002. – 295 с. 4. Кримінологія. Загальна частина. Курс лекцій : навчальний посібник / Курило В. І., Михайлов О. Є. – К. : Кондор, 2006. – 192с. 5. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. І допов.) / уклад. І голов. Ред. В. Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. – 1728 с. 6. Соціологія : підручник / За ред. В. Г. Городяненка. – К.: ВЦ «Академія», 2008. – 544 с. 7. Юридична психологія : навч. посіб. – 2-ге вид., доп. і переробл. / Бедь В. В. – К. : МАУП, 2004. – 436 с. 8. Юридична психологія : підручник. – 2-ге вид., перероб. і доп. / Коновалова В. О., Шепітько В. Ю. – Х. : Право, 2008. – 240 с. 9. Рущенко І. П. Соціологія злочинності : монографія. – Харків : ХНУВС, 2001. – 370 с. 78 науковий вісник ужгородського національного університету, 2013 ♦ УДК 343.28/.29 ураХуваннЯ ступенЯ тЯжкості ЗлоЧину при приЗнаЧенні покараннЯ taKINg INto accouNt tHe degree of crIme’S daNger oN awardINg puNISHmeNt сторчак н.а., кандидат юридичних наук, доцент кафедри суспільствознавчої освіти Миколаївського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти Статтю присвячено проблемам нормативного закріплення та змістового наповнення такої загальної засади при- значення покарання, як урахування ступеня тяжкості злочину. Автор аналізує норми кримінального законодавства, теоретичні погляди та судову практику, а також формулює свою позицію відносно означених питань. Акцентовано увагу на складових ступеня тяжкості злочину. Ключові слова: загальні засади призначення покарання, тяжкість злочину, суспільна небезпечність злочину, ступінь тяжкості злочину, характер тяжкості злочину. Статья посвящена проблемам нормативного закрепления и содержания такого общего начала назначения на- казания, как учет степени тяжести преступления. Автор анализирует нормы уголовного законодательства, теоре- тические взгляды и судебную практику, а также формулирует свою позицию относительно упомянутых вопросов. Акцентируется внимание на составляющих степени тяжести преступления. Ключевые слова: общие начала назначения наказания, тяжесть преступления, общественная опасность пре- ступления, степень тяжести преступления, характер тяжести преступления. This article is devoted to the problems of legislative regulation and essence of degree of crime’s danger as general guideline of awarding punishment. An author analyses the rules of criminal law, theoretical points and judicial practice, formulates own position about taking into account the degree of crime’s danger. An author focuses on components of degree of crime’s danger. Key words: general guidelines of awarding punishment, crime’s danger, crime’s gravity, degree of crime’s danger, nature of crime’s danger. постановка проблеми. диференціація відпові- остаточний вибір покарання. Чіткі визначення сту- дальності та індивідуалізація покарання, його спра- пеня тяжкості злочину не сформульовані у рекомен- ведливість і співрозмірність обумовлюють ураху- даціях відповідного вищого суду та у спеціальній вання при призначенні покарання ступеня тяжкості літературі. злочину (серед інших загальних засад призначення Як у чинному кк україни, так і в сучасній кримі- покарання) – п. 3 ч. 1 ст. 65 кримінального кодексу нально-правовій теорії вживається термін «тяжкість (далі – кк) україни [1]. загалом законодавче визна- злочину». в ретроспективі (радянському криміналь- чення загальних засад призначення покарання не є ному законодавстві та відповідній літературі) засто- досконалим і це породжує наукові дискусії з приводу сувався термін «суспільна небезпечність злочину», їх змісту та практичні проблеми у ході їх застосуван- вивчалися характер і ступінь такої суспільної небез- ня. ступінь тяжкості злочину як одна зі складових печності та їх вплив на призначення покарання. оцінки діяння та визначення покарання за нього та- наразі серед науковців відсутня одностайність в кож не позбавлена проблематичності – термінологіч- оцінці рішення законодавця відмовитися від терміна ної, нормативної, змістовної, практичної і т. ін. «суспільна небезпечність злочину», від урахування стан дослідження. Означені питання є предме- такої складової, як характер суспільної небезпечнос- том розгляду багатьох фахівців, зокрема е. Р. Азаря- ті. так, т. в. сахарук тяжкість вчиненого злочину на, М. І. Бажанова, Ч. Беккаріа, ю. в. Бишевського, розглядає як родове поняття, яке акумулює в собі ха- Є. в. Благова, г. с. гаверова, А. п. козлова, г. А. рактер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого кригера, А. І. Марцева, А. А. піонтковського, в. в. діяння [2, с. 9]. Очевидно, що в даному випадку по- полтавець, л. А. прохорова, т. в. сахарук та ін. їх няття тяжкості та суспільної небезпечності злочину праці є підґрунтям для вивчення проблеми законо- вживаються як синоніми. такої ж думки дотримуєть- давчого закріплення та змістового наповнення такої ся в. в. полтавець [3, с. 91, 98]. загальної засади призначення покарання, як ураху- у судовій практиці вказівка саме на ступінь тяж- вання ступеня тяжкості злочину, що й ставиться за кості злочину зустрічається менше, ніж у третині ви- мету даного дослідження. років. також суди посилаються на характер і ступінь виклад основного матеріалу. український зако- суспільної небезпечності злочину, тяжкість злочину, нодавець, вимагаючи враховувати ступінь тяжкості суспільну небезпечність злочину, ступінь тяжкості і злочину при призначенны покарання, не вказує на суспільної небезпечності злочину, ступінь суспільної перелік обставин, які можуть характеризувати цей небезпечності злочину, характер і ступінь вчиненого ступінь тяжкості, та міру впливу окремих із них на діяння, характер і ступінь тяжкості злочину [4, с. 58]. 79 серія пРАвО. випуск 22. Частина ІІ. том 3 ♦ проведений аналіз теоретичних досліджень і су- безпечності злочину є показником тяжкості певного дової практики свідчить, що між поняттями характе- виду злочину, типовою ознакою. тому визначення ру тяжкості злочину та ступеня тяжкості злочину не та врахування характеру суспільної небезпечності є можна провести чіткої межі. такі елементи складу прерогативою законодавця, що він і робить у санкції злочину, як об’єкт, наслідки злочину, спосіб, форма і за конкретний злочин, визначивши у диспозиції його вид вини, мотив є показниками і характеру, і ступеня необхідні ознаки [14, с. 313-315; 12, с. 26; 7, с. 17-18; тяжкості (суспільної небезпечності) злочину. на під- 15, с. 42; 3, с. 93-94]. твердження цього можна знайти положення у працях крім того, при визначенні ступеня тяжкості вчи- багатьох учених. неного злочину, як рекомендує постанова пленуму так, до характеру суспільної небезпечності зло- верховного суду україни № 7, перш за все, слід ви- чину відносять: спрямованість діяння проти того чи ходити з класифікації злочинів за ст. 12 кк україни іншого об’єкта, розмір шкоди, завданої злочином, (абз. 1 п. 3) [10], а вона, як відомо, формально прове- а також форму вини, за наявності якої вчинене ді- дена за розміром покарання, а фактично – за характе- яння [5, с. 27; 6, с. 125]; всю сукупність ознак, які ром суспільної небезпечності злочину. Із цього поло- відносяться до складу злочину, і перш за все, його ження постанови випливає ще один висновок – під об’єкт [7, с. 17]. Обставинами, що мають значення ступенем тяжкості злочину опосередковано розумі- для визначення ступеня суспільної небезпечності ється і характер його суспільної небезпечності. тож злочину, називають: доведення (недоведення) злочи- при призначенні покарання судом все одно беруться ну до кінця, співучасть у злочині, наслідки злочину, до уваги і характер, і ступінь тяжкості злочину. ступінь вини злочинця [5, с. 28-29]; низку обставин у зв’язку з викладеним видається доцільним за- і, перш за все, обставини, пов’язані безпосередньо лишити законодавче формулювання пункту 3 ч. 1 ст. з ознаками даного складу злочину, і особливе зна- 65 кк україни у частині, що стосується врахування чення для оцінки ступеня суспільної небезпечності «ступеня тяжкості вчиненого злочину», незмінним. злочину мають конкретна форма вини, особливості зважаючи на встановлене розуміння ступеня місця, часу і способу вчинення злочину, ознаки, які тяжкості та на його тісний зв’язок із характером сус- кваліфікують склад злочину, ступінь здійснення зло- пільної небезпечності злочину, вважаємо, що судам, чинного наміру, вчинення злочину кількома особами беручи до уваги чинні рекомендації відповідної ви- [6, с. 126-128]; обставини вчинення самого злочину щої судової інстанції (абз. 1 п. 3 постанови пленуму та риси особи злочинця [8, с. 43]. Існує думка, що верховного суду україни № 7) [10], у ході оціню- показниками характеру злочинів, міри небезпечності вання ступеня тяжкості злочину доречно враховува- злочинів і суворості покарання насамперед є мотиви, ти такі складові: наміри та цілі злочинів і тільки потім – способи вчи- 1) наслідки злочину. справжнім мірилом злочи- нення злочинів й інші обставини [9, с. 140-141]. нів є шкода, що завдається ними суспільству [16, с. постанова пленуму верховного суду україни 98]. Чим тяжче наслідки, що настали, тим вище буде «про практику призначення судами кримінального ступінь суспільної небезпечності (тяжкості) злочи- покарання» від 24.10.03 № 7 (далі – постанова пле- ну, навіть якщо шкода завдається одному і тому ж нуму верховного суду україни № 7) серед найбільш об’єкту. при цьому добровільне відшкодування за- типових таких обставин, які зустрічаються у судовій вданого збитку або усунення заподіяної шкоди може практиці і впливають на ступінь тяжкості злочину, бути враховано судом як обставини, що пом’якшують називає форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію покарання (п. 2 ч. 1 ст. 66 кк україни). І навпаки, за- вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, вдання злочином тяжких наслідків суттєво підвищує роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що має враховуватися судом в якості обставини, об- що настали, тощо (абз. 1 п. 3) [10]. тяжуючої покарання (п. 5 ч. 1 ст. 67) [1]; вимога законодавця та рекомендація судової 2) час, місце, спосіб, знаряддя і засоби, обста- практики брати до уваги лише ступінь тяжкості зло- новка вчинення злочину. їх урахування як показ- чину породжує думки про обмеження права судді ників тяжкості може здійснюватися на розсуд суду враховувати при індивідуалізації покарання харак- (коли вони виступають факультативними ознаками тер небезпечності вчиненого злочину [2, с. 9]. з ін- об’єктивної сторони складу злочину), але для дея- шого боку, якщо виходити з того, що ступінь сус- ких злочинів ці елементи включені законодавцем до пільної небезпечності злочину – це індивідуальна числа обов’язкових ознак основного чи кваліфікова- ознака конкретного злочинного діяння, яка визна- ного складу. наприклад, використання електронно- чається через установлення судом обставин, що ма- обчислювальної техніки є кваліфікуючою ознакою ють кримінально-правове значення, але не включені шахрайства за ч. 3 ст. 190 кк україни [1]. відповід- законодавцем до складу злочину, тобто не описані но, в санкції встановлюється більш сувора відпові- в диспозиції [11, с. 33; 12, с. 26-27; 6, с. 126; 13, с. дальність. 14], то закономірно, що встановлення та врахування в окремих випадках такі обставини можуть оці- саме цих індивідуальних обставин і належить до та- нюватися як обтяжуючі, але лише ті, що передбачені ких, що виносяться на розсуд суду. ступінь тяжкості у ст. 67 кк україни – вчинення злочину з особливою є показником тяжкості конкретного злочину, вчине- жорстокістю (п. 10 ч. 1), вчинення злочину з вико- ного конкретною особою, а характер суспільної не- ристанням воєнного або надзвичайного стану, інших 80 науковий вісник ужгородського національного університету, 2013 ♦ надзвичайних подій (п. 11 ч. 1), вчинення злочину пом’якшуючих чи обтяжуючих обставин, які врахо- загальнонебезпечним способом (п. 12 ч. 1) [1]; вуються судом при призначенні покарання (зокрема, 3) вина. за наявності одних і тих самих наслід- п.п. 5–7, 9 ч. 1 ст. 66, п.п. 3, 4, 8 ст. 67) [1]. в інших ків ступінь тяжкості злочину може значно підви- випадках мотив і мета можуть виступати свідченням щуватися чи знижуватися залежно від форми і виду ступеня тяжкості злочину. наприклад, він буде різ- вини. Аналіз кримінального законодавства дозволяє ним при вчиненні злочину для особистого збагачен- зробити висновок про те, що за однакових наслід- ня і при вчиненні злочину, зумовленого відсутністю ків, які настали, злочини з умисною формою вини необхідних коштів для існування; зазвичай мають значно більший характер і ступінь 5) стадія вчинення умисного злочину (ступінь суспільної небезпечності, ніж необережні злочини, здійснення злочинного наміру). при незаверше- а отже, передбачають більш суворе покарання. так, ній злочинній діяльності немає тих наслідків, які є умисне вбивство (ч. 1 ст. 115 кк україни) карається обов’язковим елементом об’єктивної сторони закін- позбавленням волі на строк від 7-ми до 15-ти років, а ченого злочину, отже ступінь тяжкості перерваного вбивство через необережність (ч. 1 ст. 119) карається злочину завжди буде менше ступеня тяжкості за- обмеженням волі на строк від 3-х до 5-ти років або кінченого злочину. Але чим ближче особа просуну- позбавленням волі на той самий строк [1]. лася до наміченої мети, тим вище ступінь тяжкості урахування форми вини як показника ступе- вчинених нею дій і тим суворіше має бути призна- ня тяжкості злочину набуває важливого значення у чене судом покарання. тому, за інших рівних умов, випадках, коли склад злочину сконструйований за- відповідальність за замах на злочин повинна бути конодавцем так, що передбачає можливість їх як суворішою, ніж за готування до злочину. це перед- умисного, так і необережного вчинення (наприклад, бачено у кк україни – ч.ч. 2, 3 ст. 68 [1]. у свою доведення до самогубства – ст. 120 кк україни) [1]. чергу, закінчений замах повинен каратися суворіше, Отже, умисне скоєння буде свідчити про більший ніж незакінчений. також слід ураховувати, що чим ступінь суспільної небезпечності діянь, наявність вище ступінь тяжкості злочину, який намагався ско- глибокого конфлікту особи з вимогами правопоряд- їти винний, тим вище буде суспільна небезпечність ку та моралі, що має позначитися на призначенні су- й незакінченого діяння винного, тобто готування чи дом достатньо суворого покарання в межах санкції замаху на цей злочин. це підтверджує законодавець, статті. Аналогічно злочини, вчинені із заздалегідь який вважає за доцільне не притягати до криміналь- обдуманим умислом, повинні каратися суворіше, ної відповідальності за готування до злочину неве- ніж вчинені з раптовим, у тому числі афектованим ликої тяжкості (ч. 2 ст. 14 кк україни) [1]; умислом. 6) співучасть у вчиненні злочину. вчинення зло- у літературі висловлена думка, що особливе чину об’єднаними зусиллями двох чи більше осіб ставлення законодавець повинен мати до злочинів, завжди свідчить про підвищену суспільну небезпеку учинених із необережності, від скоєння яких не вчиненого, оскільки співучасть завжди полегшує вчи- гарантований навіть самий законослухняний гро- нення злочину або його приховання, створює можли- мадянин. у зв’язку із цим пропонується дати всім вість багаторазової злочинної діяльності. Як правило, вчиненим із необережності суспільно-небезпечним вона поєднується із заподіянням значної чи тяжкої діянням назву не злочину, а кримінального проступ- (особливо тяжкої) шкоди суспільним відносинам, що ку (правопорушення), як це, наприклад, робиться у охороняються кримінальним законом, або ж створює кк франції [9, с. 142]. до речі, ця ідея знайшла своє можливість заподіння такої шкоди [20, с. 81]. втілення у концепції реформування кримінальної факт спільного вчинення злочину кількома осо- юстиції україни [17]; бами сам по собі ще не є безумовною підставою по- 4) мотив та мета злочину. для того, щоб пока- силення відповідальності співучасників, а підлягає рання досягло своїх цілей, необхідно перед тим, як індивідуальній оцінці у кожному конкретному ви- обрати його, з’ясувати, чому ця особа вчинила зло- падку. у складі однієї й тієї ж злочинної групи мо- чин, дослідити обставини, за яких був скоєний зло- жуть опинитися як досвідчені злочинці, які поширю- чин, зрозуміти, як вони вплинули на виникнення у ють свій негативний вплив на інших нестійких осіб, особи злочинної рішучості і на сам процес вчинення так і особи, які характеризується меншим ступенем злочину, як були сприйняті особою і яке ставлення соціальної занедбаності і здатні стати на шлях ви- вона виробила до цих обставин [18, с. 14; 19, с.633]. правлення. до того ж, роль кожного із співучасників Мотив і мета злочину залежно від значення, яке їм у скоєнні злочину може бути далеко не однаковою. надається кримінальним законом, можуть відіграва- Один може бути організатором чи виконавцем зло- ти різну роль. вони можуть бути ознаками складу чину, інший же співучасник може бути пособником, злочину, без яких такий склад відсутній (наприклад, функція якого була другорядною. саме тому закон диверсія вчиняється з метою ослаблення держави – поділяє співучасників на види (ст. 27 кк україни) та ст. 113 кк україни) [1]. також мотив і мета можуть зобов’язує суд при призначенні покарання врахову- бути ознаками кваліфікованого чи привілейованого вати характер і ступінь участі кожного зі співучасни- складу злочину (наприклад, незаконне позбавлення ків у вчиненні злочину (ч. 4 ст. 68) [1]. волі або викрадення людини, вчинене з корисливих при кримінально-правовій оцінці факт вчинен- мотивів – ч. 2 ст. 146) [1]. крім цього, не будучи озна- ня злочину у співучасті може бути водночас обста- ками складу, мотив і мета можуть відігравати роль виною, що за ст. 67 кк україни обтяжує покарання 81 серія пРАвО. випуск 22. Частина ІІ. том 3 ♦ кожного співучасника (наприклад, при вчиненні зло- визначається ознаками об’єктивної та суб’єктивної чину організованою групою); обставиною, що обтя- сторони складу злочину. також може зумовлюватися жує покарання окремого співучасника (наприклад, фактом співучасті у злочині та ступенем здійснення при підбурюванні неповнолітніх до вчинення злочи- злочинного наміру, хоча ці чинники будуть братися ну) або обставиною, що, за ст. 66, пом’якшує пока- до уваги при застосуванні покарання на основі не рання (наприклад, коли злочин вчинено під впливом загальних засад, а спеціальних правил призначення погрози, примусу) [1]. покарання. визначення ступеня тяжкості злочину висновки. Cтупінь тяжкості злочину, який п. 3 ч. є особливо важливим у випадках, коли ці ознаки не 1 ст. 65 кк україни вимагає брати до уваги, є одним із входять до складу злочину, закріпленого у кк, і коли критеріїв, що індивідуалізує призначення покарання, санкція статті дає можливість віднести злочин до різ- передбачає врахування характеру тяжкості злочину, них класифікаційних груп за ст. 12 кк україни. СпиСОК виКОРиСтаниХ ДЖеРеЛ: 1. Кримінальний кодекс України від 05.04.01 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/ laws/main. 2. Сахарук Т. В. Загальні засади призначення покарання за кримінальним правом України та зарубіжних країн : порів- няльний аналіз [Текст] : автореф. дис. ... канд. юрид. наук / Т. В. Сахарук. – К., 2006. – 18 с. 3. Полтавець В. В. Загальні засади призначення покарання та їх кримінально-правове значення [Текст] : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / В. В. Полтавець. − Луганськ, 2005. − 200 с. 4. Сахарук Т. В. Загальні засади призначення покарання за кримінальним правом України та зарубіжних країн : порів- няльний аналіз [Текст] : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Т. В. Сахарук. − Харків, 2006. − 227 с. 5. Кригер Г. А. Наказание и его применение [Текст] / Г. А. Кригер. – М. : Госюриздат, 1962. – 47 с. 6. Курс советского уголовного права. Часть общая : в 6 т. / [ред. коллегия : Пионтковский А. А. и др.]. – М. : «Наука», 1970. – Т. 3. Наказание. – 350 с. 7. Гаверов Г. С. Общие начала назначения наказания по советскому уголовному праву [Текст] : учебное пособие / Г. С. Гаверов. – Иркутск : [б. и.], 1976. – 100 с. 8. Бышевский Ю. В. Наказание и его назначение [Текст] : учебное пособие / Ю. В. Бышевский, А. И. Марцев. – Омск : [б. и.], 1975. – 82 с. 9. Азарян Е. Р. Преступление. Наказание. Правопорядок [Текст] / Е. Р. Азарян. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2004. – 203 с. 10. Про практику призначення судами кримінального покарання : Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24.10.03 № 7 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main. 11. Бажанов М. И. Назначение наказания по советскому уголовному праву [Текст] / М. И. Бажанов. – К. : Вища школа, Голов. изд-во, 1980. – 216 с. 12. Вопросы назначения наказания и освобождения от уголовной ответственности и наказания [Текст] : учеб. пособие / Отв. ред. Г. Б. Виттенберг. – Иркутск : [б. и.], 1976. – 100 с. 13. Прохоров Л. А. Общие начала назначения наказания и предупреждение рецидивной преступности [Текст] : учеб- ное пособие / Л. А. Прохоров. – Омск : Омская высшая школа милиции МВД СССР, 1980. – 77 с. 14. Благов Е. В. Применение уголовного права : теория и практика [Текст] / Е. В. Благов. – СПб. : Изд-во Р. Асланова «Юрид. центр Пресс», 2004. – 504 с. 15. Козлов А. П. Уголовно-правовые санкции : проблемы построения, классификации и измерения [Текст] / А. П. Коз- лов – Красноярск : Изд-во Красноярского ун-та, 1989. – 176 с. 16. Беккариа Ч. О преступлениях и наказаниях [cост. и предисл. В. С. Овчинского]. – М. : ИНФРА-М, 2004. – 184 с. 17. Концепція реформування кримінальної юстиції України : Указ Президента України від 08.04.08 № 311/2008 [Елек- тронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/311/2008. 18. Флоря К. Н. Назначение наказания с учетом причин совершенного преступления [Текст] / К. Н. Флоря. – Кишинев : «Штиинца», 1980. – 133 с. 19. Шишкіна Е. Формування європейських стандартів захисту прав осіб, позбавлених волі / Е. Шишкіна // Право Укра- їни. – 2007. – № 5. – С. 27 – 31. 20. Кримінальний кодекс України : науково-практичний коментар / За заг. ред. В. Т. Маляренка, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – Х. : ТОВ «Одіссей», 2004. – 987 с. 82 науковий вісник ужгородського національного університету, 2013 ♦ УДК 343.8 до питаннЯ ЗМісту соціально-виХовноЇ роБоти З ЗасуджениМи до поЗБавленнЯ волі tHe ISSue coNteNtS of SocIo-educatIoNal worK wItH coNVIctS таволжанський о.в., асистент кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» Висвітлено окремі аспекти еволюційного розвитку поняття та змісту соціально-виховної роботи з засудженими до позбавлення волі. Наведено найбільш вузлові визначення, що сформульовані вітчизняними науковцями у сфері кримінально-виконавчого права. Сформульовано подальші перспективні напрямки дослідження інституту соціаль- но-виховної роботи з засудженими. Ключові слова: соціально-виховна робота, виховна робота з засудженими, виправлення, позбавлення волі, Кримінально-виконавчий кодекс. Освещены отдельные аспекты эволюционного развития понятия и содержания социально-воспитательной ра- боты с осужденными к лишению свободы. Приведены наиболее узловые определения, сформулированные от- ечественными учеными в сфере уголовно-исполнительного права. Определены дальнейшие перспективные на- правления исследования института социально-воспитательной работы с осужденными. Ключевые слова: социально-воспитательная работа, воспитательная работа с осужденными, исправление, лишение свободы, Уголовно-исполнительный кодекс. Highlighted certain aspects of the evolutionary development of the concept and content of socio-educational work with convicts to prison. Are the most nodal deinition formulated by by national scientists in the ield of penal law. Identify further promising areas of research institute of social and educational work with convicts. Key words: social and educational work, educational work with prisoners, corrections, deprivation of liberty, the Penal Code. постановка проблеми. соціально-виховна ро- стан дослідження. при проведенні даного до- бота з засудженими до позбавлення волі в сучасних слідження певне здивування викликала та обстави- умовах є одним з основних напрямів діяльності дер- на, що, незважаючи на достатню популярність тер- жавної кримінально-виконавчої служби україни. міну «соціально-виховна робота» (на це вказує його Реорганізація державного департаменту україни з широке вживання), ні в науковій літературі, ні в за- питань виконання покарань (далі – ддупвп) у дер- конодавчих актах не сформульовано його чіткого та жавну пенітенціарну службу (далі – дптс україни), однозначного визначення. при цьому слід відмітити за визначенням керівників цієї структури, стала но- вагомий вклад в розробку проблеми здійснення со- вим кроком держави у напрямі соціальної переорієн- ціально-виховної роботи з засудженими таких вче- тації процесу виконання кримінальних покарань і на них, як к.А. Автухов, в.А. Бадира, І.г. Богатирьов, сьогодні діяльність кримінально-виконавчої служби А.п. гель, т.А. денисова, в.в. дрижак, О.л. кара- стає все більше соціально спрямованою. значна ува- ман, О. в. лисодєд, с.в. лучко, л. п. Оніка, А. X. га приділяється удосконаленню соціально-виховної степанюк, с.О.Чебоненко, І.с. Яковець. Однак саме роботи із засудженими та розвитку психологічної історико-правовий аналіз досліджуваного інституту служби: близько 2,2 тисячі осіб персоналу соціально- на належному науковому рівні уваги в вітчизняному психологічної служби органів і установ кримінально- кримінально-виконавчому праві не приділялась. виконавчої служби повсякденно вирішують питання виклад основного матеріалу. Можна констату- соціальної адаптації і підготовки засуджених до жит- вати, що вперше термін «соціально-виховна робота тя на волі. до цієї роботи активно залучаються пред- з засудженими» з’явився у тексті кримінально-вико- ставники громадських та релігійних організацій [1]. навчого кодексу україни (далі – квк україни) 2003 Однак подібна висока оцінка значення вказаної р., оскільки у виправно-трудовому законодавстві сфери аж ніяк не означає чіткого усвідомлення як використовувався інший термін – політико-виховна поняття та змісту соціально-виховної роботи, так і робота, який в подальшому у грудні 1992 році було результатів, що планується досягти за її допомогою. замінено на «виховну роботу». потрібно зауважити, водночас точність термінології елементарно необ- що у ході розробки проекту квк україни 2003 р. хідна для правильного розуміння змісту поняття, що його первинна редакція (від 1 липня 2002 р.) закрі- визначається. тому, розглядаючи інститут соціаль- плювала необхідність здійснення лише роботи ви- но-виховної роботи, необхідно в першу чергу визна- ховної, при цьому пояснювалось, що організація ви- читися, що вкладається у зміст цього поняття, отже ховного впливу буде наповнена конкретним змiстом, метою статті є розкриття еволюційного розвитку а до її здійснення передбачено залучати батькiв, поняття та змісту соціально-виховної роботи з засу- iнших близьких родичiв, представникiв громадських дженими до позбавлення волі. та релiгiйних органiзацiй, благодiйних фондiв [2]. 83 серія пРАвО. випуск 22. Частина ІІ. том 3 ♦ поданий на зміну цього проекту оновлений варіант виховна (а до 1992 року – політико-виховна – прим. квк україни від 20 вересня 2002 р. містив окрему автора – О.т.) робота, спрямована на виховання їх у статтю 6 «виправлення, ресоціалізація та соціально- дусі чесного ставлення до праці, точного виконання виховна робота із засудженими», згідно з якою, соці- законів, бережливого ставлення до державної влас- ально-виховна робота визначалась як цілеспрямова- ності, на підвищення свідомості і культурного рівня, на діяльність персоналу органів і установ виконання на розвиток корисної ініціативи засуджених. покарань та інших соціальних інституцій на досяг- Отже, вже з самого початку заміна одного термі- нення мети ресоціалізації засуджених, яка управляє ну іншим фактично не потягнула змін у змістовному процесом виправлення особистості (викликає, сти- його наповненні, незважаючи, що у жодному разі ви- мулює, спрямовує, контролює, діагностує, оцінює ховна робота не є тотожною соціально-виховній, а перебіг цього процесу). до основних же засобів со- тому й їх спрямування також є відмітним. ціально-виховної роботи із засудженими було відне- під час дослідження такої правової категорії, як сено встановлений порядок виконання та відбування «соціально-виховна робота», нас в першу чергу має покарання (режим), система психолого-педагогічних цікавити її зміст, тобто певним чином упорядкована заходів, суспільно корисна праця, загальноосвітнє і сукупність елементів і процесів, що утворюють це професійно-технічне навчання, громадський вплив явище [6, с. 434]. у логіці констатується, що розмір- [3]. названа норма залишилася й в останній редакції ковуючи, наприклад, про право, слід знати зміст цьо- проекту квк україни від 11 листопада 2002 р. [4] го поняття; кваліфікуючи вчинене як шпигунство, натомість у чинному квк україни підходи дещо суд має знати склад злочину шпигунства; викладаю- змінились, у тексті якого під соціально-виховною чи курс науки, лектор має роз’яснити зміст основних роботою розуміється цілеспрямована діяльність її понять і т. д. зміст поняття, не поданий у слові, що персоналу органів і установ виконання покарань та виражає поняття безпосередньо, не є очевидним [7]. інших соціальних інституцій для досягнення мети це цілком стосується й соціально-виховної роботи, виправлення і ресоціалізації засуджених. сам же оскільки із самого цього терміну нам ще не відомий розглядуваний інститут перетворився на один із за- зміст поняття, а законодавець його не розкриває. собів виправлення і ресоціалізації, хоча первинно не дають вичерпної відповіді на це питання й ві- останні називалися засобами суто соціально-вихов- домчі акти ддупвп та дптс україни. так, у осно- ної роботи. вному документі, що регламентує вихідні засади І.г. Богатирьов, с.в. лучко та М.с. пузирьов здійснення соціально-виховної роботи – положен- стверджують, що поява нового поняття «соціаль- ні про відділення соціально-психологічної служби но-виховна робота» у кримінально-виконавчому установи виконання покарань, затвердженому нака- законодавстві, безумовно, була пов’язана з необ- зом ддупвп від 17 березня 2000 р. № 33, спочатку хідністю реформування пенітенціарної системи в передбачалося обов’язкове проведення із засудже- україні, спрямованої на гуманізацію та соціальну ними соціально-психологічної роботи, спрямованої переорієнтацію виконання кримінальних покарань на формування у них правослухняної поведінки і з урахуванням міжнародно-правових норм у сфері стимулювання становлення на життєву позицію, яка прав і свобод людини, встановлення системи соці- відповідає соціальним нормам, проте в подальшому альних і правових гарантій, що забезпечують право- ця вимога була замінена положенням про проведен- вий статус засуджених, приведення порядку і умов ня з засудженими соціально-виховної роботи для відбування покарання у відповідність із загальновиз- досягнення мети їх виправлення і ресоціалізації. на наними міжнародними стандартами [5, с. 35]. проте цьому і зупинилися розробники зазначеного норма- аналіз вищевказаних документів призводить до дум- тивно-правового акту щодо розкриття змісту дослі- ки, що основною метою було само по собі включення джуваного напряму роботи з засудженими. до тексту квк україни поняття «соціально-виховна у правилах внутрішнього розпорядку установ робота», при цьому чітке визначення її змісту відхо- виконання покарань також міститься посилання дило на другий план. Можливо, саме тому основною лише на спрямування соціально-виховної роботи відмінністю чинного квк україни від попередніх з засудженими до арешту – формування та збере- спроб правового регулювання розглядуваної сфери ження соціально-корисних навичок, нейтралізацію діяльності органів і установ виконання покарань, негативного впливу умов ізоляції на особистість за- по суті, є закріплення лише загального визначення суджених, профілактику та попередження їх агре- соціально-виховної роботи, оскільки, незважаючи сивної поведінки щодо персоналу, інших засуджених на різницю у назві, цілі і завдання як політико-ви- та щодо себе, усвідомлення провини за вчинені зло- ховної, виховної, так і соціально-виховної роботи є чини та розвиток прагнення до відшкодування запо- тотожними. так, за квк україни (ст. 123), соціально- діяної шкоди. подібне розуміння названої діяльності виховна робота спрямована на формування та закрі- по-перше, не стосується засуджених до позбавлення плення в засуджених прагнення до заняття суспільно волі, а по-друге, взагалі не відповідає положенням корисною діяльністю, сумлінного ставлення до пра- ст. 123 квк україни, в якій вказуються дещо інші ці, дотримання вимог законів та інших прийнятих у її цілі. суспільстві правил поведінки, підвищення їх загаль- у науці кримінально-виконавчого права також ноосвітнього і культурного рівнів; за втк україни відсутні навіть мінімальні спроби чіткого визначення (ст. 55), з особами, позбавленими волі, проводиться змісту розглядуваного інституту: існуючі нині науко- 84 науковий вісник ужгородського національного університету, 2013 ♦ ві дослідження стосуються лише окремих складових порядку, цілям та коригуючим механізмам [15, с. соціально-виховної роботи без окреслення її змісту 194]. т.А. денисова зазначає, що соціально-виховна в цілому або обмежуються дублюванням усіченого робота – це один із основних заходів трудового, мо- законодавчого визначення [8; 9; 10]. Інколи в дослі- рального, правового, культурного і фізичного вихо- дженнях доводиться, що соціально-виховна робота вання засуджених до позбавлення волі, спрямованих із засудженими – це не самостійна стадія ресоціалі- на викорінювання у свідомості правопорушників зації, а засіб досягнення виправлення засуджених, асоціальних поглядів, переконань, інтересів і звичок, який полягає у застосуванні складного комплексу за- на виховання їх у дусі точного виконання законів, ходів трудового, правового, естетичного, фізичного, чесного ставлення до праці, поваги до норм мора- педагогічного, освітнього характеру [11, с. 7]. Окре- лі і моральності, на підвищення їхньої свідомості і мі вчені ведуть мову лише про соціальну роботу, культурного рівня, розвиток корисної ініціативи, а ототожнюючи її виключно з інститутом соціальної також дбайливого ставлення до державної власності допомоги засудженим [12]. Аналізуючи політику в [16, с. 288]. на її думку, сутність соціально-виховної сфері виховної роботи із засудженими до альтерна- роботи полягає в докорінній зміні сформованих ан- тивних позбавленню волі видів покарань, напрямки тигромадських і антиморальних поглядів, тенденцій, її впровадження, а також основні компоненти соці- схильностей, звичок та в одночасному формуванні альної роботи, яку проводять як державні, так і не- нової поведінки, що відповідає суспільним і мораль- державні організації, с.О.Чебоненко, в.в. дрижак ним вимогам до особистості людини [16, с. 237]. стверджують, що вона повинна бути націлена на М.с. пузирьов соціально-виховну роботу з засудже- надання таким засудженим конкретної адресної пра- ними до позбавлення волі на певний строк відносить вової, соціальної, психологічної, медичної та іншої до однієї з форм диференціації та індивідуалізації допомоги [13, с. 28]. л.О. караман посилається на виконання покарання [17, с. 117]. роботу соціально-педагогічну, називаючи саме її висновки. Базуючись на вищевикладеному ма- ключовим аспектом майбутньої ресоціалізації: соці- теріалі, слід констатувати, що в науці кримінально- ально-педагогічна робота з неповнолітніми засудже- виконавчого права відсутня єдність до визначення ними – це вид професійної діяльності, що полягає змісту поняття соціальна-виховна робота з засудже- у створенні освітніми, виховними, психологічними них. Розглядаючи зазначений інститут та наводячи й соціальними засобами сприятливих умов для ре- ті чи інші судження, значна частина науковців не соціалізації та подальшої інтеграції, соціалізації, проводять глибинного дослідження. така недостат- усебічного розвитку, саморозвитку та самореалізації ня увага до змістовного розгляду питань соціально- особистості неповнолітнього на основі використан- виховної роботи з засудженими до позбавлення волі ня ресурсів особистості, пенітенціарного закладу, перешкоджає формуванню системного уявлення про громади і держави [14, с. 56]. цілі даного інституту та засоби досягнення резуль- М.в. Романов вважає, що соціально-виховна ро- тату, призводить до складнощів при практичній ре- бота із засудженими орієнтована на те, щоб зробити алізації названої діяльності. питання соціально-ви- його вільний час не хаотичним і непередбачуваним, ховної роботи з засудженими потребує подальшого а підпорядкованим певній послідовності, певному глибинного опрацювання. СпиСОК виКОРиСтаниХ ДЖеРеЛ: 1. Державна пенітенціарна служба звітує про результати дільності // Урядовий портал. – Режим доступу : http://www. kmu.gov.ua/control/publish/article?art_id=245145700 – Загол. з екрану. 2. Проект Кримінально-виконавчого кодексу України від 01.07.2002 р. // Верховна Рада України: офіційний веб-портал. – Режим доступу : http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=12619&pf35401=22383. – Загол. з екрану. 3. Проект Кримінально-виконавчого кодексу України (на заміну) від 20.09.2002 р. // Верховна Рада України : офіційний веб- портал. – Режим доступу : http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=12619&pf35401=24035. – Загол. з екрану. 4. Проект Кримінально-виконавчого кодексу України (на заміну) від 11.11.2002 р. // Верховна Рада України : офіційний веб-портал. – Режим доступу : http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=12619&pf35401=25347. – Загол. з екрану. 5. Богатирьов І. Г., Лучко С. В., Пузирьов М. С. Соціальна робота із засудженими в Україні : навч. посібник / за заг. ред. І. Г. Богатирьова. – К. : ВД «Дакор», 2013. – 230 с. 6. Философский словарь / под ред. И. Т. Фролов. – М. : Политиздат, 1987. – 590 с. 7. Визначення і поділ понять // Вільна бібліотека. – Режим доступу : http://libfree.com/104134363_logikaviznachennya_ podil_ponyat.html. – Загол. з екрану. 8. Гель А. П. Кримінально-виконавче право України : навч . посіб. / А. П. Гель, Г. С. Семаков, I. С. Яковець ; за ред . проф . А . X . Степанюка. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 624 с. 9. Кримінально-виконавче право [Текст] : навч. посібник / Бадира В. А., Денисов С. Ф., Денисова Т. А., Мінаєв М. М., Хашев В. Г. ; за ред. Т. А. Денисової. – К. : Істина, 2008. – 400 с. 10. Кримінально-виконавче право України [Текст] : підручн. / В. В. Голіна, М. В. Романов, М. П. Черненок, В. М. Харчен- ко, О. В. Лисодід, Л. П. Опіка, А. X. Степанюк, В. Ф. Оболєнцев. / за заг. ред. А. X. Степанюка. – X. : Право, 2005. – 256 с. 11. Гусак А.П. Кримінологічні аспекти ресоціалізації неповнолітніх , засуджених за вчинення насильницьких злочинів , в умовах позбавлення волі / А . П. Гусак : автореф. дис. ... канд. юрид. наук / А . П. Гусак . – К. : Б. в., 2010. – 16 с. 12. Богатирьов І. Г. Українська пенітенціарна наука. Наукові здобутки школи «Інтелект». – К. : ПП Заграй», 2013. – 352 с. 13. Чебоненко С. О. Робоча книга співробітника кримінально-виконавчої інспекції : навч. посібник / С. О. Чебоненко, В. В. Дрижак. – Чернігів, Б. в. – 2006. – 92 с. 14. Караман О. Л. Сутність і зміст соціально-педагогічної роботи з неповнолітніми засудженими в пенітенціарних за- кладах / О. Л. Караман // Соціальна педагогіка: теорія та практика. – 2011. – № 2. – С. 65-74. 85 серія пРАвО. випуск 22. Частина ІІ. том 3 ♦ 15. Романов М. В. Виправлення засуджених до позбавлення волі як результат діяльності системи виконання кримі- нальних покарань / М. В. Романов / Проблеми злочинності : Респуб. міжвід. наук. зб. / Відпов. ред. В. Я. Тацій. – Х. : Нац. юрид. акад. України 2008. – Вип. 9. – С. 190-198. 16. Денисова Т. А. Покарання: кримінально-правовий, кримінологічний та кримінально-виконавчий аналіз : моногра- фія. – Запоріжжя : Вид-во КПУ, 2007. – 340 с. 17. Пузирьов М. С. Диференціація та індивідуалізація виконання покарання у виді позбавлення волі на певний строк : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право / М.С. Пузирьов. – К. :М-во внутр. справ Укр. Нац. акад. внутр. справ, 2012. – 252с. УДК 343.721 соціальна оБуМовленість криМіналіЗаціЇ ШаХрайства, вЧиненого ШлЯХоМ неЗаконниХ операцій З використаннЯМ електронно-оБЧислЮвальноЇ теХніки SocIal coNdItIoNINg of tHe fraud crImINalIZatIoN commItted By Illegal traNSactIoNS uSINg electroNIc computer tecHNologIeS тарасова о.B., ад’юнкт ІІ курсу Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ У статті досліджено соціальну обумовленість криміналізації шахрайства, вчиненого шляхом незаконних опера- цій з використанням електронно-обчислювальної техніки. Проаналізовано підстави криміналізації названого шах- райства. Зроблено висновок про закономірність та соціальну обумовленість криміналізації такого злочину. Ключові слова: соціальна обумовленість кримінально-правової норми, криміналізація, підстави криміналізації, кри- міналізація шахрайства, вчиненого шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки. В статье исследована социальная обусловленность криминализации мошенничества, совершенного путем незаконных операций с использованием электронно-вычислительной техники. Проанализованы основания для криминализации названого мошенничества. Сделан вывод о закономерности и социальной обусловленности кри- минализации такого преступления. Ключевые слова: социальная обусловленность уголовно-правовой нормы, криминализация, основания кри- минализации, криминализация мошенничества, совершенного путем незаконных операций с использованием электронно-вычислительной техники. The article analyzes social conditioning of the fraud committed by the means of illegal transactions using electronic computer technologies. There are analyzed criminalization grounds of the fraud. The conclusion about the consistency law and social criminalization conditioning of such crime was made. Key words: social conditioning of the criminal legal norm, criminalization, criminalization grounds, criminalization of the fraud committed by the means of illegal transactions using electronic computer technologies. постановка проблеми. науково-технічний про- мування пропозицій по удосконаленню розглядува- грес створює нові правовідносини. з огляду на це ної норми, необхідно дослідити питання соціальної законодавство повинно встигати реагувати на зміни обумовленості криміналізації такого шахрайства. у суспільних відносинах. Оскільки результати науко- стан дослідження. дослідженню проблем такого во-технічного прогресу, зокрема електронно-обчис- злочину, як шахрайство присвячували свої праці такі лювальна техніка, можуть виступати знаряддям або вчені, як О. в. смаглюк, п. М. коваленко, Мохаммед засобом вчинення злочинів, то такі обставини ство- А М Байдусі, ю. л. Шуляк, в.Р. Мойсик, т.А. пази- рюють передумови для встановлення кримінальної нич, с.в. головкін, Є. в. дегтярьов, н.в. павлова, та відповідальності за вчинення нових видів посягань. інші. проте питання соціальної обумовленості кримі- таке злочинне діяння, як шахрайство, вчинене шля- налізації шахрайства, вчиненого шляхом незаконних хом незаконних операцій з використанням електро- операцій з використанням електронно-обчислюваль- нно-обчислювальної техніки було криміналізовано, ної техніки у науці залишилось малодослідженим. і в результаті новий кк україни 2001 р. встановив Отже, метою статті є розкриття підстав кримі- кримінальну відповідальність за вчинення цього зло- налізації шахрайства, вчиненого шляхом незаконних чину (ч. 3 ст. 190). Актуальність даної проблеми по- операцій з використанням електронно-обчислюваль- лягає в тому, що з використанням електронно-обчис- ної техніки та обгрунтування соціальної обумовле- лювальної техніки вчиняється безліч шахрайських ності криміналізації цього злочину. операцій. законодавство в таких випадках потребує виклад основного матеріалу. соціальна обу- вдосконалення, і саме тому з метою подальшого фор- мовленість кримінально-правової норми, на думку 86 науковий вісник ужгородського національного університету, 2013 ♦ в. грищука, – це наявність внутрішніх факторів, які злочинністю в україні уже дещо зроблено, зазначали роблять можливим і доцільним розроблення і при- науковці, ведучи мову про про ст. 198-1, внесену за- йняття конкретної кримінально-правової норми. [2, коном від 20 жовтня 1994 р. в кримінальний кодекс с. 12]. соціальна потреба в кримінальному праві є в україни 1960 р., яка передбачала кримінальну відпо- першу чергу потреба в охороні всіх видів суспільних відальність за порушення роботи автоматизованих відносин від об’єктивно небезпечних посягань на систем [8, с. 101-103]. них з боку окремих осіб [1, с. 116]. на нашу думку, необхідність у криміналізації таким чином, соціальна потреба в криміналізації шахрайства, вчиненого шляхом незаконних операцій шахрайства, вчиненого шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техні- з використанням електронно-обчислювальної техні- ки зумовлена, насамперед, наявністю наступних під- ки полягає в потребі охорони суспільних відносин став. власності від такого роду посягань на них. 1. Значний ступінь суспільної небезпечності Як відомо, обґрунтування соціальної обумовле- цього діяння. Оскільки, як зазначає д. О. Балоба- ності проектованих і чинних кримінально-правових нова суспільною небезпекою охоплюється наявність норм є центральним напрямом кримінально-право- достатньо серйозної матеріальної або моральної вої політики держави [3, с. 181]. Методом здійснен- шкоди, заподіюваної потерпілим [4, с. 1-11], то до- ня кримінально-правової політики є криміналізація, сить навести дані про таку шкоду. Отже, аналіз су- яку д. О. Балобанова визначає як визнання суспільно дових вироків за 2011 рік свідчить про те, що шкода, небезпечних діянь злочином [4, с. 1-11]. в теорії кри- заподіяна в результаті шахрайства, вчиненого шля- мінального права під криміналізацією вважають за- хом незаконних операцій з використанням електро- конодавче визнання тих чи інших діянь злочинними, нно-обчислювальної техніки складає близько 1 000 встановлення за них кримінальної відповідальності. 000 грн. [9]. проте, за даними національного банку Єдиною підставою криміналізації діянь в теорії кри- україни реальна шкода від зазначеного посягання мінального права визнається відповідний ступінь і за 2011 рік складає 9 100 000 грн. [10]. зазначений характер їх суспільної небезпеки, який характеризу- розмір шкоди дає можливість говорити про достат- ється їхньою здатністю заподіювати об’єктам кримі- ній рівень суспільної небезпеки такого злочину, а нально-правової охорони істотну шкоду [5, с. 7-8]. відмінності між даними судової практики та даними до підстав кримінально-правової заборони д. О. нБу дають можливість впевнитися у тому, що аналі- Балобанова відносить: 1) суспільну небезпеку; 2) зований злочин має високий рівень латентності. типовість і достатню поширеність антигромадської 2. типовість і достатня поширеність антигро- поведінки; 3) динаміку суспільно небезпечних діянь мадської поведінки. Шахрайство, вчинюване шля- із урахуванням причин і умов, що їх породжують; хом незаконних операцій з використанням електро- 4) необхідність впливу кримінально-правовими за- нно-обчислювальної техніки, має явно невипадковий ходами; 5) врахування можливостей системи кри- та неодноразовий характер. про типовість та поши- мінальної юстиції; 6) співвідношення позитивних і реність таких злочинів свідчать багаточисленні пу- негативних наслідків криміналізації [4, с. 1-11]. блікації та повідомлення зМІ про вчинення та збіль- Отже, для дослідження соціальної обумовле- шення випадків карткового шахрайства, шахрайства ності криміналізації розглядуваного виду шахрай- із платіжними картками, Інтернет-шахрайства, шах- ства необхідно проаналізувати наведені підстави та райства із використанням банкоматів тощо. крім з’ясувати, чи були вони враховані законодавцем при цього, статистика свідчить, що найбільшу кількість криміналізації вищеназваного злочину. розглядуваних злочинів було скоєно на території до- в. О. навроцький та д. с. Азаров вважають, що нецької, дніпропетровської, Одеської, Харківської шахрайство, вчинене шляхом незаконних операцій з областей, що має бути доказом про поширеність та- використанням електронно-обчислювальної техніки кого виду шахрайства у цих регіонах. таким чином, не може бути кваліфікуючою ознакою шахрайства, можна дійти висновку, що шахрайство, вчинене за оскільки не підвищує ступінь суспільної небезпеки допомогою сучасних засобів електронно-обчислю- посягання [6, с. 37-38; 7, с. 15-31]. стосовно необ- вальної техніки, носить тільки антигромадський ха- хідності криміналізувати подібні злочини науковці рактер та не може бути допустимим у суспільстві. не висловлювались. Із думками зазначених авторів 3. динаміка суспільно небезпечних діянь. за важко погодитись, оскільки введення неправдивих даними нБу, кількість шахрайських операцій з ви- відомостей до всесвітньої мережі Інтернет і є об- користанням платіжних карток, випущених укра- маном. ступінь небезпечності таких дій можна ви- їнськими банками, зросла в 2009 році у 6,5 разів у значити шляхом визнання того факту, що шахрай, порівнянні з 2008 роком, а сума збитків від таких використовуючи можливості мережі Інтернет, може операцій – у 1,9 разів. кількість шахрайських опе- обманути одночасно більшу кількість жертв, ніж в рацій з використанням платіжних карт у порівнянні інших випадках. з 2008 роком збільшилася на 33324 одиниці і склала М. вертузаєв та А. попов ще до прийняття ново- 39338 операцій, а сума збитків унаслідок цих опера- го кк україни 2001 р. звертали увагу на поширеність цій збільшилася на 6,120 млн. гривень і становила таких видів комп’ютерних злочинів як крадіжки гро- майже 12,970 млн. гривень [11]. стосовно динаміки шей в електронних банківських системах взаємороз- зростання такого злочину може свідчити і кількість рахунків. для організації боротьби з комп’ютерною учасників «МММ-2011». Як загальновідомо «МММ- 87 серія пРАвО. випуск 22. Частина ІІ. том 3 ♦ 2011» здійснювало всі свої операції віртуально, за управління боротьби з кіберзлочинністю. Шахрай- допомогою Інтернет-мережі. діяльність учасників ство, яке вчиняється шляхом незаконних операцій з фінансової піраміди «МММ-2011» розцінюють як використанням електронно-обчислювальної техні- шахрайство. станом на квітень 2012 р. кількість ки, відносять до кіберзлочинів, виявленням та роз- учасників цієї фінансової піраміди складала близь- слідуванням яких займаються зазначені управління. ко 25 млн. учасників. зазначена інформація свідчить таким чином, система кримінальної юстиції має від- про динаміку зростання шахрайства, при вчиненні повідні можливості для виявлення та розслідування якого застосовуються можливості всесвітньої мере- таких злочинів, а також існують матеріальні ресур- жі Інтернет [12]. си для реалізації кримінально-правової заборони, і згідно зі статистичними даними, наданими об- вони не є занадто великими. ласними управліннями Мвс україни за ч. 3 ст. 190 6. співвідношення позитивних і негативних на- кк україни порушено кримінальних справ: у 2007 слідків криміналізації. позитивні наслідки криміна- р. – 1004, у 2008 р. – 1017, у 2009 р. – 1033, у 2010 р. лізації такого шахрайства однозначно переважають – 974, у 2011 р. – 1038, у 2012 р. (за 8 місяців) – 754. негативні. зокрема, втрата соціальних зв’язків та- з цих справ направлено до суду: 2007 р. – 548, 2008 кими шахраями, засудженими до позбавлення волі, р. – 427, 2009 р. – 632, 2010 р. – 523, 2011 р. – 633, має поряд із негативними переважаючі позитивні 2012 р. (за 8 місяців) – 394. наслідки для суспільства. вони полягають у тому, Як видно з наведених офіційних статистичних що злочинці втрачають можливості продовжувати даних, найбільшу кількість кримінальних справ за ч. злочинну діяльність, а суспільство позбувається не- 3 ст. 190 кк україни було порушено у 2011 році, що гативного впливу цих людей на оточуючих. свідчить про негативну динаміку зростання цього висновок. підсумовуючи наведене, можна злочину. за 2011 рік наведено і найвищий показник стверджувати, що підстави для криміналізації шах- закінчених розслідуванням кримінальних справ та райства, вчиненого шляхом незаконних операцій з переданих до суду. таким чином, можна дійти висно- використанням електронно-обчислювальної техніки вку про негативну динаміку зростання аналізованого у законодавця дійсно були. в даній статті розгля- шахрайства. нуті такі підстави: суспільна небезпека; типовість і 4. необхідність впливу кримінально-право- достатня поширеність антигромадської поведінки; вими заходами. у нашій країні об’єктивно існують динаміка суспільно небезпечних діянь; необхідність умови для вчинення подібного шахрайства, які не- впливу кримінально-правовими заходами; враху- можливо усунути без застосування кримінальної вання можливостей системи кримінальної юстиції; відповідальності. зокрема, можливість впливу на співвідношення позитивних і негативних наслід- таке шахрайство за допомогою кримінально-право- ків криміналізації. на підставі дослідження підстав вих заходів дійсно існує. ці заходи поєднуються із криміналізації досліджуваного злочину можна ді- загально-соціальними заходами та забезпечують йти висновку, що криміналізація цього явища за- комплексну протидію шахрайству, яке вчиняється кономірна та соціально обумовлена. Хоча вважати шляхом незаконних операцій з використанням елек- її своєчасною немає підстав, оскільки шахрайства тронно-обчислювальної техніки. з платіжними картками, шахрайства у глобальній 5. врахування можливостей системи кримі- мережі Інтернет та інші подібні шахрайства, де ви- нальної юстиції. при Мвс україни та у структурі користовується електронно-обчислювальна техніка, кожного територіального підрозділу Мвс створено були поширені задовго до їх криміналізації. СпиСОК виКОРиСтаниХ ДЖеРеЛ: 1. Спиридонов Л. И. Социология уголовного права. – М. : Юрид. лит., 1986. – С. 19. 2. Грищук В. Соціальна обумовленість кодифікації кримінального законодавства України // Право України. – 1992. – № 4. – С. 12. 3. Соціологія права : навч. посіб. / В. Д. Воднік, Ю. І. Золотарьова, Г. П. Клімова, Н. П. Осипова, О. В. Сердюк ; за ред. Н. П. Осипової. – Х. : Право, 2007. – с. 28. 4. Балобанова Д. О. Теорія криміналізації : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / Д. О. Балобанова ; Одеська національна юридична академія. – Одеса, 2007. – С. 1-11. 5. Хавронюк М. І. Довідник з Особливої частини Кримінального кодексу України. – К. : Істина, 2004. – С. 7-8. 6. Навроцький В. О. Наступність кримінального законодавства України (порівняльний аналіз КК України 1960 р. та 2001 р.). – К. : Атіка, 2001. – 272 с. – С. 37-38. 7. Азаров Д. С. Злочини у сфері комп’ютерної інформації (кримінально-правове дослідження) : монографія. – К. : Атіка, 2007. – 304 с. – С. 15-31; 162. 8. Вертузаєв М., Попов А. Запобігання комп’ютерним злочинам та їх розслідування // Право України. – 1998. – № 1. – С. 101-103. 9. Єдиний державний реєстр судових рішень України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www. reyestr.court.gov.ua. 10. Збиток від шахрайства в сфері українського інтернет-банкінгу перевищив 9 млн гривень за рік (29.03.2012) [Елек- тронний ресурс]. – Режим доступу : http://lohotron.in.ua/2012/03/zbytok-vid-shahrajstva-v-sferi-ukrajinskoho-internet-bankinhu- perevyschyv-9-mln-hryven-za-rik/. 11. НБУ відзначає різке зростання шахрайства з платіжними картами Visa і MasterCard. 05.03.2010 [Електронний ре- сурс]. – Режим доступу : http://lohotron.in.ua/2010/03/nbu-vidznachaje-rizke-zrostannya-shahrajstva-z-platizhnymy-kartamy- visa-i-mastercard/. 12. МММ: афера чи легкий заробіток? [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://kolpravda.at.ua/news/mmm_afera_ chi_legkij_zarobitok/2012-04-08-1096. 88 науковий вісник ужгородського національного університету, 2013 ♦ УДК 343.211 про гуМанність (БеЗпеЧність) ЗапровадженнЯ правового інституту криМінального проступку в украЇні aBout HumaNIty (Safety) INtroducINg legal INStItutIoN of crImINal offeNSe IN uKraINe Шаблистий в.в., кандидат юридичних наук, начальник кафедри кримінального права та кримінології факультету підготовки фахівців для підрозділів слідства Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ У статті здійснено аналіз основних аргументів «за» запровадження авового інституту кримінального проступку в Україні та досліджено їх відповідність принципу гуманізму кримінального права, головне значення якого полягає у забезпеченні безпеки людини. Наводяться аргументи на користь однакового законодавчого забезпечення право- вого статусу всіх осіб, втягнутих в орбіту кримінального судочинства. Ключові слова: людина, безпека людини, кримінальний закон, кримінальний проступок, потерпілий, злочи- нець, реформа. В статье осуществлен анализ основных аргументов «за» внедрение правового института уголовного проступка в Украине и исследованы их соответствие принципу гуманизма уголовного права, главное значение которого со- стоит в обеспечении безопасности человека. Приводятся аргументы в пользу одинакового законодательного обе- спечения правового статуса всех лиц, вовлеченных в орбиту уголовного судопроизводства. Ключевые слова: человек, безопасность человека, уголовный закон, уголовный проступок, потерпевший, пре- ступник, реформа. The article analyzes the main arguments «for» introducing legal institution of criminal offense in Ukraine and studied their compliance with the principle of humanism criminal law, the principal value of which is to ensure human security. Argues in favor of the same legislative provision of the legal status of all persons drawn Tue orbit criminal proceedings. Key words: man, human security, criminal law, criminal offense, victim, offender reform. постановка проблеми. конституція україни у слід визнати, що основи цього закладено ще де- ст. 3 відносить безпеку людини до одних із найви- кілька років тому, коли указом президента україни щих соціальних цінностей в державі. сама безпека від 8 квітня 2008 року № 311/2008 введено в дію рі- людини є всеохоплюючим та об’єднуючим поняттям, шення Ради національної безпеки і оборони украї- оскільки вона є передумовою всіх без винятку прав і ни від 15 лютого 2008 року «про хід реформування свобод людини і громадянина та гарантією виконання системи кримінальної юстиції та правоохоронних обов’язків. ХХ століття показало, що найзастосовані- органів», у якому вперше на офіційному рівні вказу- шим засобом забезпечення прав і свобод людини була валося на необхідність поступового оновлення кри- відповідальність, в тому числі і кримінальна. мінального кодексу (далі – кк) україни, криміналь- на думку багатьох вчених, у ХХІ столітті, епо- но-процесуального кодексу (далі – кпк) та кодексу сі глобалізації, потрібно шукати інші, не каральні україни про адміністративні правопорушення (далі (репресивні), а соціальні засоби забезпечення прав – купАп). також у концепції реформування кримі- і свобод людини. наприклад, в.к. грищук зазначає, нальної юстиції україни вперше вжито термін «кри- що в наш час на зміну «людині розумній» має при- мінальні (підсудні) проступки»: йти «людина відповідальна», у якої на підсвідомому 1) окремі діяння, що, за чинним кк україни, від- рівні закладено основи соціальної відповідальності, носяться до злочинів невеликої тяжкості, які, відпо- яку слід розуміти як соціальне явище, феномен, що відно до політики гуманізації кримінального законо- являє собою необхідність свідомого і добровільного давства, визначатимуться законодавцем такими, що використання людиною прав, виконання обов’язків, не мають значного ступеня суспільної небезпеки; дотримання заборон, що містяться в соціальних нор- 2) передбачені чинним купАп, які мають судову мах, а у випадку їхнього порушення – необхідність юрисдикцію і не є управлінськими (адміністратив- перетерпіння порушником цих норм заходів приму- ними) за своєю суттю (дрібне хуліганство, дрібне ви- сового впливу, передбачених ними [1, с. 35, 54]. крадення чужого майна тощо) [2]. Одним із ключових етапів формування відпові- саме вказівка на політику гуманізації криміналь- дальних людей в україні є зміна карального характе- ного законодавства додатково свідчить про акту- ру системи кримінальної юстиції на відновлюваний альність законодавчого закріплення власних кримі- – головною метою застосування заходів кримінально- нально-правових принципів, одним з ключових яких правового впливу має стати відновлення порушених є принцип гуманізму. Особливо це питання треба прав потерпілого (у тих справах, де він є), а не кара. «проштовхувати» після вступу в дію нового кпк 89 серія пРАвО. випуск 22. Частина ІІ. том 3 ♦ україни 2012 року, який, разом із пропозиціями кри- на кримінальне провадження по злочинах, приділяти міналізувати деякі адміністративні правопорушен- достатню увагу потерпілим, провадження по спра- ня, за слушним зауваженням А.А. Музики, є відхо- вах за участю яких суттєво спрощено? дом від концептуальних положень з реформування ще у 70-х роках ХХ століття вчені зазначали, що кримінальної юстиції, викладених у згаданому указі відокремлення розглянутої категорії правопорушень президента 2008 року [3]. дозволить вивільнити сили для протидії з найбільш Метою статті є аналіз основних аргументів «за» небезпечними посяганнями за рахунок встановлен- запровадження правового інституту кримінального ня спрощеного процесу по справах про кримінальні проступку в україні та дослідження їх відповідності проступки [6, с. 59; 7, с. 90]. дослідження ще радян- принципу гуманізму кримінального права. ських вчених показали, що одним із головних чинни- стан дослідження. Ґрунтовний аналіз впрова- ків, що викликає помилки у правозастосовній діяль- дження правового інституту кримінального про- ності, – велика службова завантаженість працівників ступку україні здійснено у працях ю.в. Бауліна, в.І. правоохоронних органів [8, с. 104]. Борисова, в.М. куца, в.А. Мисливого, А.А. Музики, Разом з тим, новий кпк україни відмінив дослід- М.І. панова, в.Я. тація, п.л. фріса, М.І. Хавронюка чу перевірку заяв і повідомлень про злочини, що вчи- та ін. не применшуючи значення вкладу визначних нені або готуються. всі вони виключно слідчим зано- вчених сучасності в обговорення порушеного питан- сяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань і ня, слід провести дослідження впливу реформуван- одразу розпочинається кримінальне провадження. у ня кримінального та кримінального процесуального зв’язку із цим завантаженість слідчих збільшилась у законодавства на стан забезпечення безпеки людини. рази, і виникло питання про забезпечення притягнен- виклад основного матеріалу. Історико-право- ня кожного, хто вчинив злочин, до відповідальності. вий розвиток вітчизняного кримінально-правового питання про потерпілого навіть не ставимо, як і про творення свідчить про однобоке розуміння принци- один з найвагоміших аргументів «за» прийняття зако- пу гуманізму кримінального права – поваги до лю- ну «про кримінальні проступки». дини, яка вчинила злочин, та практично неосяжне Ілюстрацією актуальності такого питання може- покращення її становища. мо знайти у поки що чинному кк україні, Розділ ІІ слід визнати, що це є загальноєвропейською Особливої частини якого забезпечує правову охоро- тенденцією. так, М.І. панов, характеризуючи пра- ну життя і здоров’я людини. на сьогоднішній день цю про принципи кримінального права німецького злочинами невеликої тяжкості із вказаного розділу вченого п.-А. Альбрехта [4], зазначає, що заборона (стосовно посягань на людину) є ст. 118 кк україни зворотної сили кримінального закону означає реа- – умисне вбивство при перевищенні меж необхідної лізацію принципу гуманізму в кримінальному праві оборони або заходів, необхідних для затримання зло- [5, с. 7]. чинця; ст. 123 кк україни – умисне тяжке тілесне знову ведемо мову про людину, яка порушила ушкодження, заподіяне у стані сильного душевного кримінально-правову заборону, а про потерпілого хвилювання; ст. 124 кк україни – умисне тяжке ті- навіть не згадуємо. лесне ушкодження у разі перевищенні меж необхід- Разом з тим, заслуговує особливої уваги розумін- ної оборони або заходів, необхідних для затримання ня п.-А. Альбрехтом принципу кримінально-пра- злочинця; ст. 125 кк україни – умисне легке тілесне вової законності як фундаменту створеній свободі. ушкодження; ч. 1 ст. 126 кк україни – побої і мор- вчений обґрунтовано розглядає ідею (принцип) за- дування; ст. 128 кк україни – необережне тяжке або конності у якості необхідного засобу забезпечення (і середньої тяжкості тілесне ушкодження; ч. 1 ст. 129 досягнення) свободи людини як ідеалу [5, с. 6]. кк україни – погроза вбивством. не є виключенням із загального правила щодо прі- Якщо вказані злочини віднести до кримінальних оритетності прав підозрюваного і нівелювання прав проступків, то про безпеку людей, які стали жерт- потерпілого процес запровадження в україні право- вами побоїв, різноманітних погроз навряд чи мож- вого інституту кримінального проступку, оскільки на буде вести мову. Більш того, здійснюючи по суті знову ведуть мову про гуманізацію кримінального за- нову кодифікацію кримінального законодавства, слід конодавства як про розвантаження місць позбавлення пам’ятати про такий закон діалектики, як перехід волі, про спрощену процедуру розгляду справи у суді, кількості у якість. Якщо законодавець значну кіль- про відсутність судимості тощо. Можемо помилятися, кість злочинів переведе у нову якість – криміналь- проте з великою долею ймовірності можна стверджу- ний проступок, то будь-якому пересічному громадя- вати, що жоден представник влади, жоден науковець нинові має стати ще безпечніше прогулюватися по не підняв питання про правовий статус потерпілого у улюбленому парку в нічну пору доби. у протилеж- контексті запровадження в україні правового інститу- ному випадку знову буде «реформа заради рефор- ту кримінального проступку. ми», а гуманізм остаточно набуде значення «модного звичайно, кпк україни детально регламентує словечка», каталізатора законодавчих рішень, на- правовий статус потерпілого, проте не дає вичерпної правлених на покращення долі людей, які порушили відповіді про потерпілого від кримінального право- кримінально-правову заборону. порушення (глава 9 «відшкодування (компенсація) враховуючи той факт, що притягнення до кримі- шкоди у кримінальному провадженні, цивільний по- нальної відповідальності за «незначні» посягання зов»). Чи буде слідчий, зорієнтований в основному на здоров’я людини є одним із найдієвіших засобів 90 науковий вісник ужгородського національного університету, 2013 ♦ запобігання більш тяжким злочинам, пропонуємо враховуючи спільний багаторічний історично- Розділ ІІ Особливої частини кк україни залишити в культурний розвиток наших країн, з впевненістю «недоторканному» стані та вважати цей перелік зло- можна констатувати про достатню репрезентатив- чинами до тих пір, доки суспільство досягне такого ність наведених даних для українського суспільства. розвитку, коли злочини ніхто не буде вчиняти. Більш того, безпека людини в діяльності Овс бага- на нашу думку, принцип гуманізму – вихідне поло- то в чому залежить від захищеності потерпілих від ження правової системи будь-якої держави, направлена злочинів, а тому і захищеність їх від кримінальних на утвердження прав і свобод людини і громадянина, проступків має бути принаймні не меншою. Місь- яке полягає у забезпеченні її безпеки та недопущення крайлінорганами щороку реєструвалося декілька приниження честі та достоїнства [9, с. 90]. мільйонів заяв і повідомлень громадян про різні по- вказане підтверджується й вказівкою Міністра дії, проте лише приблизно третина з них виявлялася Мвс україни в.ю. захарченка на те, що головни- злочинами – довіра людей до міліції залежала від ми критеріями діяльності української міліції є рівень розгляду всіх без винятку їх звернень, а не тільки безпеки і спокою громадян [10, с. 5], а тому актуаль- тих, що містили дані про злочини, що вчинені або ною є розробка критеріїв оцінки рівня безпеки люди- готуються. саме тому слідчим, не зважаючи на зна- ни (оскільки органи внутрішніх справ (далі – Овс) є чну завантаженість, слід приділяти увагу кожному основним суб’єктом правозастосування). повідомленню, по якому він здійснює кримінальне привертає до себе увагу проведений російськи- провадження. ми вченими комплексний аналіз результатів роботи ще одним вагомим аргументом «за» кримінальні з вивчення громадської думки у 2012 році за замов- проступки може бути наступний. в.І. курляндський ленням Мвс Росії. Метою вивчення громадської вважає, що запровадження правового інституту кри- думки було здійснення оцінки рівня безпеки людини мінального проступку дасть також можливість ско- та діяльності Овс Російської федерації (далі – Рф) ротити сферу застосування позбавлення волі і підви- на основі використання джерел соціологічної інфор- щити її ефективність [12, с. 85]. мації. у ході дослідження проведений кількісний з таким твердження просто слід погодитися. на опитування населення в усіх суб’єктах Рф: у 2012 підтвердження акцентуємо увагу на вказівці Я.І. гі- році до вибірки включено 83 регіони, в кожному з лінського на те, що при повній відмові від смертної них опитали не менше 500 респондентів, загальний кари як провідній світовій тенденції останніх десяти- обсяг вибірки склав 41500 опитаних. літь позбавлення волі стає вищою мірою покарання, згідно з концепцією дослідження та підготовле- яку слід застосовувати лише у крайніх випадках в ними матеріалами, основними показниками, що ха- основному при вчинені лише насильницьких злочи- рактеризують у громадській думці рівень безпеки нів і у відношенні лише до дорослих злочинців. Роз- людини та ОВС, є (курсив на – В.Ш.): винені країни світу (за винятком сША) значно розши- - загальний рівень соціальної тривожності грома- рили сферу позбавлення волі, проте не більше, ніж на дян по країні в цілому і в кожному з суб’єктів Рф; два роки. найчастіше застосовують штраф (70-90 % - інтенсивність побоювань громадян, їх занепоко- від всіх призначених покарань) [13, с. 119-120]. єння з приводу різних соціальних загроз; вважаємо, що саме підвищення ефективності по- - рівень і якісні параметри кримінологічної три- збавлення волі як виду покарання шляхом його за- воги в російському суспільстві – побоювання грома- стосування виключно до осіб у від 18-ти років та за дян, які постраждали від злочинних посягань; вчинення злочинів проти людини, та неможливості - рівень побоювань з приводу перебування в кон- призначення за вчинення кримінального проступку кретних соціально-побутових ситуаціях; (при повному відновленні порушених прав потерпі- - рівень віктимності населення за різними злочи- лого), має стати по-справжньому ключовим етапом нами; нової кодифікації кримінального законодавства. - звернення громадян, які піддавалися злочинним висновки. у зв’язку із цим, невідворотні глобаль- посяганням різних видів, в Овс, частка їх реєстрації; ні зміни чинного кк україни та весь процес рефор- - характер взаємодії потерпілих, заявників з Овс, мування системи кримінальної юстиції в державі не оцінка цих взаємодії, мотиви тих потерпілих, які не може бути завершеним без законодавчого закріплен- стали звертатися в Овс; ня власних кримінально-правових принципів. Одним - оцінка громадянами діяльності Овс щодо за- з них має бути принцип гуманізму, першим та голо- хисту їх особистих та майнових інтересів, оцінка вним значенням якого є забезпечення безпеки людини ефективності роботи Овс та шляхи підвищення цієї законом україни про кримінальну відповідальність, а ефективності; вже потім – неможливості нелюдського ставлення до - готовність громадян надати сприяння Овс в особи, визнаної винуватою у вчинені злочину. також роботі по забезпеченню безпеки, захисту особистих із ст. 98 кк україни слід виключити п. 5 ч. 1 (позбав- і майнових інтересів громадян, а також їх уявлення лення волі на певний строк для неповнолітніх) та по- про зацікавленість самими Овс подібної допомоги. вністю виключити ст. 102 кк україни. крім того, виявися вплив основних джерел ін- Отже, запровадження в україні правового інсти- формації, що формують уявлення росіян про роботу туту кримінального проступку є необхідною, але не Овс, ступінь їхнього впливу на імідж Овс у масо- настільки нагальною проблемою, оскільки, за твер- вій свідомості і рівень довіри цим органам [11]. дженням в.с. коміссарова, динамічність життя сус- 91 серія пРАвО. випуск 22. Частина ІІ. том 3 ♦ пільства зобов’язує державу змінювати кримінальне них положень кримінального закону. життєво необ- законодавство. Однак ці зміни не повинні змінювати хідним є відображення результатів цих дискусій у баланс у конституційній тріаді пріоритетів охороню- відповідному проекті закону. Разом з тим, є ірраці- ваних цінностей «людина – суспільство – держава» ональним та алогічним здійснювати таку діяльність [14]. потрібно до найменших деталей у фахових ко- під вже існуючий новий процес застосування неіс- лах обговорити цей нелегкий шлях зміни каноніч- нуючих кримінально-правових норм. СпиСОК виКОРиСтаниХ ДЖеРеЛ: 1. Грищук В. К. Філософсько-правове розуміння відповідальності людини : монографія / В. К. Грищук. – Хмельницький : Хмельницький університет управління та права, 2012. – 736 с. 2. Концепція реформування кримінальної юстиції України, затверджена Указом Президента України від 8 квітня 2008 року № 311/2008 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.president.gov.ua/documents/7703.html. 3. Курінний Л. Кримінальний проступок – нова правова реалія. Частина ІІІ / Л. Курінний // Юридичний вісник України. – 2012. – № 27. 4. Альбрехт Петер-Алексис. Забытая свобода. Принципы уголовного права в европейской дискуссии о безопасности / Петер-Алексис Альбрехт ; [пер. с нем. Г. Г. Мошака]. – Харьков : Право, 2012. – 184 с. 5. Панов Н. И. Введение в книгу // Забытая свобода. Принципы уголовного права в европейской дискуссии о безопас- ности / Петер-Алексис Альбрехт ; [пер. с нем. Г. Г. Мошака]. – Харьков : Право, 2012. – С. 5-10. 6. Иванов Ю. Исследование проблемы неотвратимости наказания / Ю. Иванов // Социалистическая законность. – 1976. – № 1. – С. 59. 7. Гуляев А. П. Дифференциация уголовных деяний и уголовно-процессуальное право / А. П. Гуляев // Советское государство и право. – 1986. – № 7. – С. 90. 8. Вопленко Н. Н. Причины ошибок в правоприменении (опыт конкретно-социологического изучения) Н. Н. Вопленко // Советское государство и право. – 1982. – № 4. – С. 104. 9. Шаблистый В. В. Принцип гуманизма уголовного права и безопасность человека как неразделимые части одного целого / В. В. Шаблистый // Развитие наук криминального цикла в Республике Башкортостан : Материалы Международ- ной научно-практической конференции, посвящённой 40-летию кафедр уголовно-правовых дисциплин Института права Башкирского государственного университета и 80-летию со дня рождения доктора юридических наук, профессора З.Д. Еникеева (12-13 апреля 2012 г.) Часть 2. – Уфа : РИЦ БашГУ, 2012. – С. 88-91. 10. Захарченко В. Люди повинні відчути реальні результати нашої роботи / В. Захарченко // Іменем Закону. – № 4 (5858). – 24 січня 2013. – С. 3-5. 11. Общественное мнение об уровне безопасности личности и деятельности органов внутренних дел РФ в 2012 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://crimpravo.ru/blog/reforma_mvd/2193.html#cut. 12. Курляндский В. И. Неотвратимость наказания и борьба с преступностью / В. И. Курляндский // Советское государ- ство и право. – 1972. – № 9. – С. 85. 13. Гилинский Я. И. Исполнение наказания в системе социального контроля над преступностью / Я. И. Гилинский // Закон. – 2012. – №9. – С. 117-128. 14. Комиссаров В. С. Криминологическая реальность в статистику не укладывается или как современное государство должно защищать жизнь человека / В. С. Комиссаров // Независимая газета. – 05.02.2013 [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.ng.ru/ng_politics/2013-02-05/11_crim.html. 92 науковий вісник ужгородського національного університету, 2013 ♦ РОЗДІЛ 9 КРимІнаЛьниЙ пРОцеС та КРимІнаЛІСтиКа; СУДОва еКСпеРтиЗа; ОпеРативнО-РОЗшУКОва ДІяЛьнІСть УДК 343.14 Характеристика оБставин предМету докаЗуваннЯ, Які підтверджуЮть наЯвність головного Факту cHaracterIZatIoN of cIrcumStaNceS tHe SuBJect of proof coNfIrmINg tHe exISteNce of cHIef fact вапнярчук в.в., кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінального процесу Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» У статті аналізуються обставини предмету кримінально-процесуального доказування, які підтверджують наяв- ність головного факту – вчинення кримінального правопорушення певною особою. До таких обставин автор від- носить події кримінального правопорушення та винуватість обвинуваченого у його вчиненні. Висловлена думка про розуміння сутності термінів «подія» та «винуватість», їх співвідношення з елементами складу кримінального правопорушення. Розглянуто характерні риси як події правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини), так і винуватості (вина, мотив та мета вчинення правопорушення). Ключові слова: предмет кримінально-процесуального доказування, подія кримінального правопорушення, ви- нуватість, головний факт, склад кримінального правопорушення. В статье анализируются обстоятельства предмета уголовно-процессуального доказывания, подтверждающие наличие главного факта – совершение уголовного преступления определенным лицом. К таким обстоятельствам автор относит события уголовного правонарушения и виновности обвиняемого в его совершении. Высказано мне- ние о понимании сущности терминов «событие» и «виновность», их соотношение с элементами состава уголовно- го преступления. Рассмотрены характерные черты как события правонарушения (время, место, способ и другие обстоятельства), так и виновности (вина, мотив и цель совершения правонарушения). Ключевые слова: предмет уголовно-процессуального доказывания, событие уголовного преступления, винов- ность, главный факт, состав уголовного преступления. This article analyzes the circumstances of the subject of criminal procedure of proof conirming the presence chief Fact of a criminal offense by a particular person. Such circumstances shall the author includes the events of criminal offense and the guilt of the accused in the committing it. Was opined that understanding of the essence of the terms «event» and «guilt» and their ratio with the elements of criminal offense. Examined the characteristic traits as events of the offense (time, place, manner and circumstances) and culpability (guilt, motive and purpose commission of the offense). Key words: the subject of criminal procedure of proof, the event is a criminal offense, culpability, principal fact, composition criminal offense. актуальність статті. Розвиток науки вітчиз- предмету доказування, які підтверджують наявність няного кримінального процесу спонукає до необ- головного факту – вчинення певною особою кримі- хідності дослідження та перегляду традиційних нального правопорушення. наукових поглядів щодо окремих особливостей викладення основного матеріалу. в юридичній кримінально-процесуального доказування. Особли- літературі відзначається, що предмет кримінально- вої актуальності вирішення цього питання набуло у процесуального доказування, по суті, є своєрідною зв’язку з набранням чинності новим кпк україни, програмою доказової діяльності суб’єкта доказуван- в якому запропоновано розширення змагальних за- ня, в ході якої відсікається все, що лежить за рам- сад кримінального провадження. дослідження ж об- ками мети кримінально-процесуального пізнання [1, ставин предмета кримінально-процесуального дока- с. 75]. погоджуючись з таким розумінням сутності зування, які підтверджують головний факт (підозру поняття «предмет доказування», вважаємо, що в або обвинувачення), є визначальним для належного рамках його дослідження є необхідність визначення застосування змагальної процедури та її гарантій в його функціонального призначення. певні спроби кримінальному провадженні. саме цими обставина- вирішення цього питання мали місце в юридичній ми пояснюється необхідність написання цієї статті, літературі. так, М.с. строгович виділяв в предме- її логіка та зміст. ті доказування обставини, які виражають головний Формулювання цілей статті (постановка за- факт в позитивній формі (тобто їх призначенням є вдання). Метою роботи є характеристика обставин встановлення вчинення певною особою криміналь- 93 серія пРАвО. випуск 22. Частина ІІ. том 3 ♦ ного правопорушення (докладніше про головний правопорушення) (п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК) – це сукуп- факт див.: [2, с. ])) та обставини, які виражають го- ність об’єктивних ознак, які його характеризують ловний факт в заперечувальній формі (їх призначен- (тобто відомості про об’єкт і об’єктивну сторону ням є виключення можливості притягнення особи до складу кримінального правопорушення). кримінальної відповідальності [3, с. 270-272]. Об’єктом злочину виступають суспільні відно- Аналіз статті 64 кпк україни 1961 року (та ана- сини, які охороняються законом і яким злочином логічних статей кпк інших республік сРсР) давав завдається шкода [8, с. 7]. Об’єктивна сторона – це змогу дослідникам цього питання висловлювати сукупність зовнішніх ознак вчиненого злочину: ді- думку про те, що призначенням обставин, які міс- яння (дія чи бездіяльність), суспільно небезпечні тилися в цій нормі, було встановлення тільки відо- наслідки (певна шкода об’єкту), причинний зв’язок, мостей, які вказували на факт вчинення злочину спосіб, засоби, місце, час обстановка вчинення зло- певною особою [4, с. 89-90; 5, с. 248] (не впливало чину [8, с. 7]. на такий висновок й те, що закон, поряд з обтяжую- Отже, встановлення події кримінального право- чими, передбачав також і необхідність встановлення порушення означає необхідність з’ясування чи мало пом’якшуючих обставин, оскільки останні повинні місце: були бути об’єктивно дослідженні для винесення об- а) посягання на охоронювані законом про кримі- винувального вироку). нальну відповідальність суспільні відносини, і якщо намагаючись уникнути такого одностороннього так, то на які саме; призначення предмета доказування, на наш погляд, б) вчинення передбаченого кримінальним зако- цілком правомірно, розробники нового кпк україни ном суспільно-небезпечного діяння (дії чи бездіяль- 2012 року в ст. 91 включили обставини, які виклю- ності); чають кримінальну відповідальність або є підставою в) настання шкідливих наслідків (для матеріаль- для закриття кримінального провадження, а також них складів). варто зауважити, що положення п. 3 ч. 1 обставини, що є підставою для звільнення від кри- ст. 91 кпк, яке передбачає необхідність встановлен- мінальної відповідальності або покарання (пункти 4, ня виду і розміру шкоди, завданої кримінальним пра- 5 ст. 91 кпк). вопорушенням, на наш погляд, не означає виключен- Отже, на сьогоднішній день, є цілком достатні ня шкідливих наслідків із розуміння сутності (можна законодавчі підстави вважати, що функціональним сказати навіть із змісту) події кримінального право- призначенням предмета кримінально-процесуаль- порушення. виділення цієї обставини в предметі до- ного доказування є всебічне, повне і неупереджене казування як самостійної, може мати місце лише у дослідження обставин кримінального провадження, випадках, коли він не охоплюється юридичною кон- які як підтверджують, так і спростовують наявність струкцією складу конкретного кримінального пра- головного факту. вопорушення (наприклад у злочинах з формальним Хоча, варто погодитись із окремими авторами, що складом). підтвердженням необхідності розуміння таке оновлення кола обставин, які підлягають доказу- завданої правопорушенням шкоди як складової події ванню, дає підстави для твердження про можливість правопорушення є й те, що встановлення характеру виділення з них як предмету обвинувачення, так і такої шкоди дає можливість правильно встановити предмету захисту [6, с. 54; 6, с. 10]. Адже доказуван- об’єкт кримінального правопорушення (тобто пер- ня події кримінального правопорушення, винуватості ший виділений елемент змісту); обвинуваченого у його вчиненні та обставин, які ви- г) наявність причинного зв’язку між протиправ- ключають кримінальну відповідальність, свідчить ним діянням та шкідливими наслідками, що настали про певну суперечливість обставин, які визначені (аналогічної думки дотримуються й інші науковці. законодавцем як такі, що входять в предмет доказу- див., зокрема: [9, с. 164-166; 10, с. 43]. вання. Однак, вважаємо, що подвійний характер об- тут доцільно зауважити, що, незважаючи на те, ставин не дає підстав для виділення двох самостійних що, як ми вище зазначили, суспільно-небезпечне предметів доказування у кримінальному провадженні діяння є лише одним із складових елементів змісту та не вимагає необхідності їх окремого нормативно- терміну «подія кримінального правопорушення» в го регламентування, в залежності від можливих на- смислі ст. 91 кпк, в окремих статтях чинного кпк слідків доказування (така думка була висловлена с.А. україни термін «діяння», на наш погляд, вживається Шейфером. див.: [1, с. 77]). вважаємо, що цілком до- як синонім «події» (див., зокрема: п. 1 ч. 1 ст. 368, п. статнім буде розуміння різного призначення тих чи 1 ч. 1 ст. 501 кпк). інших обставин певним суб’єктом доказування. крім того, варто також відзначити, що в кпк до обставин предмету кримінально-процесу- термін «подія кримінального правопорушення» ального доказування, які підтверджують наявність вживається не тільки в ст. 91 кпк. відсутність по- головного факту, тобто вчинення кримінального дії кримінального правопорушення передбачена як правопорушення певною особою, в першу чергу, одна з підстав для закриття кримінального прова- відносяться подія кримінального правопорушення дження та винесення виправдувального вироку (п. та винуватість обвинуваченого у його вчиненні. Роз- 1 ч. 1 ст. 284, ч. 1 ст. 373 кпк). таким чином, пра- глянемо їх докладніше. вильне тлумачення терміну «подія» має важливе не Подія кримінального правопорушення (час, місце, тільки наукове, а й практичне значення, і не тільки спосіб та інші обставини вчинення кримінального для підтвердження підозри (чи обвинувачення), а 94 науковий вісник ужгородського національного університету, 2013 ♦ й обставини, яка її спростовує та є підставою за- Однак, на наш погляд, у всіх вказаних випад- криття кримінального провадження (п.4 ч.1 ст. 91 ках сама подія відбулася, посягання на певні охо- кпк) (адже однією з них є відсутність події право- ронювані законом суспільні відносини мало місце, порушення). у зв’язку з цим, розгляд питання щодо об’єктивна сторона правопорушення теж виконана. сутності «події кримінального правопорушення», тут відсутні інші ознаки правопорушення (зокрема як однієї з обставин, яка підлягає доказуванню у наприклад, певна форма вини як ознака суб’єктивної кримінальному провадженні, на наш погляд, буде сторони складу кримінального правопорушення). більш повним після аналізу питання щодо можли- відкидання або ігнорування такого підходу при- вих випадків відсутності події, як підстави для при- зведе до плутанини й складності чи неможливос- йняття одного із вказаних вище рішень. ті вирішення окремих питань. Адже відповідно до на підставі аналізу чинного законодавства та під- частини 2 і 3 ст. 129 кпк у разі встановлення від- ходів висловлених у науковій літературі щодо цього сутності події кримінального правопорушення суд питання, вважаємо, що про відсутність події кримі- відмовляє в позові; у разі ж виправдання обвину- нального правопорушення можна говорити в таких ваченого за відсутності в його діях складу кримі- випадках: нального правопорушення суд залишає позов без - по-перше, коли злочинного діяння, передбаче- розгляду. І це зрозуміло – якщо діяння вчинено, ного кримінальним законом, не існувало (наприклад, об’єктивна сторона правопорушення виконана, і особа, яку вважали вбитою, виявилась живою; кра- хоча кримінальна відповідальність з якихось при- діжки певної речі не було, володілець просто забув чин виключається, то інша, в тому числі майнова, де він її залишив чи заховав); цілком можлива. Якщо ж розглядати необхідну обо- - по-друге, шкідливі наслідки були: а) результа- рону, крайню необхідність, обґрунтований ризик та том не діяльності людини, а стихійних сил природи ін. як відсутність події кримінального правопору- (попадання блискавки, землетрус, обвал, повінь); б) шення, то виходить, що в таких випадках суд пови- фізіологічних (захворювання), фізичних (замерзан- нен відмовити в цивільному позові, тобто цивільна ня), хімічних (отруєння) процесів, прояв яких не за- відповідальність неможлива, а це суперечить ци- лежав від інших осіб або в) результатом дій самого вільному праву і самій природі цих інститутів (та- потерпілого (самогубство, потерпілий сам втратив кої ж думки й ю.к. Орлов. див.: [10, с. 45]). гроші). Чинний кпк передбачає, що окрім факту по- Якщо ж діяння, передбачене кримінальним зако- дії кримінального правопорушення (про розумін- ном було вчинене, однак позбавлене якихось ознак ня змісту якої ми вище висловились), доказуванню кримінального правопорушення, то матиме місце не підлягають час, місце, спосіб та інші обставини відсутність події, а відсутність складу кримінально- вчинення кримінального правопорушення (п. 1 ч. 1 го правопорушення (наприклад а) відсутність вини ст. 91 кпк). (або передбаченої законом її форми); б) діяння хоча Час, місце, спосіб вчинення кримінального право- формально і містить ознаки злочину, але через мало- порушення: значність не становить суспільної небезпеки, тобто а) можуть мати конструктивні ознаки об’єктивної не заподіяло і не могло заподіяти істотної шкоди фі- сторони конкретного складу правопорушення, тобто зичній чи юридичній особі, суспільству або державі мати кваліфікуюче значення (наприклад, порушення (ч. 2 ст. 11 кк україни); в) діяння вчинено в стані статутних правил несення бойового чергування, що необхідної оборони або крайньої необхідності; г) вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій об- мала місце добровільна відмова від доведення зло- становці (ч. 3 ст. 420 кк україни), порушення пра- чину до кінця, а фактично вчинене не містить складу вил охорони надр, вчинені на територіях та об’єктах іншого злочину; ґ) мало місце заздалегідь не обіця- природно-заповідного фонду (ч. 2 ст. 240 кк укра- не переховування або недонесення про злочин, коли їни), вбивство, вчинене способом, небезпечним для кримінальна відповідальність за це спеціально не життя багатьох людей (п. 5 ч. 2 ст. 115 кк україни)); передбачена). б) в ряді випадків відіграють роль пом’якшуючих в юридичній літературі має місце змішування або обтяжуючих покарання обставин (наприклад, підстав для прийняття рішення про закриття кримі- вчинення злочину з особливою жорстокістю (п. 10 ч. нального провадження чи винесення виправдуваль- 1 ст. 67 кк україни); ного вироку – відсутності події та відсутності складу в) але частіше служать для необхідної конкретизації кримінального правопорушення. так, на думку в.О. підозри (обвинувачення) у вчиненні певного правопо- лазарєвої, на відсутність події злочину вказує на- рушення. ступінь конкретизації залежить від харак- явність однієї з передбачених кк обставин, які ви- теру кримінального провадження. в одних випадках ключають злочинність і караність діяння (необхідна достатнім буде встановити дні або день, в інших необ- оборона, завдання шкоди при затриманні, крайня хідно точно вказати час і хвилину вчинення діяння. Без необхідність, фізичний або психічний примус, об- часової і просторової визначеності скоєння криміналь- ґрунтований ризик, виконання наказу чи розпо- ного правопорушення підозра чи обвинувачення не рядження). ці обставини, на її думку, свідчать про можуть вважатися доказаними. так, не можуть бути відсутність такої ознаки злочину, як суспільна небез- визнані законними формулювання підозри (обвинува- пека, що виключає можливість притягнення особи чення), які починаються словами: «у невстановлений до кримінальної відповідальності [11, с. 128]. час, у невстановленому місці…» і т. п.; 95 серія пРАвО. випуск 22. Частина ІІ. том 3 ♦ г) крім того, час, місце і спосіб вчинення кримі- лення інших даних про особу обвинуваченого охо- нального правопорушення мають важливе проце- плюється іншою обставиною предмету доказування, суальне та тактико-криміналістичне значення, зо- передбаченою п. 4 ч. 1 ст. 91 кпк; крема, для: – визначення чинності в часі та просторі б) наявності у нього вини – психічного ставлення певного кримінального чи процесуального закону; – особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передба- застосування давності притягнення до кримінальної ченої кк україни, та її наслідків, виражене у формі відповідальності чи амністії до особи, яка вчинила умислу або необережності (ст. 23 кк україни). вста- правопорушення; – отримання доказової інформації новлення конкретної форми вини особи, яка вчинила (адже відомо, що місце вчинення правопорушення є злочин, є досить проблемним в силу того, що об’єкт джерелом цінної доказової інформації, тому правиль- пізнання не спостерігається. принцип винної відпо- не його визначення дасть можливість її одержати), в відальності дозволяє в процесі доказування відмеж- тому числі й перевірки алібі; – визначення підслід- увати злочинні діяння від незлочинних. відсутність ності та підсудності кримінального провадження; вини (або не та її форма, яка передбачена законом) – з’ясування факту досягнення підозрюваним (об- означає наявність обставини, що виключає кримі- винуваченим) (а інколи й потерпілим) певного віку нальне провадження і тягне за собою його закриття на момент вчинення кримінального правопорушен- чи винесення виправдувального вироку за відсутніс- ня або факту набуття особою статусу спеціального тю складу кримінального правопорушення. напри- суб’єкта; – спосіб вчинення правопорушення може клад, якщо буде встановлено, що громадянин помил- мати орієнтуюче або доказове значення (наприклад, ково, сплутавши свою річ, яка зовнішньо схожа на характерний спосіб взлому або проникнення до при- річ іншої людини, взяв її, то подія (викрадення чужо- міщення). го майна) має місце. Однак складу правопорушення таким чином, час, місце та спосіб є обов’язковими тут не буде, оскільки має місце вина не в тій формі, ознаками кримінального правопорушення, які ма- яка потрібна за законом. ще один приклад, коли одна ють важливе правове значення і які потребують вста- особа заподіяла шкоди іншій випадково, тобто коли новлення, з точки зору кримінально-процесуального вона не передбачала і не могла передбачити настан- закону, незважаючи на те, що є факультативними з ня певних наслідків. такий випадок (казус) виключає точки зору кримінального закону. вину в поведінці людини і як наслідок кримінальну Інші обставини вчинення кримінального право- відповідальність знову ж за відсутністю складу пра- порушення можуть стосуватися: – визначення сту- вопорушення. пеня здійснення протиправного наміру при незакін- Мотив кримінального правопорушення – усві- ченому правопорушенні та причини не доведення домлена спонукальна причина вчинення злочин- його до кінця; – характеру протиправних дій (зо- ного діяння (користь, помста, особиста неприязнь крема, вчинення їх повторно або в співучасті (на- тощо). Безмотивних правопорушень не буває, без- приклад, організованою групою, за попередньою мотивна поведінка характерна лише для неосудних змовою групою осіб)), наступних дій по прихову- осіб. Мотив може бути як обов’язковим елементом ванню слідів правопорушення; – обставин, які ха- складу кримінального правопорушення (наприклад, рактеризують потерпілого (наприклад, стан вагіт- хуліганство, тобто грубе порушення громадського ності вбитої жінки або протиправна та аморальна порядку з мотивів явної неповаги до суспільства (ст. поведінка потерпілого) тобто всього кола обставин, 296 кк), так і його кваліфікуючою ознакою (напри- які визначають суспільну небезпеку правопорушен- клад, наруга над могилою, іншим місцем похован- ня і його наслідки. ня або над тілом померлого, вчинена з корисливих пункт 2 ч. 1 ст. 91 кпк вимагає встановити таку або хуліганських мотивів (ч. 2 ст. 297 кк)). Однак, обставину, як винуватість обвинуваченого у вчинен- незалежно від того, охоплюється він чи ні певним ні кримінального правопорушення, форму вини, мо- складом правопорушення, він повинен бути встанов- тив і мету вчинення кримінального правопорушення. лений в будь-якому випадку, оскільки в противному перш за все слід підкреслити, що законодавець, – буде неможливо або досить складно визначити сту- на наш погляд, цілком вірно оперує терміном «вину- пінь суспільної небезпеки правопорушення і особи ватість» (на відміну від кпк 1961 року, де вживався правопорушника. термін «винність» (п. 2 ч. 1 ст. 64 кпк)). Мета кримінального правопорушення. Мотив Винуватість обвинуваченого у вчиненні кримі- вчинення кримінального правопорушення тісно нального правопорушення – є процесуальним ви- зв’язаний з його метою. ці поняття опосередковані раженням таких елементів складу кримінального одне одним, інколи без визначення мети неможливо правопорушення як суб’єкт і суб’єктивна сторона, та правильно усвідомити й зрозуміти мотив, і навпа- передбачає необхідність встановлення: ки. Разом з тим, вони по-різному характеризують а) хто скоїв правопорушення (оскільки кримі- відношення винного до вчинення правопорушення. нальна відповідальність персоніфікована, повинні Якщо мотив пояснює, чому особа вчиняє правопо- бути виявлені ідентифікаційні ознаки обвинуваче- рушення, то мета показує до чого вона прагне (для ного у вчиненні правопорушення (прізвище, ім’я, по чого вчиняє). батькові, дата і місце народження, інші відомості) так само як і мотив, мета може бути як та можливість нести кримінальну відповідальність обов’язковим елементом складу кримінального пра- (тобто досягнення певного віку, осудність). встанов- вопорушення (наприклад, шпигунство – передача 96 науковий вісник ужгородського національного університету, 2013 ♦ або збирання з метою передачі іноземній державі… висновки, зроблені за результатами дослі- (ст. 114 кк), так і його кваліфікуючою ознакою (на- дження. підсумовуючи викладене щодо характе- приклад, побої або мордування з метою залякування ристики обставини, які підлягають доказуванню у потерпілого чи його близьких родичів (ч. 2 ст. 126 кримінальному провадженні, вважаємо за необхід- кк). Однак, знову ж, незалежно від того, охоплюєть- не акцентувати увагу на їх різному функціональ- ся мета чи ні певним складом правопорушення, вона ному призначенні, яким є як підтвердження, так і повинна встановлюватися в кожному кримінальному спростування наявності головного факту предмету провадженні, оскільки це впливає на його належне доказування. до першої групи обставин, тобто тих, вирішення. які підтверджують вчинення кримінального пра- так, необхідно розуміти, що інколи, мета пра- вопорушення певною особою, в першу чергу, від- вопорушення може не співпадати з наслідками, які носяться подія кримінального правопорушення та настали в результаті його вчинення, як ознакою винуватість обвинуваченого у його вчиненні. подія об’єктивної сторони складу правопорушення (на- кримінального правопорушення – це сукупність приклад, вбивство з метою приховати інший злочин об’єктивних ознак, які його характеризують (тобто або полегшити його вчинення (п. 9 ч. 2 ст. 115 кк об’єкт і об’єктивна сторона складу кримінального україни). це необхідно враховувати при здійсненні правопорушення). встановлення події криміналь- кримінально-процесуального доказування, зокрема ного правопорушення, на наш погляд, означає не- при правовій оцінці вчиненого правопорушення, обхідність з’ясування чи мало місце: а) посягання оскільки правильна кваліфікація в багатьох випад- на охоронювані законом про кримінальну відпо- ках залежить безпосередньо саме від кінцевої мети відальність суспільні відносини, і якщо так, то на дій винного. які саме; б) вчинення передбаченого кримінальним для встановлення мети правопорушення значен- законом суспільно-небезпечного діяння (дії чи без- ня має не тільки безпосереднє повідомлення особою, діяльності); в) настання шкідливих наслідків (для яка його вчинила, про свої наміри, а й відомості, матеріальних складів); г) наявність причинного щодо інших обставин, які підлягають доказуванню зв’язку між протиправним діянням та шкідливими у кримінальному провадженні. наприклад, це може наслідками, що настали. винуватість же обвинува- бути інформація, яка характеризує подію правопо- ченого у вчиненні кримінального правопорушення рушення (об’єкт і об’єктивну сторону його складу) – є процесуальним вираженням таких елементів (час, місце, спосіб вчинення, використані знаряддя; складу кримінального правопорушення як суб’єкт характер проведених підготовчих дій тощо), особу і суб’єктивна сторона, і передбачає необхідність правопорушника (його попередня злочинна поведін- встановлення: а) хто скоїв правопорушення та б) ка, умови життя, виховання тощо). наявності у нього вини, мотиву та мети вчинення. СпиСОК виКОРиСтаниХ ДЖеРеЛ: 1. Шейфер С. А. Доказательства и доказывание по уголовным делам: проблемы теории и правового регулирования / С. А. Шейфер. – М. : Норма, 2008. – 240 с. 2. Вапнярчук В. В. Загальна характеристика предмету кримінально-процесуального доказування / В.В. Вапнярчук // Вісник Академії правових наук : зб. наук. пр. / редкол.: В.Я. Тацій та ін. – Х. : Право, 2013. – № 3. – С. 217-223. 3. Строгович М. С. Материальная истина и судебные доказательства в советском уголовном процессе / М. С. Строго- вич ; отв. ред. Никифоров Б. С. – М. : Изд-во АН СССР, 1955. – 384 с. 4. Ларин А. М. Уголовный процесс России : лекции-очерки / А. М. Ларин, Э. Б. Мельникова, В. И. Савицкий. – М. : Изд- во БЕК, 1997. – 324 с. 5. Зеленецкий В. С. Объект уголовно-процессуального познания действительности / В. С. Зеленецкий // В кн.: Вопросы государства и права развитого социалистического общества. – Харьков : Изд-во Харьк. юрид. ин-та, 1975. – С. 247-249. 6. Громов Н. А. Доказательства, доказывание и использование результатов оперативно-розыскной деятельности : учеб. пособие / Н. А. Громов, А. Н. Гущин, Н. В. Луговец, М. В. Лямин. – М. : Приор-издат, 2005. – 160 с. 7. Громов Н. А. Доказательства, их виды и доказывание в уголовном процессе : учебн.-практ. пособие / Н. А. Громов, С. А. Зайцева, А. Н. Гущин. – М. : Приор-издат, 2006. – 80 с. 8. Кримінальний кодекс України: наук.-практ. коментар / за заг. ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – К. : Вид. Дім «Ін Юре», 2003. – 1196 с. 9. Теория доказательств в советском уголовном процессе [2-е изд., испр. и доп.] / за ред. Н. В. Жогина – М. : Юрид. лит., 1973. – 736 c. 10. Орлов Ю. К. Проблемы теории доказательств в уголовном процессе / Ю. К. Орлов. – М. : Юристъ, 2009. – 176 с. 11. Лазарева В. А. Доказывание в уголовном процессе : учебно-практич. пособие / В. А. Лазарева. – М. : Высш. об- разов., 2009. – 344 с. 97 серія пРАвО. випуск 22. Частина ІІ. том 3 ♦ УДК 343.1 осоБливості предМету докаЗуваннЯ у криМінальноМу провадженні Щодо неповнолітніХ peculIarItIeS of SuBJect of proof IN crImINal procedure regardINg oN mINorS гідулянова Є.М., кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінального процесу Національного університету «Одеська юридична академія» Стаття присвячена дослідженню питань щодо особливостей предмету доказування у кримінальних проваджен- ня щодо неповнолітніх. Розглянуті та проаналізовані особливості предмету доказування під час провадження щодо неповнолітніх, які вчинили кримінальні правопорушення та щодо неповнолітніх, які вчинили суспільно небезпечні діяння у віці від 11 років до досягнення віку, з якого можливе притягнення до кримінальної відповідальності. Об- ґрунтована необхідність розширення переліку обставин, які підлягають встановленню під час кримінального про- вадження щодо неповнолітніх у віці від 11 років до досягнення віку, з якого можливе притягнення до кримінальної відповідальності. Ключові слова: неповнолітні, предмет доказування, види кримінальних проваджень щодо неповнолітніх, до- даткові гарантії захисту прав та охоронюваних законом інтересів неповнолітніх, кримінальна юстиція щодо непо- внолітніх. Статья посвящена исследованию вопросов особенностей предмета доказывания в уголовных производствах относительно несовершеннолетних. Рассмотрены и проанализированы особенности предмета доказывания отно- сительно несовершеннолетних, совершивших уголовные правонарушения и относительно несовершеннолетних, совершивших общественно опасные деяния в возрасте от 11 лет до достижения возраста, с которого возможно привлечение к уголовной ответственности. Обоснована необходимость расширения перечня обстоятельств, под- лежащих установлению в уголовном производстве относительно несовершеннолетних в возрасте от 11 лет до до- стижения возраста, с которого возможно привлечение к уголовной ответственности. Ключевые слова: несовершеннолетние, предмет доказывания, виды уголовных производств относительно несовершеннолетних, дополнительные гарантии защиты прав и охраняемых законом интересов несовершенно- летних, уголовная юстиция в отношении несовершеннолетних. The article is an investigation of the issues on peculiarities of subject of proof on criminal procedure regarding on minors. The peculiarities of subject of proof on criminal procedure regarding on minors who committed criminal offences as well as minors who committed public dangerous acts from the age of 11 to the age from which it is possible to institute criminal procedure were considered and analyzed. It was grounded the necessity of increasing of the list of circumstances which are subject of proof in cases regarding on minors from the age of 11 to the age from which it is possible to institute criminal procedure. Key words: minor, subject of proof, types of criminal procedures regarding on minors, additional guarantees on defense of rights and the interests of minors protected by law, criminal justice in regarding on minors. постановка проблеми. відомо, що одні авто- слідженню обставин у справі, гарантує забезпечення ри розуміють під предметом доказування тільки об- прав і свобод неповнолітніх осіб, перешкоджає зрос- ставини, які підлягають доказуванню в кримінальній танню кількості вчинених ними суспільно небезпеч- справі, інші відносять до цієї категорії й доказові фак- них діянь. в умовах, коли нещодавно в україні набрав ти, які, на їхню думку, теж підлягають доказуванню чинності новий кримінальний процесуальний кодекс, [1, с. 7-11]. найбільш вдалою здається позиція О.М. аналіз питання щодо переліку обставин, які підляга- ларіна, який розуміє під предметом доказування су- ють обов’язковому встановленню у кримінальних купність конкретних фактів (обставин), які є підста- провадженнях щодо неповнолітніх, уявляється вель- вою для застосування норм кримінального, цивільно- ми актуальним. го, кримінально-процесуального права при вирішенні аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких справ, а також для прийняття заходів до усунення при- започатковано розв’язання даної проблеми. Чис- чин та умов, які сприяють вчиненню злочинів [2, с. ленна кількість вчених-процесуалістів у своїх працях 44]. не вдаючись до докладного обговорення питання зверталися до питання щодо визначення предмету до- про склад предмета доказування, слід зазначити, що казування у кримінальному провадженні щодо непо- у кримінальному провадженні щодо неповнолітніх за внолітніх, у тому числі л.с. вигодський, г.Б. віттен- чинним кримінально-процесуальним законодавством берг, н.І. гуковська, г.М. Миньковський, А.І. долгова, він має свої особливості. правильне визначення зміс- в.в. устинова, Я.н. Шевченко, т.с. Барило, О.Х. га- ту предмета доказування у кримінальному прова- лімов, О.с. ландо, с.д. Ігнатов, А.М. ларін, О.О. ле- дженні щодо неповнолітніх має важливе значення для вендаренко, Б.Є. лук’янчиков, с.М. зеленський, Б.н. реалізації завдань кримінального судочинства, оскіль- пантелеєв та ін. Разом з тим, більшість з зазначених ки сприяє повному, всебічному та об’єктивному до- досліджень мали місце багато років тому, проведений 98 науковий вісник ужгородського національного університету, 2013 ♦ у них аналіз обставин, що підлягають встановленню у про народження або паспортом, оскільки посвідчен- кримінальному провадженні щодо неповнолітніх був ня цього факту необхідно для правильного вирішення проведений з урахуванням норм законодавства, яке на питання про те, чи є дана особа неповнолітнім, чи сьогодні вже втратило чинність. досягла вона віку, з якого можливе притягнення до Метою цієї статті є визначення та аналіз обста- кримінальної відповідальності, і чи можуть бути до вин, які підлягають встановленню у кримінальному неї застосовані заходи відповідальності, передбачені провадженні щодо неповнолітніх, а також визначен- законодавством тільки у відношенні неповнолітніх ня перспектив та рекомендацій щодо удосконалення або примусові заходи виховного характеру. кримінального процесуального законодавства у цьо- Якщо документом, що засвідчують вік неповно- му напрямку. літнього й підстави їхньої видачі відсутні, або є під- виклад основного матеріалу. виходячи з віко- стави сумніватися в дійсності документів, відповід- вих психофізичних особливостей, сучасне кримі- но до п.4 ч.2 ст. 242 кпк україни для встановлення нально-процесуальне законодавство україни визна- віку призначається судово-медична експертиза. чає особливості кримінального провадження щодо необхідною передумовою індивідуалізації відпо- неповнолітніх (глава 38 кпк україни), серед яких відальності чи обраного заходу виховного характеру – особливості предмета доказування. встановлен- постає встановлення стану здоров’я, рівня розвитку ня таких особливостей кримінального провадження та інших соціально-психологічних рис неповноліт- щодо неповнолітніх відповідає й нормам міжнарод- ньої особи. но-правових актів, основними серед яких по праву під час провадження по справах неповнолітніх можна вважати конвенцію про права дитини, при- необхідно встановити також інші дані про стан фі- йняту генеральною Асамблеєю ООн 20.11.1989р. зичного здоров’я неповнолітнього, оскільки це є та Мінімальні стандарти (правила) судочинства по неодмінною умовою не тільки застосування до не- справах неповнолітніх (пекінські правила), які за- повнолітнього певних заходів процесуального при- кріпили у якості головної мети створення найбільш мусу, а й можливості застосування у подальшому благополучного життя неповнолітніх [3]. такого примусового заходу виховного характеру, як зазначимо, що сучасне кримінальне процесуаль- направлення неповнолітнього до спеціальної на- не законодавство україни розрізняє два види прова- вчально-виховної установи. джень щодо неповнолітніх: кримінальне проваджен- встановлення соціально-психологічних рис (тем- ня щодо неповнолітніх осіб, які на момент вчинення перамент, інтереси, ціннісні орієнтації та ін.) непо- кримінального правопорушення досягли віку, з яко- внолітньої особи є можливим як шляхом допитів го можливим є притягнення до кримінальної від- осіб, які добре знають неповнолітнього, так і шляхом повідальності, та кримінальне провадження щодо огляду документів, направлення запитів, проведення неповнолітніх, які на момент вчинення суспільно не- бесід, витребування характеристик слідчий через безпечного діяння досягли 11 років, але не досягли дільничного інспектора, співпрацівників органів та віку, з якого можливе притягнення до кримінальної служб у справах дітей. відповідальності. таке провадження можливо також для з’ясування рівня розвитку, інших соціаль- визначити як провадження по вирішенню питання но-психологічних рис особи неповнолітнього під- про застосування до неповнолітнього примусових озрюваного чи обвинуваченого, які необхідно врахо- заходів виховного характеру. вувати при призначенні покарання і обранні заходу стаття 485 кпк україни визначає, що під час до- виховного характеру, може бути призначена психо- судового розслідування та судового розгляду кримі- логічна експертиза. нальних правопорушень, вчинених неповнолітніми, під розумовою відсталістю, про яку йде мова у п.1. крім обставин, передбачених ст. 91 кпк україни, ч.1 ст. 485 кпк україни, варто розуміти значне відста- обов’язковому засуванню підлягають також: вання від нормального рівня розвитку даного віку. таке 1) повні і всебічні відомості про особу неповно- відставання не пов’язано з хворобливим станом психі- літнього: його вік (число, місяць, рік народження), ки неповнолітнього, а тільки із затримкою його розумо- стан здоров’я та рівень розвитку, інші соціально-пси- вого розвитку. при цьому діагностику відхилень у пси- хологічні риси особи, які необхідно враховувати при хічному розвитку підлітка слід розглядати як перший індивідуалізації відповідальності чи обранні заходу стан експертної оцінки, який не є самоціллю, а є засо- виховного характеру. за наявності даних про розумо- бом вирішення головного завдання. другий, головний ву відсталість неповнолітнього, не пов’язану з пси- її етап складається з вирішення питання, в якій мірі міг хічною хворобою, повинно бути також з’ясовано, чи неповнолітній, який володіє встановленими віковими міг він повністю усвідомлювати значення своїх дій і особливостями психіки, в ситуації скоєння криміналь- в якій мірі міг керувати ними; ного правопорушення усвідомлювати значення своїх 2) ставлення неповнолітнього до вчиненого ним дій та керувати ними. вирішення цього головного пи- діяння; тання у випадках психічної відсталості, не пов’язаної 3) умови життя та виховання неповнолітнього; з душевним захворюванням, здійснюється на підставі 4) наявність дорослих підбурювачів та інших спі- ступеня відхилення реального рівня психофізичного вучасників кримінального правопорушення. розвитку неповнолітнього від існуючих вікових стан- точний вік неповнолітнього (число, місяць, рік на- дартів. при цьому необхідно з’ясувати, рівню якого родження) повинен бути підтверджений свідоцтвом віку відповідає фактичний розвиток неповнолітнього. 99 серія пРАвО. випуск 22. Частина ІІ. том 3 ♦ у разі необхідності для вирішення питання про снюється згідно загальних правил, передбачених наявність у неповнолітнього підозрюваного чи об- кпк україни. таким чином, встановленню підляга- винуваченого психічного захворювання чи затримки ють обставини, передбачені ст. 91 кпк україни. психічного розвитку та його здатності повністю або Орієнтиром щодо визначення переліку обставин, частково усвідомлювати значення своїх дій і керува- що підлягають встановленню під час судового роз- ти ними в конкретній ситуації призначається комп- гляду справ щодо суспільно небезпечних діянь осіб, лексна психолого-психіатрична експертиза. які не досягли віку, з якого можливе притягнення до залежно від рівня фізичної й розумової відсталос- кримінальної відповідальності, постає ст. 501 кпк ті неповнолітнього суд має вирішувати питання інди- україни, яка визначає, що під час постановлення відуалізації відповідальності чи обраного заходу ви- ухвали в кримінальному провадженні щодо засто- ховного характеру, а у разі, коли за даними експертної сування примусових заходів виховного характеру оцінки можливо говорити про таке відставання в пси- суд з’ясовує: чи мало місце суспільно небезпечне ді- хічному розвитку неповнолітнього, як недосягнення яння; чи вчинено це діяння неповнолітнім у віці від ним за своїм «психологічним віком» рівня розвитку, одинадцяти років до настання віку, з якого настає який відповідає 11 рокам, – закриття справи без за- кримінальна відповідальність за це діяння; чи слід стосування примусових заходів виховного характеру. застосувати до нього примусовий захід виховного врахування рівня розвитку, інших соціально-пси- характеру і якщо слід, то який саме. хологічних рис особи неповнолітнього є необхідною проте, під час вирішення питання щодо доціль- передумовою індивідуалізації відповідальності та- ності застосування до неповнолітнього примусово- ких осіб, а також обрання до них дійсно ефективних го заходу виховного характеру та обрання певного примусовий заходів виховного характеру, які най- примусового заходу виховного характеру, окрім більш сприятимуть виправленню та перевихованню з’ясування вищезазначених питань, слід також вста- неповнолітніх. новити повні і всебічні відомості про особу непо- Без встановлення умов життя й виховання не- внолітнього: його вік, стан здоров’я та рівень роз- повнолітнього й обставин, які негативно впливали витку, інші соціально-психологічні риси особи, що на його виховання, як правило, неможливо зробити обов’язково повинно враховуватись під час обрання правильний висновок про безпосередні причини й примусового заходу виховного характеру. умови, що сприяли вчиненню суспільно небезпеч- також слід з’ясувати умови життя та виховання ного діяння. встановлення умов життя та виховання неповнолітнього, дані про батьків, їх здатність щодо неповнолітнього є також необхідним для вирішення забезпечення виховного впливу на неповнолітнього питань щодо залучення до участі у справі з урахуван- у разі вирішення питання про застосування до не- ням інтересів неповнолітньої особи того чи іншого повнолітнього такого примусового заходу виховного законного представника; обмеження участі у кримі- характеру як передача його під нагляд батьків чи осіб, нальному провадженні одного законного представни- які їх заміняють. встановлення стану здоров’я не- ка із залученням замість нього іншого; доцільності (за повнолітнього є необхідним для з’ясування питання наявності підстав) застосування до неповнолітнього щодо можливості і доцільності взагалі застосовувати такого запобіжного заходу, як передання під нагляд до нього певні примусові заходи виховного характеру. батьків, опікунів, піклувальників; визначення порядку так згідно ст.9 закону україни «про органи і служби виклику неповнолітнього к слідчому, прокурору або в у справах дітей та спеціальні установи для дітей» від суд; можливості застосування до неповнолітнього та- 24.01.1995 р. для дітей, які за станом здоров’я не мо- кого примусового заходу виховного характеру, як пе- жуть бути направлені до шкіл соціальної реабілітації редача під нагляд батьків чи осіб, які їх замінюють, чи та професійних училищ соціальної реабілітації ство- під нагляд педагогічного або трудового колективу за рені центри медико-соціальної реабілітації. у разі ви- його згодою, або окремих громадян на їхнє прохання. явлення суттєвого відставання психофізичного розви- у предмет доказування в справах неповнолітніх тку неповнолітнього, не пов’язаного з хворобливим обов’язково включається перевірка версії про те, станом його психіки від існуючих вікових стандартів чи не було з боку дорослих осіб підбурювання або (наприклад, відповідність рівня розвитку 11-річно- іншої форми залучення в злочинну діяльність непо- го неповнолітнього 8 рокам), а також пов’язаного з внолітнього. це викликано тим, що викриття таких хворобливим станом його психіки, внаслідок чого в осіб має значення не тільки для припинення їхньої ситуації вчинення суспільно небезпечного діяння, або злочинної діяльності, але й для розкриття дійсної вже після цього, він не в змозі певним чином усвідом- ролі неповнолітнього в здійсненні кримінального лювати значення своїх дій та керувати ними, кримі- правопорушення. нальне провадження може бути закрито за відсутності §2 глави 38 кпк україни, визначаючи особли- доцільності застосування до неповнолітнього приму- вості кримінального провадження щодо осіб, які на сового заходу виховного характеру. момент вчинення суспільно небезпечного діяння до- важливим також уявляється встановлення став- сягли 11 років, але не досягли віку, з якого можли- лення неповнолітнього до вчиненого ним діяння, ве притягнення до кримінальної відповідальності, з’ясування, чи підлягав би він покаранню за вчинене не передбачає особливостей предмету доказування ним діяння у разі, якби він досяг віку, з якого мож- у такому провадженні під час досудового розсліду- ливе притягнення до кримінальної відповідальнос- вання, визначаючи, що досудове розслідування здій- ті, чи наявні обставини, що могли би обтяжувати або 100 науковий вісник ужгородського національного університету, 2013 ♦ пом’якшувати покарання особи, у разі, якщо вона на щодо неповнолітніх осіб, які не досягли віку, з якого момент вчинення суспільно небезпечного діяння дося- можливе притягнення до кримінальної відповідаль- гла б віку, з якого можливе притягнення до криміналь- ності. на підставі наведеного необхідним та обґрун- ної відповідальності. доцільним є також з’ясування да- тованим уявляється встановлення у кримінальному них щодо наявності осіб, які втягнули неповнолітнього провадженні щодо таких осіб всіх обставин, перед- до вчинення суспільно небезпечного діяння. бачених ст. 485 кпк україни за аналогією із про- висновки з дослідження і перспективи подаль- вадженням у справах про кримінальні правопору- ших розвідок у цьому напрямі. проведений аналіз шення неповнолітніх. також доцільним уявляється дозволяє дійти висновків щодо правильності та об- внесення у чинний кпк україни змін, згідно яких ґрунтованості визначення чинним кримінальним вимоги ст.485 кпк україни щодо переліку обставин, процесуальним законодавством особливостей пред- які, поряд із передбаченими ст. 91 кпк україни, під- мету доказування щодо неповнолітніх, які вчинили лягають доказуванню у кримінальному провадженні кримінальні правопорушення, та їх складу. щодо неповнолітніх, будуть розповсюджуватися і на у той же час, слід констатувати фактичну відсут- кримінальне провадження щодо неповнолітніх, які ність нормативної регламентації особливостей пред- не досягли віку з якого можливе притягнення до кри- мету доказування у кримінальному провадженні мінальної відповідальності. СпиСОК виКОРиСтаниХ ДЖеРеЛ: 1. Чурилов С.Н. Предмет расследования преступления: проблемы, пути решения: Учебно-практическое пособие. – М. – 2002. – С-76 с. 2. Ларин А.М. Расследование по уголовному делу. Планирование, организация. – М. «Юрид.лит.». – 1970. – 224 с. 3. Мінімальні стандартні правила ООН, що стосуються відправлення правосуддя щодо неповнолітніх (Пекінські пра- вила) // Правове положення неповнолітніх в Україні: Збірник законодавчий актів і нормативних актів./ Уклад. Кройтор В.Л., Євко В.Ю. – Харків: Еспада, 2002. – 576 с. УДК 343.123.5 уЧасть прокурора у судовоМу провадженні на підставі угод: процесуальні та тактиЧні аспекти tHe proSecutor IN tHe proceedINgS uNder tHe agreemeNtS: procedural aNd tactIcal aSpectS гловюк і.в., кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри кримінального процесу Національного університету «Одеська юридична академія» андрусенко с.в., кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінального процесу факультету підготовки фахівців для підрозділів слідства Одеського державного університету внутрішніх справ Статтю присвячено дослідженню проблеми участі прокурора у судовому провадженні на підставі угод. Визна- чено процесуальні та тактичні особливості участі прокурора у судовому провадженні залежно від виду угоди. Зро- блено висновок про необхідність розробки системи криміналістичних рекомендацій щодо тактики підтримання про- курором державного обвинувачення у судовому провадженні щодо угод. Ключові слова: прокурор, державне обвинувачення, угода про визнання винуватості, угода про примирення, судове провадження. Статья посвящена исследованию проблемы участия прокурора в судебном производстве на основании согла- шений. Определены процессуальные и тактические особенности участия прокурора в судебном производстве в зависимости от вида соглашений. Сделан вывод о необходимости разработки системы криминалистических реко- мендаций по тактике поддержания прокурором государственного обвинения в судебном производстве на основа- нии соглашений. Ключевые слова: прокурор, государственное обвинение, соглашение о признании вины, соглашение о при- мирении, судебное производство. The article focuses on prosecutor’s role in proceedings on agreements basis. The procedural and tactical features of prosecutor’s role in the proceedings, depending on the type of transaction are deined. The conclusion about the necessity to develop the forensic recommendations system for maintaining of state prosecutor in proceedings on agreements basis is made. Key words: prosecutor, state prosecution, plea bargaining, agreement on reconciliation, proceeding. 101 серія пРАвО. випуск 22. Частина ІІ. том 3 ♦ постановка проблеми. Інститут угод у кримі- дового провадження. відсутність інших учасників нальному провадженні є новим для кримінального судового провадження не є перешкодою для розгля- процесу україни; він містить ряд спеціальних нор- ду. прокурор є стороною лише у угоді про визнання мативних положень, що зумовлюють специфіку про- винуватості, тому формально його участь у розгляді вадження на підставі угод порівняно із загальним угоди про примирення не є обов’язковою. Однак, судовим провадженням, що здійснюється на підставі враховуючи завдання прокурора у судовому процесі, обвинувального акту. на нашу думку, потребує до- закріплені ст. 34 закону україни «про прокуратуру», слідження тактика участі прокурора у судовому роз- які полягають у сприянні виконанню вимог закону гляді угод про примирення та визнання винуватості, про всебічний, повний і об’єктивний розгляд справ адже саме від прокурора у великій мірі залежить, та постановленню судових рішень, що ґрунтуються чи буде визнано угоду такою, що відповідає вимо- на законі, а також повноваження прокурора на оскар- гам закону, та затверджено судом. тим паче, що п. ження вироку, постановленого на підставі угоди про 19 наказу генерального прокурора україни «про примирення, таку регламентацію складно визнати організацію діяльності прокурорів у кримінальному логічною. провадженні» від 19.12.2012 р. зобов’язує прокуро- наказ генерального прокурора україни «про ор- ра за наявності підстав ініціювати під час судового ганізацію діяльності прокурорів у кримінальному провадження укладення угоди про визнання винува- провадженні» від 19.12.2012 р. не розв’язує цього тості. у разі ініціювання обвинуваченим чи потерпі- питання, оскільки визнає обов’язковою участь про- лим укладення угоди про примирення роз’яснювати курора у судовому провадженні з розгляду обвину- механізм його реалізації та не чинити перешкод в вальних актів, крім випадків, передбачених законом укладенні угоди. (п. 14), однак у п. 16 передбачає, що у підготовчому стан дослідження проблеми. питання тактики судовому засіданні думка прокурора щодо можли- підтримання державного обвинувачення у суді вже вості затвердження угоди (не деталізуючи, якої саме) досліджені у наукових роботах таких вчених, як н. повинна бути об’єктивною, ґрунтуватися на матері- Булдигіна, т. вербовщук, М. зоріна, О. Іванов, п. алах провадження та нормах закону. натомість, п. каркач, н. кириллова, І. кисленко, І. козьяков, І. ко- 4 Інформаційного листа вищого спеціалізованого маров, А. корчагін, О. коршунова, в. кудрявцев, О. суду україни з розгляду цивільних і кримінальних кузнєцова, О. курохтіна, ю. старікова, Б. тугутов, справ від 15.11.2012 р. «про деякі питання здійснен- л. Хруслова та ін., у тому числі і на рівні посібників, ня кримінального провадження на підставі угод» чіт- методичних рекомендацій та підручників [1; 2; 3], ко вимагає обов’язкової участі прокурора: з огляду однак тактика участі прокурора у судовому прова- на затвердження прокурором обвинувального акту дженні на підставі угод у науці кримінального про- та можливість оскарження ним вироку суду першої цесу та криміналістики детально не досліджувалася. інстанції на підставі угоди, в тому числі й угоди про Метою цієї статті є визначення процесуальних примирення, його участь у судовому засіданні під та тактичних особливостей участі прокурора у судо- час її розгляду має бути обов’язковою. вому провадженні на підставі угод. у судовому засіданні із розгляду угоди проку- виклад основного матеріалу. тактика підтри- рор оголошує короткий або повний (якщо надійшло мання державного обвинувачення може бути визна- відповідне клопотання) зміст обвинувального акту. чена як заснований на рекомендаціях криміналіс- головуючий, встановивши особу обвинуваченого, тичної науки та обґрунтований позицією по справі роз’яснює йому суть обвинувачення і запитує, чи алгоритм дій державного обвинувача, який має за зрозуміле йому обвинувачення, чи визнає він себе мету переконати суд у законності та обгрунтованості винним. Якщо після роз’яснення суті обвинувачення обвинувальної тези [4]. слід зазначити, що тактику обвинувачений заперечує проти затвердження угоди, участі прокурора у судовому провадженні на підставі вона не може бути затверджена (п. 4 Інформаційного угод можна вважати різновидом тактики підтриман- листа вищого спеціалізованого суду україни з роз- ня державного обвинувачення у суді (у літературі, гляду цивільних і кримінальних справ від 15.11.2012 наприклад, указується на існування кримінального «про деякі питання здійснення кримінального про- переслідування у провадженні на підставі угод [5, с. вадження на підставі угод»). у разі, якщо обвинува- 334]), однак із обумовленням, що у цьому порядку чений не заперечує проти затвердження угоди, то го- кримінального провадження діяльність прокурора ловуючий до вирішення питання про її затвердження спрямована не тільки на доведення обвинувальної повинен: з’ясувати в обвинуваченого, чи цілком він тези, а на забезпечення прийняття законного судово- розуміє обставини, передбачені ч. 4 та 5 ст. 474 кпк; го рішення щодо наданої суду угоди. перед прийняттям рішення про затвердження угоди суб’єктом підтримання обвинувачення у суді, у про примирення – з’ясувати у потерпілого, чи ціл- тому числі і у кримінальному провадженні на під- ком він розуміє наслідки затвердження угоди, перед- ставі угод, є прокурор. кпк по-різному регламентує бачені ст. 473 кпк; з’ясувати у обвинуваченого, чи питання про необхідність участі прокурора у судо- зможе він реально виконати взяті на себе відповідно вому засіданні із розгляду угоди. Ч. 2 ст. 474 кпк до угоди зобов’язання; переконатися, що укладення розгляд щодо угоди проводиться судом під час під- угоди є добровільним; перевірити угоду на відповід- готовчого судового засідання за обов’язкової участі ність вимогам кпк і закону україни про криміналь- сторін угоди з повідомленням інших учасників су- ну відповідальність. 102 науковий вісник ужгородського національного університету, 2013 ♦ при цьому прокурор зобов’язаний висловити для підтвердження вини підозрюваного можуть бути свою думку про можливість затвердження угоди. втрачені. саме тому прокурор повинен приділити думка прокурора щодо затвердження угоди пови- значну увагу підготовці та плануванню своєї діяль- нна бути об’єктивною, ґрунтуватися на матеріалах ності у підготовчому судовому провадженні, у якому провадження та нормах закону (п. 16 наказу гене- буде розглядатися угода. рального прокурора україни «про організацію ді- у судовому засіданні суд перевіряє угоду на від- яльності прокурорів у кримінальному провадженні» повідність вимогам кпк та/або закону. суд відмов- від 19.12.2012 р.). ляє в затвердженні угоди, якщо: 1) умови угоди су- тактичні особливості виступу прокурора з питан- перечать вимогам кпк та/або закону, в тому числі ня про затвердження угоди залежать від виду угоди. допущена неправильна правова кваліфікація кримі- так, відповідність нормам закону та інтересам сус- нального правопорушення, яке є більш тяжким ніж пільства угоди про визнання винуватості, де проку- те, щодо якого передбачена можливість укладення рор є стороною, попередньо оцінюється ним при її угоди; 2) умови угоди не відповідають інтересам укладенні. крім того, ця угода перевіряється керів- суспільства; 3) умови угоди порушують права, сво- ником органу прокуратури (п. 19.1 наказу генераль- боди чи інтереси сторін або інших осіб; 4) існують ного прокурора україни «про організацію діяльнос- обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди ті прокурорів у кримінальному провадженні» від не було добровільним, або сторони не примирилися; 19.12.2012 р. вимагає угоду про визнання винуватос- 5) очевидна неможливість виконання обвинуваче- ті попередньо узгоджувати з керівником органу про- ним взятих на себе за угодою зобов’язань; 6) відсут- куратури; копію угоди з його відміткою долучати до ні фактичні підстави для визнання винуватості. суд наглядового провадження). таким чином, прокурор заслуховує прокурора щодо вищезазначених питань має можливість попередньо забезпечити повну від- та думку сторін щодо можливості затвердження уго- повідність умов угоди вимогам кпк та кк україни. ди, яка розглядається (п. 4 Інформаційного листа Інша ситуація складається із угодою про прими- вищого спеціалізованого суду україни з розгляду рення. прокурор не є стороною угоди і не має пра- цивільних і кримінальних справ від 15.11.2012 р. ва брати участь у проведенні домовленостей щодо «про деякі питання здійснення кримінального про- примирення між підозрюваним, обвинуваченим та вадження на підставі угод»). прокурор повинен ви- потерпілим (ч. 1 ст. 469 кпк). при цьому законода- словити свою позицію по кожному із цих питань; вець не виділив окремого суб’єкта, який на основі послідовність висловлення щодо цих питань кпк спеціальних знань допомагав би дійти до компромі- не регламентується. Однак вважаємо, що коректним су у спорі між обвинуваченим та потерпілим, адже і тактично вірним є найперше висловлення позиції ті особи, які зазначені в кпк для проведення угоди щодо наявності фактичних підстав для визнання ви- не є достатніми фахівцями у такій справі, що під- нуватості – оскільки за їх відсутності обговорення тверджується і зарубіжною практикою застосування інших питань є беззмістовним, потім – щодо інших інституту угод. обставин, передбачених ч. 7 ст. 474 кпк. кпк не надає прокурору повноважень щодо реа- завдання прокурора із доведення відповідності / гування на невідповідність цієї угоди нормам закону невідповідності угоди вимогам закону полегшується або інтересам сторін чи суспільства у досудовому наявністю у суду матеріалів кримінального прова- провадженні, оскільки зобов’язує прокурора наді- дження (на відміну від розгляду судом лише обвину- слати обвинувальний акт із угодою до суду. Єдине, вального акту, де подання матеріалів кримінального що може зробити прокурор у випадку, якщо, на його провадження до суду до початку судового розгляду думку, угода про примирення суперечить нормам за- заборонено), оскільки суд, що здійснюватиме судо- кону або інтересам сторін чи суспільства, це відклас- ве провадження, для реалізації покладених на нього ти направлення до суду обвинувального акту з під- обов’язків щодо з’ясування добровільності укладен- писаною сторонами угодою до отримання висновку ня угоди та перевірки її на відповідність вимогам експерта або завершення проведення інших слідчих кпк та/або кримінального закону (частини 6, 7 ст. (розшукових) дій, необхідних для збирання та фік- 474 кпк), враховуючи, що невиконання вимог, вста- сації доказів, які можуть бути втрачені зі спливом новлених частинами 5–7 ст. 474 кпк, є підставою часу, або які неможливо буде провести пізніше без для апеляційного та касаційного оскарження (части- істотної шкоди для їх результату у разі відмови суду ни 3, 4 статей 394, 424 кпк), а в разі підтвердження в затвердженні угоди (ч. 1 ст. 474 кпк). при застосу- таких порушень скасування судового рішення, має ванні цієї норми слід враховувати, що, по-перше, суд витребувати документи, подані сторонами під час зобов’язаний перевірити правильність кваліфікації досудового розслідування (п. 4 Інформаційного лис- діяння, по-друге, наявність фактичних підстав для та вищого спеціалізованого суду україни з розгляду визнання винуватості. тому на час направлення об- цивільних і кримінальних справ від 15.11.2012 «про винувального акту та угоди до суду слідчий та про- деякі питання здійснення кримінального проваджен- курор повинні зібрати достатню кількість доказів, ня на підставі угод»). що беззаперечно підтверджує вчинення підозрюва- важливою обставиною при вирішенні питання ним кримінального правопорушення. Інакше суд про затвердження угоди є встановлення добровіль- може прийняти рішення про відмову у затверджен- ності укладення угоди (тобто що укладення угоди ні угоди, а можливості збирання додаткових доказів не є наслідком застосування насильства, примусу, 103 серія пРАвО. випуск 22. Частина ІІ. том 3 ♦ погроз або наслідком обіцянок чи дією будь-яких ін- прямо не передбачає два останні права прокурора, ших обставин, ніж ті, що передбачені угодою), для однак, вважаємо, що за аналогією може бути засто- чого суд вивчає витребувані документи, опитує сто- сована ст. 350 кпк щодо розгляду судом клопотань рін, інших осіб. у судовій практиці цьому моменту учасників судового провадження. приділяється велика увага. Якщо ч. 6 ст. 474 кпк Як правило, у вироках, ухвалених на підставі указує на право суду для з’ясування добровільності угод, відображається позиція прокурора: наприклад, укладення угоди у разі необхідності витребовувати зазначається, що прокурор в судовому засіданні, документи, у тому числі скарги підозрюваного чи вважаючи, що при укладенні угоди про примирення обвинуваченого, подані ним під час кримінального дотримані вимоги кк україни та кпк україни, про- провадження, та рішення за наслідками їх розгляду, сить угоду затвердити і призначити обвинуваченому а також викликати в судове засідання осіб та опи- ОсОБА_1 узгоджене в угоді покарання [6]; сторона тувати їх, то вищий спеціалізований суд україни з обвинувачення – прокурор просить суд відмовити у розгляду цивільних і кримінальних справ у своєму затвердженні угоди, так як вона не відповідає вимо- Інформаційному листі від 15.11.2012 р. «про деякі гам закону [7]. у деяких вироках коротко зазначаєть- питання здійснення кримінального провадження на ся про те, що суд вислухав думку прокурора [8]. підставі угод», по-перше, указує на обов’язок суду висновки. тактика участі прокурора у судовому в усіх випадках здійснити це; по-друге, істотно роз- провадженні на підставі угод обумовлена, по-перше, ширює коло документів, що мають бути витребува- видом угоди; по-друге, моментом її укладення; по- ні, указуючи на документи, подані сторонами під час третє, позицією обвинуваченого та потерпілого у су- досудового розслідування. прокурор повинен вра- довому засіданні. завданням прокурора є висловлен- ховувати, що при встановленні добровільності укла- ня обґрунтованої правової позиції щодо питання про дення угоди він, у разі виникнення у суду будь-яких відповідність угоди вимогам кк та кпк та добро- сумнівів, має доводити свою позицію як шляхом вільності укладення угоди, а також активна участь участі у дослідженні витребуваних судом докумен- у судовому дослідженні цих питань, що сприятиме тів, так і шляхом надання особистих пояснень, а та- постановленню законного та обґрунтованого вироку кож, у разі такої необхідності, заявляти клопотання або ухвали. враховуючи ці моменти, необхідна роз- про виклик у судове засідання осіб, які можуть дати робка системи криміналістичних рекомендацій щодо пояснення щодо обставин укладення угоди, та кло- тактики підтримання прокурором державного обви- потання про приєднання до матеріалів криміналь- нувачення у судовому провадженні щодо угод, вра- ного провадження нових документів. на жаль, кпк ховуючи при цьому специфіку видів угод. СпиСОК виКОРиСтаниХ ДЖеРеЛ: 1. Підтримання прокурором державного обвинувачення в умовах дії нового Кримінального процесуального кодексу України : збірник методичних рекомендацій / За заг. ред. В. П. Пшонки, Ю. М. Дьоміна. – К. : Алерта, 2013. – 438 с. 2. Булдыгина Н. И, Иванов А. Н., Курохтина Е. С. Поддержание государственного обвинения: правовые, организационные и тактические аспекты : учебно-практическое пособие / Н. И. Булдыгина, А. Н. Иванов, Е. С. Курохтина. – М. : Юрлитинформ, 2012. – 248 с. 3. Криминалистика для государственных обвинителей : учебник / Г. Д. Белова, Н. А. Данилова, В. Н. Исаенко и др. ; под ред. А. Ф. Козусева, В. Н. Исаенко, А. В. Кустова; Академия Генеральной прокуратуры РФ. – М. : Норма: Инфра-М, 2012. – 480 с. 4. Кисленко И. Л. Криминалистические основы поддержания государственного обвинения: автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата юридических наук. Специальность 12.00.09. Саратов, 2010. – 26 с. [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://law.edu.ru/book/book.asp?bookID=1418620. 5. Крайнюк В.Г. Кримінально-процесуальні функції прокурора / В.Г. Крайнюк. – Форум права. – 2012. – № 3. – С. 331- 336 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/fp/2012-3/12kvgpfp.pdf. 6. Вирок Острозького районного суду Рівненської області від 13 червня 2013 р. (справа № 567/689/13-к) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://reyestr.court.gov.ua/Review/31789132. 7. Ухвала Великоновосілківського районного суду Донецької області від 3 липня 2013 р. (справа № 220/860/13-к) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://reyestr.court.gov.ua/Review/32153773. 8. Вирок Маньківського районного суду Черкаської області від 6 березня 2013 р. (справа № 701/251/13-к) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://reyestr.court.gov.ua/Review/30002183. 104 науковий вісник ужгородського національного університету, 2013 ♦ УДК 343.137 : 343.36 криМінальне провадженнЯ Щодо проФесійного судді За винесеннЯ ЗавідоМо неправосудного ріШеннЯ crImINal proceedINgS agaINSt profeSSIoNal JudgeS for ISSuINg delIBerately falSe decISIoNS дуфенюк о.М., кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри кримінального процесу та криміналістики факультету з підготовки фахівців для підрозділів слідства Львівського державного університету внутрішніх справ Шеремета і.в., курсант факультету з підготовки фахівців для підрозділів кримінальної міліції Львівського державного університету внутрішніх справ Статтю присвячено висвітленню процесу здійснення досудового розслідування щодо професійних суддів за винесення завідомо неправосудного рішення. Зокрема, йдеться про історико-правовий, кримінально-правовий та кримінально-процесуальний аспекти. З’ясовано особливості порядку здійснення кримінального провадження щодо суддів, згідно з положеннями чинного кримінального процесуального законодавства. Ключові слова: професійний суддя, завідомо неправосудне рішення, неправосудність, кримінальне прова- дження, досудове розслідування. Статья посвящена освещению процесса осуществления досудебного расследования в уголовном производстве в отношении профессиональных судей за вынесение заведомо неправосудного решения. Речь идет об историко- правовом, уголовно-правововом и уголовно-процессуальном аспектах. Выяснены особенности порядка осущест- вления уголовного производства относительно судей, согласно положениям действующего уголовного процессу- ального законодательства. Ключевые слова: профессиональный судья, заведомо неправосудное решение, неправосудность, уголовное производство, досудебное расследование. The article is devoted to the elucidation of the process of implementation of the pre-trial investigation in criminal proceedings against professional judges for issuing deliberately false decisions. Historical and legal, criminal and legal and criminal procedural aspects were considered in this article. Іt inds peculiarities of the implementation of criminal proceedings against judges in accordance with the provisions of the current criminal procedural law. Key words: professional judge, deliberately false decision, illegality, criminal proceedings, pretrial investigation. постановка проблеми. Актуальність статті А. Маляренко, І. Марочкін, л. Москвич, О. Овчарен- обумовлена тим, що правовий статус професійного ко, с. подкопаєв, О. польовий, М. сирай, І. тітко, судді, його повноваження здійснювати правосуддя і в. тютюгін. праці вказаних та інших вчених мають тим самим забезпечувати дієвість механізму захисту вагоме значення для докладного аналізу окресленої прав і свобод людини та громадянина обумовлюють проблеми, проте більшість з них обґрунтовує свою закономірне посилення уваги науковців та представ- позицію, виходячи із положень кримінально-проце- ників правозастосовної практики до питання відпо- суального законодавства, яке втратило чинність. відальності вказаних суб’єктів у випадку вчинення Метою статті є комплексний аналіз історико- ними кримінальних правопорушень. законодавче правового, кримінально-правового та кримінально- закріплення специфічного правового імунітету суд- процесуального аспектів процесу здійснення досу- дів покликане забезпечити принцип незалежності дового розслідування у кримінальних провадженнях при здійсненні ними професійної діяльності. проте щодо професійних суддів за винесення завідомо не- окремими представниками судової гілки влади таке правдивого рішення. правове поле сприймається як сприятливе середови- виклад основного матеріалу. відповідальність ще для зловживань. тож проблеми правової кваліфі- суддів за неправосудні рішення уперше була зафік- кації, а також процесу виявлення та розслідування сована у правових пам’ятках ХІХ століття [1, с.14]. вчинених суддями злочинів проти правосуддя є акту- вивчаючи ґенезу юридичної відповідальності суддів альним та важливим напрямом наукових досліджень. в україні, О. польовий зазначає, що суддям надаєть- аналіз останніх досліджень і публікацій. Окре- ся виняткова можливість забезпечення виконання мі аспекти кримінальної відповідальності суддів ви- завдань судочинства, здійснення соціального контр- вчали с. дідик, М. коржанський, п. Матишевський, олю від імені держави, контролю поведінки кон- М. Мельник, А. Музика, в. навроцький, А. савчен- кретного суб’єкта [2, с.133]. тобто суддя наділений ко, в. тацій, в. тихий, Є. фесенко, п. фріс, М. Хав- владою та певною незалежністю з метою забезпе- ронюк, н. Ярмиш. проблеми кримінального про- чення об’єктивного вирішення правових суперечок вадження щодо суддів вивчали М. Баймуратов, л. у суспільстві. з огляду на те, що правосуддя є само- виноградова, І. галагіна, О. гончаренко, О. капліна, стійним, одним із найважливіших видів державної 105 серія пРАвО. випуск 22. Частина ІІ. том 3 ♦ діяльності, без якої неможливе існування будь-якого [8]. вчинення злочину вважатиметься закінченим з суспільства, слушною є думка, що саме за станом моменту оголошення неправдивого судового рішення правосуддя визначається рівень демократії в країні незалежно від того, вступило воно в силу чи ні. Рі- [3, c. 81]. шення у справі буде неправосудним, якщо: засуджено враховуючи, що дана ланка державних служ- невинного або виправдано винного, чи призначене бовців наділена особливим правовим статусом, покарання занадто м’яке або суворе, здійснено непра- притягнення їх до кримінальної відповідальнос- вильну кваліфікацію, що потягла наслідки [9, с. 237] ті, за словами О. гончаренка, являє собою досить водночас важливо зауважити, що сьогодні не існує гострий предмет дискусій у будь-якій країні [4, с. єдиного трактування сутності категорії «неправосуд- 77]. за діяння, пов’язані саме з судовою діяльністю, ність», що породжує негативні наслідки для правозас- А.Маляренко розрізняє такі види відповідальності тосовної практики [7, с. 43; 10, с. 511]. судді: за найтяжчі діяння –кримінальну відповідаль- Характеристику кримінально-процесуального ас- ність із одночасним звільненням з посади; за діяння, пекту притягнення до відповідальності судді доціль- пов’язані з порушенням присяги та несумісністю, но розпочати констатацією існування у вітчизняно- –звільнення з посади; за діяння, передбачені ст. 83 му законодавстві особливого порядку кримінального закону № 2453 VI, –дисциплінарну відповідальність провадження щодо цієї категорії осіб. глава 37 кри- у виді оголошення догани [5, с. 26]. мінального процесуального кодексу україни (далі − Результати досліджень н. квасневської у сфері кпк) регламентує специфіку кримінального прова- історико-правового аналізу законодавства країн Єв- дження щодо окремих категорій осіб, у тому числі й ропи про кримінальну відповідальність суддів, до- професійних суддів. виняткове відношення до такої зволяють визначити низку особливостей правового категорії представників державної влади обґрунто- регулювання окресленого питання у країнах конти- вується необхідністю забезпечити суддям найбільш нентальної Європи. зокрема, за словами вченої, зло- сприятливі умови для здійснення ними ефективного чинні діяння судді при здійсненні правосуддя пере- правосуддя, захистити їх від необґрунтованого кри- важно визначаються як посадові (службові ) злочини мінального переслідування. (до прикладу − литва естонія, Албанія, франція, труднощі притягнення до кримінальної відпові- Іспанія, фРн, нідерланди, данія, Італія); криміна- дальності професійних суддів полягають у тому, що лізовано досить широке коло неправосудних діянь суб’єкти даного злочину володіють недоторканістю судді: за постановлення неправосудного рішення у та імунітетом (ст.47, 48 закону україни «про судо- формі грубої необережності (Іспанія, данія, німеч- устрій і статус суддів») [11]. зокрема, без наявності чина); за проявлення несправедливості при вирішен- згоди верховної Ради україни до судді не може бути ні чи розгляді справ (данія); за отримання суддею застосовано затримання чи арешт; повідомлення про хабара (Албанія, франція, німеччина, Італія); неза- підозру у вчиненні кримінального правопорушення конне звільнення від кримінальної відповідальнос- може здійснити тільки генеральний прокурор укра- ті (німеччина, Росія, Білорусія); за розголошення їни або його заступник; затриманий за підозрою у таємниці судового розгляду (німеччина); за відмо- вчиненні діяння, за яке встановлена кримінальна чи ву судді здійснити правосуддя (данія, франція); за адміністративна відповідальність, професійний суд- злісне затягування правосуддя (Іспанія); за збуджен- дя повинен бути негайно звільнений після з’ясування ня неповаги або ганьблення установ, законів чи дій його особи тощо. влади, вихваляння дій, що суперечать законам, роз- Розглянемо докладніше окремі аспекти застосу- порядженням влади чи обов’язкам служби (Італія); вання заходів забезпечення кримінального прова- за фальсифікацію доказів (Росія, латвія, Білорусія, дження щодо судді. Як уже зазначалося, затримання польща) [1, с. 14]. судді або обрання стосовно нього запобіжного за- кримінальним кодексом україни (далі − кк) у ст. ходу у вигляді тримання під вартою чи домашнього 375 передбачено відповідальність за постановлення арешту до ухвалення обвинувального вироку судом, завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали не може бути здійснено без згоди верховної Ради або постанови [6]. комплексний аналіз диспозиції ч. україни (ч.1 ст.482 кпк). Регламент верховної Ради 1 ст. 375 кк дає змогу вченим визначити три складо- україни визначає порядок розгляду питання про зго- ві, які характеризують об’єктивні і суб’єктивні озна- ду на затримання чи арешт судді конституційного ки передбаченого цією статтею злочину: 1) це вирок суду україни, судді суду загальної юрисдикції. по- чи інше рішення суду є неправосудним; 2) це непра- дання про затримання чи арешт судді суду загальної восудне рішення суддею (суддями) постановляється; юрисдикції, судді конституційного суду україни, 3) неправосудність судового рішення має бути заві- яке повинно бути вмотивованим і достатнім, місти- домою [7, с. 43]. ти конкретні факти і докази, що підтверджують факт поняття неправосудного рішення слід розуміти вчинення зазначеною в поданні особою суспільно як вирок, рішення, ухвала або постанова, що поста- небезпечного діяння, визначеного кримінальним ко- новляються суддею або суддями, у якому завідомо дексом україни, ініціюється прокурором і судовими неправильно застосовано норму матеріального права органами та повинно бути підтримано і внесено до або яке винесено з грубим порушенням норм проце- верховної Ради головою верховного суду україни. суального права, або в якому завідомо є невідповід- Рішення про надання згоди на затримання чи ність висновків суду фактичним обставинам справи арешт верховна Рада україни приймає відкритим 106 науковий вісник ужгородського національного університету, 2013 ♦ поіменним голосуванням більшістю голосів народ- до кримінальної відповідальності характеризується них депутатів від її конституційного складу. такі особливим порядком, існування якого мотивоване рішення оформляються постановою і не перегляда- утвердженням принципів незалежності, недотор- ються, крім випадку виявлення обставин, що не були каності суддів, забезпечення їх об’єктивності при відомі верховній Раді під час розгляду відповідного прийнятті рішень. теорія окресленого правового ме- подання. про прийняте рішення голова верховної ханізму видається логічною, послідовною, ефектив- Ради україни негайно повідомляє голову верховно- ною та функціональною. проте у практичній площи- го суду україни. ні ця система потребує більш докладного вивчення, Існування такого механізму застосування норм перегляду з позиції ймовірного спрощення проце- кримінального процесуального права, безперечно, дури кримінального провадження, з метою нівелю- ускладнює роботу органів досудового розслідуван- вання потенційно можливого сприйняття правового ня. тож доцільно погодитись із думкою О. Овчарен- імунітету окремими представниками судової гілки ко, яка зауважує, що механізм притягнення судді влади як захисту від кримінального переслідування до кримінальної відповідальності є однією з форм за прийняття необґрунтованих рішень. підтверджен- контролю за діяльністю носіїв судової влади, а його ня цьому знаходимо і в соціологічних дослідженнях, завданням має бути досягнення розумного балансу які свідчать про значний відсоток недовіри населен- між такими важливими засадами, як незалежність та ня до судової системи загалом. недоторканність суддів і відповідальність суддів за у державі, яка обрала стратегічними пріоритета- власні рішення, дії або бездіяльність як у службовій, ми правові, демократичні, антропологічні цінності, так і в позаслужбовій діяльності [12, с. 21]. важливо переконати суспільство у дієвості механіз- висновки. Отже, маємо достатні підстави для му правового захисту їх прав, свобод та інтересів, висновку, що в україні нормативно-правове регу- рівності усіх перед законом та справедливості судо- лювання процесу притягнення професійних суддів чинства. СпиСОК виКОРиСтаниХ ДЖеРеЛ: 1. Квасневська Н.Д. Відповідальність за постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови в Україні (кримінально-правове та кримінологічне дослідження): автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Н. Д. Квасневська; Держ. НДІ М-ва внутр. справ України. − К., 2009. – 20 с. 2. Польовий О.Л. Генеза юридичної відповідальності суддів в Україні / О. Л. Польовий // Держава і право. – 2006. – Вип. 6. – С. 133-138. 3. Маляренко А.В. Про упередженість як підставу дисциплінарної відповідальності судді // А. В. Маляренко // Часопис цивільного та кримінального судочинства. – 2009. – Вип. 1 (4). – С. 81-89. 4. Гончаренко О.В. Актуальні питання притягнення суддів до відповідальності (частина перша) / О. В. Гончаренко // Вісник Вищої ради юстиції. – №1 (5). – 2011. – С. 77-91. 5. Маляренко А.В. Про присягу судді та відповідальність за її порушення / А. В. Маляренко // Вісник Верховного Суду України. – 2012. – № 2 (138). – С. 26-31. 6. Кримінальний кодекс України офіц. текст: за станом на 3 вересня 2012 р. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 166 с. 7. Тютюгін В.І. Постановлення суддею завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови: окремі аспек- ти застосування ст. 375 Кримінального кодексу України / В. І. Тютюгін, О. В. Капліна, І. А. Тітко // Вісник Верховного Суду України. – 2012. – № 2. – С. 42-48. 8. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, С. Б. Гавриш та ін.; За заг. ред. В.В. Сташиса, В. Я. Тація. − К.: Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре”, 2003. − 1196 с. 9. Селецький С.І. Кримінальне право України. Особлива частина: навчальний посібник. – К.: «Центр учбової літерату- ри», 2012. – 330 с. 10. Щасний А.В. Поняття та ознаки завідомо неправосудного вироку як предмета злочину, передбаченого ст. 375 Кри- мінального кодексу України / А. В. Щасний // Держава і право. – 2010. − Вип. 47. – С. 509-515. 11. Кримінальний процесуальний кодекс України – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/ laws/show/4651%D0%B0-17. 12. Закон України « Про судоустрій і статус суддів» – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/ laws/show/2453-17/page2. 13. Овчаренко О.М. Деякі процедурні аспекти притягнення суддів до кримінальної відповідальності / О. М. Овчаренко // Вісник Вищої ради юстиції. – 2012. – № 4 (12). – С. 7-21. 107 серія пРАвО. випуск 22. Частина ІІ. том 3 ♦ УДК 343.97 елеМенти криМінальноЇ суБкультури elemeNtS of crImINal SuBculture калганова о.а., кандидат юридичних наук, доцент, докторант кафедри кримінального права, процесу та криміналістики Національного університету державної податкової служби України В статті розглядаються поняття та структурні елементи кримінальної субкультури як цілісної культури злочинно- го світу. Особливу увагу приділено такому явищу як кримінальне середовище. Зроблено висновок, що кримінальна субкультура, являючи собою цілісну культуру злочинного світу, зі зростанням злочинності все більш розшаровуєть- ся на ряд підсистем, що протистоять офіційній культурі. Ключові слова: кримінальна субкультура, кримінальне середовище, градації кримінальної субкультури, зло- чинність, злочинний світ. В статье рассматриваются понятие и структурные элементы криминальной субкультуры как целостной культу- ры преступного мира. Особое внимание уделено такому явлению как уголовная среда. Сделан вывод, что крими- нальная субкультура, представляя собой целостную культуру преступного мира, с ростом преступности все более расслаивается на ряд подсистем, противостоящих официальной культуре. Ключевые слова: криминальная субкультура, криминальная среда, градации криминальной субкультуры, пре- ступность, преступный мир. In the article considers the concept and the structural elements of the criminal subculture as an entire culture of the criminal world. Particular attention is paid to the phenomenon as a criminal medium. It is concluded that the criminal subculture, representing a uniied culture of the underworld, with the rise of criminality all the more stratiied into a number of systems that opposing the oficial culture. Key words: criminal subculture, criminal environment, gradation of criminal subculture, criminality, underworld. Образи зони і тюремного ув’язнення, які в гео- моментом є те, що субкультура не існує поза межами метричній прогресії народжуються у пресі та на «культури-домініону». вона найчастіше протистав- телебаченні, як в документальних, так і художніх ляє себе загальноприйнятим правилам поведінки, фільмах, породжують лише нові міфи про тюремне але все ж є складовою частиною культури [4, с. 7]. життя, легко вкорінюються в масовій свідомості. Розмірковуючи про експансію кримінальної куль- виникає парадоксальна ситуація: з одного боку, тури, що відбувається в суспільстві, деякі вчені ді- в’язниця сприймається як явно негативне, дискри- йшли висновку, що дуже багато соціальних процесів, мінаційне явище, а з іншого – норми і правила тю- що відбувалися в минулому і відбуваються сьогодні ремної субкультури присутні на сьогоднішній день в суспільстві, сприяють поширенню та асиміляції в більшості сфер людської діяльності, наприклад, установок кримінальної субкультури в повсякденно- мистецтві, мові повсякденного спілкування, спосо- му житті [1, с. 5]. бах взаємодії між людьми, життєвих цінностях і т.д. субкультура – це невід’ємний компонент сталої Межі між в’язницею і рештою суспільства розми- протиправної поведінки, що залежить від низки об- ваються, але це веде не до гуманізації процесів, що ставин. Чим, наприклад, сильніше, суворіше режим відбуваються у в’язниці, а до криміналізації повсяк- утримання, тим яскравіше виражена субкультура, денного життя [1, с. 5]. зазначає в.М. коган. Аналогічно і в умовах свобо- для того, щоб краще пізнати сучасну злочинність ди – чим жорсткіші форми соціального контролю і «зсередини», визначити її якісні тенденції, необхід- оперативніше працюють правоохоронні органи, тим но вивчити кримінально-професійне середовище більш гнучкою стає субкультура професійних зло- через існуючу в ній субкультуру, іншими словами – чинців [2]. так зване «друге життя», особливості якого не під- кримінальна субкультура – це осмислена зло- даються статистичному аналізу і тому часом йдуть з чинним світом, або під його впливом (під кутом зору нашого поля зору [2]. кримінального середовища), система, яка переглядає говорячи про субкультуру в цілому, її, як прави- на свій лад основні людські цінності (духовні, інте- ло, визначають як конкретну форму буття загаль- лектуальні, матеріальні, естетичні тощо) та не узго- нолюдської культури, сукупність символів, ідей, джується (і часто входить у протиріччя) з традицій- тверджень, цінностей, норм, зразків поведінки, які ними нормами моралі і права, зокрема не входить до приймає те чи інше суспільство або яка-небудь со- сталих уявлень щодо доброго, корисного, справедли- ціальна група [3, с. 108]. вого, потрібного і належного [5, с. 247]. на думку д.виговського, субкультура – це від- кримінальна субкультура включає в себе носно самостійна частина у межах домінуючої куль- суб’єктивні людські сили і здібності, реалізовані в тури, що сповідується визначеним колом осіб і має груповій кримінальної діяльності (знання, вміння, свої власні норми, вірування і цінності. важливим професійно-злочинні навички і звички, етичні по- 108 науковий вісник ужгородського національного університету, 2013 ♦ гляди, естетичні потреби, світогляд, форми і способи культура тощо), з кола носіїв по певному роду чи, ще збагачення, способи вирішення конфліктів, управ- точніше, виду (середовища контрабандистів, здир- ління злочинними співтовариствами, кримінальна ників, шахраїв тощо), а більш широко – на багатьох міфологія, привілеї для «еліти», уподобання, сма- «мікро-» і «макро-» рівнях. у цілому, питання зло- ки і способи проведення дозвілля, форми відносин чинного «мікро-» середовища (професійна злочин- до «своїх», «чужих», осіб протилежної статі тощо), ність, наркомани, бандити, терористи і т.д.), маючи предметні результати діяльності злочинних співто- свою специфіку, при оцінці їх як негативного явища, вариств (знаряддя і способи вчинення злочинів, ма- не викликають особливих суперечок і дискусій у до- теріальні цінності, грошові кошти тощо). слідників. питання макро- середовища не настільки все це знаходить відображення, перш за все, в однозначні [5, с. 250]. особливій «філософії» кримінального світу, що ви- кримінальна субкультура, являючи собою цілісну правдовує вчинення злочинів, заперечує провину і культуру злочинного світу, зі зростанням злочинності відповідальність за скоєне, замінює низинні спону- все більш розшаровується на ряд підсистем (субкуль- кання благородними і піднесеними мотивами: в на- тура злодійська, тюремна, рекетирів, повій, шахраїв), сильницьких злочинах – почуттям «колективізму», що протистоять офіційній культурі. ступінь сформо- товариської взаємодопомоги, звинуваченням жертви ваності кримінальної субкультури, її вплив на особис- тощо; в корисливих злочинах – ідеєю перерозподілу тість і групу буває різною. вона може зустрічатися у наявної у людей власності та її присвоєння з найріз- вигляді окремих, не пов’язаних один із одним елемен- номанітнішою «позитивною» мотивацією [6]. тів; може отримувати певне оформлення (її «закони» кримінальна субкультура базується на дефектах грають роль у регуляції поведінки особи і групи); на- правосвідомості, серед яких можна виділити правову решті вона може домінувати в даному закладі (мікро- необізнаність та дезінформованість, соціально-пра- районі, населеному пункті), повністю підпорядковую- вовий інфантилізм, правове безкультур’я, соціально- чи своєму впливу, як криміногенний контингент, так і правовий негативізм і соціально-правовий цинізм. законослухняних людей [7]. у молодіжному кримінальному середовищі склада- норми кримінальної субкультури, які регулюють ється особлива групова правосвідомість зі своїми взаємовідносини і поведінку членів групи між со- «законами» і нормами як елемент цієї субкультури. бою і з сторонніми для групи особами прямо, без- при цьому дефекти правосвідомості поглиблюються посередньо і жорстко регулюють кримінальну ді- дефектами моральної свідомості, що нехтує загаль- яльність, злочинний спосіб життя, вносячи в них нолюдськими принципами моралі. певний порядок. у ній чітко простежується: Однак етичні погляди кримінального світу нео- – різко виражена ворожість по відношенню до за- днорідні. у них проявляється низка нібито проти- гальноприйнятих норм; лежних тенденцій, що впливають на установки осо- – внутрішній зв’язок з кримінальними традиціями; бистості та групи: – скритність від непосвячених; 1) повернення до класичних «злодійських тради- – наявність цілого набору суворо регламентова- цій» (тенденція традиціоналізму); до «законів неп- них в груповій свідомості атрибутів; манських злодіїв»; – попрання прав особистості, яке виражається в 2) оновлення «злодійських законів» у зв’язку із агресивному, жорсткому і цинічному ставленні до змінами в суспільстві (тенденція модернізму); «чужих», слабких і беззахисних; 3) посилення моралі злочинного співтовариства – відсутність відчуття співчуття до людей, у тому (тенденція вульгаризації кримінальної субкультури, числі й до «своїх»; так званий «бєспрєдєл»); – нечесність і лукаве ставлення до «чужих»; 4) копіювання норм і законів життя суспільства у – паразитизм, експлуатація «низів», знущання зв’язку з його демократизацією (тенденція демокра- над ними; тизації) [6]. – знецінення результатів людської праці, що ви- Особливу увагу при аналізі кримінальної суб- ражається у вандалізмі; культури доцільно приділяти такому явищу як се- – неповага прав власників; редовище. питання взаємозв’язку кримінальної суб- – заохочення цинічного ставлення до жінки і ста- культури і кримінального середовища субкультури тевої розбещеності; – це складне багаторівневе питання. – заохочення ницих інстинктів і будь-яких форм при більшій чи меншій кастовості (мастості) і асоціальної поведінки [7]. зашореності, різні форми кримінальної субкультури всі структурні елементи кримінальної субкульту- не повністю ізольовані. у цьому сенсі важливо до- ри взаємопов’язані, взаємопроникають один в одно- слідити тюремну субкультуру, кримінальну субкуль- го. проте, залежно від виконуваних функцій, їх мож- туру в суспільстві, субкультуру кримінального світу, на класифікувати на такі групи: субкультуру злочинців, субкультуру організованої 1) стратифікаційні (норми і правила визначення злочинності, субкультуру професійних та інших зло- статусу особистості в групі і кримінальному світі, чинців, включаючи її видові, підвидові, внутрішньо- клички, татуювання, привілеї для «еліти»); видові прояви тощо. 2) поведінкові («закони», «накази», правила по- кримінальне середовище може розглядатися, ви- ведінки для різних класифікаційних каст, традиції, ходячи з місця перебування злочинців (тюремна суб- клятви, прокляття); 109 серія пРАвО. випуск 22. Частина ІІ. том 3 ♦ 3) поповнення кримінальної спільноти «кадра- 4.3. групове вживання токсичних і наркотичних ми» і робота з новачками («прописка», «приколи», речовин, поширеність чифіроваріння. визначення сфер і зон злочинного промислу); 5. Ознаки, що характеризують способи спілку- 4) впізнання «своїх» і «чужих» (татуювання, вання, впізнання та зв’язку: клички, кримінальний жаргон); 5.1. поширеність кличок як засобу стигматизації; 5) підтримання порядку в кримінальному світі, 5.2. поширеність татуювань як знакової системи покарання винних, позбавлення від неугодних («роз- спілкування, пізнання «своїх» і стигматизації; бірки», стигматизація, остракізм, «опускання»); 5.3. поширеність кримінального жаргону та ін- 6) комунікації (татуювання, клички, клятви, кри- ших способів спілкування, прийнятих у криміналь- мінальний жаргон, «ручний жаргон»); ному середовищі. 7) сексуально-еротичні (еротика як цінність, кримінальна субкультура включає в себе «вафлерство», «парафін», мужолозтво як способи суб’єктивні людські сили і здібності, реалізовані в зниження статусу неугодним особам та ін.); груповій кримінальної діяльності (знання, вміння, 8) матеріально-фінансові (виготовлення та збері- професійно-злочинні навички і звички, етичні по- гання знарядь вчинення злочинів, створення «спіль- гляди, естетичні потреби, світогляд, форми і способи ної каси» для взаємодопомоги, оренда приміщень збагачення, способи вирішення конфліктів, управ- під кубла та ін.); ління злочинними співтовариствами, кримінальну 9) дозвільні (збочена культура відпочинку та роз- міфологію, привілеї для «еліти», уподобання, сма- ваг); ки і способи проведення дозвілля, форми ставлення 10) функція специфічного ставлення до свого до «своїх», «чужих», осіб протилежної статі тощо), здоров’я – від повної зневаги ними: наркоманія, пия- предметні результати діяльності злочинних співто- цтво, членоушкодження – до культуризму, активних за- вариств (знаряддя і способи вчинення злочинів, ма- нять спортом в інтересах кримінальної діяльності [6]. теріальні цінності, грошові кошти тощо) [7]. для визначення сформованості і дієвості криміналь- Як бачимо, кримінальна субкультура – це прояв ної субкультури необхідна наявність таких критеріїв: деструкції та дегенерації (щодо загальної культури 1. Ознаки, що характеризують міжгрупові відно- і передових, культуростворювальних, конструктив- сини та групову ієрархію: них субкультур). деякі автори вважають за доцільне 1.1. наявність в установі (населеному пункті, мі- введення шкали, яка б відображала певні рівні де- крорайоні) ворогуючих між собою угрупувань і кон- градації різних складових кримінальної субкульту- фліктів між ними; ри. наприклад, рівень деградації субкультури таких 1.2. жорстка групова стратифікація з розподілом професійних злочинців, як шахраї вище, ніж у нар- людей на «чужих» і «своїх», а «своїх» на касти; команів, а у бандитів вище, ніж у повій і т.п. Окремо 1.3. наявність різноманітних привілеїв для «елі- слід відзначити етногрупові градації кримінальної ти» і різних табу; субкультури. 1.4. поширеність ритуалів «прописки» новачків. сутність загальної градації кримінальної суб- 2. Ознаки, що характеризують відношення до культури – це, перш за все, криміногенність, суспіль- слабких, «низів» і «знедолених»: на небезпека, протиправність, асоціальність, тобто 2.1. факт появи «знедолених» («недоторканних»); те, що властиво кримінальній субкультурі як такій. 2.2. таврування речей і предметів якими повинні сутність окремої градації кримінальної субкульту- користуватися тільки «недоторканні»; ри зумовлена не тільки загальною, а й специфічною 2.3. піддавання «низів» поборам та здирництву; складовою, видової або, перш за все, краще родової 2.4. поширеність спеціальних способів знижен- зі своїми внутрішніми характеристиками (субкуль- ня статусу: мужолозтво, «вафлерство», «парафін», тура організованої злочинності, субкультура профе- прання шкарпеток тощо; сійних злочинців і т.д.). так, кримінальна субкульту- 2.5. поширеність симуляції хвороб і членоушко- ра організованої злочинності має внутрішні родові дження серед «низів». характеристики (організованість, згуртованість, роз- 3. Ознаки, що характеризують відношення до ре- поділ ролей і т.д.). жиму і виховної роботи: видові градації кримінальної субкультури, в 3.1. групові порушення режиму установи та гру- межах родової, мають вузьку, детальну кримінальну пові непокори; градацію. так, наприклад, серед «звичайних» профе- 3.2. групові втечі, втечі з дому, бродяжництво сійних злочинців, професійні хакери чи професійні (для підлітків); автоугонщики мають глибокі технічні знання, кращу 3.3. ухилення «авторитетів» від робіт; освіченість, хитрість, спритність і т.д. на відміну від, 3.4. відмова від роботи в офіційному активі або наприклад, професійних повій чи наркоманів. дворушництво; градації групової кримінальної субкультури ще 3.5. прояви актів вандалізму. більш чіткі і конкретні [5, с. 252]. 4. Ознаки, що характеризують способи проведен- таким чином, хоча наведена класифікація атрибу- ня вільного часу: тів кримінальної субкультури певною мірою є умов- 4.1. поширеність азартних ігор; ною, носить робочий характер, але за відсутністю 4.2. поширеність тюремних способів проведення кращого, вона дозволяє моделювати елементи кримі- дозвілля, тюремної лірики і тюремних виробів; нальної субкультури для більш глибокого вивчення. 110 науковий вісник ужгородського національного університету, 2013 ♦ Ми погоджуємось з точкою зору тих авторів [8, криміногенної ситуації в будь-якій правовій державі. с. 69-76], які вважають, що комплексне і системне, подолання кримінальної субкультури як суспільної об’єктивне і обґрунтоване вивчення кримінальної суб- реальності призведе до зміцнення законності та пра- культури має стати надійною запорукою поліпшення вопорядку, до збільшення дисципліни і гуманізму. СпиСОК виКОРиСтаниХ ДЖеРеЛ: 1. Тищенко Н.В. Гендерные аспекты тюремной субкультуры в современной России / Н.В. Тищенко. – Саратов: ООО Издательский Центр «Наука», 2007. – 178 с. 2. Гуров А.И. Профессиональная преступность / А.И. Гуров // Прошлое и современность. – М.: Юрид. лит., 1990. – 304 с. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.pravo.vuzlib.org/book_z1583_page_18.html. 3. Гончарук Т.В. Культурологія : навчальний посібник / Т.В. Гончарук – Тернопіль: Карт-бланш, 2004 – 213 с. 4. Виговський Д.Л. Кримінальна субкультура в механізмі злочинності неповнолітніх : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / Дмитро Леонідович Виговський. – К., 2006.– 17 с. 5. Радзієвський В.О. До осмислення поняття «кримінальна субкультура» / В.О. Радзієвський // Мистецтвознавчі за- писки : зб. наук. пр. / НАКККіМ. – К. : Міленіум, 2011. – Вип. 19. – С. 246–254. 6. Пирожков В.Ф. Криминальная психология / В.Ф. Пирожков. – М.: «Ось-89», 2001. – 704 с. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://psyera.ru/kriminalnaya-subkultura-1851.htm. 7. Криминальная субкультура и её содержание [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http // http://tatl.ru/tattoo. php?id=clauses&id2=sub_culture. 8. Радзієвський В.О. Кримінальна субкультура як суспільна реальність / В.О. Радзієвський // Юрист України. – 2011. – № 2(15). – С. 69–76. УДК 343.156.2 деЯкі теоретиЧні аспекти провадженнЯ іЗ перевірки вироків та уХвал суду, Що не наБрали ЗаконноЇ сили Some tHeoretIcal aSpectS of proSecutIoN INSpectIoN of tHe JudgmeNt aNd court rulINgS tHat HaVe Not come INto force кіцен н.в., кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінально-правових дисциплін ВСП Чернівецького факультету Національного університету «Одеська юридична академія» Стаття присвячена аналізу правової природи та сутності провадження із перевірки судових рішень, які не на- брали законної сили, у аспекті системи кримінального процесу. Обґрунтовано доцільність позначення стадії, у меж- ах якої перевіряються судові рішення, що не набрали законної сили, як «апеляційне провадження» або «перегляд судових рішень в апеляційному порядку». Проаналізовано сутність цієї стадії у аспекті її завдань, специфіки дії принципів кримінального провадження, загальних умов, кола суб’єктів, строків, особливостей процесуальної про- цедури, широкого кола процесуальних засобів та підсумкових процесуальних рішень. Ключові слова: апеляційне провадження, перегляд судових рішень в апеляційному порядку, провадження в суді апеляційної інстанції, загальні умови апеляційного провадження, дослідження доказів. Статья посвящена анализу правовой природы и сущности производства по проверке судебных решений, не вступивших в законную силу, в аспекте системы уголовного процесса. Обоснована целесообразность обозначения стадии, в пределах которой проверяются судебные решения, не вступившие в законную силу, как «апелляцион- ное производство» или «пересмотр судебных решений в апелляционном порядке». Проанализирована сущность этой стадии в аспекте ее задач, специфики действия принципов уголовного производства, общих условий, круга субъектов, сроков, особенностей процессуальной процедуры, широкого круга процессуальных средств и итоговых процессуальных решений. Ключевые слова: апелляционное производство, пересмотр судебных решений в апелляционном порядке, производство в суде апелляционной инстанции, общие условия апелляционного производства, исследование до- казательств. This article is dedicated to the analysis of the legal nature and core of the prosecution of court’s rulings that have not come into force, from the point of the criminal process. Justiied the expediency of the frame steps within which court judgments that have not entered into force has to be checked, as the «appeal proceedings» or «review of court decisions on appeal.» Analyzed the core of this stage in the aspect of its objectives, the speciic operation of the principles of criminal proceedings, the general conditions, the range of subjects, time frames, characteristics of procedural treatments, a wide range of procedural means and summary of procedural decisions. Key words: appeal proceedings, the revision of judgments on appeal, proceedings in the court of appeal, the general conditions of appeal, the examination of evidence. 111 серія пРАвО. випуск 22. Частина ІІ. том 3 ♦ постановка проблеми. новий кримінальний діленні лише п’яти основних стадій: 1) досудового процесуальний кодекс істотно реформував прова- розслідування 2) притягнення до кримінальної від- дження в усіх стадіях кримінального процесу; ви- повідальності (п.14 ч.1 ст. 3 кпк); 3) судового про- ключенням не є і провадження щодо перевірки су- вадження у першій інстанції; 4) судового проваджен- дових рішень. за кпк україни 2012 р., передбаченні ня з перегляду судових рішень: провадження у суді наступні судові провадження із перевірки судових апеляційної інстанції; провадження у суді касаційної рішень: 1) провадження в суді апеляційної інстанції інстанції; провадження у верховному суді украї- (перегляд судових рішень в апеляційному порядку, ни; провадження за нововиявленими обставинами; апеляційне провадження); 2) провадження в суді 5) виконання судових рішень [6, с. 77]. вважаємо, касаційної інстанції; 3) провадження у верховному цей поділ більше характерний для виділення більш суді україни; 4) провадження за нововиявленими крупних блоків – елементів системи кримінального обставинами. провадження, зокрема, кримінально-процесуальних стан дослідження. проблематика проваджен- проваджень; відповідно, кримінально-процесуальне ня щодо перевірки судових рішень, які не набрали провадження може бути визначене як етап (частина законної сили, на основі положень нового кпк до- процесуальної діяльності), який включає, як прави- сліджувалася н.Р. Бобечком, О.с. кашка, О.І. коро- ло, декілька стадій [8, с. 11, 13]. вайком, Р.О. куйбідою, в.І. Маринівим, І.ю. Мірош- стадія апеляційного провадження є самостійною, никовим, О.г. Яновською та ін. відокремленою стадією кримінального проваджен- Однак оновлення нормативної регламентації про- ня і не може, на нашу думку, розглядатися лише як вадження із перевірки судових рішень, які не на- елемент (етап) стадії судового провадження з пере- брали законної сили, торкнулося навіть назви від- гляду судових рішень. до ознак апеляційного прова- повідної стадії, єдності у визначенні якої натепер у дження як стадії кримінального провадження можна літературі немає. крім того, у літературі викладені віднести наступні: здійснюється перевірка судових різні підходи щодо визначення правової природи рішень, які не набрали законної сили; можуть бути та місця цього провадження у системі стадій кри- перевірені законність, обґрунтованість та справед- мінального процесу. саме тому метою цієї статті є ливість судових рішень; апеляційний суд може про- аналіз сутності провадження щодо перевірки судо- вести повторне дослідження доказів; апеляційний вих рішень, які не набрали законної сили у аспекті суд може постановити свій вирок та ухвалу про за- системи кримінального процесу. стосування примусових заходів медичного чи вихов- виклад основного матеріалу. відповідну стадію ного характеру; межі дослідження суду апеляційної кримінального провадження іменують: апеляційне інстанції, як правило, визначаються межами апеля- провадження [1, с. 26; 2, с. 3-4]; перегляд судових рі- ційної скарги; діє положення про недопустимість по- шень в апеляційному порядку [3, с. 10]; провадження гіршення правового становища обвинуваченого. в суді апеляційної інстанції [4, с. 23; 5, с. 8]. крім Як самостійна стадія кримінального проваджен- того, провадження у суді апеляційної інстанції роз- ня апеляційне провадження може бути охаракте- глядається не як стадія, а як елемент (етап) стадії су- ризоване за такими ознаками стадії, як: завдання дового провадження з перегляду судових рішень [6, стадії; особливості дії принципів кримінального с. 77]. н.Р. Бобечко звернув увагу на те, що поняття провадження у стадії; загальні умови провадження «апеляційне провадження», «касаційне проваджен- у стадії; коло суб’єктів провадження; строки про- ня», «провадження в суді апеляційної інстанції» (на- вадження у стадії; процесуальна процедура стадії; зва глави 31 кпк україни) та «провадження в суді коло процесуальних засобів; підсумкові процесуаль- касаційної інстанції» (назва глави 32 кпк україни) ні рішення. не є однаковими за змістом та обсягом [7, с. 429-430]. Завданнями апеляційного провадження є перевір- по-перше, слід визначити коректне та повне на- ка законності, обгрунтованості і справедливості рі- йменування відповідної стадії. найменування «про- шення суду першої інстанції (вироку, ухвали), ухвал вадження в суді апеляційної інстанції» дещо звужує слідчих суддів, та недопущення виконання незакон- зміст цієї стадії у випадку оскарження вироку або них, необґрунтованих та несправедливих судових рі- ухвали суду першої інстанції, оскільки не включає шень судів першої інстанції та слідчих суддів. такий елемент провадження, як апеляційне оскар- Принципи кримінального провадження, які реалізу- ження, яке у такому випадку здійснюється шляхом ються у апеляційному провадженні, можна поділити у подання апеляційної скарги через суд, який ухвалив відповідності до загальновизнаної класифікації прин- судове рішення (п.1 ч. 1 ст. 395 кпк), а також дії ципів на загальноправові, міжгалузеві та галузеві. суду першої інстанції після одержання апеляційних на думку автора, до загальноправових принципів скарг. що стосується найменувань «апеляційне про- кримінального процесу належать: верховенство пра- вадження» та «перегляд судових рішень в апеляцій- ва, законність, рівність перед законом і судом, повага ному порядку», то вони за змістом є тотожними, і у до людської гідності, невтручання у приватне жит- зв’язку з цим можуть вживатися як синоніми для по- тя, забезпечення права на свободу та особисту не- значення стадії, у межах якої перевіряються судові доторканність. Міжгалузеві принципи представлені рішення, що не набрали законної сили. такими принципами, як здійснення правосуддя лише по-друге, складно погодитися із систематизацією судом, незалежність суддів та підкорення їх тільки стадій кримінального провадження, що полягає у ви- закону, змагальність сторін та свобода в поданні 112 науковий вісник ужгородського національного університету, 2013 ♦ ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх вадження (сторони кримінального провадження, переконливості, публічність, диспозитивність, глас- потерпілий, його представник та законний пред- ність і відкритість судового провадження та його ставник, цивільний позивач, його представник та повне фіксування технічними засобами, обґрунтова- законний представник, цивільний відповідач та його ність процесуальних рішень, доступ до правосуддя, представник, а також інші особи, за клопотанням або розумні строки, забезпечення права на оскарження, скаргою яких у випадках, передбачених кпк, здій- безпосередність дослідження показань, речей і до- снюється судове провадження), а також інших учас- кументів; мова, якою здійснюється провадження. у ників кримінального провадження (особа, стосовно апеляційному провадженні реалізуються такі галу- якої розглядається питання про видачу в іноземну зеві принципи, як презумпція невинуватості, забез- державу (екстрадицію), свідок та його адвокат, пе- печення доведеності вини, принцип забезпечення рекладач, експерт, спеціаліст, секретар судового за- права на захист, свобода від самовикриття та право сідання, судовий розпорядник). не свідчити проти близьких родичів та членів сім’ї, що стосується строків провадження у стадії, то заборона двічі притягувати до кримінальної відпові- кпк встановлює строки подання апеляційних скарг; дальності за одне і те саме правопорушення. надсилання апеляційних скарг разом із матеріалами Загальні умови апеляційного провадження – це до апеляційного суду; строк прийняття рішення за базові правові положення, обумовлені засадами кри- скаргою, що надійшла, суддею-доповідачем; строк мінального провадження, що виражають специфіку підготовки до апеляційного розгляду. формалізовані процесуальної процедури та визначають вимоги до строки апеляційного розгляду кпк не встановлені, провадження процесуальних дій та прийняття про- однак, враховуючи положення ч. 1 ст. 405, ч. 1 ст. 318 цесуальних рішень у цій стадії кримінального про- та ст. 28 кпк, строк апеляційного розгляду повинен вадження. бути розумним. порядку провадження у стадіях, призначених для Аналіз норм кпк україни щодо перегляду судо- перегляду судових рішень, властиві загальні правила вих рішень у апеляційному порядку дозволяє виді- (умови), яким підкоряється і якими може характе- лити етапи цієї стадії кримінального провадження: ризуватися процедура встановлення наявності під- 1) подання скарги; 2) направлення до суду апеля- став для перегляду, скасування або зміни судових ційної інстанції; 3) прийняття суддею-доповідачем рішень [9, с. 53]. у апеляційному провадженні є рішення за скаргою, що надійшла (про залишення певні загальні умови (положення), що відображають апеляційної скарги без руху; про повернення скарги; сутність цієї стадії та встановлюють порядок про- про відмову у відкритті провадження; про відкриття вадження процесуальних дій та прийняття рішень у провадження); 4) підготовка до апеляційного роз- цьому провадженні. для позначення загальних для гляду; 5) апеляційний розгляд [10, с. 69-70]. у свою усієї стадії правових положень у літературі викорис- чергу, процес у суді апеляційної інстанції можна товуються терміни «умови», «риси», «принципи», поділити на: 1) прийняття апеляційної скарги (вирі- «положення», «властивості», «засади». враховуючи, шення питання щодо відкриття апеляційного прова- що правові положення, які поширюються на стадію дження); 2) підготовка до апеляційного розгляду; 3) процесу, повинні виражати специфічні особливості апеляційний розгляд у судовому засіданні / письмове стадії; бути спільними при провадженні у будь-якій апеляційне провадження; 4) ухвалення судового рі- справі; обумовлюватися принципами кримінально- шення [11, с. 703]. го провадження; поширюватися на всю стадію; ви- процесуальна процедура апеляційного розгляду значати вимоги до провадження процесуальних дій регламентована кпк із посиланням на правила су- та прийняття процесуальних рішень, то найбільш дового розгляду у суді першої інстанції (ч. 1 ст. 405 точним, як уявляється, буде найменування «умови», кпк): апеляційний розгляд здійснюється згідно з оскільки лексичне значення цього слова і передбачає правилами судового розгляду в суді першої інстанції значення правил у діяльності, а також обстановку, в з урахуванням особливостей, передбачених главою якій щось відбувається, а також вимоги, з яких слід 31 кпк. ці особливості полягають у наступному: виходити. після виконання дій, передбачених ст. 342-345 кпк до загальних умов апеляційного провадження за (відкриття судового засідання, повідомлення про по- діючим кпк україни можна віднести наступні: 1) вне фіксування апеляційного розгляду технічними свобода оскарження судового рішення, що не набра- засобами, оголошення складу суду та роз’яснення ло законної сили; 2) законність, обґрунтованість та права відводу, повідомлення про права та обов’язки справедливість судового рішення як предмет апеля- осіб), і вирішення клопотань суддя-доповідач у необ- ційної перевірки; 3) межі апеляційного перегляду; 4) хідному обсязі доповідає зміст оскарженого судово- можливість безпосереднього дослідження доказів; 5) го рішення, доводи учасників судового провадження, недопустимість «повороту до гіршого» (недопусти- викладені в апеляційних скаргах та запереченнях, і мість погіршення правового становища обвинуваче- з’ясовує, чи підтримують свої апеляційні скарги осо- ного, неповнолітнього, неосудного); 5) забезпечення би, які їх подали. для висловлення доводів, а також прав осіб, які беруть участь при апеляційній переві- у судових дебатах першій надається слово особі, яка рці; 6) широкі повноваження апеляційного суду. подала апеляційну скаргу. Якщо апеляційні скарги Коло суб’єктів провадження включає у себе подали обидві сторони кримінального провадження, суд апеляційної інстанції, учасників судового про- першим висловлює доводи обвинувачений. після 113 серія пРАвО. випуск 22. Частина ІІ. том 3 ♦ цього слово надається іншим учасникам судового і не відносить до них передбачені ст. 346 кпк вида- провадження. лення свідків із залу судового засідання, що викликає при цьому слід врахувати, що, у відповідності до певні питання. Однак вважаємо це певним технічним ч. 3 ст. 404 кпк, за клопотанням учасників судового недоліком. тому слід визнати можливість проведення провадження суд апеляційної інстанції зобов’язаний у апеляційному розгляді: допитів (обвинуваченого, повторно дослідити обставини, встановлені під час свідка, потерпілого, експерта, у тому числі одночас- кримінального провадження, за умови, що вони до- ного допиту раніше допитаних осіб); доручення про- сліджені судом першої інстанції не повністю або з ведення експертизи; доручення проведення слідчих порушеннями, та може дослідити докази, які не до- (розшукових) дій; пред’явлення для впізнання; дослі- сліджувалися судом першої інстанції, виключно дження речових доказів; дослідження документів; до- якщо про дослідження таких доказів учасники судо- слідження звуко- і відеозаписів; огляд на місці. вого провадження заявляли клопотання під час роз- підсумковими процесуальними рішеннями, які гляду в суді першої інстанції, або якщо вони стали можуть бути ухвалені судом апеляційної інстанції, відомі після ухвалення судового рішення, що оскар- є вирок та ухвала. повноваження суду апеляційної жується. при цьому вищий спеціалізований суд інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги україни з розгляду цивільних і кримінальних справ регламентовано ст. 407 кпк. уточнює, що за наявності відповідного клопотання висновки. таким чином, провадження із пере- учасників кримінального провадження суд апеля- вірки судових рішень, які не набрали законної сили, ційної інстанції зобов’язаний (курсив мій – н.к.): є самостійним елементом системи кримінального повторно дослідити обставини, встановлені під час процесу, а саме самостійною стадією криміналь- кримінального провадження, за умови, якщо вони ного провадження, що характеризується власними досліджені судом першої інстанції не повністю або завданнями; специфікою дії принципів криміналь- з порушеннями; дослідити докази, які не досліджу- ного провадження; власними загальні умови про- валися судом першої інстанції, лише у випадку, якщо вадження; колом суб’єктів провадження; строками під час розгляду в суді першої інстанції було клопо- провадження у стадії; особливою процесуальною тання про дослідження таких доказів; дослідити до- процедурою стадії; широким колом процесуальних кази, які стали відомими після ухвалення рішення засобів; наявністю підсумкових п роцесуальних рі- судом першої інстанції [12]. шень. нормативна назва цієї стадії – «провадження в Однак кпк детально не регламентує порядок до- суді апеляційної інстанції» – звужує зміст цієї стадії у слідження доказів у суді апеляційної інстанції. вра- випадку оскарження вироку або ухвали суду першої ховуючи положення про те, що апеляційний розгляд інстанції. що стосується найменувань «апеляційне здійснюється згідно з правилами судового розгляду в провадження» та «перегляд судових рішень в апеля- суді першої інстанції, можна зробити висновок, що за- ційному порядку», то вони за змістом є тотожними, соби дослідження доказів будуть такі ж. Однак ст. 405 і у зв’язку з цим можуть вживатися як синоніми для кпк робить посилання лише на такі підготовчі дії до позначення стадії, у межах якої перевіряються судові судового розгляду, які передбачені ст. 342-345 кпк, рішення, що не набрали законної сили. СпиСОК виКОРиСтаниХ ДЖеРеЛ: 1. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар / За загальною редакцією професорів В.Г. Гончаренка, В.Т. Нора, М.Є. Шумила. – К.: Юстініан, 2012. – 1224 с. 2. Молдован А. В. Кримінальний процес України : навч. посібник / А.В. Молдован, С.М. Мельник . ─ К. : Центр учбов. л-ри, 2013 . ─ 366 с. 3. Кримінальний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар / Відп. ред.: С.В. Ківалов, С.М. Міщен- ко, В.Ю. Захарченко. – Х.: Одіссей, 2013. – 1104 с. 4. Кримінальний процес: підручник / Ю.М. Грошевий, В.Я. Тацій, А.Р. Туманянц та ін.; за ред. В.Я. Тація, Ю.М. Гроше- вого, О.В. Капліної, О.Г. Шило. – Х.: Право, 2013. – 824 с. 5. Трофименко В.М. Система уголовного процесса по УПК Украины / В.М. Трофименко // Уголовное судопроизводство. – 2013. – №1. – С. 7-10. 6. Леоненко М.І. Структура стадійної побудови кримінального провадження в контексті сучасного реформування кри- мінального процесу України / М.І. Леоненко // Науковий вісник Херсонського державного університету. – Серія Юридичні науки. – 2013. – Вип. 2. – С. 75-77. 7. Бобечко Н.Р. Провадження в суді апеляційної та касаційної інстанції: чи відповідає назва глав 31 та 32 КПК України їхньому змісту? / Н.Р. Бобечко // Правове життя сучасної України: матер. Міжнар. наук. конф. проф.-викл. складу (16-17 травня 2013 р.). Т.2. / відп. за вип. д.ю.н., проф. В.М. Дрьомін / Націон. ун-т «Одеська юридична академія». – Одеса: Фе- нікс, 2013. – С. 429-431. 8. Манова Н.С. Предварительное и судебное производство: дифференциация форм. Учебное пособие для вузов. / Манова Н.С. – М.: Приор-издат, 2004. – 176 с. 9. Лагодина Е.И. Основания отмены и изменения судебных решений по уголовным делам : дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.09 / Лагодина Елена Ивановна. – Краснодар, 2004. – 170 c. 10. Аленін Ю.П. Прийняття процесуальних рішень за новим кримінальним процесуальним законодавством України: навч.-метод. посібник / Ю.П. Аленін, В.Г. Пожар, І.В. Гловюк та ін. – Одеса: Фенікс, 2012. – 138 с. 11. Науково-практичний коментар до Кримінального процесуального кодексу України від 13 квітня 2012 року / За ред. О.А. Банчука, Р.О. Куйбіди, М.І. Хавронюка. – Х.: Фактор, 2013. – 1072 с. 12. П. 11 Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання порядку здійснення судового провадження з перегляду судових рішень у суді апеляційної інстанції відповід- но до Кримінального процесуального кодексу України» від 21.11.2012 р. 114 науковий вісник ужгородського національного університету, 2013 ♦ УДК 343.9 роль науково-теХніЧниХ ЗасоБів длЯ викриттЯ БреХні при роЗслідуванні ЗлоЧинів tHe role of ScIeNtIfIc aNd tecHNIcal meaNS to detect deceptIoN IN tHe INVeStIgatIoN of crImeS линник о.в., доцент кафедри кримінального права, процесу та криміналістики Національного університету державної податкової служби України Ця стаття присвячена дослідженню можливості використання науково-технічних засобів для виявлення та ви- криття брехні при отриманні інформації від учасників процесу розслідування злочину. Також характеризуються деякі пристрої для детекції показань. Крім того, автор акцентує увагу на причинах існування перешкод процесуаль- ного характеру, які не дозволяють застосовувати відповідні науково-технічні засоби в повному обсязі. Ключові слова: виявлення брехні, викриття брехні, детекція брехні, науково-технічні засоби, перевірка інфор- мації допиту, поліграф, контролограф, аналізатор стресу у голосі. Эта статья посвящена исследованию возможности использования научно-технических средств для выявления и разоблачения лжи при получении информации от участников процесса расследования преступления. Также ха- рактеризуются некоторые устройства для детекции показаний. Кроме того, автор акцентирует внимание на причи- нах существования препятствий процессуального характера, которые не позволяют применять соответствующие научно-технические средства в полном объеме. Ключевые слова: выявления лжи, разоблачение лжи, детекция лжи, научно-технические средства, проверка информации допроса, полиграф, контролограф, анализатор стресса в голосе. This paper is devoted to the study of the possibility of using scientiic and technological means to identify and expose lies in obtaining information from participants in a criminal investigation. Also characterized by some devices to detect indications. Furthermore, the author focuses on the causes of procedural barriers that prevent appropriate use of scientiic and technical facilities in full. Key words: detecting lies, exposing the lies, lie detection, scientiic and technical tools, information veriication questioning, polygraph, kontrolohraf, voice stress analyzer. Брехня – одне з тих негативних явищ, яке неми- ність стала для них звичною, зручною і єдино мож- нуче присутнє в процесуальній діяльності. джерела- ливою комунікативної стратегією. перші брешуть ми брехні є найчастіше підозрювані, обвинувачені невміло, другі дуже майстерно [2, с. 330]. і свідки. Однак, іноді брешуть і потерпілі, а також Яскравим прикладом першого типу брехунів є експерти. таким чином, у діяльності з розкриття та діти або дорослі люди, недосвідчені в обмані, чия розслідування злочинів виникає необхідність ефек- брехня легко виявляється. Брехня людей другого тивного визначення брехні і боротьби з нею. слідча типу послідовна, стійка і більш складна при вияв- практика дає чимало прикладів того, що виявлення ленні, тому що викрити впевнених в собі і своїх діях і викриття брехні допитуваного можливо в рамках брехунів набагато важче. досвід подачі недоброякіс- одного допиту можлива лише за умови попередньої ної інформації у них великий. говорячи протягом підготовки та наявності відповідних науково-техніч- життя (а не тільки в ситуації допитів) неправдиву них засобів. інформацію, такі люди почувають безкарність, впев- Метою даної статті є аналіз можливості вико- неність у собі, власному вмінні знайти відповідне і ристання науково-технічних засобів для виявлення правдоподібне пояснення непоясненому [1]. та викриття брехні під час отримання показань при при детекції брехні і перевірці достовірності ін- розкритті та розслідуванні злочинів. формаційного матеріалу в досудовому кримінально- дослідження цієї теми знайшло відображення у му процесі реалізуються самі різні допустимі засоби наукових працях: Р.с. Бєлкіна, в. п. Бахіна, Є. н. го- (принципи, методи, технології, методики, прийоми, лобородбько, е. в. кондрашової, І. е. пикова, М. в. апаратура, прилади та спеціальні знання). Мова йде салтевського та ін. як про ідеальні засоби (ідеї, поняття, підходи, реко- забезпечення високого рівня об’єктивності у роз- мендації, прийоми тощо), так і про людей, їх мож- критті та розслідуванні злочинів неможливе без ви- ливості, матеріальні, технічні, технологічні, інфор- користання науково-технічних засобів. маційні системи. у їх коло включаються не тільки проблема брехні в свідченнях свідків і свідченнях ті засоби, які спеціально створюються для право- потерпілих була і залишається актуальною. Брехня є охоронних органів, але й інші, дуже різноманітні звичною формою захисної поведінки людини [1]. продукти, досягнення, знаряддя праці, засоби ви- М. І. сємєчкін розділяє людей, які брешуть, на робництва і контролю, створювані фахівцями інших два типи: ситуативні брехуни і професійні брехуни. галузей науки і практики в інтересах всього суспіль- він зазначає, що є люди, які брешуть від випадку до ства або відповідних галузей економіки, в тому чис- випадку, і є ті, хто бреше постійно, оскільки нечес- лі новинки науково-технічних засобів. у необхідних 115 серія пРАвО. випуск 22. Частина ІІ. том 3 ♦ випадках вони можуть бути використані для цілей нні оцінювати експерти спеціальних лабораторій кримінального судочинства. або безпосередньо особа, яка приймає процесуальне вже сьогодні є об’єктивні технічні можливос- рішення (слідчий, суддя, прокурор), або начальник ті детекції інформації, що зберігається в пам’яті кадрів, підприємець, менеджер. суб’єктів, шляхом вербального спілкування з вико- проте здійснення такого контактного поліграфіч- ристанням технічних засобів вимірювання мовних ного тестування вимагає серйозних підготовчих ро- параметрів суб’єкта, його ідеомоторних рухів на біт на державному рівні та, перш за все, підготовки пропоновані емоціогенні подразники [3, с. 228]. відповідних фахівців, що використовують дані мето- гальмом практичної реалізації складних техноло- дики, придбання техніки та організації кількох по- гій вимірювання звукових операцій людини, на нашу ліграфічних лабораторій при навчальних закладах, а думку, є утворення перешкод процесуального харак- також підготовки відповідної законодавчої бази. теру використання технічних засобів при розкритті та Безконтактно-технічна детекція представляє но- розслідування злочинів. причинами цього є: 1) про- вий напрямок, розроблений в національній академії цесуальна невизначеність поняття «технічних засобів внутрішніх справ україни колективом учених під для виявлення брехні»; 2) радянський ідеологічний керівництвом професора в. І. кулі і доцента с. п. нігілізм; 3) відсутність навичок у слідчого приймати Мохнєвої. для здійснення ідеї було виготовлено ав- оціночні рішення про індивідуальні ознаки та особли- томатизоване робоче місце експерта- фоноскопіста. вості психіки людини, показання якої перевіряються. проведено понад 500 судових фоноскопічних екс- внаслідок названих вище причин юридичні на- пертиз зі складних кримінальних справ прокурату- уки, крім криміналістики, майже не мають своїх ри, сБу, Мвс. запропонована методика ідентифіка- технічних засобів діяльності, не займаються їх роз- ції людини по спектральним переходам її звукової робкою, але в законах і наукових працях вільно цим мови, яка отримала визнання і тривалий час вико- поняттям оперують. ристовувалася в науково дослідницьких інститутах тому практичні працівники виділили два напрям- судової експертизи україни, грузії та Росії [3, с. 230]. ки вирішення цієї проблеми: 1) інструментально- сутність і відмінність безконтактного методу детек- контактна детекція на основі добровільного вільного ції суб’єктивного образу від контактного полягає у від- волевиявлення суб’єкта і 2) безконтактно-технічна сутності датчиків, які безпосередньо розташовуються детекція, здійснювана оперативно при дотриманні на тілі людини. каналом отримання інформації про законних прав та інтересів громадян [3, с. 229]. психофізіологічні функції людини (частоті серцевої ді- Інструментально-контактна детекція і перші її яльності, диханні, величиною кров’яного тиску, пото- технології виникли після отримання патенту на ви- виділенні, зміні температури, емоційної напруженості нахід поліграфа американцем к. клейном в 1928 тощо) служить звук. А отже, звуковий канал дозволяє р. поліграф був найпростішим електромеханічним фіксувати звукову мова на значній відстані від джерела, пристроєм, датчиками в якому були гумові трубки і тому доцільно використовувати безконтактні пристрої електричні контактні дроти, що викликало страх у в оперативно-розшукових цілях, а іноді і в слідчих. допитуваного отримати розряд електроструму або Безконтактне зняття інформації з джерела звуку опік. саме тоді, коли ця інформація потрапила в зМІ, не порушує його фізичних і біологічних функцій, не з подачі журналістів поліграф стали називати «ви- заподіює страждань і не завдає шкідливих наслідків кривачем брехні». Але поліграф нікого не викривав, здоров’ю. а лише забезпечував оператора кількісною невизна- крім цього, перевага безконтактного способу ченою і об’єктивною інформацією, яку той оцінював отримання інформації від джерела полягає в тому, що для викриття випробуваного. її можна отримати безпосередньо від фізичного тіла приблизно в цей же час українець Я. цурковський, (твердого, рідкого, газоподібного), що знаходиться директор лабораторії психотехнічних досліджень в між джерелом і приймачем і відбиває або трансфор- м. катовіце (польща), винайшов контролограф – ви- мує звукову хвилю. так допит обвинуваченого в ка- мірювальний прилад для психічного контролю. за бінеті або параметри роботи електронної апаратури допомогою цього приладу вчений отримував пси- можна записати шляхом зондування лазерним при- хофізіологічну характеристику людини, з огляду на строєм коливного віконного скла або прикріпити до її професійну діяльність. у 80-ті роки ХХ століття стіни звуковий датчик. у львові він створив пересувну науково-практичну таким чином, безконтактний спосіб детекції слі- лабораторію професійної діагностики, обслуговую- дів пам’яті людини переносить всі аналітичне до- чу автотранспортні підприємства, спортивні школи, слідження на звукову мову, тобто мову допитуваної космонавтику. такий прилад було визнано корис- особи [3, с. 230-231]. ним для прогнозування лідерів і виявленням осіб, у цьому зв’язку стає очевидним, що технічні такі пов’язаних з професійним. проте свідчення таких засоби, як поліграф, контролограф цурковського, і подібних вимірювальних приладів представляють магнітофони, диктофони всіх класів аналогового та лише кількісну імовірнісну характеристику події, цифрового запису, засоби посилення, сучасні про- явища, настання якого опосередковано багатьма грамно-аналітичні комплекси дослідження магніт- природними і людськими чинниками [3, с. 229]. них сигналограм представляють всього лише інстру- на нашу думку, такі результати кількісних імо- менти вимірювання людських чинників: духовного, вірнісних показників вимірювальної техніки пови- психічного і творчого [3, с. 233]. 116 науковий вісник ужгородського національного університету, 2013 ♦ крім того, як показує слідча практика, серед різ- суть роботи аналізаторів стресу у голосі по- номанітних науково-технічних засобів, які викорис- яснювалася наступним чином. у процесі аналі- товуються у розслідуванні злочинів, важливе місце зу звукозаписів мовних висловлювань за допо- займають засоби відеофіксації [4, с. 15]. могою приладу нібито виділяються акустичні відеозапис підвищує тактичні можливості слід- характеристики голосу, обумовлені стресом, що ства під час проведення допиту. його криміналістич- не сприймаються на слух. зокрема, винахідники не і процесуальне значення полягає в забезпеченні стверджували, що цей прилад вимірює низькочас- більш повної фіксації не тільки отримуваної інфор- тотну (близько 10 гц) модуляцію частоти осно- мації, але і самого ходу слідчої дії, а також поведін- вного тону голосу, обумовлену тремором м’язів. ки його учасників. зокрема, відеозапис дозволяє дійсно, англійським фізіологом ліппольдом у свій перевірити об’єктивність дій слідчого, виключити час було доведено, що в стані повного розслаблен- або зняти усі можливі сумніви у правомірності за- ня і спокою скелетні м’язи відчувають міографіч- стосованих ним тактичних прийомів, відсутності за- ний тремор (мікровібрацію) з частотою близько 10 питань навідного характеру [5, с. 301]. скорочений в секунду. у стані психофізіологічно- використання відеозапису, особливо на перших до- го збудження цей тремор послабляється або зникає питах, змінюють психологічну атмосферу слідчої дії, зовсім. суть теорії, що лежить в основі приладів оскільки ставить допитуваного в такі умови, при яких для аналізу голосу, заключається в тому, що м’язи його неправдиві відповіді, ухильні пояснення, харак- горла, глотки і дихальна мускулатура також схиль- терні замовчування і паузи при обдумуванні поставле- ні до цього тремору, який модулює мовний сигнал. них питань точно фіксуються відеотехнікою. викри- причому голос людини в спокійному стані буде ваємий у брехні допитуваний, розуміючи, що кожне характеризуватися максимальною представленіс- його слово відразу стає записаним, поступово втрачає тю цього частотного компонента, а при стресі його контроль над своєю поведінкою, допускає прорахунки вираженість буде мінімальною. Однак у прямих і нерідко, навіть продовжуючи заперечувати свою вину, міографічних експериментах це явище в зазначе- видає себе мовчанням або проговорюється про суттєві них м’язах виявлено не було, так само, як не було обставини розслідуваного злочину [6, с. 87]. переконливо технічно доведено, що такі пристрої Як зазначає І. е. пиков, в останні роки з очевид- дійсно вимірюють ступінь низькочастотної моду- ною регулярністю на ринку послуг у області детек- ляції мовного сигналу. ції брехні під різними назвами з’являються прилади, Ґрунтуючись на аналізі науково-прикладної лі- які позиціонуються як «аналізатори стресу в голо- тератури, можна зробити висновок про відсутність сі». співробітники служб безпеки, комерсанти різ- у таких приладів здібності вимірювати ту психоло- ного рівня та й просто обивателі, не маючи достат- гічну характеристику, для діагностики якої він заяв- ньої професійної підготовки для того, щоб оцінити лений, і надійності у так званих аналізаторів стресу справжню суть цих пристроїв, під впливом реклами по голосу. слід мати на увазі, що це в більшій мірі активно купують їх, а згодом переконуються в їх по- відноситься тільки до пристроїв, що здійснюють вній нездатності вирішувати завдання, які цікавлять примітивний аналіз акустичної складової мовного користувачів [7, с. 279]. сигналу. після створення таких приладів стверджували, у той же час, абсолютно очевидно, що мова (усна що вони, на відміну від поліграфа, здатні встанов- і письмова) як така, а не тільки її деякі прості акус- лювати нещирість без підключення до тіла людини тичні характеристики, є найпотужнішим джерелом датчиків, шляхом вимірювання змін в голосі, обу- інформації про нещирість особи. Однак для того, мовлених стресом, який супроводжує брехливі ви- щоб достовірно виявляти брехню в мові, необхідно словлювання. у ході процедури перевірки, що на- проводити системний аналіз семантичних, психо- гадує випробування на поліграфі, в тому сенсі, що лінгвістичних і паралінгвістичних складових мовних задаються нейтральні, перевірочні та контрольні пи- висловлювань. проведення такого аналізу вимагає тання, проводиться звукозапис відповідей. таке опи- глибоких професійних знань добре підготовлених тування можна було проводити навіть по телефону. експертів і на сьогоднішній день, на жаль, не може спочатку самі творці подібних аналізаторів бути реалізовано ні на персональних комп’ютерах, стверджували, що запропонована ними процедура ні примітивних пристроях типу аналізаторів стресу навряд чи виявиться надійною, якщо в ній не буде в голосі [7, с. 279-280]. використовуватися формат методу з контрольними з огляду на все вищесказане, можна зробити ви- питаннями, оскільки багато виробників і тим більше сновок, що роль науково-технічних засобів для ви- споживачів подобних аналізаторів голосу використо- явлення та викриття брехні при розкритті та роз- вували їх без урахування даної вимоги. Якби за ми- слідуванні злочинів є надзвичайно великою. Але, за нулі 35 років з моменту їх створення будь-хто дійсно сучасних умов, існує чимало проблем у їх викорис- зміг довести, що даний метод має декларовану ви- танні, які полягають як у маніпуляції підприємцями соку точність і надійність, то він вже давно став би даними пристроями, так і відсутністю відповідного ефективним діагностичним засобом в самих різних нормативно-правового забезпечення. крім того, іс- областях людських відносин, включаючи розкриття нує реальна проблема в області фахівців не тільки та розслідування злочинів. Однак переконливі дока- для роботи на даних пристроях, а й для тлумачення зи цього так і не з’явилися [7, с. 279]. результатів досліджень. 117 серія пРАвО. випуск 22. Частина ІІ. том 3 ♦ СпиСОК виКОРиСтаниХ ДЖеРеЛ: 1. Голобородько Е. Н. Судебная психологическия экспертиза склонности ко лжи [Електронний ресурс] / Е. Н. Голобо- родько, Э. В. Кондрашова. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Mdtss/Psychology/2011/R1%5CR1S2.pdf. 2. Семечкин Н. И. Социальная психология / Н. И.Семечкин. – Ростов н/Д: «Феникс», 2004. – 608 с. 3. Салтевский М. В. Проблемы инструментальной детекции вербальной информации / М. В. Салтевский // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия «Юридические науки». – Том 21 (60). – 2008. – № 1. – С. 223-239. 4. Весельський В. К. Особливості провадження допиту підозрюваного (обвинуваченого) з метою недопущення тортур та інших порушень прав людини: [посібник] / В.К. Весельський, B.C. Кузьмічов, B.C. Мацишин, А.В. Старушкевич. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2004. – 148 с. 5. Тимчишин Д. М. Про необхідність відео фіксації допиту підозрюваного у вчиненні вбивства / Д. М. Тимчишин // Ре- формування системи кримінальної юстиції в Україні: кримінально-правові, кримінально-процесуальні та криміналістичні проблеми: збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної конференції з нагоди 10-річчя Ірпінської фінансово-юри- дичної академії та 80-річчя з дня народження відомого вченого-криміналіста сучасності, доктора юридичних наук, профе- сора Бахіна Володимира Петровича. – Ірпінь: Ірпінська фінансово-юридична академія, 2012. – С. 300-301. 6. Центров Е. Е. Тактико-методические аспекты использования звукозаписи, киносъемки и видеозаписи при полу- чении информации от допрашиваемых / Е. Е. Центров // Актуальные проблемы обеспечения следственной практики на- учно-техническими достижениями: межвуз. сб. науч. тр. / Под общей ред. В. М. Снежинского; отв. ред. М.В. Салтевского. – К.: НИ и РИО Киевской высшей школы МВД СССР им. Ф.Э. Дзержинского, 1987. – С. 86-91. 7. Пиков И. Е. Проблемы использования нетрадиционных способов распознавания лжи на предварительном след- ствии / И. Е. Пиков // Известия Российского государственного педагогического университета им. А. И. Герцина. – 2009. – № 114. – С. 276-281. УДК 343.14 проБлеМи виЗнаЧеннЯ ролі суду і інстанціЇ у докаЗуванні За новиМ кпк украЇни tHe proBlemS of defININg tHe role of tHe court of prImary JurISdIctIoN IN proVINg proceSS By tHe New code of crImINal procedure литвин о.в., здобувач кафедри кримінального процесу Національного університету «Одеська юридична академія» Стаття присвячена дослідженню проблеми визначення ролі суду і інстанції у доказуванні (за новим КПК Укра- їни). На основі аналізу ряду положень КПК та з урахуванням висловлених у доктрині позицій доведено, що суд є суб’єктом доказування, оскільки має повноваження із збирання, перевірки та оцінки доказів. Повноваження суду із збирання доказів мають виключний характер; повноваження із перевірки доказів реалізуються, як правило, у межах доказів, наданих учасниками судового провадження. Ключові слова: судовий розгляд, докази, процес доказування, перевірка доказів, оцінка доказів, суд. Статья посвящена исследованию проблемы определения роли суда I инстанции в доказывании (по новому УПК Украины). На основе анализа ряда положений УПК и с учетом высказанных в доктрине позиций доказано, что суд является субъектом доказывания, поскольку обладает полномочиями по собиранию, проверке и оценке доказательств. Полномочия суда по собиранию доказательств имеют исключительный характер; полномочия по проверке доказательств реализуются, как правило, в пределах доказательств, предоставленных участниками су- дебного производства. Ключевые слова: судебное разбирательство, доказательства, процесс доказывания, проверка доказательств, оценка доказательств, суд. This article investigates the problem of determining the role of the court of court of primary jurisdiction in proving process by the new Code of Criminal Procedures. Based on the analysis of several provisions of the Code of Criminal Procedures and taking into account the positions expressed in the doctrine, it was proved that the Court is the entity of prooing, as it has the power of collecting, verifying and assessing the evidences. Jurisdictions for the collection of evidences are exceptional; powers to review the evidence are realized, as a rule, within the scope of evidences provided by participants in judicial proceedings. Key words: legal proceedings, the evidence, the process of proof, veriication of evidence, evaluation of the evidence, the court. постановка проблеми. прийняття та набрання на віднести і проблему кримінально-процесуального чинності новим кпк зумовили актуалізацію науко- доказування, зокрема, його суб’єктів. вих досліджень, у тому числі і традиційних проблем стан дослідження. дослідженню цієї проблеми кримінально-процесуальної доктрини, до яких мож- присвячені наукові праці О.в. Авілова, Є.О. гало- 118 науковий вісник ужгородського національного університету, 2013 ♦ ганова, в.п. гмирка, ю.М. грошевого, І.в. звєрєва, бази у кримінальному провадженні [1], указується п.с. елькінд, ц.М. каз, Є.г. коваленка, л.д. коко- на здійснення ним доказової діяльності під час су- рєва, в.Я. корсун, в.О. лазарєвої, т.в. лукашкіної, дового розгляду [2, с. 134]; по-друге, суд визнається п.А. лупінської, А.О. ляш, М.М. Михеєнка, в.в. суб’єктом, який збирає, перевіряє та оцінює докази новіка, н.М. Обрізан, І.л. петрухіна, О.в. Рибал- [3, с. 242; 4, с. 129], прямо визначається як суб’єкт, ки, Р.ю. савонюка, с.М. стахівського, ю.к. Орло- на якого покладається обов’язок доказування [5, с. ва, л.д. удалової, с.А. Шейфера, М.Є. Шумила та 402]; по-третє, указується, що не дивлячись на те, що ін. Однак дослідженню положень кпк 2012 р. у збирання доказів у кримінальному провадженні по- частині суб’єктів доказування присвячена незначна кладається на його сторони, а не на суд (ст. 93 кпк), кількість джерел; ці питання розглядаються у межах суд зобов’язаний (цей обов’язок випливає зі статей коментарів до кпк та підручників з кримінального 321 та 370 кпк) забезпечити з’ясування всіх обста- процесуального права, а також поодиноких наукових вин кримінального провадження всебічно, повно і статей. Роль суду у кримінально-процесуальному неупереджено не лише перевіркою поданих сторо- доказуванні за кпк 2012 р. поки що достатньо не нами доказів та їх джерел шляхом їх зіставлення, досліджена; серед наукових праць з цього питан- але й одержанням інших доказів, які підтверджують ня хоча можна виділити окремі наукові праці н.М. або спростовують докази, що перевіряються, як за Басай, д.А. захарова, О.в. капліної, н.с. карпова, клопотанням сторін, так і за власною ініціативою т.в. лукашкіної, в.т. нора, О.в. Рибалки, А.в. Ру- [6, с. 360]; по-четверте, заперечується роль суду як денко, О.г. Шило. Однак ця проблема має важливе суб’єкта збирання доказів із уточненням, що суд у теоретичне та практичне значення, адже як суб’єкт судовому розгляді є активним учасником процесу збирання доказів суд у кпк прямо не зазначений, доказування, досліджуючи докази, здійснюючи їх однак має повноваження із перевірки та оцінки до- перевірку, оцінку та ухвалюючи на підставі цього казів. тому метою цього дослідження є визначення відповідне рішення. досліджуючи докази (здійсню- ролі суду у доказування за кпк 2012 р., а саме чи ючи їх перевірку) і оцінку, суд має право отримувати можна вважати суд суб’єктом доказування за новим докази: 1) коли це прямо випливає із закону; 2) за кпк україни. клопотанням сторони кримінального провадження; виклад основного матеріалу. кпк вперше чітко 3) якщо це необхідно для уточнення доказів, наданих указує на суб’єктів збирання доказів (ст. 93) та оцін- сторонами; 4) якщо це необхідно для достовірного ки доказів (ст.94), визначивши суд лише як суб’єкта формування знання з питань, що підлягають вирі- оцінки доказів і віднісши збирання доказів до прав шенню у вироку (причому ці правомоччя мають ре- сторін та потерпілого. кпк у ст. 91 тлумачить до- алізуватися у межах дослідження доказів, що пред- казування як збирання, перевірку та оцінку доказів ставлені сторонами) [7, с. 202-203]. слід зазначити, з метою встановлення обставин, що мають значення що твердження про те, що суд збирає докази лише для кримінального провадження. щодо такого еле- у межах наступного елементу процесу доказування менту процесу доказування, як оцінка доказів, слід – перевірки доказів – були характерні і для аналізу зазначити, що кпк прямо визнав обов’язок суду оці- ролі суду у доказуванні за кпк 1960 р. [8, с. 10]. нювати докази за своїм внутрішнім переконанням, важливу роль суду у процесі доказування визна- яке ґрунтується на всебічному, повному й неуперед- чають і автори до коментарів до кпк, по суті, запере- женому дослідженні всіх обставин кримінально- чуючи можливість визнання за судом ролі пасивного го провадження, керуючись законом, з точки зору спостерігача за «змаганням» сторін. у одному з ко- належності, допустимості, достовірності, а сукуп- ментарів до кпк зазначається, що суд при вирішен- ність зібраних доказів – з точки зору достатності та ні справи та ухваленні законного, обґрунтованого і взаємозв’язку для прийняття відповідного процесу- справедливого рішення не має залишатися пасивним ального рішення. спостерігачем за правовим поєдинком сторін, забез- питання виникає у зв’язку із формулюваннями печуючи лише дотримання його процедури (правил) ст. 93, яка не відносить суд до суб’єктів збирання та процесуальних прав сторін. він повинен мати мож- доказів; при цьому те, на яких суб’єктів покладена ливість за допомогою сторін, а також незалежно від перевірка доказів, кпк у цій статті не регламентує. них дослідити подані ними докази всіма процесуаль- не згадується суд і серед суб’єктів, які зобов’язані ними засобами, зокрема, судовими діями, які закон всебічно, повно і неупереджено дослідити обстави- дає у його розпорядження [9, с. 86]. у іншому комен- ни кримінального провадження (ч.2 ст.9 кпк укра- тарі до кпк уточнюється, що засада змагальності не їни). Однак при цьому, у відповідності до ст. 321 виключає активності суду у дослідженні та перевірці кпк, головуючий спрямовує судовий розгляд на за- наданих сторонами доказів у справі [10, с. 74]. безпечення з’ясування всіх обставин кримінального таким чином, у цілому у доктрині визнається провадження, усуваючи з судового розгляду все, що певна роль суду і як суб’єкта збирання, і як суб’єкта не має значення для кримінального провадження. перевірки доказів, а не лише як суб’єкта їх оцінки, як на те, що суд є суб’єктом перевірки доказів, прямо передбачено у ст. 94 кпк. указує назва ст. 363 кпк – «закінчення з’ясування натепер, для того, щоб визначити, чи є суд обставин і перевірки їх доказами». суб’єктом доказування за кпк 2012 р., слід зупини- у літературі на основі нового кпк, по-перше, ви- тися на поняття суб’єкта доказування у кримінально- знається певна роль суду при формуванні доказової му провадженні. ця категорія активно досліджува- 119 серія пРАвО. випуск 22. Частина ІІ. том 3 ♦ лася у науці кримінального процесу, і натепер можна участь особи у збиранні, перевірці доказів у будь- виділити декілька основних підходів до визначення якій формі є підставою для віднесення її до суб’єктів її змісту та, відповідно, переліку суб’єктів доказу- доказування. вання: суб’єкти доказування як суб’єкти, що здій- Якщо проаналізувати повноваження суду, що ма- снюють процесуальні функції [11, с. 26]; суб’єкти ють гносеологічний характер, то можна стверджува- доказування як органи та особи, які мають у доказу- ти, що суд здійснює збирання доказів як самостій- ванні постійну або тривалу роль, тобто: здійснюють ний елемент процесу доказування, спрямований на доказування та відповідальні за нього; мають пра- встановлення фактичних обставин кримінального во на активну та тривалу участь у доказуванні для провадження. у відповідності до ч. 2 ст. 332 кпк, відстоювання своїх або представляємих інтересів, суд має право своєю ухвалою доручити проведення що охороняються законом [12, с. 494]; суб’єкти, які експертизи експертній установі, експерту або екс- включені до складу сторони кримінального судочин- пертам незалежно від наявності клопотання, якщо: ства, або беруть участь у здійсненні однієї з проце- 1) суду надані кілька висновків експертів, які супер- суальних функцій, або які мають право чи обов’язок ечать один одному, а допит експертів не дав змоги доказування на всіх його етапах, або які наділені усунути виявлені суперечності; 2) під час судового імунітетом свідка чи свободою від самовикриття [13, розгляду виникли підстави, передбачені ч. 2 ст. 509 с. 69; 14, с. 7]; будь-які органи та особи, які беруть кпк. головуючий та судді мають право ставити під якусь участь у доказовій діяльності та мають певні час допиту обвинуваченого (ст. 351), свідків (ст. права та обов’язки [15, с. 37; 16, с. 20]; учасники, у 352), потерпілого (ст. 353), експерта (ст. 356) запи- діяльності яких проявляються елементи криміналь- тання. суд, у відповідності до ст. 356 кпк, має право но-процесуального доказування – збирання, перевір- викликати експерта для допиту для роз’яснення ви- ка, оцінка доказів та їх використання для встанов- сновку з власної ініціативи. крім того, суд може про- лення обставин, які мають значення для справи, та вести огляд на місці (ст. 361). під час дослідження висновків, що з них випливають [17, с. 79]; посадові доказів суд має право скористатися усними консуль- особи й органи, на яких покладено збирання, пере- таціями або письмовими роз’ясненнями спеціаліста, вірку, оцінку доказів і обґрунтування рішень і ви- головуючий у судовому засіданні має право задавати сновків у ході кримінально-процесуального доказу- спеціалістові питання в будь-який час дослідження вання, а також інші особи, які беруть участь у цій доказів (ст. 360). саме наявність у суду цих повно- діяльності [18, с. 138; 19, с. 46]. Як видно, визначен- важень і дає підстави для висновку, що саме суд в ня поняття «суб’єкт доказування» формулюється із судовому засіданні збирає докази [3, с. 242]. урахуванням характеру кримінально-процесуальної Безумовно, суд здійснює і перевірку доказів. засо- діяльності суб’єкта (при визначенні суб’єкта дока- бами перевірки доказів у судовому засіданні є огляд зування як суб’єкта, що здійснює кримінально-про- речових доказів (елементами якого є подання для цесуальну діяльність; суб’єкта, що відноситься до ознайомлення учасникам судового провадження та сторони; суб’єкта,наділеного імунітетом свідка чи іншим учасникам кримінального провадження, звер- свободою від самовикриття), а також його ролі та нення уваги суду на ті чи інші обставини, пов’язані ступеня участі у доказовій діяльності. з річчю та її оглядом, постановка питань), огляд на вважаємо, що слід підтримати позицію, що місці, оголошення та пред’явлення для ознайомлен- суб’єктами доказування є будь-які органи та особи, ня документів; відтворення звукозапису, демонстра- що беруть участь у процесі доказування, і наділені ція відеозапису (які включають у себе заслухову- певними правами і обов’язками. усі суб’єкти кри- вання доводів учасників судового провадження), в мінально-процесуальної діяльності мають певні по- тому числі за участі спеціаліста; доручення прове- вноваження, права та обов’язки у сфері доказуван- дення експертизи; задавання запитань при допитах; ня. Характер цих повноважень, прав та обов’язків, пред’явлення для впізнання; доручення провести безумовно, є різним і залежить від кримінально- слідчі (розшукові) дії. при цьому кпк прямо указує процесуальної функції суб’єкта, його інтересу у на те, що за власної ініціативи суд може своєю ухва- кримінальному провадженні, загального криміналь- лою доручити проведення експертизи (ч. 2 ст. 332); но-процесуального статусу тощо. Однак це є підста- викликати експерта для допиту; дослідити докумен- вою для виділення критеріїв класифікації суб’єктів ти; провести огляд на місці. доказування, а не для заперечення точки зору про те, крім того, важливе значення для перевірки до- що суб’єктом доказування є будь-які органи та осо- казів судом має правило, що якщо обвинувачений би, які беруть якусь участь у доказовій діяльності та в останньому слові повідомить про нові обстави- мають певні права та обов’язки із посиланням на те, ни, які мають істотне значення для кримінального що ця позиція позбавлена будь-яких переконливих провадження, суд за своєю ініціативою відновлює аргументів, оскільки між учасниками кримінально- з’ясування обставин, встановлених під час кримі- го процесу навіть з формального боку не може бути нального провадження, та перевірку їх доказами. жодної рівності у процесуальному положенні, у тому за результатами оцінки доказів суд уповноваже- числі і з участі у доказуванні [13, с. 60]. про рівність ний вирішувати питання допустимості доказів як в усіх суб’єктів, що мають повноваження, права і ході судового розгляду у разі очевидної недопусти- обов’язки у доказуванні, стверджувати дійсно без- мості доказу, так і в нарадчій кімнаті під час ухва- підставно, однак, вважаємо, що навіть епізодична лення судового рішення (ст. 89 кпк). 120 науковий вісник ужгородського національного університету, 2013 ♦ висновки. з вищенаведеного можна зробити ви- вноваження суду І інстанції за кпк, можна погодитись сновок, що і за новим кпк суд здійснює збирання, пе- із твердженням, що він залишається суб’єктом доказу- ревірку та оцінку доказів. відповідно, він, безумовно, вання у значенні збирання, перевірки та оцінки доказів, залишається суб’єктом доказування за новим кпк, хоч із уточненням, що повноваження із збирання доказів його активність у процесі доказування і є обмеженою, мають виключний характер; повноваження із перевір- що є проявом розширення сфери дії принципу змагаль- ки доказів реалізуються, як правило, у межах доказів, ності у кримінальному провадженні. Аналізуючи по- наданих учасниками судового провадження. СпиСОК виКОРиСтаниХ ДЖеРеЛ: 1. Захаров Д.А. Роль суду в формуванні доказової бази у кримінальному провадженні / Д.А. Захаров, А.В. Руденко // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия «Юридические науки». Том 25 (64). Л – 2012. 9 – № 2. Щ – С. 199-204. // Режим доступу:http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/UZTNU_law/2012_2/2012/ uch_25_2_law/027zaxar.pdf. 2. Рибалка О.В. Суд як учасник процесу доказування в процесі реформування кримінального процесуального зако- нодавства / Рибалка О.В. // Шляхи удосконалення кримінального процесуального законодавства: матер. регіонального круглого столу (19 квітня 2013 р.) / відп. за випуск д.ю.н., проф. Ю.П. Аленін; Нац. ун-т «Одеська юридична академія». – Одеса: Юридична література, 2013. – С. 134-137. 3. Кримінальний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар / Відп. ред.: С.В. Ківалов, С.М. Міщен- ко, В.Ю. Захарченко. – Х.: Одіссей, 2013. – 1104 с. 4. Кримінальний процес [текст]: підручник / За заг. ред. В.В. Коваленка, Л.Д. Удалової, Д.П. Письменного. – К.: «Центр учбової літератури», 2013. – 544 с. 5. Лукашкіна Т.В. Роль суду в доказуванні у кримінальному процесі (за проектом КПК) / Т.В. Лукашкіна // Правове життя сучасної України: Матер. Міжнар. наук. конф. проф.-викл. складу (Одеса, 20-21 квітня 2012 р.). Т.2. / відп. за вип. д.ю.н., проф. В.М. Дрьомін / Націон. ун-т «Одеська юридична академія». – Одеса: Фенікс, 2012. – С. 401-403. 6. Нор В. Всебічність, повнота й неупередженість встановлення обставин кримінального правопорушення: доктри- нальні підходи і нормативне регулювання за новим КПК України / Нор В. // Проблеми державотворення і захисту прав лю- дини в Україні: Матеріали ХІX звітної науково-практичної конференції. 7-8 лютого 2013 р. – Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2013. – С. 358-360. 7. Кримінальний процес: підручник / Ю.М. Грошевий, В.Я. Тацій, А.Р. Туманянц та ін.; за ред. В.Я. Тація, Ю.М. Гроше- вого, О.В. Капліної, О.Г. Шило. – Х.: Право, 2013. – 824 с. 8. Рибалка О.В. Суб’єкти кримінально-процесуального доказування: автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09 / О.В. Рибалка. – Київ, 2010. – 20 с. 9. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар / За загальною редакцією професорів В.Г. Гончаренка, В.Т. Нора, М.Є. Шумила. – К.: Юстініан, 2012. – 1224 с. 10. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар: у 2 т. Т. 1 / О.М. Бандурка, Є.М. Бла- жівський, Є.П. Бурдоль та ін.; за заг. ред. В.Я. Тація, П.В. Пшонки, А.В. Портнова. – Х.: Право, 2012. – 768 с. 11. Каз Ц.М. Субъекты доказывания в советском уголовном процессе (государственные органы) / Каз Ц.М. – Саратов, 1968. – 68 с. 12. Теория доказательств в советском уголовном процессе. Отв. ред. Н.В. Жогин. – М., 1973. – 736 с. 13. Зверев И.В. Субъекты доказывания в уголовном судопроизводстве : Дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09 / Зверев Илья Владимирович. – Волгоград, 2005. – 195 с. 14. Корсун В.Я. Суд як суб’єкт кримінально-процесуального доказування: автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09 / В. Я. Корсун. –К., 2011. –16 с. 15. Орлов Ю.К. Проблемы теории доказательств в уголовном процессе / Орлов Ю.К. – М.: Юристъ, 2009. – 175 с. 16. Лукашкіна Т.В. Теорія доказів у кримінальному судочинстві: навч. – метод. посібник / Т.В. Лукашкіна, Л.М. Гуртієва. – Одеса : Фенікс, 2012. – 54 с. 17. Кузнецов Н.П. Доказывание и его особенности на стадиях уголовного процесса России : Дис. ... доктора юрид. наук : 12.00.09. / Кузнецов Николай Пантелеймонович. – Воронеж, 1998. – 444 с. 18. Ляш А.О. Докази і доказування в кримінальному судочинстві: Навч. посіб. / А.О. Ляш, С.М. Стахівський; За наук. ред. Ю.М. Грошевого. – К.: Університет «Україна», 2006. – 185 с. 19. Грошевий Ю.М. Докази і доказування у кримінальному процесі : Наук.-практ. посібник / Ю.М. Грошевий, С.М. Ста- хівський . ─ К. : КНТ, 2006 . ─ 272 с. 121 серія пРАвО. випуск 22. Частина ІІ. том 3 ♦ УДК 343.1 криМінальне судоЧинство на підставі угод про виЗнаннЯ винуватості Як процесуальна ФорМа З підвиЩениМи правовиМи гарантіЯМи crImINal JuStIce oN tHe BaSIS of plea BargaININg of guIlt aS a procedural form of INcreaSed legal guaraNtee сливич і.і., кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінально-правових дисциплін та міжнародного кримінального права ДВНЗ «Ужгородський національний університет» У статті розглянута нова для українського процесуального законодавства форма кримінального провадження – провадження на підставі угод про визнання винуватості. Наголошується, що цю процесуальну форму потрібно розглядати як таку, що містить підвищений рівень правових гарантій. Автор досліджує можливості вдосконалення вітчизняного кримінального судочинства на підставі угод про визнання винуватості із залученням досвіду зарубіж- них країн, вносить пропозиції щодо розширення гарантій, що надаються особам, які укладають такі угоди. Ключові слова: угода про визнання винуватості, гарантії, кримінальне провадження, процесуальна форма. В статье рассмотрена новая для украинского процессуального законодательства форма уголовного производ- ства – производство на основании соглашений о признании вины. Отмечается, что эту процессуальную форму сле- дует рассматривать как форму, содержащую повышенный уровень правовых гарантий. Автор исследует возмож- ности совершенствования отечественного уголовного судопроизводства на основании соглашений о признании вины с привлечением опыта зарубежных стран, вносит предложения по расширению гарантий, предоставляемых лицам, которые заключают такие соглашения. Ключевые слова: соглашение о признании вины, гарантии, уголовное производство, процессуальная форма. In this article considers the new for Ukrainian procedural legislation for the form of criminal proceedings – the plea bargaining. It is noted that this procedural form should be treated as such, which contains elevated levels of legal guarantees. The author explores the possibility of improving the domestic criminal proceedings on the basis of agreements with the recognition of guilt involving the experience of foreign countries, proposes to expand the guarantees provided to individuals who enter into these agreements. Key words: plea bargaining, guarantees criminal, proceedings, procedural form. Інститут угод про визнання винуватості, досить провадження на підставі угод. позицію першої групи поширений у багатьох європейських країнах і сША, науковців у найбільш категоричній формі висловив протягом багатьох десятиліть був практично невідо- І. петрухін, який зазначає, що у вітчизняному кримі- мий українському кримінальному судочинству у сво- нальному правосудді угода – явище аморальне, хибне, єму класичному вигляді. Як відомо, його суть поля- зле; це торг, який компрометує владу і свідчить про її гає у досягненні домовленості між представниками безсилля, нездатність розкривати злочини [5, с. 35]. обвинувачення і захисту за участю суду про те, що у свою чергу, е. куцова вважає, що укладення в разі визнання своєї вини у вчиненні кримінально- угод про визнання вини суперечить принципам кри- го правопорушення обвинувачений отримає певні мінального провадження, не дає можливостей вста- «пом’якшення» при призначенні йому покарання. новити об’єктивну істину [4, c. 302]. це дає можливість суду постановити рішення, не Іншу позицію відносно досліджуваного інституту досліджуючи всіх матеріалів справи, спираючись на займають в. лазарева, т. стівен, І. Морозова, О. Ан- дану угоду. таким чином, угода про визнання вину- ненков, с. дадонов, д. філін, які вважають, що ви- ватості сприяє прискоренню судового розгляду, на- користання угод у кримінальному провадженні дає ближенню моменту реалізації кримінальної відпові- можливість підвищити рівень ефективності кримі- дальності і зменшенню завантаженості суддів. нального судочинства, на практиці реалізувати прин- главою 35 кпк україни передбачено особливий цип змагальності у кримінальному провадженні. порядок кримінального провадження – провадження ця неузгодженість принципових позицій та но- на підставі угод. враховуючи новизну цієї процесу- визна цієї процесуальної форми для українського альної форми для вітчизняного кримінального судо- кримінального судочинства призводять до того, що чинства, актуальним є всебічне її дослідження, зо- ціла низка принципових питань залишається поза крема, дослідження, спрямовані на аналіз змісту та увагою науковців, зокрема недослідженими зали- сутності кримінальних проваджень на підставі угод шаються фундаментальні засади кримінальних про- про визнання винуватості та гарантій характерних ваджень на підставі угод про визнання винуватості, для цієї форми кримінального судочинства. ті гарантії, які надають даній процесуальній формі у вітчизняній процесуальній науці можна ви- ознаки цивілізованого кримінального провадження. окремити дві принципові позиції, протилежні позиції Метою цієї статті є аналіз проваджень на підставі стосовно можливостей застосування кримінального угод про визнання винуватості як форми криміналь- 122 науковий вісник ужгородського національного університету, 2013 ♦ ного судочинства із підвищеними процесуальними ня відносно реалізації норм гл. 35 кпк виникають гарантіями. у зв’язку із можливостями правоохоронних органів, кримінальні провадження на підставі угод є тією органів прокуратури впливати на підозрюваного, об- процесуальною формою, яка набула у процесі свого винуваченого з метою укладення такої угоди. відпо- розвитку характерних національних рис. у деяких відно автор цієї статті вважає, що ця проблема по- юрисдикціях, таких як Англія, уельс, австралій- требує подальшого наукового обґрунтування на рівні ський штат вікторія, угоди з правосуддям допустимі національного та міжнародного кримінального про- тільки для того, щоб обвинувач і захист могли до- цесуального права, зокрема підозрювані, обвинува- мовитися про визнання обвинуваченим винуватості чені мають право на додаткові правові гарантії при за деякими обвинуваченнями, при цьому інші обви- укладенні угод про визнання винуватості. нувачення прокурором не пред’являються. суди на Якщо ж розглядати витоки цієї форми криміналь- цих територіях залишають за собою право приймати ного провадження, то можна дійти висновку, що рішення щодо міри покарання, угоди з приводу міри за своїми принциповими ознаками, вона має своїм покарання тут не допускаються. введення обмеже- корінням кримінальне процесуальне законодавство ної форми угоди з правосуддям у франції полягає в сША, яке надає можливість укладати угоди без ура- тому, що в даній системі обвинувач може запропону- хування тяжкості кримінального правопорушення, вати підозрюваним у незначних кримінальних пра- хоча в україні це правило має обмеження – не допус- вопорушеннях покарання, що не перевищує одного кається укладення угоди про визнання винуватості року тюремного ув’язнення; якщо угода приймаєть- у кримінальному провадженні, в якому бере участь ся, її має схвалити і суддя. у польщі також практику- потерпілий (ч. 4 ст. 469 кпк) [2]. ються угоди з правосуддям, але в обмеженій формі, у в Америці угода про визнання винуватості отри- випадках незначних злочинів, які караються тюрем- мала своє процесуально-правове закріплення у пра- ним ув’язнення на строк не більше трьох років. у вилі 11 федеральних правил кримінального процесу німеччині така форма провадження взагалі не вико- в окружних судах сША і розглядається як контракт, ристовується в кримінальному судочинстві [7]. який має відповідні формальні ознаки та гарантії [9]. в цілому угоди з правосуддям критикуються у відповідно до положення федеральних правил багатьох країнах світу, вважається, що вони відкри- кримінального процесу угоди з правосуддям уклада- вають можливість для примусу, погроз, корупції, що ються шляхом конфіденційних переговорів між дер- може призвести до результатів, несумісних з поняттям жавним обвинувачем та обвинуваченим. у цих пе- «справедлива система правосуддя». так, в Англії угоди реговорах бере участь також захисник, але від його про визнання винуватості піддаються критиці з тієї під- участі обвинувачений може відмовитися. у всіх ви- стави, що вони порушують права людини, досить ак- падках при укладенні угод з правосуддям захисник тивно з цих же міркувань ця критика звучить в Росії [7]. пов’язаний позицією свого довірителя. в україні ж зазначена процесуальна форма може угода підписується сторонами у письмовій фор- бути віднесена до категорії «інноваційних», хоча в мі, після чого передається на розгляд суду, який своїх засадах вона спирається на п. 2 ч. 1 ст. 7, та ст. може її затвердити, відхилити або відкласти при- 8 кпк україни 1960 року , в яких визначався поря- йняття по ній рішення до вивчення попереднього ви- док звільнення від кримінальної відповідальності у сновку комісії з випробувальним строком (цей орган зв’язку з примиренням обвинуваченого, підсудного виконує функції з виконання кримінальних покарань з потерпілим) [3]. у вигляді пробації). таким чином, суд не бере участі в діючому кпк «радянська» норма розширена – в узгодженні умов угоди, але затверджує їх. угода про визнання винуватості може бути укладена федеральними правилами кримінального судо- між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим чинства сША встановлено, що, коли суд дійде ви- у провадженні щодо кримінальних проступків, зло- сновку, що умови угоди суперечать публічним ін- чинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких зло- тересам через надмірність переваг, що надаються чинів, внаслідок яких шкода завдана лише держав- обвинуваченому або необґрунтовано обмежують ним чи суспільним інтересам (ч. 4 ст. 469 кпк) [2]. інтереси потерпілого, то суд має право прийняти ви- треба визнати, що цей підхід вступає у проти- знання винуватості (тобто затвердити угоду) і вине- річчя із ч. 2 ст. 6 конвенції про захист прав людини сти вирок без повного дотримання її умов. Розірван- і основоположних свобод [1], в якій проголошений ня ж угоди про визнання винуватості федеральними принцип, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні правилами кримінального судочинства сША перед- кримінального правопорушення, вважається неви- бачається лише з посиланням на примушування об- нуватим доти, доки його вину не буде доведено в винуваченого до її укладення або на істотне пору- законному порядку, який фактично збігається із нор- шення порядку її укладення. мою, яка викладена у ч. 1 ст. 62 конституції укра- під час прийняття рішення про затвердження їни. Отже, на думку автора цієї статті, можливості угоди суд перевіряє наявність у справі достатніх до- укладати угоди про визнання винуватості, порядок казів для того, щоб вважати визнання винуватості укладення яких визначається гл. 35 кпк, не відпові- адекватним, тобто таким, що відповідає дійсності. дають принципу презумпції невинуватості, оскільки суд також пересвідчується у тому, що ця угода укла- особа визнає себе винною при відсутності, у певних дена добровільно і після попередніх консультацій із випадках, належних доказів вини. також побоюван- захисником. 123 серія пРАвО. випуск 22. Частина ІІ. том 3 ♦ Отже, перелічені особливості кримінальних прова- відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 473 кпк у результа- джень про визнання винуватості, які викладені у фе- ті укладення угоди про визнання винуватості під- деральних правилах кримінального судочинства сША озрюваний (обвинувачений) позбавляється права на дають змогу віднести цю процесуальну форму до кри- оскарження вироку суду в апеляційному або каса- мінальних проваджень із посиленими гарантіями. ційному порядку з підстав розгляду провадження за цю позицію в її принципових моментах сприй- відсутності учасників судового провадження, недо- няли і українські законодавці, закріплюючи у ст. слідження доказів у судовому засіданні або з метою 468 кпк норму, відповідно до якої у кримінальному оспорити встановлені досудовим розслідуванням провадженні може бути укладена угода між проку- обставини [8]. рором та підозрюваним чи обвинуваченим про ви- у той же час у федеральних правилах криміналь- знання винуватості, хоча при цьому сам перелік га- ного процесу в окружних судах сША ця гарантія рантій, які належать до даної процесуальної форми, в окремих випадках надається підозрюваному (об- є досить обмеженим. винуваченому), само ж це питання вирішується на серед гарантій, які українські законодавці нада- основі диференціації угод про визнання винуватості. ли особам, що беруть участь у кримінальних про- у сША залежно від зобов’язань, прийнятих сторо- вадженнях на підставі угод, можна виокремити такі: ною захисту, існують такі типи угод: гарантія щодо можливостей підозрюваного чи об- 1. «звичайне» визнання винуватості (regular- винуваченого ініціювати укладення угоди (ч. 2 ст. lyguiltyplea) – тягне за собою винесення обвину- 469 кпк), гарантія щодо можливостей ініціювати вального вироку і позбавляє обвинуваченого права укладення угоди про визнання винуватості в будь- оскаржити вирок, а також оскаржувати встановлені який момент після повідомлення особі про підозру судом обставини при розгляді цивільних позовів до до виходу суду до нарадчої кімнати (ч. 5 ст. 469), нього, що випливають з вироку з будь-яких підстав, гарантія щодо обов’язку слідчого, прокурора проін- крім процесуальних порушень. формувати підозрюваного про право на примирен- 2. «не визнаю, але не заперечую» (nolocontendere- ня, роз’яснити механізм його реалізації та не чини- plea) – є підставою для винесення обвинувального ти перешкод в укладенні угоди про примирення (ч. вироку і позбавляє обвинуваченого права оскаржити 7 ст. 469 кпк), гарантія щодо необхідності, у разі вирок. суто юридично така форма угод означає неви- якщо кримінальне провадження здійснюється щодо знання обвинуваченим своєї винуватості, однак, вра- кількох осіб, які підозрюються чи обвинувачуються ховуючи зобов’язання, обвинувачений не заперечує у вчиненні одного або кількох кримінальних право- проти призначення йому покарання за пред’явленим порушень, і згода щодо укладення угоди досягнута обвинуваченням судом першої інстанції,що прирів- не з усіма підозрюваними чи обвинуваченими, угода нюється до визнання вини. може бути укладена з одним (кількома) з підозрюва- 3. «визнаю, але заперечую» (alfordplea) – означає них чи обвинувачених, а кримінальне провадження визнання винуватості з одночасним збереженням відносно даної особи підлягає виділенню в окреме права обвинуваченого оскаржувати судове рішення провадження (ч. 8 ст. 469) [8]. в порядку апеляції. у той же час, на думку автора статті, перелік цих зокрема, це право було реалізоване стороною за- гарантій може бути розширений за рахунок вклю- хисту у справі «північна кароліна проти Альфорда» чення у вітчизняний кпк адаптованих положень, [6]. суть справи полягала в тому, що г. Альфорд об- які містяться в американському процесуальному за- винувачувався у вбивстві першого ступеня (тяжкий коні, що є цілком логічним з погляду наявності за- злочин). незважаючи на те, що прямих доказів проти гальних принципових підходів до вирішення питань Р. Альфорда не було, адвокат вважав, що є висока ві- щодо меж застування кримінальних проваджень на рогідність того, що той буде засуджений до смертної підставі угод про визнання винуватості. кари. відповідно, тактика захисту полягала в тому, так, наприклад, у федеральних правилах сША що на стадії розслідування обвинувачений зізнався містяться гарантії права на справедливий судовий у вбивстві другого ступеня (злочин середньої тяжко- розгляд, а саме гарантії підсудного від самообмови, сті), між стороною обвинувачення та захистом була перед затвердженням угоди суд має з’ясувати добро- укладена відповідна угода, але г. Альфорд продо- вільність волевиявлення підсудного. вжував наполягати на своїй невинуватості вже на на жаль, український законодавець обійшов цю стадії розгляду справи в суді. суд, на підставі угоди, гарантію, яка, на думку автора цієї статті, є досить засудив Р. Альфорда до 30 років позбавлення волі, вагомою і має бути включена в кпк, відповідно ст. він уникнув смертної кари, але заявив, що визнав 474 кпк доцільно доповнити ч. 31, в якій зазначити, свою вину та уклав угоду під тиском сторони обви- що суд під час судового засідання повинен пересвід- нувачення і під страхом смертного вироку. читися, що при укладенні угоди з боку підозрюваного у цій справі верховний суд сША визначив, що (обвинуваченого) не було самообмови, підозрюваний підсудний може свідомо і добровільно погодитися зі (обвинувачений) добровільно та свідомо уклав угоду. своєю винуватістю, водночас наполягаючи на своїй слід враховувати, що, погоджуючись на участь в невинуватості. верховний суд сША також вказав угоді про визнання винуватості, обвинувачений тим на те, що «в принципі немає підстав забороняти Р. самим відмовляється від деяких конституційних і Альфорду визнавати винуватість з одночасним дове- процедурних норм. денням своєї невинуватості». верховний суд також 124 науковий вісник ужгородського національного університету, 2013 ♦ порекомендував врахувати той факт, що згода Р. Аль- що угода буде укладена внаслідок тиску на обви- форда зі своєю винуватістю була розумним кроком нуваченого (підозрюваного), на членів його сім’ї, в з нейтралізації максимального строку за такий зло- наслідок застосування інших способів впливу, які чин, і суд, який розглядає справу, обов’язково мав можуть призвести до того, що особа самообмовить оцінити такий хід захисту [6]. себе. таким чином, повне визнання своєї винуватос- Отже, вказані гарантії здатні нейтралізувати те- ті, тактика захисту «визнаю, але заперечую» при- оретичну можливість негативних наслідків, як мо- зводить до винесення судом обвинувального виро- жуть виникнути при застуванні цієї процесуальної ку, але не позбавляє обвинуваченого права на його форми і забезпечити виконання вимог законності, оскарження, а також не позбавляє права оспорювати обґрунтованості та справедливості вироку в кримі- встановлені судом обставини кримінальної справи, нальному провадженні. та умов, які існували під час укладання угоди. Отже, підсумовуючи, автор вважає за необхід- відповідно українському кпк потрібно відмови- не акцентувати увагу на наступному. кримінальні тися від зайвої категоричності, надавши обвинува- провадження на підставі угод потрібно розглядати ченим право оскаржувати рішення на підставі угод як такі, що несуть у собі потенційну небезпеку по- про визнання винуватості, додавши до ч 2. ст. 473 рушення прав підозрюваних (обвинувачених), від- положення, відповідно до якого обвинувачений під повідно ця процесуальна форма має отримати на- час судового засідання має право визнати свою вину- лежний рівень гарантій, які забезпечують практичну ватість з одночасною заявою про намір подальшого реалізацію принципів кримінального судочинства, оскарження вироку в апеляційному та касаційному таких, як верховенство права, законність, повага до порядку. у такому разі суд має право винести вирок людської гідності та ін. на підставі угоди або прийняти рішення про припи- на принциповому рівні вітчизняний кпк надає нення провадження на підставі угоди, що тягне за обвинуваченим певний рівень гарантій, який водно- собою відновлення кримінального провадження в час потребує розширення до меж, притаманних кра- звичайному порядку. їнам, які протягом тривалого часу використовують ця гарантія розширює можливості підозрюваних цю форму кримінального судочинства. (обвинувачених), які укладають угоди про визнання наведені у статті рекомендації ґрунтуються винуватості, реалізувати своє право на справедливе на аналізі досвіду використання цієї процесуаль- судове рішення, а також, на думку автора цієї статті, ної форми в сША – країні, де величезна кількість підвищить дієвість інституту кримінального судочин- справ розглядається саме в такому процесуальному ства в ситуації, коли особа, яка вчинила кримінальне порядку. цей досвід має бути опрацьований україн- правопорушення, укладаючи угоду, розраховує на ськими науковцями, належним чином оцінений та пом’якшення вироку, але вважає себе невинуватою, адаптований до українських традицій кримінального хоча в даній ситуації не може цього довести. судочинства з метою вдосконалення цього процесу- Окрім того, такий підхід наближає вітчизняне ального інституту, надання йому цивілізованих пра- процесуальне право до світових стандартів кримі- вових рис і відповідного рівня гарантій особам, які нального судочинства, зменшуючи вірогідність того, укладають угоди про визнання винуватості. СпиСОК виКОРиСтаниХ ДЖеРеЛ: 1. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_004. 2. Кримінальний процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2013, № 9-10, № 11-12, № 13, ст. 88 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/ show/4651-17. 3. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28.12.1960 р. http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1001-05 [Електро- нний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1001-05. 4. Куцова Э. Ф. Истина и состязательность в уголовном процессе Российской Федерации / Куцова Э. Ф. // Ученые юристы МГУ о современном праве / под ред. М. К. Треушникова. – М. : ОАО «Издательский дом «Городец», 2005. – 464 с. 5. Петрухин И.Л. Сделки о признании вины чужды российскому менталитету / И.Л. Петрухин // Российская юстиция, 2001. – № 5. – С. 35-37. 6. Решение Верховного Суда США по делу «North Carolina v. Alford» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http:// en.wikipedia.org /wiki/North_Carolina_v._Alford. 7. Сделка с правосудием (западный опыт) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www. zakonia.ru/analytics/77/28. 8. Уголовный процессуальный кодекс Украины. Научно-практический комментарий: в 2 т. / под. общ. ред. В. Я. Та- ция, В. П. Пшенки, А. В. Портнова. – Харьков : Право, 2012 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://pidruchniki.ws/ 1211070850588/pravo/osoblivi_poryadki_kriminalnogo_provadzhennya#480. 9. Federal rules of criminal procedure. The committee on the judiciary house of representatives [Електронний ресурс]. – Ре- жим доступу : http://afcca.law.af.mil/content/afcca_data /cp/us_federal_rules_of_criminal_procedure_2007.pdf. 125 серія пРАвО. випуск 22. Частина ІІ. том 3 ♦ УДК 343.9 МеХаніЗМ протидіЇ наркоЗлоЧинності Як ФорМа соціально-правовоЇ реакціЇ mecHaNISmS for comBatINg drug crIme aS a form of SocIal aNd legal reactIoN ступник Я.в., кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінально-правових дисциплін та міжнародного кримінального права ДВНЗ «Ужгородський національний університет» У статті виконано аналіз основних елементів механізму протидії наркозлочинності та сформульовано на цій основі його поняття, а також визначені відмінності від суміжних категорій. Ключові слова: механізм протидії наркозлочинності, діяльність, функціонування, ефективність. В статье выполнен анализ основных элементов механизма противодействия наркопреступности и сформули- рованы на этой основе его понятия, а также определены отличия от смежных категорий. Ключевые слова: механизм противодействия наркопреступности, деятельность, функционирование, эффективность. The paper analyzed the basic elements of the mechanism of anti-drug crime and formulated on this basis, its concept and identiied differences from related categories. Key words: mechanism against drug crime, activities, performance, performance. в умовах формування правової держави актуаль- до цього це поняття забезпечує чітке бачення всієї ним є завдання удосконалення механізму управління діяльності, яке дає можливість провести його аналіз всіма сторонами життя суспільства. Існує нагальна в рамках існуючих категорій кримінології, прослід- потреба подальшого розвитку демократичних за- кувати форми його проявів в повсякденній криміно- сад життєдіяльності, в основі якої повинні бути на- логічній та правоохоронній практиці. самперед удосконалення законодавства, зміцнення О.М. литвинов справедливо стверджує, що меха- правопорядку, підвищення дисципліни й законності. нізм протидії злочинності для вітчизняної криміно- тому в юридичній і спеціальній літературі досить логії – достатньо нова категорія, яка на сьогоднішній широко використовується така правова категорія, як день серйозному науковому аналізу не піддавалася. «механізм». Окремі спроби вивчення не носили концептуального Окремі аспекти досліджуваного питання були характеру, були розрізненими і безсистемними [1, с. предметом досліджень ряду вітчизняних та за- 84-85]. кордонних вчених, зокрема ю.М. Антоняна, О.М. слід відзначити, що раніше дана проблема при- Бандурки, в.І. Борисова, І.г. Богатирьова, М.г. вер- вертала увагу вчених в аспекті управління протидію бенського, в.в. голіни, О.І. гурова, н.О. гуторової, злочинності. так, А.е. жалинський стверджував, що І.М. даньшина, О.М. джужи, А.І. долгової, в.п. для управління процесом (попередження злочинів – Ємельянова, в.І. женунтія, А.п. закалюка, О.г. Я.с.) і вдосконалення його методів необхідно мати кальмана, І.І. карпеця, в.в. коваленка, О.г. колба, уяву про витоки цього процесу, про соціальні явища, Я.ю. кондратьєва, М.в. корнієнка, О.М. костенка, що породжують і підтримують його, тенденції роз- в.М. кудрявцева, О.М. литвака, О.М. литвинова, витку тощо. це досягається шляхом аналізу механіз- в.в. лунєєва, О.А. Мартиненка, М.І. Мельника, в.А. му попередження злочинів і його закономірностей Мисливого, А.А. Музики, д.й. никифорчука, с.с. [2, с. 47]. Овчинського, А.в. савченка, с.в. слінька, в.А. тим- г.А. Аванесов вважав, що саме завдяки механіз- ошенка, в.М. трубникова, п.л. фріса, М.с. Хруппа, му профілактика злочинів стає керованим процесом. О.н. Ярмиша, Х.п. Ярмакі та ін. Останній є похідним від організаційної структури з огляду на важливість порушеної проблематики профілактики злочинів, що відображає дану систе- у вирішенні завдань протидії наркозлочинності пи- му в цілому і окремі її елементи. вона також втілює тання аналізу сутності цього механізму, його вико- в собі певну стійкість зв’язків між суб’єктами про- ристання та елементів є актуальним та значущими філактики (в рамках системи цих суб’єктів) і «зами- для кримінологічної науки. Розв’язанню цієї про- кає» їх на відповідні об’єкти (систему об’єктів). при блеми і присвячена дана стаття. її наукова новизна цьому неминуче постає питання про зміст профілак- полягатиме у формулюванні поняття та визначенні тики (методи, заходи, заходи, види, форми) і про за- структурних елементів механізму протидії наркоз- безпечення профілактичної діяльності організацій- лочинності. дане поняття конкретизовано виражає ними засобами [3, с. 365]. вимоги діалектики і системного аналізу по відно- при дослідженні цього питання, насамперед, шенню до явищ соціальної дійсності. відповідно слід зазначити, що в життєдіяльності держави і 126 науковий вісник ужгородського національного університету, 2013 ♦ суспільства постійно виникає необхідність свідо- центральна роль в механізмі правового регулювання мого конструювання й удосконалення механізмів належить нормам права, які служать моделлю право- управління. цей процесс об’єктивно-суб’єктивного мірної поведінки і встановлюють відповідальність за характеру. Іншими словами, конструкція механізму поведінку протиправну. Механізм правового регулю- управління завжди є наслідком відбиття, насампе- вання у сфері профілактики не є якимсь особливим, ред, об’єктивних законів. порушення цього мето- самостійним механізмом, а є проявом механізму дологічного положення може привести до того, що правового регулювання в цілому, але стосовно спе- реальний процес буде розвиватися не по свідомому, цифічної області суспільних відносин, своєрідного а по стихійно сформованному механізму. А.п. зака- об’єкту. тому (завдяки цій специфіці) механізм про- люк звертає увагу на те, що «...проблема управління філактичного правового регулювання знаходить як діяльності щодо запобігання та протидії злочиннос- би локальну структуру. ті потребує нового системного викладення, в тому в зв’язку з цим ми і говоримо про особливості числі визначення через призму видової особливості правового регулювання у сфері профілактики, про його цілей, функцій, принципів, методів, механізму відмітний аспект правового регулювання». вислов- безпосереднього управлінського процесу в цілому, а люється також думка, що «механізм» – це взаємодія також заходів забезпечення останнього» [4, с. 377]. деяких елементів, суб’єктів і об’єктів будь-якої ді- Аналіз наукових праць, що різною мірою сто- яльності [5, с. 76]. суються категорії «механізм», свідчить, що без за- відповідно до нього механізм в завуальованій стосування системного підходу неможливим є його формі зводиться до відносин в якійнебудь області, об’єктивне дослідження, а отже, і теоретичний аналіз, наприклад, механізм управління – до управлінських і практичне застосування. слід констатувати неодноз- відносин, а у сфері протидії злочинності – до відно- начність розуміння сутності цієї категорії. складність син між відповідними суб’єктами. вибору підходу до визначення компонентів механізму Механізм протидії наркозлочинності в змістовно- також обумовлює складність досліджуваного понят- му плані виступає системним і багатогранним утво- тя. дослідження механізму як системи зі всіма її еле- ренням, що допускає різні підходи до свого тракту- ментами та їх взаємозв’язками допоможе повністю вання. ці підходи, які дозволяють у ряді випадків розкрити значення цього поняття. стосовно такого використовувати науковий потенціал інших наук соціального феномена, як протидія злочинності, тер- (перш за все, психології, кібернетики, соціології, мін «механізм» повинен застосовуватися, перш за все, різних галузей права, які комплексно вивчають різні в прикладному аспекті, маючи на увазі необхідність аспекти управління), направлені на те, щоб розкрити досягнення певної результативності від завданого ті або інші, часом вельми істотні, сторони діяльності кримінологічного впливу. при цьому поняття «меха- з протидії злочинності і властиві їй механізми. нізм протидії злочинності» дійсно буде похідним від при цьому в основі дії будь-якого механізму, у поняття «протидія злочинності». про ефективність тому числі й в середовищі протидії наркозлочин- механізму в цьому випадку можна буде вести мову ності, завжди лежить взаємодія елементів різних тоді, коли будуть оцінені всі можливі форми його про- систем. проте, підхід механічного їх об’єднання яву і використання в безпосередній кримінологічній в єдине ціле не дозволяє змалювати його у вигляді практиці, а також у разі його відповідності норматив- функціонуючої системи, вичленувати в ній визна- но визначеним стандартам. чальні структурні і інтеграційні зв’язки. тільки роз- при всій місткості і багатогранності поняття «ме- гляд з використанням системного підходу дозволить ханізм» воно у всіх випадках покликане показати розкрити механізм так, щоб теоретичні положення з системно-динамічний, функціонально-структурний максимальною ефективністю використовувалися в зріз соціальної дійсності, архітектоніку криміно- практичній діяльності. логічного впливу, і цей важливий аспект не можна Механізм протидії наркозлочинності повинен ігнорувати. для того, щоб вивчити сутність механіз- формуватися відповідно до закономірностей, що му протидії наркозлочинності, визначитися з його характеризують виникаючі суспільні відносини. це дефініцією і структурою, доцільно використовувати очевидне твердження, що не вимагає глибокого ар- метод дослідження за аналогією, який дозволяє на гументування. в реальній кримінологічній практиці підставі одержаних раніше знань вийти на новий рі- суб’єкти протидії злочинності керуються не законо- вень узагальнення, генерувати нові ідеї і розробляти мірностями, а сформульованими на їх основі нор- наукові положення. дослідження даного механізму в мами права (принципами діяльності), на базі яких зв’язку з цим повинно проводитися на основі аналізу реалізується кримінологічний вплив. тому одним з складових аналізованої конструкції компонентів. елементів механізму є юридичні підстави (норми, першою з них, поза сумнівом, є «механізм право- правозастосовні акти, практика) здійснення різних вого регулювання». наразі в правознавстві цей тер- форм кримінологічного впливу на наркозлочинність. мін використовується досить часто і в самих різних функціональне призначення механізму протидії значеннях, і в інтерпретаціях. наприклад, г.А. Ава- наркозлочинності полягає в тому, що він допомагає несов з приводу механізму правового регулювання реалізувати організуючий потенціал, який має пра- профілактики злочинів відзначає, що «...даний меха- воохоронна система, як соціальне явище, приводить нізм складається з трьох головних елементів: право- її в динамічний стан. це значить, що в рамках меха- вих норм, правових відносин, актів реалізації права... нізму повинна здійснюватися певна діяльність від- 127 серія пРАвО. випуск 22. Частина ІІ. том 3 ♦ повідно до встановлених правил із застосуванням працівників, так і їх спільнот на всіх стратах системи відповідних методів впливу відносно іншого соці- протидії злочинності. ального явища, якою є злочинність. сказане означає, таким чином, оцінюючи механізм протидії нар- що як елементи механізму протидії наркозлочиннос- козлочинності в цілому, варто підкреслити, що це ті повинні виступати засоби і методи кримінологіч- багаторівнева ієрархічна система. ного впливу. кожному рівню побудови відповідає певний на- Механізм протидії наркозлочинності формується бір елементів. їх можна виявити, якщо почати спро- та функціонує в рамках конкретної системи. Отже як бу розглянути протидію наркозлочинності в таких середовище, поле реалізації організуючого потенці- зрізах, в яких проявляються супутні суспільні про- алу механізму протидії наркозлочинності виступає цеси і відповідні форми кримінологічного впливу із система протидії злочинності в цілому. її організа- властивими їм засобами, методами і способами. ційна структура представлена комплексами цілей, крім того, слід мати на увазі, що механізм про- задач, суб’єктів, об’єктів, рівнів, форм і принципів тидії наркозлочинності функціонує не тільки по протидії злочинності [6, с. 22-24]. вертикалі, але й по горизонталі, тобто відбувається Основою всіх перелічених вище елементів меха- складне переплетення і взаємодія засобів, методів і нізму протидії злочинності, що зв’язує, виступають способів кримінологічного впливу. інтеграційні зв’язки, які зараз розглядаються як уні- Отже, під механізмом протидії наркозлочиннос- версальні засоби оптимізації його функціонування. ті слід розуміти таке системне утворення (узяту в нарешті завершальною характеристикою меха- єдності всю сукупність) норм, принципів, інститутів нізму протидії наркозлочинності буде процес удо- (державно-правових і суспільно-політичних), форм, сконалення, що в цій системі має безперервний методів і засобів (організаційних, правових, еконо- характер, оскільки поки існує управління, буде існу- мічних, соціально-психологічних) зв’язків і відно- вати і постійна потреба в його удосконаленні. Однак син, за допомогою яких забезпечується криміноло- безперервність зазначеного процесу аж ніяк не обу- гічний вплив на специфічні об’єкти для досягнення мовлює однотипність його протікання. для кожного поставлених цілей. конкретного періоду часу характерні особливі шля- у вузькому розумінні (буквальному) цей меха- хи й напрямки поліпшення механізму протидії нар- нізм являє собою сукупність форм, методів і засобів, козлочинності. вони залежать не тільки від змін, що за допомогою яких відповідними суб’єктами здій- відбуваються в самій системі, але й від рівня розви- снюється різноманітна діяльність у сфері протидії тку суспільства, науки і техніки, а також досягнень наркозлочинності. передової управлінської практики. ще раз підкреслимо, що механізм протидії нар- протидія наркозлочинності відноситься до класу козлочинності на різних рівнях охоплює набір еле- так званих систем, що постійно розвиваються, вима- ментів, з власними змістовними характеристиками, гають фактично постійного удосконалення своєї ді- співвідношеннями і т. д. яльності відповідно до змінюваних зовнішніх умов і І, нарешті, практика свідчить, що для будь-якої виникаючих нових вимог. сфери, будь-якого рівня функціонування механізм Одночасно варто підкреслити, що розвиток і вдо- кримінологічного впливу, в принципі, залишиться сконалення механізму протидії наркозлочинності мертвою схемою, кістяком, якщо в ньому буде прини- – це складний, багатоаспектний і циклічний про- жений, забутий суб’єктивний людський фактор, тому цес, причому його реалізація є можливою за умови що без кваліфікованих виконавців жоден, навіть добре цілеспрямованої і повсякденної роботи як окремих налагоджений, механізм не в змозі функціонувати. СпиСОК виКОРиСтаниХ ДЖеРеЛ: 1. Литвинов О. М. Соціально-правовий механізм протидії злочинності в Україні : монографія / О. М. Литвинов. – Х. : Вид-во Харк. нац. ун-ту внутр. справ, 2008. – 446 с. 2. Жалинский А. Э. Специальное предупреждение преступлений в СССР: вопросы теории / Жалинский А. Э. – Львов : Изд-во «Вища школа», 1976. – 193 с. 3. Аванесов Г. А. Криминология / Г. А. Аванесов.. – М. : Акад. МВД СССР, 1984. – 500 с. 4. Закалюк А. П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика : у 3 кн. / Закалюк А. П. – К. : Видавничий Дім «Ін Юре», 2007– . – Кн. 1: Теоретичні засади та історія української кримінологічної науки. – 2007. – 424 с. 5. Клюєв О. М. Взаємодія підрозділів органів внутрішніх справ на регіональному рівні : монографія / О. М. Клюєв. – Х. : Основа, 2005. – 380 с. 6. Юхно О. О. Теорія та практика оперативно-розшукового запобігання злочинам органами внутрішніх справ : моно- графія / О. О. Юхно. – Одеса : Інтерпінт, 2010. – 368 с. 128 науковий вісник ужгородського національного університету, 2013 ♦ УДК 341.1 криМінальні проступки Як ФорМа спроЩеного провадженнЯ в суді перШоЇ інстанціЇ crImINal offeNSeS aS a form of SImplIfIed proceedINgS at fIrSt INStaNce твердохліб М.г., прокурор Деснянського району м. Києва Проаналізовано інститут кримінальних проступків як різновид кримінальних правопорушень. Визначено пози- тивні та негативні наслідки їхнього провадження. Розглянуто поняття кримінальних проступків. Ключові слова: кримінальні проступки, адміністративні проступки, спрощене провадження, критерії розмеж- ування, гуманізація кримінального законодавства. Проанализирован институт уголовных проступком как разновидность уголовных правонарушений. Определены позитивные и негативные последствия их производства. Рассмотрено понятие уголовных проступков. Ключевые слова: уголовные проступки, административные проступки, упрощенное производство, критерии разграничения, гуманизация уголовного законодательства. The institute criminal misconduct as a form of criminal offenses is analyzed. The positive and negative consequences of their proceedings are deined. The concept of criminal offenses is considered. Key words: criminal offenses and administrative offenses, simpliied proceedings separation criteria, humanization of criminal legislation. постановка проблеми. в новий кримінальний присяжних (ст.ст.383 – 391) [2]. Розглянемо інститут процесуальний кодекс україни вперше включений кримінального проступку, його основні характерис- інститут особливих порядків провадження в суді тики, нормативне врегулювання. першої інстанції. спрощення процедури судового параграфом 1 глави 30 кпк україни врегульо- розгляду є характерною тенденцією розвитку кримі- вано питання про спрощене провадження щодо нального судочинства. у Рекомендації № 6 R (87) 18 кримінальних проступків. Інститут кримінальних комітету Міністрів Ради Європи державам-членам проступків, за новим кпк україни, є різновидом від 17 вересня 1987 р. «стосовно спрощення кри- кримінальних правопорушень, вони поряд із зло- мінального правосуддя» державам пропонується за- чинами каратимуться на підставі кримінального стосовувати процедуру «угоди про визнання вини», закону. в україні, відповідно до європейської прак- або аналогічні їй. у таких випадках суд повинен тики, має здійснитися гуманізація кримінального за- мати можливість повністю або частково відмовитись конодавства. така практика впроваджена у багатьох від судового слідства [1]. процедури спрощеного країнах (кк Австрії, Албанії, голландії, данії, Іта- розгляду кримінальних справ застосовуються у Єв- лії, Румунії, норвегії, угорщини, франції та інших). ропі: німеччині, Італії, Іспанії, державах Бенілюксу, впровадження інституту кримінальних проступків в польщі, Чехії, словаччині та Росії. передбачено концепцією реформування криміналь- cтан дослідження. Різні аспекти криміналь- ної юстиції, яка затверджена указом президента них проступків активно обговорюються таки- україни «про рішення Ради національної безпеки ми фахівцями, як п.п. Андрушко, О.А. Банчук, і оборони україни від 15 лютого 2008 року «про І.п.голосніченко, А.п. гуляєв, А.д. горбуза, т.А. хід реформування системи кримінальної юстиції денисова, Є.в. додін, ю.в.Іщенко, в.к. колпа- та правоохоронних органів» від 8 квітня 2008 року ков, А.т. комзюк, д.М. лук’янець, с.г.стеценко, №311/2008. в ній кримінальні (підсудні) проступки в.в.сокуренко, А.А. логецький, с.ф. константі- визначені як: 1. Окремі діяння, що за чинним кри- нов, А.п.козлов, н.ф.кузнєцова, І.Б. коліушко, с.г. мінальним кодексом україни відносяться до злочи- келіна, А.е.луньов, А.І.Марцев, ю.Б.Мельникова, нів невеликої тяжкості, які, відповідно до політики в.О.навроцький, І.с.самощенко, А.Б.сахаров, гуманізації кримінального законодавства, визнача- Є.А.сухарєв, М.с. таганцев, в.О.туляков, в.д. фі- тимуться законодавством таким, що не мають зна- лімонов, п.л. фріс, М.І.Хавронюк, А.п. Чугаєв, чного ступеня суспільної небезпеки; 2. передбачені в.І.Шишкін, О.ф. Шишков та іншими. чинним кодексом україни про адміністративні пра- Метою дослідження є визначення поняття кри- вопорушення діяння, які мають судову юрисдикцію мінальних проступків, розгляд їх позитивних і нега- і не є управлінськими (адміністративними) за своєю тивних наслідків. суттю (дрібне хуліганство, дрібне викрадання чужо- виклад основного матеріалу. Аналізуючи главу го майна тощо) [3]. 30 кпк україни «Особливі порядки провадження в в юридичній літературі йде гостра дискусія щодо суді першої інстанції» за змістом, ми можемо виді- доцільності інституту кримінальних проступків в кри- лити: 1) спрощене провадження щодо кримінальних мінальному провадженні. з одного боку, піднімається проступків (ст.ст.381 – 382), 2) провадження в суді питання про необхідність запровадження криміналь- 129 серія пРАвО. випуск 22. Частина ІІ. том 3 ♦ них проступків в україні. при цьому зазначаються на формі необережності, то злочином має визнаватися такі чинники: необхідність гуманізації кримінального виключно діяння, яке вчиняється умисно» [8]. з по- права шляхом перетворення окремих злочинів на кри- гляду О.с.довгейко, розмежування адміністратив- мінальні проступки; гарантування судового захисту них і кримінальних проступків має відбуватися за прав особи у справах про кримінальне обвинувачен- суб’єктом та видом об’єкта правопорушення; розмі- ня; реалізацію положень концепції удосконалення ру заподіяної шкоди та наслідків правопорушення; судівництва для утвердження справедливого суду в ступеню суспільної небезпечності; вартості предме- україні відповідно до європейських стандартів; по- та та наслідків правопорушення (відсутність тяжких збавлення адміністративних судів невластивих для наслідків); суворості та виду стягнень, що наклада- них повноважень (розгляд адміністративних позо- ються; кола осіб (органів), які уповноважені розгля- вів Антимонопольного комітету, податкових органів, дати такі справи [9, с. 201]. митних органів по накладення штрафів і застосуван- тривалий час йде дискусія щодо визначення ня конфіскації майна тощо) та надання кримінальним поняття, характеристики, ознак та складу кримі- судам цих повноважень щодо накладення стягнень у нальних проступків, цю проблематику активно до- вигляді конфіскації майна; запровадження криміналь- сліджують М.М.дмитрук, М.А. Мирошниченко, ної відповідальності юридичних осіб, що є прямою А.А.Музика, в.М.куц, О.д.кос, І.ю.Романюк, О.п. вимогою численних актів міжнародного права, в тому Рябчинська, п. л.фріс, М.Хавронюк та інші. Одним числі конвенцій Ради Європи та актів Європейсько- із актуальних питань є питання щодо подальшо- го союзу [4]. в юридичній літератури наводяться й го удосконалення кримінального законодавства. в інші аргументи щодо запровадження інституту кримі- юридичній літературі указується на появу колізії в нального проступку: економія бюджетних коштів на межах правової системи: у новому кпк україни пе- функціонування системи судочинства; впровадження редбачено два види кримінального правопорушення спрощеної процедури притягнення до юридичної від- – злочин та кримінальний проступок, а в чинному повідальності осіб, які вчинили кримінальні проступ- кк єдиним кримінальним правопорушенням є зло- ки; зосередження органів кримінальної юстиції на чин [10]. необхідними є зміни до конституції укра- розкритті тяжких і особливо тяжких злочинів. їни, в якій вживається саме термін «злочин» (статті Одночасно впровадження інституту криміналь- 30, 31, 34, 39, 60, 62, 76, 92 (п. 22), 111) і немає жод- них проступків викликає критику окремих науков- них згадок ані про «кримінальні правопорушення», ців, які, на наш погляд, справедливо вважають, що ані про «кримінальний проступок» [11], та практич- українським законодавством ще не встановлено но до всіх інститутів загальної частини кк, а також достатньо чітких критеріїв розмежування між зло- багатьох санкцій його Особливої частини чином і кримінальним проступком; є побоювання, Характеристика кримінальних проступків на- що віднесення до категорії кримінальних проступ- ведена у пояснювальній записці до проекту закону ків групи адміністративних правопорушень може україни «про внесення змін до кримінального ко- призвести до визнання кримінальними такі діяння, дексу україни щодо запровадження інституту кри- які за своїми характеристиками такими не є [5]. на- мінальних проступків», це: відсутність судимості в уковцями піднімається питання про те, що у цьому осіб, які вчинили ці діяння; відсутність покарання разі ми не можемо вказувати про гуманізацію кримі- у вигляді позбавлення волі; покарання лише за за- нальної відповідальності [6, с. 430]. звернемо увагу кінчені діяння; види покарань: штраф, позбавлення на алогічність схеми, за якою спочатку приймається права обіймати певні посади або займатися певною кримінальний процесуальний закон, а потім перед- діяльністю, громадські роботи [12]. Якщо кримі- бачається внести глобальні зміни до матеріального нальний проступок вчинений вперше, суд буде мати кримінального законодавства [7]. можливість застосувати інститут звільнення від кри- в юридичні літературі розглядаються різні ас- мінальної відповідальності, а повторно вчинений пекти кримінальних проступків. здійснюється ана- кримінальний проступок буде виключати можли- ліз співвідношення «адміністративного проступку», вість застосування цього інституту [13, с.49]. «кримінального проступку» і «злочину». традицій- згідно ст. 381 кпк україни, суд за клопотанням но за критерій приймається оцінка ступеня небез- прокурора або слідчого, погодженого з прокурором, печності наслідків вказаних деліктів та галузі права. має право розглянути обвинувальний акт щодо вчи- для злочинів це суспільна небезпечність, для адмі- нення кримінального проступку без проведення су- ністративних правопорушень – шкода. «криміналь- дового розгляду в судовому засіданні за відсутності ні проступки повинні охоплювати діяння, наслідки учасників судового провадження, якщо обвинуваче- яких мають визначатись як суспільно збиткові. такі, ний, що був представлений захисником, беззапере- що займають проміжне місце між суспільно небез- чно визнав свою винуватість, не оспорює встанов- печними та шкідливими наслідками» [8]. не всі на- лені досудовим розслідуванням обставини і згоден з уковці згодні із таким визначенням. на думку п.л. розглядом обвинувального акта за його відсутності, фріса, основне розмежування між злочинами та а потерпілий не заперечує проти такого розгляду. кримінальними проступками має здійснюватися Аналіз вказаних статей кпк дозволяє визначити на підставі саме суб’єктивної сторони складу зло- умови, за яких можливе спрощення процедури судо- чину. «Якщо кримінальний проступок може ха- вого розгляду. це: 1) відсутність заперечень із боку рактеризуватися виною як у формі умислу, так і у учасників судового розгляду щодо застосування 130 науковий вісник ужгородського національного університету, 2013 ♦ спрощеної процедури; 2) погодження сторін з фак- додані до нього матеріали і ухвалює вирок. у вироку тичними обставинами справи та з розміром цивіль- суду за результатами спрощеного провадження, за- ного позову; 3) добровільність та істинність їх пози- мість доказів на підтвердження встановлених судом цій; 4) переконаність суду у правильності розуміння обставин, зазначаються встановлені органом досудо- сторонами обставин, що не оспорюються. ці умови є вого розслідування обставини, які не оспорюються імперативними для дотримання. ю.л.лопанчук вка- учасниками судового провадження. зує на процесуальну економію такої процедури, мен- висновки. підводячи підсумок, вкажемо, що ші затрати процесуальних засобів і часу на розгляд спрощене впровадження щодо кримінальних про- та вирішення окремо взятої кримінальної справи за ступків є новелою кримінального процесуального згодою сторін у більш короткий термін [14]. закону; його впровадження обумовило гостру диску- ст. 382 кпк україни встановлює строки розгляду сію фахівців, серйозними є аргументи за і проти цьо- таких справа. суд у п’ятиденний строк з дня отри- го інституту; безперечно, що його застосування буде мання обвинувального акта з клопотанням про його відпрацьовуватися практикою і сприяти у подальшо- розгляд у спрощеному провадженні вивчає його та му удосконаленню українського законодавства. СпиСОК виКОРиСтаниХ ДЖеРеЛ: 1. Относительно упрощения уголовного правосудия: Рекомендация № 6 R (87) 18 Комитета министров Совета Европы государствам-членам от 17 сентября 1987 г. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: www. uazakon.com/documents/ date_5e/pg_ifwtol.htm. – п. 6. Розд. 3. 2. Кримінальний процесуальний кодекс України. – К., 2012. – 320 с. 3. Указ Президента України «Про рішення ради національної безпеки і оборони України від 15 лютого 2008 року «Про хід реформування системи кримінальної юстиції та правоохоронних органів» від 8 квітня 2008 року №311/2008 // [Елек- тронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/311/2008 4. Коліушко І., Банчук О. Запровадження інституту кримінального проступку як необхідна складова реформи кри- мінальної юстиції в Україні / І.Коліушко, О.Банчук // «Кримінальний кодекс України 2001 року: проблеми застосування і перспективи удосконалення: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції 13-15 квітня 2007 р.: У 2-х ч. – Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2007. – Ч. 1. – С. 189-194. 5. Бахуринська О.О. Про дотримання принципу науковості при впроваджені інституту кримінальних проступків / О.О.Батуринська // Матеріали юридичної науково-практичної інтернет-конференції «Стратегія і тактика правових ре- форм: виклики сучасності». 5 березня 2013 року. 6. Хавронюк М.І. Щодо відмежування злочину від кримінального проступку // М.І.Хавронюк, А.М.Хавронюк // Кримі- нальний кодекс України: 10 років очікувань: тези доповідей учасників Міжнародного симпозіуму, 23-24 вересня 20011 р./ Львівський державний університет внутрішніх справ. – Львів: Львів. держ. ун-т. вн. справ, 2011. – С.429-432. 7. Висновок на проект Кримінального процесуального кодексу України // [Електронний ресурс]. – Режим доступу:w1. c.1. rada. gov/ua 8. Фріс П. Обговорення концепції кримінального проступку / П.Фріс // Юридичний радник. – 2007. – № 4 (18). – С. 76-79. 9. Довгейко О.С. Розмежування адміністративних і кримінальних проступків / О.С.Довгейко // Вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Політологія. Соціологія. Право. – 2011. – Вип.3. – С. 200-202. 10. Курінний Л. Кримінальний проступок – нова правова реалія / Л.Курінний // Юридичний вісник України. – 2012. – № 25. – С. 5. 11. Висновок на проект Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо введення інститу- ту кримінальних проступків» (нова редакція). До № 1202 від 8січня 2013 р. н.д. України В.Д.Швець // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/JG0XE00A.html 12. Пояснювальна записка до проекту Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо за- провадження інституту кримінальних проступків» № 10126 від 28.02.2012 року // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_ n/webproc4_1?id =&pf3511=42706 13. Мирошниченко М. Кримінальний проступок та класифікація злочинів / М. Мирошниченко // Юридичний вісник. – 2012. – №2. – С. 47-49. 14. Лопанчук Ю.Л. Скорочена процедура судового слідства за чинним КПК України: мета та умови застосування / Ю.Л.Лопанчук // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції «Політика в сфері боротьби зі злочинністю: актуальні проблеми сьогодення», Івано-Франківськ, 25-26 лютого 2011 року. – Івано-Франківськ: Прикарпатський націо- нальний університет імені Василя Стефаника, 2011. – С. 143-145. 131 серія пРАвО. випуск 22. Частина ІІ. том 3 ♦ УДК 343.1.01 теоретиЧні Моделі ролі суду в дослідженні докаЗів під Час судового роЗглЯду tHeoretIcal modelS of court’S role IN proofS reSearcH at a trIal Шевчук М.і., аспірант кафедри кримінального процесу та криміналістики юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка У статті досліджуються теоретичні моделі ролі суду в дослідженні доказів під час судового розгляду. Проана- лізовано норми нового Кримінального процесуального кодексу України, які регулюють кримінально-процесуальну діяльністі суду в сучасному кримінальному провадженні, норми Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року, доктринальні підходи щодо визначення категорій «активний суд», «пасивний суд» та на цій основі виокремле- но чотири моделі ролі суду під час дослідження доказів у кримінальному провадженні. Ключові слова: кримінальне провадження, кримінальна процесуальна діяльність суду, активний суд, пасивний суд, моделі ролі суду в кримінальному судочинстві. В статье исследуются теоретические модели роли суда в исследовании доказательств в судебном рассмо- торении уголовних дел. Проанализированы нормы действующего Уголовного процессуального кодекса Украины (2012 г.), регулирующие уголовно-процессуальную деятельность суда в современном уголовном процессе, нормы Уголовно-процессуального кодекса Украины 1960 г., проанализированы различные доктринальные подходы раз- личных ученых относительно определения категорий «активный суд», «пассивный суд», также на их основе иссле- дованы и определены четыре модели роли суда при исследовании доказательств в уголовном судопроизводстве. Ключевые слова: уголовный процесс, уголовно-процессуальная деятельность суда, активность суда, пассив- ность суда, модели роли суда в уголовном судопроизводстве. The article deals with the issues оf theoretical models of court’s role in proofs research at a trial. The norms of the standing Criminal Procedural Code of Ukraine of 2012, regulating criminal procedural activity of court in contemporary criminal process, as well as the norms of the Criminal Procedural Code of Ukraine of 1960 and the doctrinal approaches of various scholars to determination of such categories as: «activity of court», «passivity of court» are analyzed. Four models of court’s role in proofs research in criminal proceedings are singled out on the basis stated above. Key words: criminal process, criminal procedural activity of court, activity of court, passivity of court, models of court’s role in criminal proceedings. постановка проблеми. глобальна зміна ролі нального провадження (процесу). Моделі ролі суду в суду в житті українського суспільства привертає до кримінальному судочинстві та межі його активності себе увагу і викликає постійний інтерес у правознав- в кримінальному процесі досліджувалися в працях ців до сфери його діяльності, особливо щодо кри- дореволюційних та сучасних учених-процесуалістів: мінального провадження. при цьому сталі наукові Р.в. Багдасарова [5], л.Б. Ісмаілової [6], с.О. коваль- погляди радянського періоду стосовно процесуаль- чука [7], л.М. лобойка [11], в.т. нора, А.А. плашев- ного статусу суду, його місця і ролі в системі право- ської [17] та інших. незважаючи на значну кількість охоронних органів та його завдань в кримінальному наукових досліджень, виконаних ученими-процесуа- процесі, які базуються на застарілих та тих, що не лістами як україни, так і країн снд, у теорії і прак- відповідають часу, уявленнях про державу, природу і тиці є чимало дискусійних проблем стосовно теоре- призначення судової влади, потребують критичного тичних моделей ролі суду в дослідженні доказів під переосмислення. під новим поглядом на положення час судового розгляду. Розв’язання питання про межі та роль суду в змагальній моделі судочинства потріб- активності суду та визначення моделі ролі україн- но розуміти вивчення особливостей правового (про- ського суду в кримінальному судочинстві набуло ще цесуального) статусу суду у кримінальному прова- більшої актуальності після набрання чинності кримі- дженні, висвітлення питань стосовно його взаємодії нальним процесуальним кодексом україни 2012 року. з іншими його учасниками, розкриття змісту і меж саме тому метою статті є на основі аналізу правових судових повноважень під час дослідження доказів, норм чинного кримінального процесуального ко- розкриття теоретичних моделей ролі суду у кримі- дексу україни та норм кримінально-процесуального нальному судочинстві. з’ясування всіх цих питань кодексу 1960 року, правозастосовчої практики та про- є дуже важливим для розуміння істинного призна- ведених вченими попередніх теоретичних досліджень чення суду в сучасному кримінальному судочинстві здійснити спробу системного дослідження процесу- і побудові на його основі єдиної науково обґрунто- ального статусу суду в кримінальному провадженні ваної концепції подальшого розвитку вітчизняного україни, меж його активності під час дослідження до- судочинства, підвищення його ефективності. казів та формування теоретичних моделей ролі суду в стан дослідження. теоретичні моделі ролі суду сучасному кримінальному судочинстві. в дослідженні доказів під час судового розгляду не- виклад основного матеріалу. у теорії кримі- достатньо досліджені в доктрині українського кримі- нального процесу можна виділити два основні по- 132 науковий вісник ужгородського національного університету, 2013 ♦ гляди на роль суду під час розгляду і вирішення мум, дві самостійні функції – функції обвинувачення кримінальної справи в суді. суть першої точки зору і вирішення справи, що є характерним для розшуко- полягає у тому, що пошук істини у кримінальному вого процесу. провадженні полягає в змаганні сторін, яке контр- Частина українських і російських процесуаліс- олюється і доповнюється активною участю суду під тів вважає, що засаді змагальності слід надати таку час розгляду справи. прихильники другої точки зору змагальність сторін, яка була б контрольована й до- заперечують активність суду щодо встановлення об- повнювана активною участю суду в розгляді справи, ставин справи під час її розгляду та вирішення. бо вона «не виключає активності й ініціативи суду прибічники так званої «чистої» змагальності щодо збирання доказів, необхідних для встановлен- сприймають суд як такого собі рефері, котрий уваж- ня істини у справі» [4, c. 2; 8, c. 11; 12, c. 107]. но, але пасивно стежить за протиборством учасників на думку вчених, відмова від надання трьом осно- процесуального поєдинку, щоб після його закінчен- вним функціям процесуальної самостійності призво- ня проголосити переможця. Будь-яка активність суду дить до панування функції обвинувачення, а кримі- розцінюється ними як зазіхання на принцип зма- нальний процес набуває обвинувального забарвлення. гальності, прояв суддею зацікавленості у вирішенні тільки пасивне положення суду звільняє його від ви- справи на користь однієї зі сторін. їхні опоненти від- конання функції обвинувачення і створює умови для стоюють право суду на певну ініціативу в доказовій реалізації правила про розмежування трьох основних діяльності, детерміновану обов’язком правильного процесуальних функцій. поєднання в повноваженнях вирішення справи й ухвалення законного та обґрун- однієї сторони різних функцій свідчить про реакцій- тованого рішення. за великим рахунком квінтесен- ність судової системи держави та перетворює органи цією полеміки, як видається, є питання щодо того, правосуддя на органи розправи [14, c. 53]. чи повинен суд намагатися встановлювати істину у Існує така точка зору, згідно з якою слід обмеж- справі в тому числі і за власною ініціативою, чи ви- ити ініціативну діяльність суду щодо збирання до- значати переможця у змаганні сторін обвинувачен- казів, тобто суд повинен ухвалювати рішення у ня і захисту лише на підставі наданих ними доказів. справі тільки на підставі поданих сторонами чи ви- вбачається, відповідь на це питання слід шукати у требуваних судом за клопотанням сторін доказами, а головній меті правосуддя. отже, повинен виносити рішення тільки на підставі системний аналіз норм кримінально-процесуаль- тих матеріалів, які «надали сторони, навіть якщо, на ного закону свідчить, що кінцева мета судочинства – думку суду, вони не відображають повністю всіх об- досягнення істинного знання про обставини, які під- ставин справи» [15, c. 312]. лягають доказуванню і постановлення на його основі Окремими авторами цей висновок заперечується законного, обґрунтованого і справедливого судового з огляду на те, що за такої конструкції незалежність рішення. практичний же досвід свідчить, що не в суддів і підкорення їх лише закону (ст.129 консти- будь-якому спорі (змаганні) народжується істина. Іс- туції) ставиться під сумнів, бо «...суд встановлює нує низка об’єктивних і суб’єктивних взаємообумов- істину по справі в залежності від кількості і якості лених факторів, що унеможливлюють змагальний доказів, зібраних сторонами в односторонньому по- процес у, так би мовити, рафінованому вигляді. рядку для відстоювання інтересів кожної із сторін» Беручи за основу зазначені підходи, можна виді- [9, c. 157]. лити наступні варіанти процесуального статусу суду позбавлення суду активності є перенесенням у у змагальному судочинстві: 1) активне положення змішаний кримінальний процес класичної моделі суду – суд бере активну участь у збиранні та дослі- змагального англо-американського процесу. неза- дженні доказів, виконуючи при цьому функцію пра- лежним може бути суд, що має активні повноважен- восуддя; 2) відносно активне положення суду – рух ня у встановленні обставин справи, бо тільки реалі- судового розгляду кримінальної справи забезпечу- зація принципу незалежності суду й свободи оцінки ється діяльністю сторін, а суд збирає докази за влас- доказів дозволяє йому бути об’єктивним і безсторон- ною ініціативою лише після завершення відповідної нім. діяльності сторін; 3) пасивне положення суду – суд ця точка зору заслуговує на увагу, але з нею не досліджує надані сторонами докази і лише на під- зовсім погоджуються багато науковців, оскільки, на ставі їх дослідження ухвалює вирок; 4) відносно їх думку, збираючи докази за власною ініціативою, пасивне положення суду – за судом зберігаються суд мимоволі допомагає одній зі сторін, і як наслі- повноваження щодо активного дослідження наданих док, – втрачає безсторонність. тільки обмеженням сторонами доказів, але суд не має нести обов’язок активності суду найкраще досягти його безсторон- щодо збирання додаткових доказів винуватості під- ності, створити умови для всебічного та повного до- судного, усунення прогалин досудового слідства. слідження обставин справи. принцип змагальності у радянському криміналь- проте, видається, упередженість суду, який за ному провадженні також знав поділ процесуальних відсутності продуктивної активності сторін само- функцій, але передбачав активність суду, а в буржу- стійно відшуковує істину у справі, існує лише в уяві азному – пасивність суду. Однак активність суду пе- сторони, зацікавленої у невстановленні дійсних об- решкоджає повному розмежуванню функцій сторін, ставин справи (істини) й не має нічого спільного з суперечить правилу поділу трьох основних процесу- дійсним інтересом суду, який визначається його про- альних функцій й дозволяє суду зосередити, як міні- фесійним обов’язком щодо правильного вирішення 133 серія пРАвО. випуск 22. Частина ІІ. том 3 ♦ справи. зрозуміло, що будь-яка судова дія зрештою стає суб’єктом доказування, фактично ще одною виявиться корисною одній стороні й суперечитиме стороною судового процесу, яка буде відстоювати інтересам іншої, однак звинувачення суду, що був її свою думку, а отже, є підстави ставити під сумнів ініціатором, в заангажованості є надуманими. суд, об’єктивність та неупередженість суду» [12, c. 127]. виносячи на обговорення сторін питання, напри- А. А. плашевська робить висновок, що, здійснюю- клад, щодо витребування речових доказів, виклику чи збір тих чи інших доказів шляхом виконання су- додаткового свідка, проведення експертизи тощо не дових дій з власної ініціативи, суд підмінює своєю знає і не може знати заздалегідь результатів тієї чи діяльністю діяльність сторін, а отже, виконує або іншої судової дії. для суду не існує доказів обвину- функцію захисту, або функцію обвинувачення, що вачення чи доказів захисту, він не знаходиться і не є неприпустимим для суду [17, c. 17]. Р.в. Багдаса- може знаходитись за визначенням у стані тактичного ров серед інших факторів, що визначають сутність ризику. натомість суд може перебувати у стані не- принципу змагальності, вказує на роль суду як без- визначеності або так званої доказової рівноваги, за- стороннього арбітра, який лише забезпечує нагляд за для подолання якої і набуття достовірного знання, додержанням процесуальних гарантій сторін і праг- необхідного для ухвалення обґрунтованого рішення, не досягнення судової істини [5, c. 15]. має право і за певних обставин зобов’язаний вжити таким чином, вимальовується замкнуте коло: з заходи для одержання нових та перевірки наданих одного боку, судова активність начебто створює умо- сторонами доказів з власної ініціативи, оскільки за ви для недбалого досудового розслідування, байду- наявності «сумніву в тому чи іншому факті суд не жого ставлення представників сторін до виконання повинен виходити із цього факту, як безсумнівного. їх процесуальних обов’язків, а з іншого – беззасте- це значить, що сумнівні обставини не повинні слу- режне позбавлення суду можливості самостійно шу- жити підставою для судового рішення. сумнів, який кати істину у справі в багатьох випадках позбавляє виник у суддів, жодною мірою не може служити і не осіб, залучених до сфери кримінального судочин- служить підставою для того, щоб судді зупинялися ства, останньої надії на правосуддя. перед цим сумнівом. Якщо виник сумнів, то необхід- Отже, підсумовуючи вищенаведені пропозиції, но зробити все можливе, щоб цей сумнів подолати, все-таки видається не зовсім правильною позиція розсіяти. Але при цьому необхідно мати на увазі, що щодо наділення суду активним статусом у збиранні сумнів має бути обґрунтованим, «розумним», який доказів в процесі розгляду справи, адже суд не по- можна усунути, спростувати за допомогою нових винен перетворюватись в розшуковий орган і тим доказів. самим поєднувати в собі функції обвинувачення та проаналізуємо більш детально позиції вітчизня- розгляду справи. Більше того, активність суду в до- них науковців щодо досліджуваної проблеми. так, казуванні може зашкодити активності сторін, а тому на думку М.А. Маркуш, активність суду в кримі- важливим є встановлення оптимального співвідно- нальному судочинстві повинна реалізовуватися у ви- шення активності сторін та активності суду. значених межах для того, щоб суд неупереджено міг видається, що цю альтернативу слід вирішувати вирішувати справу, а не перетворився на обвинувача з урахуванням пріоритету прав і свобод людини. Ме- чи захисника [14, c. 128]. л.Б. Ісмаілова вважає, що ханізм їх захисту, безперечно, має вдосконалюватися активність суду і активність сторін при досліджен- в напрямку наближення до європейських стандартів. ні доказів – це несумісні правові явища. функція на цьому шляху необхідно сформулювати перспек- суду не повинна підмінювати сторони там, де інтер- тивні, близькі й безпосередні цілі, визначити засо- еси останніх вразливі. суд повинен активно брати би їх досягнення і умови, за яких вони можуть бути участь у дослідженні доказів, дотримуючись при здійснені. Безсумнівно, стратегічна мета – створен- цьому об’єктивності та неупередженості [6, c. 13]. ня якісно нового правосуддя на ґрунті остаточного протилежна позиція с.О. ковальчука, який вва- усталення змагальної форми кримінального процесу. жає, що при судовому розгляді справи суд повинен її досягнення може бути забезпечене через удоскона- зберігати пасивність у збиранні доказів та бути ак- лення законодавства, розбудову інститутів держав- тивним щодо забезпечення та захисту прав і закон- ного обвинувачення, захисту, досудового слідства них інтересів осіб, які беруть участь у кримінально- тощо. зрозуміло, що все це можливо за наявності му судочинстві. при активності сторін, належному в держави відповідних названим цілям фінансових виконанні ними своїх процесуальних функцій, істи- можливостей. Але почати слід було б з усвідомлення, на у справі буде встановлена на основі зібраних і на- перш за все юридичною спільнотою, дійсного місця даних суду доказів [7, c. 51]. на думку л.М. лобойка, суду в сучасному кримінальному процесі, досягнен- активність потрібна суду тільки для з’ясування чи ня цілей якого неможливе без участі суду в доказовій уточнення обставин справи з метою її правильного діяльності. слід розуміти, що не можна жертвувати вирішення [11, c. 275]. інтересами людини й суспільства задля досягнення противники права суду самостійно формувати химерної змагальності, хай навіть на якомусь про- докази аргументують це посяганням на принцип міжному етапі становлення дійсно змагального про- змагальності, прояв зацікавленості в результатах цесу. у цьому випадку цілі не виправдовують засоби. вирішення справи на користь однієї зі сторін. так, суд зобов’язаний створювати обом сторонам с. лунін категорично стверджує, що «у випадку, рівні умови для відстоювання ними своїх процесу- коли суд за власною ініціативою збирає докази, він альних позицій. Однак цього може виявитись недо- 134 науковий вісник ужгородського національного університету, 2013 ♦ статньо для забезпечення правосуддя, винесення у лише при належному здійсненні своїх процесуаль- кримінальному провадженні правильного і справед- них функцій як стороною обвинувачення (у тому ливого рішення. Якщо сторони в ході провадження числі, і на стадії досудового розслідування), так і були поставлені в нерівні чи несправедливі умови, стороною захисту. при цьому необхідно мати на ува- які загрожують одній з них несприятливим закінчен- зі, що, не дивлячись на рекомендації сторонам щодо ням справи, а намагань слабшої сторони недостат- прояву активності в дослідженні доказів, пасивність ньо, щоб самостійно виправити ситуацію, суд не по- сторони захисту в деяких ситуаціях може бути так- винен допустити передчасного припинення процесу тичним прийомом, направленим на рішення страте- легкою перемогою сторони, яка застала іншу сторо- гічного завдання, визначено захистом у конкретній ну «зненацька», а зобов’язаний встановити їх рівно- справі. вагу з тим, щоб справу було доведено до логічного висновки. таким чином, аналізуючи різні точки завершення. для цього допустимою є визначена суб- зору, можна виділити чотири моделі ролі суду у кри- сидіарна (допоміжна) активність суду в з’ясуванні мінальному судочинстві. дві з яких ключові: актив- істини у справі, в тому числі проведення ним судо- ний суд і пасивний суд. вих дій. така субсидіарна активність спрямована на концепція активного суду була притаманна усім відновлення рівноваги чи фактичної рівності сторін. державам, починаючи із середньовіччя. це суд, на Отже, вирішуючи спір у кримінальному прова- який покладається обов’язок повно і всебічно вста- дженні між процесуально рівноправними учасни- новити обставини справи. у даному випадку суд ками, суд може наділятися так званою «відносною вправі першим задавати запитання, на суд покла- активністю» для того, щоб: 1) стримувати «надмір- дається відповідальність у разі постановлення не- ну» активність сторін, аби вона не вийшла за межі законного і необґрунтованого рішення, також він законної поведінки; 2) сприяти тій стороні, яка не вправі вирішувати питання про притягнення до кри- вміє користуватися наданими їй процесуальними мінальної відповідальності інших осіб. дана модель правами (субсидіарна активність суду). уявляється, суду існує в німецькому судочинстві і в наш час. що саме така активність суду буде сприяти встанов- щодо пасивного суду, то в даному випадку суд ленню рівноваги між сторонами процесу та прояву виконує чисту роль арбітра. він констатує формаль- їх активності. ну істину, забезпечує перевірку доказів зібраних сто- Модель суду кожної країни залежить від історич- ронами. в даному випадку суд зазнає суттєвих обме- них, правових традицій, національних особливос- жень в праві обґрунтування судових рішень, ключові тей, політичної системи. серед розмаїття судових питання вирішуються судом на підставі угод, до яких систем виділяються дві основні моделі: система приходять сторони. Одним із прихильників даної країн континентального або романо-германського моделі є вітчизняний вчений в.І. Шишкін. проте іде- права (більшість європейських країн, що історично альної пасивної моделі суду в світі не існує. зазнали впливу римського права) та система країн Є ще дві моделі: відносно-активна та відносно- загального або англо-американського права (вели- пасивна. ка Британія, сША, канада та інші країни, правові відносно-активна роль суду полягає в тому, що системи яких будувалися під впливом британських суд несе обов’язок всебічного і повного встановлен- традицій). ня обставин справи; є відповідальним за ухвалення досудове провадження у кримінальній справі в законного та обґрунтованого рішення; може збирати країнах континентальної системи права за загальним докази не лише після того, як сторони подали всі іс- правилом є розшукним (слідчим), а у країнах загаль- нуючі докази і вичерпали всі можливості по збору ного права –змагальним. доказів. такі форми здійснення судового провадження при відносно-пасивній моделі присутні певні впливають також на роль суду і учасників у справі. елементи активного суду: суд вправі збирати докази, так, за континентальною моделлю, суд є активним якщо це є необхідним для перевірки належності та учасником процесу, він не лише оцінює, але й сам допустимості доказів наданих стороною, для вста- може збирати докази. за англо-саксонською модел- новлення точних даних щодо підсудного (обставини, лю, навпаки, суд – пасивний, він лише веде засідан- які обтяжують та пом’якшують покарання). тобто ня, а в окремих кримінальних справах навіть не вирі- збирання доказів є правом суду, а не його обов’язком. шує питання про винність обвинуваченого, оскільки в україні, до набрання чинності кпк україни від повноваження судді і присяжних розділені. йдеться 13.04.2012 р., була відносно-активна модель суду. на про розгляд справ з участю присяжних. мою думку, ця модель і є найбільш оптимальною те- Останнім часом спостерігається тенденція кон- оретичною моделлю ролі суду в дослідженні доказів вергенції різних форм здійснення правосуддя, про під час судового розгляду, проте, провівши систем- що свідчить посилення ролі суду у судовому процесі ний аналіз норм нового кримінального процесуаль- у країнах-членах Європейського союзу. ного кодексу україни, я прийшла до висновку, що на дотримання судом принципів змагальності і даний момент діяльність українських судів побудо- рівноправ’я сторін в судовому розгляді можливе вана у відносно-пасивній моделі. 135 серія пРАвО. випуск 22. Частина ІІ. том 3 ♦ СпиСОК виКОРиСтаниХ ДЖеРеЛ: 1. Конституція України прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996року. – К., 1996. – 46с. 2. Кримінальний процесуальний кодекс України. К., 2012. 3. Кримінально-процесуальний кодекс України. К., 2012. 4. Бабенко А., Черкасова Н. Суд должeн проявлять активность при сборе и исследовании доказательств // Советская юстиция.1993. – № 12. – С.1-2. 5. Багдасаров Р.В. Принцип состязательности в уголовном процессе России и странах Европейского Союза: Автореф. дис. На соискание ученой степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 / Р.В. Багдасаров. – М.,2005. – С.15. 6. Ісмаілова Л.Б. Процесуальні та етико-психологічні питання забезпечення рівності сторін в кримінальному судочин- стві: Автореф. дис. …канд. юрид. наук. – К,2007. – С.13. 7. Ковальчук С.О. Роль суду в кримінальному судочинстві у світлі принципу змагальності сторін // Наше право,2004. – № 1. – С.51. 8. Ковтун Н.Н. И состязательность,и поиск истины // Рос.юстиция,1997. №7. – С.11-12; О роли суда в доказывании по уголовным делам в свете конституционного принципа состязательности процесса. // Государство и право, 1998. – № 6. – С.59-63. 9. Комарова Н.А., Лукашевич В.З. Принцип состязательности и равноправия сторон должен быть эффективным срад- ством установления обьективной истины в судебном разбирательстве. // Правоведение, 2001. –№ 4. – С.157. 10. Корчева Т.В. Проблеми діяльності захисника у досудовому провадженні та в суді першої інстанції. – Харків: Ви- давець ФО-П Вапнярчук Н.М., 2007. – С.144. 11. Лобойко Л.М. Методи кримінально-процесуального права: Монографія. – Д.: Дніпропетровський державний універ- ситет внутрішніх справ., 2006. – С.275. 12. Лунін С. Поняття принципу змагальності в судовому процесі / С.Лунін // Право України. – 2010. – № 3. – С.126-131. 13. Маляренко В.Т. Кримінальний процес України. Стан та перспективи розвитку. Вибрані наукові праці. Навчальний посібник. – К.: Видавничий Дім «ІнЮре», 2004. – С.107. 14. Маркуш М.А. Принцип змагальності в кримінальному процесі України: Монографія. – Харків: Видавець СПДФО Вапнярчук Н.М., 2007. – С.128. 15. Смирнов В.П. Проблемы состязательности в науке российского уголовно-процесуального права // Государство и право,2001. – № 8. – С.51-59. 16. Пашин С.А. Проблемы доказательственного права. // Судебная реформа: юридический профессионализм и проблемы юридического образования. Дискуссии. – М., 1995. – С.312. 17. Плашевская А.А. Собирание судом доказательств при рассмотрении дела по первуй инстанции в уголовном про- цес се России: Автореф. дис. На соискание ученой степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 / А.А. Плашевская. – Томск, 2006. – С.17. УДК 343.13 процесуальні виМоги докуМентального відоБраженнЯ піЗнаннЯ на поЧатковоМу етапі криМінального провадженнЯ procedural reQuIremeNtS documeNtary mappINg KNowledge at aN early Stage of tHe crImINal proceedINgS Юшко в.о., здобувач Науково-дослідного інституту вивчення проблем злочинності імені академіка В.В. Сташиса Національної академії правових наук України Стаття присвячена дослідженню процесуальних вимог документального відображення пізнання на почат- ковому етапі кримінального провадження. Також автор приділяє увагу питанню, чи є на початковому етапі кри- мінального провадження свої власні спеціальні вимоги, специфічні положення, що відображають його природу і функціональне призначення. Ключові слова: пізнання; документальне відображення; початковий етап кримінального провадження; про- цесуальні вимоги. Статья посвящена исследованию процессуальных требований документального отображения познания на начальном этапе уголовного производства. Также автор рассматривает вопрос, существуют ли на первоначаль- ном этапе уголовного производства специальные требования, которые отображают его природу и функциональ- ное назначение. Ключевые слова: познание; документальное отображение; начальный этап уголовного производства; процессуальные требования. The article is devoted to the studying of the procedural requirements of the documentary relection of the entity of cognition at the initial stage of criminal proceedings. The author studies the availability of some special requirements, speciic regulations at the initial stage of criminal proceedings, that relects the entity and functional purpose of the cognition. Key words: cognition; documentary relection; the initial stage of criminal proceedings; the procedural requirements. 136 науковий вісник ужгородського національного університету, 2013 ♦ загальновідомо, що будь-яке соціальне явище спе- як і тих етапів, які також входять в загальну струк- цифічне та багатоаспектне. вже цим обумовлюється туру досудового розслідування. деякі з них властиві складність виділення та об’єктивного дослідження й документальному відображенню пізнання на по- вимог його документального відображення. Якщо чатковому етапі кримінального провадження, але і раніше йшлося про загальні напрями ефективності не тільки йому, а всій системі кримінальних процесу- усього кримінального процесу, то останніми роками альних стадій, тобто всьому кримінальному процесу. цілком справедливо стали виділяти вимоги до окре- такими, зокрема, є вимоги забезпечення законності; мих стадій і навіть конкретних видів діяльності. у участі у проваджені широкої громадськості; повноти, даному дослідженні мова йде про спеціальні вимоги всебічності та об’єктивності дослідження обставин документального відображення пізнання на початко- завершеного злочину; публічність і плановість про- вому етапі кримінального провадження. відповідно, вадження. Оскільки перераховані правові положення метою статті є науково-практичний аналіз процесу- проявляють свою дію у всіх або більшості стадій кри- альних вимог документального відображення пізнан- мінального процесу, то навряд чи правомірно розгля- ня на початковому етапі кримінального провадження. дати їх як особливі, властиві саме конкретній стадії, в сутність загальних напрямів (вимог) ефективнос- даному випадку на початковому етапі кримінального ті кримінального процесу вже не раз досліджувалася провадження. коли йдеться про вимоги документаль- в різних аспектах. Результати цих досліджень відо- ного відображення пізнання на початковому етапі бражені в літературних джерелах, проте не можна кримінального провадження, то у якості таких слід стверджувати про їх всебічну, а, тим більше, вичерп- виділяти спеціальні, властиві тільки йому специфічні ну розробленість. у науці залишається ще немало положення, що відображають його природу і функці- дискусійних положень, які потребують додаткового ональне призначення. дослідження, поглибленої практичної апробації. тим таким чином, серед спеціальних вимог докумен- більше актуальність вказаних досліджень викликана тального відображення пізнання на початковому етапі зміною процедури кримінального процесу у зв’язку кримінального провадження можна виділити: із прийняттям кримінального процесуального ко- 1. Обов’язковість документального оформлення дексу україни. прийому, реєстрації, перевірки і вирішення заяв, пові- в аспекті обговорюваних у даній роботі проблем домлень, іншої інформації про кримінальне правопо- важливо підкреслити, що, якщо дотепер в спеціаль- рушення. передбачаючи право фізичних і юридичних ній літературі недостатньо розроблене питання про осіб подати заяву або повідомлення про відомий їм значення загальних положень забезпечення ефек- злочин, закон для забезпечення його реалізації покла- тивності кримінальної процесуальної діяльності, дає на конкретних посадовців відповідний обов’язок. відповідно як і для окремих її стадій, то питання про заявником є фізична або юридична особа, яка звер- їх значення для окремих видів процесуальної діяль- нулася із заявою або повідомленням про кримінальне ності, одна з яких складає зміст початкового етапу правопорушення до органу державної влади, уповно- кримінального провадження, тільки ставиться. І така важеного розпочати досудове розслідування, і не є по- постановка проблеми цілком виправдана. Якщо іс- терпілим. заявник має право: 1) отримати від органу, нують загальні положення оптимального здійснення до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її кримінального процесу, а кримінальне провадження прийняття і реєстрацію; 2) подавати на підтвердження є складовою його частиною, то зрозуміло, що вимо- своєї заяви речі і документи; 3) отримати інформацію ги цілого, яким є весь кримінальний процес, поши- про закінчення досудового розслідування (ст. 60 кпк рюють свою дію і на всі його складові, а, значить, і україни). згідно з парагр. 2 кпк україни до відповід- на початковий етап кримінального провадження. це них посадовців відносяться прокурор, слідчий, орган не викликає сумніву. Однак питання в іншому: чи є досудового розслідування. така посадова персоніфі- на початковому етапі кримінального провадження кація виступає індивідуальною гарантією неодмінної свої власні спеціальні вимоги здійснення окремих реалізації зацікавленими особами права, що належить видів діяльності, і якщо так, то в якому співвідно- їм, на подачу заяви або повідомлення про криміналь- шенні знаходяться вони із загальними засадами про- не правопорушення. саме перераховані посадовці цесу. Оскільки йдеться про пізнавальну діяльність зобов’язані у зв’язку із зверненням, що поступило до на початковому етапі кримінального провадження, них, виконати сукупність дій, адекватно зацікавлених то необхідно з’ясувати ще одне важливе питання: чи осіб, що відображають очікування, прийняття від них є в цьому суміжному процесі свої власні спеціальні відповідної інформації і забезпечення її реалізації та вимоги і якщо так, то який їх зв’язок з початковим фіксації у встановленому законом порядку. при цьому етапом кримінального провадження? не має значення, яке посадове положення займає про- Якщо під загальними вимогами кримінального курор (ст. 36 кпк україни) в якому відомстві працює провадження прийнято розуміти початкові фунда- слідчий (ст. 40 кпк україни) або в якій саме орган ментальні правові положення, що відображають його досудового розслідування подано заяву або повідо- природу і соціальну сутність, що визначають призна- млення про кримінальне правопорушення (ст. 38 кпк чення і зміст дослідчо-процесуальної діяльності, то україни). на кожній з вказаних осіб лежить однако- такими ж ознаками, характерними рисами, правовими вий обов’язок прийняти відповідну інформацію про властивостями повинні володіти й вимоги пізнання на кримінальне правопорушення і виконати в зв’язку початковому етапі кримінального провадження, рівно з цим сукупність тих дій, які передбачені законом і 137 серія пРАвО. випуск 22. Частина ІІ. том 3 ♦ обумовлені правовою ситуацією, що склалася. при своєчасність документального відображення цьому не має значення, ким, коли, на якій території пізнання на початковому етапі кримінального про- було вчинене кримінальне правопорушення, чи від- вадження припускає дотримання термінів про- носиться воно до їх підслідності або до підслідності вадження, виконання конкретних дій, наприклад, інших органів. у будь-якому випадку кожна заява або прийому або реєстрації заяв, повідомлень, іншої повідомлення про кримінальне правопорушення по- інформації про злочин, але не зводиться до нього, винні бути прийняті та відповідним чином зареєстро- не може ототожнюватися з термінами провадження. вані, тобто документально відображені (ст. 214 кпк насправді, перевірка або дослідження обставин, вка- україни). відмова ким-небудь з названих осіб при- заних в заяві або повідомленні про злочин, повинні йняти представлене їм джерело інформації або його проводитися в зазначені законом терміни, тобто в заховання від передбаченої законом реєстрації (п. 3 перебігу термінів визначених ст. 219 кпк україни, ст. 10 закону україни «про міліцію» та ст. 214 кпу тобто досудово-розслідчі пізнавальні дії повинні ви- україни) [1] утворює склад дисциплінарної провини, конуватися також своєчасно. практиці відомо нема- а в деяких випадках і злочину [2]. ло випадків, коли при дотриманні загальних термі- 2. Одноособовість здійснення документального нів початкового етапу кримінального провадження, відображення пізнання на початковому етапі кримі- створюючи його зміст конкретні пізнавальні дії були нального провадження представником конкретного документально відображені несвоєчасно, у зв’язку з правоохоронного або судового органу. вимога про чим наступили негативні для процесу пізнання на- ухвалення заяв або повідомлень, рівно як й інших слідку, наприклад, втрата доказової інформації, при- джерел інформації про кримінальне правопорушен- ховання або знищення викраденого майна, пов’язані ня, і своєчасне їх вирішення, звернена персонально з ними неможливість відшкодування заподіяного до того слідчого, прокурора, особи, яка проводить злочином збитку або вжиття заходів до забезпечення досудове розслідування, який прийняв дані джерела можливої конфіскації майна. інформації до вирішення. таким чином, кримінальне таким чином, дотримання принципу своєчаснос- провадження починається, ведеться і закінчується од- ті припускає необхідність документального відобра- ноособово уповноваженою на те посадовою особою. ження конкретних досудово-розслідчих пізнавальних 3. функціональна самостійність та персональна процесуальних дій в потрібний для даного процесу відповідальність осіб, які здійснюють документальне момент. за своїм функціональним призначенням ви- відображення пізнання на початковому етапі кримі- мога своєчасності іманентно пов’язана із процесуаль- нального провадження. ними термінами провадження і разом з цим поклика- ефективність вирішення завдань кримінального на забезпечити її доброякісність. процесу взагалі і початкового етапі кримінального зрозуміло, що вимога своєчасності припускає чітке провадження зокрема багато в чому залежить від та в передбачений законом час документально оформ- того, наскільки вільно особа, яка веде даний про- лені ухвалення процесуальних рішень на початково- цес, може самостійно здійснювати прийом, реєстра- му етапі кримінального провадження, а значить, і до- цію, перевірку і вирішення заяв і повідомлень про тримання норм кримінально-процесуального права, кримінальне правопорушення. невиправдані обме- які регламентують даний процес провадження. при ження вказаної свободи негативно позначаються як цьому зі всією очевидністю простежується зв’язок ви- на своєчасності виконання тих або інших процесу- моги своєчасності з вимогою законності, яка є осно- альних дій, так і на ефективності процесу в цілому. воположною для кримінального процесу в цілому. звідси виникає практична необхідність неухильно- 5. забезпечення законності документального відо- го дотримання функціональної самостійності всіх браження пізнання на початковому етапі криміналь- осіб, які ведуть досудове розслідування. кожен ного провадження. суб’єкт пізнання, що веде досудове розслідування, документальне відображення пізнання на почат- зобов’язаний прагнути до досягнення нормативно- ковому етапі кримінального провадження забезпечує схваленого, документально оформленого та проце- здійснення ефективного відомчого контролю та про- суально-запрограмованого результату. курорського нагляду за дотриманням законності в до- далі зазначимо, що результати професійної ді- слідчому кримінальному процесі, а саме при реєстра- яльності можуть кваліфікуватися як позитивні і ції заяв або повідомлень про злочин; при прийнятті негативні. позитивний результат зумовлює і відо- рішення про закриття кримінального провадження бражає ефективність даної діяльності. негативний – або звернення до суду тощо. створює перешкоди процесуальній діяльності у про- насамперед зазначимо, що вивчення різних ви- вадженні і обумовлює відповідальність відповідних дів юридичної практики свідчить про те, що в ре- посадовців. такі перешкоди можуть бути істотними альній дійсності не існує таких державних органів, і неістотними, усувними і неусувними, що має зна- які не були б стурбовані і професійно зацікавлені чення для визначення виду і міри відповідальності забезпеченням режиму законності в діяльності під- конкретних суб’єктів за результати своєї діяльності. леглих їм осіб і відповідних структурних підрозді- 4. своєчасність документального оформлення лів. Оскільки забезпечення прав і законних інтересів прийому, реєстрації, перевірки і вирішення заяв, по- особи в дослідчому кримінальному процесі є прямим відомлень, іншої інформації про кримінальне право- обов’язком службових осіб, які ведуть процес, то пра- порушення. вомірно стверджувати, що забезпечення виконання 138 науковий вісник ужгородського національного університету, 2013 ♦ цього обов’язку даними особами є процесуальною добу перевірити ведення журналу ЄО та реєстрацію функцією всіх вищестоящих органів будь-якого з ві- в повному обсязі всіх заяв і повідомлень про вчинені домств, причетних до даної діяльності. кримінальні правопорушення та інші події, які надій- це твердження справедливо і відносно органів шли за цей період, про що зробити відповідний запис внутрішніх справ, які здійснюють діяльність у сфері у журналі ЄО; у разі виявлення фактів порушення по- досудового розслідування. наявні факти умисного по- рядку прийняття та невнесення до журналу ЄО заяв і рушення режиму законності деякими особами і, навіть повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення підрозділами Овс, не позбавляють достовірності отри- та інші події проводити службове розслідування; що- мані висновки, оскільки не тільки індивідуальний, але кварталу організовувати проведення звірок обліку заяв і суспільний практичний досвід переконливо свідчить, і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушен- що впродовж всієї історії існування органів внутрішніх ня та інші події, які зареєстровані в журналі ЄО, про справ з року в рік, повсякденно керівництвом відпо- що складати акт внутрішньої звірки стану ведення єди- відних органів внутрішніх справ вживалися заходи по ного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні боротьбі не тільки з випадковими порушеннями закон- правопорушення та інші події, форма якого наведена ності, у тому числі і при прийомі, реєстрації, перевірці у додатку 6 до цієї Інструкції; для контролю за досто- і вирішенні заяв і повідомлень про кримінальне право- вірністю обліку заяв і повідомлень про вчинені кримі- порушення, але і з різного роду «перевертнями», чия нальні правопорушення та інші події, які надходять по протиправна діяльність завжди виявлялася як умисна, телефонній лінії «102» або за допомогою інших засо- злочинно організована з яскраво вираженою індивіду- бів зв’язку до чергової частини, забезпечити їх запис та альною або груповою зацікавленістю, при цьому за- збереження в цифровому вигляді. вжди антисоціальною спрямованістю. вказане вище 3. контроль за додержанням законності при веден- підтверджується не тільки систематичним складанням ні журналу ЄО покладається на керівників підрозділів актів реагування Міністерства внутрішніх справ укра- органів внутрішніх справ. їни на конкретно виявлені випадки порушення закон- 4. контроль за дотриманням вимог ведення журна- ності в різних підрозділах органів внутрішніх справ, лів ЄО покладається на начальника чергової частини але й існуючою тенденцією до забезпечення режиму міського, районного, лінійного органу, а де відсутні законності, яка одержала своє фіксоване віддзерка- такі посади, така особа визначається начальником ор- лення в загальній системі відомчих нормативних актів гану, гуМвс, уМвс [3]. Міністерства внутрішніх справ україни. звертаючись відповідно до вимог Міністерства внутрішніх до практичної повсякденності, зупинимося на аналізі справ україни, для забезпечення безумовного вико- тих заходів, які органи внутрішніх справ як в центрі, нання вимог даного наказу, Інструкції і вищезгаданих так і на місцях приймають для забезпечення режиму типових положень структурні підрозділи центрально- законності в діяльності підлеглих їм осіб при прийо- го апарату Міністерства внутрішніх справ україни і мі, реєстрації, перевірці і вирішенні заяв і повідомлень підлеглі їм підрозділи на місцях здійснюють наступні про злочини. йдеться про ті форми і методи контролю, контрольні функції відповідно до наказів Мвс «про які Мвс встановлює і застосовує з метою забезпечення організацію діяльності органів досудового розсліду- режиму законності на всій території держави в діяль- вання Міністерства внутрішніх справ україни» від ності всіх підрозділів Овд при прийомі, реєстрації, пе- 09.08.2012 № 686 та «про затвердження Інструкції з ревірці і вирішенні заяв і повідомлень про кримінальне організації обліку та руху кримінальних проваджень» правопорушення. від 06.08.2012 р. № 681 [4]: наказ Мвс україни «про затвердження Інструкції 1. слідче управління (відділ) гуМвс, уМвс здій- про порядок ведення єдиного обліку в органах і під- снює контроль за станом досудового розслідування, розділах внутрішніх справ україни заяв і повідомлень яке проводиться органами досудового розслідування, у про вчинені кримінальні правопорушення та інші кримінальних провадженнях про (п. 3.8 наказу № 686 події та положень про комісії» 19.11.2012 р. № 1050 2012, Інструкція): 1) умисні вбивства, умисні тяжкі ті- встановлює багаторівневу і в той же час цілісну сис- лесні ушкодження, що спричинили смерть потерпілого, тему контролю за забезпеченням режиму законності зґвалтування при обтяжуючих обставинах; 2) торгівлю в діяльності підвідомчих органів в даній сфері діяль- людьми; 3) незаконне виробництво, виготовлення, при- ності, а саме: дбання, зберігання, перевезення, пересилання з метою 1. Організація роботи за додержанням вимог, збуту чи збут наркотичних засобів, психотропних речо- установлених цією Інструкцією, покладається на на- вин або їх аналогів; 4) дорожньо-транспортні пригоди, чальника органу внутрішніх справ, а в разі його від- у яких загинула хоча б одна особа або постраждало 5 і сутності, – на особу, яка виконує його обов’язки. вка- більше осіб; 5) кримінальні правопорушення, учинені зані особи персонально відповідають за організацію організованими групами чи злочинними організаці- ведення єдиного обліку. про результати роботи орга- ями, бандитизм; 6) тяжкі та особливо тяжкі злочини, нів внутрішніх справ із заявами і повідомленнями про учинені у сфері службової діяльності; 7) злочини у вчинені кримінальні правопорушення та інші події сфері господарської діяльності, якими заподіяно ма- складається щомісячний звіт. теріальної шкоди на суму понад мільйон гривень; 8) 2. начальник органу внутрішніх справ зобов’язаний: кримінальні правопорушення, які вчинені стосовно на- після доповіді оперативного чергового органу вну- родних депутатів україни, депутатів місцевих рад, пра- трішніх справ про оперативну обстановку за минулу цівників органів прокуратури, суду та представників 139 серія пРАвО. випуск 22. Частина ІІ. том 3 ♦ засобів масової інформації; 9) тяжкі та особливо тяжкі колегіях, нарадах гуМвс, уМвс та координаційних злочини, учинені неповнолітніми або за їх участю; 10) нарадах правоохоронних органів; семінарів-нарад ке- кримінальні правопорушення, що викликали суспіль- рівників органів досудового розслідування. 6. прове- ний резонанс; 11) кримінальні правопорушення, в яких дення в установленому порядку службових розсліду- прокурорами скасовано постанови слідчих про закрит- вань (перевірок) за актами прокурорського реагування, тя кримінальних проваджень; 12) кримінальні право- рішеннями слідчого судді, суду, скаргами, заявами гро- порушення, за якими надходили скарги громадян, акти мадян та повідомленнями, що надійшли з органів до- реагування прокурора, рішення слідчого судді, суду, судового розслідування, про порушення слідчими ви- мали місце критичні виступи в засобах масової інфор- мог кримінального процесуального законодавства. 7. мації або в яких під час перевірок виявлено недоліки; Організація службової підготовки слідчих. 8. ведення 13) кримінальні правопорушення, стан досудового роз- обліку кримінальних проваджень про кримінальні пра- слідування у яких взято на контроль генеральною про- вопорушення, що перебувають на контролі Мвс, гпу куратурою україни та прокуратурами обласного рівня. та прокуратур обласного рівня. підготовка і надання 2. за рішенням першого заступника начальника у визначені ними строки інформації про стан їх роз- гуМвс, уМвс – начальника слідчого управління слідування. 9. надання допомоги слідчим у підготовці (відділу) також беруться на контроль кримінальні клопотань про продовження процесуальних строків у провадження про інші кримінальні правопорушення кримінальних провадженнях. 10. Організація і участь (п. 3.9 наказу № 686 2012, Інструкція). у проведенні комплексних перевірок стану службової 3. для забезпечення належного контролю за орга- діяльності органів досудового розслідування. 11. забез- нізацією роботи слідчих підрозділів територіальних печення ефективної роботи в службових відрядженнях органів Мвс, надання їм практичної та методичної з надання практичної і методичної допомоги органам допомоги в досудовому розслідуванні кримінальних досудового розслідування. 12. Організація проведення правопорушень в су (св) гуМвс, уМвс утворюєть- щорічних інвентаризацій кримінальних проваджень. ся організаційно-методичний підрозділ (ОМп). Осно- 13. ведення контрольно-наглядових справ за напряма- вні функції ОМп: 1. забезпечення контролю за: своє- ми роботи су (св) гуМвс, уМвс та окремими кри- часним внесенням слідчими відомостей про вчинене мінальними провадженнями. 14. здійснення контролю кримінальне правопорушення до ЄРдР, повнотою та за станом організації в слідчих підрозділах органів до- достовірністю внесених даних, правильністю попере- судового розслідування роботи з підбору, розстановки, дньої правової кваліфікації кримінального правопору- навчання і виховання кадрів, дотримання ними служ- шення; дотриманням спеціалізації слідчих органів до- бової дисципліни. 15. висвітлення в засобах масової судового розслідування; розслідуванням кримінальних інформації стану розслідування кримінальних право- проваджень, у яких продовжено процесуальні строки; порушень та актуальних питань діяльності органів до- додержанням строків затримання осіб, підозрюваних судового розслідування. 16. Розгляд і вирішення від- у вчиненні кримінального правопорушення, триман- повідно до законодавства звернень громадян, запитів ня підозрюваних під вартою та домашнім арештом. 2. органів державної влади і місцевого самоврядування, унесення першому заступнику начальника гуМвс, що надходять до гуМвс, уМвс у зв’язку з прова- уМвс – начальнику слідчого управління (відділу) про- дженням досудового розслідування. позицій з підвищення ефективності роботи слідчих, також законність будь-якого процесуального про- заслуховування начальників підпорядкованих органів вадження забезпечується різними засобами, зокрема досудового розслідування з питань усунення наявних прокурорського нагляду. не є виключенням і досудове недоліків в організації їх службової діяльності, роз- розслідування, де засобами прокурорського нагляду слідування конкретних кримінальних правопорушень. забезпечується не тільки законність провадження, але 3. підготовка аналізів, узагальнень, інформаційних і реалізація всіх прав і законних інтересів особи. від- листів, інших документів з питань практики розслі- мітимо при цьому, що кінцевою метою наглядової ді- дування окремих видів кримінальних правопорушень яльності прокурора в даній правовій сфері є усунення та застосування норм кримінального процесуального виявлених порушень закону та сприяючих їм умов з законодавства, організації роботи органів досудового метою захисту прав і законних інтересів як фізичних, розслідування. 4. щомісячне узагальнення і аналіз по- так і юридичних осіб, попередження можливих пору- казників роботи органів досудового розслідування. за- шень закону в майбутньому. досягнення цієї мети мож- безпечення повного та об’єктивного їх відображення ливе лише за умови своєчасного і правильного застосу- в звітності. 5. підготовка матеріалів для розгляду на вання прокурором відповідних заходів реагування. СпиСОК виКОРиСтаниХ ДЖеРеЛ: 1. Закон України «Про міліцію» від 20.12.1990 р. № 565-XІІ // Відом. Верх. Ради УРСР. – № 4. – С. 95. – Ст. 20. 2. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13.04.2012 р. № 4651-VІ [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http//zakonl.rada.gov.ua. 3. Наказ МВС України «Про затвердження Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах і підрозділах вну- трішніх справ України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події та положень про комісії» 19.11.2012 р. № 1050. 4. Наказ МВС «Про організацію діяльності органів досудового розслідування Міністерства внутрішніх справ України» від 09.08.2012 № 686. 5. Наказ МВС Про затвердження Інструкції з організації обліку та руху кримінальних проваджень» від 06.08.2012 р. № 681. 6. Закон України «Про прокуратуру» від 05.02.1994 № 4038-XІІ // Відом. Верх. Ради України. – 1991. – № 53. 140 науковий вісник ужгородського національного університету, 2013 ♦ РОЗДІЛ 10 СУДОУСтРІЙ; пРОКУРатУРа та аДвОКатУРа УДК 347.97/.99:340.113 терМінологіЧні питаннЯ інституту правовоЇ допоМоги в украЇні termINology ISSueS INStItute legal aId IN uKraINe вільчик т.Б., кандидат юридичних наук, доцент кафедри організації судових та правоохоронних органів Национального університету «Юридична академія України імени Ярослава Мудрого» В статье исследуются вопросы терминологического определения некоторых понятий, связанных с пра- вом на правовою помощь. Анализируется действующее законодательство Украины, международно-правовые документы по правам человека, конституции некоторых зарубежных стран, государств бывшего СНД. На осно- ве проведенного сравнительного анализа автором делается вивод о соотношении понятий «право на защиту» и «правовая помощь», предлагается авторское определение понятий «правовая помошь», «право на право- вую помощь». Ключевые слова: правовая помощь, адвокат, право на правовую помощь, право на защиту, юридические услуги. У статті досліджуються термінологічні питання визначення деяких понять, пов’язаних з правом особи на правову допомогу. Аналізується чинне законодавство України, міжнародно-правові документи з прав людини та конституції деяких зарубіжних країн, держав колишнього СНД. На підставі проведеного порівняльного аналізу автором ро- биться висновок щодо співвідношення понять «право на захист» та «правова допомога», пропонується авторське визначення понять «правова допомога» та «право на правову допомогу». Ключові слова: правова допомога, адвокат, право на правову допомогу, право на захист, юридичні послуги. The article deals with the determination of some terminological concepts associated with an right to legal aid. We analyze the current legislation of Ukraine, international instruments on human rights and the constitution of some foreign countries of the former CIS. Based on the comparative analysis the author concludes regarding the relationship between the concepts of «right to protect» and ««legal aid», the author proposes the deinitions of «legal aid» and «the right to legal aid». Key words: legal aid, advocate, the right for legal aid, right to protect, legal services. актуальність теми дослідження. в україні три- 2011 р., кпк україни 2012 р. та без урахування їх вають дискусії з приводу обсягу і змісту поняття положень, по-друге, прийняття нового законодавства «правова допомога», яке встановлене у ст. 59 кон- україни викликає необхідність дослідження сутнос- ституції україни, а також у новому законодавстві – ті та співвідношення таких понять, закріплених в законі україни «про адвокатуру та адвокатську ді- ньому, як «правова допомога», «право на захист», яльність» 2012 р., законі україни «про безоплатну «юридична допомога», «представництво інтересів правову допомогу» 2011 р. Різні підходи у визначен- осіб», «юридичні послуги» та ін., з точки зору як не- ні поняття «правова допомога» спостерігаються як обхідності їх єдинообразного визначення у чинному у міжнародному праві, так і у праві окремих євро- законодавстві, так і практичного застосування. вка- пейських країн. визначення сутності та змісту права зане й обумовлює актуальність даного дослідження. на правову допомогу має не тільки теоретичний, але Мета статті – дослідити понятійний апарат про- й практичний характер, оскільки без забезпечення блематики та сформулювати визначення деяких з цього права неможлива реалізація інших прав та сво- термінів та їх співвідношення: «правова допомога», бод людини. «представництво інтересів особи», «право на за- науковий аналіз інституту правової допомоги хист», «правові послуги», «право особи на правову здійснювався багатьма вченими, серед яких можна допомогу». назвати: А.М. Бірюкову, О.А. Банчук, Є.ю. Бова, викладення основного тексту. науковці різних т.в. варфоломеєву, с.в. гончаренка, М.с. демко- галузей права висловлюють неоднозначні думки ву, О.л. жуковську, А.г. кучерену, Є.с. любовен- стосовно розуміння феномену «правова допомога», ко, Р.г. Мельниченко, О.д. святоцького, Є.г. тарло які відбиваються у дефініціях цього поняття. Без- та інших. Однак, по-перше, більшість досліджень умовно, відмінності у підходах до розуміння тих чи було проведено до прийняття закону україни «про інших правових явищ наочно демонструють їх бага- адвокатуру та адвокатську діяльність» 2012 р., за- тоаспектність, багатогранність, але безперечно і те, кону україни «про безоплатну правову допомогу» якщо юридична допомога як правове явище єдине, 141 серія пРАвО. випуск 22. Частина ІІ. том 3 ♦ має бути єдиним і поняття, що виражає його сут- ді, формулювання особливою чіткістю не відрізня- ність. Аналіз точок зору науковців різних галузей ються і потребують роз’яснень. права щодо визначення поняття «правова допомога» так, у межах стандартів ООн існує дещо роз- приводе до висновку, що найбільш розповсюджени- ширене тлумачення права на правову допомогу. зо- ми серед них є наступні: крема, це правова консультація бідним і незаможним 1) поняття «правова допомога» зводиться лише особам, юридична допомога будь-яким законним до реалізації функції захисту у кримінальному су- способом та вчинення адвокатом правових дій для дочинстві [1; 2, с. 17], або вважається, що право на захисту інтересів клієнта та право на отримання правову допомогу це перш за все право на допомогу правової допомоги в судах. у понятті правової допо- захисника у кримінальному процесі [3, с. 26]; моги об’єднують різні види правової допомоги, яка 2) правову допомогу розглядають в якості будь- надається безкоштовно та за плату [13, с. 3]. якої діяльності або дій, що мають правовий зміст і Рада Європи правову допомогу тлумачить як вчиняються визначеними в законі суб’єктами [4, 19; можливість особи використовувати або захищати 5, с. 42; 6, с. 130]; свої права у будь-яких судах, право відшкодувати 3) під правовою допомогою розуміють сприяння усі судові витрати, понесені особою, якій надається особам у вирішенні питань застосування норм права [7]; правова допомога у ході захисту своїх прав (гонорар 4) правову допомогу визначають як будь-який вид адвоката, судовий збір, витрати на експертизу, від- правових послуг, при цьому захист осіб від обвину- шкодування витрат свідків і витрати на переклада- вачення вважають однопорядковим із правовою допо- ча). від поняття «правової допомоги» розмежоване могою поняттям, яке не охоплюється поняттям право- поняття «правової консультації», яка передбачає за- ва допомога та не входе до останнього [8, с. 21; 9]; безпечення особам, які перебувають в економічно 5) правову допомогу розглядають у якості будь- несприятливому становищі, можливість одержання якої допомоги правового характеру, що надається як необхідної правової консультації з усіх питань, що платно, так і безоплатно на підставах та суб’єктами, можуть стосуватися їхніх прав та інтересів [4, с. 9]. передбаченими в законі. за критерієм платності (без- у розумінні Європейського суду з прав людини оплатності) правова допомога відрізняється від пра- право на правову допомогу є передумовою існуван- вових послуг, які завжди надаються на платній осно- ня та визначальною складовою ширшого за своїм об- ві згідно з положеннями цивільного кодексу україни сягом та значенням права на доступ до суду, гаран- [10, с. 23]; тованого ст.6 конвенції про захист прав людини та 6) під правовою допомогою розуміють будь- основних свобод. «суд наголошує на переважному який вид допомоги, який надається адвокатами, на значенні забезпечення належного захисту прав об- відміну від приватних юристів, які не є адвокатами винуваченого. права кожної особи, обвинуваченої (фахівці у галузі права), та юридичних осіб приват- у вчиненні кримінального злочину, на ефективний ного права (юридичних фірм, юридичних компаній адвокатський захист є одним з атрибутів справедли- тощо), що надають правові послуги. це пояснюється вого судового процесу» (комюніке секретаря суду тим, що діяльність адвокатів не є підприємницькою, рішення у справі «ван гейсегем проти Бельгії» від тоді як фахівці у галузі права та юридичні фірми ді- 21 січня 1999 р.) [14, с. 56]. ють з метою отримання прибутку і їх діяльність є Очевидно, що право на правову допомогу значно підприємницькою [11, с. 27]; ширше, ніж право на допомогу адвоката у криміналь- 7) правова допомога – будь-який вид чи сукуп- ному (і судовому взагалі) процесі, воно включає до себе ність видів юридичної допомоги [12, с. 147]. дії пов’язані не лише з захистом чи представництвом Межі даної статті дозволяють разглянути лише особи – правова допомога може надаватися адвокатом деякі з вказаних точок зору. так, в. л. федоренко ви- поза межами їх реалізації – у будь-якій життєвій ситу- значає, що правова допомога покликана забезпечува- ації, де адвокат може надавати поради, консультації, ти захист прав людини в судовому та інших процесах роз’яснення з питань чинного законодавства тощо. Ра- [1]. Аналогічну думку поділяє О. в. кузьменко, який зом з тим, вказана позиція деяких вчених щодо трак- розуміє можливість особи використовувати або за- тування сутності права на правову допомогу частково хищати свої права у будь-яких судах, компетентних пояснюється тим, що загальне право на правову допо- ухвалювати рішення у цивільних, адміністративних могу історично розвинулося з чисто процесуального справах тощо [2, с. 17]. права на допомогу адвоката [3, с. 27]. Як відмічає Є.г. тарло, – можна точно стверджу- право на правову (юридичну) допомогу було за- вати, що право на юридичну допомогу – це, значною кріплене у конституціях сРсР 1936 р. (ст. 111) та мірою, право на допомогу адвоката (захисника) у 1977 р. (ст. 158), а спеціальним законом, який регу- кримінальному процесі з гарантією оплати цієї до- лював механізм надання такої допомоги на профе- помоги з держбюджету за відсутності у підзахисного сійній основі, був закон сРсР «про адвокатуру в засобів [3, с. 26]. сРсР» (1979 р.) [15]. у ці часи юридична допомога підтвердженням того, що правова допомога не ототожнювалась з допомогою адвоката, а право на зводиться до захисту у кримінальних справах і пред- юридичну допомогу – з правом на допомогу адвока- ставництву у цивільних спорах, можна знайти в ба- та у цивільних та кримінальних справах [12, с. 144]. гатьох законодавчих актах, що стосуються як ролі Історичний зв’язок права на правову допомогу з юристів взагалі, так і адвокатури зокрема. Хоча, іно- кримінально-процесуальними та конституційними 142 науковий вісник ужгородського національного університету, 2013 ♦ гарантіями простежується явно і сьогодні в багатьох вається поза межами забезпечення права на захист. основних законах зарубіжних країн, у більшості з саме тому особа, яка надає правову допомогу потер- яких на конституційному рівні особлива увага приді- пілому, цивільному позивачу, цивільному відповідачу, ляється забезпеченню правової допомоги лише осо- свідку, повинна називатися адвокат-представник [19]. бі, яка обвинувачується в скоєнні злочину. далеко не Розглядаючи проблему співвідношення понять у всіх з них поняття «право на юридичну допомогу» захисту та правової допомоги, т.в. варфоломєєва за- і «право на допомогу (запрошення) адвоката» чітко значає: «конституція україни розрізняє поняття за- розведені. хисту та правової допомоги, й абсолютно правильно, так, юридичну допомогу як окреме та більш ши- оскільки за змістом це різні поняття, відмінні один роке за своїм змістом поняття в порівнянні з правом від одного види правової діяльності» [20, с. 3-5]. Ра- на допомогу адвоката (захисника) виділяють консти- зом з тим з цією точкою зору можна погодитися лише туції Азербайджану, Арменнії, Білорусі, казахстану, частково. Як показує аналіз чинного законодавства, а Росії, Чехії, Хорватії [16; 17]. лише про право на також законодавства про адвокатуру та адвокатську допомогу адвоката йдеться в конституціях Австрії, діяльність, що діяло до його прийняття, надання пра- Болгарії, грузії, Ірану, Іспанії, Молдови, намібії, вової допомоги завжди визначалось основним при- парагваю, польщі, Румунії, таджикистану, естонії, значенням інституту адвокатури [15], а положення ст. юАР, південної кореї, Японії [16; 17]. конституція 59 конституції україни, яке закріплює конституційне киргизії говорить тільки про кваліфіковану правову право кожного на правову допомогу, за своєю суттю є допомогу, але замовчує про право на адвоката (за- гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і хисника). конституція португалії згадує про пра- свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його во на «юридичну інформацію та консультації» [16; соціальна значущість. правова допомога адвоката як 17]. конституції Монголії, Мозамбіку, словаччини, основний вид діяльності адвокатури може надаватися туркменістану, узбекістану говорять про право на у різних видах судочинства – у кримінальному, ци- юридичну допомогу тільки стосовно до судового вільному, адміністративному, конституційному, гос- (кримінального) процесу [16; 17; 3, с. 26]. подарському, а також у сферах, не пов’язаних з діяль- Аналіз законодавства україни приводе до висно- ністю органів досудового розслідування та суду – в вку, що у ньому чітко розрізняються поняття захис- органах державної влади, місцевого самоврядування, ту та правової допомоги адвоката. так, в частині 1 міжнародних установах тощо. у сфері адміністратив- статті 59 конституції україни встановлюється пра- ного судочинства правова допомога трансформується во кожного на правову допомогу, а у частині 2 цієї у функцію захисту осіб, які притягується до адміні- ж норми вказується, що для забезпечення права на стративної відповідальності, у сфері кримінально- захист від обвинувачення та надання правової допо- го – у функцію захисту підозрюваного, обвинуваче- моги в судах та інших державних органах в україні ного, засудженого, осіб, які відбувають кримінальне діє адвокатура. покарання тощо. Характеризуючи співвідношення на рівні чинного законодавства визначено, що поняття «правова допомога» та «захист», вважаємо, реалізація адвокатом функцій захисту та функції що їх доцільно розглядати як загальне та приватне. представництва є окремими видами надання право- право підозрюваного, обвинуваченого, засудженого вої допомоги. так, відповідно до статті 1 закону про та інших осіб на захист доцільно розглядати як при- адвокатуру та адвокатську діяльність, правова допо- ватний випадок, елемент забезпечення права цих осіб мога визначається як «незалежна професійна діяль- на отримання правової допомоги. Особливістю спів- ність адвоката щодо здійснення захисту, представни- відношення вказаних категорій є те, що правову допо- цтва та надання інших видів правової допомоги могу захисник надає у межах здійснення ним функції клієнту» (виділено нами – т. в.) (п. 2) ст. 1 закону). захисту, тому вона повинна відповідати меті захисту в свою чергу під захистом закон розуміє вид адво- прав та законних інтересів осіб, щодо яких адвокат катської діяльності (виділено нами – т. в.), що по- реалізує свої повноваження. лягає в забезпеченні захисту прав, свобод і законних правова допомога може надаватися адвокатом у інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудно- різних видах судочинства, а функція захисту є видом го, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої правової допомоги, яка реалізується у певної галузі, передбачається застосування примусових заходів зокрема, – кримінально-процесуального права. це в медичного чи виховного характеру або вирішується повної мірі стосується і функції представництва, яка питання про їх застосування у кримінальному прова- може здійснюватися у різних сферах судочинства – дженні, особи, стосовно якої розглядається питання цивільному, господарському, конституційному, щодо про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також певних осіб– і у кримінальному тощо. тому вважа- особи, яка притягається до адміністративної відпо- ємо, що неможливо як: 1) зведення надання право- відальності під час розгляду справи про адміністра- вої допомоги лише до функції захисту, так і 2) ви- тивне правопорушення (п. 5) ст. 1 закону) [18]. значення понять «правова допомога» та «захист» як у ході кримінального провадження право отри- «різних, відмінних один від одного видів правової мати правову допомогу мають й інші учасники кри- діяльності» або 3) твердження, що «захист осіб від мінального провадження – потерпілий, цивільний обвинувачення є однопорядковим із правовою допо- позивач, цивільний відповідач, свідок. Але надання могою поняттям, яке не охоплюється поняттям пра- правової допомоги цим учасникам процесу відбу- вова допомога та не входить до останнього». 143 серія пРАвО. випуск 22. Частина ІІ. том 3 ♦ з точки зору питання, що розглядається, уявляєть- питань; складення заяв, скарг, процесуальних та ся доцільним привести позицію російського законо- інших документів правового характеру; здійснення давця. кпк Рф прямо вказує, що захисник – особа, представництва інтересів особи в судах, інших дер- яка здійснює в установленому законом порядку за- жавних органах, органах місцевого самоврядування, хист прав ті інтересів підозрюваних та обвинуваче- перед іншими особами; забезпечення захисту особи них та надає їм юридичну допомогу при проваджен- від обвинувачення; надання допомоги в забезпечен- ні по кримінальній справі (ст. 49 кпк Рф). тобто в ні доступу особи до вторинної правової допомоги та упк Рф мова йде про надання правової допомоги медіації [22]. підозрюваному та обвинуваченому поряд з реаліза- закон україни «про Адвокатуру та адвокатську цією функції захисту цих осіб у ході провадження діяльність» від 5 липня 2012 р. серед визначення по кримінальним справам. таким чином, функція основних термінів у статті 1 не наводить поняття надання юридичної допомоги у кпк Рф відокрем- «правова допомога», але зі змісту поняття «адвокат- люється від функції захисту та встановлюється пара- ська діяльність» можливо зробити висновок, щодо лельне існування двох функцій, які здійснює адвокат його розуміння законодавцем. так, у пункті 2) части- у кримінальному судочинстві Росії – функції захисту ни 1 даної норми вказується, що «адвокатська діяль- та функції надання правової допомоги [21]. ність – незалежна професійна діяльність адвоката визнаючи важливість і корисність відміннос- щодо здійснення захисту, представництва та надання ті між загальним правом на юридичну допомогу та інших видів правової допомоги клієнту», а у п 6) цієї приватним правом на допомогу адвоката (захисни- ж норми закріплено, що під іншими видами право- ка), Є.г. тарло вказує, що останнє складає все ж не вої допомоги слід розуміти види адвокатської діяль- просто приватний випадок, а важливий зміст першо- ності з надання правової інформації, консультацій і го. невипадково, що з усіх видів юридичної допомо- роз’яснень з правових питань, правового супроводу ги тільки допомога адвоката (захисника) безпосеред- діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесу- ньо регулюється конституційними нормами. право альних та інших документів правового характеру, на інші види юридичної допомоги закріплюється спрямованих на забезпечення реалізації прав, сво- найчастіше на рівні чинного законодавства [3, с. 26]. бод і законних інтересів клієнта, недопущення їх по- співвіднощення правової допомоги і захисту рушень, а також на сприяння їх відновленню в разі як загального та приватного підтверджується і по- порушення [18]. зицією конституційного суду україни, висловлену Отже, під правовою допомогою в законодавстві у Рішенні № 23-рп/2009, від 30.09.2009 р. у справі україни розуміється реалізація адвокатом своїх по- про правову допомогу, відповідно до якої, право- вноважень при здійсненні функцій захисту, пред- ва допомога є багатоаспектною, різною за змістом, ставництва, а також при наданні правової інформа- обсягом та формами і може включати консультації, ції, консультацій і роз’яснень з правових питань, роз’яснення, складення позовів і звернень, довідок, правового супроводу діяльності клієнта, складен- заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в ня заяв, скарг, процесуальних та інших документів судах та інших державних органах, захист від обви- правового характеру, спрямованих на забезпечення нувачення тощо. вибір форми та суб’єкта надання реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її недопущення їх порушень, а також на сприяння їх отримати [23]. відновленню в разі порушення. за думкою конституційного суду україни, по- Але правову допомогу можуть надавати не лише ложення ч. 1 ст. 59 конституції україни «кожен має адвокати, а інші фахівці в галузі права, приватні осо- право на правову допомогу» треба розуміти як га- би права та інші суб’єкти надання правової допомо- рантовану державою можливість будь-якій особі не- ги. пропонуємо наступне визначення правової допо- залежно від характеру її правовідносин з державни- моги, яке на наш погляд, найбільш повно розкриває ми органами, органами місцевого самоврядування, його сутність: правова допомога – це встановлена об’єднаннями громадян, юридичними та фізичними законодавчими гарантіями діяльність суб’єктів на- особами вільно, без неправомірних обмежень отри- дання правової допомоги, спрямована на забезпе- мувати допомогу з юридичних питань в обсязі і фор- чення реалізації, захист або відновлення прав та сво- мах, як вона того потребує [23]. Отже, під правом на бод особи, яка може надаватися на договорній основі правову допомогу конституйним судом розумієть- (оплатно чи безоплатно) або суб’єктами публічно ся гарантована державою можливість кожної особи забов’зязаними для здійснення такої діяльності. отримати таку допомогу в обсязі та формах, визна- під правом особи на правову допомогу, слід ро- чених нею, незалежно від характеру правовідносин зуміти гарантоване державою право кожної особи на особи з іншими суб’єктами права. отримання від суб’єктів надання правової допомоги закон україни «про безоплатну правову допомо- в обсязі та формах, визначених нею та незалежно від гу» визначає правову допомогу як надання правових характеру правовідносин особи з іншими суб’єктами послуг, спрямованих на забезпечення реалізації прав права, встановлених в законі видів правової допомо- і свобод людини і громадянина, захисту цих прав і ги з метою забезпечення реалізації, захисту або від- свобод, їх відновлення у разі порушення. відповід- новлення прав та свобод особи. но до закону, правові послуги – надання правової Хоча конституція та чинне законодавство украї- інформації, консультацій і роз’яснень з правових ни не містить терміна «право на кваліфіковану право- 144 науковий вісник ужгородського національного університету, 2013 ♦ ву допомогу», обмежуючись використанням терміна Характеризуючи співвідношення поняття «пра- «право на правову допомогу», проблема отримання вова допомога» та «право на захист», вважаємо, що кожним дійсно якісної правової допомоги є, безпе- їх доцільно розглядати як загальне та приватне. пра- речно, актуальною на сьогодні й потребує окремого вова допомога може надаватися адвокатом у різних дослідження. видах судочинства, а функція захисту є видом право- висновки. загальне право на правову допомогу вої допомоги, яка реалізується у певної галузі, зокре- історично розвинулося з чисто процесуального пра- ма, – кримінально-процесуального права. ва на допомогу адвоката. Історичний зв’язок права правова допомога – це встановлена законодавчи- на правову допомогу з кримінально-процесуальни- ми гарантіями діяльність суб’єктів надання правової ми та конституційними гарантіями простежується допомоги, спрямована на забезпечення реалізації, і сьогодні в багатьох основних законах зарубіжних захист або відновлення прав та свобод особи, яка країн, у більшості з яких особлива увага приділяєть- може надаватися на договорній основі (оплатно чи ся забезпеченню правової допомоги лише особі, яка безоплатно) або суб’єктами, публічно зобов’язаними обвинувачується в скоєнні злочину. для здійснення такої діяльності. СпиСОК виКОРиСтаниХ ДЖеРеЛ: 1. Великий енциклопедичний юридичний словник / за ред. акад.. Ю. С. Шемшученка. – К. : Юридична думка, 2007. – С. 682. 2. Кузьменко О. В. Адміністративна юстиція в Україні : навч. посіб. / О. В. Кузьменко. – К. : Атіка, 2007. – 156 с. 3. Тарло Є. Г. «Роль адвокатури у системі забезпечення конституційного права на юридичну допомогу». – Дис. канд. юрид. наук. – М., 2001. – 270 с. 4. Бончук О. А., Демкова М. С. Правова допомога: зарубіжний досвід та пропозиції для України. –К. : Факт, 2004. – 504 с. 5. Шрамко Ю. Т. Конституційне регулювання інституту безоплатної правової допомоги в країнах СНД та Балтії (порів- няльний аналіз) // Віче. – 2009. – № 3. – С. 41-43. 6. Андрусів В. Г. Співвідношення забезпечення адвокатурою права на захист з наданням правової допомоги / В. Г. Андрусів // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2006. – № 12 (62). – С. 126-131. 7. Баранов А. М., Марфицин П. Г. Словарь основных уголовно-процессуальных понятий и терминов // «Правовые технологии» – Режим доступа : http://www.lawtech.agava.ru/pub/buppdic/g0000313.htm 8. Бірюкова А. М. Щодо проекту Закону України «Про правову допомогу», розробленого Міністерством юстиції України. / А. М. Бірюкова, С. В. Гончаренко // Адвокат. – 2004. – № 1. – 20-23 С. 9. Стоматина М. В. Поняття та сутність безоплатної правової допомоги в Україні [Електронний ресурс]. – Режим до- ступу : http://www.pravo.vuzlib.net/book_z726_page_17.html. 10. Волков А. Бесплатная юридическая помощь / А. Волков, А. Гаврушко // Юридическая практика. -2003. – 12 авг. – № 32 (294). 11. Барщевский М. Ю. Бизнес-адвокатура в США и Германии : учеб. пособие / М. Ю. Барщевский. – М. : Белые альвы, 1995. – 64 с. 12. Хмелевська Н. В. Розмежування понять «правова допомога» та «юридична допомога» як основа цілісної системи правової допомоги// Вісник Академії адвокатури України 3(25) 2012. – С. 143-147. 13. Резолюция (78) 8 «О юридической помощи и консультациях», принята Комитетом Министров Совета Европы 2 марта 1978 года // Российская юстиция. – 1997. – № 6. – С. 3-5. 14. Практика Європейського Суду з прав людини. Рішення. Коментарі. 2/1999. – Київ. – Український центр правничих студій. – 1999. 15. Ведомости Верховного Совета СРСР. – № 49. – 1979. – С. 17–90. 16. База данных «Законодательство стран СНГ» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www. base.spinform.ru. 17. Конституции зарубежных стран. – М. : БЕК, 2000. – 370 с. 18. Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2013. – № 27. – Ст. 282. 19. Корчева Т. В. Щодо питання забезпечення права на захист особи у кримінальному провадженні за новим КПК Укра- їни [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://nauka.jur- academy.kharkov.ua/download/el_zbirnik/1.2013/Korcheva.pdf. 20. Варфоломєєва Т. В. Суб’єкт надання правової допомоги [Текст] / Т.В. Варфоломеєва // Адвокат. – 2001. – № 6. – С. 3-5. 21. Уголовно-процессуальній кодекс Российской Федерации. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://base. garant.ru/12125178/ 22. Про безоплатну правову допомогу : Закон України від 2 черв. 2011 p. № 3460-VI // Відомості Верховної Ради Укра- їни. – 2011. – № 51. – Ст. 577. 23. Рішення Конституційного Суду України № 23-рп/2009, від 30.09.2009 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ccu.gov.ua/doccatalog/document?id=73758. 145 серія пРАвО. випуск 22. Частина ІІ. том 3 ♦ УДК 340.15(477):347.97/99 перспективи ЗапровадженнЯ МировоЇ ЮстиціЇ в украЇні perSpectIVe of JuStIce of tHe peace IN uKraINe кулинич к.с., аспірант кафедри організації судових та правоохоронних органів Національного університету «Одеська юридична академія» Стаття присвячена проблемам відновлення інституту мирової юстиції в Україні, враховуючи вітчизняний істо- ричний досвід функціонування мирових судів після судової реформи 1864 року в Російській імперії, а також досвіду становлення цього інституту у Російській Федерації в сучасний період. Розглядається поняття «мирова юстиція» та її модель. Досліджуються проекти закону про мирових суддів, концепція закону про мирових суддів, позиції окремих науковців з цього питання. Висловлюється авторське бачення оптимальної моделі мирової юстиції для України. Ключові слова: судова реформа 1864 року, мирова юстиція, мирові судді, судова реформа в Україні, критерії до мирових суддів, виборність мирових суддів. Статья посвящена проблемам восстановления института мировой юстиции в Украине, с учетом отечественного исторического опыта функционирования мировых судей после судебной реформы 1864 года в Российской импе- рии, а также опыта становления этого института в Российской Федерации в современный период. Рассматрива- ется определение «мировой юстиции» и ее модели. Исследуются проекты закона о мировых судьях, концепция закона о мировых судьях, позиции отдельных ученых с этого вопроса. Высказывается авторская точка зрения в отношении оптимальной модели мировой юстиции для Украины. Ключевые слова: судебная реформа 1864 года, мировая юстиция, мировые судьи, судебная реформа в Укра- ине, требования к мировым судьям, избираемость мировых судей. The article dedicated to the problems of the restoration of the Institute of Justice of the Peace in Ukraine, taking into account the historical experience of the functioning of the J.P.s after the judicial reform in 1864 in the Russian Empire, as well as the experience in the establishment of the Institute of the Russian Federation in the modern period. There is the deinition of «justice of the peace» and its model. We research the draft law on J.P.s, the concept of the law on J.P.s, the positions of individual scientists with the issue. There is the author’s point of view with regard to the optimal model of justice of the peace for Ukraine. Key words: the judicial reform in 1864, justice of the peace, justices of the peace (J.P.s), judicial reform in Ukraine, requirements for justices of the peace (J.P.s), elected nature justices of the peace (J.P.s). постановка проблеми. сучасна судова система половині ХІХ століття, в результаті судово-правової україни важко справляється із тією величезною кіль- реформи 1864 року, й доказали свою корисність та кістю справ, які щороку надходять до неї. кількість ефективність в той період свого функціонування. цивільних, кримінальних справ та справ про адміні- стан дослідження. українські дослідники ви- стративні правопорушення постійно збільшується, світлюють окремі аспекти цього феномену: О. гет- відповідно збільшується і навантаження на суддів. манцев, в. кампо, н. Мамченко, с. прилуцький, Авторитет судової влади, в тому числі через тягани- в. тертишник, д. Шигаль, в. Шишкін та ін. значна ну, залишається досить низьким, кількість звернень увага мировій юстиції також приділяється вчени- до Європейського суду з прав людини з боку грома- ми у Російській федерації, зокрема Р. Абушовим, І. дян україни є одним із найбільших в Європі. Аміновим, г. Борисовим, О. Ілюхіним, в. Ілюхіною, Численні скарги від пересічних громадян щодо М. колоколовим, с. лонською, Б. сангаджиєвим, О. обмеження доступності правосуддя продовжують сачковим та ін. на теперішньому етапі судової ре- лунати, незважаючи на те, що в 2010 році з прийнят- форми інтерес до цієї проблематики зростає. тям закону україни «про судоустрій і статус суддів» виклад основного матеріалу. перш за все необ- були зроблені суттєві кроки щодо удосконалення по- хідно дати дефініцію терміну «мирова юстиція». ложень про судоустрій, судочинство та статус суддів. звернення до ґенези виникнення поняття «миро- тому запровадження такого нового інституту, як вий суд» приводить нас у великобританію, де інсти- мирові суди, у вітчизняну правову дійсність було б тут мирової юстиції сформувався та отримав своє вельми своєчасним та дозволило б розвантажити найменування ще в середині ХІІ ст. першочерговим суди загальної юрисдикції від розгляду простих й та основним завданням англійського мирового суду незначних справ. («Justice of the Peace») було збереження громадсько- актуальність теми дослідження визначає те, що го порядку та спокою (миру) на місцях [1, с. 103]. мирова юстиція успішно функціонує у світі (як в кра- викликає інтерес ідея елементної побудови по- їнах англо-американської, так і романо-германської няття «мирова юстиція», сформульована російською правової сім’ї). Останньою серед наших сусідів, що дослідницею с. в. лонською, зокрема такі методо- запровадила цей інститут, є Російська федерація, в логічні твердження: 1) загальна характеристика ми- якій мирові суди ще у 1998 році зайняли чільне місце рової юстиції повинна включати перелік та описан- у судовій системі. важливим аспектом є те, що миро- ня її специфічних рис; 2) при визначенні змістовного ві суди вже існували на українських землях у другій наповнення поняття «мирова юстиція» необхідно 146 науковий вісник ужгородського національного університету, 2013 ♦ враховувати міжнародну історію розвитку та прак- організації до відання місцевої громади (земського тику діяльності цього інституту. зібрання); 3) належність мирових суддів до громади, дослідниця визначає такі структурні елементи на території якої вони проживали; 4) утворення ми- цього поняття: 1) мирові суди та мирові судді. під рових судів у межах громади (в Росії її ще називали мировим судом розуміється «місцевий локальний су- «мир»)та із членів громади; 5) швидке, економічне довий чи адміністративно-судовий державний орган та ефективне провадження; 6) вирішення правових обмеженої юрисдикції, який розглядає та вирішує конфліктів передусім шляхом примирення сторін; малозначні справи за спрощеною процедурою»; 2) 7) забезпечення виконання рішень мирових судів за- спрощений порядок судочинства та наявність ви- собами публічної влади; 8) застосування правового конавчо-розпорядчих повноважень мирових суд- звичаю, місцевих традицій та норм суспільної мора- дів (наприклад, реєстрація шлюбу, видача ліцензій лі [5, с. 260-261]. та ін.); 3) наявність спеціальних органів судового уся територія Імперії розподілялася на мирові управління та самоврядування, які займаються орга- округи, які, в свою чергу, поділялися на мирові діль- нізаційним забезпеченням діяльності мирових судів, ниці (ст. 12). Мирові судді обиралися усіма станами представляють інтереси мирових суддів як носіїв су- у сукупності строком на три роки та затверджува- дової влади [1, с. 104-106]. лися урядом. фактично ж, їх вибори відбувалися на Інший автор О. М. сачков відзначив, що «мирова повітовому земському зібранні (праобраз сучасних юстиція» – це інституціонально-правова форма міс- районних рад) за погодженням кандидатів із губер- цевого правосуддя, об’єктивно існуюча як типовий натором, а затвердження обраних кандидатур здій- і самостійний інститут судової влади, максимально снював перший департамент сенату (ст.ст. 10, 23, наближений та доступний населенню для мирового 24, 37 урядження). врегулювання правових конфліктів за допомогою стаття 19 урядження містила чіткі критерії, яким наданих мировим суддям особливих інституційних мали відповідати кандидати на посаду мирового суд- повноважень, що характеризує місце і роль цієї фор- ді. по-перше, це могли бути місцеві жителі, не мо- ми місцевого суду в суспільстві та державі [2, с. 66]. лодші 25 років; по-друге, ті, що отримали освіту у на сьогодні мирова юстиція (суди) існують у ба- вищих чи середніх навчальних закладах (освічених гатьох країнах як романо-германської (Іспанія, Іта- людей в Імперії в той час дуже не вистачало [6, с. лія, Рф, греція), так і англо-американської правової 209]), або ж пропрацювали не менше трьох років на сім’ї (велика Британія, сША, Індія тощо) [3]. посадах, перебуваючи на яких отримали практичний в ряді країн система судів першої інстанції скла- досвід в провадженні судових справ; по-третє, для дається з двох рівнів (Англія та уельс, німеччина, них встановлювався певний майновий ценз та ценз франція, Італія), причому суди першого рівня є, по осілості (проживання певний час на території миро- суті, мировими, а їх рішення можуть бути перегля- вої дільниці). нуті в апеляційному порядку судами другого рівня. Хоча в судових статутах в жодному місці прямо вперше мирова юстиція на українських землях не згадується, що жінки не мали права виконувати була запроваджена судово-правовою реформою у Ро- обов’язки мирових суддів, але при тому становищі сійській імперії 20 листопада 1864 року, коли Імпера- жінки, яке існувало в Імперії у ХІХ ст., та, врахову- тором Олександром ІІ були затверджені чотири зако- ючи ментальність тогочасного суспільства в цілому, нодавчі акти (упорядження судових установ, статут таке застереження і не вимагалося. тому цілком оче- кримінального судочинства, статут цивільного су- видним є те, що до складу кандидатів на посаду ми- дочинства, статут про покарання, що накладаються рового судді належали лише чоловіки. це дозволяє мировими суддями) та указ урядуючому сенату. в нам виділити ще один латентний ценз для мирових урядженні судових установ (далі – урядження) [4] суддів, а саме, – статевий [7, с. 27]. (праобразі сучасних законів про судоустрій і статус статтею 19 урядження судових установ також суддів, про прокуратуру, про адвокатуру та адвокат- встановлювався перелік осіб, хто не міг бути миро- ську діяльність) мировим судам було безпосередньо вими суддями. присвячено близько 65 статей (ст.ст. 12-76). врахо- Мирові судді поділялися на дільничних та по- вуючи загальну кількість цього законодавчого акту чесних. Якщо для перших виділялося постійне місце (420 статей), можна з упевненістю говорити про зна- перебування, виплачувалася заробітна плата та по- чну увагу, яка приділялася законодавцем інституту кривалися інші витрати (канцелярські, на роз’їзди, мирових суддів у той час. на наймання письмоводителя та розсильного – ст. тогочасна післяреформена судова система скла- 44 урядження) у сумі 1500 р. на рік (в Москві та пе- далася із загальних судових місць (окружні суди та тербурзі – 2200 р.), відповідно до Розпису окладів судові палати), на чолі яких знаходився урядуючий утримання, класів посад, розрядів по пенсії та для по- сенат, та мирових судів, які мали двохчленну струк- шиття форменого одягу чинів суддівського відомства туру – мирові судді та з’їзди мирових суддів (як дру- (додаток І), то другі працювали на добровільних за- га, апеляційна інстанція на їх рішення). садах (ст. 50). що цікаво, навіть для дільничних миро- с. в. прилуцький характерними ознаками та вих суддів була передбачена можливість відмовитися принципами мирового суду того періоду вважає: 1) від регламентованого грошового утримання (ст. 45). І максимальну наближеність та доступність до людей зараз в Англії та уельсі, Італії та деяких інших країнах (суспільства); 2) децентралізованість та належність Європи мирові судді не одержують заробітну плату. 147 серія пРАвО. випуск 22. Частина ІІ. том 3 ♦ посада мирового судді знаходилася у досить ви- ва система, прив’язана до адміністративно-територі- сокому, п’ятому розряді табелю про ранги (на зразок ального поділу країни, яка була занадто переванта- сучасних рангів державних службовців). вони носи- женою. ця система не могла оперативно вирішувати ли особливий знак – золотий ланцюг з алегоричним значну кількість справ, що вимагали судового вирі- символом закону, який необхідно було вдягати під шення, у зв’язку з розширенням та зміцненням демо- час здійснення своїх повноважень [8, с. 38]. кратичних засад та принципів модернізації суспіль- почесні ж мирові судді, які обиралися для спри- ства. суд в тому вигляді, в якому він функціонував у яння дільничним мировим суддям у виконанні по- той період, не справлявся із завданнями, що на нього кладених на них обов’язків, не відігравали помітної покладалися, ставав на перешкоді вільного доступу ролі, їх діяльність була малоефективною; в переваж- громадян до правосуддя, через що спостерігалася по- ній більшості ними ставали великі поміщики, чинов- вна неповага населення до авторитету судової влади. ники та військові у відставці [7, с. 26], які були не в Росії із введенням демократичних принципів та зацікавлені у здійсненні таких обов’язків. нових економічних реалій суттєво підвищилася кіль- Основне завдання мирової юстиції полягало в кість малозначних справ, що вимагали усебічного та розвантаженні загальних судових місць від розгляду справедливого розв’язання. виникла нагальна по- малозначних цивільних та кримінальних справ, яке треба запровадження спрощених процедур розгляду вона виконувала аж до листопада 1917 року – при- справ, особливо щодо тих категорій, які не мають йняття радянською владою декрету № 1 «про суд». особливого суспільного значення. діяльність миро- Реформою 1864 року були встановлені види ци- вих судів була пов’язана з необхідністю звільнення вільних та кримінальних справ, що розглядалися ми- федеральних суддів від розгляду справ вищезазначе- ровими суддями. так, вони остаточно вирішували ної категорії. крім того, щоб наблизити громадян до кримінальні справи, за якими остаточно виносилися правосуддя, державній владі потрібно було створити вироки у вигляді догани, зауваження або повчання, такий суд, який би контролювався населенням через грошового стягнення на суму не більше 15 рублів з виборність суддів безпосередньо громадянами чи їх однієї особи чи арешту до трьох діб; цивільні справи представниками (депутатами законодавчого органу з ціною позову не вище 30 рублів. на інші рішення суб’єкту федерації) [11, с. 162-163]. допускалася апеляція до з’їзду мирових суддів. зазначений закон встановив дев’ять категорій справ, з огляду на нужденність цих судових місць, ми- що розглядаються одноособово мировим суддею: ровий суд , на відміну від загальних судових місць, 1) кримінальні справи щодо злочинів, за скоєння не міг бути колегіальним судовим органом, тому ми- яких може бути призначено максимальне покарання ровий суддя судив одноособово, об’єднуючи в собі у вигляді трьох років позбавлення волі; різнорідні обов’язки членів суду та чинів суддівсько- 2) справи про видання судового наказу; го відомства, які в загальному порядку були жорстко 3) справи про розірвання шлюбу, якщо між по- розмежовані (примирителя, слідчого, повіреного, дружжям відсутній спір про дітей; суддю, нотаріуса та судового пристава). 4) справи про розподіл спільно нажитого майна відомий дореволюційний адвокат та громад- подружжя, незалежно від ціни позову; ський діяч А. ф. коні, даючи характеристику діяль- 5) інші справи, що виникають із сімейних пра- ності цього інституту, зазначав, що «мировий суддя вовідносин, за винятком справ про спростування прийшов у найбільше, безпосереднє та щоденне зі- факту батьківства (материнства), встановлення бать- ткнення із суспільством та відразу здобув популяр- ківства, позбавлення батьківських прав, а також про ність в народі; вже через місяць після запровадження усиновлення (удочеріння); реформи скорочена назва «мировий» стала звучати 6) майнові спори, якщо ціна позову не перевищує як дещо давно відоме, звичне; вона увійшла у плоть п’ятисот мінімальних розмірів оплати праці (аналог та кров побутового життя народу, але разом з тим ви- вітчизняної мінімальної заробітної плати), встанов- кликала до себе несвідому пошану». лених законом на момент подачі позову; він також вказував, що всюди мирові судді здо- 7) справи, що виникають із трудових правовідно- були популярність та довіру місцевого населення, а син, за винятком справ про поновлення на роботі та їх місцеперебування швидко перетворилося не лише тих, що виникають із колективних трудових спорів; на місце відправлення доступного для народу пра- 8) справи про визначення порядку користування восуддя, але й на школу порядності та поваги до земельною ділянкою, спорудами та іншим нерухо- людської особистості. підводячи підсумок діяльнос- мим майном; ті цього інституту в дореволюційний період, А. ф. 9) справи про адміністративні правопорушен- коні з упевненістю констатував, що в цілому мирова ня, які віднесені кодексом Рф про адміністративні юстиція в Росії перебувала в добросовісних руках та правопорушення та законами суб’єктів федерації до виконувала своє призначення [9, с. 27-28]. компетенції мирового судді. переходячи до подій більш сучасних, зазначимо, також закон передбачив, що до компетенції ми- що мировий суд у Російській федерації був віднов- рового судді відноситься розгляд справ за новови- лений із прийняттям федерального закону «про ми- явленими обставинами, що були розглянуті ним та рових суддів в Рф» 17.12.1998 р. [10]. причин для рішення по яких набрали законної сили [10, ст. 3]. цього було декілька. у 1990-х рр. в Росії зберігалася таким чином, функціонуванням мирових судів, характерна для радянського часу трьохланкова судо- окрім вирішення питання швидкості та якості роз- 148 науковий вісник ужгородського національного університету, 2013 ♦ гляду значної кількості справ, вирішується також безкоштовно і діють відповідно до чинного зако- питання кадрового забезпечення федеральних судів, нодавства, інших нормативно-правових актів, норм оскільки, сумлінно відпрацювавши на посаді миро- народної моралі з метою вирішення спорів (конфлік- вого судді, юрист доказує право на підвищення свого тів), що виникають унаслідок дії місцевих норматив- статусу та отримує можливість претендувати на по- них актів та примирення сторін. саду федерального судді [12, с. 12]. третя модель – мирові судді як інструмент аль- в Російській федерації мирові судді, на відміну тернативного вирішення спорів. ця модель є пев- від більшості країн, де функціонує мирова юстиція, є ним паліативом попередніх моделей, згідно з якою ці суддями загальної юрисдикції суб’єктів Рф та входять судді є засобом альтернативного вирішення спорів, до єдиної судової системи Рф [13, ст. 3; 10, ст. 1]. автономним, незалежним від держави інститутом зараз в україні ведеться пошук можливостей за- – на зразок третейських суддів або медіаторів. по- провадження мирової юстиції. так, в 2006 – 2008 дальший текст концепції розкриває саме цю модель рр., за фінансової підтримки Європейського союзу мирової юстиції. творчим центром каунтерпарт та Інститутом грома- на її підставі народними депутатами А. с. Матві- дянського суспільства, реалізовувався в україні про- єнком та О. М. Бондарем вперше в історії суверенної ект «покращення доступу сільського населення до україни був розроблений та внесений до парламенту правосуддя». проект закону «про мирових суддів територіальних Мета проекту полягала в покращенні доступу громад», реєстраційний номер 3291 від 10 жовтня сільського населення до правосуддя шляхом ви- 2008 р. [17]. вчення пов’язаних з цим проблем у Барському ра- та, не отримавши схвального висновку головно- йоні вінницької області, Білгород-дністровському го науково-експертного управління (гнеу) [18] й районі Одеської області, коломийському районі комітету з питань правосуддя [19] верховної ради Івано-франківської області, Рожищенському районі україни, даний законопроект 03 червня 2010 р. був волинської області щодо можливостей вирішення знятий з розгляду. Хоча, як у висновку гнеу, так і конфліктних ситуацій цивільно-правового та публіч- у рішенні профільного комітету парламенту зазнача- но-правового характеру в судовому порядку; забез- лося, що ідея проекту, яка з теоретичної точки зору печення належних організаційно-правових умов для заслуговує на увагу, може бути коректно реалізова- створення та роботи третейських судів, інституту на лише після внесення відповідних змін до консти- мирових суддів [14]. важливою складовою проекту туції україни (з чим необхідно погодитися). була розробка законодавчих ініціатив [15]. на наш погляд, з урахуванням історичного ві- засновник Інституту громадянського суспільства тчизняного досвіду, найбільш оптимальною для на- Анатолій ткачук на третьому українському муніци- шої держави є перша модель мирової юстиції, коли пальному форумі, що відбувся 29-30 листопада 2007 мирові суди є складовою системою державних су- року [16], презентував розроблену в межах проекту дів. вважаємо, що у разі введення мирових судів в концепцію законопроекту «про мирових суддів» [3], україні, суди першої інстанції мають складатися із в якій розглядаються існуючі у світі моделі мирової двох самостійних рівнів: першого – мирових судів юстиції. (наприклад, схожа модель існує в Росії та в Італії), перша модель передбачає входження мирових та другого – місцевих загальних судів (районних, ра- суддів до судової системи держави. вона, в свою чер- йонних в містах, міських та міськрайонних). гу, поділяється на підтипи (види): державницький функціонування інституту мирових суддів: по- (мирові судді є складовими системи державних судів легшить доступ до правосуддя громадянам, які про- зі збереженням усіх вимог, їх прав та обов’язків) та живають у віддалених населених пунктах; розши- громадівський (мирові судді – елемент державної рить способи захисту населенням порушених прав; судової системи, який обирається органами місцево- прискорить вирішення порівняно нескладних справ; го самоврядування, вони не є членами професійного сприятиме оперативності судового розгляду; реаль- суддівського корпусу (магістрату) і виконують судо- но зменшить навантаження на місцеві суди; сприя- ві функції тимчасово). тиме підвищенню довіри населення до правосуддя і Автори концепції вважають найдоцільнішим гро- загалом наблизить суд до суспільства. мадівський підтип (вид) мирової юстиції, зважаючи для того, щоб питання про створення мирових на те, що мирові судді, обрані відповідним представ- судів в україні стало реальністю, необхідно, на мою ницьким органом місцевого самоврядування адмі- думку, передбачити можливість їх існування безпо- ністративно-територіальної одиниці, користуються середньо в конституції україни у процесі конститу- вищим авторитетом та можуть забезпечити більш ційної реформи. якісне здійснення своїх функцій. в спеціальному законі «про внесення змін до за- друга модель – громадські мирові судді, які мо- кону україни «про судоустрій і статус суддів» (щодо жуть функціонувати в структурі місцевого самовря- запровадження мирової юстиції в україні)» повинні дування на основі статуту громади. у цьому випадку бути врегульовані межі та кількість мирових діль- громадські мирові судді – довірені особи територі- ниць (які мають бути розміщені залежно від адмі- альної громади, які обираються сільською, селищ- ністративно-територіального поділу держави, кіль- ною, міською, районною в місті радою (в містах з кості населення тієї чи іншої території, сільського чи районним поділом) за їхньою згодою, працюють міського типу місцевості, місць компактного прожи- 149 серія пРАвО. випуск 22. Частина ІІ. том 3 ♦ вання національних меншин, географічних особли- було б те, щоб він відпрацював мировим суддею востей території тощо). хоча б один п’ятирічний строк. законопроект «про Мирові судді мають обиратися безпосередньо на- внесення змін до конституції україни (щодо по- селенням мирових дільниць на п’ятирічний строк. силення гарантій незалежності суддів)», поданий для того ж, щоб скоротити витрати коштів держав- президентом україни до парламенту, реєстраційний ного бюджету україни, їх вибори доцільно проводи- номер 2522а від 04.07.2013 р. [21], який вже отри- ти одночасно з черговими виборами депутатів вер- мав схвальний висновок Європейської комісії «за ховної Ради Автономної Республіки крим, місцевих демократію через право» (венеціанська комісія) [22] рад та сільських, селищних, міських голів. та направлений до конституційного суду україни кандидати ж, які набрали меншу кількість голо- для одержання висновку щодо його відповідності сів виборців, мають вважатися запасними мировими вимогам статей 157 і 158 конституції україни [23], суддями та можуть виконувати функції останніх у у разі прийняття створює передумови для запрова- разі їх смерті, тяжкої хвороби або інших поважних дження запропонованих новацій, оскільки підвищує причин на період до відповідних чергових виборів. мінімальний вік для кандидатів на посаду судді з 25 вважаємо, що кандидатами на посаду мирового до 30 років. таким чином, молодий юрист, який за- судді можуть бути: громадяни україни, не молодші 25 кінчує вищий навчальний заклад у 22-23 роки, потім років, які мають вищу юридичну освіту, стаж робо- отримавши 2-3 роки досвіду практичної діяльності ти у галузі права не менше двох років, проживають в у галузі права, вже по досягненні 25-26 років міг би україні не менше як 10 років, в тому числі не менше претендувати на посаду мирового судді, а після 30 як два роки на території мирової дільниці, а також во- років – на посаду професійного судді суду загальної лодіють державною мовою та мовами, що є пошире- юрисдикції. ними на території відповідної мирової дільниці. висновки. Аналізуючи вищенаведене, можемо не можуть бути кандидатами на посаду мирового констатувати, що з утворенням в 2012 році прези- судді громадяни, визначені ч. 2 ст. 64 закону україни дентом україни в. ф. Януковичем конституційної «про судоустрій і статус суддів», тобто: 1) визнані Асамблеї розпочався черговий етап конституційно- судом обмежено дієздатними або недієздатними; 2) правової реформи. ті питання, які раніше було не- мають хронічні психічні чи інші захворювання, що можливо вирішити без внесення змін до конституції перешкоджають виконання обов’язків мирового суд- україни, зокрема відновлення інституту мирової юс- ді; 3) мають не зняту чи не погашену судимість. тиції, можуть дістати закріплення в законодавстві. на необхідності запровадження інституту миро- Мирові суди, які позитивно зарекомендували себе вих суддів наголосив президент національної ака- після судової реформи 20 листопада 1864 року у демії правових наук україни в. Я. тацій. «цей вид Російській імперії, в сучасний період заслуговують судової діяльності, – відзначив він, – максимально на запровадження до судової системи держави. для наближений до людини. його відновлення, в першу реалізації запропонованих положень необхідно, по- чергу, дасть можливість розвантажити суди загаль- перше, передбачити можливість існування мирових ної юрисдикції. А саме головне, ця система судів судів безпосередньо у тексті конституції україни; була б гарним полігоном для професійної підго- по-друге, прийняти спеціальний закон «про вне- товки майбутніх суддів: вони б на практиці отрима- сення змін до закону україни «про судоустрій і ста- ли досвід розгляду нескладних справ…» [20]. тус суддів» (щодо запровадження мирової юстиції в І дійсно, вважаємо, що було б вельми корисно, україні)» та вирішити в ньому яка модель мирової якби одним із критеріїв до особи-кандидата на по- юстиції є найбільш оптимальною для нашого сус- саду професійного судді суду загальної юрисдикції пільства. СпиСОК виКОРиСтаниХ ДЖеРеЛ: 1. Лонская С.В. О понятии «мировая юстиция» – Известия высших учебных заведений. Правоведение: Научно-теоре- тический журнал. – 2004. – № 1. – С.102 – 106. 2. Сачков А.Н. Соотношение правовых понятий «мировая юстиция», «мировой суд», «мировой судья»: истоки наиме- нования и смыслового значения. – Российская юстиция. – 2007. – № 4. – С. 62 – 67. 3. Концепція законопроекту «Про мирових суддів». [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.justinian.com. ua/article.php?id=2974 4. Судебные Уставы 20 ноября 1864 года. – С.-Петербургъ: Тип. Правительствующаго Сената, 1864. – 454 с. 5. Прилуцький С.В. Вступ до теорії судової влади (Суспільство. Правосуддя. Держава): Монографія. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2012. – 317 с. 6. Судебная реформа. Том 1 / Под ред. Н.В. Давыдова, Н.Н. Полянского. – М.: Книгоиздательство «Объединение», 1915. – 403 с. 7. Илюхин А.В. Формирование мирового суда в Российской империи: от «Основных положений преобразования су- дебной части в России» 1862 г. к Судебным уставам 1864 г. (историко-правовой аспект) – История государства и права. – 2010. – № 17. ─ С. 25 – 28. 8. Аминов И.И. Педагогика в судопроизводстве периода Великой судебной реформы (вторая половина XIX в.) – Адво- катская практика: Научно-практ. и информ. издание. – 2007. – № 5. – С. 36 – 41. 9. Илюхина В.А. Место и роль института мировых судей в демократизации юстиции Российской империи (по воспоми- наниям А.Ф. Кони) – История государства и права. – 2010. – № 16. – С. 26 – 29. 10. Федеральный Закон от 17.12.1998 N 188-ФЗ «О мировых судьях в Российской Федерации» (принят ГД ФС РФ 11.11.1998). [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.lawrussia.ru/texts/legal_712/doc712a850x844.htm 150 науковий вісник ужгородського національного університету, 2013 ♦ 11. Абушов Р.И. Причины возрождения института мировых судей в России в конце XX в. – Право и образование: Современный гуманитарный университет. – 2008. – № 2. – С. 160 – 164. 12. Сангаджиев Б. В. Перспективы развития в России института мировой юстиции. – Административное право и про- цесс. – 2012. – № 2. – С. 11 – 14. 13. О судебной системе в Российской Федерации: федеральный закон, Принят Государственной Думой 23 октября 1996 года (в редакции от 25.12.2012 г. ). [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://base.consultant.ru/cons/cgi/online. cgi?req=doc;base=LAW;n=139844 14. Конкурс на кращий проект інформаційно-просвітницької кампанії з підвищення обізнаності сільського населення про правові механізми захисту своїх прав. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://delukr.sdv.com.ua/page45515.htm l?SESSID=83d02f81dc005f3090faf9ee2f053497&template=print 15. Украинских крестьян просветят в праве. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://e-news.com.ua/show/109400. html 16. Проект ЄС презентує проект закону про мирових суддів. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukrassociation. eu/2007/12/03/проект-єс-презентує-проект-закону-про 17. Проект закону «Про мирових суддів територіальних громад», зареєстрованому у Верховній Раді України 10 жовтня 2008 р. за № 3291. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=33557 18. Висновок Головного науково-експертного управління на проект Закону України «Про мирових суддів тери- торіальних громад» від 24.02.2009 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/ webproc4_1?pf3511=33557 19. Подання Комітету з питань правосуддя Верховної Ради України на проект Закону України «Про мирових суд- дів територіальних громад» від 19.11.2009 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/ webproc4_1?pf3511=36556 20. Мамченко Н. Избранные народом: кто будет агитировать за судей? – «Судебно-юридическая газета». – 9 июля 2012. – № 25-26 (143-144). – С. 5. 21. Про внесення змін до Конституції України щодо посилення гарантій незалежності суддів: Проект закону, реє- страційний номер 2522а від 04.07.2013 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/ webproc4_1?pf3511=47765 22. Opinion no. 722/2013 on the draft law on the amendments to the Constitution, strengthening the independence of judges (including an explanatory note and a comparative table) and on the changes to the Constitution proposed by the Constitutional Assembly of Ukraine: Adopted by the Venice Commission at its 95th Plenary Session (Venice, 14-15 June 2013). [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.venice.coe.int/webforms/documents/?pdf=CDL-AD%282013%29014-e 23. Про включення до порядку денного третьої сесії Верховної Ради України сьомого скликання законопроекту про вне- сення змін до Конституції України щодо посилення гарантій незалежності суддів і про його направлення до Конституційного Суду України: Постанова Верховної Ради України від 05.09.2013 № 437-VII. – Голос України від 13.09.2013. – № 170. удк 343.33: 621.039.58 Щодо стану культури ЯдерноЇ БеЗпеки в украЇні tHe coNdItIoN of Nuclear Safety culture IN uKraINe Манжул і.в., кандидат юридичних наук, доцент СК-2 Науково-навчального інституту контррозвідувальної діяльності Національної академії Служби безпеки України Зроблена спроба аналізу суті та змісту поняття культури ядерної безпеки за визначенням МАГАТЕ. З’ясовується її роль та значення для безпеки експлуатації АЕС. Досліджується стан впровадження культури безпеки на об’єктах ядерної енергетики України. Ключові слова: культура ядерної безпеки, експлуатація АЕС, нормативно-правові акти, концептуальні засади, відповідальність персоналу. Сделана попытка анализа содержания и сущности понятия культуры ядерной безопасности по определению МАГАТЕ. Уточнены роль и значение культуры ядерной безопасности в эксплуатации АЕС. Исследовано состояние внедрения культуры ядерной безопасности на обьектах атомной энергетики Украины. Ключевые слова: культура ядерной безопасности, эксплуатация АЭС, нормативно-правовые акты, концепту- альне основы, отвественность персонала. The attempt to analyze the nature and meaning of nuclear safety culture as deined by the IAEA. It turns out its role and importance for the safe operation of NPS.Tthe status of safety culture at nuclear facilities Ukraine is investigated. Key words: culture of nuclear safety, operation of nuclear power, plant operation, regulations, conceptual frameworks, responsible staff 151 серія пРАвО. випуск 22. Частина ІІ. том 3 ♦ постановка проблеми. вперше термін «куль- мування внутрішньої позиції персоналу; 5) нагляд, тура ядерної безпеки» почав застосовуватися після що включає практику ревізій і експертиз, готовність Чорнобильської аварії. у доповіді Міжнародної кон- реагувати на критику; 6) відповідальність через фор- сультативної групи з ядерної безпеки (далі – МкгЯБ) мальне встановлення і опис посадових обов’язків і указувалося, що «…аварія стала наслідком низької розуміння їх персоналом [4]. культури безпеки не тільки на Чорнобильській Аес, Міжнародно визначеними є наступні етапи ста- але й в усіх радянських проектних, експлуатуючих і новлення і покращення культури безпеки: а) питан- регулюючих організаціях атомної енергетики, які іс- ня безпеки керуються потребами відповідності, тоб- нували на той час» [1]. Четвертий енергоблок Чорно- то на цьому етапі безпека розглядається як питання бильської Аес був зруйнований під час проведення технічне, у зв’язку з чим достатнім для безпеки вба- виробничого експерименту. причиною катастрофи чається відповідність установленим правилам і нор- став збіг трьох основних факторів: 1) недоліки про- мам; б) нормальний стан безпеки стає організацій- ектування реактора РБМк-1000, який використову- ною метою, досягнення якої розглядається як мета в вався на станції; 2) загальний низький рівень тех- планових показниках безпеки; в) безпека розгляда- нічної безпеки; 3) помилкові дії операторів (під час ється як безперервний процес покращень, внесок в експерименту були відключені системи автоматич- котрий може робити кожний. ного захисту, що призвело до небезпечного режиму концепція культури ядерної безпеки, розро- ядерного реактора). блена МАгАте, передбачає наявність її основних нехтування культурою ядерної безпеки приво- стандартів у різних країнах світу незалежно від со- дить до катастрофічних наслідків. Аварія на Аес ціально-економічних та політичних відмінностей. фукусіма-1 ще раз засвідчила важливість людського загальні положення щодо необхідності дотримання фактора на об’єктах ядерної енергетики. причиною культури ядерної безпеки, її основні засади містять- катастрофи в Японії стало не лише стихійне лихо – ся у більшості прийнятих МАгАте документах та землетрус і цунамі 11 березня 2011 року, а й технічні матеріалах. у 2003 році нею був прийнятий кодекс помилки оператора станції та управління. федераль- поведінки щодо забезпечення безпеки і збереження на інспекція з ядерної безпеки Швейцаріі (IFSN), радіоактивних джерел. він визначив культуру ядер- проаналізувавши події на Аес фукусіма-1, прийшла ної безпеки як «притаманні організаціям і окремим до висновку, що її персонал під час аварії не завжди особам характерні якості і властивості, дякуючи одержував об’єктивну інформацію про фактичний яким питанням ядерної безпеки приділяється відпо- стан обладнання. наслідком цього стало прийняття відна їх значимості увага» [5]. це визначення є за- неправильних рішень і помилкових оцінок ситуації гальноприйнятим. співробітниками станції. на зарубіжних і вітчизняних Аес встановлений стан дослідження. стан культури ядерної без- суворий контроль за дотриманням вимог культури пеки на об’єктах ядерної енергетики, ще не став ядерної безпеки. у 2008 році в україні були виро- предметом комплексного дослідження фахівців. блені загальні положення безпеки атомних станцій, Більшістю науковців, зокрема, с.в. клевцовим, с.п. які базуються на вимогах законодавства україни, валігуном, А.в. носовським, І.с. комаровим куль- враховують рекомендації Міжнародного агентства тура ядерної безпеки аналізується з технічної сто- по атомній енергії та Міжнародної групи радників рони, характеризується роль регулюючого органу при МАгАте з безпеки ядерних установок при Між- в підвищенні оцінки культури безпеки [2]. форму- народному агентстві по атомній енергії. загальні вання культури безпеки, її складові, роль людського положення обов’язкові для всіх юридичних і фізич- фактора, можливі способи виміру, зв’язок культури них осіб, що здійснюють або планують діяльність, безпеки з іншими чинниками розкриваються у праці пов’язану з розміщенням, проектуванням, будівни- в.в. Бєгуна, с.в.Широкова, с.в. Бєгун, Є.М. пись- цтвом, введенням в експлуатацію, експлуатацією та менного, в.в.литвинова, І.в.казачкова [3]. зняттям з експлуатації атомних станцій [6]. Метою дослідження є визначення змісту, ролі та в україні культура ядерної безпеки активно впро- значення культури ядерної безпеки на об’єктах ядер- ваджується на Аес. у загальних вимогах до системи ної енергетики. управління діяльністю у сфері використання ядерної виклад основного матеріалу. у 1986 році МА- енергії, затверджених наказом державної інспекції гАте були розроблені концептуальні засади культури ядерного регулювання україни від 19.12.2011 року N ядерної безпеки, яка була визнана важливою складо- 190, передбачається обов’язкове формування та під- вою концепції безпеки та є невід’ємною в експлуа- тримка культури безпеки та культури захищеності у тації Аес. до універсальних рис культури ядерної сфері використання ядерної енергії. заходи, що роз- безпеки МкгЯБ віднесла: 1) особисте усвідомлен- робляються та здійснюються для досягнення таких ня важливості безпеки; 2) знання і компетентність, цілей, повинні відповідати принципам персональної що забезпечується через підготовку, самопідготовку відповідальності кожного керівника та працівника і інструктаж персоналу; 3) демонстрацію високо- за дотримання вимог безпеки; першочергової уваги го пріоритету безпеки на рівні старших керівників дотримання вимог безпеки при прийнятті управлін- і визнання загальних цілей безпеки персоналом; 4) ських рішень; дотримання атмосфери повної довіри мотивацію шляхом методів керівництва, постановки та відкритості серед персоналу в обговоренні питань цілей і створення системи заохочення і шляхом фор- безпеки; визнання ядерних та радіаційних техно- 152 науковий вісник ужгородського національного університету, 2013 ♦ логії такими, що вимагають особливої уваги при їх бази, офіційне визначення моделей оцінки загрози, використанні; постійне накопичення, аналіз досвіду наявність обладнання, відповідного міжнародним роботи та його використання для підвищення без- стандартам, проведення фахового навчання персо- пеки; своєчасне інформування органів державного налу, введення ядерної безпеки в систему атестації регулювання ядерної та радіаційної безпеки про по- працівників та службовців. так, для сприяння краї- рушення вимог безпеки [7]. нам-членам МАгАте в їх діяльності з формування і підвищення рівня культури ядерної безпеки пе- розвитку культури безпеки, а також для регламента- редбачається більшістю нормативно-правових актів, ції проведення місій МАгАте за оцінкою рівня куль- що розробляються, прийняті, впроваджуються у цій тури безпеки Агентством розроблено та видано ряд сфері. Особи (органи, організації), що здійснюють документів. серед них: SVS-016 керівництво для проектування, будівництво, експлуатацію і зняття з груп оцінки культури безпеки (SCART), 2008 рік; експлуатації дЯР, виготовлення та постачання про- TecDoc-1321 самооцінка культури безпеки на ядер- дукції і послуг, а також оцінку і регулювання безпе- них установках, 2002 рік; SRS-42 культура безпеки ки, повинні у своїй діяльності дотримуватись осно- при виконанні ремонтів на атомних електростанціях, вних елементів культури безпеки: а) прихильності, 2005 рік; INSAG-15 ключові питання практики під- яка реалізується демонстрацією пріоритету безпеки вищення культури безпеки, 2002 та інші. їх вимоги над економічними і виробничими цілями, визна- є обов’язковими для виконання в експлуатації Аес. нням загальних цілей безпеки на рівні керівництва систематична, планомірна діяльність з розвитку та персоналу дЯР; б) відповідальності, яка реалі- культури безпеки здійснюється дп нАек «енергоа- зується через встановлення чітких повноважень та том», як організації, що експлуатує атомні станції та обов’язків керівництва та персоналу дЯР; в) моти- відповідає за їх безпеку. у дп нАек «енергоатом» вації, яка формується шляхом створення системи за- створено Раду з культури безпеки, яка регулярно охочень для стимулювання високих показників без- проводить наради. Рада з культури безпеки є орга- пеки; г) критичної позиції, яка включає критичне і ном стратегічного планування, контролю і коорди- осмислене ставлення до поставлених завдань, якісне нації дій, спрямованих на вдосконалення культури ведення документації та своєчасне інформування безпеки дп нАек «енергоатом». у відокремлених про свої дії; ґ) контролю і нагляду, які включають підрозділах Аес також створено Ради/комітети внутрішній контроль та нагляд за виконанням робіт, з культури безпеки. на кожній Аес і у дп нАек забезпечення суворо регламентованого та зваженого «енергоатом» загалом розроблено програми кон- підходу до виконання робіт, вдосконалення діяль- кретних дій, спрямованих на становлення і розвиток ності і процедур, направлених на підвищення рівня культури безпеки, програми самооцінки рівня куль- культури безпеки; д) компетентності, яка забезпечу- тури безпеки у відособлених підрозділах і дирекції ється шляхом професійної підготовки персоналу та компанії. оцінки його кваліфікації [8]. проте, поряд з істотними здобутками, існує ціла культура ядерної безпеки, що запроваджується низка проблем, перш за все, на рівні вищих дер- на вітчизняних Аес, включає наступні рівні: воло- жавних органів. державними органами влади ще діння персоналом, від керівників до співробітників, недостатньо розуміється необхідність впроваджен- нормами і правилами режиму безпеки; використан- ня культури безпеки у сфері використання ядерної ня, удосконалення й підтримка у робочому стані енергії; відсутня координація діяльності в цьому на- технічних засобів безпеки; виконання норм і правил прямку уповноважених державних органів; не вико- режиму безпеки персоналом; відповідальність кож- ристовується повністю світовий досвід, можливості ного працівника щодо забезпечення ядерної безпеки. міжнародного співробітництва у реалізації спільних культура ядерної безпеки передбачає оцінку джерел проектів з впровадження концепції культури безпе- і масштабів загрози, свідоме відношення персоналу ки в ядерну галузь; не прийнято дієвих нормативних до правил і норм безпеки, лідерські якості керівника, документів з впровадження концепції культури без- його поведінку у хвилини загрози та дієвість управ- пеки у практику; недостатньо йде поширення кон- лінських заходів у розподіл функцій та встановленні цепції культури безпеки за межі ядерних установок персональної відповідальності за прийняті рішення. (кадровий менеджмент, закупівлі, фізична ядерна Основними методами формування культури ядерної безпека тощо [9]. безпеки на відповідних установках та об’єктах є: викликає подив відсутність інформації про стан проведення належного підбору, навчання і підготов- культури ядерної безпеки в україні у доповіді про ки персоналу; установлення й жорстке дотримання стан ядерної та радіаційної безпеки у 2011 році. у дисципліни безпеки при чіткому розподілі персо- ній, зокрема, у пункті 3 «уроки аварії на Аес «фуку- нальної відповідальності; розробка й дотримання сімі – даічі» (Японія)» вказано, що «важка аварія на вимог чинних інструкцій з виконання вимог культу- Аес «фукусіма-1» сталася в результаті: землетрусу, ри ядерної безпеки. внаслідок якого було втрачене зовнішнє електропос- Аналіз впровадження програм культури ядерної тачання; цунамі, що було спричинене землетрусом, з безпеки свідчить, що підвищенню рівня культури висотою хвилі понад 10 метрів, внаслідок якого було ядерної безпеки на ядерних установках сприяє між- втрачене аварійне електропостачання від дизель-ге- народна допомога, належна державна політика, на- нераторів; залежної відмови функцій безпеки «від- явність відповідної ефективної нормативно-правової ведення залишкових тепловиділень», «відведення 153 серія пРАвО. випуск 22. Частина ІІ. том 3 ♦ тепла кінцевим поглиначем», «забезпечення запасу висновки. культура ядерної безпеки є одні- теплоносія в реакторі», які виконуються активни- єю із важливих складових національної безпеки. ми системами безпеки». про помилки персоналу та її концептуальні засади розроблені МАгАте і є людського фактора, які визнані міжнародними екс- обов’язковими для впровадження за експлуатації пертними організаціями, як одна із причин аварії Аес. контроль за дотриманням вимог культури не зазначено. у плані дій щодо виконання цільової ядерної безпеки, забезпечення її встановлених позачергової оцінки стану безпеки та подальшого рівнів здійснює національний регулюючий орган в підвищення безпеки енергоблоків Аес україни з сфері використання ядерної енергії. в Яек украї- урахуванням подій на Аес «фукусіма-даічі» не вка- ни ще є наявні проблеми, пов’язані із недостатньо зується про необхідність у зв’язку із цим підвищення ефективним впровадженням культури ядерної без- культури ядерної безпеки [10, с. 15-16]. пеки. СпиСОК виКОРиСтаниХ ДЖеРеЛ: 1.ЧЕРНОБЫЛЬСКАЯ АВАРИЯ: ДОПОЛНЕНИЕ К INSAG-1. Серия изданий по безопасности. № 75-INSAG-7. Доклад Международной консультативной группы по ядерной безопасности. – Вена: МАГАТЭ, 1993. 2. Клевцов С.В., Валігун С.П., Носовський А.В., Комаров І.С. Культура безпеки в сфері використання ядерної енергії / С.В.Клевцов, С.П.Валугін, А.В.Носовський, І.С.Комаров // Ядерна та радіаційна безпека. – 2009. – №3. – С.56 – 64. 3. Бєгун В.В., Широков С.В., Бєгун С.В. Письменний Є.М. Литвинов В.В., Казачков І.В. Культура безпеки в ядерній енергетиці. – К., 2012. – 539 с. 4. Международная консультативная группа по ядерной безопасности. Итоговой доклад о рассмотрении причин и по- следствий аварии на Чернобыльской АЕС. Серия изданий по безопасности. №75 – INS АGI. МАГАТЕ, Вена.1986. – С.6. 5. Кодекс поведения по обеспечению безопасности и сохранности радиоактивных источников от 08.09.2003 // [Елек- тронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/951_001 6. Общие положения обеспечения безопасности атомных станций (ОПБ – 2008). НП 306.2.141-2008. – Киев, ГКЯРУ, 2008. 7. Загальні вимоги до системи управління діяльністю у сфері використання ядерної енергії. Наказ Державної інспекції ядерного регулювання України від 19.20 2010. 3190. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.snrc.gov.ua/ nuclear/uk/publish/article/164656 8. Проект «Загальні положення безпеки дослідницьких ядерних реакторів» від 12.04.2012 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.snrc.gov.ua/nuclear/uk/doccatalog/list?currDir=37817 9. Сухий Я. Культура безпеки в Україні / Я.Сухий // Профспілкові вісті. – №28 (683). – 13 березня 2012 року. 10. Доповідь про стан ядерної та радіаційної безпеки в Україні у 2011 році. – К., 65 с. УДК 343.163-053.2 ФорМи представництва прокуратуроЮ інтересів дітей у суді proSecutor repreSeNtatIoN formS INtereSt of cHIldreN at court терещук г.а., аспірант ІІІ року навчання без відриву від виробництва кафедри цивільного права та процесу Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки У статті автор з’ясовує сутність та зміст понять «процесуальна форма», «форми представництва прокурором» та наведено їх класифікації. Наведено ряд особливостей представництва прокуратури як самостійної конститу- ційної функції. Запропоновано авторську класифікацію форм представництва прокуратурою інтересів дітей у суді. Ключові слова: прокурор, конституційна функція прокуратури, форми представництва прокуратурою інтересів дітей у суді, процесуальна форма, класифікація форм. В статье автор определяет сущность и содержание понятий «процессуальная форма», «форма представитель- ства прокурором» и приведены их классификации. Приведен ряд особенностей представительства прокуратуры как самостоятельной конституционной функции Предложена авторская классификация форм представительства прокуратурой интересов детей в суде. Ключевые слова: прокурор, конституционная функция прокуратуры, формы представительства прокуратурой интересов детей в суде, процессуальная форма, классификация форм. The author trashes out the concepts core and content of «form of action», «prosecutor representation forms» and gives their classiications in the article. Number of representation features as independent constitutional function of public prosecution ofice is given. Also the author classiication of prosecutor representation forms of chlidren interest at court is offered. Key words: prosecutor, constitutional function of public prosecution ofice, prosecutor representation forms of chlidren interest at court, form of action, form classiications. 154 науковий вісник ужгородського національного університету, 2013 ♦ постановка наукової проблеми та її значення. деякі вчені вказують на такі процесуальні форми: проблема визначення форм представництва про- порушення справи; вступ у справу в суді першої ін- курором інтересів у суді є однією з центральних у станції; необхідна участь за ухвалою суду; внесення юридичній науці. все це зумовлено тим, що на сьо- подання на рішення й ухвали суду, що не набули за- годнішній день немає єдиного підходу серед вчених конної сили; підтримання подання в суді другої ін- та юристів-практиків як до визначення понять «про- станції; надання висновку в суді другої інстанції по цесуальна форма», «форми представництва проку- скаргах сторін; подання протесту на рішення, ухва- рором», так і до класифікації форм представництва ли, постанови суду, що набули законної сили; подан- прокуратурою інтересів громадян у суді. Частково ня вищестоящому прокурору з приводу принесення відповідь на це питання дає ст. 36-1 закону україни протесту на судові постанови, що набули законної «про прокуратуру» від 5 листопада 2011 року, яка сили; участь у засіданні судово-наглядних органів; містить законодавчо закріплені форми представни- порушення провадження про перегляд справ за но- цтва прокуратурою у суді, але це питання потребує вовиявленими обставинами [1]. більш глибокого дослідження. М.в косюта вважає, що представництво проку- Формулювання мети статті. Мета статті – до- ратурою має бути закріплено в наступних формах: слідити правові форми представництва прокурату- - звернення прокурора до суду з метою захисту рою інтересів дітей в суді. порушених прав і законних інтересів громадян і дер- аналіз останніх досліджень із цієї проблеми. жави; у юридичній науці проблема процесуальної форми - участь прокурора в розгляді справ у судах; досліджувалася такими вченими як в.н. Аргунов, г. - досудове провадження [2, с. 189-194]. Ареф’єв, М.в. косюта, д.д. луспеник, М.І. Мичко, у ч. 3 ст. 36-1 закону україни «про прокуратуру» н. печина, ю.А. попова, М. строгович, г.п. тим- вказано, що формами представництва прокуратурою ченко, М.й. Штефан та іншими. проте, аналіз науко- інтересів громадян або держави у суді є: вих праць свідчить, що це питання залишається мало - звернення до суду з позовами або заявами про розробленим, тим більше в контексті представниць- захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола кої функції прокуратурою інтересів дітей в суді. осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтер- виклад основного матеріалу й обгрунтування еси держави, або про визнання незаконними право- отриманих результатів дослідження. г. Ареф’єв вих актів, дій чи рішень органів і посадових осіб; вважає, що процесуальна форма – це установлений - участь у розгляді судами справ; цивільним процесуальним правом порядок розгляду й - внесення апеляційного, касаційного подання на вирішення компетентним органом підвідомчих йому судові рішення або про їх перегляд за нововиявлени- цивільно-правових спорів, що забезпечує рівноправ- ми обставинами. ну й активну участь сторін та інших заінтересованих наказ генеральної прокуратури україни «про ор- осіб [6, с. 211-214]. Ми більше підтримуємо позицію ганізацію представництва прокурором в суді інтер- н. печиної, яка вказує, що під процесуальною фор- есів громадянина або держави та їх захисту при ви- мою необхідно розуміти сукупність встановлених або конанні судових рішень» від 29 листопада 2006 року санкціонованих законом правил, що регламентують № 6-гн (із змінами та доповненнями) [4] зазначає, порядок здійснення правосуддя, діяльності кожного, що прокурор має здійснювати представницькі функ- хто бере участь у процесі [6, с. 211-214]. ції шляхом: відповідно до ст. 35 закону україни «про про- - підготовки та звернення до суду з позовами, за- куратуру» [5] прокурор може вступити у справу на явами, адміністративними позовами; будь-якій стадії процесу, якщо цього вимагає захист - участі у розгляді судами справ; конституційних прав громадян, інтересів держави - ініціювання перегляду незаконних судових рі- та суспільства, і зобов’язаний своєчасно вжити пе- шень; редбачених законом заходів до усунення порушень - захисту прав громадянина або інтересів держа- закону, хоч би від кого вони виходили. з наведеної ви при виконанні судових рішень; законодавчої норми випливає, що представництво - вжиття передбачених законом заходів щодо усу- прокуратурою інтересів дітей у суді проходить у пев- нення порушень закону при здійсненні судочинства, них процесуальних формах, кожна з яких спрямова- відповідальності винних у цьому осіб. на на ефективний захист порушених, невизнаних чи саме вищевказаний наказ більш-менш правильно оспорених прав, свобод та інтересів неповнолітніх класифікує форми представництва прокуратурою ін- громадян. тересів громадян у суді. на думку М.І. Мичка, під час реалізації консти- О. Хавін у своїй статті «концептуальне бачення туційно закріпленої представницької функції про- форм реалізації представницької функції прокура- куратури необхідно виділяти такі форми: досудове тури в суді» вважає, що формами представництва провадження, що включає підготовку й направлення прокуратурою є: подання позовів (заяв) у інтересах до суду заяв та інших матеріалів; участь у розгляді в окремих громадян, які за станом здоров’я, соціаль- судах на різних стадіях судочинства цивільних, гос- ним статусом або з інших поважних причин не мо- подарських справ і справ про адміністративні право- жуть самі захистити свої права, а також в інтересах порушення з метою захисту прав та законних інтер- групи чи невизначеного кола громадян, права яких есів громадян і держави [3, с. 53-55]. порушуються; подання позовів (заяв) на захист дер- 155 серія пРАвО. випуск 22. Частина ІІ. том 3 ♦ жавних інтересів; звернення до суду із заявами про фікаційних комісій про притягнення суддів, які до- визнання незаконними правових актів органів, дій пустили такі порушення, до дисциплінарної відпо- та рішень посадових осіб, якщо вжитими заходами відальності [7]. досудового реагування не вдалося захистити закон- висновки та перспективи подальших досліджень. ність, права громадян або державні інтереси; здій- з урахування вищенаведеного, на нашу думку, фор- снення контролю за станом реального виконання мами представництва прокуратурою інтересів дітей судових рішень, прийнятих за позовами прокуро- у суді є: рів, з використанням при цьому засобів прокурор- - звернення до суду з позовом про захист поруше- ського нагляду; участь у розгляді справ, порушених них, невизнаних чи оспорених прав, свобод та інтер- за позовами прокурорів на захист інтересів грома- есів дітей; дян і держави; обов’язкова участь прокурорів від- - участь у розгляді справ судами (як у випадку повідного рівня у розгляді справ судами наглядової безпосереднього звернення прокурора з позовом, інстанції; внесення касаційних (окремих) питань так і вступ у справу за власною ініціативою чи за- на судові рішення, що не набрали законної сили, лучення його до справи за ініціативою суду); у справах, розглянутих судом першої інстанції за - ініціювання та участь у перегляді незаконних участю прокурора; опротестування відповідно до судових рішень, що стосуються інтересів дітей; процесуальних повноважень будь-якого судового - захист прав дітей під час виконання судових рі- рішення, що набрало сили, якщо воно не відповідає шень. матеріальному чи процесуальному законодавству; Отже, на сьогодні в українській юридичній думці ініціювання за наявності підстав перегляду судових та правозастосуванні немає єдиного підходу до ви- рішень, що набрали сили, у зв’язку з нововиявле- значення форм представництва прокуратурою інтер- ними обставинами, якщо цього вимагає захист дер- есів дітей у суді. Існує безліч точок зору науковців жавних інтересів або законних інтересів громадян, щодо форм представництва громадян прокурором, які з поважних причин самі не можуть захистити кожна з яких має право на існування. питання ж свої права; інформування вищестоящих судів про форм представництва прокуратурою інтересів дітей виявлені порушення закону при розгляді цивільних у суді майже не досліджується. вирішення цієї про- справ, які не спричиняють скасування прийнятих блеми може відбутися тільки шляхом внесення змін судових рішень, але порушують права громадян, до чинного законодавства, зокрема чіткого закрі- юридичних осіб, державні інтереси, щоб усунути плення форм представництва прокуратурою інтере- такі порушення; входження з поданнями до квалі- сів дітей у суді в законі україни «про прокуратуру». СпиСОК виКОРиСтаниХ ДЖеРеЛ: 1. Иск прокурора в гражданском судопроизводстве : метод. пособие. – М., 1989. 2. Косюта М. В. Питання правового регулювання представницької функції прокуратури / М. В. Косюта // Проблеми ор- ганізації прокуратури й оптимізації її діяльності в сучасних умовах. – Зб. наук. праць. – Х., 1998. – С. 189-194. 3. Мичко М. І. Щодо взаємодії прокуратури з судовою владою / М. І. Мичко // Право України. – 1999. – № 12. – С. 53-55. 4. Про організацію представництва прокурором в суді інтересів громадянина або держави та їх захисту при виконанні судових рішень: Наказ Генеральної прокуратури України від 29 листопада 2006 року № 6-гн (із змінами та доповненнями) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.nau.ua/doc/?code=v0006900-06. 5. Про прокуратуру : Закон України вiд 05 листопада 1991 року № 1789-XII // ВВРУ. – Офіц. вид. – 1991. – № 53. – С. 793. 6. Тимченко Г. П. Проблеми форм захисту цивільних прав та інтересів, що охороняються законом / Г. П. Тимченко // Вісник господарського судочинства. – 2002. – № 1. – С. 211-214. 7. Хавін О. Концептуальне бачення форм реалізації представницької функції прокуратури в суді / О. Хавін // Вісник прокуратури. – 2001. – № 3. – С. 60-62. 156 науковий вісник ужгородського національного університету, 2013 ♦ РОЗДІЛ 11 мІЖнаРОДне пРавО УДК 341.48 дарунок Як проЯв корупціЇ в МіжнародноМу праві та національноМу Законодавстві preSeNt aS a dISplay of corruptIoN IN INterNatIoNal law aNd NatIoNal legISlatIoN гарбазей д.о., здобувач кафедри конституційного та міжнародного права Харківського національного університету внутрішніх справ У статті проведено порівняльний аналіз міжнародних норм і національних законодавчих положень у сфері ре- гулювання протидії корупції у частині надання дарунків, пільг та переваг державним службовцям і представникам влади в Україні, США, КНР, ОАЕ, визначені недоліки і переваги щодо ставлення до проблеми боротьби з корупцією. Ключові слова: подарунки, переваги, пільги, державні службовці, корупція. В статье проведен сравнительный анализ международных норм и национальных законодательных положений в сфере регулирования противодействия коррупции в части предоставления подарков, льгот и преимуществ госу- дарственным служащим и представителям власти в Украине, США, КНР, ОАЭ, определены недостатки и преиму- щества в отношении к проблеме борьбы с коррупцией. Ключевые слова: подарки, преимущества, льготы, государственные служащие, коррупция. In this article you can see the results of the comparative analysis of international norms and national legislation regulations in the sphere of regulation of corruption opposition that takes place in giving presents, beneits and preferences to government employers and public agents in Ukraine, the USA, China, and United Arab Emirates. The main drawbacks and advantages are deined speaking about the problem of anti-corrupt campaign. Key words: presents, advantages, beneits, government employers, public oficial, corruption. постановка проблеми. Одним серед найбільш як злочин. проте одним із найбільш поширених про- болючих проблем міжнародного співтовариства по- явів корупції у світі саме серед звичайних громадян ряд із торгівлею зброєю, наркотрафіком стоїть і пи- є спроби вирішення власних проблем через матері- тання попередження та подолання корупції. Означе- альні блага незначної вартості, іншими словами да- на проблематика неодноразово була у центрі уваги рунки, пільги та переваги, що надаються практично ООн, Ради Європи, Європейського союзу тощо. на- всім представникам влади у різних галузях життєді- віть найбільш розвинені країни світу, такі як сША, яльності суспільства. це може бути і предмети мис- канада, Японія, німеччина, виділяють значні кошти, тецтва, техніка, продукція промисловості, знижки проводять законодавчі реформи щодо попередження до закладів відпочинку, абонементи до спортзалу прояву нових форм корупції та хабарництва. у дея- та багато іншого. Інколи за подарунками ховається ких країнах світу вони поширені на рівні вищих по- отримання незаконної вигоди у вигляді будинків, зе- садових осіб у формі лобіювання інтересів бізнесу, мельних ділянок, автомобілів та іншого. багатомільярдних контрактів і загравань із фінансо- актуальність. законодавче обмеження зазначе- вою елітою країни, в інших – починаючи з отриман- ної форми корупції, а в деяких випадках і фактич- ня дарунків, надання пільг, переваг державних служ- на заборона на її отримання, закріплення цього фе- бовців до відкритих форм хабарництва та відмивання номену як прояву корупції на міжнародному рівні, доходів. Результатом багаторічної роботи в цьому використання досвіду провідних країн світу є акту- напрямку стало створення міжнародних документів альним питанням і вимагає ретельного дослідження, різного рівня та різної спрямованості, проте покли- вироблення конкретних пропозицій, спрямованих каних діяти з єдиною метою – боротися з корупцією. на вдосконалення існуючих міжнародно-правових значущим універсальним актом з питань боротьби норм, що регулюють відносини у цій сфері, а також з корупцією є конвенція ООн проти корупції (№ A/ розробки практичних рекомендацій. RES/58/4 від 31 жовтня 2003 року), яка передбачила Метою дослідження є аналіз і вивчення міжнарод- всі можливі на той час прояви корупції [1]. проте, ного досвіду в подоланні корупційних проявів надан- аналізуючи норми міжнародних документів у сфе- ня подарунків, пільг і переваг, розробка пропозицій рі боротьби з корупцією, доходимо висновку, що за щодо вдосконалення міжнародних актів щодо питан- своїм змістом вони носять кримінально-караний ха- ня отримання дарунків і визначення шляхів практич- рактер і вимагають визнавати прояви корупції саме ного застосування досвіду країн світу в україні. 157 серія пРАвО. випуск 22. Частина ІІ. том 3 ♦ аналіз останніх досліджень і публікацій. серед рівника[5]. проте ці два документи дають нам лише науковців, які порушували питання міжнародно-пра- загальні уявлення щодо отримання дарунків держав- вового регулювання у сфері боротьби з корупцією як ними службовцями. конкретики щодо порядку отри- в україні, так і за кордоном, варто відзначити Анти- мання, визначення критеріїв «загальноприйнятості», пенка в.ф., Бирюкова п.М., волеводза О.г., лукашу- максимальної вартості подарунка ми не знайдемо ка І.І., панова в.п. серед науковців, які приділяли в жодному документі. тому і виникає необхідність увагу висвітленню проблеми отримання дарунків як проведення узагальнення законодавчої бази країн прояву корупції, варто відзначити Мельника М.І., світу, в тому числі й в україні, з цього питання задля Редьку А.І., Хавронюка М.І., е. ковалишину та ін. вироблення єдиної уніфікованої формули протидії незважаючи на значний інтерес до феномену ко- цьому явищу корупції як на міжнародному рівні, так рупції, комплексного аналізу положень міжнарод- і в кожній конкретній країні. но-правових актів у частині отримання державними Розвиток законодавства про боротьбу з корупцією службовцями дарунків, пільг, переваг, проте онов- в україні розпочався в 90-х роках ХХ століття. ло- леного антикорупційного законодавства україни не гічним завершенням розробок науковців у цій сфе- проводилося. рі став закон україни «про боротьбу з корупцією», Розпочинаючи наше дослідження, необхідно прийнятий 05 жовтня 1995 року. закон передбачав констатувати, що єдиною згадкою про проблему перелік корупційних правопорушень та обмежень отримання державними службовцями дарунків у щодо державних службовців та осіб уповноважених конвенції ООн проти корупції є пункт 5 ст. 8, який на виконання функцій держави. проте розкриття та- встановлює обов’язок держав запроваджувати за- кого поняття, як подарунок і його співвідношення ходи та системи, які зобов’язують державних поса- з терміном «державний службовець» визначено не дових осіб звітуватися, в тому числі за отримання було. спроба окреслити цей термін була у частині суттєвих дарунків [1]. у свою чергу Міжамерикан- визначення «корупційного діяння» ст. 1 закону. так, ська конвенція проти корупції (№ в-58 від 29 берез- законодавець визначив, що корупційним діянням (ст. ня 1996 року) [2] та конвенція Африканського со- 1) є незаконне одержання особою, уповноваженою юзу про запобігання та боротьбу з корупцією (від 11 на виконання функцій держави, у зв’язку з виконан- липня 2003 року)[3] визначають як один із варіантів ням таких функцій матеріальних благ, послуг, пільг грошової винагороди чи іншої користі отримання або інших переваг, у тому числі прийняття чи одер- службовцем дарунка, пільги чи переваги і ставить їх жання предметів (послуг) шляхом їх придбання за в один ряд з отриманням хабара. кримінальна кон- ціною (тарифом), яка є істотно нижчою від їх фак- венція про боротьбу з корупцією взагалі не оперує тичної (дійсної) вартості [6]. такі науковці, як Мель- зазначеними термінами, а застосовує лише визна- ник М.І., Редька А.І., Хавронюк М.І., які аналізували чення «неправомірна вигода», тлумачення якого, на ст. 1 закону, не визначали і не окреслювали дарунок жаль, відсутнє. виходячи з цього, феномен отриман- у межах поняття матеріальні блага. на практиці ня дарунка у міжнародному праві в основоположних будь-які подарунки, які державні службовці отриму- документах не визначено. вали за вчинення чи не вчинення тих чи інших дій, зазначена проблематика частково висвітлена у кваліфікували за ст. 7 закону, тобто незаконне одер- Міжнародному кодексі поведінки державних поса- жання особою, уповноваженою на виконання функ- дових осіб (від 23 липня 1996 року) (ст. 9), який ви- цій держави, у зв’язку з виконанням таких функцій значає, що державні посадові особи не домагаються матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг і не отримують прямо або опосередковано будь-яких або за відповідною статтею кримінального кодексу подарунків або інших знаків уваги, які можуть впли- україни [6]. вати на виконання ними своїх функцій, здійснення Із плином часу отримання дарунків державними своїх обов’язків і прийняття рішень [4]. чиновниками та представниками влади набуло зна- у свою чергу типовий кодекс поведінки посадов- чення загальнодержавної проблеми. жодне питання, ців органів державної влади та місцевого самовря- що перебуває у віданні державного службовця, не ви- дування, ухвалений Рекомендацією № R(2000)10 ко- рішується без грошових коштів, цінних подарунків, мітету Міністрів Ради Європи 11 травня 2000 року, пожертв. кожне святкування, урочистий прийом, при- деталізує положення Міжнародного кодексу (ст. 18) і значення на посаду потребує вручення як формаль- зазначає, що посадовцю заборонено отримувати да- них, так і цінних подарунків. тому законодавець при рунки не лише для себе, але й своєї сім’ї, близьких ухваленні комплексу законів про боротьбу з корупці- родичів і друзів або осіб чи організацій, з якими він єю проблемі дарування (пожертви) приділив значну має ділові чи політичні стосунки, що можуть впли- увагу. І не лише в частині боротьби з цим злочинним нути чи видаються такими, що впливають на неупе- явищем, але, що не менш важливо, попередженню та редженість при виконанні посадових обов’язків, або запобіганню. Основні напрямки державної політики у ж які є винагородою чи виглядають як винагорода, сфері боротьби з корупцією втілилися у новий закон, пов’язана з його обов’язками. це не стосується за- що отримав назву «про засади запобігання та протидії гальноприйнятої гостинності або дрібних подарун- корупції». новий закон, ухвалений 07.04.2011, розді- ків. Якщо посадовець має сумніви щодо того, чи лив питання отримання дарунків і неправомірного ви- може він отримати подарунок або вияв гостинності, користання службового становища, що було відсутнє то він повинен звернутися за порадою до свого ке- у попередньому законі. так, ст. 6 закону україни «про 158 науковий вісник ужгородського національного університету, 2013 ♦ засади запобігання та протидії корупції» передбачає, серед країн, що найбільше зарекомендували що особам, зазначеним у пунктах 1-3 частини першої себе в частині становлення та розвитку демократії, статті 4 цього закону, забороняється використовувати спроб боротьби з корупцією, є сполучені Штати свої службові повноваження та пов’язані з цим мож- Америки. перший такий документ у вигляді резолю- ливості з метою одержання неправомірної вигоди або ції конгресу був прийнятий ще у 1958 році. Одне з у зв’язку з прийняттям обіцянки/пропозиції такої ви- найважливіших положень полягає в тому, що вони годи для себе чи інших осіб. при цьому неправомір- прямо забороняють отримання посадовими особами ною вигодою законодавець визначив грошові кошти будь-яких вигод окрім офіційної оплати праці. у той або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематері- же час тлумачення терміну «подарунок» у законо- альні активи, що їх без законних на те підстав обіця- давстві сША досить широкий, що дає змогу макси- ють, пропонують, надають або одержують безоплатно мально охопити корупційні прояви серед державних чи за ціною нижчою за мінімальну ринкову. відповід- посадовців. так, до подарунків (розділ в параграф но ж до ст. 8 закону особам, зазначеним у пункті 1 та 2635.203) належать будь-яка винагорода, послуга, підпунктах «а», «б» пункту 2 частини першої статті знижка, розвага, акт гостинності, позичка, відстроч- 4 цього закону, забороняється безпосередньо або че- ка або все, що має вартість у грошовому виражен- рез інших осіб одержувати дарунки (пожертви) від ні. під це визначення підпадають послуги з надання юридичних або фізичних осіб за рішення, дії чи безді- безкоштовного навчання або підготовки, транспорту, яльність в інтересах дарувальника, що приймаються, проїзду на місцевих транспортних маршрутах, про- вчиняються як безпосередньо такою особою, так і за її живання та харчування, будь то в натуральній формі, сприяння іншими посадовими особами та органами; шляхом придбання квитка, передоплати або відшко- якщо особа, яка дарує (здійснює) дарунок (пожертву), дування понесених витрат [8]. перебуває в підпорядкуванні такої особи [7]. відповідно до директиви управління службової значного впливу на формування законодавства етики державних органів сША щодо етичних норм україни у сфері регулювання питання дарування се- поведінки державних службовців у системі орга- ред державних посадовців і представників влади має нів виконавчої влади (розділ г параграфу 2635.203) міжнародний досвід країн та міжнародного співто- державним службовцям забороняється вимагати вариства у цілому. це дало поштовх до встановлен- або отримувати подарунки або матеріальні цінності ня обмеження щодо отримання дарунків, деталізації від фізичних або юридичних осіб, які домагаються норми дарування та конкретизації цінової політики здійснення офіційних дій з боку державної устано- щодо вартості дарунків. Хоча в той же час законо- ви, в якому працює відповідний співробітник, чи давець залишив поза увагою термін подарунок (по- здійснюють комерційну діяльність спільно з даними жертва), не здійснивши його тлумачення у новому державною установою або діяльність, регульовану законі. україна на шляху до демократії та у відпо- даними державною установою, а також від фізичних відності до сталих традицій не змогла встановити або юридичних осіб, інтереси яких суттєво залежать повну заборону на отримання подарунків представ- від виконання чи невиконання відповідним держав- никами влади. А тому заборона встановлена лише у ним службовцем своїх посадових обов’язків [8]. двох вичерпних випадках (ч. 1 ст. 8): забороняється у той же час дія заборон на отримання подарун- отримувати будь-які дарунки від юридичних або фі- ків не поширюється на: а) винагороду, отримання зичних осіб за рішення, дії чи бездіяльність в інтер- якої державними службовцями дозволено законом есах дарувальника, що приймаються, вчиняються як (знижки для необмеженого кола осіб, перемоги, при- безпосередньо такою особою, так і за її сприяння ін- зи, нагороди у розіграшах, лотереях, подарунки для шими посадовими особами та органами; якщо особа, держави, від імені держави та за рахунок держави) яка дарує (здійснює) дарунок (пожертву), перебуває [9, с. 2]; б) подарунки чи інші матеріальні блага, на- в підпорядкуванні такої особи. при цьому державні дані у зв’язку з спорідненістю чи іншими особисти- службовці відповідно до закону можуть отримувати ми, професійними чи діловими взаємовідносинами, дарунки (ч. 2 ст. 8), які відповідають загальновизна- незалежно від посадового становища одержувача; в) ним уявленням про гостинність і пожертви крім ви- малозначні блага, пов’язані з особистими, професій- падків, передбачених частиною першою цієї статті, ними чи діловими контактами і не створюють сер- якщо вартість таких дарунків (пожертв) не переви- йозної небезпеки репутації посадових осіб (незначні щує 50 відсотків мінімальної заробітної плати, вста- подарунки у вигляді кави, чаю, вітальних листівок новленої на день прийняття дарунка (пожертви), та інше) [10]. одноразово, а сукупна вартість таких дарунків (по- щоправда, заборона, передбачена розділом г па- жертв), отриманих з одного джерела протягом року, раграфу 2635.203 директиви управління службової – однієї мінімальної заробітної плати [7]. зазначені етики державних органів сША щодо етичних норм норми притаманні багатьом демократичним краї- поведінки державних службовців у системі органів нам заходу. проте актуальним питанням отримання виконавчої влади не є категоричною. у законах про- дарунків є і в країнах сходу й Азії. для розуміння писано, що, коли і скільки може отримати чиновник впливу правових норм світу на законодавство украї- в якості подарунка і що з цим робити. зокрема, сена- ни варто розглянути приклади вирішення зазначеної тор і співробітники його апарату не повинні отриму- проблематики у країнах з різною правовою систе- вати ніяких подарунків від зареєстрованих лобістів мою та ставленням до державної служби. та іноземних агентів. вартість подарунків від інших 159 серія пРАвО. випуск 22. Частина ІІ. том 3 ♦ джерел, за винятком родичів, протягом року не пови- жавних органів не повинні отримувати подарунки, нна в сукупності перевищувати 300 доларів. Обме- піднесення яких може вплинути на правильне ви- ження накладаються на оплату подарунків у формі конання ними службових обов’язків. подарунки, від витрат на поїздки: ліміт – три дні всередині країни і отримання яких з тих чи інших причин немає можли- сім на закордонні подорожі [11, с. 44-45]. Обмеження вості відмовитися, необхідно зареєструвати і здати у поширюються також на членів сімей сенаторів. Член керівний орган, за винятком тих, що мають невелику палати представників має законне право отримати вартість. працівники, які не передали до скарбниці за рік з одного джерела подарунків не більше, ніж на подарунки при значній їх вартості, підлягають пока- 250 доларів [12, с. 327]. для інших категорій держ- ранню у відповідності до ст.ст. 382, 383 криміналь- службовців встановлені ще більш жорсткі рамки – ного кодексу кнР (як корупціонери-хабарники) [15]. 100 доларів. все, що перевищує цей ліміт, має бути також не менш важливе значення у сфері бороть- здане у відповідний відділ відомства, де він працює. би з корупцією в кнР займають положення «про за- Отримання подарунка вартістю, що перевищує борону пожертви і прийняття подарунків державних мінімальну, допустимо лише тоді, коли це буде спри- службовців адміністративних органів влади». так, яти розвитку зв’язків сША у сфері науки або меди- зазначене положення передбачає заборону співро- цини, або в інших виняткових випадках [11, с. 45]. бітників державних адміністративних органів отри- таким чином, влада сША сприяє розвитку науки та мувати пожертви або подарунки в ході надання дер- медицини. проте це положення має цікаве завершен- жавних функцій у середині країни. ня – «інші виняткові випадки». Окреслити коло ви- питання регулювання відношення державних няткових випадків, в яких сферах, умовах і ситуаціях службовців до виконання владних функцій поза неможливо. тобто все одно залишається можливість межами країни регулює циркуляр «про серйозність маніпулювання в царині державного управління та виконання положень про заборону пожертви і при- знівечення головних засад демократії. Отримавши йняття подарунків державними службовцями при подарунок вище «мінімальної вартості», посадова виконанні своїх обов’язків поза межами кнР» [16, с. особа не може використовувати його на свій розсуд 3]. даний документ визначає, які дарунки є прийнят- і зобов’язана у визначений термін здати до відповід- ними, дозволеними та можуть бути залишені чинов- ного органу. ником, а відносно яких треба приймати передбачені у цілому, якщо охарактеризувати відношення циркуляром рішення. так, якщо сума подарунку є в сША до отримання подарунків, варто зазначити, меншою за RMB 200 його доля визначається самим що на законодавчому рівні досить детально та чітко державним службовцем. при вартості подарунка по- окреслені вимоги до зносин державних чиновників над RMB 200, останній має бути переданий у якос- з громадянами, лобістами, юридичними особами та ті пожертви, бути проданий або збережений урядом їх керівниками. законодавець спробував описати пи- згідно з його призначенням. тання дарування у всіх сферах діяльності державних неможливо оминути такий документ, як поло- службовців. проте як і в будь-якій країні знайдеться ження «про систему реєстрації подарунків, отрима- прогалина у законодавстві, яка дасть можливість об- них апаратом партії і уряду в середині країни». дане ходити писані норми та діяти у власних інтересах. положення передбачає, що членам комуністичної важливо відзначити, що різні культури мають партії китаю (далі – кпк) та державним службов- різні розуміння подарунків і гостинності. це питан- цям заборонено отримувати будь-які подарунки, які ня особливо присутнє в китаї, де ділові відносини можуть вплинути на справедливе виконання сво- культивуються актом дарування (гуансі), а корупція їх службових обов’язків [16, с. 3]. дія положення є постійною проблемою. під час китайського свята розповсюджується на службовців у сфері надання Місяця, наприклад, прийнято розподіляти місяч- громадських послуг на всіх рівнях комуністичної ні торти, дороге чайне листя, золоті монети [13]. в партії, народного конгресу, уряду народної політич- останні кілька років китай спрямував свої зусилля ної консультативної конференції, суди і прокурату- на подолання корупції як такої. заслуговує на ува- ру, осіб, зайнятих на державній службі в державних гу і проблема «подарунків», і спроби її вирішити в підприємствах, установах і державних громадських рамках кримінального кодексу. на додаток до акти- організаціях. візації переслідування хабарництва, 25 лютого 2011 що стосується приватного сектору, то засто- року, законодавці китайської народної республіки сування поняття «хабарництво» стосується лише (далі кнР) прийняли 49 поправок до кримінального надання переваг і лише щодо «відносно великої кодексу народної Республіки китаю, однією серед цінності». проте, як виявилося, не існує ніякої за- яких є кримінальна відповідальність за давання ха- конодавчого чи судового визначення чи тлумачення барів неурядовим чиновникам кнР і міжнародним критеріїв поняття «відносно велика цінність». громадським організаціям [14]. у китаї питання, законодавство кнР не має чітких критеріїв пода- пов’язані з тим, як чинити з подарунками, регулює, рунків, які є прийнятними та законними. виходячи зокрема, постанова «про систему проведення реє- з положень державних актів, що регулюють зазна- страції подарунків, отриманих працівниками партій- чене питання, ними можуть бути подарунки, розва- них і державних органів у ході поїздок по країні» (№ ги, переваги невеликої вартості (наприклад, купони 25, від 19 травня 1995 р.). згідно зі ст. 2 постанови, місячного пирога), недорогі вечері або розумні ви- в ході поїздок по країні працівники партійних і дер- трати на проїзд та інше. проте в кожному конкрет- 160 науковий вісник ужгородського національного університету, 2013 ♦ ному випадку остаточне рішення щодо прийнятності жодного значення, чи подарунки отримуються поса- подарунка, пільги, переваги приймає компетентний довцями в середині держави чи за кордоном. орган уряду і суди (беручи до уваги відповідні права у законодавстві ОАе немає чіткого поділу на по- і судові думки). так, відповідно до судової думки дарунки та знаки уваги. це може бути харчування, «про обмеження політики у боротьбі з комерційним проживання, міські, міжміські та міжнародні пере- підкупом адміністрації Ініціативної групи» («про- везення, авіаквитки, місцеві та закордонні прийоми, відна думка»), неприйнятними, а відповідно і про- подарунки з логотипом компанії чи без такого, різно- тизаконними будуть: «відкати» і гонорари, які не го роду розваги. тим не менш, серед наведених варі- відображені у бухгалтерському обліку жодної зі сто- ацій також є обмеження та вимоги, додержання яких рін, особливо це стосується державних службовців; визначають передумови їх законності. Але при цьо- грошові кошти або дарунки (за винятком подарун- му немає чітких цінових обмежень, а лише поняття ків дуже малої величини), надані незаконно (тобто, з «надмірної вартості», що витлумачується у кожному порушенням кримінального закону або закону «про конкретному випадку. конкуренцію»); незаконні пожертвування для полег- питання подарунків у законодавстві ОАе за- шення операцій, просування послуг або отримання слуговує більш детальної уваги. для сприйняття пільг, або інших економічних вигод (якщо пожертву- дарунка або знака уваги у рамках службової етики вання зроблені відповідно до закону «про охорону та чинного законодавства, він повинен бути спрямо- пожертви і відповідних положень); переваги, такі як ваний на досягнення наступних цілей: бути формою спонсорство, організація поїздок, членство, клубні репрезентації певної компанії в якості маркетинго- карти, талони, купони, нерухомість, транспортні за- вого ходу. дана мета полягає в тому, що подарунок соби або акції, отримані в цілях полегшення опера- повинен мати на меті підкреслити переваги певної цій, просування послуг, одержання пільг або інших особи/компанії перед конкурентами; подарунок чи економічних інтересів [16, с. 4-5]. знак уваги сприятиме більш плідному та якісному Резюмуючи ставлення кнР до корупції в держа- виконанню своїх обов’язків посадовими особами; ві, необхідно зазначити, що навіть при отриманні висловлення подяки за надання допомоги у минуло- державним службовцем подарунку, що не відпові- му; прагнення за допомогою дарунка зберегти гарні дає вище окресленим вимогам, останній може бути стосунки на майбутнє; досягнення іншої законної звільнений від дисциплінарної та кримінальної від- мети. повідальності. така норма передбачена ст. 9 поло- при цьому варто мати на увазі, що якщо подару- ження «про заборону пожертви і прийняття пода- нок чи знак уваги надається з метою отримання в по- рунків від персоналу органів державного управління дальшому для себе певних пільг і переваг або може при виконанні службових обов’язків у середині краї- бути розцінений державною посадовою особою як ни», відповідно до якої державний службовець може спроба вплинути на прийняття рішень, такий пода- бути звільнений від дисциплінарної і навіть кримі- рунок є неприпустимим і особа, що його дарувала, нальної відповідальності у разі добровільної видачі може бути притягнута до відповідальності [17]. державним органам подарунку у визначений законо- Особливістю законодавства ОАе є те, що пода- давством термін [16, с. 3]. рунок державній посадовій особі може бути визна- ставлення до подарунків, що отримуються пред- ний законним у випадку, коли він чітко збігається з ставниками влади, неоднозначне у багатьох країнах напрямком роботи службовця і відповідає головним світу. не тільки захід і Азія здійснюють спроби боро- засадам діяльності державного органу [18]. так, по- тися з проявами корупції. приєдналися до них і кра- дарунок з логотипом певної компанії, що сприяє ді- їни близького сходу. не стали винятком і Об’єднані яльності службовця, є доцільнішим та з більшою Арабські емірати (далі – ОАе). вірогідністю може бути визнаний законним, ніж ор- у разі бажання фізичної чи юридичної особи динарний марочний подарунок. надати дарунки чи знаки гостинності державними у зв’язку з формою територіального та держав- посадовими особами ОАе, ними повинні бути при- ного устрою, в кожному еміраті можливі свої певні йняті до уваги наступні особливості, що впливають обмеження та вимоги щодо діяльності посадовців. на визначення дарунку як такого, що є законним. до еміром Шарджа був прийнятий закон «про дер- них належать: 1) вартість таких подарунків чи знаків жавну службу» у 2001 році. цей закон визначає стан- гостинності; 2) частота, з якою вони пропонуються; дарти роботи, яких повинні дотримуватися особи під 3) намір, з яким пропонують подарунки чи знаки час виконання своїх обов’язків у якості цивільних уваги, їх актуальність та значення для дарувальника. службовців в уряді Шарджі. вони включають у себе зазначені критерії варто доповнити ще однією зобов’язання проявляти гарну поведінку й утримува- позицією. Якщо подарунок чи знак гостинності до- тися від завдання шкоди честі, діяльності та безпеці. поможе державній посадовій особі виконувати свої зокрема, закон забороняє державним службов- обов’язки більш ефективно, то це з більшою вірогід- цям мати приналежність до будь-якої політичної ністю буде визнано законним і виправданим. про- партії або об’єднання, або працювати від їх імені те при цьому, якщо подарунок буде виключно для чи сприяти їх діяльності. крім того, він забороняє особистих цілей службовця, такий знак уваги буде державному службовцеві отримувати будь-які вина- з більшою вірогідністю тлумачитися як порушення городи, подарунки, комісії, позики щодо виконання закону та корупція[17]. варто зауважити, що немає завдань, пов’язаних з його / її посадою [18]. 161 серія пРАвО. випуск 22. Частина ІІ. том 3 ♦ співробітникам уряду «суворо заборонено» при- надання дарунків, пільг, переваг державним йняття матеріальних подарунків, за винятком тих, чиновникам є глобальною проблемою, що під- які є «символічними або несуть агітаційний харак- тверджується посиленням уваги з боку країн сві- тер, які несуть логотип і назву партії», і кожному ту. тому необхідно доповнити чинні міжнародні урядовцю потрібно ідентифікувати дарувальника, документи у сфері боротьби з корупцією нормою щоб отримати всі подарунки від його імені [17]. щодо регулювання отримання дарунків чинов- виходячи з вищеозначеного, доходимо наступ- никами шляхом визначення терміну «дарунок» них висновків: (за основу покласти визначення, запропоноване - щодо розвитку питання боротьби з корупцією, сША), передбачити зобов’язання законодавчого необхідно зазначити, що україна за останній час на за- закріплення відповідальності за отримання дарун- конодавчому рівні досягла значних успіхів, впроваджу- ків, пільг, переваг, визначити порядок реєстрації, ючи прогресивні ідеї провідних країн Європи. тому не обліку та зберігання дарунків, зданих чиновника- зважаючи на все ціле проникнення корупції в усі сфе- ми добровільно. ри життя суспільства, спроби законодавчо обмежити її подальшими напрямками дослідження у цій сфе- роль і вплив дають позитивні результати. той факт, що рі є визначення універсальної моделі звітування, комуністичний китай та мусульманські Арабські емі- реєстрації та передачі дарунків державній установі, рати приділяють значну увагу боротьбі з корупцією та відповідальній за етику поведінки службовців, ство- заохоченням до неї державних службовців, мають свої рення дієвих норм контролю за даруванням, впрова- переваги та недоліки, дає перспективи україні посісти дження провідних ідей попередження корупційних вагоме місце серед борців та поборців корупції. проявів з боку державних службовців. СпиСОК виКОРиСтаниХ ДЖеРеЛ: 1. Конвенція Організації Об’єднаних Націй проти корупції / Відомості Верховної Ради України. – 2007. – № 49 [Електро- нний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_c16. 2. Міжамериканська конвенція проти корупції [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/ show/998_089. 3. AFRICAN UNION CONVENTION ON PREVENTING AND COMBATING CORRUPTION [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.africa-union.org/root/au/Documents/Treaties/Text/Convention%20on%20Combating%20Corruption.pdf. 4. Міжнародний кодекс поведінки державних посадових осіб [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4. rada.gov.ua/laws/show/995_788 5. Типовий кодекс поведінки посадовців органів державної влади та місцевого самоврядування [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://crimecor.rada.gov.ua/komzloch/control/uk/publish/article;jsessionid=ADD49945492AB4622122873FC CB7BD8D?art_id=48082&cat_id=46352. 6. Закон України «Про боротьбу з корупцією» (№ 356/95-ВР) від 05.10.1995 / Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1995. – № 34. – Ст. 266 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/356/95- %D0%B2%D1%80. 7. Закон України «Про засади запобігання та протидії корупції» / Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2011. – № 40. – Ст. 404 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3206-17. 8. Нормы этического поведения служащих органов исполнительной ветви власти // Управление служебной этики в государственных органах США [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.bigpi.biysk.ru/aaa/BCE/government/ standards.htm. 9. Подарки представителям правительства США и лоббирование // NGOConnect news. – май 2009. – № 20 [Електро- нний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ngoconnect.net/documents/592341/749044/. 10. Коррупционные преступления в США [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.labex.ru/page/inzk_usa_ uk_4.html. 11. Бочарников И. В. Зарубежный опыт противодействия коррупции / И. В. Бочарников // Аналитический вестник Совета Федерации ФС РФ «Актуальные проблемы противодействия коррупции». – 2008 г. – № 6 (351). – С. 39-62 [Елек- тронний ресурс]. – Режим доступу : www.budgetrf.ru/Publications/Magazines/VestnikSF/2008/VSF_NEW200807061002/word/ VSF_NEW200807061002_000.zip. 12. Качмазов О. Х. Предупреждение коррупции в системе государственной службы США / О. Х. Качмазов // Бюлле- тень ВИУ (Материалы 8-й межвузовской научно-практической конференции). – 2006 г. – № 17. – С. 323-328 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.viu-online.ru/bjulleten-viu/articles/bjulleten-viu-17-2006-g-materialy-8-j-mezhvuzovskoj- nauchno-prakticheskoj-konferencii.html. 13. Традиционные китайские праздники [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.asia-business.ru/military/ culture/festival/. 14. Herbert Smith’s Asia anti-corruption report issue 1 Summer 2012 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://www. icsaglobal.com/assets/iles/AsiaanticorruptionreportIssue1.pdf. 15. Комментарии к Особенной части УК КНР [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.asia-business.ru/law/ law1/criminalcode/remark/#6. 16. Herbert Smith. Gifts and Entertainment – Compliance with Anti-bribery Regulation in Asia [Електронний ресурс]. – Ре- жим доступу : http://www.herbertsmith.com/NR/rdonlyres/D89C595B-5677-420D-BF4A-E2C08BB9A07E/24947/GiftsandEntert ainmentCompliancewithAntibriberyRegu.PDF. 17. Marie Grace Seif & Walaa Al Qase Providing Hospitality to UAE Government Oficials Guidelines for good practice [Елек- тронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.tamimi.com/en/publication/publications/section-1/law-update-september-2010/ providing-hospitality-to-uae-government-oficials-guidelines-for-good-practice.html. 18. Willem Steemkamp United Arab Emirates: Federal Anti-Bribery Legislation In The United Arab Emirates 25 May 2011 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.mondaq.com/x/133360/Corporate+Crime/Federal+AntiBribery+Legislatio n+In+The+United+Arab+Emirates. 162 науковий вісник ужгородського національного університету, 2013 ♦ УДК 342.11.2 принципи співроБітництва і партнерства у відносинаХ украЇни та Європейського соЮЗу prINcIpleS of cooperatIoN aNd partNerSHIp relatIoNS BetweeN uKraINe aNd tHe europeaN uNIoN гомонай в.в., кандидат юридичних наук, доцент кафедри конституційного права та порівняльного правознавства ДВНЗ «Ужгородський національний університет» Стаття присвячена дослідженню Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами (УПС), яка є основою правового регулювання відносин України і ЄС. Особливу увагу автор приділяє принципам партнерства та співробітництва, оскільки в основі відносин, які вста- новлює УПС, лежать саме поняття «партнерство» і «співробітництво». Ключові слова: Європейський Союз, Угода про партнерство та співробітництво, принципи, партнерство, спів- робітництво. Статья посвящена исследованию Соглашения о партнерстве и сотрудничестве, заключенное между Европей- скими сообществами, их государствами-членами и Украиной (CПC), которое является основой правового регули- рования взаимоотношений Украины и Евросоюза. Особое внимание автор уделяет принципам партнерства и сотрудничества, поскольку в основе отношений, которые устанавливает СПС, лежат именно принципы партнерства и сотрудничества. Ключевые слова: Европейский Союз, Соглашение о партнерстве и сотрудничестве, принципы, партнерство, сотрудничество. The article is devoted to the research of Partnership and Cooperation Agreement concluded between European Communities and their Member States, and Ukraine (PCA) as a legal base of relations between Ukraine and EU. The principles of partnership and cooperation are specially emphasized in the research, because they are in the basis of relations according to PCA. Key words: European Union, Partnership and Cooperation Agreement, principles, partnership, cooperation. Основним міжнародно-правовим актом, що закрі- визвало немало оцінок і суджень. упс закономірно пив стратегічні цілі, фундаментальні основи і основні стала предметом наукового аналізу. Оцінки упс ві- напрямки співпраці україни з Європейським союзом тчизняних і зарубіжних вчених носили різний харак- (далі – Єс), стала угода про партнерство та співро- тер, однак, практично всі дослідники дотримували- бітництво між україною і Європейським співтовари- ся стримано позитивного підходу. наприклад, ю.А. ством та їх державами-учасницями (далі – упс), під- Борко вважав, що упс створювала найбільш широкі писана 14 червня 1994 року в люксембурзі [1]. правові, політичні і економічні рамки для закріплення верховна Рада україни ратифікувала упс між взаємопорозуміння, зближення і спільних дій сторін. україною і Європейськими співтовариствами та їх Разом з тим ю.А. Борко закликав не переоцінювати державами-учасницями 10 листопада 1994 року [2], значення упс. він зазначав, що не очікував «жодних однак процес її ратифікації державами-учасницями суттєвих проривів» у відносинах з Єс, передбачав, Єс розтягнувся майже на чотири роки. тільки на по- що вони будуть розвиватися повільно, стикатися із ве- чатку лютого 1998 року парламент португалії остан- ликими труднощами і супроводжуватись, час від часу нім ратифікував упс і відповідно до закріплених у паузами и гострими розбіжностями [3, c. 52-53]. ній положень вона набрала чинності 1 березня 1998 на думку Асланяна г., не применшуючи значення року. після цього запрацювали передбачені в упс упс, варто відмітити, що вона є лише міжнародним механізми політичних консультацій і співпраці, по- договором, і без наявності відповідної політичної чали відбуватися реальні інтеграційні процеси в еко- волі належна його імплементація є або неможливою, номічній та правовій сферах. або суто формальною. не варто також перебільшува- щодо важливості підписання упс між україною ти значення упс, оскільки вона була лише першим та Єс для реалізації євроінтеграційної стратегії на- етапом на шляху до повноцінної інтеграції в систему шої держави свідчить той факт, що подібні підписа- відносин, що склалися на теренах західної та цен- ні упс «мали проміжний характер між угодою про тральної Європи. Імплементація упс була своєрід- торгівлю і співробітництво Європейськими співто- ним «лакмусовим папірцем», що свідчила про готов- вариствами з сРсР від 1989 року і договорами про ність країни до нового, більш змістовного, діалогу асоціацію, підписаними з країнами центрально- з Єс. Результатом такого діалогу має стати тісніше східної Європи». співробітництво та поступова галузева інтеграція з підписання між україною і Єс настільки масштаб- потенційною можливістю асоціації та набуття член- ного і новаторського по підходам документу як упс, ства в Єс [4]. 163 серія пРАвО. випуск 22. Частина ІІ. том 3 ♦ колишній співробітник відділу зовнішніх зносин після прийняття статуту ООн принцип співробіт- в Європейській комісії к. Шнайдер, який розглядав ництва був зафіксований у статутах багатьох організа- проблеми відносин україни з Єс, зазначав, що упс цій, в численних резолюціях і деклараціях [11, с. 20]. між україною та Єс є далекою від повноцінної реалі- декларація про принципи міжнародного права зації, а відсутність в україні стабільної законодавчої 1970 року виокремлює принцип співробітництва бази, відверто демократичної політичної системи, як самостійний, відповідно до норм якого держави пристосованої до вимог ринкової економіки, виявля- зобов’язані, незалежно від відмінностей в їх полі- ються головними обмеженнями до успіху [5, с. 396]. тичних, економічних і соціальних системах, співп- за словами посла та колишнього глави представ- рацювати між собою в різних сферах міжнародних ництва комісії Єс в україні Андре ванавербека, відносин з метою підтримання міжнародного миру упс «відображає важливе положення незалежної й безпеки і сприяння міжнародній економічній ста- україни та спрямована на зміцнення її стабілізуючої більності та прогресу, загальному благополуччю ролі в цьому регіоні..., і втілення її в життя є для Єс народів та міжнародному співробітництву, вільно- пріоритетним напрямом у його відносинах з украї- му від дискримінації, яка ґрунтується на таких від- ною, які постійно розвиваються» [6, с. 12]. мінностях. до сфер міжнародного співробітництва н.в. панов оцінював упс як документ, який має декларація про принципи міжнародного права від- принципово важливе значення, як базовий елемент носить: підтримання міжнародного миру та безпеки; відносин з Єс [7, с. 30]. встановлення загальної поваги і дотримання прав на думку французького дослідника к. Хільона, людини й основних свобод; ліквідацію всіх форм виконання умов упс дає можливість переростання расової дискримінації та всіх форм релігійної не- відносин співробітництва у «нові відносини». на терпимості; економічну, соціальну, культурну, тех- думку вченого, план дій україна-Єс «має за мету по- нічну і торгову галузі; сприяння прогресу у світі в яснення того, що саме є змістом зобов’язань за упс галузі культури та освіти; сприяння економічному і як саме їх має бути додержано». він стверджує, що зростанню у всьому світі й особливо в країнах, що разом з ініційованим Єпс планом дій упс за сво- розвиваються; вживання спільних та індивідуальних їм характером «становиться перехідною угодою», заходів, передбачених статутом ООн. оскільки Єпс передбачає, що повна імплементація подальшого розвитку принцип співробітництва упс може призвести до встановлення «нових від- отримав у заключному акті нБсЄ 1975 року, який носин» у сенсі нових договірних рамок – «Європей- зазначає необхідність здійснення співробітництва на ської сусідської угоди», – а це означатиме перехід з засадах рівності, сприяння взаєморозумінню і дові- рівня партнерства та співробітництва на рівень інте- рі, дружнім та добросусідським відносинам між дер- грації до європейських економічних та соціальних жавами, міжнародному миру, безпеці та справедли- структур (окрім інституцій Єс як структур політич- вості [10]. них) [8, с. 20-21]. слід зазначити, що з юридичної точки зору прин- в основі відносин, які встановлює упс, лежать цип вразливий. юридично зобов’язати державу до поняття «партнерство» і «співробітництво». терміни конкретного співробітництва настільки ж складно, «партнерство» і «співробітництво» використовують- як і зобов’язати його до дружби з тією чи іншою ся досить часто, але не мають ні в зарубіжній, ні у державою. все це дало підставу ряду юристів за- вітчизняній правовій літературі чітких визначень. перечувати юридичний характер принципу співро- тим часом взаємини україни та Єс набули форму і бітництва. відповідно до іншої точки зору, принцип характер саме співробітництва та партнерства. встановлює юридичний обов’язок усіх держав співп- поняття співробітництва є краще розробленим у рацювати один з одним у всіх областях відносин. правовій доктрині у порівнянні з партнерством. при цьому, вони не вказують, як юридично може до 1945 року співпраця між державами залежа- бути забезпечений цей обов’язок. [9, с. 193-208]. ла від їх доброї волі, з ухваленням статуту ООн до принцип значною мірою носить характер ідеї, що міжнародної практики увійшов принцип співробіт- пронизує всі інші принципи і розкриває в них свій ництва держав. зміст. Особливе значення має принцип сумлінності, співробітництво держав в якості правового прин- що зобов’язує сумлінно ставитися до розвитку все- ципу вперше отримало визнання і закріплення в ста- бічного співробітництва, сумлінно в дусі співробітни- туті ООн як критерій міждержавного спілкування в цтва підходити до вирішення міжнародних проблем, майбутньому. при цьому мався на увазі «якісно но- а також до застосування норм міжнародного права, вий, більш високий, рівень взаємодії, ніж традиційна включаючи принципи. слід зазначити, що принцип підтримка відносин між країнами» [9, с. 198]. носить цілеспрямований характер, в його світлі пови- незважаючи на те, що принцип співробітництва нні тлумачитися інші принципи і норми [12, с. 103]. не закріплений серед принципів діяльності ООн та її зрозуміло, конкретні форми співробітництва і членів, він випливає зі змісту статті 1 статуту ООн, його обсяг залежать від самих держав, їхніх потреб яка визначає, що ця організація має своєю метою се- і матеріальних ресурсів, внутрішнього законодав- ред іншого і здійснення міжнародного співробітни- ства і прийнятих на себе міжнародних зобов’язань. цтва щодо вирішення міжнародних проблем. прин- Однак аналіз політико-правових документів, що ві- цип співробітництва знаходить своє відображення і в дображають наміри держав (таких, як декларація інших статтях статуту ООн [10]. про принципи міжнародного права, заключний акт 164 науковий вісник ужгородського національного університету, 2013 ♦ нБсЄ), показує прагнення держав надати принци- – забезпечення основи для взаємовигідного еко- пу співробітництва універсальний характер. у ході номічного, соціального, фінансового, науково-тех- дискусії про співвідношення держави і міжнародно- нічного та культурного співробітництва; го права г.І. курдюков, торкаючись методологічної – підтримку зусиль україни щодо зміцнення де- основи цієї взаємодії, зазначив, що «закономірності мократії та завершення переходу до ринкової еконо- міжнародних відносин вимагають того, щоб спів- міки. робітництво держав постійно розширювалося, хоча таким чином, в основу партнерства покладено при цьому між ними зберігається певний розрив між зобов’язання сторін керуватися цінностями і прин- економічними можливостями, політичними цілями і ципами, на яких базується сучасний розвиток циві- роллю в правовому регулюванні [13, с. 21]. лізованого суспільства. таким чином, принцип співробітництва неодно- «партнерство» в контексті упс є терміном, що рідний, залежить від багатьох факторів, є нормою узагальнює весь комплекс відносин між Єс і украї- jus cogens, одним із принципів міжнародного права, ною – торговельно-економічних, політичних, а також закріплених в статуті ООн, декларації про принци- відносин співробітництва в економічній, культурній, пи міжнародного права 1970 року і заключному акті фінансовій, законодавчій та інших сферах [17, с. 82]. нБсЄ 1975 року. щоб визначити особливості «партнерства» і Різноманіття, обсяг, інтенсивність і стійкість його відмінність від традиційного співробітництва співробітництва в рамках Єс, інших організацій та ковалькова е.ю. вважає, що необхідно підійти до держав за останні роки призвело до істотних змін питання з класичної теоретико-правової позиції і систем міжнародних відносин і міжнародного права. розглянути його з точки зору суб’єкта партнерських так від уже став традиційним принципу співробітни- правовідносин, об’єкта, предмета та методу їх регу- цтва виникло нове поняття – «партнерство», якому лювання. до правових критеріїв чи характеристик призначено виразити характер майбутніх відносин. партнерства, які можна було б сформулювати вихо- поняття партнерства є відносно новим, незважаючи дячи з духу і букви договорів слід, на її думку, від- на те, що воно міцно увійшло в політичний та дипло- нести наступні: матичний лексикон 1990-х років [14, с. 253]. так чи - суб’єкти. партнерство, стосовно до договорів інакше наявність відносин «партнерства» між тими україни з Єс означає, що зовнішньоекономічна ді- чи іншими суб’єктами права означає, що ці відноси- яльність перестає оформлятися юридично як сфера ни вийшли на якісно новий рівень. тільки і виключно міжнародного публічного права. партнерство (partnership) походить із англосак- суб’єктами і адресатами міжнародно-правових при- сонського (американського) правопорядку, але воно писів, дозволів і заборон стає (у випадку з Єс) вся фігурує й у романо-германському правовому полі маса господарюючих суб’єктів – юридичних осіб. («partnerschaftsgesellschaft») – товариство партнерів при цьому держава відмовляється від монополії на [15, с. 5]. зовнішньоекономічну діяльність, а роль самої дер- у понятті «партнерство» виразно відзначається жави та Єс як суб’єктів міжнародного права звужу- намір підвищити рівень існуючих відносин, додати ється і зводиться лише до вироблення оптимальних їм сучасне звучання». такої думки дотримується Бор- юридичних умов для самостійної та ефективної зо- ко ю.А. [16], який вважає, що під «партнерством» внішньоторговельної та зовнішньоекономічної ді- розуміється інша якість відносин, ніж традиційне яльності всіх господарюючих суб’єктів. Іншими міждержавне співробітництво, для якого достатньо словами можна сказати, що цими угодами, безпре- збігу прагматичних інтересів. щоб зрозуміти, що цедентно розширено коло суб’єктів міждержавного являє цей термін, необхідно звернутися до моменту співробітництва; виникнення політичної формули – «партнерство», - об’єкти. звідси, як видається, відбувається інша тобто до періоду, коли почалася підготовка до пере- характеристика, яка характеризує «партнерство» говорів про нову угоду між україною та Єс. Обидві сторін. судячи з укладених з Єс договорів, відбуло- сторони з самого початку виходили з того, що май- ся перенесення акценту у міждержавному співробіт- бутня угода має відобразити нову якість взаємин між ництві з політичного на економічний рівень; Єс та україною. з того часу «партнерство» розгляда- - метод регулювання. в якості третьої особли- ється як найбільш об’ємне визначення суті тих від- вості партнерства як юридичної форми міждержав- носин, які відповідають довгостроковим інтересам ної взаємодії можна виділити особливу детальність україни і заходу, особливо західної Європи, і пови- таких договорів. у них докладно регламентовані всі нні будуватися спільними зусиллями. процесуальні аспекти їх реалізації, а також контр- стратегія партнерства знайшла відображення в оль за їх виконанням і відповідальність за невико- ряді документів. Хоча в тексті упс між україною і нання або неналежне виконання. така форма більше Єс немає визначення поняття «партнерства», відпо- нагадує внутрішньодержавні договори, прийняті в відно до статті 1 упс між україною та Єс, цілями цивільно-правовому обороті, що, до речі, можна роз- партнерства було визначено: глядати як вплив європейських юридичних підходів – розвиток тісних політичних відносин шляхом на договірну практику з україною. такі договори не політичного діалогу; обмежуються тільки загальними намірами, поста- – сприяння торгівлі, інвестиціям і гармонійним новкою загальних цілей або фіксуванням урядових економічним відносинам; точок зору на ті чи інші питання, як це здебільшого 165 серія пРАвО. випуск 22. Частина ІІ. том 3 ♦ прийнято в міжнародному публічному праві. вони мірою залежать від того, як саме тлумачить їх кожна готові вже в такому вигляді – тобто без додаткової зі сторін. з метою усунення можливих розбіжностей конкретизації – бути достатньо ефективними інстру- щодо тлумачення змісту цих принципів у системі ментами для торгівлі та іншого співробітництва. упс запроваджено політичний діалог (ст. 1 упс). - предмет регулювання. у договорах закладені головне його призначення полягає в забезпеченні норми матеріального права, які ставлять перед сто- зближення й тісного співробітництва між україною і ронами виключно широкі цілі і завдання, включаючи Єс як у політичній, так і в економічній сферах. якісне перетворення базового національного законо- порівняно з існуючою упс, угода про асоціацію давства. щоб піти на такі зобов’язання, необхідний з Єс є якісно новим, поглибленим форматом відно- не тільки високий ступінь довіри між договірними син між україною та Єс. угоди такого типу, є важ- сторонами, а й добровільна згода на діяльність в ім’я ливим та логічним кроком на шляху наближення в загальних цілей, а саме партнерства [18]. перспективі до наступного етапу – укладення угод на підставі положень ст. 6 розділу ІІ упс, з огля- про вступ до Єс. ду на інтенсифікацію політичного діалогу, що при- Однак слід зазначити, що відносини партнерства зведе до зміцнення зв’язків україни з Єс та сприяння з Єс, у свою чергу, не є обов’язковою передумовою встановленню нових форм співробітництва, запрова- асоціативних відносин або відносин повного член- джувалися прямі міжнародно-правові зобов’язання ства. тому наступництво «базової» угоди більш висо- щодо ініціювання, розвитку та поглиблення постій- кого рівня щодо упс, про що було заявлено у плані ного політичного діалогу. зокрема, преамбула упс дій україна–Єс і що нині обговорюється на перего- підтверджує «зобов’язання співтовариства і його ворах, не можна заперечувати ані з політичних, ані держав-членів та україни зміцнювати політичні та з кон’юнктурних позицій. з точки ж зору правової економічні свободи, які є самою основою партнер- інтеграції, головне в тому, щоби ті положення упс, ства». включення до упс також зобов’язання Єс які вимагають змін в законодавстві україни були ре- та його держав-членів і україни стосовно втілення алізовані [19, с. 102]. в життя всіх принципів і положень, що містяться в Актуальним питанням співробітництва україна- заключному акті нБсЄ, заключних документах Ма- Єс на сучасному етапі є ведення переговорного про- дридської та віденської нарад, документі Боннської цесу щодо угоди про асоціацію між україною та Єс наради нБсЄ з економічного співробітництва, па- на заміну упс. ризької хартії для нової Європи та гельсінкському україна та Єс ведуть переговори про укладення документі нБсЄ «виклик змін» від 1992 року, які по угоди про асоціацію на заміну упс з березня 2007 суті є ширшими за положення ст. 3(2) договору про року, однак, на сучасному етапі в основі розбудови Єс, означає, що концепція партнерства в контексті постійних відносин співробітництва між україною відносин україни з європейськими інтеграційними і Єс лежить упс. ця угода як за цілями, так і за організаціями від самого початку передбачала співп- конкретним економічним змістом передбачає ниж- рацю у сферах, які належать до компетенції Єс. чий рівень співробітництва порівняно з угодами про Окрім цього, важливо зазначити, що документи, на асоціацію, що були укладеними співтовариством із які посилається упс, є політичними домовленостя- країнами – аплікантами на вступ до Єс. проте упс ми, що їх було ухвалено на міжнародних форумах, містить низку положень, що визначають її еволюцій- де держави – члени європейських інтеграційних ний характер, оскільки закладають основи для по- організацій представляли самих себе, а не співто- дальшого зближення між україною та Єс. вариство. таким чином, включення цих політичних упс слугує основним юридичним джерелом домовленостей до тексту упс надає їм характеру права Єс в україні, що покладає на останню низку міжнародних зобов’язань, а упс стає правовим ін- зобов’язань і, у свою чергу, надає чимало переваг у струментом для закріплення політичних принципів. майбутній тіснішій інтеграції з європейськими інтегра- проте слід мати на увазі, що практична реалізація ційними об’єднаннями [20, с. 93-100]. до укладання всіх згаданих принципів та норм, а також здійснення угоди про асоціацію норми упс залишаються осно- контролю за їх дотриманням у світлі упс значною вою договірного механізму співпраці україни з Єс. СпиСОК виКОРиСтаниХ ДЖеРеЛ: 1. Угода про партнерство та співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-чле- нам // Офіційний вісник України 29.06.2006 – 2006. – №24. 2. Закон України Про ратифікацію Угоди про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовари- ствами та їх державами-членами // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1994. – № 46. 3. Актуальные проблемы Европы: Развитие интеграционных процессов в Европе и Россия / Проблемно-тематический сборник. – 1997. – № 3. – С. 54. 4. Асланян Г. Проблеми імплементації Угоди про партнерство і співробітництво між Європейськими Співтовариствами та їх державами – членами та Україною / Асланян Г. // Часопис Парламент. – 2004. – № 5. 5. Шнайдер К. Угода про партнерство та співробітництво між Україною та Європейським Союзом / Шнайдер К. // Укра- їна на шляху до Європи / Під ред. Хоффмана Л., Мьоллєрса Ф. – К., 2001. – 396 с. 6. Право Європейського Союзу : навч. посіб. / В. М. Бесчастний, В. П. Філонов, О. В. Філонов, В. М. Субботін; Ред.: В. М. Бесчастний. – К. : Знання, 2010. – 367 с. 7. Панов Н. В. Соглашение о партнерстве и сотрудничестве – кодекс для России и ЕС / Панов Н. В. // Внешняя тор- говля. – 1996. – № 13. – С. 30. 166 науковий вісник ужгородського національного університету, 2013 ♦ 8. Hillion C. ‘Thou shalt love the neighbour’: the draft European Neighbourhood Policy Action Plan between EU and Ukraine / Ukraine and European Neighbourhood Policy. Edited by Alan Mayhew and Nathaniel Copsey. – Sussex European Institute, University of Sussex, 2005. – P. 20-21. 9. Ушаков Н.А. Принцип сотрудничества государств / Ушаков Н.А. // Курс международного права. В 7 т. Т. 2. Глава I К – М. : Наука. 1989. – С. 198. 10. http://pidruchniki.ws/1209081046677/pravo/printsip_rivnopravnosti_samoviznachennya_narodiv. 11. Международное право в документах : учеб. пособие / Сост.: H. T. Блатова, Г. М. Мелков. – 2-е изд.. перераб.и доп. – М., 1997. – С. 20. 12. Борко Ю. А. Отношения России с Европейским Союзом и их перспективы / Борко Ю. А. – М. : «Экслибрис-Пресс», 2001. – 103 с. 13. Методология исследования теоретических проблем международного права. Науч. редактор – проф. Ю. А. Баскин. – Казань : КГУ, 1986. – С. 21. 14. Топорнин Б. Н. Европейское право / Топорнин Б. Н. – Москва : Юристъ, 1998. – 456 с. 15. Спасибо-Фатеєва І. Цивілістичний погляд на поняття партнерства / Спасибо-Фатеєва І. // Право України. – № 12. – 2010. – С. 4-10. 16. Борко Ю. А. Вступая в XXI век: сценарии будущих отношений между Россией и Европой. Развитие интеграционных процессов в Европе и России / Борко Ю. А. – М., 1997. 17. Гнатовський М. М. Деякі проблеми імплементації Угод про партнерство і співробітництво між Європейським Со- юзом та новими незалежними державами / Гнатовський М. М. // Актуальні проблеми міжнародних відносин. – 1999. – Вип. 15. – С. 80-91. 18. Ковалькова Е. Ю. Сотрудничество и партнерство между Российской Федерацией и Европейским Союзом : дис. ... канд. юрид. наук / Ковалькова Е. Ю. – М. : РГБ, 2003. 19. Вишняков О. К. Апроксимація правового забезпечення цивільних майнових відносин в країні до умов внутрішнього ринку Європейського Союзу : Дис. ... канд. юрид. наук / Вишняков О. К. – Одеса, 2008. – С. 102. 20. Заєць А. П. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС як пріоритет реалізації державної політики інте- грації України до Європейського Союзу / Заєць А. П. // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2003. – № 1. – С. 93-100. УДК 341.3 концепціЯ «МонополіЇ ЗастосуваннЯ сили»: Міжнародно-правові аспекти діЯльності приватниХ військовиХ та оХоронниХ коМпаній tHe coNcept of «force moNopoly»: tHe INterNatIoNal legal aSpectS of tHe prIVate mIlItary aNd SecurIty compaNIeS actIVItIeS громовенко к.в., здобувач кафедри міжнародного права та міжнародних відносин Національного університету «Одеська юридична академія» У статті аналізуються основні міжнародно-правові питання, пов’язані з монополією на застосування сили дер- жавами і передачею ряду функцій традиційних армій держав приватним військовим і охоронними компаніям. Дослі- джено правові аспекти регулювання діяльності приватних військових і охоронних компаній як на міжнародно-право- вому, так і національному рівнях. Систематизовано причини і наслідки передачі військових функцій, які традиційно належать державі, на зовнішній підряд приватним військовим і охоронним компаніям. Ключові слова: приватні військові та охоронні компанії, монополія застосування сили, «виняткова» монополія, «приватизація» застосування сили, міжнародно-правове регулювання. В статье анализируются основные международно-правовые вопросы, связанные с монополией на применение силы государствами и передачей ряда функций традиционных армий государств частным военным и охранным компаниям. Исследованы правовые аспекты регулирования деятельности частных военных и охранных компаний как на международно-правовом, так и национальном уровнях. Систематизированы причины и последствия пере- дачи военных функций, которые традиционно принадлежат государству, на внешний подряд частным военным и охранным компаниям. Ключевые слова: частные военные и охранные компании, монополия применения силы, «исключительная» монополия, «приватизация» применения силы, международно-правовое регулирование. The paper analyzes the main international legal issues related to the monopoly on the use of force by States and the transfer of certain functions of private military and security companies’ traditional armies. The legal aspects of the private military and security companies regulation are examined both on international law and national levels. The causes and consequences of the military functions transfer, that traditionally belong to the state, outsourcing to private military and security companies are systematized. Key words: private military and security companies, the monopoly of the force use, «exclusive» monopoly, «privatization» of the force use, international legal regulation. 167 серія пРАвО. випуск 22. Частина ІІ. том 3 ♦ після закінчення холодної війни у світі сформу- контрактами, наприклад, з міністерством оборони валася індустрія «приватизованих» військових опе- або державним департаментом сполучених Штатів рацій, здійснюваних приватними військовими і охо- Америки у зв’язку з конфліктними ситуаціями в Аф- ронними компаніями [6, с. 4]. Разом з тим об’єктивно ганістані та Іраку, саме ця обставина і призвела до і те, що в умовах істотного скорочення в багатьох величезного збільшення числа приватних військових державах збройних сил та кількість ситуацій, за яких і охоронних компаній. таким чином ступінь залеж- використання військової сили є необхідним і обґрун- ності сША від приватних військових компаній дося- тованим, об’єктивно тягне за собою «приватизацію» гла безпрецедентних масштабів. у ході проведення застосування сили. операції в Іраку і Афганістані військові агентства та Однак монополія застосування збройної сили до інші задіяні структури ставали все більше залежни- теперішнього часу належить державам. так, напри- ми від приватних військових компаній. наприклад, клад, у статті 13 конституції Російської федерації за- тільки під час війни в Іраку використання контрак- кріплюється: «забороняється створення і діяльність тних сил вийшло на принципово новий рівень. так, громадських об’єднань, цілі або дії яких спрямовані в 2007 р. сША задіяли понад 180 000 контрактників, на насильницьку зміну основ конституційного ладу що перевищувало загальну кількість військовослуж- і порушення цілісності Російської федерації, підрив бовців сША, що беруть участь в цьому конфлікті [9, безпеки держави, створення збройних формувань, с. 5]. за даними департаменту оборони за другий розпалювання соціальної, расової, національної та квартал 2009 р. всього на південно-західному азіат- релігійної ворожнечі» [2 , с. 2]. ському напрямку були задіяні 242 657 контрактників, також дане питання відображено у статті 8 кон- з них: 132 тис. в Іраку, 68 тис. в Афганістані і ще при- ституції Іспанії: «збройні сили, що складаються близно 42 тис. в інших державах [8, с. 4]. із сухопутних військ, військово-Морських сил і з метою виконання укладених контрактів і в той військово-повітряних сил, покликані забезпечити же час отримання найбільшого прибутку деякі з при- суверенітет і незалежність Іспанії, захищати її те- ватних військових і охоронних компаній через філії риторіальну цілісність і конституційний лад», а в або компанії, що набирають персонал, сформували, статті 22 міститься заборона таємних і воєнізованих стимулювали і підживлювали попит на колишніх об’єднань [1, с. 6]. військових і співробітників поліції для їх вербування Метою статті є дослідження міжнародно-право- в якості їх співробітників в державах «третього сві- вих аспектів, причин і наслідків передачі військових ту». у зв’язку з відсутністю правового регулювання функцій, які традиційно належать державі, на зо- їхньої діяльності в зонах збройного конфлікту, як на внішній підряд приватним військовим і охоронним національному, так і на міжнародному рівнях, може компаніям. виникнути фактична безкарність, оскільки персонал предметом дослідження є правовідносини, що приватних військових і охоронних компаній підзвіт- виникають при делегуванні права на застосування ний лише тій приватній військовій та охоронній ком- військової сили приватним військовим і охоронним панії, яка наймає їх. деякі уряди не вважають співро- компаніям державою відповідно до норм міжнарод- бітників приватних військових і охоронних компаній ного права, зокрема нормами міжнародного гумані- ні цивільними особами, ні комбатантами, хоча вони тарного права. достатньо озброєні для військових дій. при проведенні дослідження нами були постав- Отже, якщо держави допускають таку «приватиза- лені такі завдання: проаналізувати причини переда- цію», то, безумовно, делегування права на застосуван- чі частини військових функцій держав приватним ня військової сили приватним військовим і охоронним військовим і охоронним компаніям, визначити тен- компаніям має здійснюватися державою відповідно денції співробітництва держав із розробки міжна- до норм міжнародного права, зокрема нормами між- родно-правового регулювання діяльності приватних народного гуманітарного права. з урахуванням цього, військових і охоронних компаній, виявити вплив залежно від особливостей державного устрою, полі- процесів зміни характеру воєнних конфліктів і «мо- тичного режиму і правової системи, нині існує кілька нополії застосування сили» в контексті міжнародно- тенденцій відносин різних держав до цієї проблеми та правової регламентації. її правового регулювання: дана проблематика частково була відображена у 1) держави, які встановили «виняткову моно- наукових працях вітчизняних і зарубіжних вчених, полію» на застосування сили, залишають за собою таких як: ю. с. Апухтіної, О. г. волеводза, в. в. виключне право на застосування збройної сили, за гаврілова, А. А. казанцевої, О. квірікова, в. Міхае- межами держави у випадках, передбачених міжна- ля, Р. наталіно, А. І. нікітіна, в. М. Русинової, І. О. родним правом, що є нічим іншим, як своєрідним сафранчука, Р. п. фінлі, с. Хендріка, М. л. ентіна. експортом/імпортом військових послуг (миротворчі тенденція до передачі на зовнішній підряд і при- операції, знаходження за межами держави військо- ватизації різних військових функцій цілим рядом вих баз і т. п.); держав в останні 10 років призвела до появи безлі- 2) держави, що допускають окремі вилучення з чі приватних військових і охоронних компаній, що «виняткової монополії» на застосування сили. вони у свою чергу вимагає як національного, так і між- залишають за собою виключне право на застосу- народно-правого регулювання. Оскільки багато хто вання збройної сили і здійснюють у необхідних ви- з цих компаній є постачальниками за численними падках її експорт/імпорт; однак вони делегують (не 168 науковий вісник ужгородського національного університету, 2013 ♦ забороняють) на внутрішньодержавному законодав- ти група зібрала і представила унікальні фактичні та чому рівні приватному сектору право на застосуван- аналітичні матеріали, що свідчать про поступальне ня сили в обмеженому обсязі на власній території, як розширення «приватизації застосування сили» не- правило, шляхом правової регламентації формуван- державними акторами. група акцентувала увагу на ня та функціонування індустрії приватних військо- необхідності правового регулювання діяльності при- вих та охоронних послуг, при цьому не допускаючи ватних військових і охоронних компаній. Аналізу їх експорту/імпорту; підлягав цілий ряд питань, що стосуються функцій, 3) держави «обмеженої монополії» на застосуван- які не повинні здійснюватися приватними військо- ня сили – залишають за собою право на застосування вими і охоронними компаніями, міри, до якої пер- збройної сили і здійснюють у необхідних випадках її сонал приватних військових і охоронних компаній експорт/імпорт, делегують (не забороняють) на вну- можна розглядати як агентів держави і персонал, що трішньодержавному законодавчому рівні приватно- знаходиться під ефективним керівництвом та контр- му сектору право на застосування сили в будь-якому олем урядів. Розглянуто питання міжнародно-пра- обсязі, що реалізується шляхом правової регламен- вової відповідальності держав, що використовують тації формування та функціонування індустрії при- приватні військові та охоронні компанії, про відпо- ватних військових та охоронних послуг, а також до- відальність за порушення їхнім персоналом норм пускають (не забороняють) їх експорт/імпорт або міжнародного права прав людини. у зв’язку з цим тільки експорт (імпорт) недержавними суб’єктами. держави можуть нести міжнародну відповідальність Однак на міжнародно-правому рівні найчастіше згідно з міжнародно-правовими нормами про відпо- відсутні: відальність держав, зокрема, якщо приватні військо- - чітка систематизація внутрішньодержавного ві та охоронні компанії уповноважені здійснювати правового регулювання діяльності приватних вій- волю держави або діють під урядовим керівництвом ськових і охоронних компаній з урахуванням осо- або контролем [4, с. 18]. бливостей і відмінностей державних (політичних, слід зазначити, що держави при створенні регу- військових, економічних) підходів до даної пробле- ляційних систем реєстрації та ліцензування приват- матики; них військових і охоронних компаній та осіб, які пра- - чітке розуміння того, чи допускає конкретна дер- цюють на них, повинні визначати мінімальні вимоги жава діяльність недержавних (приватних) суб’єктів щодо обов’язкової транспарентності і підзвітності застосування сили на його території та в яких межах. компаній, передбачати перевірку особистих даних та у силу такої неоднозначності в правовій регла- атестацію персоналу приватних військових і охорон- ментації діяльності приватних військових і охо- них компаній, забезпечувати адекватну підготовку ронних компаній на територіях іноземних держав, такого персоналу з питань положень міжнародного можна виділити декілька чинників пов’язаних зі права прав людини і міжнародного гуманітарного складністю ідентифікації та правовим регулюван- права, а також правил застосування сили відповід- ням даного явища. по-перше, держави, що встано- но до міжнародних стандартів, і створити ефективні вили «виняткову монополію на застосування сили» системи подання скарг та моніторинг їхньої діяль- або допускають лише окремі її різновиди, мораль- ності, а також контролю [5, с. 12]. Особливу увагу за- но-політично і юридично оцінюють діяльність іно- слуговує питання конкретної заборони на втручання земних приватних військових і, часом, охоронних приватних військових і охоронних компаній в кон- підприємств як найманство, а їхній персонал – як флікти міжнародного та неміжнародного характеру. найманців. по-друге, держави «обмеженої монопо- також необхідно на міжнародно-правовому рівні лії на застосування сили» розглядають цю діяльність обмежити перелік послуг з надання військової до- як один з видів надання послуг (бізнесу). по-третє, помоги, консультативних та охоронних послуг, які різні внутрішньодержавні підходи до правової регла- пропонують приватні військові і охоронні компанії, ментації даного явища відбиваються на тернистому які в тому числі не повинні перешкоджати здійснен- шляху розробки і прийняття міжнародного договору ню і не порушувати права людини. держави пови- з даної проблематики. нні взяти до уваги міжнародно-правові ініціативи в природно, всі ці фактори породжують політичні, цьому напрямку і створити регуляційні механізми юридичні та інші конфлікти і дискусії, а отже, на по- для контролю і спостереження за їхньою діяльніс- рядку денному для світової спільноти стоїть питання тю, включаючи систему реєстрації та ліцензування, про врегулювання як на національному, так і на між- яка дозволяла б діяльність цих компаній і при цьому народному рівнях діяльність приватних військових і дозволяла б притягнути їх до відповідальності при охоронних компаній, яка активізувалася в ХХI столітті. недотриманні норм, а також встановлювала систему у зв’язку з усе більш наростаючою проблемою моніторингу та контролю [9, с. 17]. «приватизації сили» приватними військовими і охо- Як правильно зазначив в. в. гаврилов, головна ронними компаніями в рамках ООн була створена мета договорів та інших міжнародних актів, спря- Робоча група з питання про використання найман- мованих на регулювання діяльності приватних вій- ців як засобу порушення прав людини і протидії ськових і охоронних компаній, повинна полягати не здійсненню права народів на самовизначення (далі в підміні національного законодавства, а у встанов- – група) в липні 2005 року відповідно до резолюції ленні чітких загальних стандартів поведінки держав, 2005/2 комісії з прав людини. в процесі своєї робо- самих компаній та інших суб’єктів в даній сфері, у 169 серія пРАвО. випуск 22. Частина ІІ. том 3 ♦ забезпеченні їхнього визнання й однакового застосу- цікавлені в отриманні максимального економічного вання шляхом створення на національному та між- прибутку, і їхні інтереси істотно відрізняються від народному рівнях необхідних регулятивних і контр- інтересів держави. у свою чергу, міжнародне спів- ольних механізмів і процедур [7, с. 341]. товариство має надавати підтримку таким державам в даний час чимало держав ослаблені тривали- і співпрацювати з ними, для того щоб вони могли ми внутрішніми збройними конфліктами, а окремі сформувати професійні та боєздатні збройні сили і уряди зустрічаються із серйозними труднощами в сили безпеки, як з точки зору технічних аспектів, так плані підтримання громадського порядку та забез- і щодо дотримання норм міжнародного гуманітарно- печення безпеки своїх громадян. Однак у якому б го права і прав людини. скрутному становищі ці держави не знаходилися, Отже, регулювання діяльності приватних вій- вони не можуть передавати функції з виконання сво- ськових і охоронних компаній має проводитися як на їх обов’язків, пов’язаних з підтриманням громад- національному, так і на регіональному та міжнарод- ського порядку, а також забезпеченням безпеки та ному рівнях з урахуванням принципів суверенітету захисту приватним структурам. Міжнародне співто- держав, самовизначення народів і невтручання у вариство не може допустити формування приватних внутрішні справи держав, заохочення і захисту прав військ або приватизації війни. приватні агентства за- людини [3, с. 24]. СпиСОК виКОРиСтаниХ ДЖеРеЛ: 1. Конституция королевства Испании от 27 декабря 1978 года [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www. spain.com.ua/constitucion_del_reyno_de_espana. 2. Конституция Российской Федерации от 12 декабря 1993 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www. constitution.ru/. 3. Доклад Совета по правам человека по вопросу об использовании наемников как средстве нарушения прав чело- века и противодействия осуществлению права народов на самоопределение, представленный Специальным докладчи- ком г-ном Энрике Берналесом Бальестеросом в соответствии с резолюцией 2000/3 Комиссии по правам человека // E/ CN.4/2001/19 от 11 января 2001 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.bureau.kz/lib/download/551.doc. 4. Доклад Рабочей группы Совета по правам человека по вопросу об использовании наемников как средстве наруше- ния прав человека и противодействия осуществлению права народов на самоопределение (Использование наемников как средство нарушения прав человека и противодействия осуществлению права народов на самоопределение / Записка Генерального секретаря // Документ ООН A/HRC/7/7 от 9 января 2008 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www. mgimo.ru/iles/113800/113800.pdf‎. 5. Доклад Рабочей группы Совета по правам человека по вопросу об использовании наемников как средстве наруше- ния прав человека и противодействия осуществлению права народов на самоопределение (Использование наемников как средство нарушения прав человека и противодействия осуществлению права народов на самоопределение / Записка Генерального секретаря // Документ ООН A/63/325, от 25 августа 2008 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www. mgimo.ru/iles2/.../ile_44 .pdf‎. 6. Final Report «Privatized Military Operations Industry» // The Industrial College of the Armed Forces, National Defense University, Spring 2008 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ndu.edu/es/programs/academic/industry/ reports/2008/pdf/icaf-is-report-manufacturing-2008.pdf. 7. Гаврилов В. В. Правовое положение частных военных и охранных компаний: задачи международного и националь- ного регулирования/ В. В. Гаврилов // Российский ежегодник международного права. Специальный выпуск, 2009. – СПб. : СКФ «Россия-Нева», 2010. – С. 544. 8. Новикова Д. В. Проблемы использования частных военно-охранных компаний при проведении военных операций США. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://vestnik.mgimo.ru/ileserver/12/10_novikova.pdf. 9. Русинова В. Н. Проблемы международно-правового регулирования деятельности частных военных и охранных предприятий [Електронний ресурс]. / В.Н. Русинова // Российское право в Интернете. Спецвыпуск, 2009.– Режим доступу : http://www.rpi.msal.ru/. 170 науковий вісник ужгородського національного університету, 2013 ♦ УДК 341.1 практика Європейського суду З прав лЮдини Щодо ЗаХисту права на Здоров’Я practIce of europeaN court of HumaN rIgHtS oN tHe rIgHt protectIoN of HealtH крук Ю.а., аспірант кафедри європейського та порівняльного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка Стаття присвячена дослідженню діяльності Європейського Суду з прав людини, а саме аналізу рішень щодо порушення 2, 3, 5 та 8 статей Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Проаналізовано особли- вості захисту права на здоров’я в державах-членах Ради Європи. Автор акцентує увагу на розумінні Європейським Судом з прав людини змісту права на здоров’я. Ключові слова: Європейський Суд з прав людини, право на здоров’я, Конвенція про захист прав людини і осно- воположних свобод, Рада Європи, судова практика. Статья посвящена исследованию деятельности Европейского Суда по правам человека, а именно анализу ре- шений о нарушении 2, 3, 5 и 8 статей Конвенции о защите прав человека и основных свобод. Проанализированы особенности защиты права на здоровье в государствах-членах Совета Европы. Автор акцентирует внимание на понимании Европейским Судом по правам человека содержания права на здоровье. Ключевые слова: Европейский Суд по правам человека, право на здоровье, Конвенция о защите прав чело- века и основных свобод, Совет Европы, судебная практика. The article is devoted to research of the activities of the European Court of Human Rights, namely the analysis of judgments about violations of articles 2, 3, 5 and 8 of the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms. It is described the approaches of the protection of the right to health in the Member States of the Council of Europe. The author focuses on the understanding of the European Court of Human Rights of the content of the right to health. Key words: European Court of Human Rights, the right to health, the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms, the Council of Europe, the judicial practice. постановка проблеми. необхідність контролю ності Єспл щодо захисту права на здоров’я. Разом з за дотриманням прав та свобод людини в Раді Євро- тим слід визнати, що обсяг рішень Єспл щодо пра- пи (РЄ) сприяли створенню юрисдикційного контр- ва на здоров’я залишається недостатньо дослідже- олюючого органу, що компетентний у визначенні ним, і тому мета даної статті полягає в подальшому порушень конвенції про права людини та основопо- їх аналізі. ложні свободи (Єкпл) та протоколів до неї – Євро- виклад основного матеріалу. переважна біль- пейського суду з прав людини (Єспл) [1]. шість позовів до Єспл стосується порушення ст.2 предметна компетенція Єспл поширюється лише та 3 Єкпл. попри те, що на перший погляд, ніщо не на ті права, які гарантуються Єкпл та протоколами пов’язує охорону здоров’я та ст.2 Єкпл, динамічне до неї. Єспл визнає неприйнятною ratione materiae тлумачення Єспл даної статті заклало істотну осно- будь-яку заяву про порушення прав, які не визнача- ву для захисту права на здоров’я. ються явно чи по суті Єкпл та її протоколами. нор- у справі «кальвеллі і Чільо проти Італії» [2] ми, прийняті у рамках інших органів РЄ, теж не вхо- Єспл розглядав порушення ст. 2 Єкпл в контексті дять до юрисдикційного контролю Єспл. попри те, випадків смерті внаслідок медичного втручання дер- що Єкпл не гарантує соціально-економічних прав, в жави і визначив, що, відповідно до ст. 2, держави- тому числі і право на здоров’я, практика Єспл в да- учасниці повинні передбачити нормативні положен- ній сфері є значною. причиною цьому є об’ємність ня, які зобов’язують державні та приватні заклади поняття «право на здоров’я» та власне поняття охорони здоров’я: 1) вживати заходів щодо захис- «здоров’я», які за своїм змістом завжди невід’ємні від ту життя пацієнтів і 2) в разі гіпотетичної провини інших прав людини як соціально-економічних, так і медичних працівників забезпечити встановлення громадянських, політичних та культурних. зрештою, причини смерті «ефективною незалежною судовою здоров’я не ігнорується Єкпл, і тому Єспл розгля- системою», щоб винних можна було притягнути до дає порушення права на здоров’я в контексті інших відповідальності . суміжних прав. з огляду на зазначене, дослідження у рішенні по справі «Биржиковський проти даного питання є надзвичайно актуальним. польщі» [3] Єспл визнав порушення ст. 2 Єкпл стан дослідження. вітчизняні та іноземні нау- у непроведенні належного розслідування обста- ковців такі вчені, як А.Азаров, в.Акопов, н.Болотіна, вин смерті дружини заявника та завдання шкоди з.гладун, л.дешко, п.Рабінович, н.Раданович, здоров’ю сина заявника. І звернув увагу на потребу Я.Радиш, в.Риков, І.сенюта, с.стеценко, О.пищита, оперативного вирішення справ щодо смерті людей в А.федорова, с.Шевчук, досліджують питання діяль- медичних закладах. 171 серія пРАвО. випуск 22. Частина ІІ. том 3 ♦ поряд з цим, в рішенні у справі «нітецький проти Єкпл, оскільки ненадання допомоги призвело до польщі» [4] Єспл не визнав порушення ст. 2 у ситу- небезпечного для життя стану та викликало в жертви ації, коли держава оплатила лише 70% вартості при- «тяжкі й тривалі страждання», і тому прирівнюється значених пацієнту життєво необхідних ліків, а решту до нелюдського поводження. повинен був оплатити сам пацієнт. також попри те, що такі наслідки не настали, Єспл постановив, що про порушення ст. 2 може Єспл визнав приниженням гідності у справі «сар- йти мова, коли «доведено, що влада… наразила на бан проти Молдови» [10], оскільки приниження ризик людське життя, відмовивши в медичній допо- жертви, викликане стресом і тривогою через нена- мозі, яку вона зобов’язувалася надавати населенню дання допомоги, досягло ступеня особливої тяжко- загалом» («кіпр проти туреччини» [5]). тобто, в разі сті. цю позицію Єспл продемонстрував у рішенні взятих на себе зобов’язань під час їхнього виконання по справі «Хуматов проти Азербайджану» [2], де не повинно бути жодної дискримінації. відсутність лікування різноманітних захворювань при цьому, Єспл залишив відкритим питання заявника, в тому числі туберкульозу, яким він зара- про можливість застосування ст. 2 в ситуації, коли зився у в’язниці, викликало в нього тяжкі душевні видворення смертельно хворої людини до країни її страждання, завдаючи тим самим шкоди його люд- походження може суттєво скоротити термін її життя ській гідності. або бути рівноцінним нелюдському поводженню че- у рішенні у справі «кінан проти сполучено- рез відсутність відповідних умов лікування, про що го королівства» [11] Єспл постановив, що право свідчить рішення у справі «д. проти сполученого на життя може накладати обов’язок захищати осіб, королівства». яких утримують під вартою, в тому числі від мож- посилаючись на порушення ст. 3 Єкпл, питання ливості заподіяння тілесних ушкоджень самим собі. захисту права на здоров’я порушувалось найбільше, також визначено, що лікування психічно хворого про що свідчить відповідна судова практика. спра- пацієнта може бути несумісним із нормами ст. 3 в ви, розглянуті Єспл на предмет порушення ст. 3, як аспекті захисту людської гідності, навіть якщо паці- правило, стосуються осіб, позбавлених свободи або єнт не може вказати на конкретні негативні наслідки. (а) у межах кримінального права, чи (б) з підстав, також варто зазначити щодо рішення у справі пов’язаних з психічним здоров’ям. в обох випадках «Яковенко проти україни» [12], де Єспл визнав по- відмова в наданні адекватної медичної допомоги рушення ст. 3 в аспекті умов утримання у сІзО (пе- особам, позбавленим свободи, може розцінюватися реповнення камери, позбавлення сну, нестача при- як порушення ст. 3 (як приклад, рішення у справі родного освітлення й повітря) і в частині ненадання «Хуртадо проти Швейцарії» [2], де рентгенівський своєчасної та адекватної медичної допомоги з при- знімок, який показав перелом ребра, було зроблено воду наявних у нього вІл-інфекції та туберкульозу. з запізненням на шість днів). при цьому у справі «Яллох проти німеччини» у рішенні по справі «попов проти Російської фе- [13] Єспл визнав, що примусове медичне втручан- дерації» [6] Єспл наголосив, що, відповідно до ст. 3 ня в інтересах охорони здоров’я, коли воно є «тера- Єкпл, держави-учасниці взяли на себе зобов’язання певтично необхідним з точки зору загальновизнаних забезпечувати, щоб особа перебувала в таких умо- принципів медицини», не буде порушенням ст. 3. вах, що не принижують її людську гідність, а реа- Однак у таких випадках необхідність втручання лізація таких заходів не повинна піддавати людину повинна бути «переконливо продемонстрована» й стресам, приниженням, занепокоєнням, які переви- базуватися на відповідних процедурних гарантіях. щують допустимий рівень страждань, що викликані Окрім того, застосування примусу повинно залиша- позбавленням волі і, беручи до уваги практичне зна- тися у межах мінімального спричинення страждань/ чення застосування заходів, його здоров’я, душев- приниження, понад яке воно може прирівнюватися ний стан повинні адекватно гарантуватися, в тому до порушення ст. 3, в тому числі до катування. Рішен- числі наданням необхідної медичної допомоги. ня у справі «невмержицький проти україни» [14] в рішенні по справі «Меченков проти Російської встановлено, що примусове годування ув’язнених, федерації» [7] Єспл зазначив, що якщо органи вла- які оголосили голодування, неприйнятне й рівно- ди вирішили тримати під вартою важко хвору осо- значне катуванню. А рішення у справі «Херцегфалві бу, важливо забезпечити умови тримання відповідні проти Австрії» встановлено, що примусове введен- стану її здоров’я. ня ліків та їжі «буйному» ув’язненому, який оголо- водночас ст. 3 не може тлумачитися як обов’язок сив голодування, відповідають прийнятій медичній звільняти ув’язнених з-під варти за станом здоров’я. практиці. замість цього Єспл зазначає про «право всіх спільний і кумулятивний вплив на ув’язненого, ув’язнених на умови утримання, які сумісні з люд- умови його тримання під вартою, відсутність належ- ською гідністю, щоб характер і спосіб виконання ної медичної допомоги визнано причиною порушен- призначеного виду покарання не піддавали таким ня ст. 3 Єкпл. при цьому факт огляду ув’язненого стражданням і злидням, які перевищують ступінь лікарем і призначення лікування не є автоматичною страждань, неминучих під час позбавлення волі» підставою того, що медична допомога була адекват- («Муасель проти франції» [8]). ною («Хумматов проти Азербайджану» [15]). у справі «Макглінчі та інші проти сполучено- Медичні записи повинні містити достатньо повну го королівства» [9] Єспл визнав порушення ст.3 інформацію із зазначенням, які види лікування було 172 науковий вісник ужгородського національного університету, 2013 ♦ призначено пацієнту та які він фактично отримав, розгляд. зокрема, на прикладі справи «F.E. проти хто й коли проводив лікування, як контролювався франції» [2], яка стосувались зараження позивача стан здоров’я заявника тощо. вІл-інфекцією при переливанні крові. при цьому, щодо рішень проти україни, як вже частково за- незважаючи на те, що кримінальну справу проти значалось, Єспл неодноразово визнавав порушен- власників лікарні було порушено, незадоволений рі- ня ст. 3 – відсутність належної медичної допомоги шенням суддів заявник звернувся до Єспл, котрий стосовно осіб, які утримуються під вартою («кон- присудив відшкодування моральної шкоди та визнав дратьєв проти україни», «похлебін проти україни», порушення ст.6 Єкпл. «віслогузов проти україни», «пєтухов проти укра- невід’ємним від права на здоров’я є повага до їни», «Харченко проти україни», «Ошурко проти приватного життя, яке охоплює фізичну та мораль- україни» та ін.) ну недоторканність особи, в тому числі забороняє Єспл встановив низку процедурних гарантій будь-яке фізичне втручання, яке може призвести до щодо застосування ст. 5 (п. «е» ч. 1), зокрема позбав- фізичного болю, каліцтва, стерилізації, пошкоджен- лення будь-кого свободи може відбуватися тільки в ня чи будь-якої шкоди здоров’ю, а тому посягання на межах установленої законом процедури й не може здоров’я порушує ст. 8 Єкпл. судова практика ви- бути свавільним. щодо стану «психічного захворю- значає порушення ст. 8 через застосування фізичного вання» ця гарантія означає, що в людини повинно насильства («Х та у проти нідерландів»); дисциплі- бути діагностовано психічне захворювання, для лі- нарних тілесних покарань («костелло-Робертс проти кування якого взяття цієї особи під варту є необхід- сполученого королівства»); примушування здавати ним, на чому зауважено в рішенні по справі «вінт- аналізи крові («Х проти Австрії»), сечі («петерс про- верп проти нідерландів» [16]. ти нідерландів»). в рішенні по справі «Х.л. проти великобританії» ст.8 Єкпл визначає також право на інформацію [17] зазначено, що система утримання «неофіційних та конфіденційність інформації, а тому теж стосу- пацієнтів» у психіатричних стаціонарах не передба- ється права на здоров’я. у рішення по справі «М.с. чала достатніх процесуальних гарантій для уперед- проти Швеції» [21] вказано, що конфіденційність жених випадків самовільного позбавлення свободи. інформації про здоров’я є принципом правової сис- у випадку такого позбавлення свободи повинна бути теми держав-учасниць. цей принцип відіграє важ- негайно проведена і згодом періодично проводитися ливу роль не тільки для захисту приватного життя перевірка законності утримання під вартою з дотри- хворих, а також для збереження довіри до працівни- манням усіх процесуальних гарантій, установлених ків медичних закладів та системи охорони здоров’я законом. взагалі. Охорона приватних даних, в тому числі ме- так, у справі «гайші проти угорщини» [18] па- дичних, має важливе значення для здійснення права цієнт три роки незаконно утримувався в угорській на повагу до приватного та сімейного життя. націо- психіатричній лікарні, де процедура примусової гос- нальне законодавство повинно гарантувати унемож- піталізації була поверховою, а факт небезпечної по- ливлення будь-якого повідомлення чи розголошення ведінки хворого не було доведено.. даних стосовно здоров’я, якщо це не відповідає га- Єспл не дає однозначного визначення поняття рантіям ст.8 Єкпл. «психічно хворий» на тій підставі, що його значення Єспл постановив, що існує позитивне постійно змінюється. тим не менше, дещо розтлу- зобов’язання держави надавати інформацію про те, мачив такі категорії осіб, що зазначені в п. «е» ч.1 що право на повагу до сімейного і приватного жит- ст.5 Єкпл, як: алкоголіки, бродяги, психічно хворі. тя, яке гарантує ст.8, перебуває під загрозою через в рішенні по справі «вітольд літва проти польщі» забруднення довкілля, на підставі чого можна дійти [19] визнав, що алкоголік – це особа, схильна до ал- висновку, що скарга про порушення права на отри- коголю. Об’єкт та цілі даного положення не можуть мання інформації в галузі охорони здоров’я має біль- тлумачитись як такі, що дозволяють затримання ал- ше шансів на успіх, якщо її буде сформулювано й по- коголіків як осіб у клінічному стані алкоголізму. суд дано не як порушення ст. 10, а як порушення ст. 8. дозволяє затримання осіб, які не мають медичного Рішення у справі «Макгінлі й Іґан проти сполучено- діагнозу алкоголіків, але чия поведінка загрожує їм го королівства» [2] вказує, що в контексті ст. 8 може самим або громадському порядку та визнає, що зло- виникати позитивне зобов’язання держави надавати вживання алкоголем становить небезпеку для сус- інформацію про ризик радіоактивного опромінення. пільства. Особи в стані алкогольного сп’яніння ста- у рішенні по справі «Хаттон та інші проти спо- новлять небезпеку для себе та інших. лученого королівства» [22] Єспл визнав прожи- порушенням ст. 5 (п. «е» ч. 1) було визнано ви- вання в забруднених районах і вплив несприятливої падок, коли людину затримали як носія вІл-інфекції екологічної обстановки на здоров’я заявників є по- після того, як вона інфікувала іншу людину під час рушенням ст. 8 Єкпл. статевого контакту. суд визнав порушення, зважаю- у справі «фадеєва проти Російської федера- чи, що необхідність запобігти поширенню вірусу й ції» [23] заявниця скаржилась на порушення ст.8, право особи на свободу в цьому випадку неспівмірні оскільки держава-відповідач не захистила її при- (рішення у справі «Інхорн проти Швеції» [20]). ватне життя від забруднення навколишнього серед- також право на здоров’я постає у контексті ст. овища металургійним заводом «северсталь». суд 6 через реалізацію права на справедливий судовий визнав, що небажання органів влади відселити за- 173 серія пРАвО. випуск 22. Частина ІІ. том 3 ♦ явницю з безпосередньої близькості від заводу є та замісної терапії, а також неякісну медичну допо- порушення Єкпл. могу, що призводить до фізичного болю та сильних практиці Єспл відомо також питання про нена- страждань (ст. 3 Єкпл); права на життя, право на лежне інформування осіб про стан здоров’я і про отри- аборт, вакцинації та медичну допомогу, що загрожує ману шкоду здоров’ю в наслідок радіації або шкідли- здоров’ю та життю, а також право на евтаназію (ст.2); вих речовин в ході експериментів. у справі «Роч проти права на особисту недоторканість (ст.5) та право на сполученого королівства» [2] позивач скаржився на приватне життя та право на чисте і здорове довкілля порушення права на доступну і ефективну процедуру (ст.8), а також захисту від будь-якої дискримінації, у отримання інформації про ризики та загрози експери- тому числі за ознакою здоров’я. ментів. Єспл встановив позитивне зобов’язання дер- причому в переважній більшості, в тому числі в жав-учасниць надавати таку інформацію. проти україни, саме скарги на порушення ст.3 Єкпл висновки. таким чином, Єспл займає важливе стосуються охорони здоров’я, і такі скарги підляга- місце серед органів Ради Європи щодо захисту пра- ють задоволенню. у своїх рішеннях Єспл надає ва на здоров’я у країнах-членах РЄ. Аналіз судової розширене тлумачення вказаних статей на предмет практики свідчить, що порушення права на здоров’я зобов’язань держав-учасниць, що має надзвичайно Єспл розглядає у контексті інших прав, а саме: за- важливе значення для реформування національних хист від тортур та жорстокого поводження, відсут- правопорядків та подальшого дотримання права на ність медичної допомоги, доступу до обезболюючих здоров’я державами-учасницями Єкпл. СпиСОК виКОРиСтаниХ ДЖеРеЛ: 1. Sudre (F.), Droit europеen et international des droits de l’homme, Paris, PUF, coll.Droit fondamental, 2011, 10e ed., p.135 2. Практика Європейського суду з прав людини. Рішення. Коментарі, – К.: Видавництво «Юрінком Інтер», 2003, – 260 с. 3. Case of Byrzykowski v. Poland, –[Електронний ресурс], – Режим доступу: http://hudoc.echr.coe.int/sites/eng/pages/ search.aspx?i=001-76066 4. Case Nitecki v. Poland, –[Електронний ресурс], – Режим доступу: http://hudoc.echr.coe.int/sites/eng/pages/search. aspx?i=001-22339 5. Case of Cyprus against Turkey, –[Електронний ресурс], – Режим доступу: http://hudoc.echr.coe.int/sites/eng-press/ pages/search.aspx?i=001-59454 6. Affaire Popov c. Russie, –[Електронний ресурс], – Режим доступу: http://hudoc.echr.coe.int/sites/fra/pages/search. aspx?i=001-76342 7. Case of Mechenkov v. Russia, –[Електронний ресурс], – Режим доступу: http://hudoc.echr.coe.int/sites/fra/pages/search. aspx?i=001-105368 8. Case of Mouisel v. France, –[ Електронний ресурс], – Режим доступу:http://hudoc.echr.coe.int/sites/fra/pages/search. aspx?i=001-60732 9. Case of Mcalinchey and others v. the United Kingdom, –[Електронний ресурс], – Режим доступу: //http://hudoc.echr.coe. int/sites/fra 10. Case of Sarban v.Moldova, – [Електронний ресурс], – Режим доступу: http://echr.ketse.com/doc/3456.05-en-20051004 11. Case Keenan v. the United Kingdom, – [Електронний ресурс], – Режим доступу: http://hudoc.echr.coe.int/sites/eng/ pages/search.aspx?i=001-5936 12. Case of Yakovenko v. Ukraine, – [Електронний ресурс], – Режим доступу: http://echr.ketse.com/doc/15825.06- en-20071025/view/ 13. Cae of Jalloh v. Germany, – [Електронний ресурс], – Режим доступу: http://hudoc.echr.coe.int/sites/eng/pages/search. aspx?i=001-76307 14. Case of Nevmerzhitsky v. Ukraine, – [ Електронний ресурс], – Режим доступу: https://wcd.coe.int/ViewDoc. jsp?id=865393&Site=COE 15. Case of Popov v. Russia, – [Електронний ресурс], – Режим доступу: http://hudoc.echr.coe.int/sites/fra/pages/search. aspx?i=001-76341 16. Case of Hummatov v. Azerbaijan, – [Електронний ресурс], – Режим доступу: http://echr.ketse.com/doc/9852.03- 13413.04-en-20060518/ 17. Case of Khudobin v.Russia, – [Електронний ресурс], – Режим доступу: http://hudoc.echr.coe.int/sites/eng/pages/ search.aspx?i=001-77692 18. Case Winterwerp v. the Netherlands, – [Електронний ресурс], – Режим доступу: http://hudoc.echr.coe.int/sites/eng/ pages/search.aspx?i=001-5759 19. Case of Gajcsi v Hungary, – [Електронний ресурс], – Режим доступу: http://echr.ketse.com/doc/34503.03-en-20061003/ view/ 20. Case Witold Litwa v. Poland, – [Електронний ресурс], – Режим доступу: http://hudoc.echr.coe.int/sites/eng/pages/ search.aspx?i=001-58537 21. Case of F.E. v. France, – [Електронний ресурс], – Режим доступу: http://eu.vlex.com/vid/case-of-f-v-france-26906684 22. Case of М.S. v. Sweden, – [Електронний ресурс], – Режим доступу: http://www.tandfonline.com/doi/abs/10.1080/1364 2989708406703?journalCode=fj 23. Case of Xatton and others v. United Kingdom, – [Електронний ресурс], – Режим доступу: http://hudoc.echr.coe.int/sites/ eng/pages/search.aspx? 24. Case of Fadeyeva v. Russia, – [Електронний ресурс], – Режим доступу: http://hudoc.echr.coe.int/sites/eng/pages/ search.aspx?i=001-69315 174 науковий вісник ужгородського національного університету, 2013 ♦ УДК 341.96:347.65 типові Моделі національниХ систеМ реЄстраціЇ Заповітів (у світлі реаліЗаціЇ положень БаЗельськоЇ конвенціЇ 1972 р.) StaNdard modelS of NatIoNal SyStemS of regIStratIoN of wIllS (IN VIew of ImplemeNtatIoN of tHe BaSel coNVeNtIoN of 1972) слабошпицька у.о., аспірант кафедри міжнародного приватного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка У статті проведено аналіз положень Базельської конвенції про запровадження системи реєстрації заповітів, а також правозастосовної практики з їхньої реалізації. Визначено типові моделі національних систем реєстрації за- повітів та розроблено рекомендації з їхнього удосконалення. Ключові слова: заповіт, спадщина, система реєстрації заповітів. В статье проанализированы положения Базельской конвенции о введении системы регистрации завещаний, а также правоприменительной практики по их реализации. Определены типовые модели национальных систем регистрации завещаний и разработаны рекомендации по их усовершенствованию. Ключевые слова: завещание, наследство, система регистрации завещаний. The article analyzes provisions of the Basel Convention on the Establishment of a Scheme of Registration of Wills and practices of its implementation. Standard models of national systems of registration of wills are deined and recommendations about their improvement are developed. Key words: inheritance, testament, scheme of registration of wills. актуальність. Однією із ключових у сфері тран- розглядали такі науковці і правники, як О. кришто- скордонного спадкування є проблема виявлення па [3], А. степанюк [4], О. кармаза [5]. проте ана- спадкоємцями заповітів, складених їхніми родичами ліз вказаних робіт засвідчив недостатнє теоретичне в інших державах. з метою вирішення цього питання дослідження як положень Базельської конвенції, так держави – члени Ради Європи 16 травня 1972 року і особливостей їхнього застосування в договірних у м. Базель підписали конвенцію про запроваджен- державах. ня системи реєстрації заповітів (далі – Базельська Метою даної статті є проведення комплексного конвенція) [1]. Основною ідеєю означеної конвенції аналізу приписів Базельської конвенції і практичних є створення єдиної системи реєстрації заповітів, яка аспектів її реалізації в країнах-учасницях з метою дозволяє виявити заповіт після смерті заповідача, а визначення типових моделей національних систем також зменшити ризик того, що заповіт залишиться реєстрації заповітів та розроблення рекомендацій з невідомим або буде знайдений із запізненням. їхнього удосконалення. україна ратифікувала Базельську конвенцію за- перш ніж перейти до аналізу практики засто- коном україни від 10 липня 2010 р., у зв’язку з чим сування положень Базельської конвенції, слід на- у цивільний кодекс україни були внесені зміни, від- голосити на дещо невдалій юридичній конструкції повідно до яких заповіти підлягають обов’язковій її основних положень (зокрема статті 2 і 3), що не державній реєстрації у спадковому реєстрі (ч. 4 ст. дозволяє чітко визначити структуру задекларованої 1247 цку). порядок зазначеної реєстрації визнача- системи реєстрації заповітів. так, стаття 3 Базель- ється постановою кабінету міністрів україни від 11 ської конвенції встановлює, що для сприяння міжна- травня 2011 р. №491 про затвердження порядку дер- родному співробітництву кожна договірна держава жавної реєстрації заповітів і спадкових договорів у призначає національний орган, який без будь-якого спадковому реєстрі [2]. посередника: a) організовує реєстрацію в інших до- поряд з україною учасницями конвенції є ще 11 говірних державах, передбачену в статті 6 цієї кон- держав: Бельгія, естонія, Іспанія, Італія, кіпр, лит- венції та б) отримує запити про надання інформації, ва, люксембург, нідерланди, португалія, туреччина, які надходять від національних органів інших дого- франція. в більшості цих країн історія функціону- вірних держав, і відповідає на них. тобто, стаття 3 вання системи реєстрації заповітів налічує більше Базельської конвенції більш-менш ясно закріплює 20 років. Отже, аналіз цього досвіду надасть мож- функції національного органу. ливість з’ясувати типові моделі національних сис- поряд з тим стаття 2 Базельської конвенції ви- тем реєстрації заповітів, а також виявити положення значає, що для виконання її положень кожна дого- Базельської конвенції, які не відповідають реаліям вірна держава засновує чи призначає один чи більше сьогодення, та розробити відповідні рекомендації з органів, відповідальних: а) за реєстрацію, передба- їхнього удосконалення. чену цією конвенцією, та б) за надання відповідей деякі аспекти правозастосовної практики реалі- на запити про надання інформації згідно з пунктом зації положень Базельської конвенції у своїх роботах 2 статті 8 конвенції. при цьому не деталізується, за 175 серія пРАвО. випуск 22. Частина ІІ. том 3 ♦ яку саме реєстрацію повинен відповідати цей орган: уповноваженим виконувати положення статті 3 Ба- внутрішньодержавну реєстрацію заповітів; реєстра- зельської конвенції. королівська федерація бельгій- цію заповітів в інших договірних державах; реєстра- ських нотаріусів є професійним об’єднанням нотарі- цію у національному реєстрі заповітів, складених в усів королівства Бельгії, на яку покладено обов’язок інших договірних державах. ведення Єдиного центрального реєстру заповітів таким чином, буквальне тлумачення вказаних (registre central des dispositions de dernières volontés). норм не дає можливості безпосередньо встановити порядок ведення реєстру визначено у королівському функції органу, який повинен призначатися дого- указі від 21 червня 2011 р. «про управління записа- вірними державами згідно із статтею 2 Базельської ми у центральному реєстрі заповітів і шлюбних угод» конвенції, а також чітко розмежувати його компе- (Arrêté royal concernant la gestion des registres centraux тенцією із повноваженнями національного органу, des testaments et des contrats de mariage) [6]. зокрема, функціонування якого передбачено статтею 3 Ба- згідно із королівським указом до Єдиного централь- зельської конвенції. ного реєстру заповітів Бельгії заноситься інформація з нашої точки зору, з огляду на існуючу практику про: а) засвідчені нотаріусом або іншим уповноваже- застосування положень Базельської конвенції у до- ним органом заповіти; б) заповіти, передані на збері- говірних державах, зміст заяв держав-учасниць про гання нотаріусу або іншому уповноваженому органо- приєднання до конвенції, використовуючи при цьо- ві, і за умови, що при цьому складається офіційний му метод логічного, телеологічного та системного документ про прийняття; в) власноруч складені запо- тлумачення, можна дійти висновку, що положення віти, передані на зберігання нотаріусу без складання Базельської конвенції передбачають запровадження відповідного офіційного документа. Інформація про дворівневої системи реєстрації заповітів. зазначені заповіти обов’язково заноситься до реєстру. так, перший рівень передбачає створення дер- що стосується власноруч складених і не переданих жавного органу, який повинен забезпечити: на зберігання нотаріусу заповітів (holographic wills), - реєстрацію заповітів, складених у державі, у на- то їхня реєстрація не є обов’язковою і здійснюється ціональному (внутрішньодержавному) реєстрі запо- за особистою заявою заповідача (статті 1-3 королів- вітів; ського указу). - реєстрацію заповітів, складених у інших до- поряд з тим, будь-яких застережень щодо визна- говірних державах, у національному (внутрішньо- чення державного органу у відповідності до статті 2 державному) реєстрі заповітів, якщо було подано Базельської конвенції (тобто «першого рівня систе- відповідний запит компетентного органу іншої дер- ми» – прим. автора) у своїй заяві Бельгія не зробила. жави-учасниці Базельської конвенції на реєстрацію; Аналогічно, згідно з заявою представника фран- - надання відповідей після смерті заповідача про цузької Республіки від 20 вересня 1974 р., національ- наявність (відсутність) зареєстрованого заповіту ним органом, уповноваженим здійснювати функції, будь-яким особам, за умови пред’явлення витягу зі передбачені статтею 3 Базельською конвенції, при- свідоцтва про смерть чи будь-якого іншого прийнят- значено вищу раду нотаріату (Conseil Superieur du ного документа, що підтверджує факт смерті запо- Notariat), яка є професійною організацією нотаріусів відача. франції, уповноваженою представляти і захища- другий рівень передбачає створення національ- ти інтереси всіх нотаріусів у державі. її правовий ного органу, який: статус визначено постановою тимчасового уряду ฀ здійснює реєстрацію інформації про заповіт французької Республіки № 45-2590 від 2 листопада в інших договірних державах Базельської конвенції, 1945 р. «щодо статусу нотаріусів» [7] та декретом якщо про це заявлено заповідачем чи іншою особою № 45-0117 від 19 грудня 1945 р. [8] заповіти, скла- (органом), яка має на це право; дені у республіці, реєструються у центральному реє- ฀ отримує запити про надання інформації про стрі заповідальних розпоряджень (Fichier Central des зареєстровані у країні заповіти, які надходять від на- Dispositions de Dernières Volontés). Адміністратором ціональних органів інших договірних держав, і від- даного реєстру є Асоціація з розвитку нотаріальних повідає на ці запити. послуг (Association pour le Développement du Service кожна країна – учасниця Базельської конвенції Notarial). самостійно призначає державні (національні) органи на відміну від франції та Бельгії, кіпр у своїй за- як відповідно до статті 2, так і відповідно до статті яві від 11 жовтня 1982 р. призначив державний орган 3. при цьому конвенція не надає жодних рекомен- як відповідно до статті 2, так і відповідно до статті дацій щодо правового статусу таких органів, і не за- 3 Базельської конвенції. при цьому, ці функції було бороняє покладати функції, передбачені статтями 2 і покладено на один і той самий орган – головний 3 конвенції, на один і той же національний орган. у відділ запису заповідальних актів, який перебуває у зв’язку з цим вважаємо за необхідне наголосити на структурі верховного суду. тому, що у країнах-учасницях склалася різна практи- даний відділ було створено згідно із законом ка з реалізації цих положень. кіпру «про управління майном» (глава 189). його так, відповідно до листа постійного представника основними функціями є: затвердження заповітів Бельгії від 2 березня 1977 р. Бельгійський уряд при- померлих осіб; зберігання алфавітного покажчику значив королівську федерацію бельгійських нотаріу- осіб, які передали на зберігання свої заповіти до ре- сів (La Fédération Royale du Notariat belge) органом, гіональних відділів запису заповідальних актів; під- 176 науковий вісник ужгородського національного університету, 2013 ♦ готовка відповідей на запити про передані на збері- від національних органів інших держав-учасниць, гання заповіти. покладено на Адміністрацію реєстрації та власності слід зазначити, що реєстр заповітів у кіпрі не (Administration de l’Enregistrement et des Domaines – централізований та зберігається у паперовому вигля- французькою мовою). ді. Безумовно така ситуація не сприяє ефективному Якщо звернутися до внутрішніх норм великого та швидкому пошуку спадкоємцями заповіту, який герцогства люксембургу, то відповідно до статті 4 був складений за життя спадкодавця. закону від 9 серпня 1980 року «про реєстрацію запо- відповідно до заяви постійного представника вітів» зареєструвати заповіт має право будь-яка осо- Італії від 23 вересня 1981 р. функції з реєстрації ба незалежно від місця проживання та громадянства заповітів в інших договірних державах та надан- [11]. заява на реєстрацію повинна містити: а) повне ня інформації про зареєстровані заповідальні акти ім’я спадкодавця, у тому числі, при необхідності, (стаття 3 Базельської конвенції) покладено на керів- ім’я дружини (чоловіка); б) дату і місце народження ника нотаріального архіву (Amministrazione Archivi заповідача, його професію, адресу місця проживан- Notarilinella persona del Direttoreavente qualiicadi ня; в) характер і дату складання заповідального акту, Conservatore del registro generale dei Testamenti). щодо якого потрібна реєстрація; г) місце складання Реєстрація складених в Італії заповітів здійсню- і місце зберігання заповідального акту. при цьому ється у генеральному реєстрі заповітів, який було згідно з регламентом Grand-Ducal (великого герцо- введено в дію з 1 січня 1989 р. даний реєстр містить га) люксембургу від 30 грудня 1981 р. «про вико- інформацію про такі акти «di ultima volont» (з іта- нання закону від 9 серпня 1980 р. «про реєстрацію лійської – акт останньої волі) спадкодавця: а) запові- заповітів» функції з реєстрації заповітів покладено ти, які були складені у період з 1 січня 1980 р. до 31 на Адміністрацію реєстрації та власності. Реєстра- грудня 1988 р., були нотаріально засвідчені або пода- ція здійснюється на підставі заяви нотаріуса, який ні нотаріусу на зберігання, та які не були оголошені засвідчив заповіт, або за заявою самого заповідача станом на 30 квітня 1995 р.; б) усі види заповітів, які [12]. Реєстрація заповітів у реєстрі є обов’язковою. були надані нотаріусу, починаючи з 1 січня 1989 р. крім того, іноземці також наділені правом зареє- і по сьогоднішній день (як складені у формі спеці- струвати свій заповідальний акт у реєстрі заповітів. ального письмового акту, так і подані заповідачем в для королівства нідерландів у якості національ- усній формі та занесені до опису (протоколу) нотарі- ного органу у відповідності до статті 3 Базельської уса), а також акти про скасування попередніх запо- конвенції визначено Міністерство юстиції нідер- вітів, їхні зміни, анулювання, визнання недійсними. ландів. при цьому реєстрація заповітів у нідерлан- застережень щодо реалізації положень статті 2 Ба- дах здійснюється у центральному реєстрі заповітів зельської конвенції, у тому числі щодо призначення (Centraal Testamentenregister), який є базою даних, відповідного державного органу, Італія не зробила. що містить інформацію про час і місце складання у литовській Республіці єдиним спеціально упо- заповіту, заповідача та нотаріуса, яким було посвід- вноваженим органом із виконання приписів статті 2 чено заповіт. право вносити заповіти до реєстру на- і 3 Базельської конвенції є центральний іпотечний лежить нотаріусам. у реєстрі зазначаються такі дані: офіс («Centrinė hipotekos įstaiga»), який знаходиться повне ім’я заповідача, дата та місце його народжен- у підпорядкуванні Міністерства юстиції литовської ня, адреса місця проживання заповідача, тип і дата Республіки відповідно до постанови № 991 «про складання заповіту, дата реєстрації заповіту, місце реалізацію закону про створення іпотечного Реєстру зберігання заповіту. литовської Республіки» [9]. тобто, у литовській Рес- Як вбачається із заяви постійного представни- публіці, як і на кіпрі, виконання повноважень, вста- ка португалії від 26 квітня 1982 р., відповідно до новлених у 2 та 3 статтях Базельської конвенції, по- статті 3 Базельської конвенції компетентним дер- кладено на один державний орган. жавним органом призначено центральний реєстр у розпорядженні центрального іпотечного офісу («Conservatoria dos Registos Centrais»). даний орган знаходиться реєстр заповітів, який почав діяти з 1 перебуває у підпорядкуванні Міністерства юстиції липня 2001 р. відповідно до постанови уряду ли- португалії. Реєстрація заповітів у цій країні здійсню- товської Республіки № 594 від 22 травня 2001 «про ється у єдиному реєстрі заповітів, який знаходиться у створення реєстру заповітів та про затвердження відданні Міністерства юстиції. до реєстру вносить- положення про реєстр заповітів» основною метою ся така інформація щодо заповідального акту: повне реєстру заповітів є збір, накопичення, систематиза- ім’я, місце і дата народження заповідача, адреса його ція, зберігання та поширення даних про всі складені місця проживання, тип заповіту, повне ім’я матері та у республіці заповіти, факти прийняття спадщини, а батька заповідача, дата складання і реєстрації запо- також заповіти, завірені і прийняті на зберігання в віту. на даний час у країні триває процес створення зарубіжних державах, які ратифікували Базельську електронного нотаріального реєстру заповітів. конвенцію [10]. у застереженні, яке міститься в листі постій- згідно із заявою постійного представника люк- ного представника туреччини у Раді Європи від 25 сембургу від 3 червня 1982 р. функції з реєстрації травня 1984 р., національним органом туреччини, заповітів в інших державах-учасницях, що перед- створення якого передбачено статтею 3 Базельської бачено статтею 3 Базельської конвенції, а також конвенції, зазначено Асоціацію нотаріусів туреччи- отримання запитів про інформацію, яка надходить ни (Turkiye Noterler Birligi). 177 серія пРАвО. випуск 22. Частина ІІ. том 3 ♦ поряд з тим, слід відзначити, що люксембург, тей 2 і 3 Базельської конвенції, можна виокремити нідерланди, туреччина та португалія не призначили три типові моделі національних систем реєстрації державного органу, уповноваженого на виконання заповітів, створених на підставі конвенції. положень статті 2 Базельської конвенції. перша модель передбачає покладення функцій з відповідно до ратифікаційної грамоти естонії від реєстрації заповітів в інших договірних країнах та 21 вересня 2001 р. для цілей статті 3 Базельської кон- обміну відповідною інформацією на органи нотаріа- венції національним органом призначено відділ реє- ту (Бельгія, франція, Італія, туреччина). Як правило, страції спадщини міського суду м. таллінна. таким у цих державах створено електронну та централізо- чином, естонія також призначила тільки один орган, вану систему реєстрації заповітів. який здійснює реєстрацію заповітів в інших договір- друга модель полягає у виконанні зазначених них державах та відповідає на запити про надання повноважень з реєстрації заповітів спеціально ство- інформації про зареєстровані в країні заповіти, що реними підрозділами Міністерства юстиції (литва, надходять від національних органів інших договір- португалія) або самим Міністерством юстиції (ні- них держав. при цьому спадкове право естонії пе- дерланди, Іспанія). Як і у країнах першої моделі, ре- редбачає існування таких форм заповітів: складені у єстри заповітів в цих державах також перебувають в присутності нотаріуса і завірені останнім; складені електронній формі та є централізованими. особисто заповідачем та передані на зберігання но- третя модель характеризується покладенням таріусу; складені заповідачем у присутності двох функцій з реєстрації заповітів на судові органи (кіпр, свідків; складені особисто заповідачем без свідків. естонія). при цьому, на відміну від інших держав, заповіти реєструються у Реєстрі правонаступництва реєстр заповітів у кіпрі не централізований та збері- (Pärimisregister), ведення якого почалося з 1996 р. на гається у паперовому вигляді. даний час реєстр є електронним, а основні вимоги крім того, з огляду на проведене дослідження й до його ведення встановлено главою 7 закону «про аналіз положень Базельської конвенції та практики реєстр правонаступництва» від 17.01.2008 р. [13]. їхньої імплементації у договірних державах можна найбільш цікавою з теоретичної точки зору є дійти таких висновків: практика впровадження положень Базельської кон- 1) запроваджена Базельською конвенцією систе- венції в Іспанії. підтвердженням цього є те, що на ма міжнародної реєстрації заповітів спрямована на відміну від інших держав-учасниць конвенції, в Іс- реалізацію і захист майнових прав як спадкодавців, панії виконання положень статей 2 і 3 Базельської так і спадкоємців, оскільки вона надає можливість конвенції покладено не на один, а на два національні виявити існування заповіту після смерті заповідача, органи. так, згідно із заявою постійного представ- у тому числі й того, який був складений за межами ника Іспанії від 28 червня 1985 р. функції, які перед- держави. бачені статтею 2 Базельської конвенції, покладено на 2) аналіз практики впровадження положень Ба- генеральний реєстр актів останньої волі (заповітів) зельської конвенції засвідчив, що у договірних дер- (Registro General de Actos de Ultima Voluntad), який жавах по різному врегульовано питання реєстрації підпорядковується генеральному директорату з реє- заповітів. Більш того, в країнах-учасницях функції з стрів та нотаріусів (Direccion General de los Registros реалізації приписів конвенції покладено на органи y del Notariado). у свою чергу, відповідно до заяви різної інституційної та функціональної приналежнос- постійного представника Іспанії від 25 січня 1999 р. ті (судові органи, органи юстиції, нотаріат). Безумов- і листа від 9 березня 1999 р., зареєстрованого у гене- но, це ускладнює як реєстрацію заповітів у договір- ральному секретаріаті Ради Європи 10 березня 1999 них державах, так і обмін інформацією між ними. р., починаючи з 10 березня 1999 р. функції, перед- 3) існуючий на підставі Базельської конвенції про- бачені статтею 3 Базельської конвенції, покладено на цес реєстрації заповітів в інших договірних державах Міністерство юстиції Іспанії (Ministerio de Justicia). є достатньо обтяжливим, оскільки передбачає здій- таким чином, відповідно до Базельської конвен- снення цілого комплексу послідовних дій: спочатку ції, у Іспанії створено дворівневу систему реєстрації заповідач подає заяву про реєстрацію нотаріусу (або заповітів, і кожен із рівнів має в основі самостійний іншому уповноваженому органу), нотаріус передає національний орган. цю заяву національному органу (визначеному держа- національне законодавство Іспанії встановлює, вою відповідно до статті 3 конвенції), який, у свою що реєстрація заповітів здійснюється у генерально- чергу, надсилає запит на реєстрацію відповідному му реєстрі заповітів (Del Registro de actos de última органу іншої договірної держави, який вже здійснює voluntad), який було створено королівським указом реєстрацію заповіту у своїй країні. Більш того, у дея- від 14 листопада 1885 р. Основні правила ведення ких державах (наприклад, на кіпрі) реєстр заповітів генерального реєстру актів останньої волі регламен- не є централізованими та комп’ютеризованим. Без- товано додатком № 2 декрету від 2 червня 1944 р. умовно, означені обставини значно затягують у часі про затвердження основ організації та системи но- процес надання відповідей про зареєстровані в крані таріусів [14]. заповіти, а також вимагають здійснення додаткових таким чином, підсумовуючи проведений аналіз витрат для кожної держави. внутрішніх матеріальних норм, а також практики 4) незважаючи на в цілому позитивне значення призначення державами-учасницями національного Базельської конвенції у сфері регулювання спадко- органу, відповідального за реалізацію положень ста- вих відносин, деякі її положення не відповідають 178 науковий вісник ужгородського національного університету, 2013 ♦ реаліям сьогодення, особливо в умовах розвитку му реєстрі, а також отримувати з нього інформацію глобальної інформаційної мережі Інтернет. зокре- про складені і зареєстровані в інших державах акти ма, Базельська конвенція не передбачає проведення «останньої волі» в режимі он-лайн. у реєстрі про- реєстрації заповітів у договірних державах та обмін понуємо зазначати наступну інформацію щодо за- інформацією між реєстрами цих держав в електро- повідального акту: вид (спадковий договір, заповіт нному вигляді за допомогою відповідних електро- тощо), повне ім’я заповідача, дата та місце його нних запитів. народження і проживання; дата, місце складання і таким чином, враховуючи зазначене, актуальною зберігання заповідального акту. функції з реєстра- на сьогодні постає необхідність суттєвого вдоскона- ції заповітів доцільно покласти на ті ж національні лення системи міжнародної реєстрації заповітів, у органи, які визначені згідно зі статтею 3 Базельської тому числі й положень Базельської конвенції. з на- конвенції. шої позиції, одним із першочергових кроків у цьо- Безумовно, імплементація єдиної електронної му напрямку є створення єдиного централізованого бази заповітів є досить складною як з технічної, так електронного реєстру заповітів та інших заповідаль- і економічної точки зору. Однак, вважаємо, що в ці- них актів, який в епоху сучасного інформаційного лому впровадження такого механізму значно спрос- простору може стати адекватним аналогом дворів- тить процедуру міжнародної реєстрації заповітів, невої системи реєстрації заповітів, яка закріплена у оскільки не вимагатиме здійснення транскордонного Базельській конвенції. це надасть можливість кож- обміну запитами між національними органами кра- ній державі, яка приєднається до такої системи, здій- їн, а реєстрацію у єдиному реєстрі будуть проводити снювати реєстрацію заповітів (спадкових договорів безпосередньо національні органи кожної договірної тощо), складених у державі, у єдиному електронно- країни. СпиСОК виКОРиСтаниХ ДЖеРеЛ: 1. Конвенція про запровадження системи реєстрації заповітів, Конвенцію ратифіковано із заявою згідно із Законом № 2490-VI від 10 липня 2010 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main. cgi?nreg=994_678. 2. Постанова Кабінету міністрів України від 11 травня 2011 р. № 491 Про затвердження Порядку державної реєстрації заповітів і спадкових договорів у спадковому реєстрі [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/ laws/show/491-2011-п. 3. Криштопа О. Про запровадження в Україні Базельської конвенції щодо системи реєстрації заповітів: актуальні пи- тання // «Вісник Вищої ради юстиції», № 3 (7) 2011 c. 168-177, с. 169. 4. Степанюк А. А. Застосування колізійних норм щодо спадкування в міжнародному приватному праві : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.03 / Національна юридична академія ім. Ярослава Мудрого. – Х., 2002. 5. Кармаза О. О. Спадкування у сучасному міжнародному приватному праві : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.03 / Ки- ївський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2006. 6. Arrêté royal concernant la gestion des registres centraux des testaments et des contrats de mariage [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ejustice.just.fgov.be/cgi_loi/change_lg.pl?language =nl&la=F&table_name= loi&cn=2011062116. 7. Ordonnancen° 45-2590 du 2 novembre 1945 relativeaustatutdunotariat [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http:// www.legifrance.gouv.fr/afichTexte.do?cidTexte=LEGITEXT000006069175&date Texte=20110818. 8. Décretn°45-0117 du 19 décembre 1945 prispourl’applicationdustatutdunotariat [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.legifrance.gouv.fr/afichTexte.do?cidTexte=LEGITEXT000006060428&dateTexte=20110818 9. DėlLietuvosRespublikoshipotekosregistrosteigimo 19.09.1997 № 991 [Електронний ресурс] // Режим доступу : http:// www3.lrs.lt/pls/inter3/oldsearch.preps2?Condition1=144617&Condition2. 10. Resolution No 594 22 of May 2001 of the Government of the Republic of Lithuania on the Establishment of the Register of Wills and on the approval of the Regulations of the Register of Wills [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www. hipotekosistaiga.lt/lhr/m/m_iles/wiles/ile770.pdf. 11. Loi du 9 août 1980 relative à l´inscription des testaments [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.legilux. public.lu/leg/a/archives/1980/0060/a060.pdf#page=3 12. Règlementgrand-ducaldu 30 décembre 1981 portantexécutiondelaloidu 9 août 1980 relative à l’inscriptiondestestaments [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.legilux.public.lu/leg/a/archives/1981/0102/ a102.pdf#page= 16. 13. SeadusPärimisseadus [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.riigiteataja.ee/akt/13231562?leiaKehtiv. 14. Decretode 2 de junio de 1944 por elque seaprueba con carácterdeinitiveelreglamentodelaorganizacionyregimendelnota riado [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://portaljuridico.lexnova.es/legislacion/ JURIDICO/53126/decreto-de-2-de- junio-de-1944-por-el-que-se-aprueba-con-caracter-deinitivo-el-reglamento-de-la-orga#AX0002_00. 179 серія пРАвО. випуск 22. Частина ІІ. том 3 ♦ УДК 341.1 понЯттЯ та осоБливості права МіжнародниХ органіЗацій defINItIoN aNd featureS of INterNatIoNal orgaNIZatIoNS law Шамрай в.в., кандидат юридичних наук, асистент кафедри конституційного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка В статті розглядається поняття міжародної організації, класифікація міжнародних організацій та сутність права міжнародних організацій як галузі міжнародного права. Вивчаються наукові підходи до розуміння міжнародних ор- ганізацій. Розглядаються особливості права міжнародних організацій. Ключові слова: міжнародна організація, міжнародне право, види міжнародних організацій, суб’єкт міжнародно- го права, право міжнародних організацій. В статье рассматривается понятие международной организации, классификация международных организаций и сущность права международных организаций как отрасли международного права. Изучаются научные подходы к пониманию международных организаций. Рассматриваются особенности права международных организаций. Ключевые слова: международная организация, международное право, виды международных организаций, субъект международного права, право международных организаций. The article consider ofthe deinition of international organization, classiication of international organizations and the essence of the law of international organizations such as international law. We study the scientiic approaches to understanding international organizations. The features of the law of international organizations. Key words: international organization, international law, types of international organizations, subject of international law, law of international organizations. постановка проблеми. Міжнародні організації між державами і міжнародними організаціями чи в даний час володіють особливим значенням і вико- між міжнародними організаціями 1986 р.[5]. нують функції у сфері підтримання миру і безпеки, з точки зору теорії сучасного міжнародного пра- економіки, фінансів, охорони здоров’я і науки, осві- ва, міжнародна організація – це об’єднання, створе- ти і культури, інтелектуальної власності, сільського не на основі міжнародного договору, покликане ко- господарства, торгівлі, навколишнього середовища ординувати дії держав-членів на постійній основі в та інше. межах наданих йому повноважень [14, c. 29]. стан дослідження. вивченню правового регу- М. Баймуратов визначає міжнародну організацію лювання статусу міжнародних організацій присвяче- як об’єднання держав, відповідно до міжнародного ні роботи в. канашевського [9 ; 10], Є. кривчикова права і на основі міжнародного договору, для здій- [12], л. левіної [13], в. Маргієва [ 15] , г. Морозо- снення співробітництва в політичній, економічній, ва [17 ], т. нешатаєва [19], А. Мокія, т. Яхно, І. Ба- культурній, науково-технічній, правовій та інших бець[16], Я.вільчак [6] ,в. качурінера. галузях, що має необхідну для цього систему орга- Багато вчених, таких, як О. Шибаєва, д. фель- нів, права й обов’язки, похідні від прав і обов’язків дман, с. войтович, О. зайцева, л. Архипова, т. держав, і автономну волю, обсяг якої визначається Алексєєва, в. Буткевич, с. Малінін, г.тункін , О. волею держав-членів [2, с. 215 ]. тарасов, А. Ходорчук, М. Черкес, л.тимченко, в. в. Муравйов під міжнародною організацією розу- замятін, досліджували окремі питання, пов’язані з міє об’єднання держав, яке створене на основі міжна- правовим статусом, правосуб’єктністю міжнародних родної угоди, має колективні органи, самостійну волю організацій. і відповідає вимогам міжнародного права [4, с. 114]. питання про систему міжнародного права і міс- в.теліпко визначає міжнародну організацію як це в ньому права міжнародних організацій розгля- стабільну форму міжнародних відносин, що вклю- нуто також у працях таких авторів, як М. кирилів- чає, в переважній більшості випадків, контрагентів ська [11], д. фельдман [21]. Разом з тим , в даний принаймні з трьох держав і має узгоджені її учасни- час не існує єдиного підходу, що визначає місце ками цілі, компетенцію діяльності та власні органи, права міжнародних організацій в системі права а також інші специфічні організаційні інституції (це . Метою цієї роботи є виявлення особливостей і може бути статут, процедура, членство, порядок ро- специфічних рис, що дозволяють розглядати право боти, ухвалення рішень тощо) [20, с. 190]. міжнародних організацій в якості відокремленої су- по-перше, видається можливим виділити пред- купності правових норм та ролі як окремого інсти- мет права міжнародних організацій – це суспільні туту міжнародного права. відносини, що виникають у зв’язку з установою і Основним міжнародним документом, що регу- функціонуванням міжнародних організацій. зважа- лює питання права міжнародних організацій, є ві- ючи на значну кількість міжнародних організацій та денська конвенція про право міжнародних договорів здійснення даними суб’єктами активної діяльності в 180 науковий вісник ужгородського національного університету, 2013 ♦ різних сферах, особливої ролі міжнародних органі- Разом з тим, принципи регулювання відносин, зацій в сучасних міжнародних відносинах можна го- безпосередньо пов’язаних зі створенням і діяльніс- ворити про виділення даного кола відносин в окрему тю міжнародних організацій, мають бути визначені в групу, яка потребує відокремленого правового регу- науці міжнародного права. лювання. так, в якості одного основних устоїв, що можна Особливе значення регулювання відносин у сфері розглядати як принцип права міжнародних організа- створення та діяльності такого суб’єкта, як міжнарод- цій, доцільно назвати відповідність прийнятих між- на організація, свідчить те, що часто в працях з між- народними організаціями актів їх цілям і функціям. народного права глава «право міжнародних органі- по-шосте, право міжнародних організацій воло- зацій» розташовується відразу після таких розділів, діє особливим, яскраво вираженим поєднанням пу- як право міжнародної правосуб’єктності і право між- блічно-правових та приватноправових компонентів. народних договорів. у системі міжнародного права, з одного боку, ММуО – це суб’єкт міжнародного запропонованої н. кирилівською, право міжнародних публічного права, статус якого, в першу чергу, регу- організацій визначено після таких галузей, як право люється нормами публічного права. з іншого боку, міжнародної правосуб’єктності, право міжнародних міжнародна організація вступає у відносини приват- договорів, право зовнішніх зносин [11, с. 136]. ноправового характеру [6, c.94] . по-друге, праву міжнародних організацій при- далі, ММуО приймає акти, які можуть містити таманний набір джерел права, значення кожного з приватноправові норми для регулювання відносин яких стосовно до даної сфери проявляється іншим з іншими суб’єктами. таким чином, незважаючи на чином, ніж для регулювання міжнародних відносин домінування публічно-правових норм, приватнопра- в цілому. вові початки неминуче застосовуються для регулю- так, першочергового значення набувають між- вання участі ММуО у цивільно-правових та інших народні договори, які є установчими актами міжна- відносинах, які не є публічно-правовими. родної міжурядової організації (далі – ММуО). важ- визначившись з відокремленим становищем пра- ливу роль відіграють акти, прийняті міжурядовими ва міжнародних організацій, необхідно відповісти на організаціями. Якщо дотримуватися тієї позиції, що питання про місце даної сукупності правових норм акти ММуО не є джерелами міжнародного права, серед інших галузей права. але їх слід вважати тільки джерелами внутрішньо- так, д. І. фельдман розглядає право міжнародних го права ММуО, то можна говорити про те, що для організацій в якості галузі міжнародного права по- права міжнародних організацій характерним є спе- ряд із правом міжнародної правосуб’єктності, пра- цифічне джерело права . вом міжнародних договорів, правом міжнародної по-третє, перелік суб’єктів права міжнарод- безпеки, міжнародним гуманітарним правом і т. д. них організацій багато в чому аналогічний складу [21, с. 62]. е. с. кривчикова право міжнародних ор- суб’єктів міжнародного права. Разом з тим, осно- ганізацій розглядає як галузь сучасного міжнародно- вним суб’єктом права міжнародних організацій є, го права, що включає принципи і норми, що регулю- безумовно, самі міжнародні організації. ють питання формування та діяльності міжнародних по-четверте, ММуО, будучи одним з основних організацій. право міжнародних організацій вклю- суб’єктів права міжнародних організацій, володіють чає загальні, характерні для більшості міжнародних особливим способом набуття правосуб’єктності. організацій принципи і норми, а також специфічні так, міжурядові організації є похідними, вторинни- норми окремих організацій та їх груп . до джерел ми суб’єктами, створюваними з волі інших суб’єктів права міжнародних організацій даний автор відно- міжнародного права. правосуб’єктність ММуО ви- сить наступні: значається її творцями і фіксується установчими ак- - міжнародні договори та угоди, які є установчи- тами організації. ми актами; по-п’яте, принципи, покладені в основу міжна- - інші міжнародні договори; родного публічного права стосовно до права міжна- - міжнародний звичай; родних організацій, мають особливе застосування. - правила процедури, фінансові правила і правила йдеться, наприклад, про принцип суверенної рів- для персоналу, що виробляються на основі установ- ності. щодо права міжнародних організацій, даний чих актів; принцип має застосування, оскільки суб’єктом пра- - рішення міжнародних організацій та ін [12 , с. ва міжнародних організацій вважається держава, 27-28 ] . що володіє суверенною рівністю. держави є засно- Б. в. ганюшкін визначає право міжнародних ор- вниками ММуО, а згодом вправі вступати з міжна- ганізацій як систему загальних принципів і норм, родними організаціями у правові відносини, напри- що відносяться до створення, міжнародно-право- клад, за допомогою укладення договору. відносини вим статусом і діяльності цих організацій, а дипло- безпосередньо між ММуО не регулюються на рів- матичне право міжнародних організацій – як скла- ноправній основі. у момент створення організація дову частину права міжнародних організацій, що наділяється таким обсягом правосуб’єктності, який представляє собою сукупність норм, які визначають необхідний для здійснення її функцій. Іншими сло- правовий статус, привілеї та імунітети міжнародних вами, спочатку ММуО не є рівними у питаннях об- організацій та їх персоналу, постійних представни- сягу правосуб’єктності. ків держав-членів при міжнародних організаціях і 181 серія пРАвО. випуск 22. Частина ІІ. том 3 ♦ співробітників таких представництв, постійних спо- галузях, але «обмежити» їх тільки в межах одної не стерігачів держав, що не входять в дану організацію, можна [1, с. 198 ] . і персоналу бюро таких спостерігачів, представників таким чином, тоді, коли норми, регулюючі від- держав в органах міжнародних організацій і на між- окремлений коло суспільних відносин, виходять за народних конференціях [7 , с. 11]. рамки однієї галузі права і включають норми інших І. І. лукашук пише, що право міжнародних ор- галузей, йдеться про комплексні утворення . ганізацій являє собою галузь міжнародного права, Отже, можна зробити висновок про те, що, неза- принципи і норми якої визначають порядок засну- лежно від підходу до системи міжнародного права і вання міждержавних органів та організацій, а також критеріїв виділення його галузей, більшість дослід- їх статус і функції [14, с. 23]. Як видно з визначення, ників не відкидають існування права міжнародних в даному випадку автор до права міжнародних орга- організацій як відокремленої сукупності правових нізацій відносить не тільки норми, що регулюють їх норм, а сам термін «право міжнародних організацій» статус, а й норми, що визначають правове становище широко застосовується в юридичній літературі . міжнародних конференцій і міжнародних органів. Існуючі підходи до визначення системної прина- Розділ, присвячений праву міжнародних організа- лежності права міжнародної організації можна роз- цій, традиційно включається в структуру навчальної глядати в рамках трьох основних напрямків: літератури з дисципліни «Міжнародне право», що є 1. право міжнародних організацій – галузь су- відображенням підходу авторів до системи міжнарод- часного міжнародного права у «вузькому» сенсі (або ного права. в якості прикладів можуть виступати, на- міжнародного публічного права). незважаючи на приклад, підручник І.І. лукашука «Міжнародне пра- те, що право міжнародних організацій визначають в во. Особлива частина » [17, c. 45 ], що містить главу якості галузі міжнародного права, йдеться про між- 2 «право міжнародних організацій», підручник Р. А. народному публічному праві. каламкарян, ю. І. Мігачева «Міжнародне право» [8, 2. право міжнародних організацій – комплексна c.248], що включає главу 9 «право міжнародних орга- галузь права, яка включає норми як міжнародного нізацій», навчальний посібник п. н . Бірюкова «Між- публічного права, так і міжнародного приватного народне право», що містить розділ 12 «право міжна- права. родних організацій і конференцій » [ 3] , і т. д. 3. право міжнародних організацій – самостійна в.І.Муравйов визначає право міжнародних органі- правова система, що функціонує нарівні з міжнарод- зацій як систему правових норм, які регулюють між- ним публічним і міжнародним приватним правом. народні відносини, пов’язані зі створенням і функціо- висновки. на підставі вищевикладеного можна нуванням міжнародних організацій [4, с. 110]. сформулювати такі висновки. Існує й підхід, який полягає в тому, що право 1. Міжнародна організація – це об’єднання дер- міжнародних організацій – комплексна галузь права, жав, відповідно до міжнародного права і на основі предмет правового регулювання якої неоднорідний. міжнародного договору, для здійснення співробітни- він вбирає в себе групу міжнародних відносин, ре- цтва в політичній, економічній, культурній, науково- гульованих міжнародним публічним правом, і групу технічній, правовій та інших галузях, що має необ- міжнародних відносин, регульованих міжнародним хідну для цього систему органів, права й обов’язки, приватним правом, як зазначає с. А. Малінін [6 , с. похідні від прав і обов’язків держав, і автономну 94 ]. це право не може претендувати на становище волю, обсяг якої визначається волею держав-членів; основної (самостійної) галузі міжнародного права. 2. право міжнародних організацій являє собою у зв’язку з цим, с.с. Алексєєв визначає, що, по- відокремлену сукупність правових норм, що регу- ряд з основними підрозділами, які відокремлюються люють відносини у сфері створення та функціону- з юридичних режимів, вираженими в особливих га- вання міжнародних організацій. праву міжнародних лузевих методах і механізмах регулювання, маються організацій притаманний свій специфічний предмет освіти комплексного характеру, такі, як морське пра- правового регулювання; особлива ієрархія суб’єктів во, банківське право, господарське право, страхове і джерел права; специфічне застосування принципів право. ці утворення є комплексними в тому сенсі, міжнародного права та формування власних принци- що норми, які в них входять, не пов’язані єдиним пів; яскраво виражене поєднання публічно-правових методом і механізмом регулювання, майже всі вони та приватноправових норм. мають «прописку» в основних галузях (наприклад, 3. право міжнародних організацій доцільно роз- норми морського права можна абсолютно точно роз- глядати як комплексну галузь права, яка являє собою поділити за такими основними галузями, як адмі- сукупність принципів і правових норм, що розта- ністративне право, цивільне право, земельне право, шовуються в площині як міжнародного публічного, процесуальне право) [1, с. 197 ]. в результаті вияв- так і міжнародного приватного права, що регулюють ляється, що, хоча норми комплексної галузі або ін- відносини у сфері створення та діяльності міжна- ституту можна і потрібно розподіляти по основних родних організацій . СпиСОК виКОРиСтаниХ ДЖеРеЛ: 1. Алексеев C. C. Теория права / С. С. Алексеев. – М.: Бек, 1995. – 320 с. 2. Баймуратов М.О. Міжнародне право. – Харків.: Вид. дім «Одіссей»; Алеута, 2002. – 672 с. 3. Бирюков П. Н. Международное право: учеб. пособие / П.Н. Бирюков. – М.: Юрист, 1998. – 416 с. 4. Буткевич В.Г., Мицик В.В., Задорожній О.В, та ін. Міжнародне право. Основні галузі. – К.: Либідь. 2001 – 816 с. 182 науковий вісник ужгородського національного університету, 2013 ♦ 5. Венская конвенция о праве договоров между государствами и международными организациями или меж- ду международными организациями 1986г. [електронний ресурс]. – режим доступу : http://www.memo.ru/prawo/int- law/860321.htm. 6. Вільчак Я.М. Особливості відповідальності міжнародних організацій за порушення міжнародних зобов’язань / Я.М. Вільчак // Юридична Україна. – 2008. – №4. – с. 93–98. 7. Ганюшкин Б. В. Дипломатическое право международных организаций / Б. В. Ганюшкин. –М.: Междунар. отношения, 1972. –192 с. 8. Каламкарян Р. А. Международное право: учебник / Р. А. Каламкарян, Ю. И. Мигачев. –М.: Эксмо, 2004. –688 с. 9. Канашевский В.А. Международное частное право: учебник / В.А. Канашевский. –М.: Междунар. отношения, 2006. –698 с. 10. Канашевский В.А. Правовое положение международной организации как субъекта международного частного и гражданского права / В.А. Канашевский // Правоведение. –2003. –№ 3. –с. 139—158. 11. Кириловская Н.Н. Система международного права в отечественной международно-правовой доктрине / Н.Н. Кири- ловская. –М.: Юрлитинформ, 2008. –224 с. 12. Кривчикова Э.С. Основы теории права международных организаций: Учеб. пособие / Э.С. Кривчикова. –М., 1979. –82 с. 13. Левина Л.А. Правовое положение международного валютного фонда и всемирного банка / Л.А. Левина. –М.: Легат, 1996. –147 с. 14. Лукашук И.И. Международное право. Особенная часть: учебник для студ. юрид. фак. и вузов / Лукашук И. И. – [3-е изд., перераб. и доп.]. – М.: Волтерс клувер, 2007. – 544 с. – (Ран, ин-т государства и права, академический правовой ун-т). 15. Маргиев В.И. Внутреннее право международных организаций: автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.10 / В. И. Маргиев; Казан. гос. ун-т. –Казань, 1999. –42 с. 16. Мокій А. І., Яхно Т. П., Бабець І. Г. Міжнародні організації. Навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2011. – 280 с. 17. Морозов Г. И. Международные организации. некоторые вопросы теории / Г. И. Морозов. –М.: Мысль, 1974. –332 с. 18. Нерсесянц В.С. Общая теория права и государства: учеб. для юрид. вузов и фак. / В.С. Нерсесянц. –М.: Норма, 2000. –552 с. 19. Нешатаева Т.Н. международные организации и право. Новые тенденции в международно-правовом регулирова- нии / Т. Н. нешатаева. –М.: Дело, 1998. –272 с. 20. Теліпко В. Е., Овчаренко А. С. Міжнародне публічне право: Навч. посіб. / За заг. ред. Теліпко В. Е. –К.: Центр учбо- вої літератури, 2010. –608 c. 21. Фельдман Д.И. Система международного права / Д.И. Фельдман. –Казань: Изд-во казан. ун-та. –1983. –119 с. 183 серія пРАвО. випуск 22. Частина ІІ. том 3 ♦ РОЗДІЛ 12 ФІЛОСОФІя пРава УДК 340.12 ФілосоФсько-правові ідеЇ в праці «серйоЗний поглЯд на права» роналда дворкіна legal-pHIloSopHIcal IdeaS of roNald dworKIN’S worK «SerIouS VIew oN tHe rIgHtS» коваленко г.в., здобувач кафедри логіки Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» В статті розглядаються основні ідеї одного з провідних сучасних американських філософів Р. Дворкіна. У праці «Серйозний погляд на права»: його опозиція правовому позитивізму, інтерпретація прав людини в сучасному світі, співвідношення моралі і права. Юридичні правила не можуть скласти всю повноту права й потребують залучення мо- ральних принципів. Принципи права – це моральні судження. На противагу застарілій ліберально-позитивістській фі- лософії права, Р. Дворкін пропонує життєздатнішу теорію, вмонтовану у більш загальну філософію політики й моралі. Ключові слова: права людини, правовий позитивізм, Конституція США, роль суду, громадянські права і свободи. В статье рассматриваются основные идеи одного из ведущих современных американских философов Г. Двор- кина. В работе «Серьезный взгляд на права»: его оппозиция правовому позитивизму, интерпретация прав чело- века в современном мире, соотношения морали и права. Юридические правила не могут составить всю полноту права и требуют привлечения моральных принципов. Принципы права – это моральные суждения. В противо- положность устаревшей либерально-позитивистской философии права, Р. Дворкин предлагает жизнеспособную теорию, встроенную в более общую философию политики и морали. Ключевые слова: права человека, правовой позитивизм, Конституция США, роль суда, гражданськие права и свободы. This paper is devoted to the analysis of main ideas of the irst R. Dworkin’s book. In his work «Taking Rights Seriously»: opposition to legal positivism, the interpretation of human rights in the modern world, the ratio of morality and law. Legal rules can not make full rights and require the application of moral principles. The principles of law – is moral judgments. In contrast outdated liberal-positivist philosophy of law R. Dworkin offers a viable theory, built-in more general philosophy of politics and morality. Key words: human rights, legal positivism, Constitution of the USA, role of courts, civic rights and liberties. постановка проблеми. Однією з нагальних по- дозволяє вважати корисним розгляд основних ідей треб сучасного українського правознавства є озна- цієї публікації у пропонованій статті. йомлення з теоретичним досвідом світових лідерів. досліджувана робота вийшла наприкінці 70-х ро- серед них – американський учений Роналд дворкін ків XX ст. і тільки у сША за наступні 20 років витри- (1931 – 2013). всесвітньовідомим він став завдяки мала 15 перевидань. згідно з вікіпедією, вона пере- своїй першій крупній науковій роботі «Taking Rights кладена на декілька європейських мов (на німецьку, Seriously» [19]. пізніше він опублікував серію інших французьку, італійську, чеську, португальську, серб- філософсько-правових праць, які привертають увагу ську, російську і японську). її переклад в україні під й породжують жваві дискусії серед юристів і філосо- назвою «серйозний погляд на права» вийшов у 2000 фів багатьох країн. р., за підтримки Інституту відкритого суспільства перша його книга вже стала класичною для до- (Будапешт) та Міжнародного фонду «відродження» слідників усіх напрямів філософії права. у ній автор (київ) [2]. розглядає низку проблем, пов’язаних зі з’ясуванням стан дослідження. ця книга стала предметом сутності права і правознавства. попри те, що вона активного обговорення, перш за все, в англомовній вийшла вже понад 30 років тому, порушені в ній пи- філософсько-правовій літературі (праці А. Брауна тання залишаються актуальними й до сьогодення. [15], дж. Берка [16], джастіни Берлі [17], М. коена вони стосуються правової онтології, антрополо- [18], п. гефні [20], с. геста [21], А. Ханта [22], А. гії, гносеології, аксіології й історії філософії права. Ріпштейна [25]). концепції Р. дворкіна присвячені стисло резюмуючи тематику своєї книги, сам науко- монографії, що вийшли в німеччині (клавдії Бітнер вець характеризує її як «питання про те, що є закон і [14], е. Романуса [27], клавдії Рам [24], Р. воткін- хто й коли має його додержуватися» [2, с. 1]. са-Бінца [31], ф. вілкса [33]), у Швейцарії (М. М. Оскільки така характеристика співпадає з голо- Штольц [28]), у франції (с. веше i в. дзанетті [32]), вними завданнями філософії права, дана обставина у Бельгії (жюлі Алар [11]), у португалії (вера ка- 184 науковий вісник ужгородського національного університету, 2013 ♦ рам де Чуейрі [23], сандра п. М. Родрігес [26]), у теорія винесення рішення повинна включати: (а) сербії (Біляна наранчич [13], Міша Чуркович [12], теорію оспорювання, що встановлює норми, які по- драгіца вуядінович [29; 30]). географія цих видань винні застосовувати судді при вирішенні складних дозволяє зробити висновок: чим успішніше розвиток юридичних справ, і (б) теорію судочинства, що по- демократії у відповідних країнах, тим більшою є за- яснює, чому й коли саме судді, а не якісь інші групи цікавлення досліджуваною працею. або інституції, мають приймати рішення, винесення у науковій літературі пострадянських країн твор- яких вимагає теорія оспорювання. чий доробок Р. дворкіна розглядався такими росій- теорія виконання повинна відокремити й проана- ськими дослідниками, як н. в. Мотрошилова [9], ю. лізувати 2 аспекти: (а) теорію поважання, що розгля- ю. ветютнєв [4], л. Б. Макеєва [8], с. н. касаткін дає природу й межі обов’язку громадянина дотриму- [7]. йому присвятили кандидатські дисертації О. ватися закону в різних державах і за різноманітних Б. Ігнаткін [26] і в. М. діанов [27]. незважаючи на обставин, і (б) теорію, що визначає цілі покарання те, що в українських наукових і навчальних джере- та його виконання і зазначає, як саме посадовим лах підхід Р. дворкіна згадується доволі часто (див., особам слід реагувати на ті чи інші категорії злочи- напр., монографію с. п. погребняка [10]), система- нів і правопорушень [2, с. 2]. тичного аналізу його праць на даний час ще немає. науковець указує, що концептуальна частина за- Єдиною публікацією, в якій наводиться загальний значеної теорії вимагає залучення результатів інших аналіз підходу цього філософа права в українських наук. зокрема, вона спирається на філософію мови, а виданнях, є вступна стаття американського автора Б. значить, на логіку й метафізику. так, питання про те, Бікса до збірки «філософія права» [1], а також стаття що означають твердження закону й чи завжди вони є аргентинського правника Є. Булигіна, вміщена в аль- істинними, безпосередньо пов’язані з дуже складними манасі «проблеми філософії права» [3]. і полемічними питаннями філософської логіки [2, с. 9]. Мета даної статті – аналіз філософсько-правово- вбачаємо за необхідне докладніше розкрити ви- го змісту першої програмної праці Р. дворкіна «сер- щезгадані доробки Р. дворкіна у філософській те- йозний догляд на права». орії права. Як він стверджує,на відміну від позиції виклад основного матеріалу. у зазначеній ро- позитивістів, які вважають, що право складається боті формулюється й обстоюється оновлена версія тільки з правил, разом з останніми правові системи ліберальної теорії права, що ґрунтується на визнанні містять також принципи. Принципи права – це мо- пріоритету особистості, її гарантованої свободи й ральні судження, слушність яких проілюстрована, самореалізації. Із названих позицій автор різко кри- підтримана або обґрунтована офіційними актами тикує домінуючу на той час в англо-американській в минулому – текстами законів, судовими постано- юриспруденції ліберальну теорію права. на його вами, конституціями тощо. на відміну від правил, думку, вона складається з 2-х частин, початок яких принципи мають не технічну, а філософську приро- сягає у філософії дж. Бентама. перша – теорія того, ду. Автор зауважує:»принципом» я називаю норму, що є право, перелік необхідних та достатніх умов, якої слід додержуватися не тому, що вона наблизить за яких правове твердження є істинним. це теорія, або гарантуватиме виникнення бажаної економічної, власне, правового позитивізму. друга ж частина – політичної чи соціальної ситуації, а тому, що вона є теорія того, яким має бути право і як повинні діяти вимогою справедливості, чесності чи якогось іншого правові інститути. це теорія утилітаризму, відповід- морального виміру» [2, с. 47]. но до якої закон і його інститути повинні служити Різниця між принципами і правилами полягає в загальному добробуту й нічому іншому. логічній відмінності, що стосується ступеня їх уні- Обидві частини згаданої теорії зазнали критич- версальності й мети: обидва набори норм, вважає них зауважень, причому вчений поставив під сумнів філософ, указують на конкретне рішення щодо юри- взаємну їх незалежність. у конструктивній части- дичного обов’язку при конкретних обставинах, але ні своєї праці Р. дворкін підкреслює провідну лі- вони різняться за характером заданого ними напрям- беральну ідею особистих прав людини і пропонує ку [2, с. 50]. власне бачення загальної теорії права, яка має бути Р. дворкін обґрунтовує важливість і необхід- водночас нормативною і концептуальною. ність дотримання й застосування суддями правових нормативна частина, вважає науковець, містить принципів (розроблених доктрин), що склалися іс- теорію законодавства, теорію винесення рішення торично й уже, так би мовити, «вмонтовані» у пра- й теорію виконання. у цих 3-х теоріях нормативно- вову систему. величезну роль у цьому імпліцитному правові питання розглядаються ним з точки зору за- процесі відіграли рішення верховного суду сША. конодавця, судді й пересічного громадянина. кожна треба підкреслити, що протягом усієї своєї історії з них складається з підпорядкованих теорій нижчого його судді займалися саме моральним прочитанням рівня. (тлумаченням) конституції при розгляді конкретних теорія законодавства має охоплювати (а) тео- складних справ, щодо яких не було зрозумілого й од- рію легітимності, що визначає обставини, за яких нозначного рішення через брак прецедентів або пря- окрема особа або група осіб мають право на зако- мої вказівки в ній або в чинних статутах. нотворчість, і (б) теорію законодавчої справедливос- у цьому зв’язку виникає питання, як розглядати ті, що визначає закон, який законодавець вправі або складні справи, особливо конституційні. Автор на- зобов’язаний створювати. водить численні приклади застосування принципів 185 серія пРАвО. випуск 22. Частина ІІ. том 3 ♦ у судовій практиці, які пронизують правову систему у цьому зв’язку американський дослідник роз- англо-американського права як основні доктрини. глядає проблему, яка полягає вже не у відсутності він цитує посилання на принципи із судових рішень права у вирішенні складних питань, а в його надмір- на кшталт: «Ми повинні взяти до уваги загальний ності. це ті випадки, коли правові принципи підтри- принцип, згідно з яким за браком шахрайства лю- мують різноманітні результати. при цьому виникає дина, яка вирішила не читати контракт перед його запитання: до якої саме постанови повинен схили- підписанням, не може пізніше відмовитися від вико- тися суддя? право діяти на власний розсуд, як дірка нання зобов’язань за ним»; «при застосуванні цього в бублику, не існує ніде, крім простору всередині об- принципу важливим чинником є основний догмат межувального поясу. тому поняття це відносне. за- про волю правомочних сторін контракту»; «воля вжди є сенс запитати: «на власний розсуд –згідно з контракту – не настільки нерушима доктрина, щоб якими нормами?» чи «на власний розсуд –стосовно не дозволяти жодних попереджень у сфері, з якою якого владного органу?» загалом же відповідь на ці ми маємо справу»; «у такому суспільстві, як наше, запитання буде зрозумілой з контексту, але в деяких де автомобіль є звичним і необхідним атрибутом випадках посадова особа може, з однієї точки зору, повсякденного життя і де його використання стано- мати право діяти на власний розсуд, а з другої –ні. Як вить значну загрозу водієві, пасажирам та оточую- це буває майже з усіма термінами, на точне значення чим, виробник має особливий обов’язок у зв’язку з конструкції «право діяти на власний розсуд» (дис- конструюванням, рекламою і продажем своїх авто- креційного права) впливають особливості контексту мобілів. таким чином, суди повинні ретельно ви- [2, с. 59]. вчати договори, щоб визначити, чи справедливо на переконання Р. дворкіна, судді належить керу- тлумачаться там інтереси споживачів і оточуючих»; ватися відповідною стратегією, а саме: «Чи існує принцип найбільше знайомий і сильніше 1) розглянути різноманітні погляди на те, чого ви- вмонтований в історію англо-американського права, магає право в даному питанні; ніж основна доктрина, відповідно до якої суди не по- 2) залишити осторонь твердження, неадекватні винні дозволяти використовувати себе як інструмент існуючим офіційним актам; беззаконня й несправедливості?» та ін. [2, с. 49,50]. 3) серед теорій, які адекватно узгоджуються з ма- приклади правил: «на гірській дорозі не дозволя- теріалами судової справи, суддя має обрати найкра- ється рухатися зі швидкістю, що перевищує шістде- щу з погляду моралі [2, с. 112]. сят миль на годину», «заповіт недійсний, якщо його Остання з названих стадій формування судової не підписано трьома свідками». ці 2 приклади дуже постанови полягає в тому, що моральні чинники ві- відрізняються від норм, наведених вище, тому що є діграють надзвичайно важливу, навіть головну роль юридичними правилами, а не юридичними принци- у погляді вченого на те, як судді вирішують (і по- пами [2, с. 49]. правила містять чітку й однозначну винні вирішувати) судові справи. з погляду вченого, директиву за моделлю «все, або нічого», тоді як прин- у випадку конфлікту між правилами це призведе до ципи потребують додаткового тлумачення й пояснен- усунення або скасування одного з конкуруючих пра- ня, чому обраний саме той принцип, а не інший. вил (норми) у складних справах. у разі ж конфлікту вступаючи в полеміку з г. л. А. Хартом, який принципів, хоча один з них і виходить на перший вважав, що існують правила, за рамки яких суддя не план, інші не втрачають свого значення. вправі вийти, науковець відповідає на його критику й у центрі подальших міркувань філософа пра- указує, що сам же г. л. А. Харт, характеризуючи пра- ва знаходиться питання: чому й коли саме виникає вила, вважає деякі з них принципами [2, с. 97]. Із цьо- проблема співвідношення справедливості і права. у го випливає висновок, що, крім правил, існують ще й розд. 6 «справедливість і права» розглядаються за- певні принципи і що від них ухилитися неможливо. сади теорії законодавчих прав. за допомогою аналізу учений спростовує позицію юридичного пози- теорії справедливості дж. Ролза доводиться, що ін- тивізму, що право повністю складається із право- туїтивні уявлення особи про справедливість перед- вих норм, а судді, вирішуючи судові справи, мають бачають не тільки те, що люди мають права, а й те, свободу дій, тільки коли жодна наявна норма права що одне із цих прав є фундаментальним і навіть ак- не підходить для протиріччя, яке вони розглядають. сіоматичним. це чітка концепція права на рівність, натомість він запропонував альтернативне бачен- яке Р. дворкін називає «право на рівне піклування й ня права, згідно з яким ресурси судді «відповідно повагу». до права» більш різноманітні, а процес визначення, саме у світлі останнього науковець розглядає чого саме вимагає право в конкретному випадку, питання «серйозного ставлення до прав». у межах більш витончений. Ось чому, переконує Р. дворкін, нормативної теорії виконання йдеться не про якийсь слід доопрацювати доктрину дискреційного права. конкретний набір особистих прав, а тільки про пев- для цього він вносить дві пропозиції. по-перше, ні наслідки визнання того факту, що індивіди мають він обгрунтовує, що у складних справах обов’язком деякі переконання щодо власних юридичних прав. судді є не стільки ретроспективне виявлення правил, «конструктивна модель не виходить апріорі зі скеп- скільки встановлення того, які права мають сторони. тицизму чи релятивізму. навпаки, вона стверджує, по-друге, суддя, діючи на власний розсуд, у своїй ар- що ті чоловіки та жінки, які мислять у рамках даної гументації буде спиратися на принципи при ухвален- моделі, щиро дотримуватимуться своїх переконань, ні рішення по справі. які вони привносять до неї, і що ця щирість поши- 186 науковий вісник ужгородського національного університету, 2013 ♦ рюватиметься і на критику політичних актів або сис- ричному контексті, в якому писалася розглядувана тем, що зневажають найглибші із цих переконань, – робота, це було відповіддю на актуальні запити часу критику, вмотивовану несправедливістю таких актів (масові відмови від призову до війська, протести або систем» [2, с. 236]. проти війни у в’єтнамі, боротьба афроамериканців важливо, щоб політична теорія визнавала, що чи- за рівні права та ін.). позиція автора чітка і непо- мало претензій на права, у тому числі й дуже важливі, хитна: «Якщо ми дозволимо умоглядну підтримку не можуть вважатися абсолютними і щоб у ній були виправданню через посилання на надзвичайні об- окреслені принципи, на яких належить ґрунтуватися ставини чи вирішальну користь, тоді ми … анулю- офіційним рішенням у випадках, коли права є спірни- ємо права» [2, с. 279]. філософ права трактує кон- ми. зокрема, виникає запитання: як ставитися юристам кретні права як похідні від права абстрактного на до громадянської непокори? тут погляди автора пере- піклування й повагу, що вважається фундаменталь- кликаються з положенням ф. Аквінського, який вва- ним і аксіоматичним. Із нього випливають грома- жав, що при появі несправедливих законів громадяни дянські й економічні права, зокрема, право найбід- не тільки можуть, а й зобов’язані їх не виконувати. ніших соціальних груп на соціальний захист. дуже у розд. 8 «цивільна непокора» міркування Р. двор- актуальними в умовах сучасної україни є слова Р. кіна поширюється на випадки невизначеності і про- дворкіна: «…слабкіші члени політичної спільноти тиріч у розумінні юридичних прав. тут виникають 2 мають право на піклування та повагу з боку своїх запитання: (а) якими є базові права й обов’язки грома- урядів, рівнозначні піклуванню та повазі, що їх за- дянина, коли його конституційні права не визначені, безпечили собі сильніші члени спільноти, так що але він щиро переконаний, що уряд не вправі змусити коли деякі люди мають свободу приймати рішення його робити те, що він вважає несправедливим, і (б) незалежно від того, яким буде вплив цих рішень на якими є обов’язки посадових осіб, які вважають, що загальне благо, тоді й усі інші люди повинні мати даний громадянин не компетентний у своєму уявлен- таку ж свободу» [2, с. 279]. ні про закон? науковець пише: «далеко не очевидно, висновки. Отже, на противагу застарілій лібе- що громадянська непокора зменшує повагу до закону; рально-позитивістській філософії права, що закли- проте, навіть якщо ми вважатимемо, що це саме так, кала до відокремлення права від моралі й політики, дана обставина не стосується суті справи. перспекти- Р. дворкін пропонує життєздатнішу теорію, вмонто- ва утилітарної вигоди не може виправдати заборону вану у більш загальну філософію політики й моралі. людині робити те, що вона має право робити, а гада- Аналізуючи концептуальну частину загальної те- не зростання поваги до закону є лише утилітарною орії права, він наполягає на тому, що юридичні пра- вигодою. підстави для того, щоб хвалитися, що ми вила не можуть скласти всю повноту права й потре- поважаємо індивідуальні права, не існує, якщо це не бують залучення моральних принципів, що можуть пов’язано з певними жертвами, а тут жертва полягати- передувати будь-якій формі законодавства. ме в тому, що ми відмовляємося від будь-яких незна- відповідно до цих пріоритетів, індивіди або їх чних вигод, які дістала б наша держава, якби відкину- групи можуть мати в суді права, окрім тих, які чітко ла ці права, виявивши їх незручність. Отже, загальне визначені в законодавстві. благо не може бути вагомою підставою для урізання Р. дворкін обстоює тезу: стосовно держави ін- прав, навіть якщо йдеться про вигоду, що полягає в дивіди можуть мати певні права ще до їхнього зако- зростанні поваги до закону» [2, с. 276]. нодавчого закріплення. зокрема, вони можуть про- цілком логічно в розд. 12 «Які права у нас є» пе- тестувати проти законодавчого рішення на будь-якій ревага надається політичним правам. у тому істо- обґрунтованій підставі. СпиСОК виКОРиСтаниХ ДЖеРеЛ: 1. Бікс Б. Теорія природного права Роналда Дворкіна / Б. Бікс // Філософія права. – К. :Основи, 2007. – С. 30 – 35. 2. Дворкін Р. Серйозний погляд на права / Р. Дворкін, : пер. з англ. А. Фролкін – К. : Основи, 2000. – 519 с. 3. Булыгин Е. К проблеме объективности права / Е. В. Булыгин // Пробл. філософії права. – 2005. – Т. III. – № 1 – 2. – С. 7–13. 4 Ветютнев Ю. Ю. О правопонимании Рональда Дворкина / Ю. Ю. Ветютнев // Журн. рос. права. – 2005. – № 10. – С. 93–102. 5. Дианов В. Н. Концепция «господства права» в современной англо-американской юридической мысли : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Дианов Виталий Николаевич. – М., 2008. – 208 с. 6. Игнаткин О. Б. Проблема «либерального равенства» в концепции Рональда Дворкина : дис. ... канд. полит. наук : 23.00.01 / Игнаткин Олег Борисович. – М., 2005. – 178 с. 7. Касаткин С. Н. Проблема нормативных оснований судебного решения: концепция правовой неопределенности Г. Харта и ее критика // Антропологія права : філософ. та юрид. виміри (стан, проблеми, перспективи) : Статті учасників VIII Міжнародного «круглого столу» (м. Львів, 7 – 8 груд. 2012 р.). − Л. : Галицький друкар, 2013. − С. 220 – 238. 8. Макеева Л. Б. Философия эгалитарного либерализма в США: Джон Ролз и Рональд Дворкин / Л. Б. Макеева // Ис- тория философии. – 2006. – № 12. – C. 45 – 62. 9. Мотрошилова Н. В. Этическое обоснование права (Рональд Дворкин) / Н. В. Мотрошилова // История философии: Запад – Россия – Восток (кн. IV: Философия XX в.) / под ред. Н. В. Мотрошиловой и А. М. Руткевича. – М. : «Греко-латин- ский кабинет», 1999. – С. 429 – 432. 10. Погребняк С. П. Основоположні принципи права (змістовна характеристика): моногр. / С. П. Погребняк – Х. : Право, 2008. – 240 с. 11. Allard J. Dworkin et Kant: Rélexions sur le judgement / Julie Allard. –Bruxelles : Editions de l’ULB, 2001. – 181 p. 12. Ђурковић, Миша «Поредак, морал и људска права» / Ђурковић, Миша. – Београд, 2001. – 302 с. 187 серія пРАвО. випуск 22. Частина ІІ. том 3 ♦ 13. Наранчић, Биљана «Схватање o праву Роналда Дворкина» / Наранчић, Биљана. – Нови Сад, 2004. – 236 c. 14. Bittner C. Recht als interpretative Praxis / Claudia Bittner. – Berlin : Duncker u. Humblot, 1988. – 259 p. 15. Brown A. Ronald Dworkin’s Theory of Equality : Domestic and Global Perspectives / Alexander Brown. – New York : Palgrave Macmillan, 2009. – 251 p. 16 Burke J. J. A. The Political Foundation of Law: The Need for Theory with Practical Value / John J. A. Burke. – San Francisco : Austin & Winield, 1992. – pp. 13–50. 17. Burley J., ed. Dworkin and His Critics / Justine Burley. – Oxford : Blackwell Publishing, 2004. – 412 p. 18. Cohen M., ed. Ronald Dworkin and Contemporary Jurisprudence / Marshall Cohen. – London : Duckworth, 1984. – 304 p. 19. Dworkin R. Taking Rights Seriously / R. Dworkin. – Cambridge, MA : Harvard University Press, 1977. – Pp. XV. – 293 p. 20. Gaffney P. Ronald Dworkin on Law as Integrity: Rights as Principles of Adjudication / Paul Gaffney. – Lewiston, New York : Mellen University Press, 1996. – 232 p. 21. Guest S. Ronald Dworkin (Jurists: Proiles in Legal Theory) / Stephen Guest. – Stanford : Stanford University Press, 1991. – 320 p. 22. Hunt A., ed. Reading Dworkin Critically / Alan Hunt. – New York : Berg, 1992. P. 17–18. 23. Karam de C. V., Filosoia do direito e modernidade : Dworkin e a possibilidade de um discurso instituinte de direitos / Karam de Chueiri Vera. – Curitiba : JM, 1995. – 181 p. 24. Rahm C. Recht und Demokratie bei Jürgen Habermas und Ronald Dworkin / Claudia Rahm. – Frankfurt am Main : Lang, 2005. – 101 p. 25. Ripstein A., ed. Ronald Dworkin (Contemporary Philosophers in Focus) / Arthur Ripstein. – Cambridge : Cambridge University Press, 2007. – 192 p. 26. Rodrigues S. P. M. A Interpretação Jurídica no Pensamento de Ronald Dworkin / Sandra Paula Martinho Rodrigues, Uma Abordagem. – Coimbra: Almedina, 2005. – 163 p. 27. Romanus E. Soziale Gerechtigkeit, Verantwortung und Würde / Eckhard Romanus. – Freiburg, Br. : Alber, 2008. – 382 p. 28. Strolz M. M. Ronald Dworkins These der Rechte im Vergleich zur gesetzgeberischen Methode nach Art / Marc Maria Strolz. 1 Abs. 2 und 3 ZGB. – Zürich : Schulthess, Polygraph. Verl., 1991. – 263 p. 29. Vujadinović, Dragica. Philosophical Foundations of Dworkin`s Theory of Justice // Vujadinović, Dragica. – Belgrade Law Review 2008 Vol. 3. – p. 236–249. 30. Vujadinović, Dragica. Ronald Dworkin – Theory of Justice [Электорон. ресурс]. – Режим доступа: European Scientiic Journal February /Special/ edition 2012 vol. 8, No.2. Рр. 1–13 http://eujournal.org/index.php/esj/article/view/36 31. Watkins-Bienz, Renée M. Die Hart-Dworkin-Debatte / Watkins-Bienz, Renée M. – Berlin : Duncker und Humblot, 2004. – 150 p. 32. Wesche, Stefen and Zanetti, Véronique, eds. Dworkin: Un débat / Wesche, Stefen and Zanetti, Véronique. – Paris : Ousia, 2000. – pp. 375–398. 33. Wilkes, Florian. John Rawls, Theorie der Gerechtigkeit, und Ronald Dworkin, These der Rechte / Wilkes, Florian. – Frankfurt am Main : Lang, 1997. – 163 p. 188 науковий вісник ужгородського національного університету, 2013 ♦ длЯ нотаток 189 наукове видання науковий вісник ужгородського національного університету серія право випуск 22 Частина іі том 3 коректура • авторська комп’ютерна верстка • Наталья Ковальчук формат 64x90/8. гарнітура Times New Roman. папір офсет. друк ризографічний. ум. друк. арк. 22,08. замов. № 9/13. наклад 300 прим. видавництво і друкарня – видавничий дім «гельветика» 73034, м. Херсон, вул. паровозна, 46-а, офіс 105. телефон +38 (0552) 39-95-80 E-mail: mailbox@helvetica.com.ua свідоцтво суб’єкта видавничої справи дк № 4392 від 20.08.2012 р.